Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Вид материала

Книга

Содержание 610 РОЗДiЛ XXV> 618 Рздул xxv> Юридичне обслуговування

Подобный материал:

• Аграрне право України, 114.91kb.
• Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 922.45kb.
• Список літератури №2011 Абрамов Н. А. Хозяйственно-процессуальное право Украины: Учеб, 389.46kb.
• Аграрне, земельне та екологічне право п. Ф. Кулинич павло Федотович Кулинич, 207.47kb.
• Тема Предмет аграрного права, 1851.91kb.
• Курс Аграрне та земельне право України Поняття аграрного права та його ознаки як галузі, 16.96kb.
• Інститут регіональних досліджень нан україни у 2006 році: Інформаційне видання, 889.93kb.
• Для отримання рекомендації вр викладач має подати до науково-методичної ради Інституту, 208.78kb.
• М. В. Богданович М. В. Козак Я. А. Король методика викладання математики в початкових, 6474.23kb.
• Зразок фахові видання за спеціальністю, 95.28kb.

онних торгiв. Заста.вний внесок не повертається переможцю

аукцiонних торгiв, який протягом пяти робочих днiв, наступ-

них за днем провеiдення аукцiоннiй торгiв, не сплачує повну

вартiсть придбаної iсвоти. При цьому сума заставного внес-

ку такого учасника спрямовується До Державного бюджету


"України. у с. >


З урахуванням положень цiєї стат" кабiнет Мiнiстрiв Ук-


раїяи встановлює порядок проведе""1 аукцiонiв з продажу


598


квот на ввезення продукцiї твариннинад на територiю Украї-

ни та оприлюднює його.


Спори мiж покупцями ввiзних йот та Мiнiстерством

сiльського господарства i продовольста України вирiшують-

ся в судовому порядку.


Кабiнет Мiнiстрiв України подає Крховнiй Радi України

до i березня чергового року письмовiй звiт про виконання

вимог цiєї статтi стосовно продажу квiт на поточний рiк.


7. Протягом останнiх рокiв здiйснено ряд заходiв щодо лi-

бералiзацiї експорту шляхом скасування експортних квот та

лiцензiй, оскiльки законодавчi акти о(межували експорт то-

варiв, сiльськогосподарської продукцii (тварини, мясо, мо-

лочнi продукти, зерновi культури, iукор, спирт). Однак,

здiйснюючи курс на лiбералiзацiю зомiшньої торгiвлi, вжи-

ваються заходи щодо обмеження експорту сiльськогосподар-

ської сировини, iмпорту продуктiв харчування та створення

посильного протекцiонiзму щодо експорту готової продукцiї

сiльського господарства i АПК. Вiдповiїйо до Закону України

"Про державне регулювання виробництва i торгiвлi сциртом

етиловим, коньячним i плодовим, алкогольними напоями та

тютюновими виробами" (iз наступними змiнами та допов-

неннями), його експорт-iмпорт здiйсноють спецiально упов-

новаженi органiзацiї, пiдприємства.


Вiдповiдно до Закону України "Про вивiзне (експортне)

мито на живу худобу та шкiряну сировину" вiд 7 травня


1996 р., постановою Кабiнету Мiнiстри України вiд 21 лютого


1997 р. "Про порядок експорту живої худоби сiльськогоспо-

дарськими товаровиробниками - юридичними особами без

сплати вивiзного (експортного) мита" звiльнено сiльськогос-

подарських виробникiв вiд сплати мита при експортi живої

худоби. При цьому пiдставою для митного оформлення екс-

порту живої худоби сiльськогосподарсноiми товаровиробни-

ками - юридичними особами без сплаги вивiзного (експорт-

ного) мита є довiдка, видана управлiнням сiльського госпо-

дарства та продовольства обласної державної адмiнiстрацiї (а

для сiльськогосподарських товаровиробникiв, працюючих на

територiї Автономної Республiки Крим - органами, визначе-

ними Радою мiнiстрiв АР Крим) за фiрмою, встановленою

даною постановою. Довiдка видається за наявностi у юридич-

ної особи документiв, якi пiдтверджують, що продукцiя, яка

експортується без сплати вивiзного (експортного) мита, є то-


Правове регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi...


599


варом власного виробництва, а юридична особа - експортер

є сiльськогосподарським товаровиробником. Згiдно з вище-

згаданою постановок> довiдка оформляється в трьох примiр-

никах, два з яких видаються заявнику, третiй зберiгається в

органiзацiї, яка видала довiдку. Довiдка подається митному

органу разом з вантажною митною декларацiєю та карткою

реєстрацiї - облiку зовнiшньоекономiчного договору (контр-

акту), що видається Мiнiстерством зовнiшнiх економiчних


звязкiв i торгiвлi.


Важливим елементом експортно-iмпортних операцiй є

встановлення субєктом зовнiшньоекономiчної дiяльностi цi-

ни на експортний (iмпортний) товар. Цiни та експортнi чи

iмпортнi товари визначаються самостiйно сторонами зовнiш-

ньоекономiчних контрактiв. При цьому варто враховувати,

що у випадках, передбачених чинним законодавством Украї-

ни та мiжнародними угодами, регулювання цiноутворення

при експортно-iмпортних операцiях в Українi здiйснюється

шляхом встановлення нормативно-правовими актами iндика-

тивних, фiксованих або граничних (нижнiх) рiвнiв цiн по зов-

нiшньоторговельних угодах.


Так, Указом Президента України "Про заходи щодо вдос-

коналення конюнктурно-цiнової полiтики у сферi зовнiш-

ньоекономiчної дiяльностi" вiд 10 лютого 1996 р. було затвер-

джено Положення про iндикативнi цiни у сферi зовнiш-

ньоекономiчної дiяльностi, яке встановлює порядок запро-

вадження iндикативних цiн, визначення їх рiвнiв та

застосування таких цiн. Пiд iндикативними розумiються цiни

на товари, якi вiдповiдають цiнам, що склалися чи складають-

ся на вiдповiдний товар на ринку експорту або iмпорту на мо-

мент здiйснення експортної (iмпортної) операцiї з урахуван-

ням умов поставки та умов здiйснення розрахункiв, визначе-

них згiдно з законодавством України. iндикативнi цiни мо-

жуть запроваджуватись на товари:


- щодо експорту яких застосовано антидемпiнговi заходи

або розпочато антидемпiнговi розслiдування чи процедури в

Українi або за її межами;


- щодо яких застосовуються спецiальнi iмпортнi процеду-

ри вiдповiдно до ст. 19 Закону України "Про зовнiшньоеко-

номiчну дiяльнiсть";


- щодо експорту яких встановлено режим квотування, лi-

цензування;


600 Роздiл XXVII


- щодо експорту яких встановлено спецiальнi режими;


- експорт яких здiйснюється у порядку, передбаченому

ст. 20 Закону України "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть";


- в iнших випадках на виконання мiжнародних зобовя-

зань України.


iндикативнi цiни розробляє Мiнiстерство зовнiшнiх еко-

номiчних звязкiв i торгiвлi України та уповноваженi ним ор-

ганiзацiї на базi результатiв аналiзу iнформацiї, одержаної вiд

митних, фiнансових, статистичних державних органiв, бан-

кiвських, iнформацiйних та iнших установ i органiзацiй Ук-

раїни, з iнших джерел, за вiдповiдними методиками. При

цьому враховуються стандарти якостi товарiв, чиннi в Українi

та визнанi у свiтовiй практицi, передбаченi законодавством

України умови поставки i розрахункiв, стан конюнктури зов-

нiшнiх та внутрiшнiх ринкiв, цiнова iнформацiя та прогнози !|

щодо можливих цiнових коливань, контрактна практика що-

до вiдповiдного товару на вiдповiдному ринку та iнша iнфор-

мацiя конюнктурно-цiнового характеру. iндикативнi цiни,

запровадженi вiдповiдно до цього Положення, є обовязкови-

ми до використання субєктами зовнiшньоекономiчної дiяль-

ностi всiх форм власностi при укладеннi та здiйсненнi зов-

нiшньоекономiчних угод (контрактiв). Рiшення про запрова-

ження iндикативних цiн приймає та перелiки iндикативних

цiн затверджує Мiнiстерство зовнiшнiх економiчних звязкiв i

торгiвлi України. Таке рiшення та перелiки iндикативних цiн

публiкуються Мiнiстерством зовнiшнiх економiчних звязкiв i

торгiвлi України або уповноваженими ним органiзацiями в

газетi "Урядовий курєр" не менш як раз на мiсяць. Наприк-

лад, постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 15 сiчня

1996 р. "Про впорядкування експорту живої худоби" зобовя-

зано встановлювати iндикативнi цiни на живу худобу, що

експортується.


