Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Вид материала

Книга

Содержание Державно-правове регулювання

Подобный материал:

• Аграрне право України, 114.91kb.
• Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 922.45kb.
• Список літератури №2011 Абрамов Н. А. Хозяйственно-процессуальное право Украины: Учеб, 389.46kb.
• Аграрне, земельне та екологічне право п. Ф. Кулинич павло Федотович Кулинич, 207.47kb.
• Тема Предмет аграрного права, 1851.91kb.
• Курс Аграрне та земельне право України Поняття аграрного права та його ознаки як галузі, 16.96kb.
• Інститут регіональних досліджень нан україни у 2006 році: Інформаційне видання, 889.93kb.
• Для отримання рекомендації вр викладач має подати до науково-методичної ради Інституту, 208.78kb.
• М. В. Богданович М. В. Козак Я. А. Король методика викладання математики в початкових, 6474.23kb.
• Зразок фахові видання за спеціальністю, 95.28kb.

(на поливних землях вони не надаються); для блокових бага-

токвартирних будинкiв (3 квартири та бiльше) - 0,03-0,06 га

(на поливних землях не надаються). Решта присадибної дi-

лянки вiдводиться в межах житлової зони. При цьому важли-

во, щоб ця решта надавалася або як на найтривалiший строк

(що оформлюється вiдповiдним письмовим договором), або в

порядку ст. 56 Земельного кодексу у власнiсть чи в безстроко-

ве користування (що також слiд оформляти вiдповiдними

державними актами).


5. Земельний кодекс передбачає можливiсть продажу дер-

жавних земельних дiлянок громадянам. Так, їм за плату пере-

даються у власнiсть для ведення селянського (фермерського)

господарства земельнi дiлянки, розмiр яких перевищує серед->

ню земельну частку (ст. 6 Земельного кодексу). Можливiсть

продажу державою земельних дiлянок для ведення пiдсобного

господарства земельним законодавством прямо не передбаче">


176


Роздiл IX


на. Проте це не позбавляє громадян України права купувати

в iнших громадян України земельнi дiлянки, на якi є установ-

чi документи про передачу їх у приватну власнiсть громадян.


6. Законодавством установлено єдинi за змiстом права для

всiх власникiв земельних дiлянок i землекористувачiв. Так,

згiдно зi ст. 39 Земельного кодексу вони мають право само-

стiйно господарювати на землi; надiленi правом власностi на

вироблену сiльськогосподарську продукцiю i доходи вiд її

реалiзацiї, можуть використовувати у встановленому порядку

для потреб господарства наявнi на земельнiй дiлянцi загаль-

нопоширснi кориснi копалини, торф, лiсовi угiддя, воднi об-

єкти, а також експлуатувати iншi кориснi властивостi землi:


зводити житловi, виробничi, культурно-побутовi та iншi бу-

дiвлi й споруди за погодженням iз сiльською, селищною, мi-

ською радою народних депутатiв. Зведення на орендованiй

земельнiй дiлянцi примiщень виробничого та невиробничого

призначення, у тому числi житла, орендарi погоджують iз

сiльською, селищною, мiською, районною радою народних

депутатiв або iншим орендодавцем, їхньою власнiстю є посi-

ви й посадки сiльськогосподарських культур i насаджень. Во-

ни мають право одержати вiд нового власника землi, землеко-

ристувача або мiсцевої ради народних депутатiв компенсацiю

за пiдвищення родючостi грунтiв у разi вилучення або добро-

вiльної вiдмови вiд земельної дiлянки. Громадянин України,

якому земельна дiлянка належить за правом приватної влас-

ностi, може укладати договiр застави з кредитною установою.


7. Усi власники (в тому числi спiввласники) земельних дi-

лянок i землекористувачi згiдно зi ст. 40 Земельного кодексу

України зобовязанi забезпечувати використання землi вiдпо-

вiдно до цiльового призначення та умов її надання; ефектив-

но використовувати землю згiдно з проектом внутрiшньогос-

подарського землеустрою, пiдвищувати її родючiсть, застосо-

вувати природоохороннi технологiї виробництва, не допуска-

ти погiршення екологiчної ситуацiї на територiї внаслiдок

своєї господарської дiяльностi; здiйснювати комплекс заходiв

щодо охорони земель, передбачених ст. 84 Земельного кодекс-

су; своєчасно вносити земельний податок або орендну плату

за землю; не порушувати прав власникiв iнших земельних дi-

лянок i землекористувачiв, у тому числi орендарiв; зберiгати

геодезичнi знаки, протиерозiйнi споруди, мережi зрошуваль-


Прааовв становище приватного пiдсобного господарства 177


них i осушувальних систем; додержувати режиму санiтарних

зон i територiй, що особливо охороняються.


Крiм того, вони зобовязанi додержувати правил добросу-

сiдства: не перешкоджати власникам i користувачам земель-

них дiлянок проходити до дорiг загального користування, а

також споруджувати або ремонтувати межовi знаки та спору-

ди; не чинити перешкод у прокладеннi до сумiжної земельної

дiлянки необхiдних комунiкацiй; вживати заходiв до недопу-

щення стоку дощових i стiчних вод, проникнення отрутохiмi-

катiв i мiнеральних добрив на сусiдню земельну дiлянку.


8. У разi зруйнування будiвлi внаслiдок пожежi або стихiй-

ного лиха право на земельну дiлянку зберiгається за власни-

ком або землекористувачем, в тому числi й орендарем, якщо

протягом трьох рокiв розпочато вiдбудову зруйнованої або

спорудження нової будiвлi, крiм випадкiв, коли проектом

планування i забудови населеного пункту передбачено iнiїїе

використання земельної дiлянки. У цьому разi землекористу-

вачевi у встановленому порядку надається iнша земельна дi-

лянка для забудови.


9. Законодавством визначено також порядок розпоряд-

ження i використання земельних дiлянок громадянами, яким

житловий будинок, господарськi будiвлi та споруди належать

за правом спiльної (часткової або сумiсної) власностi. Так,

громадяни, яким житловий будинок, господарськi будiвлi та

споруди i земельна дiлянка належать за правом спiльної су-

мiсної власностi (саме таким є ППГГ), використовують i роз-

поряджаються нею спiльно. Використання i розпорядження

земельною дiлянкою, що належить громадянам за правом

спiльної часткової власностi, визначаються спiввласниками

цих обєктiв i земельної дiлянки пропорцiйно розмiровi час-

ток у спiльнiй власностi на даний будинок, будiвлю, споруду.

Статтею 41 Земельного кодексу передбачено, що наступнi

змiни в розмiрi часток у спiльнiй власностi на житловий бу-

динок i господарськi будiвлi, що сталися у звязку з прибудо-

вою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змiн

установленого порядку використання та розпорядження зе-

мельною дiлянкою. Угода про порядок використання i розпо-

рядження земельною дiлянкою є обовязковою для особи, яка

агодом придбала вiдповiдну частку у спiльнiй власностi на

житловий будинок i господарськi будiвлi. Якщо згоди на ви-


178 Роздiл ЇХ


користання та розпорядження спiльною земельною дiлянкою

не досягнуто, спiр вирiшується судом.


10. Законодавством встановлено надiйний захист земель-

них i повязаних iз ними прав власникiв ППГГ. Так, їхнi пра-

ва як власникiв земельних дiлянок i як землекористувачiв

охороняються законом. Ирипиiiсшiч права власностi на зе-

мельну дiлянку або прини корисгунйннн нею чи її частиною

може мати мiсце лише у винидких, передбачених статтями 27

i 28 Земельного кодексу.


Втручання й дiяльнiсть нлцсникiи аемельних дiлянок i зем-

лекористувачiв, повязану з використанням землi, з боку дер-

жавних, господарських та iнших органiв i органiзацiй заборо-

няється, за винятком випадкiв порушення власниками землi

та землекористувачами земельного законодавства.


Права власникiв земельних дiлянок i землекористувачiв

можуть бути обмеженi лише у випадках, передбачених Зе-

мельним кодексом.


11. Надана громадяниновi у власнiсть земельна дiлянка

може бути обєктом застави лише за зобовязанням з участю

кредитної установи. Законодавством передбачено, що звер-

нення стягнення на земельну дiлянку за претензiями креди-

торiв може бути здiйснено за рiшенням суду, арбiтражного

суду лише в разi вiдсутностi у боржника iншого майна, на яке

може бути звернуто стягнення. ;


Звернення стягнення за претензiями кредиторiв на зе-1

мельну дiлянку, що належить громадяниновi за правом прй

ватної власностi, не допускається, крiм випадкiв, коли зе

мельна дiлянка є обєктом застави. {


12. Земельним законодавством врегульовано питання пре

поновлення земельних прав громадян, що ведуть ППГГ, як

прав власникiв земельних дiлянок, так i землекористувачiв

(от. 44 Земельного кодексу). Порушенi їхнi права пiдлягають

поновленню, що здiйснюється радами народних депутатiв

вiдповiдно до їх компетенцiї, судом, арбiтражним судом або

третейським судом.


13. Однiєю з важливих умов нормального ведення ППГГ е

встановленi законодавством гарантiї прав власникiв земель-

них дiлянок i землекористувачiв. Так, вилучення (викуп) зе-

мельних дiлянок у громадян для державних або громадським

потреб - будiвництва на них пiдприємствами, установами i

органiзацiями житлових, виробничих та iнших споруд - про>


Правове становище приватного пiдсобного господарства 179


вадиться пiсля видiлення власникам вилучених дiлянок но-

вих; в iншому мiсцi з повним вiдшкодуванням iнших збиткiв

згiдно з роздiлом VI Земельного кодексу України. Статтею 46

також передбачено, що вилучення (викуп) для державних або

громадських потреб земель колективних сiльськогосподар-

ських пiдприємств, радгоспiв, сiльськогосподарських науко-

во-дослiдних установ i навчальних господарств, iнших сiльсь-

ко- та лiсогосподарських пiдприємств i органiзацiй може про-

вадитися за умови будiвництва за їх згодою житлових, вироб-

ничих та iнших будiвель замiсть тих, що вилучаються, i

вiдшкодування в повному обсязi iнших збиткiв згiдно з роздi-

лом IV Земельного кодексу України.


