Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 ... 13 14 15 16 17 18 19 20 ... 71

редбаченi Законом "Про плату за землю".

i Новостворенi селянськi (фермерськi) господарства звiльня-

ються вiд оподаткування на три роки, а в тих селах, де не вис-

тачає робочих рук, - на пять рокiв. Члени господарства

шiiiьiiикггьсн вiд сплати прибуткового податку з доходiв, одер-

жунлiiих ними киї ро0<уги в цих господарствах.

2. (.<лмнсiїкс (фермерське) господарство має право одер-

жуїшiи її установах банкiв, вiд пiдприємств i кооперативiв по-

зички на пiдставi кредитного договору з визначенням умов

кредитування. На селянськi (фермерськi) господарства поши-

рюються пiльги та прiоритети щодо державних iнвестицiй,

передбаченi Законом "Про прiоритетнiсть соцiального роз-

витку села та агропромислового комплексу в народному гос-

подарствi".

Селянське (фермерське) господарство може одержувати

кредит пiд заставу майна, поруку та iншi види забезпечення

зобовязань. За договором iпотеки пiд заставу можуть здава-

тись землi та нерухоме майно. При цьому земля та/або май-

но, що є предметом застави, залишається у заставодавця або

у третьої особи. Вiдносини застави як спосiб забезпечення зо-

бовязань, у тому числi й iпотеки, регулюються Законом "Про

заставу".

Для пiдтримки селянських (фермерських) господарств i

створення стабiльних фiнансових умов при одержаннi ними

банкiвського кредиту створено Український державний фонд

пiдтримки селянських (фермерських) господарств, розмiр

якого щорiчно визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Вiн, а також мiсцевi ради народних депутатiв можуть надавати

допомогу чи вiдшкодовувати господарству повнiстю або част-

ково витрати, повязанi з виплатою вiдсоткiв за користування

позичками банкiв.

3. З метою зменшення втрат вiд стихiйного лиха, iнших

страхових випадкiв селянське (фермерське) господарство мо-

168 РоадiЯУiii

же страхувати своє майно: будiвлi, споруди, технiку, тварин,

посiви, насадження тощо. Страхування всiх видiв майна може

здiйснюватись на добровiльних засадах вiдповiдно до законо-

давства України.

Члени селянського (фермерського) господарства, почи-

наючи з 16-рiчного вiку, ти особи, якi працюють у ньому за

трудовим договором (коїiтриктом, угодою), пiдлягають дер-

жавному соцiальному стрихунiїшiю 1 пенсiйному забезпечен-

ню нарiвнi з працiвникими сiльсiїкоiо господарства. Для

цього господарстно рсгстру>"п,ся як платник внескiв на дер-

жавне соцiальне сгрнхуиаiiнн її органах Пенсiйного фонду i

Фонду соцiального страхування України за своїм мiсцезнахо-

дженням. У встановленому порядку воно сплачує внески ввд

усiх видiв заробiтку за своїх членiв та осiб, якi працюють у

ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Час ро-

боти в господарствi членiв останнього та осiб, якi працюють

у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), зарахо-

вується до їх загального та безперервного стажу роботи на

пiдставi записiв у трудовiй книжцi та документiв, що пiд-

тверджують сплату внескiв на соцiальне страхування. Селян-

ське (фермерське) господарство вiдповiдно до чинного зако-

нодавства несе матерiальну вiдповiдальнiсть за шкоду, запо-

дiяну його членам i особам, якi працюють у ньому за трудо-

вим договором (контрактом, угодою), за калiцтво або iншi

ушкодження здоровя, повязанi з виконанням ними своїх

трудових обовязкiв,

7. Припинення дiяльностi

селянського (фермерського) господарства

1. Вiдповiдно до Закону "Про селянське (фермерське) гос-

подарство" (ст. 29) дiяльнiсть господарства припиняється у

таких випадках:

1) добровiльної вiдмови голови господарства вiд земельної

дiлянки, наданої йому в користування, в тому числi вiд її

оренди, а також при вiдчуженнi земельної дiлянки, що нале-

жить йому за правом приватної власностi;

2) прийняття членами господарства рiшення про припи-

нення його дiяльностi;

3) ведення господарства переважно за рахунок працi най-

маних працiвникiв;

