Зміст Вступ. Переклад Т. Шарашидзе 7 Передмова

Вид материала

Документы

Содержание Відсотки, дивіденди, збитки та прибутки Згортання фінансового активу та фінансового зобов'язання Строки, умови та облікова політика

Подобный материал:

• Зміст передмова, 1595.13kb.
• Програма фахових вступних випробувань для навчання на освітньо-кваліфікаційному рівні, 985.48kb.
• Зміст, 329.83kb.
• Зміст, 410.71kb.
• Зміст, 429.02kb.
• Зміст, 384.58kb.
• Зміст вступ, 361.97kb.
• Зміст, 242.29kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 239.79kb.
• Зміст Вступ, 574.44kb.

545

МСБО 32

26. Класифікація компонентів зобов'язань та капіталу відносно ін­струмента, який можна конвертувати, не переглядається в результаті зміни ймовірності того, що опціон конвертування буде здійснений, навіть якщо здійснення опціону може стати, як здається деяким утримувачам, економічно вигідним. Утриму­вачі не завжди діють так, як можна очікувати, тому що, на­приклад, оподаткування внаслідок конвертування є різним для різних утримувачів. Крім того, ймовірність конвертування змі­нюється з часом. Зобов'язання емітента здійснити майбутні платежі залишається неурегульованим, доки воно не буде погашеним внаслідок конвертування, закінчення строку пога­шення інструмента або деяких інших операцій.

27. Фінансовий інструмент може містити компоненти, які не є ні фінансовими зобов'язаннями, ні інструментами капіталу емі­тента. Так, інструмент може надавати утримувачу право на отримання нефінансового активу, наприклад товару, за який здійснюються розрахунки, і на право опціону обміняти це право на акції емітента. Емітент визнає і подає інформацію про інструмент капіталу (опціон обміну) окремо від компо­нентів зобов'язань складного інструмента незалежно від того, чи є зобов'язання фінансовими або нефінансовими.

28. Даний стандарт не поширюється на оцінку фінансових акти­вів, фінансових зобов'язань та інструментів капіталу і, отже, не визначає конкретного методу встановлення балансової вар­тості компонентів зобов'язань та капіталу, що містяться в одно­му інструменті. Можна застосовувати такі підходи:

а) встановлення залишкової суми компонента (часто інстру­мента капіталу), оцінку якого здійснити важче, після вилу­чення з інструмента в цілому суми, окремо встановленої для компонента, оцінку якого можна легше здійснити;

б) окрема оцінка компонентів зобов'язання та капіталу і кори­гування цих сум на пропорційній основі тією мірою, яка необхідна, щоб сума компонентів дорівнювала вартості ін­струмента в цілому.

Сума балансової вартості, визначена для компонентів зобов'­язань та капіталу після первісного визнання, завжди дорівнює балансової вартості, яка була б встановлена для інструмента в цілому. Ніякі прибутки або збитки не виникають від окремого визнання та подання інформації про компоненти інструмента.


546

МСБО 32

29. Відповідно до першого підходу, який наведено у параграфі 28, емітент облігації, яку можна конвертувати в звичайні акції, спочатку визначає балансову вартість фінансового зобов'язання шляхом дисконтування потоку майбутніх платежів відсотків та основної суми за переважною ринковою ставкою для подібних зобов'язань, які не мають супутнього компонента капіталу. Ба­лансову вартість інструмента капіталу, представленого опці-оном на конвертування інструмента в звичайні акції, можна визначити після цього шляхом вилучення балансової вартості фінансового зобов'язання з вартості складного інструмента в цілому. Відповідно до другого підходу, емітент визначає вар­тість опціону прямо або шляхом посилання на справедливу вартість подібного опціону, якщо він існує, або застосовуючи модель опціонного ціноутворення. Вартість, визначена для кож­ного компонента, потім коригується на пропорційній основі тою мірою, яка необхідна, щоб сума балансової вартості, вста­новленої для компонентів, дорівнювала сумі компенсації, от­риманій за облігацію, яку можна конвертувати.

Відсотки, дивіденди, збитки та прибутки

30. Відсотки, дивіденди, збитки та прибутки, пов'язані з фі­нансовим інструментом або його складовою частиною, класифікованою як фінансове зобов'язання, слід відобража­ти в звіті про прибутки та збитки як витрати або дохід. Емітент прямо дебетує на власний капітал виплати ут­римувачам фінансового інструмента, класифікованого як інструмент капіталу.