14. Громадянам, якi не мають у власностi або в користу-

ваннi земельних дiлянок для ППГГ, а також громадянам, якi

мають земельнi дiлянки менших розмiрiв, нiж це встановлено

Земельним кодексом, можуть надаватися в користування

земельнi дiлянки для iндивiдуального городництва. Громадя-

нам, якi мають у власностi худобу, надаються земельнi дiлян-

ки для сiнокосiння i випасання худоби. Розмiри земельних дi-

лянок, що надаються їм у користування, не повиннi переви-

щувати: для городництва - 0,15 га, для сiнокосiння i випа-

сання - 1 га.


15. Законодавством України встановлено принциповi пра-

вила щодо захисту прав нинiшнiх власникiв землi. Так, вiдпо-

вiдно до ст. б Земельного кодексу колишнiм власникам землi

(їхнiм спадкоємцям) або землекористувачам земельнi дiлянки

не повертаються. За їхнiм бажанням їм може бути передано у

власнiсть або надано в користування iншi земельнi дiлянки на

загальних пiдставах.


3. Майновi правовiдносини

у приватному пiдсобному господарствi


1. Майновi правовiдносини у ППГГ - це фактично iсную-

чi, врегульованi нормами цивiльного та аграрного права

суспiльнi вiдносини, що складаються в ППГГ мiж його чле-

нами з приводу майна та майнових прав. Майновi вiдносини

у ППГГ характеризуються їх спiльнiстю з вiдносинами, якi

виникають мiж iншими громадянами, незалежно вiд їх грома-

дянства, соцiального статусу, роду дiяльностi тощо. Майновi

вiдносини у ППГГбудуються на пiдставi Закону "Про влас-


180 Роздiл IX


нiсть", Кодексу про шлюб та сiмю України, Земельного ко-

дексу, шлюбного контракту та iнших правових актiв.


В основу цих вiдносин покладено право приватної влас-

ностi громадянина. Оскiльки ППГГ - це сiмейно-трудове

обєднання, майновi вiдносини, що складаються в ньому, бу-

дуються також на основi нрiїїiа спiльної сумiсної власностi

подружжя - чоловiка i жiнки, якщо iнше не встановлено i не

конкретизовано шлюбним контрактом. Вiдповiдно до чинно-

го законодавств ти постшiопи Пленуму Верховного Суду Ук-

раїни вiд 22 i рудi iн 1995 р. № 20 "Про судову практику у

справах за позовами про захист права приватної власностi"

(п. 5) спiльною сумiсною власнiстю є: майно, нажите подруж-

жям пiд час шлюбу (ст. 16 Закону "Про власнiсть"; ст. 22 Ко-

дексу про шлюб та сiмю України); майно, придбане внаслi-

док спiльної працi членiв сiмї, якщо письмовою угодою мiж

членами сiмї не передбачено iнше, а також майно, придбане

внаслiдок спiльної працi громадян, що обєдналися для спiль-

ної дiяльностi, коли укладеною мiж ними письмовою угодою

визначено, що воно є спiльною сумiсною власнiстю (п. 1

ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону "Про власнiсть"); квартира

(будинок), передана при приватизацiї з державного житлово-

го фонду (наприклад, у радгоспi - В. Я.) за письмовою зго-

дою членiв сiмї наймача у Їхню спiльну сумiсну власнiсть

(ст. 8 Закону "Про приватизацiю державного житлової фон-

ду"). Ще однiєю особливiстю майнових взаємин, що можуть

складатися в цьому господарствi, є те, що мiж членами ППГГ

(не подружжям) майновi правовiдносини можуть грунтувати-

ся й на основi права спiльної часткової власностi, якщо iнше

не передбачено письмовою угодою мiж ними. Саме тому

Пленум Верховного Суду України у постановi вiд 22 грудня

1995 р. зауважив, що в усiх iнших (крiм наведених вище) ви-

падках спiльна власнiсть громадян с частковою. Якщо розмiр

часток у такiй власностi не було визначено i учасники спiль-

ної власностi при придбаннi майна не виходили з рiвностi

їхнiх часток, розмiр частки кожного з них визначається сту-

пенем його участi працею й коштами у створеннi спiльної

власностi.


2. Особливiстю субєктного складу власникiв ППГГ, їхньої

правосубєктностi є те, що субєктом права власностi ППГГ є

в одних випадках подружжя, а в iнших - усi члени сiмї. Так,

майно, зокрема ППГГ,, нажите подружжям пiд час шлюбу


Правове становище приватного пiдсобного господарства 181


належить їм за правом спiльної сумiсної власностi, якщо iнше

не визначено письмовою угодою мiж ними. Здiйснення ними

цього права регулюється Законом "Про власнiсть", а щодо

власностi подружжя - також i Кодексом про шлюб та сiмю.


У разi, коли особи, що спiльно ведуть ППГГ, не перебува-

ють у шлюбi, субєктом права власностi виступає обєднання

громадян без утворення юридичної особи, а майно ППГГ,

утворене спiльною працею осiб, що обедналися для спiльної

дiяльностi, є їхньою спiльною частковою власнiстю, якщо iн-

ше не визначено письмовою угодою мiж ними. Розмiр частки

кожного визначається ступенем трудової участi.


3. Чинне законодавство України визначає коло обєктiв,

що можуть бути у власностi громадян, якi складають обєк-

тивну частину ППГГ i можуть використовуватися громадяна-

ми для його ведення. Так, ст. 13 Закону "Про власнiсть" вста-

iюнлено, що обєктами права приватної власностi є житловi

будинки, квартири, предмети особистого користування, дачi,

садовi будинки, предмети домашнього господарства, продук-

тивна i робоча худоба, земельнi дiлянки, насадження на них,

засоби виробництва, вироблена продукцiя, транспортнi засо-

би, -грошовi кошти, акцiї, iншi цiннi папери, а також iнше

майно споживчого i виробничого призначення.


Законом "Про власнiсть" (ст. 14), Земельним кодексом (у

редакцiї вiд 13 березня 1992 р.) самостiйним обєктом права

приватної власностi визнано земельнi дiлянки, одержанi гро-

мадянами для ведення ППГГ. Громадяни як власники мо-

жуть здiйснювати зi своєю власнiстю - земельними дiлянка-

ми практично всi основнi види цивiльно-правових угод, як i з

будь-яким iншим нерухомим майном (продавати, заповiдати,

обмiнювати, закладати, здавати в оренду тощо).


Важливою правовою новелою щодо правомочностей гро-

мадян, якi ведуть ППГГ, є норма п. З ст. 13 Закону "Про

власнiсть", згiдно з якою склад, кiлькiсть i вартiсть майна, що

може бути у власностi громадян, не обмежується, крiм випад-

кiв, передбачених законом.


4. Пiдстави виникнення права приватної власностi грома-

дян на ППГГ є загальними для всiх громадян України. Вiдпо-

вiдно до ст. 12 Закону "Про власнiсть" праця громадян є ос-

новою створення i примноження їхньої власностi. Громадя-

нин набуває права власностi на доходи вiд участi в суспiльно-

му виробництвi, iндивiдуальної працi, пiдприємницької


182 Роздiл IX


дiяльностi, вкладення коштiв у кредитнi установи, акцiонери>

товариства, а також на майно, одержане успадкуванням або

укладенням iнших угод, не заборонених законом.


Крiм одержання у приватну иласнiсть земельних дiлянок у

порядку, встановленому чинним земельним законодавством,

громадяни набувають прано иласностi на земельнi дiлянки в

разi: одержання їх у спадщину; одержання частки землi у

спiльному майнi подружжя; способом купiвлi-продажу, дару-

вання та обмiну.


5. Громадяни мають праио никористовувати належне їм

майно для ведення господарської та iншої, не забороненої за-

коном, дiяльностi. Громадяни мають право передавати майно

у тимчасове користування iншим громадянам, юридичним

особам i державi, вiдчужувати його. Умови i порядок вiдчу-

ження нацiональних, культурних та iсторичних цiнностей ви-

значаються спецiальним законодавством України.


Право приватної власностi може бути передано у спадщи-

ну громадянам, юридичним особам, державi.


6. При подiлi майна, видiлi його зi спiльного майна, звер-

неннi стягнення на майно учасника спiльної власностi за йо-

го боргами, вiдкриттi пiсля нього спадщини визначається

частка учасника спiльної сумiсної власностi.


Оскiльки праця є основою створення i примноження влас-

ностi громадян, розмiр частки учасника спiльної сумiсної

власностi визначається ступенем його трудової участi, якщо


iнше не випливає з законодавства України. Розмiр часток у

спiльнiй сумiснiй власностi подружжя на майно ППГГ визна-

чається нормами Кодексу про шлюб та сiмю України. За вад-

сутностi доказiв про те, що участь когось iз учасникiв спiльної

сумiсної власностi (крiм сумiсної власностi подружжя)у

надбаннi майна була бiльшою або меншою, частки визнача-

ються рiвними.


Згiдно з законодавством положення статей 17 та 18 Закону

"Про власнiсть" щодо спiльної сумiсної власностi поширю-

ються на правовiдносини, що виникли пiсля введення в дiю

цього Закону (тобто з 15 квiтня 1991 р.). Воднораз Пленум

Верховного Суду України у постановi вiд 22 грудня 1995 р.