З метою захисту iнтересiв вiтчизняних товаровиробникiв

України та її субєктiв господарської дiяльностi скорочення

дефiциту торговельного балансу держави, забезпечення спри-

ятливих умов для експорту запроваджено державний конт-

роль за експортом та iмпортом товарiв. Порядок його здiй-

снення встановлено Законами України "Про застосування

спецiальних заходiв щодо iмпорту в Україну" вiд 22 грудня

1998 р., "Про внесення змiн до Закону України "Про зовнiш-

ньоекономiчну дiяльнiсть" вiд 22 грудня 1998 р., "Про захист


Правове регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi... 601


нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту"

таЗаконом України "Про захист нацiонального товаровироб-

ника вiд демпiнгового iмпорту" вiд 22 грудня 1998 р.


При експортi, iмпортi сiльськогосподарської продукцiї

державними органами (митною службою, ветеринарною ме-

дициною) України згiдно з вимогами законiв України "Про

державне регулювання iмпорту сiльськогосподарської про-

дукцiї", "Про ветеринарну медицину", "Про карантин рос-

лин", ст. 18 Закону "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть"

здiйснюється ветеринарний, фiтосанiтарний контроль пiдка-

рантинних товарiв, обєктiв тваринного свiту. Вiдповiдно до

ст. 4 Закону України "Про державне регулювання iмпорту

сiльськогосподарської продукцiї", сiльськогосподарська про-

дукцiя, яка ввозиться на митну територiю України, пiдлягає

обовязковiй сертифiкацiї, санiтарно-епiдемiологiчному, ра-

дiологiчному, а в разi ввезення товарiв 1 та 11 груп Товарної

номенклатури зовнiшньоекономiчної дiяльностi - ветери-

нарному контролю. При цьому iноземнi сертифiкати беруться

до уваги виключно у випадках, коли взаємне визнання таких

сертифiкатiв передбачено нормами вiдповiдних мiжнародних

договорiв. Пiдставою для перевезення через митний кордон

України продукцiї i-XXIV груп Товарної номенклатури зов-

нiшньоекономiчної дiяльностi є сертифiкат вiдповiдностi, ви-

даний уповноваженим згiдно з чинним законодавством орга-

ном, або свiдоцтво про визнання iноземного сертифiката.

Кабiнет Мiнiстрiв України може тимчасово обмежувати вве-

зення сiльськогосподарської продукцiї з країн, де був оголо-

шений або стосовно яких був оголошений Україною або iн-

шими країнами карантин. Рiшення щодо зазначеного обме-

ження має бути оприлюдненим.


Продукти, призначенi для продажу населенню, якi пiдпа-

дають пiд визначення II-XXI груп Товарної номенклатури

зовнiшньоекономiчної дiяльностi, можуть бути випущенi

з-пiд митного контролю на територiї України з країн, вiльних

вiд карантину, за умови наявностi на тарi (коробах, упаков-

ках, розфасовках), а у випадках, визначених Кабiнетом Мi-

нiстрiв України, безпосередньо на продуктi, вiдомостей про

назву продукту, масу (обєм), склад, iз зазначенням перелiку

використаних у процесi виготовлення iнших продуктiв харчу-

вання, харчових добавок (консервантiв), барвникiв тощо,

вмiсту хiмiчних речовин або сполук, а також сертифiката п6-


602 роздiл )О(Уii


ходження таких продуктiв. Окремо наводяться вiдомостi про

енергомiсткiсть, дату граничного строку використання, по-

бiчнi ефекти споживання або про їх вiдсутнiсть, назву харчо-

вих добавок (консервантiв) за їх наявностi, мiсце виготовлен-

ня, найменування й адресу виробника таких продуктiв та по-

силання на власника торгової марки за його наявностi, а по

вiднесених до пiдакцизних товарiв - вiдомостi зазначаються

згiдно iз законами України. Зазначенi вiдомостi мають бути

виконанi українською мовою за винятком торгової марки,

логотипу компанiї чи її назви або власної назви продукту, що

можуть виконуватися iноземними мовами.


Продукти, якi продаються населенню iз порушенням ви-

мог, встановлених цiєю статтею, вважаються такими, що були

ввезенi в Україну iз порушенням митних правил.


Ввезення сiльськогосподарської продукцiї, що пiдпадає

пiд визначення i-XXI груп Товарної номенклатури зовнiш-

ньоекономiчної дiяльностi, громадянами на митну територiю

України у межах неторгового (туристичного) обороту у будь-

яких обсягах без сертифiката встановленого зразка не дозво-

ляється. Це обмеження не поширюється на продукти харчу-

вання в упаковцi виробника, що надходять на адресу фiзич-

них осiб у мiжнародних поштових вiдправленнях вагою до

10 кiлограмiв.


Кабiнет Мiнiстрiв України визначає та оприлюднює пере-

лiк харчових добавок (консервантiв), продукти iз вмiстом!

яких не можуть бути ввезенi на територiю України, i


При здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi, зокрема

експорту (iмпорту) продукцiї агропромислового комплексу,

мiж субєктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi виникають

розрахунковi, кредитнi та iншi фiнансовi вiдносини, повязанi

з використанням iноземної валюти. Цi вiдносини регулюють-

ся спецiальними законодавчими актами про валютно-розра-

хунковi операцiї. Основними формами розрахункiв у здiй-

сненнi експорту (iмпорту) продукцiї, в тому числi сiльсько-

господарської, є акредитивна, iнкасова, попередня (авансова)

оплата, розрахунки продукцiєю, товарами на еквiвалентну су-

му по бартернiй (товарообмiннiй) угодi.


Порядок оплати, застосування форм розрахункiв залежить

вiд нацiональної приналежностi контрагента українського

учасника, умов зовнiшньоторгових угод. Так, згiдно з Декре-

том Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19 грудня 1993 р. "Про


Правове регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi... 603


систему валютного регулювання i валютного контролю" та

Закону України вiд 23 вересня 1994 р. iз змiнами, внесеними

Законом України вiд 7 травня 1996 р. "Про порядок здiйснен-

ня розрахункiв в iноземнiй валютi", у розрахунках мiж укра-

їнськими та iноземними субєктами зовнiшньоекономiчної

дiяльностi у межах торговельного обороту використовується

як засiб платежу iноземна валюта. Такi розрахунки здiйсню-

ються через уповноважений банк, яким є будь-який комер-

цiйний банк, офiцiйно зареєстрований в Українi. У контрактi

на експорт продукцiї, товарiв український субєкт зовнiш-

ньоекономiчної дiяльностi повинен передбачити обовязок

iноземного господарюючого субєкта щодо проведення опла-

ти експортної продукцiї в термiни, що не перевищують

90 днiв вiд дати митного оформлення продукцiї, яка експор-

тується.


Указом Президента України "Про заходи впорядкування

розрахункiв за договорами, що укладають субєкти пiдприєм-

ницької дiяльностi України" вiд 4 жовтня 1994 р. встановле-

но, що розрахунки за зовнiшньоекономiчними договорами,

предметом яких є товари (роботи, послуги), здiйснюються

вiдповiдно до Унiфiкованих правил та звичаїв для докумен-

тальних акредитивiв. Унiфiкованих правил з iнкасо, прийня-

тих Мiжнародною торговою палатою.


При експортi (iмпортi) продукцiї в країни СНД, куди екс-

портується бiльша частина сiльськогосподарської продукцiї,

українськi субєкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi зо-

бовязанi в розрахунках з господарськими субєктами цих

країн застосовувати акредитивну чи попередню форму оплати

продукцiї, товарiв.


При здiйсненнi бартерних (товарообмiнних) операцiй роз-

рахунки у валютi не провадяться, якщо цiни експортної та iм-

портної продукцiї еквiвалентнi. Цiна продукцiї визначається у

вiльно конвертованiй валютi.


Чинне законодавство України закрiплює способи захисту

прав власностi на сiльськогосподарську продукцiю, прав на

вiльний вибiр переробникiв та покупцiв сiльськогосподар-

ської продукцiї. Вiдповiдно до ст. 5 Закону України "Про дер-

жавне регулювання iмпорту сiльськогосподарської продук-

цiї", з метою запобiгання створенню штучного дефiциту

сiльськогосподарської продукцiї в Українi та спекулятивного

збiльшення цiн на продукти першої необхiдностi забороня-


604 Роздiл XXVII


ється введення обмежень на вiльне перемiщення сiльськогос-

подарської продукцiї вiтчизняного виробництва на всiй тери-

торiї України, визначення сiльськогосподарському товарови-

робнику конкретних переробникiв або споживачiв, а також

встановлення обовязкових мiнiмальних цiн їх реалiзацiї

(продажу).


Рiшення органiв виконавчої влади або органiв мiсцевого

самоврядування, прийнятi всупереч положенням цiєї статтi,

не пiдлягають виконанню. Посадовi особи зазначених органiв

за видання (пiдписання) рiшень, що суперечать положен-

ням цiєї статтi, несуть вiдповiдальнiсть згiдно iз законами

України.


