М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри внутрішньої медицини медичного фак-ту №2 Завідувач кафедри проф. Жебель В. М. 200 р. Методичні рекомендації

Вид материала

Содержание

6. Матеріали для самоконтролю
Методичні рекомендації
Актуальність теми

Подобный материал:

1 ... 17 18 19 20 21 22 23 24 25

ІV. Матеріали для самоконтролю:

Зразки тестових завдань КРОК-2 (без відповідей)

1. У хворого на ЕхоКГ порожнина лівого передсердя 5,0 см, мітральний клапан фіброзно змінений, задня стулка підтягнута до передньої, рух стулок П-подібний, однонаправлений. Про що свідчать дані зміни?

A. Про стеноз мітрального отвору

B. Про недостатність мітрального клапана

C. Про пролапс мітрального клапана

D. Про дефект міжшлуночкової перетинки

E. Про дефект міжпередсердної перетинки

2. У хворої з ревматичним анамнезом на фонокардіограмі виявлено: Q - І тон - 0,09 с, амплітуда І тону над верхівкою та II тону над легеневою артерією збільшена, над верхівкою діастолічний спадаючий шум і наростаючий пресистолічний шум. Про що свідчать такі зміни?

A. Про стеноз гирла аорти

B. Про недостатність мі трального клапана

C. Про мітральний стеноз

D. Про недостатність аортальних клапанів

E. Про стеноз легеневої артерії

3. У хворої 30 років із скаргами на задишку та серцебиття, запаморочення, болі стискаючого характеру в ділянці серця, яка в дитинстві перенесла ревматичний поліартрит та хорею, при аускультації серця виявлено підсилення I тону на верхівці, пресистолічний та протодіастолічний шуми, грубий систолічний шум в другому м/р справа, який проводиться на судини шиї, ослаблення II тону на аорті, акцент II тону над легеневою артерією. На ЕКГ ознаки гіпертрофії правого та лівого шлуночків, на Ехо-КГ – збільшення розмірів порожнин лівого шлуночка та передсердя, П-подібний рух стулок мітрального клапану. Про яке ураження можна думати у даного хворого?

А. поєднана вада: мітрально-аортальний-трикуспідальний стеноз

В. поєднана вада: мітрально-аортальний стеноз

С. поєднана вада: комбінована мітральна вада та аортальна вада

D. поєднана вада: мітральний стеноз та аортальна недостатність

Е. міокардит

4. Жінка 40 років, хвора на мітральний стеноз, скаржиться на задишку, кволість, які поступово прогресують. На сьогодні може виконувати легку домашню роботу. Найбільш адекватною терапією для цієї хворої є:

A. Серцеві глікозиди

B. Біцилінотерапія

C. Вазодилататори

D. Хірургічне втручання

E. Діуретики

5. Жінка 40 років, що хворіє на мітральний стеноз ревматичного генезу, скаржиться на задишку, кашель з харкотинням, втому, які поступово прогресують. У теперішній час не може виконувати легку домашню роботу. Оберіть найбільш доцільну тактику лікування:

A. Імплантація штучного клапана

B. Біцилінотерапія

C. Антикоагулянти

D. Препарати дигіталісу

E. Мітральна комісуротомія

6. Хворий 18 років скаржиться на високий, резистентнтний до ліків АТ. Об'єктивно: пульс - 100/хв. АТ - 210/130 мм рт.ст. Ритм серцевої діяльності правильний, акцент ІІ тону у ІІ міжребер'ї справа від груднини. Вислуховується систолічний шум у зоні проекції лівої ниркової артерії. Аналіз сечі: білок - 0,033 г/л, поодинокі лейкоцити та змінені еритроцити. Який додатковий метод дослідження дозволить верифікувати діагноз?

A. Аортографія

B. Пункційна біопсія нирки

C. Внутрішньовенна урографія

D. Визначення рівня реніну плазми

E. Ехографія нирок

7. У хлопчика 16 років без клінічної симптоматики при аускультації серця виявили

акцент ІІ тону і систолічний шум на легеневій артерії. Тони серця звучні, ритмічні.

Діагноз?

A. Функціональний шум

B. Стеноз клапана легеневої артерії

C. Недостатність клапана легеневої артерії

D. Незарощення Боталової протоки

E. Дефект міжпередсердної перетинки

8. Жінка 25 років скаржиться на постійний біль в області серця, задишку при русі, загальну слабість. Об'єктивно: шкіра бліда і холодна, акроціаноз. Пульс - 96/хв., AT - 105/70 мм рт. ст. Межа серця зміщена на 2 см уліво. Перший тон над верхівкою серця ослаблений, систолічний шум над верхівкою проводиться в ліву пахвову область. Чим обумовлене порушення кровообігу?