31. Класифікація фінансового інструмента в балансі визначає, чи будуть відсотки, дивіденди, збитки та прибутки, пов'язані з цим інструментом, класифіковані як витрати або дохід і ві­дображені в звіті про прибутки та збитки. Отже, виплати дивідендів на акції, класифіковані як зобов'язання, класифіку­ються як витрати подібно до відсотків за облігацією і відобра­жаються в звіті про прибутки та збитки. Аналогічно, прибут­ки та збитки, пов'язані з викупом або рефінансуванням інстру­ментів, класифікованих як зобов'язання, відображаються в звіті про прибутки та збитки в той час, коли викуп або рефінан­сування інструментів, класифікованих як власний капітал емі­тента, відображаються як зміни у власному капіталі емітента.

32. Дивіденди, класифіковані як витрати, можна подавати в звіті про прибутки та збитки або разом із відсотками за іншими зобов'язаннями, або у вигляді окремої статті. Розкриття інфор-


547

МСБО 32

мації про відсотки та дивіденди має відповідати вимогам МСБО 5 "Інформація, яка підлягає розкриттю у фінансових звітах" та МСБО ЗО "Розкриття інформації у фінансових зві­тах банків та подібних фінансових установ". За деяких обста­вин, внаслідок суттєвих різниць між відсотками та дивіден­дами, пов'язаних із такими питаннями, як відсоткові платежі, що вираховуються з податків, є доцільним окреме розкриття інформації про них у звіті про прибутки та збитки. Розкриття сум податкового впливу здійснюється відповідно до вимог міжнародного стандарту бухгалтерського обліку МСБО 12 "Облік податків на прибуток".

Згортання фінансового активу та фінансового зобов'язання

33. Слід здійснювати згортання фінансового активу та фі­нансового зобов'язання і вказувати чисту суму в балансі, якщо підприємство:

а) має юридична забезпечене право на згортання визнаних сум;

б) має намір або погасити зобов'язання на нетто-основі, або реалізувати актив і одночасно погасити зобов'язання.

34. Даний стандарт вимагає подання фінансових активів та фінан­сових зобов'язань на нетто-основі, коли така основа відобра­жає очікуваний підприємством майбутній рух грошових кош­тів від погашення двох або кількох окремих фінансових ін­струментів. Якщо підприємство має право отримувати або сплачувати одну чисту суму і має намір зробити це, воно, власне, має лише один фінансовий актив або лише одне фі­нансове зобов'язання. За інших обставин фінансові активи та фінансові зобов'язання подаються окремо одні від одних від­повідно до їх характеристик як ресурсів або зобов'язань під­приємства.

35. Згортання визнаного фінансового активу та визнаного фінан­сового зобов'язання і подання чистої суми відрізняються від припинення визнання фінансового активу або фінансового зобов'язання. В той час, як згортання не призводить до визнання прибутку або збитку, припинення визнання фінансового ін­струмента не тільки призводить до вибуття раніше визнаної статті з балансу, але й може також призводити до визнання прибутку або збитку.


548

МСБО 32

36. Право згортання — це юридичне, визначене контрактом або іншим чином право дебітора гасити чи інакше вилучати всю або частину суми до сплати позикодавцю шляхом зарахування цієї суми в суму до сплати від позикодавця. За незвичайних обставин дебітор може мати юридичне право зараховувати суму до сплати від третьої сторони в суму до сплати креди­тору за умови, що існує угода між трьома сторонами, в якій чітко встановлено право дебітора на згортання. Оскільки пра­во на згортання є юридичним правом, умови, які визначають це право, можуть бути різними в різних юрисдикціях і слід обережно визначати, які закони застосовувати до взаємовід­носин між сторонами.

37. Наявність юридичне забезпеченого права на згортання фі­нансового активу та фінансового зобов'язання впливає на пра­ва та зобов'язання, які пов'язані з фінансовим активом та фінан­совим зобов'язанням, і може суттєво впливати на доступність підприємства кредитному ризику та ризику ліквідності. Од­нак наявність права не є достатньою основою для згортання. Відсутність наміру здійснити право або одночасно погасити зобов'язання не впливає на визначення суми і часу майбутнього руху грошових коштів підприємства. Коли підприємство дій­сно має намір здійснити право або одночасно погасити зобо­в'язання, подання активу та зобов'язання на нетто-основі більш точно відображає суми визначення часу очікуваного майбут­нього руху грошових коштів, а також ризики, яким доступний цей рух грошових коштів. Намір однієї або обох сторін пога­сити зобов'язання на нетто-основі без юридичного права здій­снювати це не є достатнім для обгрунтування згортання, оскіль­ки права та зобов'язання, які пов'язані з окремим фінансовим активом та фінансовим зобов'язанням, залишаються незмін­ними.

