Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 63 64 65 66 67 68 69 70 71

3 Мекгеi i Ье гiгоii пiгаї. - Рагiа: Р.Ц.Е, 1976. - Р. 77.

Аграрне право зарубiжних країн 667

дiї - на 15, Португалiї - на 10, iспанiї i Люксембурзi - на 6

рокiв, Австрiї - на 5 рокiв. Як правило, передбачається i пра-

во переважного подовження оренди, що визнається в аграр-

ному правi найпрогресивнiшою рисою сучасного законодав-

ства. Законодавство у багатьох країнах встановлює межi

орендної плати, за якi сторони, що домовляються, не мають

права виходити. Законодавство Францiї, Голландiї, Бельгiї,

iталiї передбачає переважне право орендатора на придбання

дiлянки, яка орендується, у випадку її продажу або будь-яко-

го iншого перетворення.

5. Договори сiльськогосподарських пiдприємств

Ринковий характер сучасного сiльськогосподарського пiд-

приємства надає надзвичайно великого значення договiрним

вiдносинам, якi в системi аграрного права набули першочер-

гового значення.

Розвиток аграрних вiдносин призвiв до виникнення цiлої

групи договiрних вiдносин, що називаються "сiльськогоспо-

дарськi вимоги". До таких типiв договорiв належать договори

сiльськогосподарської оренди, сiльськогосподарського креди-

ту, збуту сiльськогосподарської продукцiї, договори купiвлi-

продажу сiльськогосподарських пiдприємств, договори ви-

робництва сiльськогосподарської продукцiї за контрактами

тощо. Сфера цих вiдносин з включенням специфiчних вимог

постiйно розширюється, а регламентацiя вiдносин стає бiльш

деталiзованою. Слiд вiдзначити як одну з важливих рис дого-

вiрних вiдносин перетворення багатьох iз них з двостороннiх

у типовi з елементами публiчно-правового регулювання. У

договорах аграрного права все бiльше знаходять вiдображен-

ня положення технiчної i економiко-соцiальної своєрiдностi

сiльського господарства.

У рядi країн держава встановлює коло субєктiв певних до-

говiрних вiдносин (спадкування, сiльськогосподарського кре-

дитування), ставить певнi умови здiйснення договорiв (згода

на укладення договору оренди повнолiтнiх членiв сiмї), зем-

левласника, згода державних органiв на надання кредиту, ви-

конання вимог щодо якостi договiрної продукцiї, встановле-

них державою для договорiв купiвлi-продажу, додержання

встановлених державних цiн або їх рiвнiв. У рядi країн держа-

ва створює спецiальнi фонди, виступає гарантом при наданнi

668

кредиту, або встановлює види i форми заставного майна. У

США, наприклад, поширена така форма кредитування фер-

мерiв як кредит пiд заставу зерна, що залишається на фермах

або у сховищах державної органiзацiї, товарно-кредитної кор-

порацiї зi збереженням права на викуп цього зерна фермером.

Такi форми договору iснують в Австралiї, Англiї, Францiї,

ФРН, Голландiї та iнших країнах.

Важливою рисою сучасних договiрних вiдносин є перетво-

рення договорiв на iнструмент публiчно-правового втручання

держави у сiльськогосподарську дiяльнiсть, при цьому ство-

рюється суворий режим виробничої дiяльностi, який контро-

люється, згiдно з розробленими програмами1.

Протягом останнiх десятилiть рiзко посилилося втручання

держави в договiрну практику сiльськогосподарського пiд-

приємства, в укладення договорiв, їх змiст, розширення сфе-

ри впливу на галузi, де ранiше вони не використовувалися.

Сталися значнi змiни в колi субєктiв договiрних вiдносин,

умовах i гарантiях забезпечення виконання. По деяких оренд-

них вiдносинах держава нинi визначає субєктний склад та

умови укладення договорiв, строки їх дiї та порядок продов-

ження, види i форми вiдповiдальностi, нерiдко встановлює

обовязковiсть їх реєстрацiї. Таким чином, рiзними засобами

держава контролює iстотнi сторони змiсту договорiв. У дого-

ворах збуту сiльськогосподарської продукцiї державою вста-

новлюються якiснi показники i стандарти, яким повинна вiд-

повiдати продукцiя, що продається, та цiни на неї. У догово-

рах застави законодавством встановлюються форми i види за-

стави. У США увесь режим заставних операцiй щодо зерна,

як i щодо ряду iншої сiльськогосподарської продукцiї деталь-

но регламентований законодавством.