4. Правове регулювання здiйснення

iноземних iнвестицiй в АПК


З метою створення умов для iнвестування АПК, Указом

Президента України "Про основнi напрями розвитку агро-

промислового комплексу України" вiд 29 квiтня 1998 р. пе-

редбачено комплекс заходiв щодо полiпшення iноземного

iнвестування у сiльське господарство, а саме:


- спрямувати iнвестицiйну полiтику держави на пiдтрим-

ку виробництва насамперед продукцiї критичного iмпорту,

розвиток переробної i харчової промисловостi, розроблення i

освоєння наукоємних технiчних засобiв i технологiй;


- залучати iноземний капiтал мiжнародних фiнансових

iнститутiв, приватного бiзнесу для iнвестування сiльськогос-

подарського машинобудування та розвитку агропромислово-

го виробництва;


- визначити iнвестицiйнi прiоритети в агропромисловому

комплексi, пiдготувати та затвердити порядок розроблення та

реалiзацiї галузевих i спецiальних цiльових iнвестицiйних

програм;


- створити умови для залучення коштiв пiдприємств на

iнвестування ресурсного потенцiалу, впровадження наукоєм-

них i прогресивних технологiй виробництва та переробки

сiльськогосподарської продукцiї.


Крiм того, передбачено вдосконалити регулювання екс-

порту та iмпорту сiльськогосподарської продукцiї та сирови-

ни для харчової i переробної промисловостi з метою зростан-

ня обсягiв переробки та експорту продуктiв харчування, вжи-


Правове регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi... 605


ти заходiв до пiдвищення конкурентоспроможностi харчових

продуктiв на внутрiшньому i зовнiшньому ринках за рахунок

зниження собiвартостi, полiпшення якостi та зовнiшнього

оформлення продукцiї, iстотного зменшення витрат енерго-

ресурсiв.


Правове забезпечення iноземних iнвестицiй в АПК нашої

держави здiйснюється як загальними нормами чинного зако-

нодавства про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть, так i спецi-

альними законами, зокрема - Законом України "Про режим

iноземного iнвестування" вiд 19 березня 1996 р., а також мiж-

народними угодами, обовязковiсть яких схвалена Верховною

Радою України згiдно зi ст. 9 Конституцiї України. На мiжна-

родному рiвнi пiдписанi: у 1965 р. Вашингтонська конвенцiя

про порядок вирiшення iнвестицiйних спорiв мiж державами

та iноземними особами i в 1985 р. Сеульська конвенцiя про

страхування iнвестицiй. Колiзiї мiж нормами законодавчих

актiв України i мiжнародними договорами щодо iнвестицiй

повиннi вирiшуватись на користь останнiх як це передбачено

в ст. 6 Закону України "Про режим iнвестування".


До нацiонального законодавства, що регулює iноземнi iн-

вестицiї, належать договори України з iноземними державами

про взаємний захист iнвестицiй, ратифiкованi Верховною Ра-

дою України.


Поняття, види, форми, порядок здiйснення iноземних iн-

вестицiй визначаються i регулюються Законом України "Про

режим iноземного iнвестування".


Вiдповiдно до названого закону, iноземнi iнвестицiї - це

цiнностi, що вкладаються iноземними iнвесторами в обєкти

iнвестицiйної дiяльностi вiдповiдно до законодавства України

з метою отримання прибутку або досягнення соцiального

ефекту.


При цьому iноземними iнвесторами визнаються субєкти,

якi провадять iнвестицiйну дiяльнiсть на територiї України, а

саме:


- юридичнi особи, створенi вiдповiдно до законодавства

iншого, нiж законодавство України;


- фiзичнi особи - iноземцi, якi не мають постiйного

мiсця проживання на територiї України i не обмеженi у

дiєздатностi;


- iноземнi держави, мiжнароднi. урядовi та неурядовi

органiзацiї; ;


606 Роздiл XXV>


- iншi iноземнi субєкти iнвестицiйної дiяльностi, якi ви-

знаються такими вiдповiдно до законодавства України.


Види iноземних iнвестицiй визначенi в ст. 2 Закону "Про

режим iноземного iнвестування". iноземнi iнвестицiї можуть

здiйснюватися у виглядi:


- iноземної валюти, що визнається конвертованою На-

цiональним банком України;


- валюти України - при реiнвестицiях в обєкт первин-

ного iнвестування чи в будь-якi iншi обєкти iнвестування

вiдповiдно до законодавства України за умови сплати податку

на прибуток (доходи);


- будь-якого рухомого i нерухомого майна та повязаних

з ним майнових прав;


- акцiй, облiгацiй, iнших цiнних паперiв, а також корпо-

ративних прав (прав власностi на частку (пай) у статутному

фондi юридичної особи, створеної вiдповiдно до законодав-

ства України або законодавства iнших країн), виражених у

конвертованiй валютi;


- грошових вимог та права на вимоги виконання договiр-

них зобовязань, якi гарантованi першокласними банками i

мають вартiсть у конвертованiй валютi, пiдтверджену згiдно з

законами (процедурами) країни iнвестора або мiжнародними

торговельними звичаями;


- будь-яких прав iнтелектуальної власностi, вартiсть яких

у конвертованiй валютi пiдтверджена згiдно з законами (про-

цедурами) країни iнвестора або мiжнародними торговельни-

ми звичаями, а також пiдтверджена експертною оцiнкою в

Українi, включаючи легалiзованi на територiї України автор-

ськi права, права на винаходи, кориснi моделi, промисловi

зразки, знаки для товарiв i послуг, ноу-хау тощо;


- прав на здiйснення господарської дiяльностi, включаю-

чи права на користування надрами та використання природ-

них ресурсiв, наданих вiдповiдно до законодавства або дого-

ворiв, вартiсть яких у конвертованiй валютi пiдтверджена

згiдно з законами (процедурами) країни iнвестора або мiжна-

родними торговельними звичаями;


- iнших цiнностей вiдповiдно до законодавства України.

Вказанi види iноземних iнвестицiй можуть здiйснюватись

у вiдповiдних правових формах. Закон України "Про режим

iноземного iнвестування" до таких форм вiдносить:


Правове регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi... 607


- часткову участь у пiдприємствах, що створюються

спiльно з українськими юридичними i фiзичними особами,

або придбання частки дiючих пiдприємств;


- створення пiдприємств, що повнiстю належать iнозем-

ним iнвесторам, фiлiй та iнших вiдокремлених пiдроздiлiв

iноземних юридичних осiб або придбання у власнiсть дiючих

пiдприємств повнiстю;


- придбання не забороненого законами України нерухо-

мого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири,

примiщення, обладнання, транспортнi засоби та iншi обєкти

власностi, шляхом прямого одержання майна та майнових

комплексiв або у виглядi акцiй, облiгацiй та iнших цiнних

паперiв;


- придбання самостiйно або за участю українських юри-

дичних або фiзичних осiб прав на користування землею та

використання природних ресурсiв на територiї України;


- придбання iнших майнових прав;


- в iнших формах, якi не забороненi законами України, в

тому числi без створення юридичної особи на пiдставi дого-

ворiв iз субєктами господарської дiяльностi України.


Найбiльш поширеною в Українi формою залучення iно-

земних iнвестицiй в агропромисловий комплекс є створення

спiльних пiдприємств з iноземними iнвестицiями з участю

українських субєктiв пiдприємництва, проведення спiльних

господарських операцiй на основi кооперування майна i кош-

тiв субєктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi.


Законом України "Про режим iноземного iнвестування"

до пiдприємств з iноземними iнвестицiями вiдносяться юри-

дичнi особи будь-якої органiзацiйно-правової форми, створе-

нi вiдповiдно до законодавства України, iноземна iнвестицiя

в статутному фондi яких, за його наявностi, становить не

менше 10 вiдсоткiв. При цьому пiдприємство набирає статусу

пiдприємства з iноземними iнвестицiями вiд дня зарахування

iноземної iнвестицiї на його баланс. Починаючи з 1991 року

в Українi створенi i функцiонують пiдприємства з iноземними

iнвестицiями, якi забезпечують сiльськогосподарськi пiд-

приємства, фермерськi господарства засобами захисту рос-

лин, сучасними сiльськогосподарськими машинами та iнши-

ми матерiально-технiчними засобами, насiннєвим матерiалом

тощо.


608 Роздiл ХХЙГ


З метою полiпшення iноземного iнвестування у сiльське

господарство та агропромисловий комплекс в чинному зако-

нодавствi України передбачаються державнi гарантiї захисту

прав iноземних iнвесторiв у разi змiни законодавства, Щодо

примусових вилучень iнвестицiй, а також незаконних дiй дер-

жавних органiв та їх посадових осiб, компенсацiї i вiдшкоду-

вання збиткiв iноземним iнвесторам, у разi припинення iн-

вестицiйної дiяльностi, переказу прибуткiв, доходiв та iнших

коштiв, одержаних внаслiдок здiйснення iноземних iнвести-

цiй. Вказанi гарантiї дозволяють iноземним iнвесторам захис-

тити свої фiнансовi, майновi та iншi iнтереси у встановлено-

му законом порядку.


