Комплексна програма перспективи аґропромислового комплексу та розвитку сільських територій
| Вид материала | Документы |
- Програма розвитку сільських територій сумської області на період до 2020 року суми, 1020.66kb.
- Програма розвитку сільських територій Сумської області на період до 2020 року Суми, 1261.3kb.
- 26. Які перешкоди заважають підвищенню прибутковості Вашого господарства, 4121.32kb.
- Магістерська програма «економіка аграрного сектора» Студентка: Карпенко Ірина Володимирівна, 1727.27kb.
- Протокол №2 від 29 квітня 2010 року за результатами позачергового засідання робочої, 38.5kb.
- Цільова комплексна програма „Фізичне виховання здоров’я нації про шляхи розвитку фізичної, 124.82kb.
- Районна програма розроблення (оновлення) містобудівної документації населених пунктів, 275.81kb.
- Програма розвитку агропромислового комплексу Хмельницької області на 2012-2016 роки, 683.35kb.
- Програма розвитку та вдосконалення системи цивільного захисту населення І територій, 167.43kb.
- Програма розвитку та збереження зелених насаджень у м. Алчевську на 2010-2015 роки, 369.31kb.
6.1. Галузі рослинництва
Рослинництво є основною стратегічною галуззю сільського господарства, рівень розвитку якої визначає ступінь використання земель сільськогосподарського призначення, забезпечення регіону та експортного потенціалу продовольством, кормами тваринництво, сировиною промисловість.
Основними причинами, які зумовили спад виробництва продукції рослинництва та зниження його ефективності, є недостатня обґрунтованість проведення глибоких структурних реформ галузі та підтримка сільськогосподарських товаровиробників, неприйнятність умов кредитування, поглиблення диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію, звуження внутрішнього ринку внаслідок зниження платоспроможності населення.
Поглиблення в останні роки кризових явищ у рослинництві супроводжується переводом орних земель у перелогові, значним зниженням родючості ґрунтів, особливо меліорованих земель, природних сінокосів і пасовищ, недотриманням вимог сівозміни, погіршенням структури посівних площ, недооцінкою важливості боротьби з шкідниками, хворобами та бур’янами, втратою генетичного потенціалу у рослинництві, що призвело до зменшення обсягів виробництва рослинницької продукції.
Порівняно з 1990 р. обсяги виробництва зерна в усіх категоріях господарств зменшилися на 200 тис. тонн, або в 1,6 рази проти середнього показника за останні три роки, цукрових буряків – на 465 тис. тонн (у 3,3 раза), льону-довгунця на 11,5 тис. тонн (майже в 28 разів), кормів на 120 тис. тонн кормових одиниць (у 2 раза).
На ринку продукції рослинництва спостерігається незбалансованість попиту і пропозиція, дається взнаки недостатня розвиненість інфраструктури. Товарообмін здійснюється переважно з допомогою посередників, а товаровиробники не стали його реальними учасниками.
Цінова ситуація та попит на продовольчі товари прогнозуються недостатньо, ціни формуються під впливом посередників не враховуючи регіональної собівартості продукції, попиту, пропонування та інших факторів.
Разом з тим у рослинництві відбулися деякі зрушення. Зокрема, за останні три роки середньорічні обсяги валового виробництва зерна (порівняно з 1998-2000 роками) збільшилися на 63 тис. тонн, плодів і ягід – на 12тис.тонн, картоплі – на 140 тис. тонн, овочів – на 40 тис. тонн. Однак виробництво цукрових буряків, ріпаку, льону зменшилося.
Залишаються невирішеними питання стабілізації виробництва зерна, особливо продовольчого, а також кормів, в т.ч. на сінокосах і пасовищах та іншої продукції рослинництва, збільшення напрямів і обсягу надання галузі державної підтримки.
Нестійкість динаміки виробництва продукції рослинництва поряд з іншими факторами призводить до коливання рівня затрат на один гектар посіву і собівартості одиниці продукції, а недосконалість цінової політики – до зниження прибутковості та рентабельності галузі.
Низькою питомою вагою залишається виробництво у сільгосппідприємствах.
Основними причинами виникнення проблеми є :
- несприятлива цінова політика на ринку продукції рослинництва та неефективності економічного механізму підтримки галузі, зокрема оновлення матеріальної бази;
- різке погіршення балансу гумусу, азоту, фосфору і калію та підвищення кислотності, що зумовлює втрату понад 10 % енергетичного потенціалу ґрунту;
- відсутність системи раціонального використання земель, їх охорони, оптимізації структури угідь, відновлення і використання осушувальних систем, відтворення, підвищення та охорони родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення;
- недостатні обсяги вирощування зернових колосових, кукурудзи, ріпаку, льону, цукрових буряків та інших культур за інтенсивними технологіями, зокрема на основі збільшення доз внесення добрив і виконання комплексу робіт із захисту посівів від бур’янів, хвороб та шкідників;
- недостатнє впровадження новітніх малозатратних технологій виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції із збереженням навколишнього середовища;
- відсутність кооперування виробництва та низький рівень інтеграційних процесів у виробництві продукції рослинництва.