"Про судову практику у справах за позовами про захист права

приватної власностi" спецiально зазначає, що до правовiдно-

син, якi виникли ранiше, застосовується чинне на той час за-

конодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього кол-


Д|зааоае становище приватного пiдсобного господарства 183


госпного двору, яке було придбане до 15 квiтня 1991 р., мають

вирiшуватися за нормами, що регулювали власнiсть цього

двору, а саме:


а) право власностi на майно, яке належало колгоспному

двору та збереглося пiсля припинення його iснування, мають

тi члени двору, котрi до 15 квiтня 1991 р. не втратили права

На частку в його майнi. Такими, що втратили це право, вва-

жаються працездатнi члени двору, якi не менше трьох рокiв

пiдряд до цiєї дати не брали участi своєю працею i коштами у

веденнi спiльного господарства двору (в цей строк не включа-

ється час перебування на дiйснiй строковiй вiйськовiй службi,

6 навчальному закладi, хвороби);


б) розмiр частки члена двору визначається виходячи з рiв-

ностi часток усiх його членiв включно з неповнолiтнiми та

непрацездатними. Частку працездатного члена двору може

бути зменшено або вiдмовлено у ЇЇ видiленнi в разi недовго-

часного його перебування у складi двору або незначної участi

працею чи коштами в господарствi двору.


Особам, якi вибули з членiв двору, але не втратили права

ца частку в його майнi, вона визначається виходячи з того

майна двору, яке було на час їх вибуття i яке збереглося;


в) у випадках, коли за рахунок майна колгоспного двору

було внесено вклад у кредитну установу на iмя члена двору>

його частка має бути зменшена на суму вкладу, а якщо вклад

перевищує належну цьому членовi частку, з нього стягуються

вiдповiднi грошовi суми на користь iнших членiв колгоспного

Двору;


г) згiдно зi ст. 4 постанови Верховної Ради України "Про

введення в дiю Закону "Про власнiсть" загальнi правила

спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майнi

двору застосовуються з 1 липня 1990 р. При спадкуваннi пiсля

смертi останнього члена колгоспного двору, що мала мiсце до

цiєї дати, частка в майнi двору, належна особi, яка вибула з

членiв двору, але не втратила на неї права на час смертi ос-

таннього члена двору, не входить до спадкового майна.


На витребування частки з майна колишнього колгоспного

двору, що збереглося на 15 квiтня 1991 р., поширюється за-

гальний трирiчний строк позовної давностi. Розгляд позову

про право на майно колишнього колгоспного двору залежить

вiд вирiшення питань землекористування. >


184 Розд<я ОС


7. Вiдповiдно до от. 55 Закону "Про власнiсть" громадянин

не може бути позбавлений права власностi на своє майно,

крiм випадкiв, передбачених цим Законом та iншими законо-

давчими актами України.


Оскiльки за чинним законодавством суд вирiшує спори

учасникiв спiльної власностi щодо розпорядження чи корис-

тування майном, то не слiд розглядати як неправомiрне по-

збавлення права власностi присудження грошової компенса-

цiї за частку у спiльнiй пласкостi, якщо її не можливо виок-

ремити або подiлити майно в натурi чи спiльно користуватися

ним.


8. Пленум Верховного Суду України у постановi вiд

22 грудня 1995 р. зазначає, що передбаченi Законом "Про

власнiсть" положення щодо спiльної власностi громадян на

майно, надбане внаслiдок їхньої спiльної працi, поширюють-

ся на придбання його як при веденнi особистого пiдсобного

господарства, в тому числi членами колишнього колгоспного

двору, так i в iнших випадках.


Згiдно з цими положеннями право на майно може бути

визнане не лише за громадянами, якi є родичами, а й за iн-

шими особами, коли буде встановлено, що вони входили до

складу сiмї та брали трудову участь у його придбаннi.


Вiдповiдно до чинного законодавства власником вкладу,

внесеного у кредитну установу (крiм нажитого подружжям), е

особа, на iмя якої його внесено, тому iншi члени сiмї не мо-

жуть вимагати визнання за ними права на цей вклад з мотивiв

внесення його за рахунок спiльної працi. В цьому разi частка

коштiв, належна iншим членам сiмї, може бути стягнена з

вкладника за їхнiм позовом.


4. Договiрнi зобовязання

приватного пiдсобного господарства


1. Приватнi пiдсобнi господарства громадян беруть участь

у сучасних товарно-грошових вiдносинах через укладання до-

говорiв як правової форми регулювання цивiльно-майнових

вiдносин. Змiстом цих вiдносин є придбання матерiалiв для

iндивiдуального будiвництва житлового будинку i господар-

ських будiвель, придбання речей домашнього вжитку, транс-

портних засобiв тощо. Серед таких договорiв є й такi, що без-

посередньо повязанi iз здiйсненням господарювання грома-


Правове становище приватного пiдсобного господарства 185


дян у своїх приватних пiдсобних господарствах. За останнi

10-15 рокiв визначився не тiльки субєктний склад договiр-

них зобовязань, а й їх предмет та змiст зобовязань. Основою

таких договiрних зобовязань є взаємини з приводу реалiзацiї

вирощених у ППГГ на присадибнiй дiлянцi продуктiв харчу-

вання та продовольства рослинного i тваринного походжен-

ня. Так, нинi iснують три основнi рiзновиди предметiв дого-

ворiв, а саме: закупiвля в ППГГ великої рогатої худоби i сви-

ней, фруктiв, ягiд, картоплi, часнику, цибулi тощо; дорощу-

вання i вiдгодiвля в цих господарствах молодняка великої

рогатої худоби, свиней, птицi; здача (продаж-закупiвля) ко-

ровячого молока.


Цi договори укладаються на взаємовигiдних умовах. Од-

нiєю з сторiн у них виступає ППГГ в особi власника, iншою

стороною можуть бути як заготiвельнi органiзацiї споживчої

кооперацiї, так i безпосередньо самi субєкти аграрного пiд-

приємництва усiх форм власностi та органiзацiйно-правових

форм (КСГП, СпС, АСГТ, ДСГП).


Особливiстю цих договiрних вiдносин є те, що ППГГ мо-

жуть реалiзовувати продукцiю не тiльки через "замовникiв" -

КСГП (СпС, ДСГП, АСГТ тощо), а й вiд їхнього iменi в ра-

хунок укладених "замовниками" договорiв контрактацiї (дер-

жавних контрактiв, державних замовлень) сiльськогосподар-

ської продукцiї. iншими словами, цi договори передбачають

можливiсть передачi субєктами пiдприємництва (КСГП,

СпС, АСГТ, ДСГП) боргу-зобовязання i прийняття цього

боргу ППГГ.


2. Юридичну основу регулювання договiрних вiдносин

мiж субєктами аграрного пiдприємництва та заготiвельними

органiзацiями споживчої кооперацiї, з одного боку, та ППГГ

- з iншого, становлять закони "Про власнiсть", "Про пiд-

приємництво", "Про пiдприємства в Українi", "Про колек-

тивне сiльськогосподарське пiдприємство", "Про господар-

ськi товариства", "Про споживчу кооперацiю", а також Ци-

вiльний кодекс України.


3. Одне з важливих мiсць посiдають договори з участю

ППГГ, за яким власники цих господарств продають КСГП

(СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ) та заготiвельним пiдприємствам

споживчої кооперацiї (ЗПСК) велику рогату худобу i свиней,

фрукти, ягоди, картоплю, часник, цибулю тощо. За своєю

юридичною суттю вони є договорами купiвлi-продажу, їхнiм


186 Роздiл М


предметом є обовязок власника ППГГ продати обумовлений

договором асортимент та обсяг, а КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП,

АСГТ, ЗПСК) - прийняти й сплатити вартiсть отриманого

асортименту та обсягу продуктiв харчування, продовольства

рослинного i/чи тваринного походження.


4. Важливо мiсце посiдають догонори власникiв ППГГ iз

приводу вирощуноiши н ник молодняка великої рогатої худо-

би, свиней, птицi, К(н>лiн, що належать КСГП (СпС, АСГТ,

ТОВ, ВСГК.ДСПi). Пiм-дметом цього договору є трудЬва дi-

яльмiсть влйсникiп 111111, скрямпнана на вирощування, вiд-

годiїино худоби й птицi, та передача їх пiсля цього КСГП

(СнС, НСГК, ДСГП, АСГТ). У договорi зазначається кiль-

кiсть худоби чи птицi, що передаються на дорощування й вiд-

годiвлю, строк передачi їх виконавцевi та наступне повернен-

ня КСП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ), а також жива вага кож-

ної голови молодняка худоби або птицi, що вiдгодовувати-

меться, та їхня загальна вага на час передання на

дорощування. Згiдно з договором на КСГП (СпС, ВСГК,

ДСГП, АСГТ) покладається обовязок передати власниковi

ППГГ худобу й/чи птицю на дорощування, продати корми

власного виробництва й зерно, за iснуючими закупiвельними

цiнами (наприклад, державного контракту), iншi корми - за

їх плановою собiвартiстю, а покупнi корми - за цiнами при-

дбання включно з витратами на доставку.


За договором на КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ) може

бути покладений обовязок надавати допомогу власникам

ППГГ у будiвництвi та обладнаннi примiщень для худоби

й/чи птицi, видiляти коней, транспортнi засоби для обробiтку

земельних дiлянок, заготiвлi сiна, iнших кормiв та їх доставки

до мiсця тримання i вiдгодiвлi худоби й/чи птицi. На нього

покладається обовязок забезпечити своїми силами чи кошта-

ми зоонетсринарнс обслуговування худоби й/чи птицi, що

знаходяться на дорощуваннi.


Колективне сiльськогосподарське пiдприємство (СпС,

ВСГК, ДСГП, АСГТ) зобовязане також прийняти худобу

й/чи птицю в кiлькостi та в строки, обумовленi договором, i

розрахуватися зi своїм контрагентом - власником ППГГ у

Ю-денний строк. Воно зобовязане оплатити кожний кiло-

грам живої ваги починаючи вiд поставної (ваги на час пере-

дання худоби в ППГГ) зi знижкою на вагу наповнення шлун-

ково-кишкового тракту за цiнами згiдно з домовленiстю (на


Правове становище приватного пiдсобного господарства 187


практицi - не бiльше закупiвельних цiн за державним замов-

ленням на худобу й/чи птицю вiдповiдної кондицiї).


