Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Вид материала

Книга

Содержание 640 РОЗДiЛ XXVII АГРАРНЕ ПРАВО ЗАРУБiЖНИХ КРАЇН РОЗДiЛ XXIX

Подобный материал:

• Аграрне право України, 114.91kb.
• Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 922.45kb.
• Список літератури №2011 Абрамов Н. А. Хозяйственно-процессуальное право Украины: Учеб, 389.46kb.
• Аграрне, земельне та екологічне право п. Ф. Кулинич павло Федотович Кулинич, 207.47kb.
• Тема Предмет аграрного права, 1851.91kb.
• Курс Аграрне та земельне право України Поняття аграрного права та його ознаки як галузі, 16.96kb.
• Інститут регіональних досліджень нан україни у 2006 році: Інформаційне видання, 889.93kb.
• Для отримання рекомендації вр викладач має подати до науково-методичної ради Інституту, 208.78kb.
• М. В. Богданович М. В. Козак Я. А. Король методика викладання математики в початкових, 6474.23kb.
• Зразок фахові видання за спеціальністю, 95.28kb.

вомочностi такого спецiалiста.


Видiлення штатної юридичної служби в ДСГП здiйсню-

ється на пiдставi урядового акта "Загального положення про

юридичну службу мiнiстерства, iншого центрального органу


Юридичне обслуговування СГП 635


державної виконавчої влади, державного пiдприємства, уста-

нови, органiзацiї", затвердженого постановою Кабiнету Мi-

нiстрiв України вiд 27 серпня 1995 р.


Формуванню юридичної служби в сiльськогосподарських

пiдприємствах певною мiрою присвячено рекомендацiйнi ак-

ти представницьких органiв, адресованi недержавним субєк-

там аграрного пiдприємництва. Серед них можна назвати зга-

дане вище "Примiрне положення про основнi функцiї керiв-

них працiвникiв i спецiалiстiв колгоспу", схвалене ще Радою

колгоспiв УРСР 20 грудня 1971 р. У цьому рекомендацiйно-

му, фактично єдиному, українському актi викладено завдання

саме сiльського юриста, його обовязки, права та коло пи-

тань, за правильне вирiшення яких вiдповiдальнiсть поклада-

ється на нього. Цим рекомендацiйним актом штатного юрис-

консульта колгоспу, а вiдтепер КСГП, СпС, ВСГК вiднесено

до кола посадових осiб цих недержавних сiльськогосподар-

ських пiдприємств.


Згiдно з названим вище актом на юрисконсульта поклада-

ються такi обовязки: неухильно слiдкувати за дотриманням

законностi та положень Статуту в усiх сферах органiзацiї i

господарсько-фiнансової дiяльностi колгоспу, захищати за-

коннi права та iнтереси колгоспу в судi та адмiнiстративних

органах, змiцнювати господарсько-договiрну i фiнансову дис-

циплiну, сприяти посиленню контролю за дотриманням по-

ложень про працю, збереженням колективно-кооперативного

майна, i своєчаснiстю вiдшкодування заподiяних господар-

ству матерiальних збиткiв, а також брати участь у розробцi i

здiйсненнi в господарствi заходiв щодо змiцнення законностi,

трудової i виробничої дисциплiни, збереження громадської та

державної власностi.


На юрисконсульта покладається обовязок давати правлiн-

ню, громадським органiзацiям та окремим працiвникам гос-

подарства консультацiї, висновки з усiх правових питань, якi

виникають у процесi господарської дiяльностi, брати участь у

складаннi проектiв рiшень загальних зборiв (зборiв уповнова-

жених) членiв колгоспу i правлiння та iнших управлiнських

актiв, якi ним приймаються i вiзувати їх вiдповiднiсть чинно-

му законодавству, постановам та iнструкцiям, вiзувати дого-

вори, якi укладає господарство, а в разi потреби брати участь

у їх щдготовцi (розробцi) та iн.


636 Роздiл XXVII


Юрисконсульту надано право вiдмовлятися вiд порушення

судових справ i скарг, вiд захисту дiй правлiння та керiвникiв

колгоспу при вiдсутностi законних для цього пiдстав, викла-

даючи в письмовiй формi мотиви вiдмови. Вiн вживає заходiв

по скасуванню проектiв рiшень та iнших документiв, якi

мають прийматись або прийнятi правлiнням колгоспу, якщо

вони суперечать чинному законодавству, вiдповiдним нака-

зам та iнструкцiям, викладаючи при цьому письмово причи-

ни вiдмови. Юрисконсульту надано право ставити перед

правлiнням колгоспу питання про внесення змiн та допов-

нень у дiючих рiшеннях правлiння та розпорядження керiв-

никiв господарства, якщо цього вимагають чиннi закони або

iнтереси виробництва.


4. Посадово-трудова дiяльнiсть субєктiв юридичного об-

слуговування сiльськогосподарського пiдприємства безпосе-

редньо повязана iз забезпеченням шляхом органiзацiйно-уп-

равлiнських дiй членських, управлiнських, майнових, трудо-

вих, виробничо-технологiчних, господарсько-договiрних, фi-

нансово-кредитних, земельних, соцiальних правовiдносин.

Самi по собi субєкти - виконавцi юридичного обслуговуван-

ня не є учасниками аграрних правовiдносин, вони лише

представляють iнтереси субєктiв аграрних правовiдносин,

беруть участь у цивiльно-процесуальних правовiдносинах як

юридичнi представники субєктiв правовiдносин. Вiд рiвня

їхньої квалiфiкацiї i сумлiння певною мiрою залежить змiст i

якiсть рiшення загального або арбiтражного суду, обгрунтова-

нiсть вирiшення справи в адмiнiстративних органах.


За умови суттєвих змiн у правовому режимi земель сiль-

ськогосподарського призначення, визнання поряд з правом-

державної власностi на землю права колективної власностi на

землю сiльськогосподарського призначення, наданням зе-

мельних дiлянок селянам-фермерам i встановлення права

приватної власностi на земельнi дiлянки для селянського

(фермерського) господарства, права приватної власностi на

присадибнi земельнi дiлянки набули особливої значущостi

проблеми юридичного обслуговування усiх субєктiв права

власностi на землi сiльськогосподарського призначення. За

допомогою юрисконсульта вирiшуються питання земельної

реформи: замiна сертифiкатiв на державнi акти про право

приватної власностi на земельну дiлянку, якi видаються гро-

мадянам; вирiшення земельних спорiв; земельнi повноважен-


Юридичнв обслуговування СГП


ня органiв мiсцевої влади та органiв, якi вiдають земельними

справами; вирiшення земельних питань (у загальних i арбiт-

ражних судах).


5. Результативнiсть юридичного обслуговування сiльсько-

господарського пiдприємства перебуває в прямiй залежностi

вiд забезпеченостi юрисконсультiв необхiдними законодавчи-

ми i нормативно-правовими актами, збiрниками посадових

iнструкцiй, науково-методичними матерiалами, юридичною i

економiчною лiтературою, рiзного роду юридичними, еконо-

мiчними i сiльськогосподарськими довiдниками. Всi цi скла-

довi роботи юрисконсульта повиннi вiдповiдно облiковувати-

ся, зберiгатися i передаватися вiд працiвника, який звiльня-

ється, працiвниковi, який приймається на посаду юрискон-

сульта пiдприємства, установи, органiзацiї,


Успiшне здiйснення юридичного обслуговування залежить

вiд вiдповiдної систематизацiї нормативно-правових актiв, за-

конiв, пiдзаконних актiв i в першу чергу Указiв Президента

України, якi стосуються сiльського господарства, питань кре-

дитування i оподаткування як сiльськогосподарських пiдпри-

ємств так i селян-працiвникiв сiльського господарства.

Юрисконсульт зобовязаний бути достатньо ознайомленим з

чинним законодавством i повсякденно використовувати змi-

ни, якi вносяться в нормативно-правовi акти.


У своїй роботi юрисконсульт користується картотекою, в

якiй систематизуються правовi акти, постанови Пленумiв

Верховного Суду України i Вищого арбiтражного суду, акти

Мiнагропрому України та iнших центральних органiв вико-

навчої влади, а також видання контрольних примiрникiв пра-

вових актiв. За сучасних умов для вдосконалення юридичного

обслуговування необхiдним є використання компютерiв, об-

числювальних машин та iнших сучасних досягнень науки i

технiки.


До своїх посадово-трудових обовязкiв юрисконсульт по-

винен ставитись максимально сумлiнно й творчо. Зокрема,

йому слiд аналiзувати стан додержання законностi на пiдпри-

ємствi, правового режиму майнових фондiв i забезпечення

його схоронностi, трудової дисциплiни у виробничих пiдроз-

дiлах господарства i контролю за своєчасною оплатою працi

членiв КСГП, ВСГК, АСГТ, ДСГП. Юрисконсульт зобовяза-

ний робити подання на iмя адмiнiстрацiї (правлiння) пiдпри-

ємства або його керiвниковi вiдповiдних доповiдних записок


638


з пропозицшми про шляхи усунення виявлених ним недолi-

кiв, фактiв розкрадання чи iнших правопорушень.


Нинi, як свiдчить практика, через складний економiчний

стан сiльськогосподарських пiдприємств, де у переважнiй їх

бiльшостi юридичнiй службi уваги не придiляється, має мiсце

значна плиннiсть кадрiв цих спецiалiстiв. У звязку з цим

юрисконсультовi, який приступає до виконання своїх

обовязкiв у такому господарствi слiд у першу чергу ознайо-

митись з тим, чи не призначено в найближчi днi слухання

справи цього пiдприємства (за його позовом або ж позовом

до нього), потрiбно негайно ознайомитися iз цiєю справою i

зробити все можливе, щоб захищати майновi права i законнi

iнтереси цього пiдприємства.