Концепція у галузі рослинництва визначає основні напрями регіональної політики, щодо створення сприятливих умов для його стабілізації та розвитку на 2005-2010 рр. та на період до 2015 року, зокрема:
- вдосконалення та стабілізація землекористування, структури посівних площ, забезпечення розміщення виробництва продукції рослинництва за природноекономічними зонами з максимальним використанням їх біокліматичного потенціалу та досвіду крупно товарного способу;
- доведення обсягів виробництва зерна у 2010 році до 450 тис. тонн, у тому числі пшениці - 200 тис. тонн, кукурудзи – 100 тис. тонн, цукрових буряків – 400 тис. тонн, ріпаку – 10 тис. тонн, кормів – 900 тис. тонн кормових одиниць, льону-довгунця – 2,0 тис. тонн, плодів і ягід – 40 тис. тонн, а на період до 2015 року довести виробництво в обсягах, що задовольняють потребу області, в продовольстві, кормах та сировині, зокрема:
зерна – 500-520 тис. тонн;
цукрового буряку – 400-450 тис. тонн;
ріпаку – 15-20 тис. тонн;
льону-довгунця – 2,5-3 тис. тонн;
кормів – 45-50 центнерів кормових одиниць з 1 га кормових угідь;
- створення умов для реалізації продукції рослинництва за цінами, що сприяють розширенню її виробництва;
- забезпечення оновлення парку сільськогосподарських машин та підвищення їх рівня продуктивності;
- зростання добробуту сільського населення.
Обґрунтування оптимального варіанту, шляхи та засоби вирішення проблеми
Ключовою проблемою для області залишається стабілізація і нарощування власного виробництва продукції рослинництва та забезпечення продовольством, кормами та сировиною. Це пов’язано не лише з максимальним забезпеченням внутрішнього попиту, а й із створенням експортного потенціалу галузі (льон, ріпак, картопля, плоди і ягоди).
Орієнтація на ввіз окремих видів продукції (зерно і ін.) призведе до посилення тиску на місцевого товаровиробника і створить загрозу зменшення виробництва продукції рослинництва сільськогосподарськими підприємствами.
Не розв’яже проблему і збільшення виробництва рослинницької продукції дрібними фермерськими та особистими селянськими господарствами, де затрати ручної праці досі ще великі.
Оптимальним варіантом є забезпечення населення продовольчим зерном, цукром, овочевою та іншою продукцією, тваринництва кормами і промисловість сировиною, шляхом стабілізації та нарощування власного виробництва у сільгосподарських підприємствах з наданням пріоритету інтенсивним технологіям, з урахуванням особливостей зональних ґрунтово-кліматичних умов Західного Лісостепу та Карпат.
Комплексною програмою розвитку рослинництва на 2005-2010 рр. та на період до 2015 року передбачається:
- підвищення рівня знань та інформованості виробників, застосування новітніх інтенсивних, ефективних енерго- і ресурсозберігаючих технологій, освоєння перелогових земель;
- стабілізація та поступове збільшення обсягів виробництва основних видів продукції рослинництва зокрема продовольчого зерна, цукрового буряку, ріпаку, плодів, льону – довгунця, кормів, особливо на природних сінокосах і пасовищах;
- визначення обсягів виробництва продукції для потреб внутрішнього ринку та вивозу за межі області;
- виконання комплексу робіт, пов’язаних з виведенням з обробітку малопродуктивних і еродованих земель та вихід на науково - обґрунтований рівень розораності угідь, врахування в проектах землеустрою їх використання;
- відтворення та підвищення родючості ґрунтів, шляхом збільшення обсягів застосування добрив, меліорантів, поліпшення використання меліоративних систем;
- пріоритетний розвиток кормовиробництва, в усіх зонах, зернового та бурякоцукрового комплексів у лісостеповій, ріпакового, льонового, виробництва, плодів та ягід у передгірській та гірській зонах;
- оптимізація структури посівних площ та освоєння науково обґрунтованих сівозмін, в тому числі спеціалізованих і коротко ротаційних;
- забезпечення формування та ефективного використання сортових ресурсів сільськогосподарських культур, створення обласного резервного фонду насіння, полігонів, демонстраційних полів рослин та технологій;
- фінансова підтримка виробництва продукції рослинництва, на перелогових землях;
- фінансова підтримка господарств за реалізацію екологічно чистої сільськогосподарської продукції у спеціалізованих сировинних зонах;
- фінансова підтримка сільськогосподарських товаровиробників у ефективному використанні меліорованих земель;
- фінансова підтримка становлення малого підприємництва по виробництву і реалізації рослинницької продукції в селах області;
- запровадження системи постійного моніторингу стану динаміки цін і ціноутворення на основні види продукції рослинництва з наданням відповідної інформації сільськогосподарським товаровиробникам;
- захист інтересів сільськогосподарських товаровиробників на внутрішньому ринку;
- залучення інвестицій і кредитів;
- підвищення рівня інтенсифікації та поглиблення спеціалізації сільськогосподарського виробництва;
- удосконалення галузевої структури виробництва з урахуванням особливостей природно-кліматичних зон області;
- здійснення системи заходів боротьби з шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур;
- оптимізація ресурсного потенціалу з метою забезпечення його ефективного використання та відтворення.
Фінансове забезпечення Комплексної програми здійснюватиметься за рахунок:
- інвестиційних джерел формування коштів (довгострокові кредити, власні кошти за рахунок амортизаційних відрахувань, іноземні інвестиції, прибуток підприємств);
- інноваційних джерел (лізингова, податкова, митна політика, підготовка кадрів та впровадження наукових проектів, технопаркові структури - об’єднання підприємств);
- коштів державного бюджету, обласного та районних бюджетів та інших джерел.
Для виконання Програми в обласному бюджеті необхідно передбачити 32,0 млн. грн. в т.ч. щорічно – 3,61 млн. грн.
