Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 ... 16 17 18 19 20 21 22 23 ... 71

Зазначенi особливостi i призначення податкiв надiляють їх

рисами фiскального характеру.

Багаторiчний досвiд використання податкiв i зборiв пiд-

твердив, що податки i збори суспiльство (держава) спроможнi

використовувати як фiнансовий засiб для обмеження або ж

стимулювання окремих видiв суспiльного виробництва, за до-

помогою такого важеля як податки i збори регулювати вiдпо-

вiднi виробничi вiдносини. За умов сiльського господарства

такий податково-фiнансовий важiль застосовується шляхом

зменшення розмiру оподаткування при виробництвi еколо-

гiчно чистої сiльськогосподарської продукцiї, тобто тих про-

_ дуктiв харчування, що вирощуються на лише органiчних доб-

ривах. Цей же засiб, як свiдчить досвiд, застосовується при

ЦВ одержаннi продукцiї високопородного тваринництва, при

впровадженнi посiвiв сортових високоцiнних культур. Лише

стосовно наведених випадкiв пiдставне твердити про стиму-

216

4 "ЯИОiЧоСi

Роздiл X

люючу i регулюючу роль для товаровиробника сiльськогоспо-

дарської продукцiї встановлених державою податкiв i зборiв.

Лише у цьому разi податки i збори пiдставне розглядати еко-

номiчним методом державного управлiння сiльським госпо-

дарством.

б 5. Правовi методи

регулювання сiльського господарства

1. У науцi аграрного права наповненi певним правовим

змiстом поняття методiв аграрного права. Поряд з цим у нiй

розмежовуються правовi методи, властивi правовим методам

регулювання суспiльних вiдносин, що становлять змiст аграр-

них правовiдносин, мають свiй власний предмет, характери-

зуються певними суспiльними правовими ознаками. Такий

своєрiдний метод правового регулювання є властивим i пра-

вовому iнституту аграрного права - державно-правовому ре-

гулюванню сiльського господарства.

Правовi методи регулювання перебувають у прямiй залеж-

ностi вiд тих двох основних складових цього правового iнсти-

туту - державного управлiння сiльським господарством, що

стосується дiяльностi державних сiльськогосподарських пiд-

приємств, та колективних сiльськогосподарських пiдпри-

ємств i приватних селянських (фермерських) господарств.

Змiст i особливостi правових методiв регулювання сiльсь-

кого господарства безпосередньо залежать вiд суспiльного

призначення цiлей, змiсту законiв i пiдзаконнйх (норматив-

но-правових) актiв, що становлять у своїй єдностi джерела аг-

рарного права. Враховуючи недержавний характер колектив-

них сiльськогосподарських пiдприємств i селянських (фер-

мерських) господарств вiдповiдну правову значимiсть при

цьому має юридична сила норм, вмiщених у цих джерелах аг-

рарного права.

У процесi здiйснення державно-правового регулювання дi-

яльностi колективних i державних сiльськогосподарських пiд-

приємств i господарювання селян-фермерiв застосовуються

правовi методи прямого велiння (iмперативу) i метод порад,

рекомендацiй.

2. Правовий метод прямого велiння в першу чергу стосу-

ється додержання вимог Конституцiї України. Усi громадяни,

а ними є працiвники державних сiльськогосподарських пiдт

Державно-правове регулювання сiльського господарства 217

приємств, члени колективних сiльськогосподарських пiдпри-

ємств i власники селянського (фермерського) господарства,

згiдно з ст. 67 Конституцiї України зобовязанi сплачувати

податки i збори. Згiдно з чинним податковим законодавством

тдповiднi податки i збори сплачують усi субєкти аграрного

права, що мають права юридичної особи.

На субєктiв аграрного права поширюються норми адмi-

нiстративного права. За умов визначених законом, вони є

субєктами адмiнiстративних правовiдносин i вiдповiдно до

них застосовується правовий метод прямого велiння. Зокре-

ма, метод прямого велiння застосовується у взаєминах орга-

нiв державного контролю i державних iнспекцiй з колектив-

ними i державними сiльськогосподарськими пiдприємствами,

(слянськими (фермерськими) господарствами, власниками

нриштцiх пiдсобних особистих господарств.

