Зміст Вступ. Переклад Т. Шарашидзе 7 Передмова
| Вид материала | Документы |
- Зміст передмова, 1595.13kb.
- Програма фахових вступних випробувань для навчання на освітньо-кваліфікаційному рівні, 985.48kb.
- Зміст, 329.83kb.
- Зміст, 410.71kb.
- Зміст, 429.02kb.
- Зміст, 384.58kb.
- Зміст вступ, 361.97kb.
- Зміст, 242.29kb.
- Міністерство освіти І науки україни, 239.79kb.
- Зміст Вступ, 574.44kb.
641
МСБО 12 (переглянутий у 1996 р.)
31. Якщо підприємство нещодавно зазнало збитків, воно керується положеннями параграфів 35 та 36.
Негативний гудвіл
32. Даний стандарт не дозволяє визнавати відстрочений податковий актив, який виникає від тимчасових різниць, що не підлягають оподаткуванню і пов'язані із негативним гудвілом, котрий вважається відстроченим доходом відповідно до МСБО 22 "Об'єднання компаній", оскільки негативний гудвіл є залишковою частиною, а визнання відстроченого податкового активу призвело б до збільшення балансової вартості негативного гудвілу.
Первісне визнання активу чи зобов'язання
33. Єдиним випадком виникнення відстроченого податкового активу після первісного визнання активу є випадок, коли державний грант, що не підлягає оподаткуванню і пов'язаний з активом, вираховується при визначенні балансової вартості активу; але з метою оподаткування він не вираховується з суми активу, яка амортизується (іншими словами, з його податкової бази); балансова вартість активу менша його податкової бази, і це призводить до тимчасової різниці, що не підлягає оподаткуванню. Державні гранти можна також визнавати як відстрочений дохід, в даному випадку різниця між відстроченим доходом та його нульовою податковою базою є тимчасовою різницею, що не підлягає оподаткуванню. Який би метод подання підприємство не прийняло, воно не визнає остаточного відстроченого податкового активу через причини, що наведені в параграфі 22.
Невикористані податкові збитки та невикористані
податкові пільги
34. Відстрочений податковий актив слід визнавати для перенесення на наступні періоди невикористаних податкових збитків та невикористаних податкових пільг тою мірою, якою є ймовірна наявність майбутнього оподаткованого прибутку, щодо якого можна використати невикористані податкові збитки та невикористані податкові пільги.
35. Критерії визнання відстрочених податкових активів, що виникають від перенесення на наступні періоди невикористаних податкових збитків або невикористаних податкових пільг, є
642
МСБО 12 (переглянутий у 1996 р.)
такими ж, як критерії визнання відстрочених податкових активів, що виникають від тимчасових різниць, які не підлягають оподаткуванню. Однак існування невикористаних податкових збитків є вагомим свідченням того, що майбутній оподаткований прибуток не буде наявним. Отже, якщо підприємство має недавні збитки, воно визнає відстрочений податковий актив, що виникає від невикористаних податкових збитків або невикористаних податкових пільг, тільки тою мірою, якою підприємство має достатні тимчасові різниці, що підлягають оподаткуванню, або є переконливе інше свідчення того, що достатній оподаткований прибуток буде в наявності, щодо якого підприємство може використати невикористані податкові збитки або невикористані податкові пільги. За таких обставин, параграф 82 вимагає розкриття інформації про суму відстроченого податкового активу, а також характер свідчення, яким підкріплюється його визнання.
36. Підприємство при визначенні ймовірної наявності достатнього оподаткованого прибутку, стосовно якого можна використати невикористані податкові збитки або невикористані податкові пільги, розглядає такі критерії:
а) чи має підприємство достатні тимчасові різниці, які підлягають оподаткуванню і відносяться до того ж податкового органу та того ж платника податків і які призведуть до виникнення сум, що підлягають оподаткуванню, а також щодо яких можна використати невикористані податкові збитки або невикористані податкові пільги, перш ніж закінчиться термін їх чинності;
б) чи є ймовірним, що підприємство матиме оподатковані прибутки до закінчення терміну чинності невикористаних податкових збитків чи невикористаних податкових пільг;
в) чи виникають невикористані податкові збитки через відомі причини, повторення яких малоймовірне;
г) чи має підприємство можливості планувати податки (див. параграф ЗО), що створять оподаткований прибуток у тому періоді, в якому можна використати невикористані податкові збитки або невикористані податкові пільги.