Реалізація виконання Комплексної програми дасть можливість забезпечити:
- стабілізацію і нарощування обсягів валового виробництва зерна та інших видів продукції рослинництва і на цій основі потребу області в продовольстві, кормах та сировинні для промисловості;
- відтворення, підвищення та охорону родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення;
- підвищення ефективності виробництва;
- конкурентоспроможність продукції рослинництва та продуктів її переробки;
- створення додаткових робочих місць;
- підвищення доходів сільського населення.
6.2 Галузі тваринництва
За останніх 13 років в галузі тваринництва області відбувся суттєвий спад.
Протягом цього періоду в усіх категоріях господарств поголів’я великої рогатої худоби скоротилося на 292,8 тис. голів (50 %), в тому числі корів – на 32,4 тис. голів (15 %), свиней – на 102,8 тис. голів (35 %), овець і кіз – на 24,5 тис. голів (36 %), птиці – на 1165 тис. голів (24 %).
Аналогічна ситуація склалася і з виробництвом тваринницької продукції. У порівнянні з 1990 р. виробництво м’яса зменшилося на 55,7 тис. тонн (40 %), молока – на 5,0 тис. тонн (1 %), яєць – на 52,3 млн. штук (18 %), вовни – на 106 тонн (43 %).
Як наслідок споживання м’яса і м’ясопродукції жителем області зменшилося з 42,4 кг у 1990 р. до 30,3 кг у 2003 р. (29 %), молока і молокопродуктів – з 359 до 302 кг (16 %), яєць - з 208 до 182 штук (13 %).
Така ситуація є наслідком низької рентабельності, а в переважній більшості, збитковістю виробництва всіх видів тваринницької продукції, яка складається внаслідок диспаритету цін між сільськогосподарською продукцією і промисловою продукцією, енергоносіями та пально-мастильними матеріалами.
Через втрату економічної зацікавленості у веденні тваринництва практично згорнута галузь кормовиробництва.
Ринок продукції тваринництва характеризується незбалансованістю попиту і пропозиції, низьким рівнем внутрішнього споживання.
Обґрунтування шляхів і засобів розв’язання проблем
Збільшення обсягів власного виробництва продукції тваринництва є безальтернативним гарантуванням продовольчої безпеки області. Це обумовлено природними і соціально-економічними чинниками:
- наявністю виробничої та племінної бази тваринництва і кормовиробництва;
- природною родючістю ґрунтів, значними площами луків і природних пасовищ;
- достатньою наявністю переробних підприємств;
- усталеними традиціями населення області щодо виробництва та споживання якісної натуральної тваринницької продукції;
- благополучним станом території області щодо наявності гострих інфекційних хвороб сільськогосподарських тварин;
- резервами робочої сили на селі, наявності висококваліфікованих спеціалістів галузі.
Зростання обсягів виробництва тваринницької продукції буде досягнуто шляхом призупинення спаду поголів’я тварин і поступового нарощування їх чисельності, підвищення його продуктивності та ефективного використання в усіх категоріях господарств.
З цією метою будуть застосовані наступні засоби:
- реалізація генетичного потенціалу продуктивності тварин на базі оптимізованих норм і систем їх годівлі;
- відпрацювання та освоєння новітніх біотехнологічних методів в селекції і розведенні тварин;
- більш повне охоплення селекційно-племінною роботою сільськогосподарських тварин особистих селянських та фермерських господарств;
- освоєння нових ефективних енерго- і ресурсозберігаючих технологій виробництва і переробки продукції тваринництва;
- стимулювання розвитку сільськогосподарських виробничих кооперативів та приватних підприємств з заготівлі, переробки та збуту продукції тваринництва, сервісних формувань в селекції та відтворення сільськогосподарських тварин;
- організація та здійснення заходів, що запобігають захворюванням тварин.
Комплексною програмою передбачається:
- пріоритетний розвиток свинарства і птахівництва, як галузей з швидким оборотом капіталу та м’ясного скотарства;
- поступове відновлення тваринницьких комплексів;
- підвищення продуктивності худоби і птиці на основі зміцнення кормової бази та поліпшення якісного складу поголів’я;
- удосконалення технології виробництва комбікормів, як необхідної умови ефективності роботи тваринницьких комплексів і птахофабрик;
- узгодження нормативних витрат виробництва, рівня цін та доходів товаровиробників, переробників і збутових підприємств та організацій;
- запровадження системи моніторингу цін на продукцію тваринництва;
- удосконалення інфраструктури ринків тваринницької продукції.
Головною метою Комплексної програми є наступні завдання:
- зупинити спад чисельності поголів’я худоби і птиці та забезпечити його поступове нарощування;
- довести обсяги виробництва продукції тваринництва до рівня, який забезпечить мінімальні норми її споживання населенням, а також визначені обсяги експортних поставок;
- забезпечити прибуткове ведення тваринництва на основі вигідного збуту продукції за рахунок оптимальних витрат на її виробництво та державної підтримки цін і доходів товаровиробників;
- створити нові робочі місця в аґропромисловому комплексі, поліпшити зайнятість та підвищити доходи сільського населення.
