Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 ... 50 51 52 53 54 55 56 57 ... 71

промислового комплексу, включаючи обєкти соцiально-

культурного призначення, забезпечуються матерiалами цен-

тралiзовано. Одержанi за рахунок цього доходи не оподат-

ковуються.

Доходи будiвельних, монтажних, проектних та iнших пiд-

приємств i органiзацiй, одержанi в результатi спорудження в

сiльськiй мiсцевостi житла, обєктiв побуту, культури, торгiв-

лi, охорони здоровя, фiзкультури i спорту, освiти, звязку,

шляхiв, енергетичних, газових i водороздiльних систем, тва-

ринницьких примiщень, iнженерно-технiчних комплексiв ма-

шинно-тракторного парку та iнших обєктiв, якi впливають

на полiпшення соцiального становища села, не оподаткову-

ються. Не оподатковується частина доходу пiдприємств, орга-

нiзацiй, що витрачається на розвиток та утримання соцiаль-

ної сфери села, обєктiв торгiвлi i побутового обслуговування,

фiзичної культури i спорту в сiльськiй мiсцевостi.

4. Прiоритетнiсть соцiального розвитку села включає та-

кож надання сiльським жителям i працiвникам сiльськогос-

подарських пiдприсмстн переваг щодо водо- електропоста-

чання, телефонiзацiї та звязку, забезпечення рiвних з мiстом

умов постачання промисловими i продовольчими товарами,

медичного, культурного, побутового, транспортного та iнших

видiв обслуговування. Законодавством України передбача-

ються пiльги щодо плати за електроенергiю. Зокрема, сiльськi

жителi та працiвники агропромислового комплексу, якi про-

живають у селищах мiського типу, використовують електро-

енергiю за пiльговими тарифами. Кiлькiсть електроенергiї,

Правове забезпечення соцiального розвитку сала 503

яка оплачується за пiльговими тарифами, встановлюються

Урядом. Вiдповiдно до ст. 12 Закону України "Про прiоритет-

нiсть соцiального розвитку села та АПК", вказанi пiльги по-

ширюються також на пенсiонерiв, якi перед виходом на пен-

сiю працювали в сiльськогосподарському виробництвi та со

цiальнiй сферi села не менше 15 рокiв i мають особовий раху-

нок на використання житла, а також працiвникiв селянських

(фермерських) господарств, радгоспiв, колективних та iнших

сiльськогосподарських пiдприємств, якi проживають у мiстах

обласного i районного пiдпорядкування.

Вiдпуск електроенергiї зазначеним споживачам за пiльго-

вими тарифами здiйснюють пiдприємства Мiнiстерства енер-

гетики i електрифiкацiї України, а також всi пiдприємства,

що виробляють i передають електроенергiю, незалежно вiн їх

вiдомчого пiдпорядкування, зокрема пiдприємства, не пiд-

ключенi до електричних лiнiй електропередач цього мiнiстер-

ства. Порядок пiдключення споживачiв до електричних ме-

реж електроопалювальних приладiв пiдвищеної потужностi

визначається Мiненерго України.

Чинне законодавство України передбачає вiдповiдальнiсть

пiдприємств Мiненерго України за неналежне забезпечення

споживачiв електроенергiєю. Збитки, завданi сiльським спо">

живачам позаплановим чи аварiйним вiдключенням електро-

енергiї, компенсуються у пiвторакратному розмiрi за рахунок

винних у цьому пiдприємств i органiзацiй Мiнiстерства енер-

гетики i електрифiкацiї України.

5. Правове регулювання вiдносин, якi нипикакггь при за-

безпеченнi сiльського населення i топяровиробиикiв телефон-

ним звязком, регулюються Законом України "Про прiори-

тетнiсть соцiального розвитку села та АПК у народному гос-

подарствi", а також Правилами користування мiською i

сiльською телефонною мережею в Українi. Сiльськогосподар-

ськi пiдприємства й органiзацiї можуть брати участь у телефо-

нiзацiї населених пунктiв та господарств. Роботи по будiв-

ництву лiнiйних та стацiонарних споруд внутрiшньовиробни-

чого телефонного звязку в колективних та iнших сiльсько-

господарських пiдприємствах за рахунок їх власних коштiв

виконуються силами будiвельно-монтажних органiзацiй Мi-

нiстерства звязку України. Сiльськогосподарськi товарови-

робники вправi обєднувати капiтальнi вкладення на будiв-

ництво загальних обєктiв телефонного звязку. При цьому

розмiр пайової участi визначається проектною органiзацiєю

504 .нуцiЕпд пiч-1дц1 -"у Роздiл ХХНi

пропорцiйно до потреб господарств - пайовикiв у послугах

телефонного звязку.