Цiни на худобу й/чи птицю вiдповiдної кондицiї визнача-

ються договором як його принципова умова. За бажанням

власника ППГГ замовник - КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП,

АСГТ), розраховуючись iз ним, зобовязаний продати власни-

ковi ППГГ до 20 вiдсоткiв одержаної ваги з кожного виду ху-

доби й/чи птицi або продуктiв забою в перерахунку за вiдпо-

вiдними коефiцiєнтами для кожного виду худоби, за цiнами,

встановленими для розрахункiв iз громадянами - власника-

ми ППГГ.


Чинним Типовим договором (п. 2.1) встановлено обовя-

зок КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ) надати власниковi

ППГГ право на одержання додатково до присадибної земель-

ної дiлянки певної земельної площi, в тому числi: рiллi, лукiв,

iнших угiдь на строк дiї договору. Додатковi земельнi дiлянки

зазвичай становлять вiльну частину присадибних земель або

земель, що тимчасово не використовуються КСГП (СпС,

ВСГК, ДСГП). Останнi можуть дозволяти громадянам, якi

займаються за договором дорощуванням молодняка й/чи

птицi, випасати власну худобу (птицю) на пасовищах. Сiно-

коси i випаси надаються з таким розрахунком, щоб власники

ППГГ могли ними скористатись i для власної худоби та

птицi. На КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГГ) покладаються

обовязки здiйснювати вiдповiднi роботи для полiпшення цих

угiдь.


У разi виникнення страхового випадку КСГП (СпС,

ВСГК, ДСГП, АСГТ) зобовязане виплачувати власникам

ППГГ страхову винагороду в частцi, що випадає на нестрима-

ний прирiст ваги худоби чи птицi.


Згiдно з договором власник ППГГ, який займається доро-

щуванням худоби й/чи птицi, зобовязаний прийняти їх та ут-

римувати вiдповiдно до зоотехнiчних i ветеринарних вимог.

Вiн зобовязаний виростити й передати КСГП (СпС, ВСГК,

ДСГП, АСГТ) поголiвя худоби й/чи птицi обумовленої ваги i

кондицiї, оплатити отриманi послуги, що надавало йому

КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ), а також будiвельнi мате-

рiали: власного виробництва замовника - за плановою собi-

вартiстю, а придбанi замовником - за цiною придбання

включно з витратами на їх доставку власниковi ППГГ. .


188


5. Вiдносини з приводу закупiвлi молока у власникiв

ППГГ регулюються вiдповiдним договором, сторонами якого

є власник ППГГ, в якому с молочна худоба, а також КСГП

(СпС, ВСГК, АСГТ, ТОВ) чи ДСГП. iнiцiатором укладення

такого договору мають бути iiiдпоиiднi представники правлiн-

ня КСГП (СпС. ВСГК, ЛСГТ) ги дирекцiї ДСГП чи АСГТ.


Субєктивнi прiївн та юридичнi обовязки сторiн виника-

ють на основi укладеного ними договору, змiст якого визна-

чається Типовим договором i сторонами. Згiдно з договором

власник ППГГ бере на себе зобовязання продати господар-

ству (КСГП, СнС, ДСГП тощо) лишки молока у визначенiй

договором кiлькостi протягом року, з конкретизацiєю обсягiв

поставки щоквартально. При державних закупiвлях молоко

має вiдповiдати вимогам, що ставляться до нього (жирнiсть,

охолодженiсть, непрокислiсть тощо) та до продуктивноїхудо-

би (стан здоровя та iн.). На власникiв корiв покладається та-

кож обовязок оплатити наданi їм господарством послуги

(оранка i боронування земельних дiлянок, заготiвля i достав-

ка кормiв тощо). Оплачуються цi послуги за їх фактичною со-

бiвартiстю. Власники ППГГ зобовязанi також оплатити вар-

тiсть отриманих кормiв за цiнами, що визначенi в договорi.


Згiдно з договором господарство зобовязане своєчасно

прийняти молоко та оплатити його вартiсть за цiнами, визна-

ченими договором (на практицi - не вище iснуючих закупi-

вельних цiн). Розрахунки мiж сторонами мають проводитись

не рiдше одного разу на мiсяць.


За договором на господарство покладаються обовязки

продавати власникам ППГГ корми власного виробництва,

зокрема зерно - за iснуючими закупiвельними цiнами, iншi

корми - за їх фактичною собiвартiстю, а покупнi - за цiна-

ми придбання, включаючи витрати на доставку в кiлькостi,

обумовленiй договором.


На господарство покладається також обовязок надавати

власникам ППГГ земельну дiлянку для сiнокосiння i випа-

сання худоби на визначений договором строк i, в разi необ-

хiдностi, сприяти власникам ППГГ у пiдвищеннi родючостi

угiдь. Господарство може взяти на себе обовязок надати

ППГГ допомогу в заготiвлях i доставцi кормiв, обробiтку при-

садибної дiлянки. З метою сприяння розвитковi ППГГ на

КСГП i ДСГП, що є сторонами в договорi, покладається


Правове становище приватного пiдсобного господарства 189


обовязок забезпечувати власникiв послугами спецiалiстiв

сiльського господарства, зокрема зооветслужби.


КСГП (СпС, ВСГК, АСГТ, ДСГП) можуть за волевияв-

ленням власникiв ППГГ надавати останнiм грошовий аванс

для придбання необхiдних для виробництва продукцiї тва-

ринництва, iнвентарю, матерiалiв та засобiв малої механiзацiї

сiльськогосподарських робiт.


6. За невиконання або неналежне виконання взятих зо-

бовязань сторони несуть майнову вiдповiдальнiсть згiдно з

нормами чинного цивiльного законодавства. Так, у разi заги-

белi (падежу) худоби й птицi з вини власника ППГГ останнiй

зобовязаний вiдшкодувати КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП,

АСГТ) збитки, виходячи з вартостi поставної ваги тварин i

нтипi чi iснуючими державними закупiвельними цiнами. В

рвм инмуiiк ного лiбою худоби (птицi) його продукти, при-

данiї пдя i пожинання, здаються КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП,

А(-1 1) ш цiнами ,л цiно з домовленiстю (на практицi -не ви-

ще iснуючих закупiвельних за державним замовленням на ху-

добу i птицю у живiй вазi). При цьому оплачується лише вага,

яку становить одержаний прирiст живої ваги, починаючи вiд

поставної зi знижкою на вагу наповнення шлунково-кишко-

вого тракту. Сторони за договором зобовязанi додержувати

вимог оформлення випадку загибелi худоби або птицi спецi-

альним актом. В цьому актi зазначається Причина загибелi

або вимушеного забою худоби, з чиєї вини трапився випадок

тощо. До складу створюваної у цьому випадку комiсiї залуча-

ються спецiалiсти КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ) i дер-

жавної ветеринарної служби. Складений акт розглядається i

затверджується виконавчим органом КСГП (СпС, ДСГП,

АСГТ).


р--


Роздiл Х


ДЕРЖАВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

СiЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


| 1. Характеристика дерхавно правового

регулювання сiльського господарства


1. Україна - аграрно-промислова держава, а це зумовлює

суспiльну необхiднiсть вiдповiдного державно-правового ре-

гулювання сiльського господарства, обсягового аграрного за-

конодавства та сучасної системи органiв державного управ-

лiння цiєю першорядною галуззю народного господарства.

Саме вона виробляє продукти харчування, сiльськогосподар-

ську сировину для легкої промисловостi. Виходячи iз дiалек-

тичного взаємозвязку i взаємозалежностi цiлого ряду сус-

пiльних економiчних виробничо-господарських i ринково-

економiчних i соцiальних факторiв, державно-правове регу-

лювання спрямоване на визначення цiлей, завдань i змiсту

аграрної полiтики держави та забезпечення її реалiзацiї. Ос-

тання зумовлена суспiльною потребою вiдповiдного законо-

творчого i нормативно-правового закрiплення та належного

правозастосування в цих ланках державних владних i вико-

навчих структур, усiй системi колективних, державних i при-

ватних товаровиробникiв та пiдприємцiв.


Державно-правове регулювання сiльського господарства

становить собою сукупнiсть заходiв щодо визначення систе-

ми органiв державного управлiння, якi вiдають цiєю складо-

вою народного господарства, прийняття i належного вико-

нання аграрних законiв i нормативно-правових актiв про

сiльське господарство, закрiплення кола повноважень (ком-

петенцiї) цих органiв. Державне регулювання сiльського гос-

подарства охоплює систему державних iнспекцiй i контролю

за дiяльнiстю колективних, державних, приватних товарови-


Докладнiше про сутнiсть сучасної аграрної полiтики див.: Сучасна аграр-

на полiтика України: Проблеми становлення / За рсд. академiкiв УААН Саб-

лука П. Т. та Юрчишина В. В. - К., 1996.


Державно-правове регулювання сiльського господарства 191


робникiв, а також визначення кола i правосубєктностi сiль-

ськогосподарських державних i колективних пiдприємств,

установ, органiзацiй, дiяльнiсть яких здiйснюється з участю

державно-правового регулювання сiльського господарства.


Державно-правовому регулюванню пiдлягає розвязання

питань, повязаних з пiдготовкою спецiалiстiв сiльського гос-

подарства i-IV рiвнiв акредитацiї, укомплектуванню ними як

органiв державного управлiння сiльським господарством, так

i пiдприємств, установ, органiзацiй цього профiлю. Воно по-

ширюється на ветеринарну службу, врегулювання проблем

зовнiшнiх аграрно-економiчних та iнших звязкiв. Цим регу-

люванням охоплюється дiяльнiсть науково-дослiдних установ

(Академiї аграрних наук, науково-дослiдних iнститутiв, нау-

ково-дослiдних станцiй).