A. Перевантаженням міокарда підвищеним опором відтоку крові

B. Перевантаженням міокарда збільшеним обсягом крові

C. Ушкодженням міокарда

E. Збільшенням обсягу циркулюючої крові

9. Жінка 23 років. Хворіє ревматизмом. Останній місяць з'явились напади ядухи. Об'єктивно: ціаноз губ, пульс - 90/хв., ритмічний, AT - 100/70 мм рт. ст. Аускультативно: вислуховується трьохчленний ритм, І тон на верхівці посилений, пресистолічний шум, акцент II тону над легеневою артерією. В легенях вислуховуються поодинокі незвучні вологі хрипи. Яка подальша тактика лікаря?

А. Лікування серцевої недостатності інгібіторами АПФ

B. Операція - протезування клапана

C. Лікування преднізолоном та аспірином

D. Лікування серцевими глікозидами

E. Оперативне лікування – комісуротомія

10. Студентка 18 років скаржиться на задишку при значному фізичному навантаженні. Стан погіршився півроку тому. Об'єктивно: пульс - 88/хв, високий. АТ- 180/20мм рт. ст. Шкіра бліда. Розміри серця збільшені вліво, доверху. В II міжребір'ї систоло-діастолічний шум, II тон над легеневою артерією підсилений. На ЕКГ ознаки гіпертрофії обох шлуночків. При рентгенологічному дослідженні грудної порожнини – пульсація та вибухання легеневого стовбура, лівого шлуночка. Якою повинна бути тактика лікаря?

A. Призначення терапевтичного лікування

B. Диспансерне спостереження

C. Консультація кардіохірурга

D. Продовження дослідження

E. Звільнення від фізичних навантажень

Зразки задач (без відповідей)

Задача №1

Хворий, 33 роки, скаржиться на біль в області серця, серцебиття і задишку при фізичному навантаженні. 15 років тому захворів гостро, спостерігався кардит, поліартрит, кільцеподібна ертема, лихоманка. Перебуває на диспансерному обліку. Щорічно двічі лікується в стаціонарі.

Об'єктивно: Загальний стан задовільний, виражена блідість шкіри. Артеріальний тиск 100/60 мм рт. ст., пульс 78 в 1 мін, ритмічний. Права межа серця визначається на 1 см від правого краю грудини, верхня — в третьому м/р по парастернальный лінії, ліва — на 2 см назовні від лівої серединно-ключичної лінії. Серцева діяльність ритмічна, тони приглушені, I тон над верхівкою серця ослаблений, грубий систолічний шум з епіцентром на аорті, ірадіює на судини шиї. Перкуторно над легенями ясний легеневий звук, при аускультації над обома легенями вислуховується везікулярне дихання. Живіт при пальпації м'який, безболісний. Печінка збільшена на 2см, безболісна, край закруглений. Набряки гомілок.

У загальному аналізі крові: гемоглобін 112 грамів/л, еритроцити 4,0-1012/л, тромбоцити 220-109/л, лейкоцити 14,0-109/л (п. 11%, с. 55%, л. 24%, м. 10%), ШЗЕ 34 мм/ч.

У біохімічному аналізі крові:білірубін загальний 16,7 мкмоль/л, АЛТ 35 од/л, АСТ 44 од/л, креатинін 68 мкмоль/л, глюкоза 4,2 ммоль/л, загальний холестерин 4,2 ммоль/л, калій 4,7 ммоль/л, натрій 138 ммоль/л, СРБ (++).

У загальному аналізі сечі: питома щільність 1018, білок відсутній, лейкоцити 3-4, еритроцити 0-1 в полі зору.

Питання:

1. Обгрунтуйте і сформулюйте діагноз.

2. Які характерні зміни чекаєте на ЕКГ і ЕХОКГ?

Задача № 2. Хворий Д., 29 років, скаржиться на задишку при фізичному навантаженні. З 14- літнього віку перебуває на диспансерному обліку з приводу ревматизму: захворювання почалося з малої хореї, поліартриту, кардиту. 1-2 рази на рік лікується в стаціонарі у зв'язку із загостренням захворювання.