Правове становище селянського (фермерського) господарства 169

4) використання землi не за її цiльовим призначенням або

способами, що призводять до зниження родючостi грунтiв, їх

хiмiчного i радiоактивного забруднення, погiршення еколо-

гiчної ситуацiї;

5) несплати земельного податку, а також орендної плати у

встановленi строки;

6) невикористання земельної дiлянки для сiльськогосподар-

ського виробництва протягом року вiд дня її надання;

7) вилучення земельної дiлянки у встановленому законом

порядку для державних i громадських потреб;

8) визнання господарства неплатоспроможним (банкрутом);

9) якщо немає жодного члена господарства або спадкоєм-

ця, який бажає продовжити його дiяльнiсть.

1. Рiшення про припинення дiяльностi селянського (фер-

мерi моiо) господарства приймається районною (мiською)

ряднi> ii.iiюдних депутатiв, а в разi його неплатоспроможностi

(б.i 11 крук тiш) - судом. Спори про припинення дiяльностi

господарства вирiшуються судом.

Вилучення або примусовий викуп у господарства землi у

встановленому порядку для державних i громадських потреб

провадиться за його згодою пiсля видiлення йому вiдповiд-

ною радою народних депутатiв рiвноцiнної земельної дiлян-

ки, будiвництва на новому мiсцi органiзацiями, для яких вiд-

водиться дiлянка, житлових, виробничих та iнших будiвель

замiсть вилучених i вiдшкодування в повному обсязi збиткiв

включно з упущеною вигодою.

3. Майно господарства, яке припиняє свою дiяльнiсть, ви-

користовується насамперед для розрахункiв з оплати працi

найманих осiб, виконання зобовязань перед бюджетом, бан-

ком та iншими кредиторами. Решта майна залишається у

спiльнiй власностi членiв господарства або розподiляється

мiж ними за домовленiстю.

4. В разi припинення дiяльностi господарства до закiнчен-

ня строку надання йому податкових пiльг воно сплачує до

мiсцевого бюджету за весь перiод його дiяльностi суму подат-

ку, обчислену в повному розмiрi, встановленому для госпо-

дарства, за винятком тих випадкiв, коли земельна дiлянка ви-

лучається у встановленому порядку для державних i громад-

ських потреб; господарство визнається неплатоспроможним

(банкрутом); немає жодного члена господарства або спадко-

ємця, який бажав би продовжити його дiяльнiсть.

ж Роздiл ЇХ

ПРАВОВЕ СТАНОВИ ЩЕ ПРИВАТНОГО

ПiДСОБНОГО ГОСПОДАРСТВА

{ 1. Поняття приватного пiдсобного господарства

1. За сучасних умов важливим джерелом забезпечення

функцiонування робочої сили в аграрному секторi економiки,

в насиченнi ринку України продуктами харчування рослин-

ного i тваринного походження є праця у приватних пiдсобних

господарствах найманих працiвникiв i членiв КСГП (СпС,

ВСГК). учасникiв АСГТ, ТОВ, а також трудiвникiв ДСГП та

iнших громадян, що проживають у сiльськiй мiсцевостi. В

умовах неплатоспроможностi сiльськогосподарських пiдпри-

ємств, вiдсутностi у них коштiв на оплату працi своїх членiв

(учасникiв) та найманих працiвникiв приватнi пiдсобнi гос-

подарства залишаються практично єдиним джерелом нату-

рального самозабезпечення селян продуктами харчування,

постачальниками цих продуктiв на ринки мiст.

