Тратегія підприємства в контексті підвищення його конкурентоспроможності

Вид материала

Документы

Содержание Структура та відтворення виробничого потенціалу підприємства Потенціал землі та природно-кліматичні умови Потенціал оборотних фондів Список використаних джерел Фгбоу впо « Запащук Л.В.

Подобный материал:

• Систематизація та дослідження сучасних теоретико-методологічних підходів до оцінки, 449.68kb.
• Розглянуто передумови підвищення конкурентоспроможності підприємства. Визначено основні, 38.51kb.
• Розглянуто сутність конкурентоспроможності персоналу та методи його оцінки, 41.43kb.
• Інвестиції, їх види І характеристика, 270.81kb.
• 1 Сутність та значення конкурентних переваг для підвищення конкурентоспроможності підприємства, 692.09kb.
• 2. Матриця „Привабливість-конкурентоспроможність, 49.49kb.
• Розділ І теоретичні основи формування конкурентоспроможності в молокопродуктовому підкомплексі, 406.47kb.
• План вступ розділ І. Методологічні та теорЕтичні аспекти конкурентоспроможності продукції, 74.48kb.
• Тарію обліково-аналітичного забезпечення в управлінні маркетинговою діяльністю підприємства, 268.52kb.
• ДГ10 аналіз міжнародного досвіду підвищення конкурентоспроможності регіонів, 129.88kb.

Список використаних джерел

1. Виханский О.С. - Стратегическое управление - М.: Гардарики, 2006.
   
2. Гусев Ю. В. Стратегическое управление. - Новосибирск, 2007. - С.164.
   
3. Зайцева Л.Г. Соколова М.И. Стратегический менеджмент: Учебник. - М.: Экономист 2006г. - 416с.
   
4. Маркова В.Д., Кузнецова С.А. Стратегический менеджмент: Курс
   лекций. -М.: ИНФРА-М; Новосибирск: Сибирское соглашение, 2006. - С.381.
   
5. Питере Т., Уотермен Р. В поисках эффективного управления. - М.: Прогресс, 2006. - С.242.
   

Дуда С.Т., к.е.н., Шипот М.

Львівська комерційна академія, Львів, Україна


СТРУКТУРА ТА ВІДТВОРЕННЯ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Виробничий потенціал є досить вагомою складовою потенціалу підприємства,що суттєво впливає на підвищення конкурентоспроможності підприємства. При управлінні виробничим потенціалом підприємства є суттєвим визначення структури та відтворення виробничого потенціалу підприємства. Виробничий потенціал як економічна категорія має свою структуру і певні особливі процеси,які характерні для його розвитку.Основна проблема у дослідженні виробничого потенціалу промислових підприємств полягає в тому,що всі його елементи функціонують одночасно і в сукупності.

Найбільш повне визначення структури виробничого потенціалу підприємства пропонується у роботі:Федоніна О.С,Рєпіної І.М та Олексюка О.І.Автори пропонують виділяти об'єктні та суб'єктні складові потенціалу підприємства.Об'єктні складові пов'язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства.До них належить:інноваційний потенціал,виробничий потенціал,фінансовий потенціал та потенціал відтворення.

На думку Федоніна О.С,Рєпіної І.М та Олексюка О.І виробничий потенціал-це наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції(послуг). Його треба також сприймати як сукупність ресурсів,що функціонують і здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять:

Виробничий потенціал

Засоби виробництва

Потенціал технологічного персоналу

Трудовий потенціал

Потенціал землі та природно-кліматичні умови

Потенціал основних фондів

Потенціал оборотних фондів

Потенціал нематеріальних активів

Рис.1 - Структура виробничого потенціалу підприємства.


Потенціал землі та природно-кліматичні умови-можливості підприємства використовувати сукупні природні багатства у господарській діяльності. Фондовий потенціал – наявні та скриті можливості основних фондів,які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства. Потенціал нематеріальних активів – сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб. Потенціал технологічного персоналу – здатність робітників виробляти різні продукти,надавати послуги чи виконувати роботи.