Такими ж нагальними є питання про стан дебiторської та

кредиторської заборгованостi пiдприємства, визначення кола

субєктiв цiєї заборгованостi, суми боргiв i строкiв їхнього по-

гашення. У цьому ж аспектi заслуговують першорядної уваги

питання про виконання аграрно-договiрних зобовязань,

включаючи бартернi угоди, має бути обiзнанiсть у тому, чи

укладено договори про повну матерiальну вiдповiдальнiсть

матерiально-вiдповiдальних працiвникiв (членiв КСГП,

ВСГК, АСГТ) та iн.


6. Чинне аграрне законодавство мiстить правову норму

про недопустимiсть втручання органiв державного управлiння

в оперативну дiяльнiсть сiльськогосподарського пiдприєм-

ства. Мiж тим у системi сiльського господарства України ос-

новними виробниками сiльськогосподарської продукцiї, про-

дуктiв харчування i сiльськогосподарської сировини є колек-

тивно-кооперативнi i акцiонернi товаровиробники.


З метою забезпечення полiпшення роботи сiльськогоспо-

дарських пiдприємств доцiльно, щоб органи державного уп-

равлiння придiляли бiльше належної уваги. За цих обставин

виникла потреба у створеннi громадської органiзацiї юристiв-

аграрникiв. Така громадська органiзацiя була створена

17 грудня 1992 р. Всеукраїнський зїзд юристiв-аграрникiв

України прийняв рiшення про створення Спiлки юристiв-аг-

рарникiв України. Її Статут був зареєстрований Мiнiстер-

ством юстицiї України 7 червня 1993 р.


Згiдно зi Статутом Спiлка юристiв-аграрникiв України є

добровiльною, громадською, недержавною, професiональною

органiзацiєю, яка обєднує юристiв, що працюють в аграрно-


Юридичне обслуговування СГП 639


му секторi економiки України, В першу чергу це юристи, якi

здiйснюють юридичне обслуговування сiльськогосподарських

товаровиробникiв, перебувають у штатi органiв державного

управлiння сiльським господарством, тобто в системi Мiнаг-

ропому України i агросервiсних утвореннях, агробудiвельних

органiзацiях, цукрозаводах, мясокомбiнатах та iнших дер-

жавних i акцiонерних пiдприємствах (товариствах), на пiд-

приємствах харчової промисловостi та в iнших органiзацiях

АПК. Основною метою Спiлки є забезпечення охорони прав,

захист спiльних iнтересiв юристiв-аграрникiв, сприяння роз-

будовi правової демократичної держави, надання юридичної

допомоги всiм без виключення сiльськогосподарським това-

ровиробникам незалежно вiд форм власностi, членам колек-

тивно-кооперативних i працiвникам державних сiльськогос-

подарських пiдприємств i товариств.


Органiзацiйно-правовою основою Спiлки є первинна ор-

ганiзацiя, яка утворюється за територiальною ознакою та мiс-

цем працi при наявностi не менше трьох членiв. Первиннi ор-

ганiзацiї обєднуються у мiськi, районнi, обласнi. Пiсля вiдпо-

вiдної державної реєстрацiї первинна органiзацiя набуває

прав юридичної особи.


Управлiння дiяльнiстю первинної органiзацiї Спiлки

юристiв-аграрникiв провадиться на засадах самоврядування.

Спiлка сприяє неухильному проведенню в життя вимог зако-

ну про незалежнiсть юриста-аграрника, нк члена первинної

органiзацiї Спiлки при виконаннi своїх професiйних функцiй

та iн.


За сучасних скрутних економiчних умов виробничо-пiд-

приємницької дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств

i товариств, обмеженого застосування товарно-грошових еко-

номiчних вiдносин i поширення бартерних договiрних вiдно-

син, створення первинних органiзацiй юристiв-аграрникiв не

набуло ще значного поширення на мiсцях. Велика частина

КСГП, СпС, ВСГК i АСГТ не користується послугами юрис-

тiв взагалi, що безперечно не сприяє додержанню i виконан-

ню норм аграрного законодавства. Вiдновлення ролi юридич-

ної служби настане лише внаслiдок полiпшення економiчно-

го стану сiльськогосподарських пiдприємств, пiдвищення

їхньої рентабельностi i прибутковостi, розширення економiч-

них звязкiв. Лише повсюдне оздоровлення економiки цих

пiдприємств забезпечить пiднесення значущостi юристiв-аг-


640 РОЗДiЛ XXVII


рарникiв i можливе їх обєднання в мiсцевi мiжгосподарськi

або районнi бюро юридичного обслуговування сiльськогоспо-

дарських товаровиробникiв.


4. Юридичне обслуговування

з питань внутрiшньогосподарської дiяльностi

сiльськогосподарського пiдприємства


1. Внутрiшньогосподарська дiяльнiсть сiльськогосподар-

ських пiдприємств (КСГП, ДСГП, ВСГК, АСГТ) має своїм

предметом сукупнiсть суспiльно-аграрних вiдносин: органiза-

цiйно-правових, членських, засновницьких, управлiнських,

майнових, трудових i соцiальних. Кожний з видiв цих вiдно-

син вiдповiдним чином врегульований нормами права, в пер-

шу чергу - нормами аграрного права. Суспiльство i держава,

кожне окремо взяте сiльськогосподарське пiдприємство, се-

лянське (фермерське) господарство i конкретний працiвник

цих виробничо-господарських утворень є вкрай зацiкавлени-

ми в оптимально можливому правовому врегулюваннi їхнiх

вiдносин. Враховуючи сучаснi суспiльнi труднощi, цi вiдноси-

ни вимагають високопрофесiйного застосування правових

норм щодо дiяльностi (функцiонування) усiх названих вище

субєктiв аграрного права. Вiдповiдне забезпечення i сприян-

ня належного застосування цих правових норм певною мiрою

покладається на юридичну службу i здiйснюване нею юри-

дичне обслуговування виробничо-господарської дiяльностi

сiльськогосподарських пiдприємств. Юридичне, як i еконо-

мiчне, обслуговування цих пiдприємств безумовно сприятиме

полiпшенню роботи трудового колективу i спецiалiстiв назва-

них пiдприємств, уникненню порушень норм аграрного пра-

ва, юридичному захисту i охоронi прав та iнтересiв як пiдпри-

ємства в цiлому, так i його працiвникiв зокрема.


2. Особливо практичної значущостi набуває користування

послугами юрисконсультiв у разi вчинення органiзацiйно-

правових дiй при створеннi, реорганiзацiї (укрупненнi, розук-

рупненнi) або ж лiквiдацiї сiльськогосподарського пiдприєм-

ства. При вчиненнi цих дiй доводиться вирiшувати питання

майнових, земельних вiдносин, зокрема, виникають питання

про розподiл майнових фондiв у разi розукрупнення колек-

тивного i кооперативного пiдприємства, закрiплення земель-


Ормдичне обслуговування СГП 641


них дiлянок мiж господарствами, якi розукрупнилися, мiж

КСГП та його членами, що вирiшили замiнити земельний

сертифiкат на державний; порушуються питання про скла-

дання акту про право власностi на земельну дiлянку, про роз-

подiл коштiв або ж майна мiж його пайщиками i т. п Такi пи-

тання поряд з працiвниками державної земельної служби по-

виннi вирiшуватися також з участю юрисконсультiв. З участю

останнiх обовязково повиннi вирiшуватись судовi i арбiтраж-

нi спори, що виникають в разi лiквiдацiї сiльськогосподар-

ських пiдприємств. З участю юрисконсультiв належить роз-

робляти i приймати Статут сiльськогосподарського пiдприєм-

ства та передавати необхiднi документи для здiйснення його

державної реєстрацiї.


Юридичне обслуговування сiльськогосподарського пiд-

приємства має на метi сприяти додержанню прiти самовряду-

вання. Йдеться про регулярне скликання загальних зборiв

членiв КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ, розгляд на них тих питань,

що вiднесенi до їхньої компетенцiї, зокрема, належне оформ-

лення протоколiв загальних зборiв i засiдань правлiння цих

колективно-кооперативних утворень.


Юрисконсульт сiльськогосподарського пiдприємства зо-

бовязаний звернути увагу голови правлiння КСГП, виконав-

чого директора ВСГК або АСГТ на певнi прогалини в прото-

колах або ж порушення Статуту, або норм чинного аграрного

законодавства. Наприклад, притягнення члена КСГП до ма-

терiальної вiдповiдальностi в разi заподiяння ним майнової

шкоди може бути вчинене лише за умони прийняття про це

вiдповiдного рiшення правлiнням, а не одноосiбного розпо-

рядження керiвника пiдприємства.


3. Сiльськогосподарське пiдприємство має потребу в по-

слугах юрисконсульта у випадках заподiяння майнової шкоди

з вини пiдприємства iншiй юридичнiй або фiзичнiй особi, або

ж заподiяння цими особами майнової шкоди (збиткiв) само-

му пiдприємству. Саме з допомогою юриста визначаються

пiдстави i склад майнового правопорушення. Факт вчинення

правопорушення має мiсце в разi встановлення протипран-

ностi вчинку, який призвiв до заподiяння шкоди, при цьому

визначається розмiр заподiяної шкоди (або збитку як Тi гро-

шового виразу), встановлюється причинний звязок мiж про-

типравною дiєю або бездiяльнiстю та шкiдливим наслiдком i,

нарештi, вина особи, що завдала шкоду (заподiяла збитки).


21 В- Янчук


642 Роздiл ХХУИ


Юрисконсульт готує позовну заяву i додає до неї документи,

що пiдтверджують юридичнi факти заподiяння шкоди. В разi

заподiяння шкоди юрист зобовязаний подати документи, на

пiдставi яких можна зробити висновок про ступiнь причет-

ностi пiдприємства в особi його працiвникiв до скоєного пра-

вопорушення i залежно вiд цього визначити розмiр шкоди,

заподiяної в цьому випадку з вини пiдприємства тобто, з вини

його працiвникiв.


