Поезія
| Вид материала | Документы |
- Україна: поезія тисячоліть: Антологія, 26.28kb.
- Пугачов Володимир Григорович Нестримна пам’яті ріка (поезія, пісні) книга, 1290.94kb.
- На зламі ХІХ-ХХ ст російська поезія, як І західна, теж переживає бурхливий розвиток., 284.56kb.
- Фонетична І граматичнаструктурамов, 881.2kb.
- Конкурс проводився у номінаціях: проза, поезія (секція літературної творчості), журналістика, 2146.69kb.
- Конкурс проводився у номінаціях: проза, поезія (секція літературної творчості), журналістика, 2146.69kb.
- Українська поезія Криму, 140.26kb.
- Поезія Ліни Костенко у формуванні національної самосвідомості учнів // урок, 37.35kb.
- Літературна кіровоградщина литературная кировоградщина поезiя проза гумор сатира публiцистика, 1632.69kb.
- Поезія І містика, 104.74kb.
ПОЕЗІЯ
Розділ 1. ПОЕЗІЯ
Моє Полісся голубе й зелене
Моє Полісся голубе й зелене,
Усе в озерах, ріках, джерельцях.
У цілім світі ти одне для мене,
Моє Полісся, в вікових лісах.
Тут небо найрідніше і ласкаве,
Тут всі дороги і стежки,всі мої.
Гнучка верба схилилася над ставом,
В кущах вербових лункі солов’ї.
І пишний кущ калини під віконцем,
Де пташечка своє гніздечко в’є.
На цій землі усе під щедрим сонцем
Найкраще в світі, рідне і моє.
АлМаС
Для людини суто технічної, інженерної натури, для якої завжди найприємнішим трунком був запах каніфолі від паяльника при монтажі якогось небаченого в селі радіодива, перші римовані думки стали несподіванкою, навіть для неї самої.
В дитячі і юнацькі роки багато читав, але поезія його в полон ніколи не брала, адже любив лише прозу і тільки її.
І ось- тобі на, така метаморфоза…
В 1988 році, коли йому стукнуло п”ятдесят появився перший недолугий вірш. В переддень того ювілею довго не міг заснути, переосмислюючи своє життя, збагнув всю суть, всю значимість,оцієї життєвої віхи….
“… Рог изобилия скудеет
Что же там на дне,
Остались только шишки
И коль зима вдали уже белеет,
Проверь дружок,
Запасены ль дровишки…”
А, коли ,того ж таки, 88 року на святкуванні 25-річчя випуску з інституту привітав своїх колег – випускників у віршованій формі, то ті подумали,що Федір Наконечний
мабуть теж примудрився сісти на трансформатор, як той студент, про якого розповідав викладач. Колись він відвідав один з радіоцентрів, де й зустрів свого колишнього студента. Звісно той уже був інженером. Викладач здивувався, що той
розмовляє віршами. Прямо Пушкін! В чому причина феномену, що трапилось? Виявилось, що той сів на високовольтний трансформатор. Крім просмаленої дірки на штанях обійшлося все більш-менш благополучно, от тільки після цього…почав писати вірші.
Однак у своїй книзі “Телевізійними стежками” Ф.Наконечний авторитетно заявляє: “…., що на трансформатор не сідав, хоч кіловольти для мене теж давно знайомі..”
Особливий стиль і манера автора висловлювати свої думки, задушевна мелодійна лірика й філософія поетичних рядків викликають асоціації з
образами філософів Сократа, Сковороди, Шевченка.
Доведена до філігранності майстерність і композиційна стрункість рядків із винятковою музикальністю та пластичністю образів, несе глибокий життєвий зміст. В кожному рядку відчувається – поет віддано любить людей і той світ, в якому вони живуть. Йому властиве не лише тонке, а й по справжньому глибоке відчуття струн людської душі й барв поліської природи. Мова рядків його віршів ясна, чиста, співуча…
“ Птахи у вирій відлітають,
Весна прийде, повернуть знову…
Роки ж за обрієм зникають,
Немов той вітер за діброву…”
Вірші читаються легко і з величезним задоволенням. Зовсім не відчувається штучності і навмисності в образах, читаєш і віриш, що це не вигадане, живе і таке колоритне, яким його бачить
романтик, поет-лірик, радіоконструктор і телевізійник
Федір Йосипович Наконечний
.
Природа і мода
Лиш осінь загляне до нас у природу
Йде в голову думка, повірте, … про моду.
Ну хто зрозуміє до чого ведеться,
Природа і мода, про що, скажіть, йдеться?
На моду жінки в нас, зазвичай, хворіють
І колір волосся змінити уміють…
Якщо вже років пролетіло чимало,
Красиве русяве біліти вже стало.
Журналів і фільмів про моду доволі…
На вулицю вийдеш – сумбур в видноколі:
Зачіски жіночі – всі кольори світу,
Хіба що зелених не часто примітиш.
Коли літо красне, пора не осіння –
Риженькі , чорненькі – в очах мерехтіння.
Русяве дівчисько, таке вже гарненьке,
Повірило моді і стало руденьке.
Кіно надивилось, а мо’ й прочитало,
Що так красивіше і… вроду знедбало.
Коли кругом тепло, голівки відкриті,
Та холод настане і модою ситі.
Як тільки настане зима-непогода
Зника з очей пошесть по імені «мода».
Й косметика блякне, для чого бравада-
Мороз щічки красить і ось вам помада.
Та все ж до природи розмова вертає-
Берізка зелена в вікно заглядає.
Струнка, білокора, красива безмежно,
Про моду не чула –беззастережно.
Журналів тих модних вона не читає,
Дівчаток руденьких, мабуть, не стрічає.
Чому ж листя красить, дурне мов дівчисько?
Бо осінь настала, зима уже близько.
Струнка, зеленіла й чомусь пожовтіла,
Відчула красуня, теплинь вже минула.
Берізка жовтіє – закони природи…
А юне дівчисько – краса не від моди.
*************/**/*/*
Уроки суттєві дає нам природа:
Коли кров гаряча – навіщо вам мода?
14.10.2011 рік
Наконечний Федір