Вiдповiдно до ст. 7 Закону України "Про режим iноземно-

го iнвестування", для iноземних iнвесторiв на територiї Ук-

раїни встановлюється нацiональний режим iнвестицiйної та

iншої господарської дiяльностi, за винятками, передбаченими

законодавством України та мiжнародними договорами Украї-

ни. Для окремих субєктiв пiдприємницької дiяльностi, якi

здiйснюють iнвестицiйнi проекти iз залученням iноземних iн-

вестицiй, що реалiзуються вiдповiдно до державних програм

розвитку прiоритетних галузей економiки, соцiальної сфери i

територiй, може встановлюватися пiльговий режим iнвести-

цiйної та iншої господарської дiяльностi. ;


В разi змiни законодавства про iноземнi iнвестицiї на ви-

могу iноземного iнвестора можуть бути застосованi державнi

гарантiї захисту iнвестицiй протягом десяти рокiв з моменту

здiйснення iноземної iнвестицiї в Україну.


iноземнi iнвестицiї в Українi не пiдлягають нацiоналiзацiї.

Державнi органи не мають права реквiзувати iноземнi iнвес-

тицiї, за винятком випадкiв здiйснення рятiвних заходiв у разi

стихiйного лиха, аварiй, епiдемiй, епiзоотiй. Зазначена реквi-

зицiя може бути проведена на пiдставi рiшень органiв, упов-

новажених на це Кабiнетом Мiнiстрiв України. Рiшення про

реквiзицiю iноземних iнвестицiй та умови компенсацiї мо-

жуть бути оскарженi в судовому порядку вiдповiдно до ст. 26

Закону України "Про режим iноземного iнвестування".


iноземнi iнвестори мають право на вiдшкодування збит-

кiв, включаючи упущену вигоду i моральну шкоду, завданих

їм внаслiдок дiй, бездiяльностi або неналежного виконання

державними органами України чи їх посадовими особами пе-

редбачених законодавством обовязкiв щодо iноземного iн-


Правове регулюваннi зовнiшньоекономiчної дiяльностi... 609


вестора або пiдприємства з iноземними iнвестицiями, вiдпо-

вiдно до законодавства України.


У разi припинення iнвестицiйної дiяльностi iноземний iн-

вестор має право на повернення не пiзнiше шести мiсяцiв вiд

дня припинення цiєї дiяльностi своїх iнвестицiй у натураль-

нiй формi або у валютi iнвестування в сумi фактичного внеску

(з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без

сплати мита, а також доходiв з цих iнвестицiй у грошовiй чи

товарнiй формi за реальною ринковою вартiстю на момент

припинення iнвестицiйної дiяльностi, якщо iнше не встанов-

лено законодавством або мiжнародними договорами України.


iноземним iнвесторам пiсля сплати податкiв, зборiв та iн-

ших обовязкових платежiв гарантується безперешкодний i

негайний переказ за кордон їх прибуткiв, доходiв та iнших

коштiв в iноземнiй валютi, одержаних на законних пiдставах

внаслiдок здiйснення iноземних iнвестицiй. Порядок перека-

зу за кордон прибуткiв, доходiв та iнших коштiв, одержаних

внаслiдок здiйснення iноземних iнвестицiй, визначається На-

цiональним банком України.


5. Правове регулювання лiзингових операцiй

в зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi

субєктiв агробiзнесу


1. Правовi засади регулювання лiзингових операцiй в зов-

нiшньоекономiчнiй дiяльностi визначено в Законi України

"Про лiзинг" вiд 16 грудня 1997 р, з наступними змiнами та

доповненнями вiд 19 сiчня 1999 р., iншими нормативно-пра-

вовими актами України та укладеними вiдповiдно до них до-

говорами лiзингу, крiм вiдносин, урегульованих нормативно-

правовими актами про оренду та приватизацiю державного

майна.


У чинному законодавствi України лiзинг визначається як

пiдприємницька дiяльнiсть, яка спрямована на iнвестування

власних чи залучених фiнансових коштiв i полягає в наданнi

лiзингодавцем у виключне користування на визначений

строк лiзингоодержувачу майна, що є власнiстю лiзингодавця

або набувається ним у власнiсть за дорученням i погоджен-

ням з лiзингоодержувачем у вiдповiдного продавця майна, за

умови сплати лiзингоодержувачем перiодичних лiзингових

платежiв. Лiзинг здiйснюється за договором лiзингу, який ре-


10 в. янчук


610 РОЗДiЛ XXV>


гулює правовiдносини мiж субєктами лiзингу, i, залежно вiд

особливостей здiйснення лiзингових операцiй, може бути

двох видiв - фiнансовий чи оперативний. Залежно вiд форми

здiйснення лiзинг може бути зворотним, пайовим, мiжнарод-

ним тощо.


Однiєю з важливих органiзацiйно-правових форм реалiза-

цiї лiзингу в зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi субєктiв агро-

бiзнесу є мiжнародний лiзинг, тобто договiр лiзингу, що здiй-

снюється субєктами лiзингу, якi перебувають пiд юрис-

дикцiєю рiзних держав, або в разi, якщо майно чи платежi

перетинають державнi кордони. Мiжнародний лiзинг здiй-

снюється вiдповiдно до цього Закону, законодавства України,

мiжнародних договорiв, у яких бере участь Україна, та дого-

ворiв, укладених субєктами лiзингу. Мiжнародний лiзинг мо-

же бути як оперативним, так i фiнансовим.


З урахуванням п. 1 ст. 4 Закону України "Про лiзинг",

мiжнародний фiнансовий лiзинг можна визначити як договiр

лiзингу, в результатi укладення якого лiзингоодержувач на

своє замовлення отримує в платне користування вiд лiзинго-

давця обєкт лiзингу на строк, не менший строку, за який

амортизується 60 вiдсоткiв вартостi обєкта лiзингу, визначе-

ної в день укладення договору. При цьому сума вiдшкодуван-

ня вартостi обєкта лiзингу в складi лiзингових платежiв за пе-

рiод дiї договору фiнансового лiзингу повинна включати не

менше 60 вiдсоткiв вартостi обєкта лiзингу, визначеної в день

укладення договору.


Мiжнародний оперативний лiзинг - це договiр лiзингу, в

результатi укладення якого лiзингоодержувач на своє замов-

лення отримує у платне користування вiд лiзингодавця обєкт

лiзингу на строк, менший строку, за який амортизується 90

вiдсоткiв вартостi обєкта лiзингу, визначеної в день укладен-

ня договору.


2. Майно, передане за договором мiжнародного фiнансо-

вого лiзингу, зараховується на баланс лiзингоодержувача з по-

значенням, що це майно взято у фiнансовий лiзинг. Майно,

передане за договором оперативного лiзингу, залишається на

балансi лiзингодавця iз зазначенням, що це майно передано у

лiзинг, та зараховується на позабалансовий рахунок лiзингоо-

держувача iз зазначенням, що це майно одержано у лiзинг.


Пiсля закiнчення строку договору фiнансового лiзингу

обєкт лiзингу, переданий лiзингоодержувачу згiдно з догово-

ром, переходить у власнiсть лiзингоодержувача або викупову-


Правовв регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi... 6Т1


ється ним за залишковою вартiстю. Водночас пiсля закiнчен-

ня строку договору оперативного лiзингу вiн може бути про-

довжений або обєкт лiзингу пiдлягає поверненню лiзинго-

давцю i може бути повторно переданий у користування iншо-

му лiзингоодержувачу за договором лiзингу.


За користування обєктом лiзингу лiзингоодержувач вно-

сить лiзинговi платежi. Величина перiоду, за який вноситься

лiзинговий платiж, встановлюється за договором лiзингу i мо-

же бути нерiвномiрною.


Лiзинговi платежi включають:


- суму, яка вiдшкодовує при кожному платежi частину

вартостi обєкта лiзингу, що амортизується на строк, за який

вноситься лiзинговий платiж;


- суму, що сплачується лiзингодавцю як процент за залуче-

ний ним кредит для придбання майна за договором лiзингу;


- платiж, як винагороду лiзингодавцю за одержане у лi-

зинг майно;


- вiдшкодування страхових платежiв за договором страхуван-

ня обєкта лiзингу, якщо обєкт застрахований лiзингодавцем.


Склад лiзингових платежiв визначається у договорi лiзингу

i визначається за погодженням сторiн. При цьому необхiдно

мати на увазi, що розмiри, спосiб, форми i строки внесення

платежiв та умови їх перегляду визначаються у договорi лi-

зингу також за домовленiстю сторiн. Лiзинговi платежi вiдпо-

вiдно до законодавства України вiдносяться на валовi витрати

виробництва та обiгу лiзингоодержувача.