Основні напрями розвитку галузі тваринництва
Основними напрямками розвитку тваринництва області в 2005-2010 рр. та на період до 2015 р. вважатимуться:
а) у молочному скотарстві:
- істотне підвищення рівня якості годівлі молочної худоби. Річну норму годівлі корів необхідно довести до 40-50 кормових одиниць з розрахунку на одну корову в товарних стадах і не менше 60 центнерів кормових одиниць – у племінних заводах та племінних репродукторах;
- інтенсивне використання високопродуктивних спеціалізованих молочних порід вітчизняної селекції у всіх категоріях господарств та залучення до селекційного процесу високоцінних бугаїв-плідників;
- збільшення чисельності поголів’я корів в господарствах усіх форм власності за рахунок удосконалення процесу власного відтворення;
- впровадження енергозберігаючих технологій виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах, які базуються на безприв’язному утриманню тварин і доїння в автоматизованих доїльних залах;
- створення культурних та поліпшення природних пасовищ;
б) у м’ясному скотарстві:
- розведення м’ясної худоби насамперед в районах, де є значні площі природних пасовищ;
- використання високопродуктивних спеціалізованих м’ясних порід і типів з високою продуктивністю;
- створення товарних стад м’ясної худоби шляхом промислового схрещування низькопродуктивних корів молочних порід і понадремонтних телиць з плідниками м’ясних порід та вирощування одержаного помісного молодняку за технологією м’ясного скотарства;
- пасовищне утримання худоби протягом 7-8 місяців з виділенням на одну корову 0,5 га пасовищ, для молодняку віком до року – 0,12 га, старше одного року – 0,3 гектара.
- залучення для одержання помісного м’ясного молодняку поголів’я худоби, що утримується в приватних господарствах населення;
- організація закупівлі для дорощування і відгодівлі до високих вагових кондицій телят, отриманих в особистих господарствах населення;
в) у свинарстві:
- зберігання і нарощування чисельності породного генофонду поголів’я свиней та використання нових високопродуктивних спеціалізованих порід, типів і ліній;
- залучення вітчизняних та зарубіжних інвестицій по відновленню свинокомплексів на незадіяних виробничих площах;
- збільшення частки м’ясного і гібридного молодняку на відгодівлі до 70 %;
- створення репродукторів для забезпечення молодняком свиней особистих господарств населення;
- реконструкція існуючих і створення нових виробничих потужностей;
г) у вівчарстві:
- впровадження системи годівлі овець за науково-обґрунтованими нормами з урахуванням статево-вікових груп, рівня їх продуктивності та фізіологічного стану з розрахунку на одну вівцю в рік 6,0-8,0 ц кормових одиниць та вмістом перетравного протеїну 100-115 г на одну кормову одиницю;
- широкого використання відгінної системи випасання овець (полонини), збільшення питомої ваги зелених кормів до 70-80 % від загальної потреби;
- розвитку вівчарства м’ясововнового напрямку продуктивності, надаючи при цьому пріоритет молодої баранини;
- впровадження інтенсивного відтворення поголів’я овець;
- налагодження виробництва овечого молока, його переробки на сири;
- створення сервісних організацій, які б надавали послуги вівцефермам різних форм власності у веденні селекційно-племінної роботи, організації стрижки овець, оцінка якості вовни, підготовці до реалізації продукції;
д) у птахівництві:
- відновлення роботи птахофабрик з виходом їх на проектні потужності;
- налагодження роботи інкубаторно-птахівничих підприємств для забезпечення потреб населення молодняком птиці;
- організація виробництва повноцінних комбікормів для забезпечення потреб великих птахокомплексів;
- залучення в галузь вітчизняних та іноземних інвестицій;
- впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій виробництва та переробки продукції птахівництва;
е) у конярстві:
- збереження генофондних стад місцевих коней гуцульської породи;
- організація селекційної роботи в напрямку підвищення роботоздатності, покращення екстер’єру і м’ясних якостей, пристосованості до місцевих умов годівлі та утримання;
- розширення кінноспортивних шкіл (клубів);
- налагодження відпочинкових кінних маршрутів в системі “зеленого” туризму;
є) у кролівництві і звірівництві:
- відновлення діяльності господарств з розведення норки, песця, лисиці та інших хутрових звірів;
- розробка селекційних прийомів підвищення якості шкуркової продукції норок, розширення кольорової гами забарвлення хутра;
- створення власної племінної бази по основних породах звірів;
- налагодження власного виробництва високоякісних, дешевих повноцінних кормів;
- впровадження малозатратних технологій утримання звірів;
ж) у рибництві:
- максимальне охоплення зарибленням існуючих ставкових площ;
- удосконалення племінної роботи по забезпеченню рибних господарств області високопродуктивним маточним поголів’ям плідників і самок коропа та рослиноїдних риб;
- забезпечення виробництва стандартного рибо-посадкового матеріалу коропа та рослиноїдних риб для щорічного зариблення водойм різних категорій області;
- організації виробництва гранульованих комбікормів з вмістом протеїну не менше 22 %, впровадження кормоощадної технології вирощування риби, довести частку рослиноїдних риб у полікультурі до 50 %;
- забезпечити умови в організації фірмової торгівлі живою рибою та рибопродукцією;
з) у бджільництві:
- збільшення чисельності бджолосімей та обсягів виробництва меду – до 1,3 тис. тонн в рік;
- розробка та впровадження сучасних технологій в галузі;
- створення сервісних кооперативів по переробці, розфасовці та реалізації продукції бджільництва;
- організація мережі племінних репродукторів та племінних бджолорозплідників;
- впровадження сучасних методів контрольованого і цілеспрямованого розведення племінного матеріалу бджіл;
- пільгове і фінансове стимулювання бджолярів.
Невід’ємною складовою частиною інтенсивного розвитку тваринництва шляхом більш повного використання генетичного потенціалу сільськогосподарських тварин і птиці є достатній рівень кормової бази, який забезпечує повноцінну годівлю збалансованими кормами.