6. Правовi форми агропромислової iнтеграцiї

На сучасному етапi iндустрiального розвитку сiльськогос-

подарського виробництва на правову систему вiдносин у 1|

сiльському господарствi iстотно впливають процеси верти-

кальної i горизонтальної iнтеграцiї. Вони вiдображають тен-

Апiопiо Сагова. iя соуекiопе iеваїе (iесопiгаїїо ргiуаiо соп iпагшпепiо

гiiпiегуепiо риЬiiс) iп аегiсиїїиге. - Мiiапо, ОiпГегге е<1., 1964.

Аграрне право зарубiжних країн 669

денцiю до злиття промисловостi i сiльського господарства.

iнiцiатива iнтеграцiї виходить вiд переробних та iнших ком-

панiй та фiрм агробiзнесу, якi намагаються впливати на

сiльськогосподарське виробництво. Останнiми десятилiттями

особливо iстотно впливає на сiльськогосподарське пiдприєм-

ство виробництво за контрактами. У системi iнтеграцiйних

вiдносин iнтегратори найчастiше утримуються вiд прямої

участi у сiльськогосподарському виробництвi, а намагаються

пiдпорядкувати собi сiльськогосподарських виробникiв шля-

хом укладення договорiв. Таким чином, iнтеграцiя здiйсню-

ється через скуповування, переробку та збут сiльськогоспо-

дарської продукцiї, шляхом укладення з сiльськогосподар-

ськими виробниками спецiальних договорiв. Тому не випад-

ково вертикальна iнтеграцiя називається ще й системою

сiльськогосподарського виробництва на пiдставi договорiв.

Такi вiдносини звичайно називають "завчасною контракта-

цiєю", "виробництвом за договором", "авансованим контр-

актуванням".

Включаючись у систему вертикальної iнтеграцiї сiльсько-

господарський пiдприємець багато в чому втрачає свою само-

стiйнiсть, залишаючись лише юридичне власником землi, бу-

дов, обладнання, насаджень. Договори з iнтегратором регла-

ментують майже всю його виробничо-господарську дiяль-

нiсть. Сiльськогосподарський виробник починає фактично

працювати за програмою фiрми-iнтегратора, а виконання

програми постiйно контролюється фiрмою. Договори дають

можливiсть фiрмi-iнтегратору контролювати прийняття ос-

повних рiшень за веденням виробництва на фiрмi.

Основу договорiв контрактацiї становлять перш за все

умови щодо виду i обсягу продукцiї, що постачається, техно-

логiї її виробництва та вiдповiднiсть продукцiї встановленим

стандартам i вимогам фiрми-iнтегратора. У договорах деталь-

но регулюється порядок i форми розрахункiв, фiнансової та

матерiальної участi сторiн на всiх етапах дiї договору. Догово-

ром передбачено, що фiрма надає сiльськогосподарському

виробнику в кредит насiння, саджанцi, посадковий матерiал,

племiнний молодняк, добрива, хiмiкати, корми, лiки, кредит,

надає йому науково-технiчну допомогу. При цьому договiр

суворо обумовлює умови та порядок використання одержа-

них матерiалiв i коштiв i за порушення цих умов виробник

пiдлягає штрафу. За контрактовану продукцiю сiльськогоспо-

670

Роздiл ЛХУХ

дарський виробник одержує плату в розмiрi, який залежить

вiд виконання умов договору.

Значну групу договорiв становлять договори i угоди, якi

мають на метi органiзацiю широкої сфери вiдносин щодо збу-

ту i виробництва продукцiї, i якi по сутi справи є гiбридною

системою, що поєднує профами державного регулювання i

приватних угод. iнакше вони називаються ще "колективними

угодами" на виробництво i продаж продукцiї. Подiбнi угоди

поширенi щодо основних сiльськогосподарських культур у

США, Францiї та iнших країнах. Набуваючи юридичного зна-

чення, такi угоди регулюють кiлькiсть i якiсть сiльськогоспо-

дарської продукцiї. Вони передбачають можливiсть широкого

iнспектування виробництва, накладення санкцiй за порушен-

ня умов.