3. Обєкт лiзингу протягом усього строку дiї договору лi-

зингу є власнiстю лiзингодавця. Вiдповiдно до ст. 2 Закону

України "Про лiзинг", обєктом лiзингу може бути будь-яке

нерухоме i рухоме майно, яке може бути вiднесене до основ-

них фондiв вiдповiдно до законодавства, в тому числi продук-

цiя, вироблена державними пiдприємствами (машини, устат-

кування, транспортнi засоби, обчислювальна та iнша технiка,

системи телекомунiкацiй тощо), не заборонене до вiльного

обiгу на ринку i щодо якого немає обмежень про передачу

його в лiзинг (оренду). Якщо вказане майно перебуває у дер-

жавнiй власностi, то воно може бути обєктом лiзингу лише

за умови погодження з органом, що здiйснює управлiння цим

майном в порядку, передбаченому Кабiнетом Мiнiстрiв України.


При цьому не можуть бути обєктами лiзингу обєкти

оренди державного майна, визначенi в ст. 4 Закону України

"Про оренду державного майна", крiм окремого iндивiдуаль-


20


Роздiл ХХУИ


но визначеного майна державних пiдприємств, а також зе-

мельнi дiлянки та iншi природнi обєкти. Право власностi на

обєкт фiнансового лiзингу набувається лiзингоодержувачем

пiсля сплати повної вартостi обєкта лiзингу вiдповiдно до до-

говору лiзингу та законодавства України.


Ризик випадкового знищення або пошкодження обєкта

фiнансового лiзингу несе лiзингоодержувач, якщо iнше не пе-

редбачено договором лiзингу. Щодо оперативного лiзингу, то

такий ризик несе лiзингодавець, якщо iнше не передбачено

договором лiзингу. Якщо продавець або лiзингодавець про-

строчили строк передачi обєкта лiзингу, ризик його випадко-

вого знищення або випадкового пошкодження у перiод про-

строчення несе сторона, яка допустила прострочення строку

передання. З метою забезпечення iнтересiв субєктiв лiзингу

пiд час виконання ними лiзингових операцiй обєкт лiзингу

та ризики, повязанi з виконанням лiзингових договорiв, ри-

зики випадкового знищення або випадкового пошкодження

обєктiв лiзингу пiдлягають страхуванню за домовленiстю

сторiн договору лiзингу вiдповiдно до законодавства.


При фiнансовому лiзингу всi витрати на утримання обєк-

та лiзингу, повязанi з його страхуванням, експлуатацiєю, тех-

нiчним обслуговуванням та ремонтом, несе лiзингоодержу-

вач, якщо iнше не передбачено договором лiзингу.


6. Правове регулювання зовнiшньоекономiчної

дiяльностi субєктiв агробiзнесу

у вiльних економiчних зонах


Одним з напрямiв подолання економiчної, фiнансової, со-

цiальної кризи, у якiй опинилась Україна за останнi роки пiс-

ля проведення "ринкових реформ", є впровадження на окре-

мих територiях нашої держави сприятливого iнвестицiйного

клiмату з метою залучення протягом певного перiоду внут-

рiшнiх i зовнiшнiх iнвестицiй, ефективного розвитку пiдпри-

ємництва, вiдродження прiоритетних галузей промисловостi,

сiльського господарства, створення сучасної виробничої,

транспортної i ринкової iнфраструктури, органiзацiї макси-

мальної зайнятостi населення, полiпшення навколишнього

природного середовища. Особливий режим iнвестицiйної дi-

яльностi на окремих територiях може здiйснюватись у поряд-

ку, передбаченому чинним законодавством України.


Правовi регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi... 613


Законами України "Про загальнi засади створення i функ-

цiонування спецiальних (вiльних) економiчних зон" вiд

13 жовтня 1992 р., "Про спецiальнi економiчнi зони та спецi-

альний режим iнвестицiйної дiяльностi в Донецькiй областi"

вiд 24 грудня 1998 р. визначено основнi засади та органiзацiй-

но-правовi форми iнвестицiйної дiяльностi зi спецiальним

правовим режимом. До таких форм належать:


- вiльнi економiчнi зони рiзних функцiональних типiв

(вiльнi митнi зони i порти, експортнi, транзитнi, митнi скла-

ди, технологiчнi парки, технополiси, комплекснi виробничi

зони, туристсько-рекреацiйнi, страховi, банкiвськi тощо);


- територiї прiоритетного розвитку, тобто територiї в ме-

жах мiста, району, на яких склалися несприятливi соцiально-

економiчнi умови та на яких запроваджується спецiальний

режим iнвестицiйної дiяльностi з метою створення нових ро-

бочих мiсць;


- спецiальний режим iнвестицiйної дiяльностi, тобто ре-

жим, який передбачає введення податкових, митних, та iн-

ших пiльг для субєктiв пiдприємницької дiяльностi, якi реа-

лiзують iнвестицiйнi проекти, схваленi органом управлiння

спецiальною (вiльною) економiчною зоною.


Першi кроки до утворення вiльних економiчних зон та те- ,

риторiй з спецiальним режимом iнвестицiйної дiяльностi в

Українi зробленi пiсля прийняття Президентом України Ука-

зiв з цих питань для Донецької, Луганської, Закарпатської

областей1.


Див.: Закони України "Про спецiальнi економiчнi зони та спецiальний |

режим iнвестицiйної дiяльностi в Донецькiй областi" вiд 24 грудня 1998 р., i

"Про спецiальний режим iнвестицiйної дiяльностi в Закарпатськiй областi" вiд |

24 грудня 1998 р. та Укази Президента України "Про спецiальну економiчну |

зону "Закарпаття" вiд 9 грудня 1998 р., "Про спецiальний режим iнвестицiйної>i

дiяльностi на територiях прiоритетного розвитку у Луганськiй областi" вiд

18 грудня 1998 р. Зокрема, у Донецькiй областi створенi двi спецiальнi еконо-

мiчнi зони - "Донецьк" загальною площею 466 га, i "Азов" загальною пло-

щею 314,8 га, а також територiї прiоритетного розвитку iз спецiальним

режимом iнвестицiйної дiяльностi у Волноваському та Мар"їнському районах,

а також у мiстах Вугледар, Горлiвка, Дзержинськ, Димитров, Добропiлля, До-

нецьк, ¦накiєво, Жданiвка, Кiровське, Красноармiйськ, Макiївка, Марiуполь,

Новогродiвка, Селидове, Снiжне, Торез, Шахтарськ. До територiй прiоритет-

ного розвитку у Луганськiй областi належать мiста Брянка, Первомайськ, Ста-

ханов. У Закарпатськiй областi створено вiльну економiчну зону "Закарпаття"

площею 737,9 та.


614


Роздiл XXVII


Створення вiльних економiчних зон та запровадження

спецiального режиму iнвестицiйної дiяльностi на територiях

прiоритетного розвитку у вказаних регiонах передбачає вико-

ристання земель для реалiзацiї iнвестицiйних проектiв, що не

може не впливати на структуру i змiст зовнiшньоекономiчних


правовiдносин, якi виникатимуть мiж субєктами iнвестицiй-

ної дiяльностi.


Не лише для практики, а й для теорiї аграрного права, ре-

гулювання зовнiшньоекономiчних вiдносин у вказаних зонах

та на названих територiях є новим явищем, яке потребує ви-

вчення, ретельного аналiзу, розробки пропозицiй щодо удос-

коналення чинного законодавства у цiй сферi.


Перш за все, для практики регулювання зовнiшньоеконо-

мiчних вiдносин в окремих мiсцевостях, регiонах iз спецiаль-

ним режимом економiчної та iнвестицiйної дiяльностi вбача-

ється важливим зясування питання про спiввiдношення

норм чинного законодавства iз нормативними актами, якi ви-

значають загальнi засади та правовий режим окремо взятих

спецiальних економiчних зон та територiй прiоритетного роз-

витку. Необхiднiсть у такому дослiдженнi зумовлена ст. 1 За-

кону України "Про загальнi засади створення i функцiону-

вання спецiальних (вiльних) економiчних зон", вiдповiдно до

якої спецiальна економiчна зона являє собою частину терито-

рiї України, на якiй встановлюється i дiє спецiальний право-

вий режим економiчної дiяльностi та порядок застосування i

дiї законодавства України.


Прийнятi Закони України про загальнi засади створення

вiльних економiчних зон та про конкретнi економiчнi зони, а

також Укази Президента України з цих питань вмiщують нор-

ми, якi спрямованi на регулювання зовнiшньоекономiчних

вiдносин на таких територiях. При цьому названi закони та

нормативнi акти за юридичною силою мають переваги перед

нормами галузевого законодавства (цивiльного, земельного,

господарського, фiнансового, адмiнiстративного тощо) Так, у

ст. 4 Закону України "Про спецiальнi економiчнi зони та спе-

цiальний режим iнвестицiйної дiяльностi в Донецькiй облас-

тi" зазначається, що законодавство України у спецiальних

економiчних зонах i на територiях прiоритетного розвитку на

перiод запровадження спецiального режиму iнвестицiйної дi-

яльностi дiє з урахуванням особливостей, передбачених цим

Законом. Подiбнi норми вмiщенi в Указi Президента України


-м iМП.