38. На наміри підприємства щодо урегулювання конкретних ак­тивів та зобов'язань можуть упливати його звичайна діяльність, вимоги фінансових ринків та інші обставини, які здатні обме­жувати спроможність урегулювати зобов'язання на нетто-основі або одночасно погасити його. Якщо підприємство має право на згортання, але не має наміру урегулювати на нетто-основі чи реалізувати актив та одночасно погасити зобов'язання, вплив права на доступність підприємства кредитному ризику підприємства розкривається відповідно до вимог у параграфі 66 даного стандарту.


549

МСБО 32

39. Одночасна сплата зобов'язань за двома фінансовими інстру­ментами може відбуватися, наприклад, шляхом операцій через клірингову палату в умовах організованого фінансового рин­ку або обміну без посередників. За таких обставин грошові кошти фактично еквівалентні одній сумі нетто і не є доступ­ними кредитному ризику або ризику ліквідності. За інших обставин підприємство може сплатити зобов'язання за двома інструментами шляхом отримання та сплати окремих сум, стаючи доступним кредитному ризику щодо всієї суми акти­ву або ризику ліквідності щодо загальної суми зобов'язання. Доступність таким ризикам може бути значною, навіть якщо вона відносно короткочасна. Відповідно, реалізація фінансово­го активу та погашення фінансового зобов'язання вважаються одночасними, тільки якщо операції здійснюються в один і той же час.

40. Умови, передбачені параграфом 33, звичайно, не виконуються та згортання є, як правило, неприйнятним, якщо:

а) кілька різних фінансових інструментів застосовуються для виконання функцій одного фінансового інструмента (тобто "синтетичного інструмента");

б) фінансові активи та фінансові зобов'язання виникають від фінансових інструментів, які є однаково доступними первіс­ному ризику (наприклад активи та зобов'язання в рамках портфеля форвардних контрактів або інших фінансових інструментів), але пов'язані з різними партнерами;

в) фінансові або інші активи передаються як застава для гарантії фінансових зобов'язань без права регресу;

г) фінансові активи передаються в довірче управління дебіто­ром для виконання зобов'язань без прийняття кредитором цих активів з метою погашення заборгованості (наприклад ство­рення фонду погашення)

або

д) очікується, що зобов'язання, які виникають внаслідок подій, що призводять до збитків, будуть відшкодованими третьою стороною у результаті висування вимог відповідно до умов страхового полісу.

41. Підприємство, яке здійснює багато операцій з фінансовими інструментами з одним партнером, може укладати "основну


550

МСБО 32

угоду про взаємну компенсацію зобов'язань з однаковими строками" з цим партнером. Така угода забезпечує одноразо­ве погашення на основі нетто-заборгованості за всіма фінан­совими інструментами, які підпадають під дію угоди, у випад­ку невиконання або закінчення строку дії будь-якого одного контракту. Такі угоди широко застосовуються фінансовими установами для забезпечення захисту від збитків у випадку банкрутства або інших подій, які призводять до неспромож­ності партнера виконати зобов'язання. Основна угода про взаємну компенсацію зобов'язань з однаковими строками створює право на згортання, яке набирає чинності і впливає на реалізацію або сплату зобов'язань за окремими фінансовими активами чи фінансовими зобов'язаннями тільки після визна­чення події або невиконання зобов'язань, передбачених угодою, або за інших обставин, виникнення яких не передбачалося при звичайній діяльності. Основна угода про взаємну компенсацію зобов'язань з однаковими строками не забезпечує основи для згортання, поки не будуть виконані обидва критерії, викладені в параграфі 33. Якщо згортання фінансових активів та фінан­сових зобов'язань, які підлягають дії основної угоди про взаєм­ну компенсацію зобов'язань з однаковими строками, не здійснюється, вплив угоди на доступність підприємства кредит­ному ризику розкривається відповідно до вимог параграфа 66.