НироДинцтво сiльськогосподарської продукцiї рослинного

i тваринного походження зумовило потребу в iснуваннi цiєї

системи органiв державного управлiння i здiйснення держав-

ного-правового регулювання цих суспiльних вiдносин та їх

Правового регулювання.


2. Субєктами державного управлiння сiльського господар-

ства є тi органи державного управлiння, що здiйснюють дер-

жавно-правове регулювання сiльським господарством, забез-

печують належне виконання положень аграрного законодав-

ства, здiйснення повсякденного управлiння пiдлеглими по

вертикалi управлiнськими структурами, виробничо-господар-

ськими, виробничо-обслуговуючими сiльське господарство

службами (наприклад, ветеринарна служба), а також органи

сiльськогосподарських iнспекцiй i контролю за дiяльнiстю

сiльськогосподарських пiдприємств i обєднань. Обєктами

державно-правового регулювання сiльського господарства

матерiальнi засоби i форми ведення сiльськогосподарського

виробництва. ¦

. Першорядним обєктом державно-правового регулювання

у сiльському господарствi є землi сiльськогосподарського

призначення, що становлять основу сiльськогосподарського

виробництва i матерiальну базу для розмiщення виробничих

та обслуговуючих пiдприємств, науково-дослiдних i навчаль-

них установ. Державне управлiння землями сiльськогоспо-

дарського призначення здiйснює Державний комiтет України

в справах земельних ресурсiв, .у.; <,.,...,


192


Роздiл X


Обєктами державно-правового регулювання є також усi

галузi та пiдгалузi сiльськогосподарського виробництва. В

рослинництвi - виробництво кiркових i зернобобових куль-

тур, цукрових бурякiв, соняшника, ефiро-олiйних культур,

кукурудзи, хмiлю, льону-iiнсiїчiя i льону-трести; в садiвництвi

та огородництвi - вирощу iшн i їй овочiв, плодiв, ягiд, вино

граду, баштанних культур ш iн.; н тваринництвi - вiдгодiвля>-;


мясо-молочної худоби, спиксй, овець, кiз, птахiв та вироб-

ництво продукцiї цих пiдгилу сй (молока, мяса, яєць, шерстi,

хутра та iн.).


Державно-правове регулюнаїжя сiльського господарства

спрямоване на визначення правового режиму найважливiших

засобiв сiльськогосподарського виробництва. Зокрема,

15 грудня 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон

"Про насiння". Цей Закон мiстить основне положення, що

регулює виробництво, реалiзацiю та використання насiння i

садивного матерiалу сiльськогосподарських декоративних, лi-

карських та лiсових рослин, на якi затверджено державнi

стандарти i правовi вiдносини мiж виробниками та спожива-

чами насiння i садивного матерiалу, а також охороняє їх пра-

ва. 21 квiтня 1993 р. було прийнято Закон "Про охорону прав

на сорти рослин", який має за мету регулювати вiдносини,

що виникають у звязку з одержанням, використанням, за-

хистом, вiдчуженням i припиненням дiї права на сорти рос-

лин в Українi. Безпосереднє вiдношення до рослинництва

має Закон України "Про карантин рослин", що прийнятий

Верховною Радою України ЗО червня 1993 р. Цей акт визна-

чає загальнi правовi, органiзацiйнi та фiнансово-економiчнi

основи карантину рослин, дiяльнiсть державних органiв, пiд-

приємств. установ, органiзацiй, посадових осiб та громадян,

спрямовану на запобiгання швсзенню та поширенню вiдсут-

нiх на територiї України небезпечних шкiдникiв, хвороб рос-

лин i бурянiв.


В порядку державно-правового регулювання сiльського

господарства приймаються i застосовуються законодавчi ак-

ти, спрямованi на регулювання правових вiдносин, повяза-

них з державною реєстрацiєю, виробництвом, закупiвлею,

транспортуванням, зберiганням, реалiзацiєю та безпечним

для здоровя людини i навколишнього природного середови-

ща застосуванням пестицидiв i агрохiмiкатiв. Саме цим щ-.

танням придiлена увага в Законi "Про пестициди i агрохiмб-


Державно-правове регулювання сiльського господарства_____193


кати", що був прийнятий Верховною Радою України 2 берез-

ня 1995 р. Цей Закон також визначає права i обовязки пiд-

приємств, установ, органiзацiй, власникiв селянського (фер-

мерського) господарства, iнших громадян, крiм цього визна-

чає повноваження органiв державної виконавчої влади i поса-

дових осiб щодо застосування названого Закону.


За допомогою актiв аграрного законодавства регулюються

виробничi вiдносини в сферi тваринництва. Характерним у

цьому вiдношеннi є Закон "Про племiнне тваринництво" вiд

15 грудня 1993 р. Своїм призначенням цей акт має визначити

загальнi, правовi, економiчнi та органiзацiйнi основи племiн-

ного тваринництва. Вiн регламентує дiяльнiсть у галузi пле-

мiнного тваринництва, визначає правове становище субєктiв

i структур племiнного тиаринництва, встановлює вимоги до

Яцгмiипих (юсурвiй i основи контролю за їх дотриманням.


3. Сип> рiдний обєкт державно-правового регулювання

сiльською господарства становлять вiдносини ветеринарного

обслуговування сiльськогосподарських товаровиробникiв i

громадян як власникiв худоби i птицi. Правове регулювання

цих вiдносин проводиться у вiдповiдностi до норм Закону

"Про ветеринарну медицину", що прийнятий Верховною Ра-

дою України 25 червня 1992 р. Як зазначено в преамбулi

закон визначає загальнi, правовi, органiзацiйнi та фiнансовi

основи ветеринарної медицини. Його норми регламентують

дiяльнiсть галузi ветеринарної медицини згiдно з мiжнарод-

ними вимогами, визначає правове становище структур вете-

ринарiї, встановлює необхiднi ветеринарно-санiтарнi вимоги

i основи ветеринарного контролю. Суспiльна значущiсть

ветеринарiї полягає в забезпеченнi безпосереднього звязку

ветеринарного обслуговування тваринництва, профiлактич-

них i лiкувальних заходiв i станом забезпечення охорони здо-

ровя людей, як учасникiв сiльськогосподарського вироб-

ництва продуктiв харчування, так i громадян як споживачiв

цих продуктiв, недопущення захворювання людей тими ж

хворобами на якi хвбрiють тварини i птицi.


4. Предметом державно-правового регулювання сiльського

господарства є вйсокопрофесiональна обiзнанiсть iз еконо-

мiчним станом цiєї галузi народного господарства, станом

продуктивних сил сiльськогосподарського виробництва, його

матерiально-технiчним забезпеченням, кiлькiсть i якiсть зе-

мель сiльськогосподарського призначення, рiвень наявних у


7 В. Янчук


994


кожному пiдприємствi спецiалiстiв та робочої сили, а також

стан соцiального розвитку села i агропромислового комплек-

су в народному господарстнi. i


Метою держанно-ираноного рсiупювання є створення ви-

сокопродуктивного сiльськогосподарського виробництва для

задоволення потреб породу її продуктах харчування та вирi-

шеннi соцiальних умо> життя народу. Для досягнення цiєї

мети необхiдно i>сiчi купити аграрну проi-раму держави, здiйс-

нити земельну реформу, пригнути оптимального стану пiд-

пригмиицчiа i нрибуткопостi сiльськогосподарських товаро-

виробникiв, забезпечити матерiальну зацiкавленiсть працiв-

никiв сiльського господарства, впровадити активнi i прогре-

сивнi ринковi економiчнi вiдносини в АПК.


5. В якостi принципу державно-правового регулювання


сiльського господарства пiдставне розглядати положення ста-

тей 26 i 27 Закону "Про колективне сiльськогосподарське пiд-

приємство". По-перше, держава гарантує додержання прав i

законних iнтересiв пiдприємства та його членiв; по-друге,

держава забезпечує пiдприємству рiвнi з iншими товарови-

робниками правовi та iншi умови господарювання; по-третє,

органи державного управлiння будують свої вiдносини з пiд-

приємством, використовуючи економiчнi методи - податки,

позички, дотацiї, компенсацiї i цiни, що забезпечують еквiва-

лентний обмiн мiж сiльським господарством i промисловiстю.


Наведенi принципи лежать в основi державно-управлiн-

ської дiяльностi всiх ланок Мiнагропрому України.


Застосовування в сiльському господарствi форми колек-

тивної, державної i приватної власностi i вiдповiдних право-

вих iнститутiв права колективної власностi, права державної

власностi i права приватної власностi селянського (фермер-

ського) господарства i громадян визначають характер i змiст

державно-правового регулювання сiльського господарства. В

свою чергу вони зумовлюють доцiльнiсть визнання i напов-

нення вiдповiдним змiстом таких термiнiв: по-перше, для

регулювання аграрних вiдносин в сферi взаємин з участю дер-

жавних пiдприємств, установ, органiзацiй, обєднань - дер-

жавне управлiння сiльським господарством, по-друге, для регу-

лювання аграрних вiдносин з участю колективних пiдприєм-

ств i селянських (фермерських) господарств та громадян -

державне керiвництво сiльським господарством.


Державно-правове регулювання сiльського господарства_____195


2. Органи державного управлiння

сiльським господарством та їхнi повноваження


1. Центральним органом державного управлiння сiльським

господарством є Мiнiстерство агропромислового комплексу

України, як орган виконавчої влади. Мiнiстерство забезпечує

проведення в життя державної полiтики у сферi сiльського

господарства, садiвництва, виноградарства, харчової, пере-

робної та виноробної промисловостi, здiйсненнi заходiв для

гарантування продовольчої безпеки держави. Мiнагропрому

України пiдпорядкованi Комiтет харчової промисловостi Ук-

раїни i Комiтет з питань садiвництва, виноградарства та вино-

робної промисловостi України.


iiршюно стинонищс та його правомочностi визначаються

Цол<Ж9нн)iм про Мiнiстерство иiропромислового комплексу

Укрйiии, ЩО витверджено Указом Президента України вiд

15 листопада 1997 р. Цим актом визначено основнi правомоч-

ностi Мiнагропрому як субєкта адмiнiстративного права.