У виробничо-господарськiй дiяльностi сiльськогосподар-

ського пiдприємства побутують характернi заподiяння шкоди

iншим особам такi як: своєчасний i неналежний розрахунок

за своїми грошовими або натуральними зобовязаннями (де-

бiторська заборгованiсть); потрава посiвiв i пошкодження на-

саджень на угiддях пiдприємства; загибель тварин i птицi;


поломка сiльськогосподарських машин з вини працiвника

(члена) пiдприємства; розкрадання посiвного матерiалу, зiб-

раного врожаю сiльськогосподарських культур або ж продук-

цiї тваринництва; привласнення громадських коштiв та iншi

правопорушення. Наведенi та iншi подiбнi їм спори, що ви-

никають на такому грунтi, вiдносяться до сфери майнових

правомочностей сiльськогосподарських пiдприємств.


При здiйсненнi юридичного обслуговування сiльськогос-

подарських пiдприємств неодмiнно враховується тiсний

звязок майнових i трудових правовiдносин. До цих правовiд-

носин в першу чергу належить вiднести взаємини мiж пiдпри-

ємством i його працiвниками в разi заподiяння шкоди членам

КСГП, ВСГК, АСГТ, а також працiвникам ДСГП, тобто за-

подiяння шкоди їхньому здоровю внаслiдок калiцтва, одер-

жаного ними при виконаннi своїх трудових обовязкiв. Мате-

рiальна шкода, що настала в цих випадках, полягає у витратах

працiвника на лiкування та втратах рiзницi мiж одержуваним

заробiтком i розмiром пенсiї, яка виплачується працiвниковi

при встановленнi йому групи iнвалiдностi.


Такою ж матерiальною визнається вiдповiдальнiсть члена

колективно-кооперативного пiдприємства або акцiонерного

товариства, а також працiвника ДСГП за шкоду, заподiяну

ним своєму пiдприємству, або ж товариству при виконаннi

своїх трудових обовязкiв. У зазначених випадках настає юри-

дична вiдповiдальнiсть. У правомiрному вирiшеннi цiєї спра-

ви однаково заiнтересованi i пiдприємство i його керiвник

(член товариства). Це i зумовлює потребу при вирiшеннi по-


Юрiуунне обслуговування СЩ. 643


дiбних спорiв матерiального характеру користуватися послу-

гами юрисконсульта пiдприємства.


4. Юрисконсульт сiльськогосподарського пiдприємства

здiйснює контроль за додержанням встановленого чинним

законодавством порядку продажу i приймання продукцiї i то-

варiв за кiлькiстю i якiстю. За дорученням керiвника пiдпри-

ємства юрисконсульт проводить з членами КСГП, ВСГК,

АСГТ, якi вiдправляють i приймають товарно-матерiальнi

цiнностi, iнструктаж про порядок оформлення цих операцiй,

складання актiв у випадках нестач, некомплектностi, псуван-

ня поварiв i вантажiв; складає висновок про законнiсть спи-

сання матерiальних цiнностей.


Представник юридичної служби надає правову допомогу

ревiзiйнiй комiсiї КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ та iншим гро-

мадським органiзацiям пiдприємства. Вiн сприяє вжиттю за-

ходiв правового характеру, спрямованих на рацiональне вико-

ристання належних господарству земель, на охорону їх вiд

розбазарювання, на своєчасне повернення самовiльно захоп-

лених земель, а також тих земель, якi тимчасово використо-

вуються для несiльськогосподарських потреб. Особливу увагу

слiд придiлити питанням вiдшкодування збиткiв, завданих

вилученням землi, а також розробцi заходiв по додержанню

законодавства про охорону природи, рекультивацiю земель.

Цi дiї юрисконсульт вiдтворює у складаннi необхiдних доку-

ментiв до подання земельних i правоохоронних органiв.

Юрисконсульт сiльськогосподарського пiдприємства бере

безпосередню участь у пiдготовцi до розгляду трудових спорiв

мiж правлiнням (адмiнiстрацiєю) пiдприємства i його члена-

ми (працiвниками).


5. Джерелами аграрного права є державнi i локальнi (внут-

рiшнi) правовi акти. У безпосередньому регулюваннi внутрiш-

ньогосподарської дiяльностi сiльськогосподарського пiдпри-

ємства (КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ, ДСГП) особлива роль на-

лежить саме локальним правовим актам. У розробцi проектiв

цих актiв беруть активну участь юристи-практики, якi здiй-

снюють юридичне обслуговування сiльськогосподарських пiд-

приємств, працюють у юридичних вiддiлах районної i облас-

ної ланки державного управлiння сiльським господарством.


Серед локальних правових актiв першорядне мiсце нале-

жить статутовi кожного з названих вище пiдприємств. За чин-

ним афарним законодавством статут сiльськогосподарського


21


644 Роздiл XXVII


пiдприємства є необхiдним реквiзитом кожного пiдприєм-

ства, умовою його державної реєстрацiї. Цей внутрiшньогос-

подарський акт вважається джерелом аграрного права в цiло-

му i джерелом права того пiдприємства, яке його ухвалило.


З метою визначення правового режиму пайових внескiв

членiв колективно-кооперативних пiдприємств у господар-

ствах розроблено i прийнято Положення про пайовий фонд i

виплату дивiдендiв. Цей акт покликаний сприяти стверджен-

ню права власностi членiв КСГП, СпС, ВСГК у його стосун-

ках iз своїм колективно-кооперативним пiдприємством.


Локальний правовий акт - Положення про внутрiшньо-

господарський розрахунок покликаний сприяти впроваджен-

ню ефективного пiдприємництва у кожному господарствi.

Цей акт тiсно повязаний з Положенням про оплату працi у

пiдприємствi. За сучасних скрутних економiчних умов у пере-

важнiй бiльшостi колективних i кооперативних сiльськогос-

подарських пiдприємств цей акт практичного наповнення i

виконання немає.


Завданням правового забезпечення схоронностi колектив-

но-кооперативної власностi i правового гарантування одер-

жання оплати за працю в колективному господарствi є рацiо-

нальне практичне розроблення i прийняття такого локально-

го правового акта, як Положення про матерiальну вiдповi-

дальнiсть за заподiяння шкоди. В Українi є назрiлою потреба

розробити i прийняти Положення про спецiалiста сiльського

господарства.


Беручи активну участь у розробцi i прийняттi локальних

правових актiв юрисконсульт сiльськогосподарського пiдпри-

ємства тим самим сприяє бiльш досконалому правовому за-

безпеченню законностi у дiяльностi пiдприємства, i цим са-

мим сприяє додержанню правопорядку у цiй сферi суспiльно-

го життя. Вiн сприяє виконавчим i розпорядчим органам i по-

садовим особам у забезпеченнi суворого додержання Статуту

та iнших локальних актiв, що визначають права та обовязки

членiв КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ, ДСГП та iнших, у тому

числi найманих працiвникiв.


Юридичне обслуговування сiльськогосподарського пiд-

приємства полягає також в тому, що юрисконсульт представ-

ляє в установленому порядку iнтереси пiдприємства в судi i

арбiтражi, а також в iнших органах при розглядi правових

питань.


Юридичне обслуговування СГП


5. Юридичне обслуговування iiДОУГ-

з питань зовнiшнiх правовiдносин


1. Аграрнi зовнiшнi правовiдносини з одного боку своїми

субєктами мають сiльськогосподарськi виробничо-пiдприєм-

ницькi утворення, а з другого - державнi i акцiонернi (кор-

поративнi) переробнi, агросервiснi, постачальницькi, банкiв-

ськi та iншi обєднання, установи, органiзацiї. Взаємини мiж-

ними за правовою формою головним чином є договiрними,;


Ця форма визначає змiст, характер i правову природу право-

вiдносин мiж ними. Вона також характеризує змiст прав i

обовязкiв юридичної служби та здiйснюваного нею юридич-

ного обслуговування цих субєктiв.


В умовах переходу України до ринкових вiдносин значно

зростає роль усiх без винятку господарських договорiв. Вiдпо-

вiдно до загальних законiв "Про пiдприємництво", "Про пiд-

приємства в Українi" та спецiальних - "Про сiльськогоспо-

дарську кооперацiю" тощо всi зовнiшньогосподарськi вiдно-

сини виробника продукцiї, робiт та послуг регулюються ви-

ключно на договiрних засадах.


Аналiз правозастосовчої практики в Українi свiдчить про

те, що сiльськогосподарськi пiдприємства (кожне з них) укла-

дають щороку вiд 20 до 200 господарських договорiв, залежно

вiд розмiру господарства. А тому юристи, якi обслуговують цi

пiдприємства, обовязково мають брати участь в процесi регу-

лювання зовнiшньогосподарських вiдносин, починаючи з

пiдготовки проекту договору (угоди, контракту), його укла-

дення та виконання.


Питання про значущiсть укладання господарських догово-

рiв, активне ставлення до їхнього виконання, предявлення

претензiй i застосування майнових санкцiй в разi невиконан-

ня або неналежного виконання договiрних зобовязань зазна-

чаються у Загальному положеннi про юридичну службу.


2. Вiдповiдно до чинного законодавства на юрисконсульта

; покладено обовязок брати участь у пiдготовленнi та укладен-

нi договорiв, стороною в яких є господарство, що обслугову-

ється ним. Це означає, що юрисконсульт, беручи участь у

цьому процесi, повинен виявити, насамперед, свою обiзна-

нiсть у законодавчих актах, умiння їх використовувати при

пiдготовцi проекту договору чи при вивченнi проекту, який

надiйшов вiд iншої сторони. Зокрема, юрисконсульт має ке-

руватися, передусiм, законами, а не пiдзаконними актами, якi


кг


646


iнодi суперечать їм. Це, зокрема, стосується проблеми укла-

дання договорiв на реалiзацiю продукцiї. Традицiйно (у гiр-

шому розумiннi) склалося так, що господарствам накидають

реалiзацiю продукцiї виключно за договорами контрактацiї.