шньоеконЗиЧчноГ д/ялiЛаЖ.;


У1|равове регулювання зовнiї


615


щодо спецiальної економiчної зони "Закарпаття", спецiаль-

ного режиму iнвестицiйної дiяльностi у Луганськiй областi.


Це означає, що у спецiальних (вiльних) економiчних зонах

та на територiях прiоритетного розвитку регулювання зов-

нiшньоекономiчних вiдносин має здiйснюватись на основi

норм Конституцiї України та чинного аграрного та iнших га-

лузей законодавства з обовязковим врахуванням вимог зако-

нодавства щодо територiй зi спецiальним iнвестицiйним ре-

жимом. Аналiз прийнятих законiв та пiдзаконних актiв про

вiльнi економiчнi зони та територiї прiоритетного розвитку

дозволяє визначити особливостi у правовому регулюваннi

зовнiшньоекономiчних вiдносин у таких зонах, повязанi з

обєктами, субєктами, змiстом зовнiшньоекономiчних пра-

вовiдносин. У спецiальних (вiльних) економiчних зонах ство-

рюються сприятливi митнi умови та режим митного оподат-

кування: пiльговий режим та рiвень оподаткування, специ-

фiчнi валютно-фiнансовi умови, банкiвсько-кредитна систе-

ма, система кредитування i страхування, умови окремих видiв

платежiв та система державного iнвестування.


На всi обєкти та субєкти економiчної дiяльностi спецi-

альної (вiльної) економiчної зони поширюється система дер-

жавних гарантiй захисту iнвестицiй, передбачена законодав-

ством України про iнвестицiйну дiяльнiсть та iноземнi iнвес-

тицiї. Держава гарантує субєктам господарської дiяльностi

спецiальної (вiльної) економiчної зони право на вивезення

прибуткiв i капiталу, iнвестованого н спецiальну (вiльну) еко-

номiчну зону, за межi спецiальної (вiльної) економiчної зони

України. Субєкти економiчної дiяльностi, що дiють на тери-

торiї спецiальної (вiльної) економiчної зони, здiйснюють ма-

терiально-технiчне постачання i реалiзацiю продукцiї, а також

одержують та надають послуги у формах i на умовах, якi вони

визначають самостiйно на основi договорiв iз своїми контр-

агентами. Органи державної виконавчої влади не мають права

застосовувати у вiдносинах iз зазначеними субєктами обо-

вязкове державне замовлення. Субєкти економiчної дiяль-

ностi спецiальної (вiльної) економiчної зони мають право

брати участь у конкурсах на державнi замовлення, що оголо-

шуються державними установами України. У вiльних еконо-

мiчних зонах субєкти агробiзнесу здiйснюють зовнiшньоеко-

номiчну дiяльнiсть на засадах свободи економiчної дiяльнос-

тi. На територiї спецiальної (вiльної) економiчної зони мають


616


Роздiл XXVII


право функцiонувати будь-якi субєкти економiчної дiяльнос-

тi згiдно iз законодавством України та законом про створення

цiєї зони.


Субєкти економiчної дiяльностi мають право самостiйно

обирати види, форми i методи своєї дiяльностi на територiї

спецiальної (вiльної) економiчної зони, що не суперечать за-

конодавству України. На територiї спецiальної (вiльної) еко-

номiчної зони не дозволяється дiяльнiсть, що суперечить

мiжнародним угодам, учасником яких є Україна.


iноземним працiвникам гарантується переведення їх дохо-

дiв, одержаних вiд роботи у спецiальнiй (вiльнiй) економiчнiй

зонi, за кордон, включаючи накопичення та вiдсотки на них

у фiнансово-кредитних установах спецiальної (вiльної) еко-

номiчної зони. Громадяни України, якi працюють у спецiаль-

нiй (вiльнiй) економiчнiй зонi, мають право вiдкривати у вка-

заних установах спецiальної (вiльної) економiчної зони та за

її межами на територiї України рахунки заробiтної плати у ва-

лютi. Українськi та iноземнi громадяни, якi працюють у спе-

цiальнiй (вiльнiй) економiчнiй зонi, можуть вкладати свої

кошти в будь-якi не забороненi законом види пiдприємниць-

кої дiяльностi як на територiї спецiальної (вiльної) економiч-

ної зони, так i за її межами на територiї України. На спецiаль-

ну (вiльну) економiчну зону поширюються положення кон-

венцiй Мiжнародної органiзацiї працi, ратифiкованi Украї-

ною. Пiдприємства, що дiють у спецiальнiй (вiльнiй)

економiчнiй зонi, повиннi дотримувати принципiв тристо-

ронньої декларацiї Мiжнародної органiзацiї працi про багато-

нацiональнi пiдприємства i соцiальну полiтику. Законодавчий

акт про створення кожної спецiальної (вiльної) економiчної

зони має визначати конкретнi вимоги, що випливають з

положень зазначених конвенцiй i принципiв згаданої дек-

ларацiї.


В законодавствi України про вiльнi економiчнi зони за-

крiплено гарантiї забезпечення iнтересiв економiчної дiяль-

ностi такої зони. Держава вiдповiдно до законодавства Украї-

ни гарантує збереження у повному обсязi всiх майнових i не-

майнових прав субєктiв економiчної дiяльностi спецiальної

(вiльної) економiчної зони при її лiквiдацiї. Спори, що вини-

кають у звязку з лiквiдацiєю спецiальної (вiльної) економiч-

ної зони мiж органом господарського розвитку i управлiння,

субєктами економiчної дiяльностi спецiальної (вiльної) еко-


Правове регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi...


617


немiчної зони та лiквiдацiйною комiсiєю, пiдлягають розгля-

ду в судових або арбiтражних органах України, а спори за

участю iноземного субєкта економiчної дiяльностi, що дiє в

цiй зонi, - в судових та арбiтражних органах за погодженням

сторiн, у тому числi й за кордоном.


У вiльнiй економiчнiй зонi обєктами правового регулю-

вання є всi землi в межах, визначених на картi, яка є не-

вiдємною частиною закону про ту чи iншу спецiальну зону.

Карти територiй вiльних економiчних зон зберiгаються в об-

ласних радах. До складу земель вiльних економiчних зон мо-

жуть входити землi рiзних категорiй земельного фонду Украї-

ни (населених пунктiв, сiльськогосподарського призначення,

промисловостi, транспорту, звязку, природоохоронного i

рекреацiйного призначення, водного та лiсового фондiв, за-

пасу). Тому реалiзацiя iнвестицiйних проектiв у вiльних еко-

номiчних зонах має здiйснюватись з додержанням вимог чин-

ного земельного, мiстобудiвельного, екологiчного законодав-

ства щодо правового режиму окремих категорiй земель у цих

зонах, якщо iнше не передбачено у законах про статус цих

зон. Зокрема, у спецiальному законодавствi про вiльнi еконо-

мiчнi зони закрiпленi норми про передачу земель у вiдання

органiв господарського розвитку цих зон, а також вносяться

змiни щодо надання земельних дiлянок в оренду субєктам

пiдприємницької дiяльностi, якi здiйснюють iнвестицiйнi

проекти. Субєктами зовнiшньоекономiчних правовiдносин у

вiльних економiчних зонах є органи мiсцевого самоврядуван-

ня та мiсцевi державнi адмiнiстрацiї в межах своїх повнова-

жень, юридичнi i фiзичнi особи - субєкти пiдприємництва,

в тому числi iноземнi, а також спецiально утворенi органи уп-

равлiння вiльною економiчною зоною.


Крiм органiв мiсцевого самоврядування, органiв господар-

ського розвитку, субєктами зовнiшньоекономiчних правовiд-

носин у спецiальних економiчних зонах та на територiях прi-

оритетного розвитку таких зон є також юридичнi особи та

громадяни - субєкти пiдприємництва, якi одержали право

на здiйснення iнвестицiйного проекту. При цьому необхiдно

зазначити, що не кожна юридична особа чи пiдприємець мо-

жуть бути субєктом зовнiшньоекономiчних правовiдносин у

вiльнiй економiчнiй зонi чи на територiї прiоритетного роз-

витку. Правове становище таких субєктiв має певнi особли-

востi, передбаченнi у чинному законодавствi про спецiальнi


618 РЗДУЛ XXV>


(вiльнi) економiчнi зони. Зокрема, згiдно зi ст. 9 Закону Ук-

раїни "Про спецiальнi економiчнi зони та спецiальний режим

iнвестицiйної дiяльностi в Донецькiй областi", субєкти пiд-

приємницької дiяльностi можуть одержати земельнi дiлянки в

спецiальних економiчних зонах i на територiях прiоритетного

розвитку, якщо вони мають вiдповiдний дозвiл ради з питань

спецiальних економiчних зон та спецiального режиму iнвес-

тицiйної дiяльностi на провадження пiдприємницької дiяль-

ностi на територiї зони, мають свiдоцтво названої ради про

схвалення iнвестицiйного проекту, а також уклали договiр

оренди земельної дiлянки з органом господарського розвитку

вiльної економiчної зони. Враховуючи, що чинне законодав-

ство передбачає можливiсть створення вiльних економiчних

зон рiзного функцiонального призначення, то юридичнi i фi-

зичнi особи можуть одержати земельнi дiлянки лише для тих

видiв iнвестицiйної дiяльностi, на якi вони одержали спецi-

альний дозвiл. Так, наприклад, на територiї спецiальної еко-

номiчної зони "Азов" розмiщуються пiдприємства, якi здiй-

снюють операцiї з обслуговування транзитних вантажiв, їх

зберiгання, дроблення, сортування, пакування, надання

транспортно-агентських та експедиторських послуг, торгiвлi;


також розташованi пiдприємства, якi застосовують новiтнi

технологiї з метою виробництва товарiв на експорт та частко-

во на внутрiшнiй ринок. На територiях спецiальних економiч-

них зон можуть розмiщуватися обєкти виробничої та неви-

робничої iнфраструктури, у тому числi офiснi будiвлi, готелi,

житловi будинки тощо. Разом з тим необхiдно зазначити, що

не можуть одержати земельнi дiлянки у користування юри-

дичнi особи, дiяльнiсть яких заборонена на територiї спе-

цiальної економiчної зони (наприклад, казино, будинки для

азартних iгор та iншi субєкти грального бiзнесу).