Наскільки не є вірогідним, що буде в наявності оподаткований прибуток, щодо якого можна використати невикористані податкові збитки або невикористані податкові пільги, настільки ж відстрочений податковий актив не визнається.
643
МСБО 12 (переглянутий у 1996 р.)
Переоцінка невизнаних відстрочених податкових активів
37. На кожну дату балансу підприємство переоцінює невизнані відстрочені податкові активи. Підприємство визнає раніше-невизнані відстрочені податкові активи тою мірою, якою стає ймовірним, що майбутній оподаткований прибуток дасть можливість відшкодувати відстрочений податковий актив. Наприклад, поліпшення умов торгівлі може збільшити ймовірність того, що підприємство буде спроможним генерувати достатній оподаткований прибуток у майбутньому, щоб відстрочений податковий актив відповідав критеріям визнання, викладеним у параграфах 24 або 34. Ще один приклад — коли підприємство переоцінює відстрочений податковий актив на дату об'єднання компаній або після неї (див. параграфи 67 та 68).
Інвестиції в дочірні підприємства, відділення, асоційовані компанії та частки в спільних підприємствах
38. Тимчасові різниці виникають, коли балансова вартість інвестицій в дочірні підприємства, відділення, асоційовані компанії та частки в спільних підприємствах (іншими словами, частки материнської компанії або інвестора в чистих активах дочірніх підприємств, відділень, асоційованих компаній або об'єкта інвестицій, в тому числі балансова вартість гудвілу) відрізняється від податкової бази (яка часто є собівартістю) інвестицій або часток. Такі різниці можуть виникати за кількох різних умов, наприклад:
а) наявність нерозподіленого прибутку дочірніх підприємств, відділень, асоційованих компаній та спільних підприємств;
б) зміна валютного курсу, коли материнська компанія і дочірнє підприємство знаходяться в різних країнах;
в) зменшення балансової вартості інвестиції в асоційовану компанію до суми, що підлягає відшкодуванню.
У консолідованих фінансових звітах тимчасова різниця може відрізнятися від тимчасової різниці, пов'язаної з цією інвестицією у фінансових звітах материнської компанії, якщо материнська компанія веде облік інвестиції у своїх окремих фінансових звітах за собівартістю або за переоціненою сумою.
644
МСБО 12 (переглянутий у 1996 р.)
39. Підприємству слід визнавати відстрочені податкові зобов'язання щодо всіх тимчасових різниць, які підлягають оподаткуванню і пов'язані з інвестиціями в дочірні підприємства, відділення, асоційовані компанії та із частками в спільних підприємствах, за винятком тих ситуацій, коли задовольняються обидві такі умови:
а) материнська компанія, інвестор або учасник спільного підприємства може контролювати визначення часу сторнування тимчасової різниці;
б) є ймовірність, що тимчасова різниця не буде сторнуватися в найближчому майбутньому.
40. Оскільки материнська компанія контролює дивідендну політику дочірнього підприємства, вона спроможна контролювати визначення часу сторнування тимчасових різниць, що пов'язані з цією інвестицією (в тому числі тимчасових різниць, що виникають не тільки від нерозподіленого прибутку, але також від будь-яких змін курсових різниць). Крім того, часто практично неможливо визначити суму податків на прибуток, яку потрібно буде сплатити при сторнуванні тимчасової різниці. Таким чином, якщо материнська компанія визначила, що ці прибутки не будуть розподілені в найближчому майбутньому, вона не визнає відстрочене податкове зобов'язання. Те ж відноситься і до інвестицій у відділення.
41. Підприємство веде облік у своїй власній валюті немонетар-них активів та зобов'язань закордонної господарської одиниці, яка є складовою частиною підприємства (див. МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів"). Якщо оподаткований прибуток або податковий збиток закордонної господарської одиниці (та отже, податкова база їх немонетарних активів і зобов'язань) визначається в іноземній валюті, то зміни валютного курсу призводять до виникнення тимчасових різниць. Оскільки такі тимчасові різниці відносяться до власних активів і зобов'язань закордонної господарської одиниці, а не до інвестиції в цю закордонну господарську одиницю підприємства, що звітує, то воно визнає остаточне відстрочене податкове зобов'язання або (згідно з параграфом 24) актив. Остаточний відстрочений податок включається до складу витрат або доходів у звіті про прибутки і збитки (див. параграф 58).