6. Вiдповiдно до ч. З ст.13 Закону України "Про прiоритет-

нiсть соцiального розвитку села i АПК у народному господар-

ствi", обгрунтована потреба сiльських жителiв у паливi забез-

печується у повному обсязi. Порядок забезпечення паливом

сiльських жителiв i сiльськогосподарських товаровиробникiв

визначається на загальнодержавному та мiсцевому рiвнi через

визначення потреб населення i сiльськогосподарських пiд-

приємств у палицi та встановлення компенсацiй громадянам

для придбання палива. Вiдповiдальнiсть за забезпечення па-

ливом сiльського населення несуть обласнi та районнi дер-

жавнi адмiнiстрацiї, а також органи мiсцевого самоврядуван-

ня. Облiк громадян для забезпечення твердим паливом здiй-

снюється за мiсцем постiйного проживання органами мiсце-

вого самоврядування.

7. Взаємовiдносини щодо забезпечення сiльських населе-

них пунктiв та сiльськогосподарських товаровиробникiв га-

зом регулюються чинними законодавчими та пiдзаконними

актами. Подача i приймання газу здiйснюється на пiдставi до-

говорiв, що укладаються щорiчно мiж газопостачальними

органiзацiями, постачальниками i споживачами - пiдприєм-

ствами сiльського господарства, якi одержують газ безпосе-

редньо вiд газозабезпечувальної органiзацiї чи постачальника,

мiж газозабезпечувальними органiзацiями i газозбутовими ор-

ганiзацiями, що експлуатують газове господарство у мiстах,

селищах мiського типу i сiльських населених пунктах. У назва-

них договорах, крiм iнших умов, визначаються також пiдстави i

види майнової вiдповiдальностi за порушення зобовязань.

8. Закон, України "Про прiоритетнiсть соцiального роз-

витку села i АПК" (ст. 13) закрiплює переваги щодо забезпе-

чення жителiв села товарами масового вжитку, автотранспор-

том i будiвельними матерiалами. Зокрема, товари масового

споживання для села i мiста реалiзуються за єдиними цiнами.

Забезпечення ними пенсiонерiв, ветеранiв та iнвалiдiв, вдiв,

дiтей-сирiт та багатодiтних сiмей здiйснюється за однаковими

для мiста i села нормативами. Сiльським жителям, якi працю-

ють в агропромисловому комплексi та соцiальнiй сферi села,

видiляється половина державних ринкових лiмiтiв на авто-

транспорт i 90 вiдсоткiв - на будiвельнi матерiали. При цьому

їм гарантується першочерговий продаж сiльськогосподар-

ської технiки, iнвентаря та iнших товарiв.

Частина третя

Аграрнi

господарчо-пiдприємницькi

правовiдносини

Роздiл XXIV

СУБ¦КТИ ГОСПОДАРЧО-ПiДПРИ¦МНИЦЬКИХ

ПРАВОВiДНОСИН

1. Характеристика аграрних господарчо-

пiдприємницьких правовiдносин

Виробництво товарної сiльськогосподарської продукцiї

являє собою передумову виникнення i економiчну основу

функцiонування ринкових економiчних вiдносин мiж учасни-

ками цього виробництва. У сiльському господарствi України

такими учасниками є колективнi i державнi сiльськогоспо-

дарськi пiдприємства, орендарi сiльськогосподарських зе-

мельних угiдь, селянськi (фермерськi) господарства, особистi

(власнi) пiдсобнi домашнi господарства громадян. Виробни-

цтво сiльськогосподарської продукцiї як товару є першоряд-

ним завданням i метою виробничо-господарської дiяльностi

(окрiм власникiв особистих пiдсобних господарств). Останнi

займаються виробництвом сiльськогосподарської продукцiї,

головним чином, для задоволення своїх власних потреб у цiй

продукцiї. Вони беруть участь у ринкових товарно-грошових

вiдносинах шляхом реалiзацiї лишкiв цiєї продукцiї -ваготi-

вельним органiзацiям споживчої кооперацiї i на мiсцевому

ринку.

