Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 12 13 14 15 16 17 18 19 ... 71

список осiб, якi виявили бажання створити селянське

(фермерське) господарство, iз зазначенням прiзвища, iмя та

по батьковi його голови, документ про внесення плати за

реєстрацiю.

Правове становище селянського (фермерського} господарства 159

Пiсля вiдведення земельної дiлянки в натурi та одержання

Державного акта2 на право приватної власностi на землю або

на право постiйного користування нею чи договору оренди та

державної реєстрацiї селянське (фермерське) господарство

набуває статусу юридичної особи. Воно одержує печатку зi

своїм найменуванням i адресою, вiдкриває розрахунковий та

iншi рахунки в банкiвськiй установi, вступає в дiловi вiдноси-

ни з iншими пiдприємствами, установами та органiзацiями,

визнається державними i господарськими органами як само-

стiйний товаровиробник при плануваннi економiчного i соцi-

ального розвитку регiону.

Сiльська (селищна) рада народних депутатiв заносить данi

про склад господарства та про видiлену йому земельну дiлян-

ку до спецiнльної погосподарської книги. Склад селянського

(фермерського) госгкiдарстiїа може збiльшуватись або змен-

шуватись у шнiку з народженням дiтей чи вибуттям окремих

його членi>. Новi родичi можуть вступати до господарства за

згодою всiх його членiв. Кожен член господарства самостiйно

вирiшує питання про вихiд iз нього. Дозволу iнших членiв для

цього не потрiбно. Членство в господарствi може бути втра-

чено окремими працездатними особами в разi, якщо вони

тривалий час без поважних причин не беруть участi у веденнi

господарства або не допомагають йому матерiально.

3. Земельнi правовiдносини

в селянському (фермерському) господарствi

1. Вiдповiдно до Земельного кодексу України (статтi 6-8)

субєктом земельних правовiдносин є громадянин, який зай-

мається веденням селянського (фермерського) господарства.

З урахуванням цього земельнi дiлянки можуть передаватись у

приватну власнiсть або надаватись у користування постiйне

i/чи строкове, в тому числi й на умовах оренди. Правом на

одержання земельної дiлянки у власнiсть надiленi лише гро-

мадяни України. iноземнi громадяни та особи без громадян-

ства його не мають.

Форми державних актiв на право приватної власностi на землю i на право

постiйного користування нею затверджено постановою Верховної Ради Украї-

ни вiд 13 березня 1992 р.

160 Роздiл УН1

Передача земельних дiлянок у приватну власнiсть та на-

дання їх у користування, в тому числi на умовах оренди, здiй-

снюються сiльськими, селищними, мiськими i районними ра-

дами народних депутатiв. Орендодавцями можуть бути також

власники землi (колективнi сiльськогосподарськi пiдприєм-

ства i громадяни). Передаються у приватну власнiсть або на-

даються в користутiшiя дiлянки ii земель запасу, а також зе-

мель, вилучених у нсi.iiiоiиiсному порядку. Така акцiя щодо

земельних дiлянок, якi перебувають у приватнiй власностi або

користуїiiїннi, проводиться лише пiсля їх вилучення (викупу).

Пос-тноноiо Исрхоїшої Ряди України пiд 20 грудня 1991 р.

"Про порядок введення в дiю Закону України "Про селян-

ське (фермерське) господарство" мiсцевим радам народних

депутатiв доручено вирiшити питання про вилучення iз зе-

мель колгоспiв, радгоспiв та iнших сiльськогосподарських

пiдприємств i органiзацiй диференцiйовано 7-10 вiдсоткiв

сiльськогосподарських угiдь i про передачу їх до складу зе-

мель запасу, а також забезпечити надання дiлянок iз земель

запасу громадянам, якi бажають органiзувати селянське (фер-

мерське) господарство.

2. Заяви громадян про передачу їм земельних дiлянок у

власнiсть або користування вiдповiдна рада народних депута-

тiв розглядає в мiсячний строк. При позитивному вирiшеннi

питання вона замовляє за рахунок Українського державного

фонду пiдтримки селянських (фермерських) господарств дер-

жавнiй землевпоряднiй органiзацiї розроблення проекту їх

вiдведення. У разi вiдмови ради це питання вирiшується ви-

щестоящою радою, а якщо й вона вiдмовить, - судом.

