Акціонерне Товариство " Європейський банк раціонального фінансування"
| Вид материала | Документы |
- Акціонерне Товариство «Європейський банк раціонального фінансування», 2831.56kb.
- Шевченківський районний суд м. Львова, 135.47kb.
- Правила фонду фінансування будівництва «Севастополь» №1 ффб-а (Управитель: Відкрите, 443.36kb.
- Інформація про банк, 4925.83kb.
- Відкрите акціонерне товариство “Комерційний банк “Актив-банк” фінансовий звіт за 2007, 4374.78kb.
- Загальна інформація про діяльність банку, 387.8kb.
- Річна фінансова звітність за рік, що закінчився 31 грудня 2010 року, 5185.92kb.
- Проспект емісії іпотечних облігацій відкритого акціонерного товариства акціонерний, 1267.57kb.
- Інформація про випуск облігацій відкритого акціонерного товариства акціонерний банк, 1401.08kb.
- Публічне акціонерне товариство “комерційний банк “хрещатик”, 442.59kb.
Примітка 1. Облікова політика
Примітка 1.1. Основна діяльність
У своїй діяльності Банк керується чинним законодавством України, зокрема:
Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ.
Закону України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999р. № 679-XIV.
Цивільного кодексу України від 16 січня 2003р. № 435-ІV.
Господарського кодексу України від 16.01.2003р. № 436-IV.
Бюджетного кодексу України від 21.06.2001р. №2542-III.
Кодексу законів про працю України.
Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996-ХІV.
Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003р. №755-IV.
Закону України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993р. № 3125-XII.
Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 05.04.2001р. №2346-ІІІ.
Закону України “Про заставу” від 02.10.1992р. № 2654-ХІІ.
Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” від 23.02.2006р. № 3480-ІV.
Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30.10.1996р. № 448/96-ВР.
Закону України “Про фінансовий лізинг” від 16.11.1997р. № 723/97-ВР.
Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10.12.1997р. № 710/97-ВР.
Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р. № 15-93.
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994р. № 334/94-ВР.
Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003р. № 889-IV.
Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28 листопада 2002р. № 249-IV.
Закону України “Про оплату праці” від 24 березня 1995р. № 108/95-ВР.
Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 3 липня 1991р. № 1282-XII.
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000р. №2181-ІІІ.
Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997р. № 168/97-ВР.
Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991р. № 803-XII.
Закону України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991р. № 1576-XII.
Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001р. № 2664-III.
Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” 1 червня 2000р. № 1775-III.
Закону України “Про відпустки” 15 листопада 1996р. № 504/96-ВР.
Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” 23 березня 1996р. № 98/96-ВР.
Закону України “Про обіг векселів в Україні” 5 квітня 2001р. № 2374-III.
Закону України “ Про іпотеку” від 05 червня 2003р. №898-IV.
Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI.
Міжнародних стандартів фінансової звітності та бухгалтерського обліку.
Іншими законодавчими та нормативно–правовими актами Національного банку України, рішеннями Спостережної Ради і Правління Банку, внутрішніми документами, що визначають порядок здійснення операцій з різними фінансовими інструментами.
Для забезпечення своєї діяльності ЗАТ “ЄБРФ” має у структурі наступні підрозділи: операційне управління – фронт-офіс, відділ податкового обліку та господарчих операцій, відділ забезпечення банківських операцій – бек-офіс, управління активних операцій, управління аналізу, планування та оцінки ризиків, відділ професійної діяльності на ринку цінних паперів, казначейство, управління кореспондентських відносин та валютного контролю, управління фінансового моніторингу, управління автоматизації та платіжних систем, відділ внутрішнього аудиту, управління безпеки, адміністративно-господарське управління, відділ діловодства, а також реєстратора власників іменних цінних паперів Банку. Їх функції визначаються положеннями про відповідні структурні підрозділи. До структури Банку також входять Донецька та Дніпропетровська філії.
На підставі отриманої банківської ліцензії № 155 від 21.11.2005 року та письмового дозволу № 155-2 від 21.11.2005 року банк здійснює операції, визначені частиною першою, пунктами 1-8 та частиною четвертою статті 47 Закону України “Про банки та банківську діяльність”.
Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнтів, операції по залученню коштів юридичних і фізичних осіб, акумулюючи тимчасово вільні грошові кошти, надає їх у позику юридичним і фізичним особам на умовах платності, строковості, цільового використання; проводить операції на міжбанківському ринку України та міжнародних ринках.