За своєю соцiально-економiчною i правовою сутнiстю

приватне пiдсобне господарство громадян (ППГГ) є, насам-

перед, сукупнiстю певного нерухомого i рухомого майна, що

має вартiсну оцiнку (цiну), яке призначено для задоволення

їх матерiальних i побутових потреб. Крiм того, ознакою

ППГГ є певна дiяльнiсть сiмейно-трудового обєднання лю-

дей, що складають сiмю члена КСГП (СпС, ВСГК учасника

АСГТ (ТОВ), працiвника ДСП - та iнших громадян. Вироб-

лена цим господарством iромаднн продукцiя використовуєть-

ся, насамперед, для власного споживання. За сучасних умов

ППГГ є складовою частиною багатоукладного аграрного ви-

робництва продуктiв харчування та сировини рослинного i

тваринного походження. Це утворення є ефективним джере-

лом натурального господарювання за умови надання йому

допомоги з боку сiльськогосподарських пiдприємств у веден-

нi пiдсобного господарства. Як колективнi (кооперативнi),

корпоративнi, так i державнi сiльськогосподарськi пiдприєм-

ства сприяють у веденнi ППГГ не тiльки їх членам, учасни-

Правове становище приватного пiдсобного господарства 171

кам i трудiвникам, а й вчителям, сiльським медикам, пен-

сiонерам та iншим громадянам, що проживають на їхнiй

територiї.

Участь власникiв приватних пiдсобних господарств у задо-

воленнi суспiльних потреб у сiльськогосподарськiй продукцiї

полягає в продажу (здачi) останньої заготiвельним органiзацi-

ям споживчої кооперацiї, самим КСГП, СпС, АСГТ, ДСГП

на договiрних умовах, самостiйнiй реалiзацiї продуктiв своєї

працi на ринку та iн.

Сучасне ППГГ України характеризується такими ознака-

ми: по-перше, це - форма виробництва, яка грунтується на

рiвноправних формах власностi на землю, на приватнiй влас-

ностi громадян, а також на особистiй їх працi та працi членiв

їхнiх сiмей, тобто має виключно трудовий характер; по-друге,

Цв - сукупнiсть майна, що має вартiсний вираз, цiну i нале-

жить гтюмадяннм за правом спiльної сумiсної власностi; по-

третє, ППГГ доповнює суспiльне виробництво, має пiдсоб-

ний до нього характер, є додатковим (а не основним) джере-

лом прибуткiв; по-четверте, воно в основному має спожив-

чий характер, оскiльки вироблювана ним продукцiя (70-90

вiдсоткiв), як правило, споживається безпосередньо самими

виробниками; по-пяте, його можна на взаємовигiдних засадах

використовувати для збiльшення виробництва товарної маси

продуктiв харчування та сировини рослинного i тваринного пот

ходження.

2. Визнання i вiдродження приватного (до липня 1992 р. -

особистого) пiдсобного господарства пройшло складний

шлях, оскiльки з суто полiтичною метою, починаючи з рокiв

"суцiльної колективiзацiї", було прийнято i впроваджено в

життя руйнiвнi рiшення щодо згортання i обмеження дiяль-

ностi цих господарств. Формально право громадян на особис-

те пiдсобне господарство визнавалося Конституцiєю УРСР

(ст. 13). Правове регулювання вiдносин у цих господарствах

здiйснювалося як за нормами Цивiльного та Земельного ко-

дексiв, так i за рiшеннями партiйних та урядових органiв

СРСР та УРСР, за нормами Примiрного статуту та статутiв

колгоспiв, нацiлених на колгоспне i радгоспне будiвництво:

Здiйснювана в тi роки полiтика призвела до занепаду госпо-

дарств колгоспникiв i працiвникiв радгоспiв, стала однiєю з

причин негативних демографiчних i соцiальних наслiдкiв для

сiл України.

Вперше позитивну оцiнку i визнання необхiдностi розвит-

ку особистих пiдсобних господарств було дано в постановi

ЦК КПРС i Уряду СРСР вiд 14 вересня 1977 р. "Про особистi

пiдсобнi господарства колгоспникiв i службовцiв та iнших

громадян i колективне садiпництпо". Постановою тих же ор-

ганiв вiд 8 сiчня 1981 р. "Про додатковi заходи по збiльшенню

виробництва продукцiї в особистих пiдсобних господарствах

громадян" було передбачено, що цi господарства як виробни-

ки тоиирної маси продуктiв харчування тваринного похо-

дження можуть вступати а доiонiрпi вiдносини зi споживчою

кооперацiєю. Полiтичне i економiчне визнання пiдсобних

господарств громадян сталося напередоднi "перебудови". По-

становою ЦК КПРС i Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 20 березня

1986 р. "Про дальше вдосконалення економiчного механiзму

господарювання в агропромисловому комплексi країни"

вперше за 60 рокiв радянської влади особистi пiдсобнi госпо-

дарства громадян були визнанi "складовою частиною соцiа-

лiстичного сiльського господарства, покликанi повнiше за-

довольняти потреби сiльських жителiв у мясi, молоцi, карто-

плi, овочах, плодах та iнших продуктах харчування".