Для цього передбачається:
- відновлення роботи існуючих підприємств комбікормової промисловості;
- забезпечення виробництва повноцінних комбікормів для різних вікових і технологічних груп тварин;
- розширення площ посіву кукурудзи на зерно, ріпаку, люпину, кормових бобів, люцерни, конюшини та інших високобілкових кормових культур;
- збільшення площ кормових культур за рахунок вилучення з ріллі земель розташованих на схилах і заплавах;
- інтенсифікація виробництва кормів на пасовищах, луках, полонинах.
Основні напрямки селекційно-племінної роботи у тваринництві регламентуються Законом України “Про племінну справу у тваринництві” (№ 2359 від 05.04.2001 р.) і Загальнодержавною програмою селекції у тваринництві на період до 2010 року, затвердженої Законом України від 19.02.2004 р. № 1517 та іншими нормативними документами, що діють і розробляються в їх розвиток.
Обов’язки підприємств, установ, організацій і громадян у сфері ветеринарного та епізоотичного благополуччя, встановлення порядку здійснення державного ветеринарного контролю визначені Законом України “Про ветеринарну медицину” і Законом України “Про відповідальність підприємств, установ і організацій за порушення законодавства “Про ветеринарну медицину” та відповідними підзаконними актами.
Комплексна програма реалізується в три етапи
На першому етапі (2005-2006 рр.) передбачається стабілізувати поголів’я всіх видів худоби і птиці та розпочати нарощування виробництва м’яса, молока й іншої продукції.
На другому етапі (2007-2010 рр.) прогнозується збільшення виробництва продукції тваринного походження в обсягах, які забезпечують мінімальні норми споживання.
На період до 2015 року прогнозується досягнення таких обсягів виробництва продукції тваринного походження, які забезпечать фізіологічні потреби норм споживання жителями області основних продуктів харчування тваринного походження.
Очікувані результати реалізації Комплексної програми
Реалізація Програми дасть можливість збільшити у 2010 р. обсяги виробництва в порівнянні з 2003 р. м’яса у живій вазі до 125,1 тис. тонн, молока – до 829,0 тис. тонн, яєць – до 327,8 млн. штук, вовни – до 980,0 тонн, або відповідно на 45 %, 46 %, 33 %, 63 % (додатки 1-4). Це забезпечить в розрахунку на одну особу споживання м’яса і м’ясопродуктів по 57 кг, молока і молокопродуктів 392 кг, яєць 237 штук, при мінімальних нормах відповідно 52 кг, 341 кг, 231 штук.
Зростання обсягів виробництва продукції тваринництва буде забезпечено за рахунок підвищення продуктивності та поступового нарощування чисельності худоби і птиці.
Зокрема, на кінець 2010 р. чисельність поголів’я великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств області становитиме 373,0 тис. голів, в тому числі корів молочних і комбінованих порід 219,0 тис. голів, свиней 292,0 тис. голів, овець і кіз – 64,3 тис. голів, або збільшиться в порівнянні з 2003 р. відповідно на 13 %, 17 %, 49 %, і 44 %.
В результаті виконання програми буде досягнуто:
- підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможності основних видів продукції тваринництва;
- збільшення рівня споживання м’яса і м’ясопродуктів з 30,3 до 57 кг, молока і молокопродуктів з 302 до 592 літри, яєць з 182 до 237 штук на одну особу забезпечить мінімальні норми їх споживання відповідно на 109 %, 173 %, і 103 %;
- створення додаткових робочих місць в сільській місцевості;
- зростання доходів населення.
Механізм реалізації
Організаційне забезпечення покладається на Головне управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації та районні державні адміністрації, які здійснюють загальне керівництво за виконанням заходів і завдань, передбачених Комплексною програмою.
Нормативне забезпечення здійснюватиметься на основі виконання вимог, чинних нормативно-правових актів стосовно ведення галузей тваринництва, зокрема, законів України: “Про племінну справу у тваринництві”, “Про Загальнодержавну програму селекції у тваринництві та птахівництві на період до 2010 року”, “Про бджільництво”, “Про молоко та молочні продукти”, “Про м’ясо і м’ясні продукти”, “Про державну підтримку сільського господарства України”.
Головним джерелом фінансування Комплексної програми будуть кошти Державного бюджету.
Державна підтримка виробників тваринницької продукції, починаючи з 1 січня 2005 року, буде здійснюватися відповідно до статті 15 “Бюджетна тваринницька дотація” від 24.06.2004 року № 1877-ІV Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”, зокрема по таких напрямках:
а) бюджетна дотація на метричну одиницю продукції:
- вироблене і продане молокопереробним підприємствам молоко залежно від ґатунків;
- вироблені (вирощені) виключно для забою на м’ясо і продані на забій та переробку суб’єктам підприємницької діяльності, які мають власні (орендовані) переробні потужності, або забиті і перероблені у власних (орендованих) переробних цехах сільськогосподарських підприємств молодняк великої рогатої худоби підвищених вагових кондицій свиней, коней, молодняк овець, кролів, птиці;
- вироблену і реалізовану вовну залежно від класу;
- вироблені і реалізовані яйця курячі харчові залежно від категорій;
б) спеціальна бюджетна дотація на одну голову маточного поголів’я сільськогосподарських тварин в т. ч., за утримання стабільної чисельності поголів’я сільськогосподарських тварин з них:
- корів молочних порід, типів, помісей в залежності від рівня молочної продуктивності;
- корів м’ясних порід, типів, помісей;
- основних свиноматок;
- кобиломаток;
- вівцематок і ярок старше 1 року;
- кіз;
- бджолосімей;
- за придбане сільськогосподарськими підприємствами для вирощування і одержання молока і м’яса поголів’я телиць (нетелів, корів) за умови нарощування поголів’я.