42. Інвестор в асоційовану компанію не контролює це підприємство і, як правило, не спроможний визначати його дивідендну
645
МСБО 12 (переглянутий у 1996 р.)
політику. Таким чином, при відсутності угоди, згідно з вимогами якої прибуток асоційованої компанії не буде розподілений у найближчому майбутньому, інвестор визнає відстрочене податкове зобов'язання, що виникає від тимчасових різниць, які підлягають оподаткуванню і відносяться до інвестиції в асоційовану компанію. У деяких випадках інвестор може не бути спроможним визначити суму податку, яка була б сплачена, якщо він відшкодує собівартість інвестиції в асоційовану компанію, але може визначити, що вона дорівнюватиме або перевищуватиме мінімальну суму. В таких випадках відстрочене податкове зобов'язання оцінюється за цією сумою.
43. В угоді, яку укладають учасники спільного підприємства, як правило, передбачається розподіл прибутку та визначається, чи є необхідною згода всіх учасників або їх визначеної більшості для рішення таких питань. Якщо учасник спільного підприємства може контролювати розподіл прибутку й існує ймовірність, що цей прибуток у найближчому майбутньому не буде розподілено, то відстрочене податкове зобов'язання не визнається.
44. Відстрочений податковий актив щодо всіх тимчасових різниць, що не підлягають оподаткуванню і виникають від інвестицій у дочірні підприємства, відділення, асоційовані компанії та часток в спільних підприємствах, підприємству слід визнавати, тоді і тільки тоді, коли існує ймовірність, що:
а) тимчасова різниця буде сторнуватися у найближчому майбутньому;
б) оподаткований прибуток буде в наявності і до нього можна застосувати тимчасову різницю.
45. Підприємство при вирішенні питання, чи визнавати відстрочений податковий актив щодо тимчасових різниць, які не підлягають оподаткуванню і відносяться до його інвестицій у дочірні підприємства, відділення, асоційовані компанії, а також до його часток в спільних підприємствах, керується викладеним у параграфах 28—31-
646
МСБО 12 (переглянутий у 1996 р.)
Оцінка
46. Поточні податкові зобов'язання (активи) за поточний та попередній періоди слід оцінювати за сумою, яку передбачається сплатити податковим органам (відшкодувати від податкових органів) з застосуванням ставок оподаткування та податкового законодавства, які чинні або в основному чинні на дату балансу.
47. Відстрочені податкові активи та зобов 'язання повинні оцінюватися за ставками оподаткування, які передбачається використовувати в періоді реалізації активу чи розрахунку за зобов'язанням, на основі ставок оподаткування та податкового законодавства, які чинні або в основному чинні на дату балансу.
48. Поточні та відстрочені податкові активи і зобов'язання, як правило, оцінюються з застосуванням ставок оподаткування (та податкового законодавства), які були прийняті. Проте в деяких юрисдикціях оголошення податкових ставок (та податкового законодавства) державними органами має ефект фактичного набрання ними чинності, що може відбутися через кілька місяців після оголошення. У таких випадках податкові активи та зобов'язання оцінюються з застосуванням оголошеної ставки оподаткування (та податкового законодавства).
49. Якщо різні ставки оподаткування застосовуються в залежності від різних рівнів оподаткованого прибутку, відстрочені податкові активи та зобов'язання вимірюються з застосуванням середніх ставок оподаткування, які передбачається застосувати до оподаткованого прибутку (податкового збитку) у тих періодах, в яких очікується сторнування тимчасових різниць.
50. Згідно з роз'ясненням у параграфі 3, даний стандарт не визначає, коли і як підприємству слід відображати в обліку податкові наслідки дивідендів та інших виплат підприємством, що звітує.
51. Оцінка відстрочених податкових зобов'язань та відстрочених податкових активів повинна відображати податкові наслідки, які відповідали б способу, котрим підприємство передбачає на дату балансу відшкодувати або компенсувати балансову вартість своїх активів та зобов'язань.