Модель (структуру) ринкових аграрно-економiчних вза-

ємин, що виникають у процесi виробництва сiльськогоспо-

дарської продукцiї та її реалiзацiї, доцiльно визначати, по-

клавши в основу економiчне та правове становище її вироб-

никiв. Для цього необхiдно проаналiзувати i синтезувати їхнi

виробничо-господарськi, фiнансовi та господарсько-договiрнi

вiдносини.

В умовах функцiонування аграрного сектора України основ-

ними виробниками сiльськогосподарської продукцiї є колек-

тивнi та державнi сiльськогосподарськi пiдприємства.

Субєкти господарчо-пiдприємницьких правовiдносин

зд

507

Ринковi економiчнi вiдносини є лише частиною тих

складних виробничо-господарських вiдносин, у якi доводить-

ся вступати виробникам сiльськогосподарської продукцiї.

Виробництво останньої - це предмет ринкових економiчних

вiдносин, якi за своїм економiчним характером та змiстом

є товарно-грошовими. Користуючись вiдомою формулою

Т-Г-Т (товар-грошi-товар) можна стверджувати, що ринко-

вi економiчнi вiдносини - це вiдносини мiж товаром до гро-

шей i мiж грiшми до товару.

Метод виробничо-господарської дiяльностi виробникiв

сiльськогосподарської продукцiї є одержання прибутку, на

що й спрямована їх пiдприємницька дiяльнiсть. Згiдно iз ст. i

закону "Про пiдприємництво" остання здiйснюється шляхом

виробництва продукцiї, надання послуг, вимжнння робiт.

Кожному з даних видiв пiдчриї мницької дiяльностi ЕiЛiiСТИВi

свої види, форми, засоби участi у ринкових економiчних >iд-

носинах.

Виробники сiльськогосподарської продукцiї займаються

пiдприємницькою дiяльнiстю i за потребою користуються по-

слугами пiдприємств (органiзацiй), що спецiально утворенi

для їхнього обслуговування (ремонтно-технiчнi пiдприєм-

ства, мiжгосподарськi пiдрядно-будiвельнi органiзацiї, аїрохi-

мiчнi пiдприємства). У зазначених випадках iснуючi мiж ни-

ми пiдприємницько-економiчнi вiдносини є тонiїрно-грошо-

вим i, у свою чергу, юридичне оформляються шляхом укла-

дання договорiв. Без одержання таких послуг виробник

сiльськогосподарської продукцiї не змiг би здiйснювати свою

власну виробничо-господарську дiяльнiсть.

Самостiйний вид ринкових економiчних вiдносин i пiд-

приємницької дiяльностi становить сфера матерiально-тех-

нiчного забезпечення сiльськогосподарського виробництва.

Саме завдяки цим вiдомствам забезпечується матерiально-

технiчне постачання колективних i державних сiльськогоспо-

дарських пiдприємств тракторами, комбайнами, iншою технi-

кою, мiнеральними добривами, отрутохiмiкатами, пальним i

мастильними матерiалами, насiнням зернових, олiйних та iн-

ших культур, племiнною худобою, електроенергiєю тощо.

Сучаснi форми матерiально-технiчного забезпечення сiль-

ськогосподарського виробництва є рiзновидом ринкових еко-

номiчних вiдносин i, у свою чергу, мають власгииий кожному

з них договiрний засiб регулювання цих вiдносин. Крiм того,

Роздiл XXIV

Їм притаманнi вiдповiднi предмет дiяльностi, характер пiд-

приємництва, своєрiднiсть цiнових i розрахункових компо-

нентiв.

Специфiчну передумову i своєрiдну сферу ринкових еко-

номiчних вiдносин за участю виробникiв сiльськогосподар-

ської продукцiї являє їхня фiнансово-кредитна дiяльнiсть.