Обсяги державних бюджетних коштів для сільгосптоваровиробників області проводяться Міністерством аґрарної політики України відповідно до методики визначення мінімально-допустимого рівня цін на продукцію тваринництва. Кошти обласного та місцевих бюджетів, а також інші джерела надходження, використовуватимуться для удосконалення селекційно-племінної роботи в усіх галузях тваринництва, будівництва і обладнання пунктів штучного осіменіння худоби, придбання кріогенного обладнання та спецтранспорту, здешевлення осіменіння корів і телиць в особистих селянських господарствах, розширення і удосконалення ринкової інфраструктури.
Державна підтримка племінної справи і селекції у тваринництві здійснюватиметься за напрямками та в обсягах визначених Законом України “Про Загальнодержавну програму селекції у тваринництві на період до 2010 року”.
Фінансово-економічне обґрунтування.
Фінансове забезпечення для реалізації Комплексної програми здійснюватиметься за рахунок коштів державного, обласного та місцевих бюджетів, інвестицій, інших джерел не заборонених законодавством.
Для створення сприятливих умов стабілізації та розвитку тваринництва на 2005-2010 рр. необхідні кошти обласного бюджету в сумі 8043,5 тис. грн.
Реалізація Комплексної програми дасть можливість підвищити ефективність виробництва та забезпечити конкурентоспроможність продукції тваринництва, збільшити обсяги виробництва та рівень споживання м’ясних, молочних та інших продуктів на одного жителя, створити додаткові робочі місця на підприємствах аґропромислового комплексу та підвищити грошові доходи сільського населення.
Забезпечення раціонального харчування населення високоякісними екологічно чистими продуктами тваринного походження за доступними цінами є одним з пріоритетних.
6.3 Технічної політики
Аналіз ситуації. Основні напрямки технічної політики
у 2005-2010 рр. та на період до 2015 року
Наявний машинно-тракторний парк, механізми і обладнання в тваринництві і птахівництві переважної більшості господарств морально і фізично застаріли: фактично відсутні нові комбіновані високопродуктивні аґрегати і машини, сівалки точного висіву, машини для ефективного захисту рослин і механізації процесів виробництва продукції тваринництва. До повної технологічної потреби сільськогосподарським підприємствам області не вистачає 2670 тракторів, 350 зернозбиральних та інших машин.
Послуги ремонтно-обслуговуючої бази виявились фінансово–недоступними для більшості замовників. Це спонукає користувачів техніки виконувати ремонтно-обслуговуючі роботи на власній базі без належного дотримання технологічних вимог, що значно знижує показники надійності і технологічної відповідності відремонтованої техніки.
Значні зміни відбулися у структурі користувачів і власників сільськогосподарської техніки та розмірах землекористування.
Нова аґрарна політика дозволила розпаювати землі всіх колективних сільськогосподарських підприємств області і створити умови для діяльності різних за площею ріллі приватних господарств.
Створюється ринкова інфраструктура аґрарного сектору і розпочато активну роботу щодо налагодження системи матеріально-технічного постачання через аґроторгові доми та переробні підприємства. Діє Івано-Франківська філія НАК “Украґролізинг”. Все це призвело до позитивних зрушень зростання обсягів валової продукції сільського господарства.
Разом з тим ситуація у сільському господарстві залишається складною особливо з матеріально-технічним забезпеченням, так як новостворені структури не набрали достатньої сили для придбання нової техніки.
Високі ціни на технічні засоби (трактори, сільськогосподарські машини), а також матеріали (насіння, добрива, пестициди і паливно-мастильні матеріали) не дозволяють швидко обновити машинно-тракторний парк.
В результаті наявний машинно-тракторний парк переважної більшості господарств морально і фізично застарілий. Із кожним роком його кількість зменшується. Значна кількість наявної техніки вже відпрацювала свій амортизаційний термін і знаходиться на низькому рівні надійності і якості виконання технологічних операцій.
В той же час ринкові відносини сприяють випуску та імпорту сучасної сільськогосподарської техніки, яка дуже різноманітна, як за видами, призначенням, так і за технічним рівнем, якістю і надійністю. Маємо широкий діапазон марок зарубіжних сіль господарських машин, все більше розширюється кількість моделей вітчизняної техніки, заводів, які виготовляють сільськогосподарські машини.
Різнотипність сучасних господарств і значний асортимент сільськогосподарської техніки потребує особливих підходів з питань її придбання та застосування.
Ремонтно-обслуговуюча база, що була розрахована на планово-запобіжну систему управління надійністю техніки, виявилася фінансово-недосконалою для більшості замовників. Це спонукає користувачів техніки самотужки виконувати ремонтно-обслуговуючі операції без належного дотримання технічних вимог, що значно знижує показники надійності і технічної відповідності відремонтованої техніки.
На фоні диспаритету цін маємо складну, часто не прогнозовану, ситуацію у виробництві продукції рослинництва, яка значно ускладнює проведення відповідної науково обґрунтованої технічної політики в аґропромисловому комплексі.
У зв’язку з поступовим зменшенням поголів’я великої рогатої худоби зменшилась і наявність машин і обладнання , яке забезпечує його обслуговування.
За відсутністю коштів на придбання нових машин і механізмів для тваринництва використовуються старі.