3. Конституцiя України становить основу державно-пра-

нивого регулювання сiльського господарства. Властива її нор-

мам юридична сила акта прямої дiї означає, що тi правовi

норми, якi безпосередньо повязанi з правомочностями

сiльськогосподарських пiдприємств та їхнiх працiвникiв (пра-

цiвникiв державних i членiв колективних сiльськогосподар-

ських пiдприємств є нормами прямого велiння (iмперативни-

ми). Такими конституцiйними нормами належить розглядати

норму ст. 36, в якiй йдеться про право громадян вступати в

обєднання з метою здiйснення i захисту своїх економiчних,

трудових, соцiальних прав та iнтересiв. Волевиявлення

вступати в члени КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ є справою доб-

ровiльною. Нiхто не може бути примушений до вступу в

обєднання.

Стосовно працiвникiв сiльськогосподарських пiдприємств

юридичну силу прямої дiї має норма ст. 48, згiдно з якою

кожному громадянину належить право на достатнiй життєвий

рiвень для себе i своєї сiмї, що включає достатнє харчування,

одяг, житло. За сучасних умов суспiльного спiвжиття життє-

вий рiвень громадян головним чином визначає одержувана

заробiтна плата працiвника державного i оплата працi члена

колективного сiльськогосподарського пiдприємства. Одержу-

вана переважною бiльшiстю працiвникiв сiльського господар-

ства плата за працю є невисокою. Чинне трудове законодав-

ство з метою гарантування певного розмiру оплати працi пра-

цiвникам за виконану ними роботу встановлює мiнiмальну

218

заробiтну плату. Згiдно з Законом України "Про оплату пра-

цi" вiд 24 березня 1995 р. мiнiмальна заробiтна плата в Украї-

нi визначається у розмiрi не нижчому за вартiсну величину

межi малозабезпеченостi з розрахунку на працездатну особу.

Розмiр мiнiмальної заробiтної плати встановлюється Верхови-

ною Радою України один раз на рiк при затвердженнi держав-

ного бюджету.

Мiнiмальна заробiтна плита с соцiальною гарантiєю,

обовязковою на всiй територiї України для пiдприємств,

установ, органiзацiй i обєднань усiх форм власностi i госпо-

дарювання.

Обовязковою для державних i колективних сiльськогос-

подарських пiдприємств та селянських (фермерських) госпо-

дарств є норма ст. 49 Конституцiї України про охорону здо-

ровя громадян. У цих виробничо-господарських утвореннях

громадяни виступають як їхнi робiтники, спецiалiсти i члени

КСГП. На них повною мiрою поширюються норми Закону

"Про охорону працi" та ряд нормативно-правових актiв,

спрямованих на додержання технiки безпеки i виробничої са-

нiтарiї. Зазначенi правовi норми i правовiдносини, якi при

цьому виникають є адмiнiстративно-правовими i внаслiдок

цього є iмперативними. Адмiнiстративно-правова вiдповi-

дальнiсть настає в разi вчинення адмiнiстративного проступ-

ку. Порушення аграрно-правових норм, що стосуються пра-

вил технiки безпеки працi i виробничої санiтарiї i визначенi

внутрiшньогосподарськими локальними правовими норма-

ми, тягнуть за собою дисциплiнарну вiдповiдальнiсть. За сво-

єю правовою сутнiстю такi локальнi правовi норми є нормами

прямого велiння, застосовуваними в межах пiдприємства.

4. Колективнi сiльськогосподарськi пiдприємства, сiльсь-

когосподарськi кооперативи, спiлки селян, сiльськогосподар-

ськi акцiонернi товариства - всi вони є органiзацiйною фор-

мою виробиичо-господарського спiлкування з метою ство-

рення свого колективно-кооперативного пiдприємства, для

одержання продуктiв харчування i сiльськогосподарської си-

ровини, для задоволення своїх потреб та їх реалiзацiї, для

одержання прибуткiв, досягнення iнших статутних цiлей, їх-

ня виробничо-пiдприємницька дiяльнiсть базується на їх пра-

вi власностi на засоби i продукти виробництва, колективної

трудової участi на засадах самоврядування, на правi спiльної

Державно-правове регулювання сiльського господарства 2\9

колективної i особистої власностi членiв пiдприємства на

землю сiльськогосподарського призначення.