Це, по-перше, внутрiпiїнюгосподарське фiнансове забезпе-

чення дiяльностi виробникiв у виглядi наявних власних фi-

нансових ресурсiв, заборi оiш постi по кредитах, потреби в

кредитах для здiйснення тоннрного виробництва. По-друге, в

умовах впровадження i функцiонування ринкових економiч-

них вiдносин грошi самi стають товаром, а їхнiй господар

(банк) - учасником цих вiдносин. По-третє, в умовах впро-

вадження ринкових економiчних вiдносин iстотно змiнились

функцiї кредитора. Зараз вiн як субєкт пiдприємницької дi-

яльностi прагне мати вiд неї свiй власний прибуток, а не тiль-

ки контролювати стан виробничо-господарської й фiнансо-

во-кредитної дiяльностi виробникiв, яким надано кредити.

Змiнилась сама сутнiсть. Здiйснюваний кредиторами конт-

роль у першу чергу спрямований на захист своїх власних iн-

тересiв. Для недержавних банкiв держава є лише однiєю iз

сторiн їхнiх кредитних правовiдносин.

2. Виробники сiльськогосподарської продукцiї стають

учасниками власне ринкових економiчних вiдносин лише на

стадiї реалiзацiї виготовленої ними продукцiї або на стадiї

придбання необхiдної для них продукцiї iнших виробникiв.

Специфiка конкретних ринково-економiчних взаємин ви-

являється в результатi аналiзу зовнiшнiх економiчних звязкiв

кожного окремого виробника.

Предметом цих вiдносин є товарна частина цiєї продукцiї

та матерiальна вигода (грошi, одержанi вiд її реалiзацiї). В

цьому випадку виникають вiдносини Т-Г (товар-грошi).

Вони, у свою черiу, предмет вiдповiдного правового регу-

лювання.

Пiд час придбання виробником сiльськогосподарської

продукцiї необхiдних йому матерiально-технiчних засобiв

створюються вiдносини Г-Т (грошi-товар), що також є рин-

ково-економiчними i юридичне регульованими, властивими

для них аграрними договiрними зобовязаннями.

Розвиток суспiльного виробництва в цiлому i аграрного

виробництва зокрема, привiв до розширення кола виробникiв

Субєкти господарчо-пiдприємницьких правовiдносч 509

i споживачiв сiльськогосподарської продукцiї та до появи по-

середника бiльш досконалого i органiзацiйно ефективнiшого

регулювання процесу суспiльного обмiну, фуiiкцiонушiиня

посередника в системi ринкових економiчних взаємин викли-

кало потребу у його правовiй персонiфiкацiї як учасники пра-

вовiдносин процесу обмiну.

Грошова i натуральна форми розрахункiв за сiльськогоспо-

дарську продукцiю з її виробниками є своєрiдною особливiс-

.тю ринкових товарно-грошових вiдносин.

Колективнi та державнi сiльськогосподарськi пiдприєм-

ства, селянськi (фермерськi), оренднi господарства виробля-

ють ще й таку продукцiю, на яку державнi замовлення не пе-

редбачаються. В результатi цього її виробники як субєкти

права власностi (а радгоспи як субєкти приiiи (iонного госпо-

дарського вiдання) користуються правом реалiзувати цю про-

дукцiю за допомогою iнших правових засобiв. Економiчнi

вiдносини, що при цьому виникають, за своїм економiчним

правовим змiстом також є ринковими товарно-грошовими

вiдносинами.

Предметом ринкових вiдносин є продукцiя допомiжних

галузей сiльського господарства, товарна продукцiя пiдсобних

виробництв та мiсцевих промислiв, продукцiя заводiв, цехiв

по виробництву консервiв, вина, мясо-молочної продукцiї,

борошна, олiї, меду тощо.

У процесi закупiвель є загальнопоширсним обмеження

прав виробникiв сiльськогосподарської ii|юдукцiї з боку заго>-

тiвельних органiзацiй i переробних пiдприємств. У першу

чергу воно виявляється через навмисне виправленi показни-

ки якостi сiльськогосподарської продукцiї (завищення кис-

лотностi, цукристостi бурякiв, даних про вгодованiсть худоби,

зменшення жирностi молока, вологостi зернових культур та

iн.). Така практика призводить до утворення на складах заго

гiвельних органiзацiй лишкiв продукцiї, а на переробних пiд-

приємствах створюються можливостi для одержання необлi-

кованої продукцiї реалiзацiї її рiзними неправомiрними спо-

собами та одержання додаткових прибуткiв за рахунок вироб-

никiв сiльськогосподарської сировини.