Потенціал оборотних фондів-це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці(сировини,палива,енергії та різних допоміжних матеріалів),які перебувають у виробничих запасах,незавершеному виробництві,напівфабрикатах власного виробництва і витратах майбутніх періодів. Важливою складовою процесу створення виробничого потенціалу підприємства є його відтворення. Відтворення потенціалу підприємства-це процес безперервного відновлення всіх його складових. Виділяються такі типи відтворення виробничого потенціалу:

• Просте відтворення потенціалу підприємства здійснюється в незмінних обсягах для відновлення спожитих факторів виробництва і забезпечення безперервності його функціонування.
  
• Розширене відтворення потенціалу підприємства передбачає кількісний та якісний розвиток виробничих факторів та інших складових потенціалу, котрі забезпечують вищу результативність його діяльності.
  

При формуванні та нарощуванні виробничого потенціалу підприємства необхідно дотримуватись певних принципів,серед яких,використавши підхід Герасимчук З.В та Ковальської Л.Л виділимо такі:цілісності;охорони довкілля;системності;поєднання економічних інтересів розвитку виробництва з регіональними та загальнодержавними;задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції,роботі, послузі.

Найбільш повне визначення структури виробничого потенціалу підприємства пропонується у роботі Федоніна О.С,Рєпіної І.М та Олексюка О.І.Автори пропонують виділяти об'єктивні та суб'єктивні складові потенціалу підприємства. Об'єктивні складові пов'язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування. До них належить:інноваційний потенціал,виробничий потенціал,фінансовий потенціал та потенціал відтворення. Відтворення потенціалу підприємства-це процес безперервного відновлення всіх його складових.Ефективне відтворення потенціалу підприємства є запорукою його процвітання в майбутньому.


Список використаних джерел

1. Герасимчук З.В., Ковальська Л.Л.Виробничий потенціал регіону:методика оцінки та механізми його нарощення:Моногр.Луцьк6ЛДТУ,2003-242с.
   
2. Потенціал підприємства:навчальний посібник/ О.С Федонін, І.М.Рєпіна, О.І.Олексюк – К:КНЕУ,2004,-316с.
   
3. Чевганова В,Я.,Карпенко Ю.В.До питання визначення економічної категорії потенціал підприємства //Регіональні перспективи. - №2-3(9-10) - 2000.
   

Ефимовская Л.А., к.э.н.

ФГБОУ ВПО «Российский экономический

университет им. Г.В. Плеханова», Москва, Россия


ИННОВАЦИОННЫЙ ПОТЕНЦИАЛ КАК ФАКТОР КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ ТОРГОВОГО ПРЕДПРИЯТИЯ


В условиях конкуренции одним из средств улучшения конкурентных позиций предприятий торговли могут служить инновации. Для разработки стратегии инновационного развития необходима диагностика достигнутого уровня потенциала. Инновационный потенциал торгового предприятия представляет собой совокупность научно-технических, инфраструктурных, технологических, материальных, финансовых, трудовых, организационно-управленческих, правовых, социальных, культурных и иных возможностей, обеспечивающих восприятие и реализацию инноваций.

Инновационный потенциал торгового предприятия может быть представлен следующими основными блоками:

- технологический;

- материальный;

- финансовый;

- трудовой.

Эффективное использование инновационного потенциала обеспечивает торговому предприятию условия для перехода от одного состояния развития к более высокому уровню и рост конкурентоспособности.

Для оценки инновационного потенциала торгового предприятия целесообразно использовать системы частных, комплексных и интегральных показателей.

Частные показатели необходимы для оценки отдельных параметров блоков, входящих в инновационный потенциал. Комплексные показатели позволяют установить степень достижения целевого значения определенного блока инновационного потенциала, а на основе интегрального индикатора дается заключение о достигнутом или прогнозируемом уровне инновационного потенциала торгового предприятия.

Для комплексной оценки технологического потенциала торгового предприятия предлагается использовать следующую методику:

Ктп = ,

где Ктп - комплексный показатель оценки технологического потенциала; Фв - фондовооруженность; Ди - доля инвестиций на модернизацию и реконструкцию основных фондов; Коф - коэффициент обновления основных фондов; Да – доля активной части основных фондов; Кгф - коэффициент годности основных фондов.

Комплексный показатель оценки материального потенциала торгового предприятия можно рассчитать, используя следующие подходы:

Км = ,

где Км - комплексный показатель материального потенциала; Фо - фондоотдача; Рф - рентабельность основных фондов; Ко - коэффициент оборачиваемости оборотных средств; Кпт - коэффициент прибыли на 1 кв.м торговой площади.