Розкриття

42. Мета розкриття інформації згідно з вимогами даного стандар­ту — це подання інформації, яка сприяє розумінню значення балансових та позабалансових фінансових інструментів для фінансового стану, результатів діяльності та руху грошових коштів підприємства, а також допомагає зрозуміти суми, строки та визначеність майбутнього руху грошових коштів, пов'язаних із цими інструментами. Додатково до надання ін­формації про сальдо конкретних фінансових інструментів та про операції, підприємства заохочуються надавати аналіз об­сягу використання фінансових інструментів, пов'язаних із ними ризиків та цілей діяльності, якій вони служать. Обговорення політики керівництва щодо контролю ризиків, пов'язаних із фінансовими інструментами, включаючи політику з таких питань, як хеджування доступності ризику, запобігання не­потрібної концентрації ризику та вимоги до застави для змен­шення кредитних ризиків, надає корисну додаткову можли­вість, яка не залежить від конкретних інструментів, випуще­них на даний момент часу. Деякі підприємства надають таку


551

МСБО 32

інформацію в коментарі, який додається до фінансових звітів, а не є складовою частиною фінансових звітів.

43. Операції з фінансовими інструментами можуть призводити до того, що підприємство прийме на себе або передасть ін­шій стороні один чи більше з наведених нижче фінансових ризиків. Необхідне розкриття надає інформацію, яка допомагає користувачам фінансових звітів визначати ступінь ризиків, пов'язаних як з визнаним, так і невизнаним фінансовим інстру­ментом.

А. Ціновий ризик. Існує три типи цінового ризику: валютний, відсотковий та ринковий ризик.

1. Валютний ризик — це ризик того, що вартість фінансо­вого інструмента буде коливатися внаслідок змін курсу обміну валют.

2. Відсотковий ризик — це ризик того, що вартість фінан­сового інструмента буде коливатися внаслідок змін рин­кової відсоткової ставки.

3. Ринковий ризик — це ризик того, що вартість фінан­сового інструмента буде коливатися внаслідок змін рин­кових цін незалежно від того, чи спричинені ці зміни факторами, які властиві конкретному типу цінних папе­рів або їх емітенту, або факторами, які впливають на всі цінні папери в обігу на ринку.

Термін "ціновий ризик" означає не тільки ймовірність збит­ків, але також імовірність прибутків.

Б. Кредитний ризик. Кредитний ризик — це ризик того, що одна сторона контракту про фінансовий інструмент не змо­же виконати зобов'язання і буде причиною виникнення збит­ків іншої сторони.

В. Ризик ліквідності. Ризик ліквідності, який також називають ризиком фінансування,— це ризик того, що підприємство зустрінеться з труднощами при залученні коштів для виконання зобов'язань, пов'язаних із фінансовими інструмен­тами. Ризик ліквідності може бути наслідком неможли­вості швидко продати фінансовий актив за ціною, близь­кою до його справедливої вартості.


552

МСБО 32

Г. Ризик руху грошових коштів. Ризик руху грошових кош­тів — це ризик того, що майбутній рух грошових коштів, пов'язаний з монетарним фінансовим інструментом, буде коливатися за величиною. Наприклад, у випадку боргового документа з плаваючою ставкою, такі коливання призводять до зміни діючої відсоткової ставки фінансового інструмен­та, як правило, без відповідної зміни його справедливої вар­тості.

44. Стандарти не визначають ні формат інформації, яку потрібно розкривати, ні її місце у фінансових звітах. Щодо визнаних фінансових інструментів, якщо подається необхідна інформація в основній частині балансу, немає потреби повторювати її в примітках до фінансових звітів. Проте, щодо невизнаних фі­нансових інструментів, інформація в примітках або додат­кових таблицях є основним засобом розкриття. Розкриття ін­формації може містити поєднання коментарів та конкретні кількісно визначені дані, які відповідають характеру інстру­ментів і їх відносному значенню для підприємства.

45. Визначення рівня докладності розкриття інформації про кон­кретні фінансові інструменти є питанням міркування з ураху­ванням відносної суттєвості цих інструментів. Необхідно досяг­ти рівноваги між перевантаженням фінансових звітів надмірно докладними даними, які можуть не допомагати користувачам фінансових звітів, та неясністю суттєвої інформації внаслідок її надмірного узагальнення. Наприклад, коли підприємство ви­ступає стороною великої кількості контрактів про інструмен­ти з однаковими характеристиками і жоден окремо взятий контракт є несуттєвим, прийнятною є сумарна інформація з зазначенням конкретних класів інструментів. З іншого боку, конкретна інформація про конкретний інструмент може бути важливою, якщо цей інструмент є, наприклад, суттєвою скла­довою частиною структури капіталу підприємства.