7. Правове регулювання кредитування

сiльськогосподарського виробника

Аграрне право визнає сiльськогосподарський кредит дiє-

вим стимулом розвитку сiльського господарства, його струк-

турних перетворень, пiдвищення ефективностi сiльськогоспо-

дарського виробництва. Тому кредитнiй полiтицi у сiльському

господарствi придiляється належна увага.

Основним способом фiнансового впливу на розвиток сiль-

ського господарства у бiльшостi країн є не безоплатне фiнан-

сування, а сплатне кредитування. Формою кредитiв надiленi

багато державних програм у сiльському господарствi. При

цьому у багатьох країнах кредит виступає не як самостiйна

форма фiнансування, а як форма стимулювання власних

вкладiв сiльськогосподарського виробника.

Система сiльськогосподарського кредитування, що дiяла в

¦вропейськiй правовiй системi, була створена ще в серединi

минулого столiття Раффайзеном у Нiмеччинi й заснована на

взаємному кредитуваннi. Створена ним система функцiону-

вала без власного капiталу i дивiдендiв, а члени кредитних

кооперативiв несли неподiльну солщарну вiдповiдальнiсть.

iнша органiзацiя сiльськогосподарського кредитування була

також створена у Нiмеччинi Шульцем, який створив това-

риство, надiлене капiталом. Члени його товариства несли

обмежену вiдповiдальнiсть пропорцiйно своїм вкладам, дивi-

денди i прибутки виплачувалися вкладникам, структура то-

Аграрне право зарубiжних країн 671

вариств за своїми характеристиками наближалася до акцiо-

нерних товариств. Обидвi вказанi форми знайшли широке за-

стосування в європейських країнах з тими чи iншими особли-

востями. У Францiї перевага вiддавалася системi Раффайзена,

на принципах якого створювалися мiсцевi каси сiльськогос-

подарського кредиту. На початку столiття каси сiльськогос-

подарського кредиту були визнанi у Францiї законодавче. Во-

ни одержали право на державне авансування i обєднанi у На-

цiональну федерацiю сiльськогосподарського кредиту, яка в

свою чергу була частиною Конфедерацiї взаємного страху-

вання, кооперацiї та сiльськогосподарського кредиту зi стату-

сом державних, промислових i торгових пiдприємств.

Кооперативи та органiзацiї сiльськогосподарського креди-

ту стають впливовою фiнансовою силою, яка визначає темпи

та рiвень розвитку сiльськогосподарського виробництва. У

звязку з цим держава все частiше бере пiд свiй контроль iс-

нуючi у сiльському господарствi кредитнi системи та їх дiяль-

нiсть. У Францiї кредитнi вiдносини бiльше нiж в iнших кра-

їнах поставленi пiд державний контроль i погоджуються з

планами перетворення та економiчного розвитку сiльського

господарства.

Описанi каси надають короткостроковi, середньостроковi

та довгостроковi сiльськогосподарськi кредити на пiдставi га-

рантiй, вiдомих цивiльному праву Францiї (iпотека, спецiаль-

нi гарантiї для сiльськогосподарського кредиту). Крiм цього,

каси нацiлюють своїх членiв на вкладення капiталiв у сiльсь-

когосподарськi фiнансовi операцiї. Кола кредитiв у цих касах

значно ширшi нiж у сiльськогосподарських виробникiв або

осiб, якi займаються сiльським господарством. В останнi ро-

ки каси вiдiграли значну роль у розвитку сiльськогосподар-

ської економiки Францiї i становленнi її промисловостi по

переробцi сiльськогосподарської продукцiї. Значну роль крiм

державної кредитної системи вiдiграє i вiльний взаємний

сiльськогосподарський кредит, використання якого регулю-

ється роздiлом V сiльськогосподарського кодексу Францiї.