Об'єктивні дані. Загальний стан задовільний. Пульс 76 - за 1 хв, ритмічний. АТ - 120 і 75 мм рт. ст. Верхівковий поштовх локалізується в V м/р зліва, на 1,5 см назовні від лівої середньоключичной лінії, ліва межа серця співпадає з верхівковим поштовхом, права визначається на 1,5 см назовні від правої грудинної лінії, верхня – ІІІ ребро. Діяльність серця рітмічна,1 тон над верхівкою серця ослаблений, II тон над легеневою артерією акцентований. Вислуховується постійний шум систоли над верхівкою. При аускультації легенів - дихання везикулярне. Живіт м'який, печінка, селезінка не пальпуються. Набряків немає.

Дані додаткових досліджень. Загальний аналіз крові - без змін. Біохимічний аналіз крові: С-реактивний білок - "+", сіалові кислоти - 0,21, серомукоїд – 0,32 ед, АСЛ-0 - 1:125. Загальний аналіз сечі: прозора, відносна щільність - 1,019, білок - сліди, лейкоцити - 3-4, еритроцити - 0-3 в полі зору, кристали оксалатів - одинокі.

Дані ЕКГ: p “mitrale”, гіпертрофія лівого шлуночку.

За даними ехокардіограмми: порожнини лівого шлуночку і лівого передсердя збільшені, гіпертрофія стінки лівого шлуночку. Питання:

1. Обгрунтуйте і сформулюйте діагноз. 2. Які заходи вторинної профілактики цього захворювання?

VI. Рекомендована література.

Основна література:

Окороков А.Н. Лечение болезней внутренних органов. Практ. Руководство в 3-х томах, Т.3, Витебск, 2002, 464с.
Окороков А.Н. Диагностика болезней внутренних органов. Практ. Руководство в 3-х томах, Т.3, Витебск, 2001, 464с.
Серкова В.К., Станіславчук М.А., Монастирський Ю.І. Факультетська терапія. Вінниця: Нова книга 2005: 624.
Середюк Н.М. Госпітальна терапія /За ред. Нейка Є.М. Івано-Франківськ: Медакадемія 2003: 1176.
Сучасні класифікації та стандарти лікування розповсюджених захворювань внутрішніх органів / за редакцією Ю.М. Мостового Вінниця: ДП «ДКФ» 2010:543

Додаткова література:

Передерій В.Г., Ткач С.М. Клінічні лекції з внутрішніх хвороб в 2-х томах Т.1., Кардіологія, ревматологія, пульмонологія, К., 1998, 496с.
Программированный тестовый контроль знаний студентов по госпитальной терапии. Учебное пособие (ред. проф. Маленького В.П.), Винница, 2000.
Сумароков А.В., Моисеев В.С. Клиническая кардиология. М, «Универсум Паблишн», 1995.
Ганджа І.М., Лисенко Г.І., Мінаков О.І. Некоронарогенні захворювання серцевого м¢яза К., Здоров¢я, 1993, 128с.

Міністерство охорони здоров’я України

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

„ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

внутрішньої медицини

мед. фак-ту №2

Зав. кафедри_______проф. В.М. Жебель

„___”_____________200__р.

Методичні рекомендації

Для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття

Назва дисципліни	Пропедевтика внутрішніх хвороб
Модуль №
Змістовний модуль №
Тема заняття	Основні симптоми та синдроми при захворюваннях підшлункової залози.
Курс	ІІІ курс
Факультет	Медичний №2

Вінниця

Актуальність теми:

Захворювання підшлункової залози зустрічаються часто, являють собою складну поліетіологічну патологію, супроводжують захворювання печінки, жовчного міхура, дванадцятипалої кишки та шлунку, мають прогресуючий перебіг, приводять до складних обмінних порушень та важких ускладнень. Діагностика захворювань підшлункової залози становить певні труднощі, які обумовлені її топографією і різносторонністю клінічних проявів.

Конкретні цілі:

Опанувати методи обстеження, вміти виявляти симптоми для діагностики захворювань підшлункової залози.

Студент повинен:

Вміти проводити розпитування при захворюваннях підшлункової залози.
Вміти проводити загальний огляд при захворюваннях підшлункової залози.
Вміти проводити пальпацію підшлункової залози, визначати симптоми її ураження.
Вміти застосовувати відповідні лабораторні, інструментальні методи дослідження для оцінки функціональних і морфологічних порушень пішлункової залози та аналізувати отримані результати.
Вміти виділяти та діагностувати синдроми, характерні для ураження підшлункової залози.

Студент повинен знати:

Симптоматологію хворих з захворюваннями підшлункової залози
Фізичні методи дослідження підшлункової залози (огляд, пальпація, перкусія, аускультація.)
Лабораторну діагностику при захворюваннях підшлункової залози.
Оцінка даних дуоденального зондування в діагностиці захворювань підшлункової залози.
Біохімічні дослідження при захворюваннях підшлункової залози.
Інструментальна діагностика хвороб підшлункової залози.
Діагностичне значення копрологічного дослідження.