Для субєктiв пiдприємницької дiяльностi у чинному зако-

нодавствi України про вiльнi економiчнi зони закрiплено ли-

ше одну правову форму використання землi - оренду. При

цьому нiчого не сказано про можливiсть реалiзацiї iнших пра-

вових форм використання землi у процесi здiйснення iнвес-

тицiйних проектiв, зокрема - права власностi на землю юри-

дичних осiб та громадян України - субєктiв пiдприємницт-

ва. Адже не виключається, що для реалiзацiї iнвестицiйного

проекту у спецiальнiй економiчнiй зонi юридичнi чи фiзичнi

особи - пiдприємцi виявлять бажання придбати земельнi дi-


Правове регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi... 619


лянки у власнiсть, а не орендувати їх. Оскiльки регулювання

земельних вiдносин на територiї спецiальної економiчної зо-

ни за чинним законодавством України вiдноситься лише до

компетенцiї органiв мiсцевого самоврядування> то ради, якi є

одночасно органами управлiння вiльною економiчною зо-

ною, вправi приймати рiшення про вiдчуження земельних дi-

лянок у власнiсть юридичних i фiзичних осiб-пiдприємцiв у

порядку, передбаченому чинним земельним законодавством

України. В таких випадках правовою основою для набуття i

юридичними i фiзичними особами - пiдприємцями права

власностi на землю є Конституцiя України (ст. 14), Укази

Президента України щодо приватизацiї земельних дiлянок

несiльськогосподарського призначення для здiйснення пiд-

приємницької дiяльностi, приватизацiї автозапрiївних стан-

цiй, якi реалiзують пально-мастильнi матерiали виключно на-

селенню, приватизацiї обєктiв незавершеного будiвництва,

продажу земельних дiлянок несiльськогосподарського при-

значення, Земельний кодекс України - в частинi, що не су-

перечить Конституцiї України та iншi законодавчi акти.


Надання земельних дiлянок в оренду, а також вiдчуження

земельних дiлянок у власнiсть субєктам пiдприємництва у

вiльних економiчних зонах має здiйснюватись з додержанням

основних засад щодо порядку набуття i оформлення права на

земельну дiлянку, а саме:


- обовязкового визначення цiльового призначення зе-

мельної дiлянки;


- розробки i затвердження проекту вiдведення земельної

дiлянки;


- платностi використання землi;


- законностi використання земельної дiлянки.

Порядок надання земельних дiлянок в оренду, а також їх

продажу юридичним i фiзичним особам-пiдприємцям визна-

чено у чинному Земельному кодексi України, Законi України

"Про оренду землi", названих вище Указах Президента Ук-

раїни та iнших нормативно-правових актах i має застосовува-

тись при наданнi в користування або вiдчуженнi у власнiсть

земельних дiлянок на територiї вiльних економiчних зон з

урахуванням норм чинного законодавства щодо делегування

повноважень про укладення договорiв оренди землi органам

господарського розвитку спецiальної економiчної зони. Вiд-

повiдно до ст. 8 Закону України "Про спецiальнi економiчнi


620 Роздiл XXVII


зони та спецiальний режим iнвестицiйної дiяльностi в До-

нецькi областi", орган господарського розвитку може уклада-

ти договори оренди земельних дiлянок iз субєктами пiдпри-

ємницької дiяльностi в межах повноважень, наданих органа-

ми мiсцевого самоврядування. Коло таких повноважень має

бути визначено в угодi мiж сiльською, селищною, мiською ра-

дою та органом господарського розвитку. Так, наприклад, ор-

ган господарського розвитку вiльної економiчної зони може

давати дозвiл на попереднє погодження мiсця розташування

земельної дiлянки пiд розмiщення того чи iншого обєкта i

здiйснювати таке погодження, затверджувати проекти вiдве-

дення земельної дiлянки, вчинювати iншi дiї, передбаченi

угодою. Враховуючи, що органи господарського розвитку

спецiальної економiчної зони не в змозi виконувати необхiднi

землевпоряднi дiї, доцiльно було б органам мiсцевого само-

врядування розробляти Положення щодо порядку надання

земельних дiлянок в оренду на територiї вiльних економiчних

зон або ж приймати спецiальнi положення з питань регулю-

вання земельних вiдносин у спецiальних економiчних зонах.


З урахуванням викладеного можна зробити загальний вис-

новок про те, що розвиток вiльних економiчних зон в Українi

потребує належного правового регулювання зовнiшньоеконо-

мiчних вiдносин, якi виникають мiж субєктами у процесi

здiйснення iнвестицiйних проектiв.


Роздiл XXVIII


ЮРИДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ

СiЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПiДПРИ¦МСТВА |


1. Поняття юридичного обслуговування

сiльськогосподарського пiдприємства


1. За сучасних умов Україна перебуває в стадiї становлен- |

ня правової держави. Ця суспiльно-правова категорiя охоп- i

лює собою сполучення, єднiсть i розмежування трьох влад - i

законотворчої, виконавчої, судової, їхнiй змiст полягає в сус- i

пiльнiй необхiдностi належного правозастосування в усiх|

ланках (галузях) законодавства та в його окремих видах (фор- |

мах), якими слiд розглядати юридичне обслуговування i

субєктiв виробничо-господарської, обслуговуючої, торго-в

вельної дiяльностi в народному господарствi в цiлому i в i

сiльському господарствi зокрема.


Українська держава зацiкавлена у функцiонуваннi сучас-

ної юридичної служби. Уряд України постановою вiд 27 серп-

ня 1995 р. затвердив "Загальне положення про юридичну

службу мiнiстерства, iншого центрального органу державної

виконавчої влади, державного пiдприємства, установи, орга-

нiзацiї", у якому зазначив про необхiднiсть вдосконалення

правової роботи у сферi громадського виробництва, створена

ня правових i органiзацiйних основ для ефективної дiяльностi

юридичної служби щодо забезпечення законностi в роботi мi-

нiстерства як центрального органу державної виконавчої вла-

ди, щодо попередження порушення прав i законних iнтересiв

пiдприємств, установ, органiзацiй.


Юридичне обслуговування сiльськогосподарських пiдпри-;


ємств - це засiб, за допомогою якого збираються необхiднi

докази для пiдтвердження юридичних фактiв та iнших аргу-

ментiв, на пiдставi яких провадиться застосування норм пра-

ва. Завдяки цьому досягаються цiлi та завдання щодо охорони

прав i захисту iнтересiв сiльськогосподарських утворень, а са-

ме реально використовуються норми аграрного права в про-


622 Роздiл ХХУИ


цесi виробничо-пiдприємницької дiяльностi сiльськогоспо-

дарського пiдприємства.


Юридичне обслуговування сiльськогосподарських пiдпри-

ємств спрямоване на змiцнення законностi в сiльському гос-

подарствi. Його забезпечення досягається, по-перше, шляхом

забезпечення виконання i додержання вимог норм аграрного

права, по-друге, практичною правовою роботою юрискон-

сультiв, спрямованою на належне правозастосування, тобто

завдяки їхнiй роботi загальнi i арбiтражнi суди мають можли-

вiсть належним чином розiбратися у конкретнiй справi, дати

оцiнку юридичним фактам, врахувати певнi особливостi в

субєктних правомочностях сторiн i прийняти правильне рi-

шення. Додержання законностi полягає у виконаннi цих рi-

шень, що також входить до кола обовязкiв юрисконсульта

сiльськогосподарського пiдприємства.