Кредитнi органiзацiї цiєї системи дiють на мiсцевому, окруж-

ному i нацiональному рiвнях.

Сучасне сiльськогосподарське виробництво великою мi-

рою залежить вiд кредитiв i особливо на етапi його становлен-

ня, тому у рiзних країнах значна увага придiляється пробле-

мам регулювання кредитних вiдносин. В цiлому кредитнi вiд-

672

носини регулюються як нормами зобовязального права, так i

права власностi (майнового права) i в цьому розумiннi вони

мають складний механiзм формування та захисту обовязко-

вих i майнових вiдносин.

Правове регулювання кредитних вiдносин звичайно регу-

люється загальними нормами цивiльного права. Однак врахо-

вуючи специфiку сiльськогосподарського кредитування май-

же всi держави прийняли спецiальнi закони про кредитування

в сiльському господарствi, запровадили системи сiльськогос-

подарського кредитування, якi спираються, як правило, на

державнi спецiалiзованi кредитнi установи.

Дещо iнакше вiдбувалося формування кредитних систем у

США. Держава виступила у цiй сферi перш за все як iнiцiатор

створення кредитної системи фiнансово-кредитних установ,

вкладаючи початковий капiтал у систему банкiвсько-кредит-

них установ. У цьому звязку досить показовими є те, що дер-

жава, яка в галузi сiльськогосподарського кредитування ство-

рила систему федеральних кредитних банкiв (1932 р.), феде-

ральну страхову корпорацiю (1934 р.), федеральну ощадну

страхову корпорацiю (1934 р.), експортно-iмпортний банк

(1934 р.), федеральну асоцiацiю iпотечного кредиту (1938 р.),

федеральний банк для кредитування телефонiзацiї форм

(1971 р.), де фермери могли одержати кредити нарiвнi з iнши-

ми категорiями одержувачiв. Спецiально для кредитування

фермерiв були створенi у 1916 р. фермерська кредитна систе-

ма, куди входять система федеральних земельних банкiв, сис-

тема промiжних банкiв для кредитування фермерських зе-

мельних банкiв, а також асоцiацiя кредитування виробничих

потреб (1933 р.), система банкiв для фермерських кооперати-

вiв (1933 р.). До цього часу майже всi кредитно-банкiвськi

установи повернули державi наданий їм початковий капiтал i

перейшли на операцiї iз власними коштами.

Держава, створюючи кредитну систему намагалася не пiд-

мiнити i не витiснити систему приватних кредитних установ i

нинi кредитування фермерiв здiйснюється з багатьох джерел.

Субєктами-кредиторами є система органiв федерального зе-

мельного банку, служби управлiння фермерського кредиту,

рiзноманiтнi комерцiйнi приватнi банкiвськi i кредитнi уста-

нови i страховi компанiї та iн. Як правило, системи сiльсько-

господарського кредитування у багатьох державах бiльш спе-

цiалiзованi, нiж iншi кредитнi системи. Вони завжди орiєнто-

Аграрне право зарубiжних країн 673

ванi на надання пiльгових кредитiв по бiльш низьких про-

центних ставках, нiж у комерцiйних банках i страхових ком-

панiях, бiльш тривалi тут i строки надання кредитiв.

Найзначнiша у цих системах практика надання кредитiв

пiд зобовязання або тверде забезпечення у виглядi застави

нерухомостi, страхування ризику тощо. У правовiй системi

США як забезпечення виплати позики прийнято надавати

позичальнику частки в нерухомостi або рухомiй власностi.

При цьому законодавство бiльшостi країн дає можливiсть

стягувати борги не вдаючись до суду i через судовi процедури

у випадку, коли позичальник не сплачує борг, а також прода-

вати або по-iншому розпоряджатися нерухомiстю або рухо-

мою власнiстю, в яких була надана частка, для використання

за обовязками боржника у випадку несплати ним заборго-

ваностi.

Кредитна система для сiльського господарства переслiдує

мету надання пiльгових кредитiв для будiвництва, придбання

обладнання, а також на поточнi виробничi потреби. Спочатку

орiєнтованi на фермерiв, кредити почали поширюватися i на

решту сiльськогосподарських пiдприємств i поступово почали

ставати менше пiльговими, наближаючись до ставок комер-

цiйних банкiв.