Базовий рівень підготовки.

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
Біохімія, нормальна фізіологія, анатомія	Уявлення про нормальну структуру та функції підшлункової залози.

Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів та характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття.

термін

Визначення

1. хронічний панкреатит (ХП)

2. основні клінічні симптоми та синдроми, характерні для ХП

3. синдром зовнішньо секреторної недостатності ПЗ

4. синдром ендокринної недостатності

5. мінімальний обсяг обстежень при захворюванні ПЗ

6. амілаза крові

амілаза (діастаза) сечі

- хронічне запальне пошкодження тканини ПЗ з деструкцією екзокринної паренхіми, фіброзом, в подальшому, деструкцією ендокринної паренхіми

- больовий синдром (виразкоподібний, за типом лівобічної ниркової коліки, синдром „правого підребер’я” з жовтяницею, оперізуючий з іррадіацією в спину, дисмоторний у сполученні з відчуттям важкості після їжі та блюванням, розповсюджений без чіткої локалізації); диспепсичний, синдром зовнішньо секреторної недостатності ПЗ, синдром ендокринної недостатності, синдром запальної та ферментативної інтоксикації (кволість, гіпотонія, тахікардія, лейкоцитоз, прискорення ШОЄ), синдром стискання сусідніх органів.

- проявляється мальдигестією, поліфекалією, лієнтереєю, стеатореєю, схудненням, гіповітамінозом, анемією, порушенням статевої функції гіпотонією.

- гіперглікемічні стани або „панкреатогенний” цукровий діабет в періоди загострення. Порушення толерантноті до глюкози

- амілаза крові та сечі, копрограма, УЗД органів черевної порожнини, УЗ дослідження ПЗ, виключення синдромоподібних захворювань (ураження шлнку та ДПК, хронічного ентероколіту, раку шлунку, ПЗ, попереково-ободової кишки)

- 55-220 од/л

- 16-64 од

Теоретичні питання до заняття

Симптоматологія хворих з захворюваннями підшлункової залози
Фізичні методи дослідження підшлункової залози (огляд, пальпація, перкусія, аускультація.)
Лабораторна діагностика при захворюваннях підшлункової залози.
Оцінка даних дуоденального зондування в діагностиці захворювань підшлункової залози.
Біохімічні дослідження при захворюваннях підшлункової залози.
Інструментальна діагностика хвороб підшлункової залози.
Діагностичне значення копрологічного дослідження.

Практичні роботи, які виконують на занятті.

- пальпація підшлункової залози

- визначення болючості в зонах Шоффара, Губергріца-Скульского, точках Дежардена, Губергріца, Мейо-Робсона, симптому Воскресенського

- оцінка результатів біохімічного аналізу крові

- оцінка результатів копрологічного дослідження

- оцінка результатів УД підшлункової залози

5. Зміст теми.

Захворювання підшлункової залози (ПЗ) зустрічаються часто, являють собою складну поліетіологічну патологію, супроводжують захворювання печінки, жовчного міхура, дванадцятипалої кишки та шлунку, мають прогресуючий перебіг, приводять до складних обмінних порушень та важких ускладнень. Діагностика захворювань підшлункової залози становить певні труднощі, які обумовлені її топографією і різносторонністю клінічних проявів. Одним з найчастіших захворювань ПЗ є хронічний панкреатит (ХП).