Але ж за чинним цивiльним законодавством є ще чимало за-

конних способiв реалiзацiї: через договори купiвлi-продажу

(найбiльш перспективний спосiб, оскiльки сторони можуть

самостiйно домовитися про цiну), постачання, комiсiї, мiни

(бартерна угода) та iншi. Юрисконсульт має довести своєму

працедавцевi-пiдприємцю в чому полягає перевага того чи iн-

шого способу реалiзацiї продукцiї, пiдготувати проект догово-

ру, який вiдповiдатиме чинному законодавству, i, звичайно,

iнтересам пiдприємця.


При розглядi проектiв договорiв, якi надiйшли в господар-

ство вiд заготiвельникiв, постачальникiв, агросервiсних орга-

- нiзацiй (установ, пiдприємств), юрисконсульт має перевiрити

їх вiдповiднiсть чинному законодавству, доповiсти керiвнико-

вi про юридичну та економiчну доцiльнiсть укладання таких

договорiв, або про негативнi для його господарства умови.

Якщо юрисконсульт вважає укладання договору недоцiль-

ним, вiн повинен дати правовий висновок на проект i пере-

дати останнiй керiвниковi свого господарства. Наприклад,

старший юрисконсульт агрофiрми iм. Крупської (Крим)

О. О. Москаленко в разi, коли проект запропонованого дого-

вору був невигiдним для господарства, на ньому вiдверто за-

значив: "Договiр кабальний, укладенню не пiдлягає". Так

робить бiльшiсть квалiфiкованих юристiв, i до їхньої думки

уважно прислуховуються керiвники господарств.


Якщо проект договору, що надiйшов, у рядi пунктiв не вiд-

повiдає чинному законодавству, юрисконсульт складає про-

токол розбiжностей, вiзує договiр i передає на пiдпис керiвни-

ковi господарства разом iз протоколом розбiжностей. На

практицi заготiвельнi органiзацiї часто пропонують проекти

договорiв контрактацiї, якi не вiдповiдають чинному законо-

давству. Зокрема зазначають, наприклад, що половину за-

контрактованої продукцiї вивозитиме своїм транспортом гос-

подарство, а решту - заготiвельник. Погодитися на цi умови

е правом господарства. Але слiд мати на увазi, що вивезення

законтрактованої продукцiї - це обовязок заготiвельника.

КСГП, СпС, АТ, ДСГП можуть (але не зобовязанi) надавати

допомогу у вивезеннi продукцiї. Отже, юристи субєктiв аг-


Юридичне обслуговування СГП


рарного пiдприємництва можуть у протоколi розбiжностей

пiдставне зазначати, що продукцiя (сировина) має вивозити-

ся лише заготiвельником.


Квалiфiкованi юристи мають консультувати керiвника

субєкта пiдприємництва, давати йому пораду, "не засвiдчува-

ти" такий договiр своїм пiдписом, а повертати його заготi-

вельникам iз супроводжувальним листом, у якому зазначати:


"Договiр складено з порушенням чинного законодавства.

Пiдготуйте належним чином проект договору для укладення".

Такi пiдходи юристiв до питань належного укладання догово-

рiв привели б до того, що господарства не укладали б кабаль-

них, не забезпечених лiмiтами та фондами пiд замовлення до-

говорiв.


Якщо ж перевiрений проект договору вiдповiдає чинному

законодавству, юрист вiзує його i передає на пiдпис керiвни-

ковi господарства.


Юрист здiйснює контроль за виконанням укладених дого-

ворiв, висловлює пропозицiї керiвництву по застосуванню

санкцiй щодо контрагентiв, якi порушили договiрнi зобовя-

зання. Зважаючи на те, що господарства в середньому укла-

дають близько 100 господарських договорiв iз рiзних галузей

виробничо-господарської дiяльностi та обєктивної неможли-

востi для юриста одноособове здiйснити контроль за вико-

нанням усiх договорiв, велике значення належить орт i ти цiї

контрольних функцiй з боку адмiнiстрацiї з постiйним iнфор-

муванням юриста вiдповiдними спецiалiстами господарства

про перебiг виконання (або iiсникоiiаiiпя) договiрних зо-

бовязань. Такий досвiд нагромаджено в Києво-Святошин-

ському районi Київщини та в рядi iнших районiв країни. Тут

наказами керiвникiв господарства на конкретних спецiалiстiв

покладено обовязок письмово iнформувати юриста про ви-

конання або невиконання договорiв за галузями та напря-

мами виробничо-господарської дiяльностi. Такий порядок

дисциплiнує спецiалiстiв, дає можливiсть юристовi своєчасно

застосовувати штрафнi санкцiї та iн. Якщо ж спецiалiст не-

своєчасно повiдомив про порушення контрагентом умов до-

говору чи приховав вiдомостi про наявнiсть порушень, то на

нього накладається дисциплiнарне стягнення, а якщо строк

позовної давностi для стягнення штрафних санкцiй уже ми-

нув, то спецiалiста можна притягти ще й до матерiальної вiд-

повiдальностi.


648


Роздiл XXVII


Подання допомоги з боку спецiалiстiв сiльськогосподар-

ського пiдприємства не звiльняє юриста вiд здiйснення конт-

рольних функцiй за виконанням договiрних зобовязань iз

боку як самого господарства, так i контрагента.


3. У процесi юридичного обслуговування важливе мiсце

належить виконанню договiрних зобовязань i застосуванню

майнових санкцiй. Додержання цих правомочностей юрис-

консультами пiдкреслюється у Загальному положеннi про

юридичну службу.


На юридичну службу покладається обовязок вести позов-

ну роботу, що полягає у представленнi в установленому зако-

ном порядку iнтересу пiдприємств у судах та iнших органах

пiд час розгляду правових питань i спорiв; у поданнi правової

оцiнки претензiй, якi заявленi пiдприємством у звязку з по-

рушенням його майнових прав i законних iнтересiв. Юрис-

консульти використовуючи свiй практичний досвiд подають

вiдповiднi пропозицiї з питань удосконалення правового за-

безпечення господарської дiяльностi пiдприємств.


Частина четверта


Аграрне право

зарубiжних країн


Роздiл XXIX

АГРАРНЕ ПРАВО ЗАРУБiЖНИХ КРАЇН


1. Поняття, змiст i джерела аграрного права


Аграрне право як самостiйна галузь науки i навчальна дис-

циплiна iснує в багатьох зарубiжних країнах. iнститути аграр-

ного права являють собою або спецiалiзованi форми iнститу-

тiв цивiльного, адмiнiстративного, торговельного, судового

права, або сукупнiсть нових для буржуазного права iнститу-

тiв, якi регулюють виробничi вiдносини у сiльському госпо-

дарствi.


Подiляючись на такi його частини як приватне i публiчне,

сiльськогосподарське право охоплює значну групу правових

вiдносин. Одна його частина - приватне сiльськогосподар-

ське право у своїй бiльшостi становить сукупнiсть "сiльсько-

господарських" норм цивiльного права, що видiлилася в са-

мостiйну пiдгалузь. Головний змiст цiєї частини сiльськогос-

подарського права становлять норми, якi регулюють право-

вий режим сiльськогосподарської власностi i перш за все

земельної власностi, його основнi iнститути, правове стано-

вище субєктiв у сiльськогосподарському виробництвi (юри-

дичних i фiзичних осiб). Сюди входить сiльськогосподарське

право (право власностi, сервiтутiв, застави, узуфрукта, спад-

щини та iн.), а також сiльськогосподарськi договори.


iснування приватної власностi на землю, всупереч побою-

ванням деяких теоретикiв, не вступає у протирiччя з громад-

ськими iнтересами, оскiльки вона давно втратила "необмеже-

ний характер" i служить обєктом активного i рiзнобiчного

державного регулювання, яке контролює земельний ринок i

обмежує можливiсть зловживань i негативних процесiв, що

мали мiсце в минулому.


Що ж до досить широкої публiчної частини аграрного

права, то її виникнення повязане з активним втручанням

держави у розвиток сiльськогосподарських вiдносин. Багато

проблем, якi не в змозi вирiшити приватнi сiльськогосподар-


Аграрне право зарубiжних країн 651


ськi пiдприємцi почала брати на себе держава. Це - перш за

все, регулювання вiдносин щодо створення сiльськогосподар-

ської iнфраструктури (дороги, мелiорацiя, електрифiкацiя,

комунальне обслуговування, загальнонацiональна органiзацiя

науково-дослiдних робiт, впровадження нової технiки i тех-

нологiї, створення системи збуту, транспортування i перероб-

ка сiльськогосподарської продукцiї). Публiчне втручання ре-

гулює розвиток низки галузей сiльськогосподарського вироб-

ництва, коли вони стають нерентабельними або стратегiчно

важливими. Тут застосовуються спецiальнi вiдносини щодо

фiнансування, кредитування i оподаткування, регулювання

розмiрiв сiльськогосподарського виробництва, структурної

перебудови сiльського господарства, регулювання сiльсько-

господарського землекористування, основних умов працi в

сiльському господарствi.


Значне мiсце у публiчному втручаннi займає економiчне

стимулювання розвитку сiльського господарства i заохочення

державою господарств через субсидiї та кредити для прове-

дення виробничих процесiв, збуту продукцiї, вдосконалення

сiльської iнфраструктури.