Згідно з законом зниження енергетичної ефективності природокористування при отриманні продукції з природних систем з часом на виробництво її одиниці використовується все більша кількість енергії. Основним лімітуючим фактором, який обмежує реалізацію біопотенціалу сільськогосподарських культур, є енергоресурси (техніка, пальне, добрива, пестициди, насіння та інше). Це пов’язано не лише з обмеженням коштів, а й з довкіллям, яке при перевантажені в аґроекосистемі зазнає надмірного ущільнення, забруднення ґрунту втратами та надлишками технологічних речовин, тощо.
Таким чином в сучасних умовах оптимізації технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва необхідно користуватися показниками реалізації біопотенціалу сільгоспкультур, енерговитрат і збереження екосистеми.
Виходячи з названих груп показників, при яких лімітуючим фактором по реалізації біопотенціалу сільськогосподарських культур і збереженню довкілля є енергетика, можна визначити три основних етапи технічного забезпечення рослинництва області і запропоновувати відповідну систему машин.
Комплексна механізація галузі рослинництва
Враховуючи світовий і вітчизняний досвід, а також стан технічного забезпечення АПК області, в основу програми комплексної механізації технологій виробництва основних видів продукції рослинництва покладені такі напрями:
- забезпечення своєчасності і високої якості виконання технологічних процесів;
- забезпечення мінімально достатніх витрат коштів і ресурсів при виробництві сіль господарської продукції;
- забезпечення вимог екології;
- повна ув’язка комплексу сільськогосподарських машин і обладнання з технологічним процесом виробництва сільськогосподарської продукції;
- мінімалізація проходів агрегатів за рахунок збільшення ширини їх захвату і застосування комбінованих машин;
- забезпечення сучасних і перспективних технологій виробництва продукції рослинництва;
- зменшення шкідливого впливу роботи агрегатів на навколишнє середовище;
- зменшення витрат непоновлюваної енергії при виробництві сільгосппродукції;
- максимальне завантаження всіх ланок технологічної системи;
- оптимізація складу і режимів роботи агрегатів у заданих умовах;
- застосування техніки, що виробляється підприємствами Івано-Франківщини.
Враховуючи вказані напрями технічного забезпечення технологій та прогнозовані позитивні зрушення у виробництві сільськогосподарської продукції для умов Івано-Франківської області розроблено технологічні карти на вирощування основних сільськогосподарських культур.
У результаті поетапного виконання програми до 2015 року стане можливим перехід до впровадження керованого індустріального аґроекофільного землеробства на базі автоматизованих технічних засобів і систем управління технологічними операціями і процесом формування врожаю з використанням методів макро- і мікромоніторингу та геоінформаційних систем.
Комплексна механізація тваринництва і птахівництва
При визначенні технічного забезпечення галузей тваринництва і птахівництва були прийняті такі напрямки:
- повна механізація трудомістких технологічних процесів виробництва продукції тваринництва і птахівництва;
- забезпечення мінімально достатніх питомих витрат, коштів і енергоресурсів на виробництво продукції;
- мінімальний вплив на середовище тварин і птиці;
- забезпечення потоковості виробництва;
- максимальне завантаження всіх ланок технологічної лінії і можливість запровадження сучасних передових технологій;
- забезпечення високої якості і максимальної відповідності зоовимогам;
- запровадження високопродуктивних надійних машин і обладнання, що виробляється підприємствами України.
Вказані підходи покладені в основу відпрацьованої системи машин і механізмів для механізації водопостачання і поїння, підвезення, приготування і роздачі кормів, доїння, первинної переробки продукції, прибирання гною та інших процесів.
Оновлення машинно-тракторного парку
Програма оновлення машинно-тракторного парку передбачає поступове насичення господарств усіх форм власності необхідним комплексом сільськогосподарських машин.
При цьому, враховуються розподіл господарств за площею ріллі і проектна структура посівних площ на період до 2015 року.
В області буде відпрацьовано систему машин в землеробстві, орієнтовану на використання існуючої і нової сільськогосподарської техніки, визначена потреба нової техніки для сільгосптоваровиробників на період до 2015 року.
Вирішення продовольчої програми у значній мірі залежить від механізації праці в сільськогосподарському виробництві на підприємствах різних форм господарювання.
Результати досліджень показують на недостатній рівень механізації праці саме у малих фермерських (до 2 га) і особистих селянських господарствах, де доля ручної праці складає 50 – 65 %.
Розвиток особистих господарств населення, садових і городніх товариств також потребує насичення малогабаритною технікою.
При цьому важливе місце відводиться одноцільовим моторизованим знаряддям, мотоблокам, малогабаритним тракторам класу 2 кН (ХТЗ-1410, ЗИМ-350, МСШ-10, “Прикарпатець”), тракторам 6 кН (Т-25Ф-ХТЗ, СШ-25 ХЗТСШ та інші), “Моторсіч”.
Джерела фінансування для придбання нової техніки
Потреба коштів на придбання нової техніки і обладнання щорічно становить 86 млн. грн. Виходячи з фактичних можливостей господарств області в 2005 р. на розвиток всієї матеріально-технічної бази прогнозується спрямувати 11 млн. грн., в т. ч. 4,3 млн. грн., власних коштів. У 2010 р. ця сума зросте до 23 млн. грн., в т. ч. 9,2 млн. грн. - власних коштів, а у 2015 р. господарства області зможуть виділити на розвиток матеріально-технічної бази коштів на суму 52 млн. грн., в тому числі 21 млн. грн. за рахунок власних коштів, або 39,6 % від потреби.