Хронічний панкреатит (ХП)- це хронічне запальне пошкодження тканини ПЗ з деструкцією екзокринної паренхіми, фіброзом, в подальшому, деструкцією ендокринної паренхіми. Основні клінічні симптоми та синдроми, характерні для ХП: больовий синдром (виразкоподібний, за типом лівобічної ниркової коліки, синдром „правого підребер’я” з жовтяницею, оперізуючий з іррадіацією в спину, дисмоторний у сполученні з відчуттям важкості після їжі та блюванням, розповсюджений без чіткої локалізації); диспепсичний (зниження апетиту, блювання, що не приносить полегшення, відрижка, проноси), синдром зовнішньо секреторної недостатності ПЗ, синдром ендокринної недостатності, синдром запальної та ферментативної інтоксикації (кволість, гіпотонія, тахікардія, лейкоцитоз, прискорення ШОЄ), синдром стискання сусідніх органів (проявляється жовтяницею, дуоденостазом, під печінковою портальною гіпертензією) . Часто основні прояви ХП обумовлені синдромом зовнішньо секреторної недостатності ПЗ, який проявляється мальдигестією, поліфекалією, лієнтереєю, стеатореєю, схудненням, гіповітамінозом, анемією, порушенням статевої функції гіпотонією. У разі тривалого або активного важкого перебігу захворювання розвивається синдром ендокринної недостатності - гіперглікемічні стани або „панкреатогенний” цукровий діабет в періоди загострення, порушення толерантності до глюкози. За перебігом виділяють: ХП з легким перебігом, середньої важкості та важким перебігом. Діагностика ХП ґрунтується на даних об’єктивного обстеження, особливу увагу звертають на виявлення специфічних зон болючості та симптомів, даних лабораторного та інструментального дослідження. Мінімальний обсяг обстежень при захворюванні ПЗ включає в себе визначення амілази крові та сечі, копрогрологічне дослідження, УЗД органів черевної порожнини, УЗ дослідження ПЗ, виключення синдромоподібних захворювань (ураження шлунку та ДПК, хронічного ентероколіту, раку шлунку, ПЗ, попереково-ободової кишки)

6. Матеріали для самоконтролю: тести, ситуаційні задачі додаються

7. Література

Основна:

а) Пропедевтика внутрішніх хвороб за редакцією Ю.І. Децика. – Київ, “Здоров’я”, 1998. – 502с.

б) Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими за редакцією А.В. Єпішина. – Тернопіль, “Укрмедкнига”, 2001. – 767с.

в) Гребенев А.Л. Пропедевтика внутренних болезней. – М., Медицина, 2000. – 528с.

Додаткова

а) Пелещук А.П., Передерій В.Т., Рейдерман М.І. Фізичні методи дослідження в клініці внутрішніх хвороб. – К., “Здоров”я”, 1993. – 102с.

б) Окороков А.М. Диагностика болезней внутренних органов. – М., Мед. литература., том №1., 1999. – 548с.

в) Губергриц Н.Б., Христич Т.Н. Клиническая панкреатология. – Донецк, 2000. – 410с.

г) Читар Р. Мак Немен. Секрети гастроентерологии. – Санкт-Петербург, 1999. – 1021с.

Міністерство охорони здоров’я України

Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова

Затверджено

на методичній нараді кафедри внутрішньої медицини

медичного факультету №2

Завідувач кафедри

__________проф. В.М.Жебель

«___» ___________200 __ р.

Методичні рекомендації

для самостійної роботи студентів

при підготовці до практичного заняття

Навчальна дисципліна	Пропедевтика внутрішньої медицини
Модуль №
Змістовий модуль №
Тема заняття	Геморагічні синдроми та патологія системи згортання крові. Синдром дисемінованого внутрішньосудинного мікрозгортання крові
Курс	3
Факультет	медичний №2

Актуальність теми

Геморагічний синдром є потенційно небезпечною для життя патологією. В той же час в рамках синдрому існує багато форм (нозологічних і синдромів), які відрізняються між собою за сутністю, патогенезом кровоточивості, а отже, для надання ефективної медичної допомоги необхідно вміти їх розрізняти, діагностувати конкретні гаморагічні діатези.

Конкретні цілі:

вміти обстежити (провести розпитування і фізичне обстеження) хворого з геморагічними проявами;
ідентифікувати симптоми і синдроми, характерні для патології гемостазу;
за особливостями геморагічного синдрому визначати належність патології до конкретного типу: гемофілії, тромбоцитопенії/тромбоцитопатії, геморагічного васкуліту, синдрому дисемінованого згортання крові;
вміти запропонувати адекватні методи обстеження при підозрі на конкретну патологію гемостазу: гемофілію, тромбоцитопенчіну пурпуру, геморагічний васкуліт, синдром дисемінованого згортання крові;
трактувати результати додаткових методів обстеження, які використовуються для діагностики за геморагічного синдрому:
вміти пояснити патогенез клінічних симптомів, синдромів та лабораторних симптомів при геморагічних діатезах та ДВЗ-синдромі.

Базові знання, необхідні для вивчення теми

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
Нормальна фізіологія Гістологія Патологічна фізіологія	Знати компоненти системи гемостазу, механізми її функціонування Знати тромбоцитопоез Знати механізми кровоточивості при гемофілії, тромбоцитопенії, геморагічному васкуліті, ДВЗ-синдромі

Blog

М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри внутрішньої медицини медичного фак-ту №2 Завідувач кафедри проф. Жебель В. М. 200 р. Методичні рекомендації

Содержание