647
МСБО 12 (переглянутий у 1996 р.)
52. У деяких юрисдикціях спосіб відшкодування (компенсації) підприємством балансової вартості активу (зобов'язання) може впливати на один або на обидва такі елементи:
а) ставку оподаткування, що застосовується, коли підприємство відшкодовує (компенсує) балансову вартість активу (зобов'язання);
б) податкову базу активу (зобов'язання).
У таких випадках підприємство оцінює відстрочені податкові зобов'язання та відстрочені податкові активи, застосовуючи ставку оподаткування і податкову базу, які відповідають способу відшкодування або компенсації.
| Приклад А Балансова вартість активу становить 100, його податкова база — 60. Ставка оподаткування в 20% застосовувалася б, якби актив був реалізований, а ставка оподаткування в 30% застосовувалася б до інших прибутків. Підприємство визнає відстрочене податкове зобов'язання 8 (40 за ставкою в 20%), якщо воно передбачає продати актив без його подальшого використання, і відстрочене податкове зобов'язання 12 (40 за ставкою в 30%), якщо воно передбачає утримувати актив і відшкодувати його балансову вартість шляхом використання. |
648
МСБО 12 (переглянутий у 1996 р.)
| Приклад Б Собівартість активу становить 100, його балансова вартість 80 була переоцінена до 150. З метою оподаткування відповідне коригування проведене не було. Кумулятивна амортизація з метою оподаткування становить ЗО, ставка оподаткування дорівнює 30%. Якщо актив продається за ціною вище його собівартості, кумулятивна податкова амортизація у сумі ЗО буде включена в оподаткований прибуток, але надходження від реалізації, що перевищують собівартість активу, оподаткуванню не підлягають. Податкова база активу становить 70, існує тимчасова різниця у сумі 80, що підлягає оподаткуванню. Якщо підприємство передбачає відшкодувати балансову вартість шляхом використання активу, то воно повинне отримати оподаткований прибуток у сумі 150, але зможе вирахувати амортизацію тільки 70. За цією схемою відстрочене податкове зобов'язання становить 24 (80 за ставкою 30%). Якщо підприємство передбачає відшкодувати балансову вартість шляхом негайного продажу активу за 150, то відстрочене податкове зобов'язання вираховуватиметься таким чином: | |||
| | Тимчасова різниця, що підлягає оподаткуванню | Ставка податку | Відстрочене податкове зобов'язання |
| Кумулятивна податкова амортизація | 30 | 30% | 9 |
| Надходження, що перевищують собівартість | 50 | нуль | - |
| Усього | 80 | | 9 |
| (Примітка: відповідно до вимог параграфа 61, додаткові відстрочені податки, що виникають після переоцінки, дебетуються безпосередньо на рахунок власного капіталу). | |||
649
МСБО 12 (переглянутий у 1996 р.)
| Приклад В Умови такі ж, що і в прикладі Б, тільки якщо актив буде реалізований за ціною вище його собівартості, то кумулятивна податкова амортизація буде включена до оподаткованого прибутку (за ставкою 30%), а надходження від реалізації оподатковуватимуться за ставкою 40% після вирахування скори-гованої на інфляцію собівартості 110. Якщо підприємство передбачає відшкодувати балансову вартість шляхом використання активу, воно повинне буде отримати оподаткований прибуток у сумі 150, але зможе вирахувати амортизацію тільки у сумі 70. За цією схемою податкова база дорівнює 70, виникає тимчасова різниця у сумі 80, яка підлягає оподаткуванню, і відстрочене податкове зобов'язання у сумі 24 (80 за ставкою 30%), як і в прикладі Б. Якщо підприємство передбачає відшкодувати балансову вартість шляхом негайного продажу активу за 150, то воно зможе вирахувати проіндексовану собівартість у сумі 110. Чисті надходження у сумі 40 оподатковуватимуться за ставкою 40%. Крім того, до оподаткованого прибутку буде включена кумулятивна податкова амортизація у сумі ЗО, що оподатковуватиметься за ставкою 30%. За цією схемою податкова база дорівнює 80 (110 мінус ЗО), існує тимчасова різниця у сумі 70, що підлягає оподаткуванню, і відстрочене податкове зобов'язання у сумі 25 (40 за ставкою 40% плюс ЗО за ставкою 30%). Якщо податкова база в цьому прикладі не є очевидною відразу, корисним буде врахування основного принципу, який викладений у параграфі 10. (Примітка: відповідно до вимог параграфа 61, додатковий відстрочений податок, що виникає після переоцінки, дебетується безпосередньо на власний капітал). |
53. Відстрочені податкові активи та зобов'язання не повинні дисконтуватися.