Певнi особливостi мають мiсце i при вiдведеннi земельних

дiлянок членам колективних сiльськогосподарських пiдпри-

ємств, якi виявили бажання вийти зi складу останнiх i зайня-

тись веденням селянського (фермерського) господарства. За

рiшенням вiдпопiдної ради таким особам передаються у влас-

нiсть або надаються в користування дiлянки iз земель запасу,

а в разi їх вiдсутностi - з придатних для сiльськогосподар-

ського виробництва земель зазначених пiдприємств, але без |

порушення цiлiсностi iнших господарств. Розмiр земельної

дiлянки в таких випадках визначається на рiвнi частки члена

колективного сiльськогосподарського пiдприємства.

Для ведення селянського (фермерського) господарства

можуть передаватись у приватну власнiсть або надаватись у

Правове становище селянського (фермерського) господарства ЦЯ

користування такi земельнi дiлянки, розмiр яких перевищує

50 га сiльськогосподарських угiдь i 100 га всiх земель. Кон-

кретнi розмiри дiлянок у межах цих норм визначають сiльсь-

кi, селищнi, мiськi, районнi ради народних депутатiв. При

цьому враховуються регiональнi особливостi та можливостi

обробiтку видiлених земель переважно членами селянського

(фермерського) господарства. Для виробничих цiлей громадя-

ни мають право додатково орендувати земельнi дiлянки, роз-

мiр яких може обмежуватись договором оренди або рiшенням

вiдповiдної ради народних депутатiв. З метою збереження

цiлiсностi селянського (фермерського) господарства встанов-

лено (ст. 52 Земельного кодексу України), що земельнi дi-

лянки громадян, якi ведуть таке господарство, подiловi не

Пiдлягають.

Вiдповiдно до ст. 17 Земельного кодексу України власники

земельних дiлянок, переданих їм радами народних депутатiв,

не можуть протягом шести рокiв вiд часу набуття права влас-

ностi продавати або iншим способом вiдчужувати їх. Проте

вони можуть успадковуватись або передаватись радам на тих

же умовах, на яких були одержанi. За наявностi поважних

причин суд може скоротити зазначений строк за заявою

власника.

Згiдно зi ст. 8 Земельного кодексу України громадяни, у

власностi яких є земельнi дiлянки, мають право надавати ос-

таннi в оренду без змiни їх цiльового призначення на строк до

трьох рокiв, а в разi тимчасової непрацездатностi, призову на

дiйсну вiйськову службу до Збройних Сил України, вступу до

навчального закладу - на строк до пяти рокiв. При успадку-

ваннi земельних дiлянок неповнолiтнiми <гається їх на-

дання в оренду пiд контролем мiсцевих г " iiепута-

тiв на строк до досягнення спадкоємщр

Громадянин, який веде селянське (

ство на земельнiй дiлянцi, наданiй йг 4 /i

вання, може в разi втрати працездатк

сiйного вiку за рiшенням вiдповiднг

надати її в тимчасове користувач

сiмї, який спiльно з ним веде гос

ких осiб вiн може передати земе

умотування iншим членам сiм

Господарства, але бажають йо

"(("в. Янчук

кЬ- С-iб.З.ПЕ" Р.-ЧДОМ- РОЗДiЛ УМ

лiфiкацiю i досвiд роботи, а також iншим особам, якi беруть

участь у веденнi цього господарства.

У разi тимчасової втрати працездатностi або наявностi iн-

ших поважних причин громадянин може надати земельну дi-

лянку зазначеним вище особам у тимчасове користування на

пiдставi договору.

4. Використання ->смлi її Українi є платним. Власники зе-

мельних дiлянок, її тому числi й фермери, та землекористува-

чi щорiчно сплачують плату за чсм-пю у виглядi земельного

податку або орендної плати, роїмiр якої визначається з ураху-

ванням якостi та мiсцезнаходження цих дiлянок на пiдставi

кадастрової оцiнки земель.