Для комплексной оценки финансового потенциала торгового предприятия предлагается использовать следующую формулу:

Кфп = ,

где Кфп - комплексный показатель финансового потенциала; Рэ - экономическая рентабельность(рентабельность активов); Рк - рентабельность собственного капитала; Фр - финансовый рычаг (леверидж); Ктл - коэффициент текущей ликвидности, потенциал; Кос - коэффициент обеспеченности собственными оборотными средствами.

Трудовой потенциал торгового предприятия можно рассчитать исходя из уровня производительности труда на рубль средней заработной платы и показателя выручки от продаж на один рубль фонда заработной платы (зарплатоотдачи).

Ктрп = ,

где Ктрп- комплексный показатель трудового потенциала; Упт - уровень производительности труда на рубль средней заработной платы; ЗПо - отношение выручки от продаж к сумме расходов на оплату труда.

Для обобщающей оценки инновационного потенциала необходимо определить интегральный показатель, на основе технологического, материального, финансового и трудового потенциалов:

Iип = .

Интегральный показатель инновационного потенциала целесообразно анализировать в динамике, в сравнении с целевыми параметрами и с показателями конкурентов.

Степень достижения инновационного потенциала может быть определена на основе целевых критериев, установленных на основе экспертного метода исходя из стратегических целей развития торгового предприятия.Для укрепления конкурентных преимуществ предприятия необходимо иметь высокий инновационный потенциал и эффективно его использовать.

Список использованных источников:

1. Андрианов Д.С. Сущность и структура инновационного потенциала организации. - Вестник ТИСБИ, 2008.
   
2. Иванов Г.Г. Экономика организации (торговля): учебник. ИД «ФОРУМ»: ИНФРА-М, 2012.
   
3. Карпова Е.В. Ресурсы торгового предприятия. –М.:КноРус, 2008.
   
4. Экономика торгового предприятия. Торговое дело: учебник / под ред. Л.А. Брагина.-М.: ИНФРА-М, 2009.
   

Забродська Л.Д., к.е.н., Носач В.В., Костоглодова Я.О.

Харківський державний університет

харчування та торгівлі, Харків, Україна


Передумови формування антикризової стратегії підприємствами роздрібної торгівлі в конкурентному середовищі


В Україні для підприємств основною проблемою є забезпечення виживання та розвитку. Засобом вирішення цієї проблеми є стратегічне управління. Прискорення змін в навколишньому середовищі, поява нових потреб і вимогливість споживачів, зростання конкуренції за ресурси, поява нових потреб і зміна позицій споживачів, поява нових інноваційних можливостей для здійснення бізнесу, розвиток інформаційних мереж, широке впровадження сучасних технологій, зміна ролі людських ресурсів, а також низка інших факторів призвели до різкого зростання значення стратегічного управління. Тому процес формування стратегії підприємствами має ґрунтуватися на урахуванні особливостей соціально-економічної ситуації в сфері економічних відносин України. З іншого боку екстремальна нестійкість оточення впливає на стан внутрішнього середовища підприємств, що у цілому підвищує роль стратегії та визначає об'єктивну необхідність формування антикризової стратегії.

Практика бізнесу показала, що не існує єдиного універсального стратегічного управління, яке було б єдиним для всіх підприємств. Універсальність підприємства зумовлює те, що процес розробки стратегії для кожного підприємства стає унікальним. Це зумовлюється позицією підприємства на ринку, динамікою його розвитку, наявним потенціалом, поведінкою конкурентів, характеристиками продукції, що виробляється, товарами, що реалізовуються або послугами, що надаються, станом економіки, культурним середовищем і багатьма іншими чинниками. У той же час є певні загальні принципи, які дозволяють ефективніше здійснювати антикризове управління підприємством.

Слід підкреслити, що зсув пріоритетів теорії антикризового управління підприємств із кризоцентричної на "здравоцентричну" парадигму, створив передумови до переходу від аналізу проблем збиткових підприємств до формування їхньої антикризової стратегії підприємства. Це означає, що за сучасних умов антикризове управління спрямоване не стільки на банкрутство й санацію збиткових підприємств, скільки на запобігання й пом'якшення криз, тобто в антикризовому управлінні вирішального значення набуває антикризова стратегія, яка дозволяє не допустити настання кризи або коли криза стає неминучою всі зусилля зосереджувати на шляхах і засобах виходу з неї.