Положенням визначаються основнi завдання Мiнагропро-

му, з яких видно той великий обсяг органiзацiйно-управлiн-

ського розвитку, що його має здiйснювати це мiнiстерство.

На Мiнагропром покладаються такi завдання:


розроблення пропозицiй щодо основних напрямiв аг-

рарної полiтики, реалiзацiя державної полiтики з питань роз-

витку сiльського господарства, садiвництва, виноградарства,

харчової, переробної та виноробної промисловостi;


органiзацiя виконання актiв аграрного законодавства з

питань агропромислового комплексу i контроль за їх реалi-

зацiєю;


розроблення та координацiя виконання загально-держав-

них, регiональних програм, поточних планiв економiчного i

соцiального розвитку галузей агропромислового комплексу,


соцiальної сфери села;


здiйснення науково-технiчної i технологiчної полiтики в


галузях агропромислового комплексу;


розроблення пропозицiй щодо оптимiзацiї територiально-

го розмiщення сiльськогосподарського виробництва;


розроблення та реалiзацiя заходiв щодо запровадження су-

часних механiзмiв вираження функцiональних питань галузе-

вого i мiжгалузевого характеру, структурної перебудови галу-

зей агропромислового комплексу, реформування майнових i

земельних вiдносин на основi збереження та якiсного онов-


196


лення наявного ресурсного поте 11 пiїту, подолання негатив-

них явищ кризового характеру;


органiзацiя продовольчого ринку, маркетингу у сферi ма-

терiально-технiчного посточiїїiiiи, активiзацiя зовнiшньоеко-

номiчної дiяльностi;


здiйснення заходi> щодо дсржшiiiої пiдтримки вiтчизняних


товаровиробникi>, цiлi.опого використання бюджетних кош-

тiв, створення рiвних умпи для роїнитку цих форм власностi i


ГОСПОДНрiОiiiiiiiiН;


органi iiiiци роботи дсржiїпних служб з питань насiнництва

i розсади й цтпо, сорговипробунання i захисту рослин, ветери-

нарної медицини, племiнної справи, заготiвлi та якостi про-

дукцiї, наукового i кадрового забезпечення стандартизацiї,

карантинного режиму, охорони працi, технiки безпеки, наг-

ляду за технiчним станом машин i обладнання.


Мiнагропром спрямовує свою дiяльнiсть на реалiзацiю цих

основних завдань через систему пiдроздiлiв у виглядi голов-

них управлiнь, управлiнь, вiддiлiв та органiв контролю, спе-

цiалiзованих iнспекцiй, структуру якого складають:


/. Головнi управлiння:


Головне управлiння економiки

Головне управлiння фiнансово-кредитної та ! податкової


полiтики


Головне управлiння виробництва i маркетингу продукцiї


тваринництва з державною племiнною iнспекцiєю

Головне управлiння зовнiшнiх економiчних звязкiв

Головне управлiння технiчної полiтики, енергетики, ба-

лансiв i маркетингу матерiально-технiчних ресурсiв


Головне управлiння кадрової полiтики i аграрної освiти

Головне управлiння реформування вiдносин власностi i


нових форм госiюдарюиання

, Головне упраалiннн землеробства i маркетингу продукцiї


рослинництва


Головне управлiння ринкових вiдносин, маркетингу та; ба-

лансiв продовольчих ресурсiв ;


Головне управлiння iноземних кредитiв, iнвестицiй та


лiзингу ,...


Головне управлiння iнвестицiйної полiтики в капiтально-

му будiвництвi


2 Управлiння:


Управлiння координацiї i освоєння науково-технiчного


прогресу та звязкiв з УААН з>


Державно-правове регулювання сiльського господарства 197


Управлiння по соцiальному розвитку села


Управлiння соцiально-трудових вiдносин i оргструктур


Управлiння органiзацiї та методологiї бухгалтерського

облiку i звiтностi


Управлiння iнформатики та виставкових заходiв з iнфор-

мацiйно-комунiкацiйним центром


Юридичне управлiння Мiнiстерства агропромислового

комплексу України


Управлiння органiзацiї ревiзiйної роботи


Управлiння справами Мiнiстерства агропромислового

комплексу України


3. Вiддiли:


Вiддiл розвитку виробництва продуктiв дитячого харчування


Цовiл охорони працi, пожежної безпеки i безпеки дорож-


Цi-у. !


ИКiСЯiЮОбких промислових пiдприємств i промислiв


iiддiл органiзацiйних питань фермерських та пiдсобних

сiльських господарств


Вiддiл науково-обгрунтованого ведення сiльського госпо-

дарства в зонi аварiї ЧАЕС.


Кожний iз цих пiдроздiлiв провадить свою дiяльнiсть на

пiдставi вiдповiдних положень.


У своїй дiяльностi Мiнагропром керується Конституцiєю

України, законами України, постановами Верховної Ради Ук-

раїни, указами i розпорядженнями Президента України, декре-

тами, постановами i розпорядженнями Кабiнету Мiнiстрiв Ук-

раїни та Положенням про мiнiстерство.


2. На Мiнагропром покладається обовязок складати разом

з вiдповiдними центральними органами виконавчої влади

баланси забезпечення галузей трудовими, сировинними та

енергетичними ресурсами, а з мiсцевими органами влади i са-

моврядування - регiональнi забезпечення пiдприємств цими


ресурсами.


1; Важливими завданнями Мiнагропрому є опрацювання за-

ходiв, спрямованих на поглиблення економiчної реформи i

забезпечення впровадження в дiяльностi аграрних товарови-

робникiв засад ринкових економiчних вiдносин. Мiнагроп-

ром вносить у встановленому порядку пропозицiї щодо змiни

умов функцiонування галузей стосовно оподаткування, одер-

жання пiльгових кредитiв, державної пiдтримки сiльськогос-

подарських товаровиробникiв усiх форм власностi, визначен-


роздiл Х


98


ня особливостей приватизацiї, демонополiзацiї пiдприємств,

Мiнагропром сприяє розвитконi виробничо-пiдприємницької

самостiйностi iнiцiативи, прибугковостi пiдприємств, роз-

витковi конкуренцiї, формуiчiiiiiю ринкової iнфраструктури

та економiчних взасмонiдносии у виробничiй та соцiальнiй


сферах.


До компетенцiї Мiнаїроiiрому пiднесено обовязок брати


активну учисть у роiнн шинi iшпiiiь роздержавлення i прива-

тизацiї мийки, иiбсчпсчуiшти рсшiiзацiю полiтики антимоно-

польного рсi-улюиання галузей, сприяти розвитковi конку-

ренцiї, встановлений структур ринкового типу у сферi вироб-

ництва та послуг. Складову його повноважень становлять пи-

тання формування резервного та елiтного насiннєвих фондiв,

а також генетичного фонду у тваринництвi. Мiнiстерство ко-

ординує дiяльнiсть пiдприємств, повязану з проведенням

державних випробувань сортiв i гiбридiв сiльськогосподар-

ських культур та селекцiйних станцiй у тваринництвi, здiйс-

нює державний контроль за якiстю насiння, племiнних ресур-

сiв, органiзовує роботу, спрямовану на розвиток насiнництва,


| розсадпицiна та племiнної справи.

| Мiнафопром вирiшує питання про створення, реорганiза-


| цiю, лiквiдацiю пiдприємств, установ i органiзацiй, заснова-

них на державнiй власностi. Вiн затверджує статути (поло-

ження) пiдприємств, контролює їх додержання та приймає

рiшення у разi повернення статутiв (положень), а також вико-

нує iншi функцiї, передбаченi чинним законодавством.


3. За умов впровадження ринкових економiчних вiдносин

Мiнагропром сприяє виробництву та закупiвлi сiльськогоспо-

дарської продукцiї. Вiн бере участь у формуваннi державного

резервного i елiтного насiннєвих фондiв та формує генетич-

ний фонд у тваринництвi через державне замовлення у межах

коштiв, якi видiленi на це з державного бюджету України. На

Мiнагропром покладається обовязок допомагати виробни-

кам сiльськогосподарської продукцiї у її реалiзацiї, у тому

числi i в її державнiй закупiвлi. З цiєю метою Мiнагропром

формує та розмiщує в установленому порядку державне за-

мовлення у межах коштiв, якi видiленi на це з державного

бюджету України в передбачених контрактами обсягах i на

землях, що придатнi для безпечного ведення сiльського гос-

подарства i за площею не перевищують лiмiтiв розораностi та

сiльськогосподарської освоєностi вiдповiдних територiй, воно


Державно-правове регулювання сiльського господарства_____199


координує дiяльнiсть пiдприємств i органiзацiй, спрямовану


на виконання цих контрактiв.


iстотною правомочнiстю мiнiстерства слiд розглядати його


активну участь в забезпеченнi своєчасного укладання догово-

рiв щодо реалiзацiї сiльськогосподарської продукцiї та додер-

жання її виробниками та заготiвельниками належної договiр-

ної дисциплiни.


Мiнагропром розробляє порядок укладання договорiв на


закупiвлю сiльськогосподарської продукцiї i сировини до дер-

жавного i регiональних фондiв, державного резерву та умови

переробки продукцiї з державних ресурсiв в межах державно-

го замовлення на давальницьких умовах. На Мiнагропром по-


<я обовязок створювати умови товаровиробникам i

ним прiаiiiзицiнм для реалiзацiї сiльськогосподар-

iукцiї через ринковi iнфраструктури на бiржах, через


>ми. фiрмову торгiвлю та iнше.