На сьогодні банк є фінансовою установою, здатною надавати широкий спектр банківських послуг. Банк прагне до забезпечення індивідуального підходу до кожного клієнта, своєчасно реагує на нові ринкові можливості щодо підвищення рівня обслуговування клієнтів.
Примітка 1.2. Основи облікової політики та складання звітності
Система обліку Банку включає бухгалтерський (фінансовий), управлінський та податковий облік, які ґрунтуються на єдиній інформаційній базі, відрізняючись формою та періодичністю розрахунку даних.
Бухгалтерський (фінансовий) облік та фінансова (бухгалтерська) звітність базується на вимогах Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - МСФЗ), національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та основних принципах бухгалтерського обліку, зазначених у Положенні про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998р. № 566 зі змінами і доповненнями. Бухгалтерський облік здійснюється згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004р. № 280 зі змінами та доповненнями.
У своїй діяльності для організації бухгалтерського обліку, ведення рахунків та складання зовнішньої і внутрішньої фінансової звітності Банк дотримується основних принципів бухгалтерського обліку: повного висвітлення усіх банківських операцій, своєчасності, обачності, суттєвості, безперервності, нарахування та відповідності доходів витрат, послідовності.
Активи і зобов’язання Банку обліковуються, пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення; активи та зобов’язання в іноземній валюті, за винятком немонетарних статей, підлягають переоцінці при кожній зміні офіційного валютного курсу.
При веденні бухгалтерського обліку Банком забезпечується незмінність протягом року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій.
Операції відображаються в бухгалтерському обліку на дату проведення операції, тобто в день виникнення прав(активів) або зобов’язань, незалежно від руху коштів, в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх суті та економічного змісту. Всі рахунки, за якими відображаються активи та зобов'язання, оцінюються окремо і відображаються у розгорнутому вигляді, є активними чи пасивними, за винятком транзитних чи технічних.
Банк веде бухгалтерський облік і складає фінансову звітність у валюті України - гривні. Операції в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності у валюті України з перерахуванням її за курсом Національного банку України на дату здійснення операції або складання звітності.
Річна фінансова звітність Банку підготовлена відповідно до вимог Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 480 від 27 грудня 2007 року зі змінами та доповненнями.
Формування фінансової звітності здійснюється відповідно до облікового принципу історичної вартості, за винятком переоцінки деяких видів основних засобів.
Річна фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку наростаючим підсумком за звітний фінансовий 2008 рік з приведенням порівняльних даних за станом на кінець попереднього фінансового року у тисячах гривень. Балансові та позабалансові статті відображені за станом на кінець дня 31 грудня 2008 року.
Зведена фінансова звітність складається в цілому по Банку з урахуванням підрозділів Банку, за винятком залишків за взаємними розрахунками та вкладеннями, та містить всю інформацію про фактичні та можливі результати операцій Банку, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею.
Основними принципами обліку активів і зобов’язань, доходів та витрат є:
- принцип нарахування (доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку під час їх виникнення );
- принцип відповідності ;
- принцип обачності (застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів банку).
Доходи/витрати підлягають нарахуванню та відображенню у фінансовій звітності банку, якщо виконуються такі умови:
- щодо активів та зобов’язань – є реальна заборгованість (процентні доходи/витрати);
- щодо наданих (отриманих ) послуг – фінансовий результат може бути точно оцінений та при цьому є договір про надання (отримання) послуг.
Якщо доходи (витрати) отримані (сплачені) на дату балансу, то банк не відображає їх за рахунками нарахованих доходів і витрат.
Розрахунковим періодом для застосування принципу відповідності є календарний місяць. Критерії визнання доходу і витрат застосовуються окремо до кожної операції банку. Кожний вид доходу і витрат відображається в бухгалтерському обліку окремо. Доходи та витрати визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, та розраховуються, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами/зобов’язаннями. Доходи визнаються в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, які отримані або підлягають отриманню.
Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін активами, які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість. Сума доходів (витрат) за операціями обміну неподібними активами визначається за справедливою вартістю активів, послуг, що отримані (надані) або підлягають отриманню (наданню) банком, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або отриманих грошових коштів та їх еквівалентів. Якщо справедливу вартість активів, робіт, послуг, які отримані (надані) або підлягають отриманню (наданню) за операціями обміну, достовірно визначити неможливо, то дохід (витрати) визначається за справедливою вартістю активів, робіт послуг (крім грошових коштів та їх еквівалентів), що передані (отримані) за цими контрактами. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, амортизація) між відповідними звітними періодами. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.