Оскільки стратегія підприємства розглядається як динамічна сукупність взаємозалежних процесів, які логічно випливають один з одного, а відображення зворотних зв’язків дає можливість відстеження та врахування зворотних впливів кожного процесу на інші та на сукупність.

Дослідження показало, що антикризова стратегія підприємства повинна спиратися на чотири процеси (вибір стратегії підприємства, визначення типової стратегії, формування антикризової стратегії підприємства, розробка стратегічних і тактичних антикризових заходів), що зумовлюють необхідність внесення змін у цільові орієнтири діяльності підприємств за умов виникнення кризових впливів або явищ.

Таким чином, для наукового обґрунтування методичного підходу до розробки антикризової стратегії є необхідним розгляд впливу процесів, що визначаються станом макроекономічних систем, на підприємства, тому що вони створюють атмосферу бізнесу. Оскільки підприємства слід розглядати виключно як відкриті системи, їхній поточний стан постійно піддається дії макроекономічних факторів, тобто передумовами вибору антикризової стратегії є визначення стану оточення, що формується у залежності від умов систем вищого до підприємства рівня, а з іншого   внутрішнього стану підприємства.

Отже, застосування методології «вхід-вихід» дозволяє виокремити передумови, що необхідні для моделювання можливих альтернатив антикризової стратегії.

З боку «входів» – на основі оцінки загальних дестабілізуючих тенденцій чинників зовнішнього макро-, мезо, мікрорівня можна попереджувати виникнення на підприємстві кризових симптомів, що формуються за цих умов. Діагностика цих тенденцій має за завдання обґрунтування стратегічних аспектів антикризового управління в підприємстві. Цей сектор може розглядатися або як сфера загальних чинників атмосфери бізнесу підприємств роздрібної торгівлі та формування системи антикризового управління персоналом, або ширше, коли до нього включаються детальніше чинники ринку праці та споживчого ринку, або ще глибше – характеристики потенційних працівників.

З боку «виходів», у свою чергу, на думку авторів, можливе розглядання декількох концентричних областей, що поступово розширюються. Основною областю щодо підприємства роздрібної торгівлі є результати праці у вигляді товарообороту, прибутку, асортименту товарів, рівню культури обслуговування покупців тощо, а також нові особистісні якості працівників, що у свою чергу визначають конкурентоспроможність підприємства. Основною областю щодо працівників тут є їхні нові компетенції, які визначають конкурентоспроможність працівників. Взаємозв’язок цих характеристик з компонентами системи антикризового управління визначає антикризову стійкість підприємства.

Перетворення «входів» у «виходи» й складає основу антикризової стратегії в системі стратегічного управління підприємства роздрібної торгівлі.

Ґрунтуючись на основних засадах методології «вхід-вихід» можна створити необхідні передумови для проведення кількісного моделювання базових співвідношень щодо дестабілізуючих і оцінки антикризових чинників зовнішнього та внутрішнього середовищ функціонування підприємств роздрібної торгівлі та їхньої збалансованості.


Запащук Л.В.

Харківський національний

економічний університет, Харків, Україна


Структура потенціалу підприємства в стратегічному аспекті


Сучасні умови господарської діяльності вітчизняних підприємств характеризуються посиленням ринкової конкуренції, ускладненням вимог споживачів до якості вироблених товарів та послуг, прискоренням науково-технічного прогресу та безупинною появою нових можливостей для модернізації матеріально-технічної бази виробництва, постійним зростанням необхідності оперативного реагування на зміни господарської ситуації. Саме тому проблеми стратегічного управління, кількісного вимірювання та якісної оцінки, оптимізації використання потенціалу підприємства закономірно пригортали до себе підвищену увагу багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців, таких як Ареф’єв С. [1], Горяча О. [2], Донец Ю. [3], Іванов Ю. [5], Отенко І. [4], Тищенко О. [5] та ін. Проте до цього часу серед дослідників проблем формування та використання відсутньою є погодженість думок щодо встановлення структури потенціалу підприємства (ПП).

Зростання мінливості та непередбачуваності перетворень навколишнього ринкового оточення, збільшення вимог щодо забезпечення гнучкості й адаптивності підприємства визначають необхідність формування належного стратегічного підходу до обґрунтування управлінських дій в різних сферах розвитку підприємства.