Ця дiяльнiсть провадиться на пiдставi чинного аграрного

законодавства i за умовою певного державного керiвництва.

Суспiльство в особi держави i органiв державного управлiння

сiльським господарством, виходячи iз вищенаведених органi-

зацiйно-правових, економiчних i соцiальних ознак колектив-

них пiдприємств має враховувати їх при визначеннi правових

методiв державного керiвництва цими колективними пiдпри-

ємствами.

Нагромаджений за багато рокiв досвiд взаємин мiж держа-

ною з її органами державного управлiння i колективними

гiпьськогосполарськими утвореннями свiдчить про доцiль-

чiть iастiнупанiїй прiпюпого методу рекомендацiй, порад.

НМ iяiриймннпмяi кожним конкретним КСГП як такi, що

КiЩiт-по прийняти i iнстосонупати в своєму пiдприємствi.

5ИЇк>мс11iцiї, поради за своїм змiстом стосуються пи-

i.iнь, якi згiдно з Статутом пiдприємства вiднесенi до компе-

и-нцiї органiв самоврядування колективного пiдприємства.

Чiльне мiсце серед рекомендацiй належить внутрiшньогоспо-

царським правовим актам. З метою забезпечення вiдповiд-

ностi цих актiв вимогам закону або пiдзаконного акта, прий-

нятого державою з питань дiяльностi колективного сiльсько-

господарського пiдприємства, досягнення юридичних поло-

жень (норм) в цих актах, впровадження передового досвiду

вирiшення i нормативного врегулювання окремих питань цi

акти приймаються як внутрiшньо-господарськi локальнi пра-

вовi акти. Першорядними серед них є Статут пiдприємства,

що вiдповiдає вимогам Закону "Про колективне сiльськогос-

подарське пiдприємство". Закону "Про сiльськогосподарську

кооперацiю" та iн. i Примiрному зразку Статуту колективного

сiльськогосподарського пiдприємства.

6. Цiлком виправданою є практика розробки i прийняття

рекомендацiйних актiв науковими установами. Зокрема, ме-

тодичнi рекомендацiї по приватизацiї майна колективних

сiльськогосподарських пiдприємств. Цей акт схвалено сек-

цiєю економiки науково-технiчної ради Мiнiстерства сiльсь-

кого господарства i продовольства 2 жовтня 1992 р. З ураху-

ванням зазначених рекомендацiй кожне КСГП розробляє вiд-

повiдне Положення як внутрiшньогосподарський локальний

правовий акт i керується ним при паюваннi майна членiв пiдт

220 РоздiлХ

приємства залежно вiн їхньої частини в основних засобах ви-

робництва.

Юридичної сили локального правового акта рекомендацiї

набувають з часу їх прийняття або затвердження органами са-

моврядування колективного сiльськогосподарського пiдпри-

ємства. З цього моменту нони набувають значення джерела

аграрного права i ними повиннi керуватися органи самовря-

дування i посадовi особи КСГП, а також враховувати їхнi

субєкти, що вступають у припонiдносини з КСГП, ВСГК,

АСГТтаiн.

Мiнагропром України в межах своїх повноважень на вико-

нання актiв аграрного законодавства видає накази, органiзо-

вує i контролює їх виконання. Визначенi ними рiшення є

обовязковими для виконання центральними i мiсцевими ор-

ганами виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядуван-

ня, пiдприємствами, установами, органiзацiями усiх форм

власностi та громадянами. У процесi їх виконання колективнi

i державнi сiльськогосподарськi пiдприємства враховують свої

конкретнi умови виробничо-пiдприємницької дiяльностi, до-

тримуються свого Статуту, вимог госпрозрахункової результа-

тивностi та забезпечення iнтересiв працiвникiв пiдприємства.