2. Вiд часу проголошення незалежностi України сталися

значнi змiни в правовому регулюваннi дiяльностi пiдсобних

господарств членiв КСГП, СпС, ВСГК, працiвникiв АСГТ,

ДСГП. Цi господарства вiдповiдно до Закону "Про власнiсть"

з липня 1992 р. є приватними. Цим Законом скасовано обме-

ження кола i кiлькостi майна, що може перебувати у приват-

нiй власностi громадян, що мають таке господарство. З Ци-

вiльного кодексу виключено статтi, що встановлювали статус

колгоспного двору, i вiдтепер усi громадяни, що мають при-

ватне пiдсобне господарство у сiльськiй мiсцевостi, урiвненi в

правах незалежно вiд того, чи є вони членами КСГП, СпС,

ВСГК, учасниками i/чи робiтниками АСГТ, ДСГП.

Чинним законодавством України, статутами КСГП (СпС,

ВСГК, АСГТ, ТОВ) на цi субєкти пiдприємницької дiяльнос-

тi покладаються обовязки створювати умови для розвитку

пiдсобних господарств, надавати їм допомогу в обробiтку зе-

мельних дiлянок, у забезпеченнi їх добривами, засобами за-

хисту рослин, насiнням, садивним матерiалом, кормами, зер-

ном i пасовищами, у придбаннi молодняка худоби та птицi, в

Правове становище приватного пiдсобного господарства____173

агрохiмiчному i зооветеринарному обслуговуваннi, а також у

реалiзацiї виробленої продукцiї та в її переробцi.

Приватне пiдсобне господарство громадян має чiтко ви-

значену земельну, майнову (речову та зобовязальну) право-

субєктнiсть, що визначає особливiсть цього iнституту аграр-

ного права.

2. Земельнi правовiдносини

у приватному пiдсобному господарствi

1. Земельна правосубєктнiсть приватних пiдсобних госпо-

дцет громадян має грунтовну правову базу, чiтко окресле-

мЛiСКТИВиий склад iз вiдповiдним розмежуванням ле-

н|м одержимим земельних дiлянок i правовим

iИИЇтЯм цiєї привосубсктностi, i знаходить свiй вияв

Через реалiзацiю цими субєктами земельних та iнших, повя-

заних iз земельними, прав та обовязкiв.

Безпосереднiм носiєм земельних прав у ППГГ є фiзичнi

особи, яким надано земельнi дiлянки для ведення господар-

ства, а не ППГГ. Згiдно з Конституцiєю i Земельним кодек-

сом України носiєм земельних i повязаних з ними прав та

обовязкiв у ППГГ є громадяни України. Ними можуть бути

також iноземцi та особи без громадянства i, вiдповiдно, бiпат-

риди. Залежно вiд громадянства особи законодавство України

розмежовує легальнi форми виникнення земельної право-

субєктностi у цих фiзичних осiб i форми закрiплення їхнiх

прав на земельнi дiлянки.

Так, вiдповiдно до ст. 6 Земельного кодексу тiльки грома-

дяни України мають право на одержання у власнiсть земель-

них дiлянок, зокрема для ведення свого приватного пiдсобно-

го господарства, для будiвництва та обслуговування житлово-

го будинку i господарських будiвель (присадибна дiлянка) то-

що.. Громадяни України мають право отримувати земельнi

дiлянки для ведення пiдсобного господарства з правом влас-

ностi, користування (безстрокового, строкового, в тому числi

й на умовах оренди). Виходячи зi змiсту ст. 6 Земельного ко-

дексу, iноземнi громадяни i, вiдповiдно, особи без громадян-

ства та бiпатриди мають право отримати земельнi дiлянки для

174 Роздiл IX

ведення ППГГ тiльки на умовах права користування (постiй-

ного чи строкового, в тому числi й на умовах оренди).