Найбільш загальною ознакою, що відбиває здатність підприємства до здійснення свідомого стратегічного цілеполагання, вибору шляхів досягнення встановлених цілей та реалізації сформованих стратегічних планів в ході процесу розвитку, є потенціал підприємства. Так, І. Отенко [4, с. 53], наприклад, наголошує саме на властивостях потенціалу як узагальненого відображення динамічних характеристик підприємства, що знаходять прояв протягом усього його життєвого циклу.

Тому за сучасні умови наростання різноманітних змін ринкового оточення підприємства, поняття «потенціалу підприємства» переходить до складу найважливіших економічних категорій.

Відсутність загальновизнаних теоретичних і методологічних засад встановлення змісту поняття потенціалу обумовлює поширення декількох основних підходів щодо вирішення цього питання, зокрема таких:

цільового підходу, відповідно до якого потенціал відбиває здатність підприємства щодо забезпечення досягнення свідомо встановлених цілей;

динамічного підходу, що пояснює необхідність використання категорії потенціалу потребами більш чіткого встановлення кола доступних підприємству альтернатив розвитку («можливостей»), перш за все зумовлених станом виробничо-технологічної і ресурсної бази;

виробничо-ресурсного підходу, в рамках якого відбувається узагальнення усього різноманіття наявних ресурсів (а також ресурсів, що здатні бути залучені) в розпорядженні підприємства, яке може використовувати ці ресурси для забезпечення досягнення поставлених цілей та реалізації ймовірних альтернатив розвитку.

З точки зору Ю. Іванова, О. Тищенко, [5, с.26-28], в наявному різноманітті поглядів на сутність і зміст ПП, слід особо визначити ресурсну (потенціал як відображення узагальнених характеристик ресурсної бази), структурну (своєрідна міра структурної упорядкованості, що визначає динамічні властивості підприємства), цільову (відображення складу потенційно можливих цілей стратегічного і поточного характеру), інформаційну (сукупність знань та ресурсів, що визначають здатність підприємства щодо гнучкого пристосування до змін умов господарювання) концепції. І. Отенко [4, с.53-54] додає до цього переліку також диференціальний (потенціал підприємства вважається певною ознакою загальносистемної ефективності, перетворення якої відбуваються в ході функціонування та розвитку підприємства) і функціональний (відповідно до спроможності виконання основних управлінських функцій) підходи.

Для кожної з описаних концепцій притаманною є власна (більш або менш специфічна) трактовка питання структуризації ПП, встановлення властивостей окремих його складових, особливостей і закономірностей їхньої побудови і взаємодії в процесі розвитку підприємства. Проте значною мірою переважна більшість існуючих концепцій пояснення природи ПП базується на узагальненій оцінці стратегічних та поточних виробничо-ресурсних можливостей підприємства, які можуть бути використані для забезпечення певних результатів розвитку: або для досягнення обраного кола цілей (насамперед – у виробничій сфер), або для відбору оптимальної альтернативи розвитку, або для отримання будь-якого виду ефектів та ін.

Таким чином, саме виробнича складова ПП (виробничий потенціал) в значній мірі визначається відповідністю та тісним зв’язком із визначенням економічного змісту та природи потенціалу підприємства як однієї з найважливіших категорій предметної сфери стратегічного управління.

Список використаних джерел

1. Ареф’єв С.О. / Сутність та складові організаційного потенціалу промислових підприємств // Проблеми системного підходу в економіці. – 2009. – №2. – С. 39-42.
   
2. Горяча О. Структура та відтворення виробничого потенціалу підприємства // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. – Вип. 6 (61) – К., 2006. – С. 71-75.
   
3. Донец Ю.Ю. Эффективность использования производственного потенциала / Ю.Ю. Донец. – К.: Знание, 1998. – 123 с.
   
4. Отенко И.П. Методологические основы управления потенциалом предприятия: Монография / И.П. Отенко – Харьков: Изд. ХНЭУ, 2004. – 216 с.
   
5. Теоретичні основи конкурентної стратегії підприємства: Монографія / за заг. ред. Ю.Б. Іванова, О.М. Тищенка – Харків: ВД „Інжек”, 2006. – 384 с.