Порядок оподаткування i середнi ставки земельного по-

датку та граничнi розмiри орендної плати за землю встанов-

лено Законом "Про плату за землю". В ньому зафiксованi

ставки земельного податку з 1 га рiллi та багаторiчних наса-

джень i ставки податку з 1 га сiножатей i пасовищ по областях

у нацiональнiй валютi України. Вiдповiдно до цього Закону

(ст. 11) новостворюванi селянськi (фермерськi) господарства

звiльняються вiд плати за земельнi дiлянки протягом трьох

рокiв вiд часу їх передачi у власнiсть або надання в корис-

тування.

Розмiр, умови i строки внесення орендної плати за землю

встановлюються за взаємною домовленiстю сторiн у договорi

оренди. При орендi земель сiльськогосподарського признав

чення розмiр цiєї плати не може перевищувати розмiру зе

мельного податку, що збирається за такi самi землi. ,_.

4. Майновi правовiдносини

селянського (фермерського) господарства

1. Майновi правовiдносини селянського (фермерського)

господарства вiдрiзняються вiд земельних.

Субєктом земельних правовiдносин є громадянин, якому

земельну дiлянку передано для ведення селянського (фермер-

1-ого) господарства у власнiсть або надано в користування,

Пору i., чудлi д "а умовах оренди. Земельнi правовiдносини

дiлянки <..їдком (користувачем) земельної дiлянки i членами

колективно> Аермерського) господарства здiйснюються за

Для квДвїме правилами, встановленими Земельним

можуiЛШвЛ.

Правове становище селянського (фермерського) господарства 163

Субєктом же майнових правовiдносин вiдповiдно до ста-

тей 14 i 15 Закону "Про селянське (фермерське) господар-

ство" є саме господарство як юридична особа. А якщо госпо-

дарство складається з однiєї особи, таким субєктом може бу-

ти i власник (користувач) земельної дiлянки одноособове.

За загальними правилами у власностi осiб, якi ведуть се-

лянське (фермерське) господарство, крiм землi, можуть бути

житловi будинки, квартири, предмети особистого вжитку, до-

машнього господарства, продуктивна i робоча худоба, наса-

дження на земельних дiлянках, засоби виробництва, виробле-

на продукцiя, транспортнi засоби, кошти, акцiї, iншi цiннi

папери, а також iнше майно споживчого i виробничого при-

значення. Таке майно належить цим особам за правом спiль-

ної власностi, якщо iнше не передбачено угодою мiж ними. У

Законi "Про селянське (фермерське) господарство" пiдкрес-

лено, що майно такого господарства перебуває пiд захистом

держави нарiвнi з iншими формами власностi.

Селянське (фермерське) господарство як юридична особа

i субєкт права власностi користується всiма правами власни-

ка майна, передбаченими Цивiльним кодексом України. Во-

лодiння, користування i розпорядження майном здiйснюють-

ся за взаємною домовленiстю мiж його членами. Управлiння

майном вiд iменi господарства здiйснює його голова, яким,

зазвичай, є громадянин, котрому належить земельна дiлянка

за правом приватної власностi чи користування, в тому числi

й на умовах оренди.

2. Майно селянського (фермерського) господарства (СФГ)

становить собою спiльну сумiсну сiмейно-трудову власнiсть.

Як зазаначає проф. Н.1. Титова, майно у цьому господарствi

належить на правi спiльної сумiсної власностi всiм його чле-

нам, якщо iнше не передбачено угодою мiж ними. Спiльна

власнiсть є переважаючим рiзновидом власностi в цих госпо-

дарствах1.

Майновi правовiдносини селянського (фермерського) гос-

подарства регулюються Цивiльним кодексом i Законом

України "Про селянське (фермерське) господарство". Май-

новi спори мiж його членами вирiшуються судом. При цьому

суд керується правилами цивiльного законодавства про спiль-

. ( Див.: Тшпова Н. Фермерство в Українi: основнi правовi засади. - Львiв,

iЇ98.-С.65.