2. Земельна правосубєктнiсть ППГГ залежно вiд грома-

дянства, а вже потiм вiд бажання фiзичних осiб, виникає: для

громадян України за наявностi у них Державного акта на пра-

во приватної власностi тi ;>смслi>ну дiлянку; для громадян

України, що мають оформленi дiлянки у користування - за

наявностi Дсржiїїiiiого пктiї цiї нриiiо постiйного користуван-

ня нею чи договору оренди Форми цих Державних актiв за-

твердженi постановою Верховної Ради України вiд 13 березня

1992 р., а форма договору - постановою Кабiнету Мiнiстрiв

України вiд 17 березня 1993 р.

3. Для ведення ППГГ, iндивiдуального житлового будiв-

ництва громадяни можуть одержати земельнi дiлянки в розмi-

рах, визначених Земельним кодексом України. Так, на пiдс-

тавi ст. 56 для ведення пiдсобного господарства за рiшенням

сiльської, селищної, мiської ради народних депутатiв земельнi

дiлянки передаються безоплатно у власнiсть в межах населе-

них пунктiв, у розмiрах, визначених у земельно-облiкових

документах.

За бажанням громадян їм додатково можуть надаватись у

користування земельнi дiлянки, загальна площа яких не по-

винна перевищувати 1 га. Збiльшення розмiрiв земельних дi-

лянок до 2 га може мати мiсце за умови погодження з облас-

ною радою народних депутатiв. Водночас Указом Президента

України вiд 10 листопада 1994 р. "Про невiдкладнi заходи що-

до прискорення земельної реформи у сферi сiльськогосподар-

ського виробництва" при приватизацiї землi граничний роз-

мiр загальної площi земельної дiлянки, що може бути у при-

ватнiй власностi громадянина, не повинен перевищувати

1 У звязку з викладеним слiд мити на увазi, що в тому разi, коли громадя-

нин України вiдступає iноземному громиляпинонi чи бiпатридовi, наприклад,

свiй будинок та земельну дiлянку, на яку пiн має Державний акт на право

приватної власностi, то набувач цього будинку стає власником останнього

(пiсля належного оформлення всiх документiв, зокрема реєстрацiї договору

купiвлi-продажу в бюро технiчної iнвентаризацiї). Що ж до земельної дiлянки,

то на виконання умов ст. б Земельного кодексу такий набувач не може стати

субєктом права приватної власностi на земельну дiлянку; вiн (iноземець, бi-

патрид) може одержати земельну дiлянку тiльки на правi користування, а ра-

нiше виданий громадянином України Державний акт на право приватної

власностi має бути вилучений та анульований.

Правове становище приватного пiдсобного господарства 175

i

норм, встановлених Земельним кодексом для селянських

(фермерських) господарств.

Дещо в iншому розмiрi земельнi дiлянки надаються дйя iн-

дивiдуального житлового будiвництва (ст. 67 Земельного ко-

дексу). Так, за рiшенням сiльської, селищної, мiської ради

народних депутатiв громадянам передаються у власнiсть або

надаються в користування земельнi дiлянки, зокрема для спо-

рудження iндивiдуальних житлових будинкiв i господарських

примiщень. Розмiр дiлянок для зведення та обслуговування

житлового будинку, господарських примiщень i споруд (при-

садибна дiлянка) має бути не бiльше: у сiльських населених

пунктах - 0,25 га, селищах мiського типу - 0,15 га, для чле-

нiв колективних сiльськогосподарських пiдприємств i працiв-

НИКiЛРiiАi <" нi" - не бiльше 0,25 га, а в мiстах - 0,1 га.

|Дi (ти iдiйснсиня компактної забудови сiльських насе-

ленїщпуiiмi" сiльська рада надає громадянам бiля їх житло-

вих будинкiв (квартир) присадибнi земельнi дiлянки у мен-

шому розмiрi, а решту - за межами житлової зони населено-

го пункту. Так, Правилами забудови сiльських населених

пунктiв (п. 43) за компактної їх забудови, а також для змен-

шення витрат на благоустрiй та iнженернi комунiкацiї реко-

мендовано вiдводити бiля будинку приквартирнi земельнi дi-

лянки в таких розмiрах: для одноквартирних будинкiв -

0,08-0,12 га (на поливних землях - 0,06-0,08 га); для дво-

квартирних одно- та двоповерхових будинкiв - 0,06-0,08 га

Blog

Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Содержание