Для компенсації нестачі машин в 2005 році буде залучена техніка різних фірм, загонів, АПО, машинно-технологічних станцій в загальній кількості до 70 тракторів, 35 зернових комбайнів, 6723 трактори, які знаходяться в приватній власності та ін. Кількість техніки в цих фірмах і підприємствах щорічно буде збільшуватися.
Прогнозується, що до 2010 р. виробництво всіх видів сільськогосподарської продукції стане прибутковим і розмір коштів, які виділяються на оновлення техніки, буде збільшуватися.
До 2015 р. економіка сіль господарських підприємств дозволить їм одержувати довгострокові кредити у обсягах, достатніх для покриття повної потреби в коштах для оновлення техніки.
Для оновлення машинно-тракторного парку планується залучити кошти обласного бюджету.
Щорічно потрібно виділяти 3 млн. грн. на компенсацію 20 % вартості всієї сільськогосподарської техніки, яка закуповується господарствами області, в тому числі і складної, 30 % вартості якої компенсується з державного бюджету.
Пропонується також допомога господарствам у компенсації відсотків за надані їм довготермінові кредити, а саме 14 % компенсується з державного бюджету, а 4 % з обласного. На ці цілі пропонується виділяти щорічно 1 млн. грн.
Технічний сервіс в АПК області
Основними напрямками розвитку технічного сервісу в АПК області має бути реформування існуючих аґросервісних підприємств на різних рівнях, створення конкурентного середовища, наближення технічного сервісу до його споживачів за рахунок розгалуженої мережі сервісних формувань і застосування сучасних систем зв'язку та пересувних засобів технічного обслуговування, а також удосконалення взаємозв'язків між виробниками і споживачами технічних засобів.
Матеріально – технічне забезпечення
Напрями реформування структур матеріально-технічного забезпечення
Наявна структура обласного та районних аґротехсервісних підприємств дозволяє забезпечити виконання замовлень господарств всіх форм власності щодо забезпечення централізованого постачання всієї номенклатури запасних частин та товарів виробничого призначення, що виготовляються заводами України, країн зарубіжжя.
Забезпечення паливно-мастильними матеріалами буде здійснюватись на основі тендерного відбору “трейдерів”.
На виробничих площах постачальницьких організацій передбачається організувати представництва заводів-виробників сільськогосподарської техніки, опорних баз і центрів фірмового сервісу, виставки сільськогосподарської техніки, запчастин та ремматеріалів.
6.4 Галузі харчової і переробної промисловості
Харчова і переробна галузь області, як складова цієї комплексної програми характеризується великою різновидністю підгалузей, питома вага випуску продовольчих товарів яких у 2004 році складає:
- молочна промисловість - 21,4 %
- м’ясна - 33,2 %
- спиртогорілчана - 7,1 %
- цукрова - 4,2 %
- харчосмакова - 13,4 %
- хлібопекарська - 8,8 %
- зернопереробна - 11,2 %
- соледобувна - 0,03 %
- тютюнова - 0,6 %
Переробку та виробництво харчової продукції здійснювали в 2004 р. 1487 суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб, для 517 – це основний вид діяльності, з них 67 великих і середніх та 227 малих підприємств із чисельністю 12,0 тис. осіб.
На підприємствах галузі зосереджено 4,3 % промислово-виробничих основних фондів та 13,8 % середньооблікової чисельності працюючих промисловості.
Значне місце в переробному комплексі займає недержавний сектор – майже 80 % обсягу продукції в харчовій промисловості та 71 % - в борошно-круп’яній.
Слід відмітити, що продовольчий ринок області наповнений відповідним асортиментом продуктів. Підприємства харчової галузі в цілому працюють стабільно, більшість нарощують темпи виробництва, розширюють асортимент, підвищують конкурентоспроможність продукції.
За 2004 р. підприємствами харчової і переробної промисловості збільшено виробництво продукції в порівняні з 2003 р. на 19,3 %, або її вироблено більше на 60,5 млн. грн.
Забезпечено ріст виробництва по всіх підгалузях харчової промисловості. Зокрема, найбільші темпи виробництва забезпечили харчосмакова (38,5 %), молокопереробна (38,9 %), хлібопекарська (8,4 %), спиртортогорілчана (22,0 %), м’ясна (8,3 %), виробництво кормів для тварин (у 2,6 рази), цукрова (36,1 %) промисловість .
Збільшено виробництво борошна на 23,0 %, ковбасних виробів на 36,8 %, хліба і хлібобулочних виробів – на 5,5 %, масла вершкового – 69,4 %, молока - на 55,1 %, сиру жирного на – 17,6 %, спирту етилового не денатурованого на 36,9 %, лікеро-горілчаних виробів – на 50,4 %, кондитерських виробів – на 73,0 %, круп і гранул із зернових в 36,9 рази, цукру–піску – на 30,8%.
Водночас в області не досягнуто рівня 2003 р. з виробництва сировини тютюнової сигаретної і махоркової ферментованої – на 58,1 %, пива солодового – на 15,9 %, м’яса, включаючи субпродукти І категорії – на 9,3 %, мінеральної води – на 8,3 %.
Зниження рівня виробництва підприємств, обумовлено високими витратами на її переробку, які пов'язані із наявністю застарілих технологій, зношеністю основних засобів, відсутністю в достатній кількості сировини, є відсутністю маркетингової стратегії щодо просування продуктів харчування на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Споживчий попит став більш вимогливішим до якості продуктів харчування, до умов їх зберігання та реалізації, до їх безпечності.