Що ж до довгострокових кредитiв, то вони, як правило,

надаються пiд заставу нерухомостi або за договором про ви-

куп землi у виглядi договору про довiрчу власнiсть. При заста-

вi найчастiше оформляється договiр застави нерухомостi,

умов купiвлi-продажу i переуступки боргу. Високий рiвень

потреби в кредитах пiдтримує i високий рiвень процентної

ставки, який у системi сiльськогосподарського кредитування

коливається у межах близько 10 вiдсоткiв за iпотечним креди-

том i продовжує пiдвищуватися.

У багатьох державах законодавство не визначає граничних

строкiв надання кредитiв, як до речi й iнших обмежень для

одержання кредиту, i процентних ставок, мети надання кре-

диту, порядку повернення заставних коштiв тощо. Конкурен-

цiя на iнвестицiйному ринку на практицi призводить до

збiльшення строкiв надання кредитiв, але разом з цим i до

бiльш жорсткого контролю за використанням коштiв, а не-

рiдко i за виробничою дiяльнiстю сiльськогосподарського ви-

робника в цiлому, це дає можливiсть втручатися у виробни-

чий процес i давати рекомендацiї щодо його ведення. Зо-

22 В. Янчук.

674 роздiл юах

бовязання наслiдувати рекомендацiї банкiвсько-фiнансових

органiв призводить до формування спецiалiзованих служб у

банках i надання їм прав втручатися у дiяльнiсть сiльськогос-

подарських виробникiв, що часто i записується у заставних та

кредитних зобовязаннях. Бiльшiсть таких договорiв має ти-

повий характер i їх форми затверджуються на рiвнi держав

або їх автономiй.

У США ця група вiдносин регулюється як федеральним

законодавством (Единообразньїм торговьiм кодексом США),

так i законодавством штатiв. Стаття 9 цього кодексу передба-

чає, що майно, яке визначається як заставне, знаходиться пiд

побiчним управлiнням кредитора i боржник не вправi переда-

вати його iншiй особi. Що ж до продажу сiльськогосподар-

ської технiки у кредит, то постачальник сiльськогосподар-

ської технiки залишається її власником до того часу, поки

фермер не сплатить усiєї її вартостi.

Законодавство ряду країн при заставi пiд врожай визнає

сiльськогосподарського виробника особливим субєктом кре-

дитних вiдносин. Гарантiї кредитора забезпечуються додатко-

вою системою публiчних повiдомлень про продаж заставного

майна, що полегшує стягнення боргу.

Значна практика короткострокового кредитування здiй-

снюється i без будь-якого забезпечення i подiбнi позики на-

зиваються "незабезнеченими". У цих випадках позичальник

обiцяє виплатити позику, скрiплюючи свою обiцянку прос-

тим векселем. При неповерненнi у строк одержаної позики,

кредитор не має переважного права на власнiсть боржника i

повинен стягувати борг через суд. Як правило закладна пiд

нерухомiсть реєструється у спецiальних реєстрацiйних бюро

за мiсцем перебування нерухомостi. Це робиться для повiдом-

лення про право вимоги позикодавця на дану нерухомiсть i

для надання позикодавцю переважного права щодо всiх iн-

ших осiб, якi потiм можуть висунути вимоги на дану неру-

хомiсть.

Майже вiкова практика сiльськогосподарських iнвестицiй

в основному у виглядi кредитiв дає можливiсть говорити про

високу ефективнiсть цих вкладень, i чималу роль тут вiдiгра-

ють державнi кошти, якi видiляються у виглядi стартових ка-

пiталiв кредитних установ. Це призвело не тiльки до виник-

нення органiзацiй сiльськогосподарського кредиту, а й до

планування iнвестицiй у державному масштабi, практики ло-

Яграрне право зарубiжних країн 675

кального розподiлу i контролю за їх використанням. Значно

розвивалися в останнi десятилiття у цiй сферi функцiї мiнiс-

терств сiльського господарства як гарантiв наданих сiльсько-

Blog

Книга "Аграрне право України" 2-е видання