Й

Роздiл УiУ

ну сумiсну чи спiльну часткову власнiсть, а також правилами,

передбаченими Кодексом про шлюб та сiмю України, що

стосуються вiдносин мiж подружжям.

3. Успадковування землi та майна селянського (фермер-

ського) господарства здiйснюється вiдповiдно до Закону

"Про селянське (фермерське) господарство" (ст. 18) i заповiту

в порядку, встанонлсному цииiльним законодавством. Що ж

до земельних дiлянок, то при їх усi пiдкопуваннi слiд виходити

з вимог ст. 52 Земельного кодексу України, згiдно з якими зе-,

мельнi дiлянки громадян, котрi исдуть селянське (фермеру

ське) госнодарстио, нодiлонi не пiдлягають, ц

За таких обставин у разi смертi iромадянина, який вiв се-,

лянськс (фермерське) господарство, право власностi на зе-

мельну дiлянку передається одному з його спадкоємцiв - дiє-.

здатному громадяниновi України, який досяг 18-рiчного вiку

i виявив бажання виробляти товарну сiльськогосподарську

продукцiю, займатися її переробкою i реалiзацiєю. При цьому

перевага надається членовi господарства - одному з подруж-

жя, дiтям, батькам, родичам, якi проживали i вели господар-

ство разом iз громадянином, що помер.

Спори мiж спадкоємцями, а також мiж ними та iншими

громадянами з питань переважного права на подальше веден-

ня селянського (фермерського) господарства вирiшуються су-

дом. У разi вiдмови спадкоємцiв вiд ведення селянського

(фермерського) господарства, а також за їх вiдсутностi питан-

ня про подальше використання земельної дiлянки вирiшуєть-

ся мiською (районною) радою народних депутатiв.

За такими ж правилами, але за участю рад народних депу-

татiв вирiшуються питання успадкування права користування

земельними дiлянками, в тому числi при укладеннi договорiв

їх оренди.

5. Господарська дiяльнiсть

селянського (фермерського) господарства

1. Як i кожний пiдприємець, селянське (фермерське) гос-

подарство займається господарською дiяльнiстю самостiйно.

Головне в нiй - виробництво та реалiзацiя товарної сiльськб-

господарської продукцiї з метою одержання прибуткiв i роз-

ширення виробництва. Виходячи з цього принципу, госпо-

дарство самостiйно визначає напрями своєї дiяльностi, спецi-

алiзацiю, органiзує виробництво, переробку та реалiзацiю

Правове становите селянського (фермерського) господарства 165

сiльськогосподарської продукцiї. Воно на власний розсуд пiд-

бирає партнерiв по економiчних звязках i реалiзацiї продук-

цiї, в тому числi й iноземних. Нарiвнi з сiльськогосподар-

ським виробництвом це господарство може займатися будь-

-яким iншим видом дiяльностi, не забороненим законодав-

ством України. При цьому воно мусить додержувати вимог

ст. 40 Земельного кодексу України, згiдно з якою власники

земельних дiлянок i землекористувачi зобовязанi забезпечу-

вати ефективне використання землi вiдповiдно до її цiльового

призначення i проекту внутрiгосподарського землеустрою,

пiдвищувати її родючiсть, застосовувати природоохороннi

технологiї виробництва, не допускати погiршення екологiчної

ситуацiї, здiйснювати комплекс заходiв щодо охорони земель-

них дiлянок.

1. З метою забезпечення своєї дiяльностi селянськi (фер-

мерськi) господарства можуть набувати матерiально-технiчнi

ресурси в системi державних постачальницьких органiзацiй,

якi видiляються цiльовим призначенням для цих господарств

за рахунок ресурсiв, передбачених для сiльського господар-

ства. В умовах переходу до ринкової економiки дедалi бiльше

застосовується практика придбання матерiально-технiчних

ресурсiв через бартерний обмiн, вiльну купiвлю на бiржах, у

кооперативних i державних пiдприємств, приватних осiб.