Крiм економiчних методiв iснує ряд адмiнiстративно-при-

мусових засобiв здiйснення аграрного законодавства, в тому

числi: кооперування, здiйснення заходiв щодо консолiдацiї та

мелiорацiї земель, органiзацiї сiльськогосподарського ринку

збуту сiльськогосподарських культур тощо. Значного поши-

рення набула практика виробництва щодо лiцензiй сiльсько-

господарських продуктiв, установлення збутових квот та

культур тощо. Значне поширення має практика виробництва

щодо лiцензiй сiльськогосподарських продуктiв, установлен-

ня збутових квот та збутових пулiв по продажу сiльськогоспо-

дарських продуктiв, примусове пiдпорядкуання їх правилам,

не кажучи вже про правила карантиннi, зонування тощо, за

порушення яких установлюються кримiнальнi та адмiнiстра-

тивнi заходи покарання. До заходiв адмiнiстративного впливу

вiдносяться i здiйснюванi багатьма капiталiстичними держа-

вами планування або програмування розвитку сiльського гос-

подарства. Протягом останнього десятилiття у капiталiстич-

них країнах набуло широкого застосування планування аг-

рарних перетворень у нацiональному i мiждержавному мас-

штабi. Особливо слщ зазначити "зеленi плани" Захiдної


652 Роздiл ХХЙГ


¦вропи: план Любке та Ертеля в ФРН, план Веделя у Фран-

цiї, план Мансхолта для ¦ЕС та iн.


У зарубiжному правi поки не утвердилась єдина назва га-

лузi права, що регулює вiдносини у сiльському господарствi.

i наука за рубежем однаково використовує в рядi мов термiн

аграрне, сiльськогосподарське право, якi найчастiше вжива-

ються як синонiми.


Поряд з аграрним правом i перетинаючись з ним, видiля-

ється сiльське право, ставиться питання про утворення агро-

продовольчого права2, що призводить до плутанини.


У бiльшостi випадкiв пiд аграрним правом розумiють су-

купнiсть норм, що вiдносяться до сiльського господарства,

приватного i публiчного права, якi регулюють вiдносини у

сiльському господарствi. Однак таке визначення встановлює

лише межi мiж правом, що регулює вiдносини в промисло-

востi i сiльському господарствi, не визначаючи обсяг регу-

люючих вiдносин. Сфера дiї аграрного права по-рiзному

трактується зарубiжними законодавцями i теоретиками права.

До сфери регулювання аграрного права вiдносять перш за все

рiльництво, лiсове господарство, внутрiшнє риболовство, пе-

реробку i збут сiльськогосподарської продукцiї виробниками.

Аграрне право регулює дiяльнiсть сiльськогосподарського

пiдприємства i сiльськогосподарського пiдприємця, колек-

тивнi iнтереси у сiльському господарствi, їх виробничу дiяль-

нiсть i саме функцiонування колективiв.


У США дiє кiлька концепцiй аграрного права. Одна з них,

наприклад, як на критерiй спирається на сферу дiї аграрних

вiдносин. Вона спецiально пiдкреслює, що аграрне право яв-

ляє собою таку особливу сферу вiдносин, яка дiє лише в

сiльському господарствi i мiстить спецiальнi сiльськогоспо-

дарськi норми i правовi акти, i де своєрiдно переломлюються

загальнi принципи дiючого права. Друга концепцiя характер-

ною рисою визнає додаток цiєї галузi права до специфiчних

субєктiв права, якими є сiмейнi ферми. iншi концепцiї ви-

знають лише окремi групи вiдносин в галузi сiльського госпо-

дарства й обмежують його вiдносинами в галузi сiльськогос-

подарського оподаткування, використання сiльськогосподар-

ської власностi. У рядi випадкiв сюди вiдносять лише правовi


еап Мегеї. \л гiгоii пiгаї. - Рагiв: Р.Н.Е, 1979.

2 "ОегесЬо Авгагiо у Аiiтепiагiа". - Магiгiгi. Оiсї.-Оес. 1985.


Аграрне право зарубiжних країн 653


акти сiльськогосподарських органiв, таких як федеральне

мiнiстерство сiльського господарства та його периферiйних

органiв.


Переважна бiльшiсть аграрникiв-юристiв у США сходять;


ся на тому, що до аграрного права вiдносяться три правовi ка

тегорiї:


- загальнi правовi акти i норми, якi традицiйно стосуютiс

ся чотирьох основних правових джерел: конституцiйного пра

ва, писаних законодавчих актiв, судових рiшень i, нарештi,

адмiнiстративного або вiдомчого законодавства, що застосо-

вуються й в iнших галузях (наприклад, регулюючi права при-

дбання ферми), така бiльшiсть норм Унiфiкованого торгового

кодексу США;


- спецiалiзованi правовi норми призначенi для регулю-

вання вiдносин сiльськогосподарських виробникiв, якi низна-

ються винятком у системi загальних норм права;


- спецiальнi правовi норми, що становлять систему дер-

жавного регулювання сiльського господарства.


До сфери аграрного права перш за все вiдносять рiль-

ництво та тваринництво. Крiм того, сюди часто включають

рибальство та лiсове господарство, полювання, транспорту-

вання, переробку i збут сiльськогосподарської продукцiї, що

здiйснюється самими виробниками.


Термiн "аграрне право" вживається iнколи у широкому

значеннi, охоплюючи сукупнiсть норм, що належать до сiль-

ського господарства. Сюди вiдноситься в цьому випадку все

законодавство, яке регулює сiльське господарство.


"аграрне право" вживається iнколи у широкому


Межi аграрного права особливо розпливчастi на стиках

сiльськогосподарського виробництва i промислової перероб-

ки сiльськогосподарської продукцiї, iндустрiального i тради-

цiйного виробництва сiльськогосподарської продукцiї. Тут

немає достатньо однакового i точного визначення економiч-

них i соцiальних вiдносин, якi входять до поняття сiльського

господарства, що регулюються сiльськогосподарським пра-

вом i становлять змiст його норм.


Звичайно з метою розмежування вдаються до визначення,

запропонованого в законодавствi або виробленого в процесi

кодифiкацiї. В iталiї при цьому посилаються на Цивiльний

кодекс 1942 р., який визначає сiльське господарство як "об-

роблення землi, лiсоводство, тваринництво i повязанi з ним

заняття". Французьке законодавство про сiльське господар-


654


ство, кодифiковане в таких документах як Сiльськогосподар-

ський i Лiсовий кодекси i яке мiстить норми цивiльного,

адмiнiстративного та iнших галузей права, вiдносить у сiль-

ськогосподарському кодексi до аграрного права регулювання

правового режиму земель (консолiдацiя, мелiорацiя земель-

них дiлянок), сiльськi дороги, воднi джерела; регулювання

сiльськогосподарського виробництва, полювання i рибаль-

ства, функцiонування обєднань у сiльському господарствi,

правовий режим сiльськогосподарського кредитування,

сiльськогосподарської оренди: працi i соцiального забезпе-

чення, професiйної пiдготовки, проведення наукових робiт i

викладання сiльськогосподарських предметiв у навчальних

закладах, органiзацiю i дiяльнiсть державних служб. У лiсових

кодексах регулюється порядок надання i використання лiсiв,

власнiсть на лiси тощо.


На думку проф. Ж. Мегре, центральну i основоположну

групу у французькому аграрному правi утворює сiльськогос-

подарське право. Сюди вiдноситься перш за все право влас-

ностi на землю, що обробляється, i вiдповiднi iнститути: про

збiльшення земельних дiлянок, законодавство про землi, про

сiльськогосподарськi обєднання, лiсовi дiлянки, товариства з

освоєння земель, про полювання. Сюди ж вiн вiдносить зако-

нодавство про тваринництво i сiльськогосподарську продук-

цiю, соцiальне законодавство й законодавство, що регулює

виробничi вiдносини всерединi селянської сiмї, законодав-

ство про сiльськогосподарськi кооперативи, приватнi акцiо-

нернi товариства у сiльському господарствi, обєднання сiль-

ськогосподарських виробникiв, рiзнi товариства, якi мають

економiчнi iнтереси у сiльському господарствi, в тому числi й

у галузi ринкових вiдносин щодо збуту сiльськогосподарської

продукцiї, страхування вiд стихiйного лиха, законодавство

про працю у сiльському господарствi, про органiзацiю управ-

лiння сiльським господарством".


До сiльськогосподарського законодавства Ж. Мегре вiдно-

сить також i вiдносини в галузi мелiорацiї земель, вилучення

земельних дiлянок для суспiльних потреб, про сiльськогоспо-

дарськi узуфрукти, спадщину сiльськогосподарської власнос-

тi, оподаткування.


Мекки. Ье гiгоii пiгаї. - Рагii: Р.Ц.Р, 1976. - РР. 3-4.


Аграрне право зарубiжних країн 655


Видiляючи аграрне право у самостiйну галузь, ряд фран-

цузьких юристiв пiдкреслюють видання в останнi роки вели-

ких сiльськогосподарських законодавчих актiв, якi мають са-

мостiйне значення, i суттєво виходять за межi колишнього аг-

рарного законодавства. Бiльше того, самостiйнiсть його у цiй

країнi пiдкреслюється створенням спецiального судового та

управлiнського апарату, який слiдкує за виконанням сiльсь-

когосподарського законодавства.


У бiльшостi зарубiжних країн аграрне законодавство ста-

новить окрему галузь законодавства. Воно включає аграрнi,

земельнi, лiсовi та воднi кодекси, роздiли цивiльного законо-

давства, що стосуються успадкування сiльськогосподарської

власностi.