Вказiвки Мiнагропрому та його органiв, обласної i район-

ної ланки органiв державного управлiння з питань забезпе-

чення схоронностi їхнього майна, коштiв, цiнних паперiв,

усунення порушень Статуту пiдприємства, забезпечення ра-

цiонального використання земель сiльськогосподарського

призначення, додержання вимог екологiчного законодавства

та iнших пiдлягають виконанню пiдприємствами в першу

чергу.

6. Здiйснення державно-правового

регулювання сiльського господарства

1. Державно-правове регулювання сiльського господарства

Провадиться шляхом органiзацiйно-правового забезпечення

виконання норм аграрного права, що вмiщенi в актах аграр-

ного законодавства. Поняття i сутнiсть належного виконання

цих норм полягає в окресленому нормами права колi субєк-

тiв, якi згiдно з своїм правовим становищем зобовязанi вико-

нувати вимоги аграрних правомочностей, визначеннi обєк-

тiв, тобто галузей i ланок сiльськогосподарського виробницт-

Двржавно-правове регулювання сiльського господарства 221

ва, на якi цi норми спрямованi i покликанi їх регулювати; в

тому, якими правовими засобами, способами i методами ре-

гулюються суспiльно-виробничi вiдносини у регульованiй

сферi; у визначеннi i реалiзацiї органiзацiйно-управлiнських,

економiчних, майнових, трудових, господарсько-договiрних

вiдносин, що регулюються у кожному конкретному випадку.

При цьому необхiдно визначати ефективнiсть i результатив-

нiсть застосування цих норм.

Норми аграрного права визначають лише основоположнi

риси сiльського господарства. Процес господарювання поряд

i виконанням (додержанням) вимог права включає в себе

широку активнiсть i iнiцiативу керiвникiв, спецiалiстiв i пра-

цiвникiв - виконавцiв сiльськогосподарських робiт, сфери

i)|нм|МММмхнiiн<>iо обслуговування, збереження i схорон-

iiiЦВiРлткої продукцiї. Тi ефективної реалiза-

СцИНЯрЯО її господарської дiяльностi в цiлому. Здiйс-

нення державно-правового регулювання охоплює собою реа-

лiзацiю субєктивних прав i юридичних обовязкiв кожним iз

учасникiв сiльського господарства.

2. Належне виконання аграрно-правових актiв забезпечу-

ється шляхом прийняття їх щодо правового становища поса-

i дових осiб (керiвникiв i спецiалiстiв сiльського господарства),

| правового режиму майна (фондiв), що належить колективно-

| кооперативним та державним пiдприємствам, визначення

| правосубєктностi окремих виробничо-господарських пiдроз-

i дiлiв та iн. Наприклад, таким актом є Положення про спецi-

алiста сiльського господарства. Положення про паї та розпо-

дiл дивiдендiв у КСГП та iн. Серед внутрiшньогосподарських

(локальних) актiв особливу значущiсть має Положення про

оплату працi в колективно-кооперативному пiдприємствi. За

сучасних скрутних економiчних умов виконанню цього акта

органи державного управлiння сiльським господарством на-

лежної уваги не придiляють, до питань оплати працi членiв

КСГП, ВСГК, АСГТ, СпС ставляться байдуже, виправдову-

ють своє невтручання виробнйчо-господарською самостiй-

нiстю цих пiдприємств.

3. В науцi теорiї права вкладається вiдповiдний змiст в по-

няття виконання вимог правової норми i права застосування

юридичної норми. Виконання вимог правової норми є

обовязковою правомочнiстю сiльськогосподарського пiдпри-

ємства як юридичної особи. Такими ж обовязковими є вiд-

Роздiл XI

ПРАВО ВЛАСНОСТi КОЛЕКТИВНОГО

СiЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПiДПРИ¦МСТВА

i. Поняття права власностi

колективного сiльськогосподарського пiдприємства

i. Наукою полiтичної економiї власнiсть розглядається як

суспiльно-економiчнi вiдносини з приводу iсторично кон-

кретної форми привласнення, розпорядження i використання

матерiальних благ i, насамперед, засобiв виробництва. Влас-

нiсть лежить в основi виробничих вiдносин i проявляється у

вiдповiдних формах. Форма власностi зумовлює, кому нале-

жать засоби виробництва - всьому суспiльству (народу), дер-

жавi, колективу чи окремим особам. Основною у вiдносинах

власностi є обставина, яка визначає, хто привласнює засоби

виробництва. Форма власностi на засоби виробництва обу-

мовлює форму власностi на продукти виробництва i форму їх

розподiлу мiж членами суспiльства.