2. Особливої значущостi обслуговування кожного окремо-

го КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ, ДСГП набуває в умовах впро-

вадження в економiку ринкових економiчних чинникiв, ви-

знання сiльськогосподарських пiдприємств i фермерiв субєк-

тами пiдприємницької дiяльностi, укладання договорiв, якi е

правовою формою основного регулювання вiдносин цих

субєктiв пiдприємництва, здiйснення внутрiшньогосподар-

ського паювання, надання виробникам сiльськогосподарської

продукцiї допомоги у приватизацiї майна ДСГП та державних

переробних пiдприємств тощо. i


Сучасне юридичне обслуговування цих субєктiв усiх форм

власностi є, з одного боку, важливим елементом органiзацiй-

но-управлiнської дiяльностi органiв управлiння КСГП, СпС,

ВСГК, АСГТ, ТОВ i ДСГП, а з iншого, - формою надання

юридичної допомоги субєктовi пiдприємництва фахiвцем,

який володiє спецiальними знаннями. Характер i змiст юри-

дичного обслуговування випливає з правоздатностi аграрних

товаровиробникiв як юридичних осiб - субєктiв аграрного,

цивiльного, фiнансового та iнших галузей права України, а

також спецiальної правоздатностi осiб (фiзичних та юридич-

них), якi надають такi послуги. Таке обслуговування, по-пер-

ше, полягає у веденнi певної правової роботи i, по-друге;


здiйснюється в рiзних органiзацiйно-правових формах.


Головними напрямами, якi визначають характер i змiст

юридичного обслуговування, є: правильне застосування i до-

держання чинних правових норм у процесi вйробничо-госпо-


Юридтне обслуговування СГП 623


дарської й пiдприємницької дiяльностi; забезпечення право-

вими засобами схоронностi власностi пiдприємця; вiдсто-

ювання iнтересiв останнього як при укладеннi, так i при ви-

конаннi договорiв (контрактiв) iз заготiвельними, переробни-

ми, агросервiсними, постачальницькими пiдприємствами, за-

хист його iнтересiв у разi порушення цих договорiв тощо;


запобiгання порушенням законодавства при трудових вiдно-

синах iз найманими працiвниками з боку господарства-пра-

цедавця. Конкретний змiст i види правової роботи, залежно

вiд органiзацiйної форми юридичного обслуговування, визна-

чаються чинним законодавством, посадовими iнструкцiями

про функцiї осiб, якi здiйснюють обслуговування, чи умовами

договору (контракту) з юридичною або фiзичною особою на

виконання роботи з правового обслуговування.


3. Юридична служба i здiйснюване нею юридичне обслу<

говування є обовязковою умовою для забезпечення належної

дiяльностi правоохоронних органiв i, в першу чергу, загаль-

них i арбiтражних судiв при здiйсненнi правозастосування.


Визначальне призначення юридичного обслуговування

субєкта аграрного пiдприємництва полягає в органiзацiйно-

управлiнському забезпеченнi ефективного застосування пра-

вових норм у процесi повсякденної його (субєкта) дiяльностi.

Юридичне обслуговування служить також забезпеченню ви-

робничо-господарської самостiйностi кожного субєкта пiд-

приємництва, юридичне грамотного i економiчно обгрунто-

ваного оформлення та виконання ним своїх договiрних зо-

бовязань, виконання договору кожним iз його контрагентiв,

застосування майнових санкцiй в разi невиконання або не-

належного виконання зобовязань кожної зi сторiн за дого-

вором.


Юридичне обслуговування покликане забезпечити право-

вий захист майнових, земельних, фiнансових та iнших прав та

iнтересiв кожного субєкта аграрного пiдприємництва через

систему правоохоронних органiв i, в першу чергу, в арбiтраж-

ному, а також у мiжнародному арбiтражному судi чи загаль-

ному судi. Юридична служба зобовязана найактивнiшим чи-

ном сприяти схоронностi майна i здiйснювати правовий за-

хист майнових iнтересiв субєктiв аграрного пiдприємництва.


Юридичне обслуговування сiльськогосподарських пiдпри-

ємств охоплює правомочностi щодо застосування процедур-

но-процесуальних правил. Високий професiоналам є неоч


624 Роздiл XXV>


хiдним при пiдготовцi дiлових паперiв - листiв пiдприємства

у рiзнi iнстанцiї в справах пiдприємства, позовних заяв до за-

гального або до арбiтражного судiв, вiдповiдей та пояснень

щодо претензiй тих же позовних заяв, пояснень до комiсiї з

трудових спорiв та iн. Знання процесуального права є необ-

хiдним в разi участi юрисконсульта пiдприємства в засiданнях

загального або арбiтражного судiв при зверненнi в касацiйнi

iнстанцiї або ж до мiсцевої адмiнiстрацiї.


Юридичне обслуговування сiльськогосподарського пiд-

приємства становить собою складову частину (елемент) уп-

равлiнської дiяльностi пiдприємства, а суттєвi вiдносини, якi

виникають при цьому є управлiнськими. Субєктом цих вiд-

носин може бути член КСГП, ВСГК, АСГТ. У державному

сiльськогосподарському пiдприємствi i тих же КСГП, ВСГК,

АСГТ функцiї юрисконсульта може виконувати громадянин,

який має вищу юридичну освiту i працює в цьому пiдприєм-

ствi за трудовим договором (контрактом). Нарештi, юридичне

обслуговування сiльськогосподарського пiдприємства може

здiйснювати працiвник вiдповiдної статутної органiзацiї (мiж-

господарської юридичної групи).


Юрисконсульт сiльськогосподарського пiдприємства за

своїм правовим статусом є лише радником органiв управлiн-

ня, керiвника та iнших посадових осiб цього пiдприємства, як

такого, що має права юридичної особи, свiй Статут, пiдпадає

пiд чиннiсть аграрного законодавства. Юрисконсульт зо-

бовязаний неодмiнно додержуватись вимог аграрного зако-

нодавства i не допускати вiдхилень вiд його вимог з боку

сiльськогосподарського пiдприємства, його органiв управлiн-

ня, керiвника i посадових осiб. В разi прийняття вищим орга-

ном управлiння юридичної особи рiшення (ухвали), яке за

своїм змiстом, спрямоване на порушення закону i Статуту,

що призведе до ущемлення членських, майнових, управлiн-

ських, трудових прав громадян (членiв КСГП, ВСГК, АСГТ

чи працiвникiв ДСГК) юрисконсульт доводить до вiдому ке-

рiвника (посадових осiб) пiдприємства про таке вiдхилення

вiд вимог закону i Статуту пiдприємства.


4. За своїм змiстом дiяльнiсть сiльськогосподарських пiд-

приємств розмежовується на внутрiшньогосподарську i зов-

нiшню позагосподарську. Цим обєктивним фактором зумов-

люється потреба вiдповiдно розмежовувати (подiляти) систе-

му юридичного обслуговування цих пiдприємств на внутрiш-


Л ,.,,,.,

|г Юрууiичнб Ьбслуговування СГП


625


ньогосподарськi питання, що потребують юридичного обслу-

говування, i юридичнi питання, що регулюються нормами

права i також потребують вирiшення з допомогою юриста,

тобто вирiшення питань у сферi аграрних зовнiшнiх право-

вiдносин.


У сферi внутрiшньогосподарських правовiдносин юридич-

не обслуговування полягає у вирiшеннi внутрiшнiх господар-

ських органiзацiйно-правових питань, вiдносин членства в

КСГП, ВСГК, АСГТ, системи трудових правовiдносин, пра-

вомiрного вирiшення питань майнових прав, зокрема, сто-

совно паювання i одержання дивiдендiв, схоронностi майно-

вих фондiв, забезпечення належного їх правового захисту i


охорони.


Юридичне обслуговування в сферi аграрних зовнiшнiх


правовiдносин в першу чергу полягає у забезпеченнi належ-

ної договiрної дисциплiни мiж цими пiдприємствами та їхнi-

ми контрагентами, своєчасному i належному вирiшеннi їхнiх

спорiв у загальних i арбiтражних судах. Ефективнiсть юри-

дичного обслуговування - це забезпечення своєчасного i

повного вiдшкодування збиткiв i сплати майнових санкцiй в

разi порушення аграрно-договiрних зобовязань. Юридична

служба бере саму активну участь у захистi майнових прав та

iнших iнтересiв сiльськогосподарських пiдприємств у разi ви-

никнення питання про їхнє банкрутство та iн. Такi ж питання

виникають i при юридичному обслуговуваннi селянського

(фермерського) господарства. Зокрема, при порушеннi зо-

бовязань щодо придбання сiльськогосподарської технiки,

при реалiзацiї товарної сiльськогосподарської продукцiї,

одержаннi коштiв у кредит або ж несвоєчасному розрахунку

за цей кредит та в iнших випадках.


2. Нормативно-правовi акти про юридичну службу

в сiльському господарствi


1-У сiльському господарствi дiє цiлий ряд правових норм,

визначених спецiальними законами i нормативно-правовими

актами. За своїм призначенням i змiстом цi правовi норми

визначають предмет аграрного та iнших галузей права. Для

ефективного застосування цих норм на практицi виникає по-

треба у створеннi спецiальної юридичної служби, дiяльнiсть


якої була б спрямована на органiзацiйно-управлiнське забез-


цi>