В основi цих галузей у багатьох країнах лежать аграрнi ко-

декси (Францiя, Мексика, Уругвай, Аргентина та iн.). Там, де

сiльськогосподарське законодавство не кодифiковано, iсну-

ють досить розвинутi форми iнкорпорацiї сiльськогосподар-

ського законодавства, наприклад, у США. У багатьох країнах

видано обширнi спецiалiзованi сiльськогосподарськi закони

(ФРН, Францiя, Англiя, iталiя). Джерелами сiльськогоспо-

дарського права в системi континентального права є сiль-

ськогосподарськi закони, норми наднацiонального права на

основi пiдписаних урядами угод, норми звичаєвого права,

корпоративнi та адмiнiстративнi норми, прийнятi синдиката-

ми виробникiв, державними i судовими органами з питань

сiльського господарства.


Аграрне законодавство ФРН будується на основi розроб-

лених у 1955 р. плану Любке, потiм у 1971 р. - плану Ертеля

щодо реорганiзацiї структури сiльського господарства. Цен-

тральне мiсце в аграрному законодавствi ФРН займає аграр-

ний закон вiд 5 вересня 1955 р., який називався ще Великою

Хартiєю "Маепа Спаiїа"i. Вiн створює загальнi правовi рамки

для державного регулювання у сiльському господарствi. Ра-

нiше виданi закони про кредитування орендаторiв вiд 5 серп-

ня 1995 р.2, про сiльськогосподарську оренду вiд 25 червня


1 Вип(iе8ее8еi2Ь1а<. Теii 1. - Вошi, 1955. - 8. 565.


2 Там само. - 1951. - 8. 494.


6561


Роздiл XXIX


1952 р.i, про структуру ринку вiд 16 травня 1969 р.2, про збу-

товi фонди вiд 26 червня 1969 р.3, про регулювання сiльсько-

господарської заборгованостi вiд 26 червня 1957 р.4, детально

регулюють окремi положення в галузi сучасних аграрних вiд-

носин. Цi закони являють собою спецiальнi акти, присвяченi

питанням перебудови аграрних вiдносин в галузi реорганiзацiї

сiльськогосподарського виробництва i сiльськогосподарських

ринкових вiдносин.


Основу французького аграрного законодавства становлять

сiльськогосподарський, лiсовий та цивiльний кодекси, якi ре-

гулюють питання сiльськогосподарської власностi, оренди,

трудових вiдносин, кредитування та iн. Аграрне законодав-

ство Францiї зосереджує свою увагу на регулюваннi питань

структури сiльськогосподарської власностi5, удосконалення

орендних вiдносин6, створеннi сiльськогосподарських спiлок

та органiв управлiння сiльським господарством7. При цьому

основнi напрями аграрної полiтики Францiї, сформульованi у

Законi про сiльськогосподарську орiєнтацiю вiд 4 липня

1980 р. i спрямованi у достроковому планi на розвиток еконо-

мiчного i демографiчного розвитку країни i передбачає пiдви-

щення конкурентоздатностi сiльського господарства, його

вклад у розвиток економiки країни, збiльшення його екс-

портної власностi, закрiплення молодi в сiльському господар-

ствi, з метою стабiлiзацiї сiльськогосподарського населення,

полiпшення умов життя землевласникiв через стимулювання

розвитку сiмейних господарств, якi становлять основу сiльсь-

когосподарського виробництва.


iстотно впливає на iталiйське аграрне право i законодав-

ство проголошення i здiйснення з початку 60-х рокiв так зва-

них "зелених планiв" у нацiональному масштабi, а також пла-

нiв у цiй галузi, що виробляються в рамках ¦ЕС. Це i мiжна-

цiональнi стандарти i цiни на сiльськогосподарську продук-


Випгiе58¦5еi2Ь1аи. Теii 1. - Воїш, 1952. - 8. 343.


2 Там само. - 1969. - 8.423.


3 Там само. - 1969. - 8. 635.


4 Там само. - 1957. - 8. 861, 937.


5 iоигпаї ойiсiаi гiе 1а КериЬiiвче Ргагваке. - Рат, 1960. - № 7.


6 Там само.-10.08.1957.


7 Там само.-04.12.1959,12.04.1970.


657


Аграрне право зарубiжних країн


цiю, i рекомендацiї щодо органiзацiї i структури виробництва

та багато iншого, повязаного з обсягом виробництва та орга-

нiзацiєю сiльськогосподарського ринку цих країн.


Англо-американське аграрне право включає крiм статут-

ного законодавства велику кiлькiсть судових прецедентiв. Во-

но менш кодифiковане, але в цiлому досить добре системати-

зоване в рамках статутного законодавства, де аграрне законо-

давство видiляється окремими великими роздiлами. Аграрне

законодавство СiЛА являє собою одне з найбiльш детально

розроблених у системi законодавства розвинених країн. Нинi

воно вийшло далеко за межi цивiльного права. Федеральне

публiчне законодавство сьогоднi - це в основному зосере-

дження в рiзних роздiлах зводу законiв Сполучених Штатiв з

питань сiльськогосподарської дiяльностi. У зводi законiв

США регулюються питання правового режиму сiльськогоспо-

дарської дiяльностi, використання державних земель, лiсiв,

вод, кредитування, виробництва i збуту сiльськогосподар-

ської продукцiї, розвитку сiльськогосподарської iнфраструк-

тури, сiльськогосподарського експорту та iн.i. Власне сiльсь-

когосподарським або фермерським правом регулюються пи-

тання сiльськогосподарської власностi, земельної оренди, до-

говiрних вiдносин фермерiв в межах вертикальної iнтеграцiї,

що розвивається. Однак цi питання пiддаються сильному

впливу державного публiчного регулювання. Значне мiсце в

регулюваннi сiльськогосподарських вiдносин займає i преце-


дентне право.


Бiльшу частину в зарубiжному аграрному законодавствi

займає законодавство про примусове регулювання сiльсько-

господарського виробництва в масштабах галузi сiльського

господарства або його окремих частин, таких як зернове,

мясне, молочне виробництво тощо, регулювання збуту

сiльськогосподарської продукцiї, встановлення стандартиза-

цiї цiн на сiльськогосподарськi продукти.


У США перiодично, починаючи з 30-х рокiв, видається за-

конодавство, яке регламентує обсяги виробництва i збуту ос-

новних сiльськогосподарських культур. Спочатку воно було

спрямоване на обмеження виробництва сiльськогосподар-

ської продукцiї в умовах перевиробництва, нинi воно стиму-

лює розвиток сiльськогосподарського виробництва заходами


1 ТЬе Соае оГЙiе Бате оГЙiе Ц8А. ТМе 7, 43 еiс


658


Роздiл XXIX


субсидування i кредитування виробництва i збуту сiльсько-

господарської продукцiї. Суворi заходи щодо регламентацiї

виробництва i збуту проводить Англiя, ФРН, Японiя, Фран-

цiя та iншi країни.


Аграрне законодавство в основному здiйснюється двома

методами. По-перше, адмiнiстративно-публiчним впливом на

проведення структурних змiн через оренду, упорядкування

розмiрiв сiльськогосподарських пiдприємств, примусове

здiйснення мелiорацiї i заходiв щодо усунення черезсмужжя i

збiльшення земельних володiнь, по-друге, економiчним

впливом, через систему кредитування, надання податкових

привiлеїв, регулювання ринкових вiдносин i головним чином

цiн. Причому, в рамках ¦ЕС ця галузь аграрних вiдносин, як

правило, регулюється на загальноєвропейському рiвнi.


Аграрне право як господарське i торговельне становить са-

мостiйну галузь права, однак питання щодо його самостiй-

ностi до цього часу залишається спiрним. Бiльшiсть зарубiж-

них аграрникiв вважають, що нинi аграрне право, яке склада-

ється з двох частин - приватного i публiчного права, - є в

певному аспектi обєднаним i має високий ступiнь самостiй-

ностi, оскiльки у кожнiй самостiйнiй галузi економiки i соцi-

альному життi суспiльства завжди виникає особлива галузь

права. Визнання самостiйностi аграрного права призводить

до видiлення його i як самостiйної навчальної дисциплiни. У

Францiї, ФРН, США, iталiї, iспанiї та iнших країнах створенi

посiбники i навчальнi курси аграрного права, якi вивчаються

у сiльськогосподарських i юридичних навчальних закладах.

Серед цих робiт, зокрема, у Францiї треба видiлити тритом-

ний курс аграрного права проф. Жанна Мегре, курс аграрно-

го права Л. Лорвелле, пiдручник аграрного права Жанна Мо-

ро, в iталiї - нариси аграрного права проф. Джигастонне

Болла, пiдручник проф. Джованi Галлонi, працю Д. Вiнколi

"Право сiльськогосподарського виробника", у ФРН - курс

аграрного права проф. К. Крешеля, в iспанiї - пiдручник аг-

рарного права проф. Бальярiна Марсиаля i курс аграрного

права Санза Харкi, в Англiї - курс аграрного права Дж. Сте-

фансона, у США - пiдручник аграрного права Дж. Юргенс-

мейєра та сiльськогосподарське право в матерiалах i судових

рiшеннях групи авторiв, а також сiльськогосподарське право

на допомогу правознавцям, якi представляють iнтереси фер-


Аграрне право зарубiжних краШ Й59


мерiв пiд редакцiєю декана юридичного факультету Арканза-

ського унiверситету Дж. Лунi1.


2. Правове становище сiльськогосподарського

товаровиробника в умовах ринкових вiдносин


Аграрне право розвинених країн виходить з передумови

перш за все тiсного звязку сiльськогосподарського вироб-

ництва з ринковими вiдносинами. Воно орiєнтоване на нор-

мальне функцiонування приватної власностi, перш за все на

землю, засоби виробництва, на самостiйнiсть господаря, який

рацiонально використовує наявнi можливостi сiльськогоспо-

дарського виробництва, на свободу пiдприємницької дiяль-

ностi, економiчну зацiкавленiсть сiльськогосподарського ви-

робника, цiни i ринкову конкуренцiю, захищену вiд монопо-

лiзму з обмеженим державним регулюванням.