цсними органами управлiння сiльським господар-

ством областi є обласнi управлiння агропромисловим ком-

плексом. Правомочностi цього управлiння визначенi Типо-

вим положенням про управлiння агропромислового комплек-

су обласної, Севастопольської мiської державної адмiнiстра-

цiї. Цей акт затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв

України вiд 4 листопада 1998 р. Воно пiдпорядковане головi

iвдмiнiстрацiї та Мiнагропрому України. Обласне управлiння є

юридичною особою i має самостiйний баланс i рахунки в


установах банкiв.


Свою управлiнську дiяльнiсть управлiння здiйснює вiдпо-

вiдно до завдання та компетенцiї визначених Типовим поло-

женням. Найважливiшими з них слiд визнати повноваження

стосовно його участi у розробленнi та забезпеченнi виконан-

ня прийнятих державних та регiональних програм розвитку

сiльського господарства, пiдприємств, установ i органiзацiй

мясної, молочної, плодоовочевої, елеваторної, борошно-

мельно-крупяної, хлiбопекарської, макаронної та iнших га-

лузей промисловостi. Управлiння визначає потребу областi в

сiльськогосподарськiй продукцiї i сировинi, органiзує закла-

дання i зберiгання продовольства i сировини до державного

резерву, своєчасне їх освiження вiдповiдно до встановлених


Урядом та Мiнагропромом завдань.


Обласне управлiння Мiнагропрому готує пропозицiї,


спрямованi на поглиблення економiчної реформи i подає їх


200 Роздiл X


на розгляд керiвництва обласної (мiської) державної адмiнiст-

рацiї, аналiзує тенденцiї розпитку галузей. Воно подає пропо-

зицiї Мiнагропрому з питанi, прогнозування розвитку галу-

зей, лiквiдацiї застарiлих та розмiщення нових виробництв,

вдосконалення аналiзу i планунпння п сiльському господар-

ствi, на переробних та обслугонуючих пiдприємствах, в уста-

новах i орiипiшцiях АПК. До його компетенцiї вiднесено

сприяння забезпеченню сiльськогосподарських товаровироб-

никiв усiх форм власностi сортовим насiнням, дiяльностi

сiльськогосподарських пiдприємств, установ i органiзацiй, якi

належать до сфери управлiння щодо державного випробуван-

ня сортiв i гiбридiв сiльськогосподарських культур, а також

здiйсненню державного контролю за якiстю насiння, розвит-

ку насiнництва i розсадництва.


Воно придiляє увагу питанням механiзацiї, електрифiкацiї,

автоматизацiї виробництва, транспортного обслуговування

сiльськогосподарських товаровиробникiв, надає їм допомогу

в експлуатацiї, ремонтi, технiчному обслуговуваннi сiльсько-

господарської та дощувальної технiки i обладнання, розвитку

матерiально-технiчної бази.


Обласне управлiння АПК здiйснює управлiння та конт-

роль за лiсами сiльськогосподарських лiсокористувачiв, орга-

нiзує ведення в цих лiсах лiсового господарства i захисного

лiсорозведення, а також збереження, охорону вiд пожежi, за-

хист вiд шкiдникiв i хвороб.


iстотним слiд вважати повноваження управлiння аналiзу-

вати i подавати Мiнагропрому пропозицiї щодо проведення

цiнової полiтики з метою дотримання цiнового паритету на

сiльськогосподарську продукцiю (роботи, послуги) iнших га-

лузей економiки, а також пропозицiї з питань податкової

полiтики, фiнансування i кредитування державних i регiо-

нальних програм. Управлiння надає допомогу пiдприємствам,

установам i органiзацiям галузi з питань юридичного обслуго-

вування, а також домагається в межах їхньої компетенцiї за-

безпечення додержання ними вимог законодавства, належно-

го захисту майнових прав та iнтересiв сiльськогосподарських,

товаровиробникiв. :


У процесi своєї дiяльностi обласне управлiння взаємодiє з

iншими пiдроздiлами обласної (мiської) державної адмiнiст-:


рацiї, представницькими органами та органами мiсцевого са-


Двржавно-правове регулювання сiльського господарства


201


моврядування, а також пiдприємствами, установами, органi-

зацiями, обєднаннями громадян.


5. Основним засобом сiльськогосподарського виробництва

i базою для розмiщення його виробничих примiщень є землi

сiльськогосподарського призначення. Органом державного

управлiння цими землями є державнi Комiтети по земельних

ресурсах (Держкомзем). Вiн є центральним органом держав-

ної виконавчої влади, пiдпорядкованим Кабiнету Мiнiстрiв

України i входить до складу агропромислового комплексу Ук-

раїни. Правове становище i компетенцiя Держкомзему визна-

ченi Положенням про державний комiтет України по земель-

них ресурсах, затвердженим Указом Президента України вiд

iЗ травня 1996 р.


Держкомзем у межах спосї компетенцiї здiйснює державне

управлiння земельними ресурсами, спрямовує дiяльнiсть пiд-

порядкованих йому державних органiв земельних ресурсiв з

проведення земельної реформи, забезпечення рацiонального

використання та охорони земельних ресурсiв. В межах своїх

повноважень Держкомзем органiзовує виконання та узагаль-

нює практику застосування актiв законодавства України,

щiйснює систематичний контроль за їхреалiзацiєю, розроб-

ляє пропозицiї щодо вдосконалення законодавства i в уста-

новленому порядку вносить їх на розгляд Президентовi Ук-

раїни та Кабiнету Мiнiстрiв України.


Держкомзем вiдповiдно до покладених на нього завдань

бере участь у формуваннi державної полiтики щодо регулю-

вання земельних вiдносин i проведення земельної реформи,

забезпечує належне функцiонування механiзму її запрова-

дження, забезпечує прогнозування розвитку земельних вiдно-

син, а також опрацьовує заходи економiчної реформи з пи-

тань земельних вiдносин для включення їх до плану дiяльнос-

тi Уряду України та iн. Всю свою дiяльнiсть Держкомзем про-

водить спiльно з Мiнiстерством агропромислового комплексу

України.


На Держкомзем покладається Обовязок здiйснювати

контроль за цiльовим використанням коштiв, що надходять у

порядку вiдшкодування витрат сiльськогосподарського i лiсо-

господарського виробництва та плати за землю, дбати про до-

держання норм Земельного кодексу України та належне вирi-

шення земельних спорiв,що виникають в процесi здiйснення

земельної реформи, "i" ;- :. .


202


- \i


Держкомзем здiйснює державний контроль за додержан-

ням власниками землi та землекористувачами земельного за-

конодавства, встановленого режиму використання земельних

дiлянок вiдповiдно до їх цiльового призначення i умов надан-

ня. Держкомзем забезпечує iщосконилення методики та про-

ведення робiт з iтюпювої оцiнки iсмсль, бере участь у форму-

ваннi iнвестицiйної полiтики, ниходнчи з прiоритетних на-

прямiв струкi-урної iiс[)с()удо>и економiки.


Дсржком >см має приiю iiидiиш й нормитивно-правовi акти

i давати вка-мнки ч питань рсформуiiйiiня земельних вiдносин,

якi є обовязковими для виконання центральними та мiсце-

вими органами державної виконавчої влади, органами мiсце-

вого самоврядування, власниками землi та землекористувача-

ми. Вiн уповноважений вносити на розгляд вiдповiдних дер-

жавних адмiнiстрацiй i рад подання про зупинення рiшень, їх

дiй або бездiяльностi з питань регулювання земельних вiдно-

син, що суперечать законодавству, пропозицiї про припинен-

ня права власностi або права користування землею у випад-

ках, передбачених земельним кодексом України, а також про

вжиття заходiв до полiпшений якостi землi та має iншi права.


б. Державне упрашiiнця землями в межах областi здiйснює

обласне управлiння земельних ресурсiв. Його повноваження

визначаються Положенням про обласне управлiння земель-

них ресурсiв, затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв

України вiд 7 серпня 1996 р. № 930. Згiдно з цим Положен-

ням основним завданням цього управлiння є координацiя

проведення земельної реформи, створення умов для рiвно-

правного розвитку всiх форм власностi на землю i господарю-


вання; органiзацiя робiт, повязаних iз роздержавленням i

приватизацiєю землi; здiйснення державного контролю за ви-

користанням i охороною земель, а також заходiв щодо еконо-

мiчного стимулювання рацiонального використання i охоро-

ни земельних ресурсiв та iншi завдання.


Цим Положенням окреслена компетенцiя управлiння зе-

мельними ресурсами. Зокрема, управлiння бере участь у пере-

дачi земельних дiлянок у власнiсть i надання у користування,

в тому числi в оренду. Управлiння здiйснює державний конт-

роль за рацiональним використанням i охороною земельних

ресурсiв; воно виявляє землi, що використовуються не за цi-

льовим призначенням, з порушенням установлених вимог

або нерацiонально, з метою створення їх запасу для насту-

пного перерозподiлу та iн.


i


Державно-правове регулювання сiльського госпоiдартва______203


Згiдно з Положенням управлiння мас; iраво внести на

розгляд рад народних депутатiв пропозицiї iро припинення

права власностi або права користування зенлею у випадку,

передбаченому Земельним кодексом України, а також про

вжиття заходiв щодо створення охоронник "ериторiй, полiп-

шення i освоєння земель. Йому надано гжраю перевiряти на

пiдприємствах, в установах i органiзацiїсх, у тому числi на

вiйськових i оборонних обєктах, додержання вимог земель-

ного законодавства та iн.


7. Мiсцевим органом державного управлння є районний

вiддiл земельних ресурсiв, вiн входить до складу районної

державної адмiнiстрацiї за принципом подвйного пiдпоряд-

к у тi пня. Положення про цей вiддiл затверджено постановою

КiiПiисiу Мiнiстрiв України вiд 7 серпня 19)6 р. Вiддiл утво-

(iкитм ДсрiкмЦремом i iiiдiшрндконустьсi як Комiтетовi,

ПiК 1 овлииiiимуЦiиiiнню земельних ресусiв.