3. iснуючi економiчнi й правовi обмеження виробникiв за

умов реалiзацiї сiльськогосподарської продукцiї шляхом ви-

конання державних замовлень i договорiв контрактацiї при-

мушують розвивати допомiжнi галузi сiльськогосподарського

Роздiл XXIV

виробництва i повнiше використовувати можливостi вiльних

ринкових економiчних взаємин. Виникає потреба в удоско-

наленнi органiзацiйно-правових ((юрм розширення допомiж-

них галузей i пiдсобних виробництв, в пошуку нових засобiв

пiдприємництва та нових джерел прибуткiв з метою еконо-

мiчного змiцнення кожного господарства.

Впровадження ринкових аграрно-скономiчних вiдносин

буде результативним лише за умони повної господарської са-

мостiйностi виробника при пиiнпчспiй спецiалiзацiї його пiд-

приємницької дiяльностi, прямiй зацiкавленостi виробляти

таку сiльськогосподарську продукцiю, яка забезпечить одер-

жання найбiльшого прибутку.

Успiшний розвиток виробничо-господарської дiяльностi

виробникiв сiльськогосподарської продукцiї прямо залежить

вiд попиту на ринку. Потреби ринку стають визначальним

фактором виробничо-господарської дiяльностi пiдприємств.

Впровадження ринкових економiчних вiдносин вимагатиме

вiд виробника пiдвищення ефективностi виробничих проце-

сiв, збiльшення кiлькостi вироблюваної продукцiї, полiпшен-

ня її якостi та асортименту, вдосконалення системи розподiлу

одержуваних прибуткiв. Зумовлена закономiрностями ринко-,

вих економiчних засад еволюцiя виробництва сприятиме

збiльшенню товарiв, виникненню у споживачiв можливостi

купувати товари з меншими затратами, активiзацiї товарно-

грошових вiдносин у сферi виробництва i збуту товарної

сiльськогосподарської продукцiї, а в цiлому - подальшому

розвитку сiльськогосподарського виробництва.

Аграрнi ринковi економiчнi вiдносини мають своєю еко-

номiчно-правовою основою здiйснювану сiльськогосподар-

ським товаровиробником усю свою господарську дiяльнiсть.

За своєю сутнiстю вона с своєрiдною зовнiшньою економiко-

правовою дiяльнiстю, характеризується вiдповiдними органi-

зацiйно-правовими елементами i економiко-правовим змiс-

том господарчо-пiдприємницьких аграрно-ринкових право-

вiдносин.

4. У процесi реалiзацiї цих правовiдносин застосовуються

норми аграрного права, цивiльного права, земельно-еконо-

мiчного права, адмiнiстративного права, фiнансового права,

банкiвського i податкового законодавства у тiй їхнiй частинi,

що спрямована на забезпечення функцiонування аграрних

Субєкти господарчо-пiдгузиємнищькйх правовiдносин 511

товаровиробникiв як юридичних осiб та їхньої безпосередньої

участi у ринкових економiчних вiдносинах. ,

Аграрнi ринковi економiчнi вiдносини i правовiдносини

характеризуються рiвноцiнним, побудованим на одноманiт-

ному застосуваннi усiх видiв (форм) власностi i праiiа iиiас-

ностi. Для споживача сiльськогосподарської продукцiї харчо-

вих продуктiв, продуктiв рослинного i тваринного походжен-

ня, в тому числi i для пiдприємств легкої промисловостi, не

має значення, яким з iснуючих у суспiльствi власникiв (ко-

лективно-кооперативне або державне сiльськогосподарська

пiдприємство, селянське (фермерське) або селянське приватг

не пiдсобне господарство виробило i пропонує йому придба-

ти будь-який вид сiльськогосподарської продукцiї. Такими ж

рiвноправними в сферi аграрних ринкових економiчних пра-

вовiдносин є система застосовуваного в сiльському господар-

ствi органiзацiйно-правового виду обслуговування i способiв

реалiзацiї сiльськогосподарської продукцiї i сировини.

Теорiєю права України однозначно визнано те, що пред-

метом самостiйної галузi аграрного права є внутрiшньогоспо-

дарськi органiзацiйно-правовi, членськi, управлiнськi, майно-

вi, земельнi, трудовi та соцiальнi вiдносини i вся внутрiшньо-

Blog

Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Содержание