Суспiльнi вiдносини власностi i права власностi врегульо-

ванi Конституцiєю України. В Основному Законi нашої дер-

жави визнається право державної, комунальної та приватної

власностi (ст. 41). У цьому актi не згадується про колективну

i кооперативну власнiсть. Одначе це не означає, що в Українi

не iснують iншi форми (види) власностi i права власностi, в

тому числi i права колективної власностi. Зокрема, Закон Ук-

раїни "Про власнiсть" вiд 7 лютого 1991 р. мiстить в собi роз-

дiл ГУ-й про колективну власнiсть. Закон "Про колективне

сiльськогосподарське пiдприємство" вiд 14 лютого 1992 р.

цьому праву придiляє статтi 7-9. Згiдно з Законом "Про

сiльськогосподарську кооперацiю" вiд 17 липня 1997 р.

субєктом права власностi визнається кооператив. Законом

України "Про господарськi товариства" вiд 19 вересня 1991 р.

визнано, що товариство є власником майна, переданого йому

засновниками i учасниками у власнiсть; продукцiї, виробле-

ної товариством в результатi господарської дiяльностi; дохо-

дiв, iншого майна, набутого на пiдставах, не заборонених

законом.

Право власностi КСГП 225

Слова "колектив" i "кооператив" латинського походження

i являють собою синонiми. Такими ж синонiмiчними нале-

жить розглядати поняття права колективної власностi i права

кооперативної власностi. Цi види власностi розглядаються як

тотожнi в чинному аграрному законодавствi, в управлiнськiй

дiяльностi органiв державного управлiння сiльським госпо-

дарством, у процесi розгляду судових i арбiтражних спорiв

КСГП i сiльськогосподарських кооперативiв.

2. Суспiльна колективна (кооперативна) власнiсть має вiд-

повiдне полiтичне, соцiально-економiчне, правове i наукове

значення. Вона становить економiчну основну виробничо-

господарської дiяльностi КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ, колек-

тивною самоврядування, органiзацiю й особливостi оплати

працi, паювання i одержання дивiдендiв, вирiшення соцiаль-

них проблем селян - членiв колективно-кооперативних пiд-

приємств.

Поняття права власностi колективних пiдприємств харак-

теризується особливостями її речового, матерiально-вироб-

ничого i матерiально-невиробничого складу, з одного боку, i

власностi як системи суспiльно-виробничих вiдносин - з iн-

шого.

Першi становлять зумовленi характером i особливостями

сiльськогосподарського виробництва та iншою, повязаною з

ним виробничо-господарською дiяльнiстю, конкретнi засоби

i знаряддя виробництва - обєкти речового права, обєкти

права власностi пiдприємства. Перелiк таких обєктiв законо-

давче закрiплено в статтях 22-28 Закону "Про власнiсть" та

в ст. 7 Закону "Про колективне сiльськогосподарське пiд-

приємство".

Друга особливiсть власностi колективного пiдприємства

полягає в її суспiльно-економiчнiй сутностi як комплексi

своєрiдних суспiльно-економiчних вiдносин конкретно ви-

значеної форми привласнення, розпорядження i використан-

ня засобiв та продукцiї виробництва, коштiв та iнших матерi-

альних благ. Суспiльно-економiчний змiст форми колектив-

ної власностi зумовлюється i визначається таким принципом:

кому належать засоби виробництва, тому належать i продукти

виробництва. Зокрема, лише пiдприємству належить делего-

ване його членам право володiти, користуватися i розпоря-

Blog

Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Содержание