Усе це формує систему стимулiв розвитку ринкового

сiльськогосподарського виробництва i цi положення рiдко ос-

порюються. При можливостi вiльно розпоряджатися власнiс-

тю i можливiстю вiльно реалiзувати цi права, вiдбувається

бiльш рацiональний розподiл ресурсiв, нiж при плановiй еко-

номiцi. Внаслiдок цього виходить бiльш високий доход як

сiльськогосподарських виробникiв, так i в цiлому нацiональ-

ний доход i доход на душу населення.


Роль держави ефективно проявляється у створеннi умов

стабiльного виробництва, заохочення довгострокових капiта-

ловкладень, якi дозволяють сiльськогосподарському вироб-

никовi сподiватися на одержання вигоди вiд зроблених вкла-

дiв. Законодавство, яке застосовується для регулювання вiд-


1 Мегеї iеап. Огоii аегаiге. Тотев 1-3. - Рагiв, 1973-1978; iотеiiесЬ.

Огоii гигаї. - Рагiа, 1988; Могсачх iеап Рiег. Мапиеi (iе гiгоii гигаї. - Рагiв, 1974;


Оаiiопi О. Оiгiйi авгагiо. - Мiiапо, 1963; УiпсоШi. Соїiiуаiоге (ЦгеНо. - Мiiапо,

1969; КгоежНеii К. i-апАуiгКсЬай гесЬi. - Коїп-Вопп-МiiпсЬеп, 1966; Ваiiагiп

Магсiаi, СаНох ЗауаНег РиепуiiiпЛа. ОiгесЬо авгагiо. - Магiгiа, 1978; Кат Саг-

Кие. ОiгесЬо авгагiо. - Магiгiгi, 1975; 8iерНеп5оп 1 8. ТЬс iд> КсiаЧпв (о Авгiсиi-

iиге. - 1971; Лiiап С. Лепiеттеуег ашi iУасiїеу /. В. АвгiсиКигаї iаж. - 1982;


"Аегiсиїїигаї ЇУМ" (Саяех апй таїегiаїв). - Зi.Раиi. Мiпп. 19Й5, гiу Мауег К. апiї

оiЬег; Ьоопу . АегiсиїШгаї 1а\у. Ьаууегв Оиiгiе iо Кергсiiспiiiiв Ригiп Сiiепiв. -

и8А, Сiисаео, iiiiпов, 1990.


А.ЛМйщ


.iДЦ-


660


РОЗДiЛ XXIX


носин, у цiй системi виступає як додатковий регулятор вико-

ристання альтернативних можливостей у тих випадках, коли

наявних ринкових вiдносин недостатньо для забезпечення

нормального розвитку сiльськогосподарського виробництва.

При цьому i наявнiсть розвинених ринкових вiдносин не за-

перечує iснування окремих сфер вiдносин, де повинно пану-

вати законодавство з прямим регулюванням i його способами

примусу, у тому числi i в економiчних вiдносинах.


Забезпечення дотримання нормальних ринкових вiдносин

базується на дотриманнi умов нормальної конкуренцiї, де па-

нують вiдносини попиту i пропозицiї, i де до обовязкiв дер-

жави входить пiдтримання тут нормальних умов. Разом з тим

аграрне право виходить з передумови державного втручання у

питання обмеження прав приватної власностi, регулювання

економiчних процесiв з метою найбiльш ефективного з точки

зору суспiльства використання наявних можливостей i перш

за все у тих випадках, коли ринок не може нормально функ-

цiонувати.


Що ж стосується регулювання чисто ринкових вiдносин,

то в цiй сферi правовий вплив на сiльськогосподарськi вiдно-

сини найбiльш значний. Йдеться про велику кiлькiсть законiв

i державних програм, якi регулюють розвиток сiльськогоспо-

дарських ринкових вiдносин. Основне регулювання тут сто-

сується порядку встановлення цiн на сiльськогосподарську

продукцiю, закупiвлю, збереження i упаковку сiльськогоспо-

дарської продукцiї, стандартизацiю i iнспектування якостi,

особливо щодо продукцiї, яка швидко псується.


Слiд зауважити, що iстотно почав впливати на розвиток

сiльського господарства та становище фермера у кожнiй ок-

ремо взятiй країнi не тiльки внутрiшнiй ринок, а й вся полi-

тика загального ринку ¦вропейського спiвтовариства з його

новими стандартами i регулюванням цiн та iнших умов євро-

пейського сiльськогосподарського ринку. Сучасна держава за

рубежем намагається втручатися в аграрнi вiдносини лише в

тих випадках, коли порушується встановлений законодав-

ством порядок або виникає загроза суспiльної небезпеки.

Останнiм часом проблемам зарубiжного аграрного права

присвячена монографiя проф. Г. Ю. Бистрова1.


" ) Бнстров Г.Е. Земельньїе й аграрнне реформи в зарубежннх странах. -

Минск, 1999. - 196 с.


Аграрне право зарубiжних країн 661


3. Правове становище

сiльськогосподарського пiдприємства


Головним iнститутом сiльськогосподарського права є iн-

ститут сiльськогосподарського пiдприємства, правове стано-

вище якого визначається законодавчими приписами, судово-

арбiтражною практикою та виконавчою дiяльнiстю держав-

них органiв. iнститут сiльськогосподарського пiдприємства

включає правовий режим власностi, повноваження сiльсько-

господарського пiдприємця щодо сiльськогосподарського ви-

робництва, найманої працi, правила передачi пiдприємства з

одних рук в iншi.


Центральне мiсце у системi вiдносин щодо регулювання

сiльськогосподарського пiдприємства займають вiдносини

власностi та користування рухомим i нерухомим майном i,

перш за все, землею. В основi аграрних вiдносин i нинi ле-

жить право приватної власностi, яке бере свiй початок вiд

римського права з його повноваженнями володiння, користу-

вання i розпоряджання. Цi положення зберегли своє значен-

ня аж до Цивiльного кодексу Наполеона 1804 р. Де у ст. 544

було записано, що власник має право розпоряджатися i ко-

ристуватися речами найбiльш абсолютним чином.


Однак подальший розвиток вiдносин власностi i перш за

все земельної власностi внiс i суттєвi змiни. Вони повязанi з

визнанням землi особливим обєктом власностi, у викорис-

таннi якого належним чином зацiкавлене суспiльство. Такий

розвиток вiдносин призвiв до ряду обмежень. Перш за все за-

конодавець встановив, що власнiсть не повинна використо-

вуватися всупереч закону. Це стосувалося обмежень в публiч-

них iнтересах, через встановлення сервiтутiв (право проходу,

Проїзду, прогону худоби, право вiд платної реквiзицiї земель-

ної дiлянки для задоволення публiчних iнтересiв), потiм про-

слiдували обмеження, повязанi з неналежним використан-

ням земель.


- У бiльшостi країн було прийнято закони, якi дозволяли

вилучати або примусово передавати у користування iншим

особам за плату невикористовуванi або неналежним чином

Використовуванi сiльськогосподарськi землi. Потiм були об-

меження, повязанi з вимогою належним чином обробляти

землю, використовувати її за призначенням. Невиконання

цих вимог могло призвести до вилучення земель у нсрадивих

господарiв, якi погано обробляли землю, як це передбачено i


662 Роздiл ХХК


зараз в Англiї, Францiї, ФРН та iнших країнах. Поступово бу-

ло запроваджено обмеження у правi розпоряджання землею,

яке законодавче виражалося в неподiлi, невiдчуженнi, прави-

лах щодо введення обмежень у земельному оборотi, з надан-

ням значних прав державi, аж до її фактичного контролю за

цими процесами.


Аграрне законодавство континентальних країн ¦вропи

почало регулювати способи придбання, спрямування корис-

тування, розмiри земель, виходячи з "соцiальної функцiї" зе-

мельної власностi. iстотнi змiни вiдбулися у поглядах юристiв

на повноваження земельного власника. З римської трiади


ПОВНОВажеНЬ: ВОЛОДiННЯ ()Ц5 р05¦85iОПi), Користування (]Ц5


иiепоi), i розпорядження (iиа аЬиiепаi iстотне значення почало

визнаватися лише за правом користування i правом розпоря-

дження, оскiльки право володiння, обмежене законодав-

ством, може i повинно здiйснюватися у формi користування.

Володiння ж як пiдстава i титул, на думку багатьох аграрникiв

за кордоном, є або пережитком права феодального землево-

лодiння i його пiдправлених форм в англосаксонських кра-

їнах, або вiдмираючим видом землеволодiння у континен-

тальних країнах - емфiтевзиса, своєрiдною довгостроковою

або постiйною формою оренди землi з правом переважного

викупу її у власнiсть емфiтефтом довiчного або заповiданого

власником.


iз розвитком процесiв агропромислової iнтеграцiї перегля-

дається сама поява сiльськогосподарського пiдприємства. Та-

кий перегляд призводить до визнання основним субєктом

правового регулювання не тiльки сiльськогосподарського пiд-

приємства, а й агропромислового пiдприємства з поширен-

ням на нього всiх пiльг, призначених для сiльського гос-

подарства, промисловiсть вносить у сiльськогосподарське

виробництво свою потужну iндустрiальну базу, великi капiта-

ловкладення, досягнення науково-технiчного прогресу, своє-

часну органiзацiю управлiння виробничими процесами, що

справляє великий вплив на весь процес сiльськогосподар-

ського виробництва. У звязку з цим зявляється нова система

виробничо-економiчних i правових вiдносин.


Зарубiжнi юристи-аграрники зазначають, що законодавець

нинi модернiзує юридичнi форми пiдприємства, пристосовує

їх до вимог виробництва i ринку i надає прерогативи власнв-


ц i ь-


Аграрне право зарубiжних країн


i663

-в--


ка щодо власника землi, оскiльки останнiй не є господарем

одержуваного доходу.