54. Надійне визначення відстрочених податкових активів та зобов'язань на основі дисконтування вимагає складання детального графіка сторнування кожної тимчасової різниці. В багатьох випадках складання такого графіка практично неможливе або дуже складне. Таким чином, не є доцільним вимагати від підприємства дисконтування відстрочених податкових активів та зобов'язань. Дозвіл, але не вимога щодо дисконтування,
650
МСБО 12 (переглянутий у 1996 р.)
обов'язково призведе до неможливості порівняння відстрочених податкових активів та зобов'язань різних підприємств. Таким чином, цим стандартом не вимагається і не дозволяється дисконтування відстрочених податкових активів та зобов'язань.
55. Тимчасові різниці визначають посилання на балансову вартість активу чи зобов'язання. Це застосовується, навіть якщо балансова вартість сама визначається на основі дисконтування, наприклад, у випадку зобов'язань щодо пенсійного забезпечення (див. МСБО 19 "Витрати на пенсійне забезпечення").
56. Балансову вартість відстроченого податкового активу слід переглядати на кожну дату балансу. Підприємству необхідно зменшити балансову вартість відстроченого податкового активу в тих межах, в яких більш не є ймовірним, що достатній оподаткований прибуток буде наявним, щоб дозволити використати вигоду від цього відстроченого податкового активу повністю або частково. Будь-яке зменшення такого роду слід сторнувати тою мірою, якою стає ймовірною наявність достатнього оподаткованого прибутку.
Визнання поточних та відстрочених податків
57. Облік впливу операції чи іншої події на поточні та відстрочені податки відповідає обліку самої операції чи події. Цей принцип розкривається в параграфах 58—68.
Звіт про прибутки та збитки
58. Поточні і відстрочені податки слід визнавати як дохід або витрати та включати в чистий прибуток або збиток за період, окрім випадків, коли податки виникають від:
а) операції або події, яка визнається, в тому ж або в іншому періоді безпосередньо у власному капіталі (див. параграфи 61—65);
б) об'єднання компаній, яке є придбанням (див. параграфи 66-68).
651
МСБО 12 (переглянутий у 1996 р.)
59. Більшість відстрочених податкових зобов'язань та відстрочених податкових активів виникає, коли доходи або витрати включаються до облікового прибутку одного періоду, а до оподаткованого прибутку (податкового збитку) іншого періоду. Остаточний відстрочений податок визнається у звіті про прибутки та збитки. Прикладами цього є:
а) дохід від відсотків, роялті, дивідендів, який отримується із затримкою та включається до облікового прибутку на основі розподілу за часом відповідно до МСБО 18 "Дохід", але включається до оподаткованого прибутку (податкового збитку) на касовій основі;
б) витрати на розробки, які були капіталізовані відповідно до МСБО 9 "Витрати на дослідження та розробки" і амортизуються у звіті про прибутки і збитки, але були вирахувані з метою оподаткування в момент їх виникнення.
60. Балансова вартість відстрочених податкових активів та зобов'язань може змінюватися, навіть коли сума відповідних тимчасових різниць не змінюється. Це може відбуватися внаслідок:
а) зміни ставок оподаткування або податкового законодавства;
б) переоцінки спроможності відшкодувати відстрочені податкові активи;
в) зміни передбаченого способу відшкодування балансової вартості активу.
Остаточний відстрочений податок визнається у звіті про прибутки та збитки, окрім випадків, коли податок пов'язаний зі статтями, які вже були попередньо проведені за дебетом чи кредитом власного капіталу (див. параграф 63).
Статті, що безпосередньо кредитуються чи дебетуються на власний капітал
61. Поточні та відстрочені податки слід проводити безпосередньо за дебетом чи кредитом власного капіталу, якщо податок відноситься до статей, які проводяться безпосередньо за дебетом чи кредитом власного капіталу у тому ж самому чи в іншому періоді.