46. Керівники підприємства об'єднують фінансові інструменти в класи відповідно до характеру інформації, яка підлягає роз­криттю, з урахуванням таких питань, як характеристики ін­струментів, незалежно від того, визнані вони чи ні, а також, якщо інструменти є визнаними, застосована основа виміру. Взагалі, класи визначаються на основі, яка розмежовує статті, відображені за собівартістю, і статті, відображені за справед­ливою вартістю. Коли суми, розкриті в примітках або додат­кових таблицях, пов'язані з визнаними активами та зобов'язан­нями, подається інформація, достатня для узгодження за від-


553

МСБО 32

повідними рядками статей у балансі. Якщо підприємство є стороною контракту про фінансові інструменти, на які не поширюється дія даного стандарту, наприклад зобов'язання за програмами пенсійного забезпечення або страховими кон­трактами, ці інструменти становлять клас чи класи фінансо­вих активів або фінансових зобов'язань, які розкриваються окремо від фінансових інструментів, на які поширюється дія даного стандарту.

Строки, умови та облікова політика

47. Для кожного класу фінансових активів, фінансовім зобов '-язань та інструментів капіталу підприємству слід роз­кривати:

а) інформацію про обсяг та характер фінансових інстру­ментів, включаючи суттєві строки та умови, які мо­жуть впливати на суму, визначення часу та визначе­ність майбутнього руху грошових коштів;

б) облікову політику та прийняті методи, включаючи за­стосовані критерії визнання й основу оцінки.

48. Строки та умови контрактів про фінансові інструменти є ва­жливим фактором, який впливає на суму, визначення часу та визначеність майбутніх надходжень і виплат грошових кош­тів сторонами контракту про інструмент. Коли визнані та невизнані інструменти мають важливе значення або кожний окремо, або як клас для поточного фінансового стану підпри­ємства чи для майбутніх результатів діяльності підприємства, то розкривається інформація про їх строки й умови. Якщо жоден інструмент не є окремо суттєвим для майбутнього руху грошових коштів даного підприємства, основні характеристи­ки інструментів відображаються з посиланням на відповідні групи подібних інструментів.

49. Якщо фінансові інструменти, утримані чи випущені підпри­ємством або кожний окремо, або як клас створюють потен­ційно суттєву доступність ризикам, наведеним у параграфі 43, строки та умови, які можуть гарантувати розкриття, вклю­чають:

а) основну, оголошену, номінальну або іншу аналогічну вар­тість, яка для деяких похідних інструментів, таких як відсот-


554

МСБО 32

ковий своп, може бути сумою (яку називають умовною су­мою), на котрій базуються майбутні виплати;

б) дату погашення, закінчення строку дії або виконання;

в) опціони, утримані будь-якою стороною контракту про ін­струмент, що передбачають дострокове погашення зобов'­язань, включаючи період або дату, коли вони можуть бути здійснені, та ціну або верхню та нижню межу цін здій­снення опціону;

г) опціони, утримані будь-якою стороною контракту про ін­струмент, на конвертування інструмента, наприклад, в ін­ший фінансовий інструмент чи деякий інший актив або на зобов'язання чи обмін на них, включаючи період або дату, коли опціон можна здійснити, а також співвідношення кон­вертування або курс (курси) обміну;

д) суму та визначення часу запланованих майбутніх надхо­джень грошових коштів або виплат основної суми інстру­мента, включаючи виплати в розстрочку та будь-який фонд погашення або подібні вимоги;

е) оголошену ставку або величину відсотка, дивіденду або ін­шого періодичного доходу на основну суму інструмента, а також визначення часу виплат;

є) заставу, яка утримується, у випадку фінансового активу, або передається, у випадку фінансового зобов'язання;

ж) валюту, в якій вимагаються надходження або виплати, у ви­падку інструмента, стосовно якого рух грошових коштів ви­значається в іншій валюті, ніж валюта звітності підприєм­ства;

з) інформацію, визначену в пунктах від а по з щодо інстру­мента, який купляється в обмін, у випадку інструмента, який передбачає обмін;

й) будь-яку умову контракту про інструмент або будь-які по­в'язані умови, які, в разі їх порушення, будуть суттєво змі­нювати будь-які інші строки та умови (наприклад макси­мальне відношення сумарних зобов'язань та довгострокових позик до власного капіталу в умовах випуску облігацій, яке, в разі його порушення, відразу зробить всю основну суму