Доходи (витрати) за одноразовими послугами (наприклад, комісії за здійснений обмін валют, надання (отримання) консультацій тощо) можуть визнаватися без відображення за рахунками нарахованих доходів (витрат), якщо кошти отримані (сплачені) у звітному періоді, у якому послуги фактично надаються (отримуються).
Доходи (витрати) за безперервними послугами (наприклад, комісії за інформаційно-розрахункове обслуговування в системі електронних міжбанківських переказів Національного банку, за послуги користування системою електронної пошти тощо) визнаються щомісяця протягом усього строку дії договору про надання (отримання) послуг і відображаються в бухгалтерському обліку за принципом нарахування.
Доходи (витрати) за послугами, що надаються поетапно визнаються після завершення кожного етапу операції протягом дії договору про надання (отримання) послуг і відображаються в обліку за принципом нарахування. Нарахування доходів (витрат) здійснюється з дати оформлення документа, що підтверджує надання (отримання) послуги.
Доходи (витрати) за послугами з обов'язковим результатом визнаються за фактом надання (отримання) послуг або за фактом досягнення передбаченого договором результату.
За станом на кінець дня 31 грудня 2008 року прострочених нарахованих доходів банк не має.
Примітка 1.3. Первісне визнання фінансових інструментів
Фінансові інструменти в залежності від економічної сутності вкладень обліковуються за справедливою вартістю, первісною вартістю або амортизованою вартістю залежно від їх класифікації. Банк здійснює облік фінансових інструментів в розрізі всіх складових їх вартості – номіналу фінансового інструменту, нарахованих доходів або витрат, дисконту/премії, резерву, переоцінки. Активи і зобов’язання Банку оцінюються так, щоб створені під них резерви та вжиті заходи виключали можливість перенесення існуючих фінансових ризиків на майбутні звітні періоди.
За національними стандартами Банк в бухгалтерському обліку фінансові інструменти поділяє на:
- фінансові активи (грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи);
- фінансові зобов’язання (фiнансовi зобов’язання, призначенi для перепродажу, та iншi фiнансовi зобов’язання);
- інструменти власного капіталу (простi акцiї та iншi види власного капiталу);
- похідні фінансові інструменти (ф’ючерснi контракти, форварднi контракти та iншi похiднi фiнансовi інструменти).
За міжнародними стандартами визначаються чотири категорії фінансових інструментів:
- інвестиції утримувані до погашення; позики та дебіторська заборгованість;
- фінансовий актив або фінансове зобов’язання за справедливою вартістю,
з відображенням переоцінки як прибутку або збитку;
- фінансові активи, доступні для продажу.
Метод ефективної ставки – це метод розподілу процентних доходів або процентних витрат протягом відповідного періоду з метою отримання постійної процентної ставки (ефективної процентної ставки) від балансової вартості інструмента. Ефективна процентна ставка – це процентна ставка, за якою розрахункові майбутні грошові виплати або надходження (без урахування майбутніх кредитних збитків) точно дисконтується протягом очікуваного терміну дії фінансового інструмента. Розрахунок поточної вартості включає всі комісійні та виплати, сплачені або отримані сторонами договору, що є невід’ємною частиною ефективної процентної ставки.
В звітному році активи і зобов’язання Банку обліковувалися за вартістю їх придбання чи виникнення (за первісною або справедливою вартістю).
Своєчасна і об’єктивна оцінка (переоцінка) активів, зобов’язань (балансових і позабалансових) та прийняття на підставі такої оціночної інформації адекватних управлінських рішень надають змогу здійснити заходи, спрямовані на поліпшення структури балансу, зменшення низько ліквідних і недоходних (неробочих активів), що, в свою чергу, сприяє стабільності та зміцненню фінансового стану Банку.
Вартість активів змінюється внаслідок коливання ринкових цін, курсів іноземних валют, фізичного та морального зносу, інших об’єктивних факторів. Операції в іноземній валюті, під час первісного визнання активів, зобов’язань, доходів і витрат, відображаються в бухгалтерському обліку в подвійній оцінці: у номіналі іноземної валюти та її гривневому еквіваленті за офіційним валютним курсом на дату здійснення бухгалтерських операцій. У фінансовій звітності активи і зобов’язання Банку в іноземній валюті відображаються в гривневому еквіваленті за офіційним валютним курсом на дату складання звітів.