ЇТ г.


3. Органи державного контролю тi iнспекцiї


в сiльському господарств


Державно-правове регулювання сiльсьюго господарства

включає в себе здiйснення органами державного управлiння

державного контролю та керiвництво гровадським контро-

лемi в системi колективно-кооперативнк i акцiонерних

сiльськогосподарських пiдприємств i товариств, спiлок та

обєднань. За своїм характером i змiстом деркавний контроль

спрямований забезпечити повну обiзнанiсть органiв держав-

ного управлiння iз станом виробничо-г-осюдарського фун-

кцiонування кожної iз галузей сiльського псподарства, кож-

ного окремого самостiйного виробниїо-iiдприємницького

пiдприємства як субєкта аграрного права. iiн включає в себе

перевiрку виконання цими пiдприємствамксвоїх виробничо-

господарських бiзнес-планiв, додержання iравового режиму

майна i коштiв, як субєктiв права власиогi або ж субєктiв

права повного господарського належного Опiку i звiтностi за


1 Термiн "контроль" (з франц.) буквально означа подвiйний список. В

сучасний перiод вiн наповнений значно бiльшим змiсга, а саме: це перевiрка,

облiк, спостереження за чим-небудь; це вiдповiднi -устиови, особи, що пере-

вiряють дiяльнiсть будь-якої iншої органiзацiї або вiдювiдальної особи, звiт-

ностi тощо; це заключна функцiя управлiння.


<.-г_____________ Роздiл Х


результатами господарювання, придiляючи особливу увагу

стану охорони i схоронностi колективно-кооперативної та


державної власностi.


Важливим компонентом контрольно-ревiзiйних функцiй


цих органiв є перевiрки додержання фiнансово-кредитної

дисциплiни в процесi здiйснення вИробничо-госпрозрахунко-

вої i пiдприємницької дiяльностi кожного господарюючого

субєкта. Це стосується як внутрiшньогосподарської дiяль-

ностi, так i його юiиiiiiiiiiх .шнчкiн у сферi ринкових еконо-

мiчних вiдносин, стану додержання господарсько-договiрної

дисциплiни 1 забезпечення правового захисту майнових iнте-

ресiв сторiн.


В умовах надання на правi колективної власностi земель


сiльськогосподарського призначення КСГii, ВСГК i АСГТ

набуває особливої значущостi здiйснення державного конт-

ролю за рацiональним використанням цих земель кожним

колективним, кооперативним i акцiонерним сiльськогоспо-

дарським утворенням, забезпечення недопустимостi їх розба-

зарювання або ж невикористання. Таким же актуальним для

державного контролю є обiзнанiсть iз станом додержання

екологiчного законодавства в усiх галузях сiльського госпо-

дарства.


2. Змiст державного управлiння сiльським господарством


охоплює контрольно-наглядовi функцiї дiяльностi колектив-

них i державних сiльськогосподарських пiдприємств, держав-

них i госпрозрахункових органiзацiй, установ, обєднань.

Згiдно з Положенням МiнагрОїiром здiйснює на пiдприєм-

ствах цих форм власностi державний контроль за якiстю

сiльськогосподарської продукцiї та сировини пiд час їх вироб-

ництва, зберiгання та реалiзацiї, в тому числi пiд час прове-

дення експсртно-iмпортних операцiй (п. 4). Мiнагропром

Здiйснює державний контроль за якiстю насiння i племiнних


ресурсiв.


Державний контроль спрямований на запобiгання i бо-

ротьбу зi зловживаннями i порушенням державної дисциплi-

ни, на виявлення i використання резервiв виробництва, пiд-

вищення його економiчної ефективностi, забезпечення схо-

ронностi майна i коштiв кожним сiльськогосподарським то-

варовиробником.


Досягненню цiєї мети придiляється увага Управлiнням ор-

ганiзацiї ревiзiйної роботи Мiнiстерства агропромислового

комплексу України. Положення про це Управлiння затвер-


зжавно-правове регулювання сiльського господарства


205


джено наказом Мiнагропрому України вiд 19 грудня 1997 р.

Згiдно з цим Положенням Управлiння є самостiйним струк-

турним пiдроздiлом центрального апарату Мiнагропрому.

Цим Положенням окреслено основнi завдання Управлiння, в

тому числi на нього покладаються узагальнення стану збере-

ження державної та колективної форм власностi i за наслiдка-

ми ревiзiй та перевiрок пiдприємств, установ та органiзацiй,

Управлiння вносить пропозицiї на розгляд керiвництву мiнiс-

терства- Воно здiйснює контроль за усуненням недолiкiв i по-

рушень, виявлених ревiзiями i перевiрками; вживає iншi захо-

ди з питань органiзацiї збереження державної та колективної


форм власностi в умовах ринкової економiки.


Управлiння має право давати вказiвки в межах своєї ком-

петенцiї i питанi, органiзацiї ревiзiйної роботи, контролю за

Збереженням топарно-матсрiальних цiнностей та коштiв, якi

обоїiязкопi для виконання всiма структурними пiдроздiлами

Мiнагропрому. Воно повноважне предявляти керiвникам та

iншим посадовим особам обєктiв, що ревiзуються чи перевi-

ряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законо-

давства з питань збереження i використання державної i ко-

лективної власностi.


3. В системi Мiнагропрому на виконання Закону "Про ка-

рантин рослин" функцiонує державна служба з карантину

рослин. Ця служба провадить свою дiяльнiсть на пiдставi Ста-

туту державної служби з карантину рослин України, який Ка-

бiнет Мiнiстрiв затвердив своєю постановою вiд 28 жовтня

1993 р. На цю державну службу покладено обовязок здiйсню-


вати систему державних заходiв, спрямованих на захист рос-

лин, продукцiї їх перероблення, сировини, окремих вантажiв

тощо вiд карантинних обєктiв1.


1 При цьому мається на увазi, що термiни в ньому вживаються в такому

значеннi: карантин рослин - правовий режим, що передбачає систему дер-

жавних заходiв, спрямованих на захист рослин, продукти їх переробки, сиро-

вини, окремих вантажiв тощо вiд карантинних обєктiв. Особливий

карантинний режим - особливий правовий режим дiяльностi державних ор-

ганiв, органiв мiсцевого i регiонального самоврядування, пiдприємств, уста-

нов i органiзацiй, спрямованих на локалiзацiю та лiквiдацiю вогнищ

карантинних обєктiв i на тимчасове встановлення передбачених законом об-

мгжень у здiйсненнi прав громадян, а також прав юридичних осiб. Карантин-

ний обєкт - шкiдник, збудник хвороби рослин чи бурян, який вiдсутнiй або

обмежено поширений на територiї України, але може завдати значної шкоди


i" -слинам або рослиннiй продукцiї.


206


Державно-правове регулювання сiльського господарства 20Т


Роздiл X


Державна служба з карантину рослин складається iз цен-

трального спецiально уповноваженого органу з карантину

рослин - Головної державної iнспекцiї з карантину рослин

та Центральної науково-дослiдної карантинної лабораторiї,

Центрального фумiгацiйного загону Мiнагропрому та iнших

спецiальних органiв у галузi карантину рослин, пiдпорядкова-

них Головнiй державнiй iнспекцiї з карантину рослин.


Статут дсржапної служби пизначас такi основнi завдання з

карантину рослин, як:


охорона територiї країни вiд занесення або самостiйного

проникнення з-за кордону або з карантинної зони карантин-

них обєктiв; своєчасне виявлення, локалiзацiя i лiквiдацiя

карантинних обєктiв, а також запобiгання проникненню їх в

регiони країни, де вони вiдсутнi, здiйснення державного

контролю за додержанням особливого карантинного режиму

i проведенням заходiв щодо карантину рослин пiд час виро-

щування, заготiвлi, вивезення, ввезення, перевезення, зберi-

гання, перероблення, реалiзацiї та використання пiдкаран-

тинних матерiалiв та обєктiв.


Цим же Статутом визначено компетенцiю органiв держав-

ної служби з карантину рослин. До її повноважень вiднесено,

зокрема, проведення експертизи пiдкарантинних матерiалiв

та обєктiв, видача карантинних документiв на iмпорт насiн-

ня, рослин i продукцiї рослинного походження; внесення по-

дання до Кабiнету Мiнiстрiв України про запровадження

особливого карантинного режиму, здiйснення контролю за

додержанням законодавства з карантину рослин, у тому числi

пiд час укладання договорiв (контрактiв) на завезення з-за

кордону продукцiї рослинного походження; державний конт-

роль за проведенням карантинних заходiв пiдприємствами,

установами, органiзацiями та громадянами. Цi органи повно-


важнi вживати вiдповiдно до законодавства термiнових захо-

дiв для локалiзацiї та лiквiдацiї карантинних обєктiв, запобi-

гання їх поширенню.


Карантинна перевiрка насiння i посадкового матерiалу

проводиться вiдповiдно до Положення про порядок каран-

тинної перевiрки iмпортного насiннєвого i посадкового мате-

рiалiв на територiї України, що затверджується Мiнагропро-

мом України. Статут державної служби з карантину рослин

мiстить в собi права та обовязки посадових осiб державної


служби з карантину рослин та професiйнi вимоги до спецi-

алiстiв в галузi карантину рослин.


4. У системi державно-правового регулювання сiльського

господарства iстотне мiсце належить ветеринарнiй справi, яка

потребує спецiального державного управлiння. Таким само-

стiйним органом центрального апарату Мiнагропрому є Дер-

жавний департамент ветеринарної медицини.


Правове становище i правомочностi цього органу затвер-

джено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 17 листо-

пада 1997 р. №1277.


Вiдповiдно до цього положення основними завданнями

Державного департаменту визначено такi напрямки дiяль-

ностi, як:


Профiлпктика, дiагностика, лiкування iнфекцiйних, iнва-

4i|||й