Селянське (фермерське) господарство може брати технiчнi

засоби в довгострокову оренду i напрокат. Ремонт i технiчне

обслуговування належних господарству тракторiв, iншої сiльсь-

когосподарської технiки та устаткування, вантажних автомо-

бiлiв, агрохiмiчне, зоотехнiчне i ветеринарне обслуговування

здiйснюються агросервiсними та iншими пiдприємствами i

органiзацiями за цiнами, розцiнками i тарифами, встановле-

ними для колективних i державних сiльськогосподарських

пiдприємств, а також iншими органiзацiями i громадянами за

цiнами згiдно з домовленiстю.

3. Одним з елементiв захисту права власностi селянського

(фермерського) господарства є його право самостiйно розпо-

ряджатися виробленою продукцiєю. Господарство може на

добровiльних засадах укладати з державними, кооперативни-

ми i громадськими органiзацiями, якi здiйснюють заготiвлю i

переробку сiльськогосподарської продукцiї, договори на про-

даж своєї продукцiї, а також реалiзовувати її будь-яким iн-

шим споживачам i на колгоспному ринку.

166

Роздiл VIII

Законом "Про селянське (фермерське) господарство"

(ст. 21) встановлено, що продукцiя, яка продається цим гос-

подарством державним оргаїїiїлцiям вiдповiдно до укладених

договорiв, оплачується за держанi i й ми заготiвельними або до-

говiрними цiнами i на умонах, передбачених для колективних

i державних сiльськогосподарських пiдприємств. Цiни на

решту продукцiї господарство нстиноплює самостiйно. При

цьому воно повинно додержувати iснуючих нормативiв якостi

продукцiї, санiтарних та iнiїїих вимог. Постачання виробле-

ної продукцiї на експорт, а також розрахунки з iноземними

партнерами здiйснюються вiдповiдно до законодавства

України.

4. У разi виробничої потреби селянське (фермерське) гос-

подарство має право залучати до роботи в ньому iнших гро-

мадян за трудовим договором (контрактом, угодою). Трудовi

вiдносини в господарствi визначаються i регулюються його

членами, а щодо осiб, залучених до роботи за трудовим дого-

вором (контрактом, угодою), - законодавством України про

працю.

Доходи селянського (фермерського) господарства форму-

ються за рахунок виручки вiд реалiзацiї продукцiї (робiт, по-

слуг), iнших надходжень i використовуються членами госпо-

дарства на власний розсуд. Селянське (фермерське) господар-

ство здiйснює облiк результатiв своєї роботи за господар-

ський рiк, веде звiтнiсть. За подання недостовiрної звiтностi

голова господарства несе вiдповiдальнiсть у встановленому

порядку.

6. Взаємовiдносини селянського

(фермерського) господарства з бюджетом,

банкiвськими установами 1 страховими органами

1. Селянське (фермерське) господарство має право вiдкри-

вати на свiй вибiр у будь-якiй банкiвськiй установi розрахун-

ковi та iншi рахунки включно з валютними, i вiльно розпоря-

джатися коштами, що є на цих рахунках. Списання коштiв iз

розрахункового рахунку, крiм платежiв до бюджету, може

провадитись тiльки за згодою господарства, за рiшенням суду

або на пiдставi виконавчого напису у встановлених законо-

давством випадках.

Оподаткування доходiв селянських (фермерських) госпо-

дарств провадиться у порядку, встановленому для сiльсько-

Уравове становище селянського (фермерського) господарства 167

господарських пiдприємств. Як й iншi сiльськогосподарськi

пiдприємства, цi господарства та створенi на їх базi асоцiацiї,

господарськi товариства, селянськi спiлки згiдно iз Законом

"Про прiоритетнiсть соцiального розвитку села та агропро-

мислового комплексу в народному господарствi" (ст. 19)

звiльняються вiд оподаткування доходiв, одержаних вiд

сiльськогосподарської та несiльськогосподарської дiяльностi,

крiм випадкiв, передбачених iншими актами законодавства.

Вони сплачують земельний податок у розмiрах i в строки, пе-

Blog

Книга "Аграрне право України" 2-е видання