Поезія
Вид материала | Документы |
СодержаниеЧому в зажурі… |
- Україна: поезія тисячоліть: Антологія, 26.28kb.
- Пугачов Володимир Григорович Нестримна пам’яті ріка (поезія, пісні) книга, 1290.94kb.
- На зламі ХІХ-ХХ ст російська поезія, як І західна, теж переживає бурхливий розвиток., 284.56kb.
- Фонетична І граматичнаструктурамов, 881.2kb.
- Конкурс проводився у номінаціях: проза, поезія (секція літературної творчості), журналістика, 2146.69kb.
- Конкурс проводився у номінаціях: проза, поезія (секція літературної творчості), журналістика, 2146.69kb.
- Українська поезія Криму, 140.26kb.
- Поезія Ліни Костенко у формуванні національної самосвідомості учнів // урок, 37.35kb.
- Літературна кіровоградщина литературная кировоградщина поезiя проза гумор сатира публiцистика, 1632.69kb.
- Поезія І містика, 104.74kb.
ЧОМУ В ЗАЖУРІ…

_____________________
Дивуюсь я, чому в зажурі
Завжди усміхнене лице:
Чи сняться сни сумні, похмурі,
Чи хто зронив лихе слівце?
Скажи мені про ту причину,
Чому тривожить душу сум?
Я нагадаю світлу днину,
Де не було цих тяжких дум.
Прийде на пам’ять ліс казковий,

Ти пригадай поліський край,
Де синь озер очеретових…
Мабуть, це є земний наш рай.
Зорі хлюпочуться у водах,
Щербатий місяць в тій порі,
Знай, осява природи вроду,
Йому теж сумно угорі.
Може, русалка його манить:
-Ну, не соромсь, пірнай, купайсь…
Згадай. Хай пам’ять не обманить-
Залиш свій сум і усміхайсь!
20.08.2011 року
РАНКОВИЙ ПОДАРУНОК

Ф. Наконечний
Богиня сну до вій твоїх торкнулась,
Туман солодкий вмить тебе приспав…
Та все ж мені ще мило усміхнулась,
Хоч вже не чула, що тобі бажав.
Насняться хай тобі гаї весняні,
А у гаях тих пісня солов’я,
Стежки росисті в час той ранній,
Два силуети: ти і поруч я.
Нехай цей сон тобі щоночі сниться,
Бо днем не сон, ця казка наяву…
Не треба нам чарівна в ній жар-птиця-
Повір, тобою, рідна, я живу!
Нехай весна нас ще гаями водить,
Хоч осінь прагне підмінить весну…
Стежину ту, де наше щастя бродить,
Я подарую ранком після сну.
Травень, 2011 рік