Під час первісного визнання фінансових інструментів Банк оцінює за справедливою вартістю з урахуванням витрат понесених на здійснення операції. Найкращим підтвердженням справедливої вартості при первісному визнанні є ціна угоди. Прибуток або збиток при первісному визнанні визнається лише у тому випадку, якщо існує різниця між справедливою вартістю та ціною угоди, підтвердженням якої можуть бути інші поточні угоди з тим самим фінансовим інструментом, що спостерігаються на ринку, або методики оцінки, які у якості базових даних використовують лише дані з відкритих ринків.
Усі операції із придбання або продажу фінансових активів, що передбачають поставку протягом періоду, визначеного законодавством або традиціями ринку (угоди „звичайної” купівлі-продажу), визнаються на дату здійснення угоди, тобто на дату, коли Банк зобов’язується поставити фінансовий актив. Усі інші операції із придбання або продажу визнаються на дату розрахунку, при цьому зміна вартості за період між датою прийняття зобов’язань та датою розрахунку не визнається щодо активів, відображених за первісною або амортизованою вартістю; визнається у складі прибутку або збитку щодо торгових цінних паперів, похідних фінансових інструментів та інших фінансових активів, які обліковуються за справедливою вартістю через фінансовий результат; і визнається у складі капіталу щодо активів, які відносяться до категорії активів для подальшого продажу.
Грошові кошти та їх еквіваленти являють собою активи, які можна конвертувати в готівку за першою вимогою і яким притаманний незначний ризик зміни вартості. Всі короткострокові розміщення коштів на міжбанківському ринку, за винятком депозитів „овернайт”, включено до заборгованості інших банків.
Обов’язкові резерви обліковуються за амортизованою вартістю і являють собою суми обов’язкових безпроцентних резервних активів, що не можуть використовуватися для фінансування повсякденних операцій Банку і, відповідно, не вважаються компонентом грошових коштів та їх еквівалентів.
Торгові цінні папери – це цінні папери, що були придбані з метою отримання прибутку від короткострокових коливань ціни або маржі дилера, або папери, включені до портфелю, де існує тенденція отримання короткострокових прибутків. Банк класифікує цінні папери як торговельні в разі, коли він має намір продати їх протягом нетривалого періоду після придбання, а саме протягом 3 місяців. Торгові цінні папери не переводяться з цієї категорії, навіть якщо наміри Банку в подальшому змінюються. Цінні папери, придбані для управління ліквідністю, а не для отримання короткострокових прибутків, відносяться до категорії інвестиційних цінних паперів для подальшого продажу.
Торгові цінні папери обліковуються за справедливою вартістю. Проценти, зароблені за торговими борговими цінними паперами, розраховуються з використанням методу ефективної процентної ставки і показуються у консолідованому звіті про фінансові результати як процентний дохід. Усі інші елементи змін справедливої вартості та прибуток або збиток від припинення визнання включаються до прибутку або збитку як прибуток за вирахуванням збитків від торгових цінних паперів за період, у якому він виникає.
Заборгованість інших банків обліковується тоді, коли Банк надає банкам-контрагентам грошові кошти, які підлягають погашенню на встановлену чи визначену дату; при цьому Банк не має наміру здійснювати торгові операції з дебіторською заборгованістю, що виникає. Ця дебіторська заборгованість не пов’язана з похідними фінансовими інструментами та не має ринкових котирувань.
Кредити та аванси клієнтам обліковуються, коли Банк надає грошові кошти з метою придбання або створення дебіторської заборгованості клієнта, яка не пов’язана з похідними фінансовими інструментами, не котирується на відкритому ринку та має бути погашена на встановлену чи визначену дату; при цьому Банк не має наміру здійснювати торгові операції з цією дебіторською заборгованістю.
Банк списує фінансові активи з балансу, коли активи погашені або права на отримання грошових потоків від активів інакше втратили свою чинність, або Банк передав права на отримання грошових потоків від фінансових активів, або уклав угоду про передачу, і при цьому також передав в основному всі ризики та вигоди, пов’язані з володінням активами, або Банк не передав та не залишив в основному всі ризики та вигоди володіння, але припинив здійснювати контроль. Контроль вважається збереженим, якщо контрагент не має практичної можливості повністю продати актив непов’язаній стороні без внесення додаткових обмежень на перепродаж.