Збiльшення вартостi i значення у сiльськогосподарському

пiдприємствi таких елементiв, як машини, капiтал змiнює

вiдношення до пiдприємства як до землеволодiння за перева-

гою. У новому аграрному законодавствi правовий режим

власностi спрямований бiльшою мiрою на захист iнтересiв

власника машин i капiталу. Поєднання в агропромисловому

пiдприємствi промислових, торгових i сiльськогосподарських

функцiй призводить до того, що у цих пiдприємствах посту-

пово втрачається значення специфiки сiльськогосподарсько-

го виробництва i його дiяльнiсть наближається до дiяльностi

пiдприємства будь-якого виду i профiлю2.


Визнання в аграрному правi i законодавствi пiдприємства

сiльськогосподарським призводить до поширення на нього

пiльг, установлених державою, оскiльки вважається, що

сiльськогосподарське пiдприємство дiє у несприятливих ви-

робничих (грунто-клiматичних) i економiчних умовах. Ви-

знання специфiки сiльськогосподарського пiдприємства при-

зводить в аграрному правi до визнання необхiдностi спецiаль-

ного регламентування дiяльностi сiльськогосподарського пiд-

приємства i встановлення особливих заходiв захисту прав

сiльськогосподарської власностi. iз розвитком товарного ха-

рактеру сiльськогосподарського виробництва предметом за-

конодавчого регулювання в аграрному законодавствi стає i

сiльськогосподарське виробництво, його окремi сторони i

функцiї. Серед них особлива увага придiляється правому ре-

гулюванню використанню земель, регулювання кредитних,

орендних i трудових вiдносин.


Характерною рисою сучасного законодавства, яке регулює

дiяльнiсть сiльськогосподарського пiдприємства, є суворе ре-

гулювання дiяльностi сiльськогосподарського пiдприємця.

Воно поширюється на вiдносини в галузi органiзацiї i дiяль-

ностi самого сiльськогосподарського пiдприємства. У сучас-

них умовах вона детально регламентується особливо у питан-

нях, що вiдносяться до кiлькостi продукцiї, яка виробляється,

стандартiв i умов виробництва. Аграрне законодавство у цiй


1 Вигеоае А. М. Ьехрiоiiаiiоп аегiсоїе гiаїв iа iеiвiасiопе гесепiв. - Рагiв,

1967.-Р. 10.


2 УогМ АегiсцiШге. - \Уаii1iiiтеЮп, 1973. - Уоi. XXI, № 8. - Р. 19.


664


Роздiл XXIX


галузi спрямоване на стимулювання процесiв спецiалiзацiї i

концентрацiї сiльськогосподарського виробництва в межах

окремих районiв, зон, країни i навiть цiлої групи країн.


Особливiстю сучасного сiльськогосподарського пiдприєм-

ства є здiйснення ним поряд з основними сiльськогосподар-

ськими функцiями комерцiйних та iнших функцiй, якi ранi-

ше виходили за межi сiльськогосподарської дiяльностi. До

сфери дiяльностi сiльськогосподарського пiдприємства тепер

входить не тiльки дiяльнiсть в галузi власного землеробства i

тваринництва, а й транспортування, зберiгання i переробка

сiльськогосподарської продукцiї, кредитнi операцiї тощо.

Сфера дiяльностi сучасного сiльськогосподарського пiдпри-

ємства включає широке коло питань планування сiльськогос-

подарського виробництва, фiнансування, органiзацiї управ-

лiння пiдприємством тощо.


4. Правове регулювання

сiльськогосподарської оренди


Оренда землi, яка має багатовiкову iсторiю, продовжує вi-

дiгравати важливу роль у системi аграрно-правових вiдносин.

У розвитку сiльськогосподарських вiдносин оренда має певнi

переваги перед власнiстю, не вимагаючи великих коштiв на

придбання землi, що неприпустиме для малоiмущих i моло-

дих фермерiв.


Оренда у сiльському господарствi набула великого поши-

рення у СiЛА, де близько половини фермерiв-власникiв при-

орендовують землю. На пiвднi США бiльше 50 вiдсоткiв фер-

мерiв є орендаторами у найрiзноманiтнiших її формах. Орен-

да землi у США розглядається як невiльне володiння на вiд-

мiну вiд власностi, згiдно з яким орендодавець передає

орендатору або пiдприємство повнiстю, або частину пiдпри-

ємства, або тiльки земельну дiлянку, за користування якою

орендатор вносить орендну плату.


Серед поширених умов орендного договору є такi, коли

власник зобовязаний утримувати будинки i споруди, дороги

i мелiоративнi споруди, якi здаються у власнiсть. На нього по-

кладається обовязок ремонтувати, виправляти прихованi не-

долiки, сплачувати страховi внески. Орендатор повинен своє-

часно зробити розрахунок, потурбуватися про утримання ка-

нав i огорож у належному станi, не допускати зниження ро-


Аграрне право зарубiжних країн 665


дючостi грунтiв, пiсля закiнчення строку оренди вiн має пере-

дати ферму власнику. На вiдмiну вiд iнших країн, де вiдноси-

ни в галузi земельної оренди регулюються державою, США

характеризується свободою орендних договорiв, хоча багато в

чому вiдносини оренди у США регулюються законодавством

штатiв. Важливу роль вiдiграє у цих питаннях i судова прак-

тика, мiсцевi звичаї. Згiдно з цим у кожному штатi склалися

свої форми i порядок розгляду спiрних питань у судi. При

цьому досить чiтко роздiляють оренду сiльськогосподарського

пiдприємства з правом володiння (еаiаiе) i рiзнi види здоль-

щини.


У системi англосаксонського права сiльськогосподарська

оренда вiдноситься до одного з видiв узуфруктних прав, тобто

права на одержання вигоди. На цiй пiдставi орендатору нада-

ється право самому встановлювати спосiб одержання вигоди

iз землi, що використовується. Основним є правило, за яким

орендатор не повинен завдавати збитки джерелам доходiв.

Останнiми роками сiльськогосподарська оренда у Великобри-

танiї характеризується появою законiв щодо закрiплення ста-

бiльностi цих вiдносин. Переважнi права на продовження

сiльськогосподарської оренди з 1976 р. почали поширюватися

на два поколiння сiмї орендатора, пiдвищено вимоги до

орендодавця, а саме до обгрунтованостi його бажань припи-

нити оренду.


У рядi зарубiжних країн iснує оренда землi i сiльськогоспо-

дарських пiдприємств у держави, у власностi якої перебува-

ють землi i ферми.


Значну специфiку мають оренднi вiдносини у Францiї.

Оренда тут характеризується тим, що режим сiльськогоспо-

дарської оренди детально i всеохоплююче урегульований дер-

жавою. Законом вiд 17 жовтня 1945 р. був затверджений ти-

повий Статут сiльськогосподарської оренди, до якого закона-

ми постiйно вносяться змiни та доповнення. За Статутом

припускається оренда ферми, оренда земельної дiлянки або

оренда ферми з половини. У першому випадку оренда вста-

новлюється на пiдставi твердих платежiв, у другому залежно

вiд одержаного врожаю i пропорцiйно до внесеного у госпо-

дарство вкладу. При цьому розмiри орендної плати можуть

регламентуватися в адмiнiстративному порядку. Договiр

оренди на пiдставi Статуту дає чiткий перелiк обовязкових

умов сiльськогосподарської оренди, що стосуються обєктiв


666


оренди, особи орендатора, обовязкiв сторiн, орендної плати,

строкiв оренди. Договiр оренди може бути письмовим або ус-

ним. В останньому випадку вiн повинен вiдповiдати нормам

типового Статуту сiльськогосподарської оренди.


Французьке законодавство дуже детально регламентує по-

рядок i процедуру одержання оренди, її подовження i припи-

нення. Правом на переважне одержання оренди мають особи,

якi володiють сiльськогосподарською спецiальнiстю, мають

стаж роботи у сiльському господарствi1.


У системi правових вiдносин сiльськогосподарської орен-

ди зарубiжних країн важливе значення надається договору

оренди. Договiр оренди регламентує використання орендова-

ного сiльськогосподарського пiдприємства повнiстю, окремої

дiлянки землi, худоби, за користування якими орендатор

сплачує певну орендну плату або ренту. З проголошеною у

багатьох країнах свободою орендних вiдносин дiйсно iснує

досить сувора регламентацiя орендних умов. У ФРН, наприк-

лад, оренднi договори подаються на реєстрацiю до вiдповiд-

них державних органiв, якi можуть не затвердити договiр, як-

що встановлена надмiрна орендна плата, коли договiр веде до

недоцiльного роздрiбнення дiлянки, до надмiрної концентра-

цiї землекористування в одних руках, завдає шкоди сiльсько-

господарському виробництву тощо2. В орендних договорах

цiна, як правило, визначається вiльною згодою. Також вiльно

визначається пiдприємцем форма i методи експлуатацiї фер-

ми, яка орендується. Вiдповiдно до сiльськогосподарського

кодексу, орендатор зобовязаний так органiзувати ведення

господарства, щоб воно вiдповiдало його призначенню. Од-

ним iз основних положень законодавства про сiльськогоспо-

дарську оренду у Францiї Ж. Мегре вважає можливiсть гаран-

тувати орендатору достатню стабiльнiсть договору для веден-

ня сучасного господарства3. З цiєю метою законодавство

встановлює мiнiмальнi i максимальнi строки оренди. Взагалi,

встановлення тривалих строкiв сiльськогосподарської оренди

у Францiї i Бельгiї не менше нiж на 9 рокiв, у ФРН - корот-

костроковий термiн на 9 i довгостроковий на 18 рокiв, в iта"


1 Павлова 3. Й. Государстаенное регулирование сельского хозяйстаа во

Франции. - М,; Наука. - 1988,


2 Вип