Тратегія підприємства в контексті підвищення його конкурентоспроможності

Вид материалаДокументы

Содержание


Список використаних джерел
Механізми стратегічного управління підприємством в конкурентному середовищі
Керування якістю надання побутових послуг
Ангелина И.А., к.э.н., Кучина М.Ю.
Разработка стратегии позиционирования на примере гостиницы донбасс палас
Список использованных источников
Веремейчик О.Ф., к.е.н.
Виробнича стратегія як фактор підвищення конкурентоспроможності підприємства
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29

Список використаних джерел

1.  Сервисная деятельность. Уч. пос. /Под общ. Ред. И.П. Павловой, В.К. Романович СПб СПбГУАП, 2002

2. Козырев А.А. Информационные технологии в экономике и управлении. М.: " Изд-во Михайлова", 2009 . - 448 с. Закон України про охорону праці від 21.11.2002 року.

МЕХАНІЗМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В КОНКУРЕНТНОМУ СЕРЕДОВИЩІ


Альошкін С.Л.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Донецьк, Україна


КЕРУВАННЯ ЯКІСТЮ НАДАННЯ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ


Підприємства, що здійснюють свою діяльність на ринку побутових послуг в умовах кризи, негативних політичних і економічних подій, зіштовхнулися, з одного боку, із проблемою значного зниження споживчого попиту на побутові послуги через зниження рівня матеріального добробуту населення, а з іншого — загострення конкуренції між підприємствами.

Через сформовані економічні умови, у яких опинилися підприємства, у тому числі підприємства побутового обслуговування (інфляція, незначність росту заробітної плати, підвищення тарифів на комунальні платежі, безробіття, зниження доходів населення), проблема підтримки споживчого попиту населення й конкурентоспроможності підприємств здобуває особливу актуальність. Розв'язком даної проблеми може стати збереження вже наявної клієнтської бази за рахунок підвищення якості обслуговування й орієнтації підприємства на споживача .

Основоположник сучасної теорії менеджменту Пітер Друкер говорив, що «метою компанії є створення для себе споживачів. Переорієнтація на їхні інтереси представляє позитивний, найбільш гострий і осмислений спосіб перебудови організації. Тим більше, якщо цю ідею розбудовують і готові підтримати працівники компанії. Враховуючи наявність нерозривного зв'язку між рівнями задоволеності споживачів і персоналу, немислимо добитися позитивних результатів перебудови підприємства, якщо вона не користується підтримкою з боку працівників. Орієнтація компанії на споживача повинна стати пріоритетом усіх співробітників, і це є гарантією успіху» [1].

Споживачам необхідні побутові послуги, характеристики яких задовольняли б їх потреби й очікування. Потреби й очікування споживачів відбиваються в технічних умовах надання побутових послуг і звичайно вважаються вимогами споживачів. Вимоги можуть бути встановлені організацією в результаті проведення досліджень споживачів і визначення необхідного набору характеристик побутових послуг.

На нашу думку, саме клієнт є ключовою фігурою при організації вигідного бізнесу, тому що втрата клієнтів внаслідок відсутності певного обслуговування спричинить явне зниження обсягів прибутку організацій, у тому числі й підприємств побутового обслуговування.

На наш погляд, представляється цікавим уточнити поняття «якість».

Словник Ожегова визначає поняття «якість» як «наявність істотних ознак, властивостей, особливостей, що відрізняють один предмет або явище від інших» [2].

В.А. Копнов, посилаючись на стандартизоване визначення якості ISO 9000:3.1.1, затверджує, що «якість — ступінь відповідності властивих характеристик вимогам»[3]. У цьому випадку, говорячи про визначення «якості» побутової послуги, можна запропонувати наступне визначення. Якість побутової послуги — ступінь відповідності результату, вираженого в матеріальній або нематеріальній формі, надаваної побутової послуги запитам споживачів і, як наслідок, — платоспроможному попиту за допомогою якісного обслуговування клієнтів і якісного виробничого процесу.

Задоволеність споживачів залежить від багатьох внутрішніх факторів, серед яких можна назвати наступні: продукція й матеріали, що брали участь у наданні побутової послуги, устаткування, строк виконання замовлення, знання й навички основного й допоміжного персоналу, а також безпосереднє обслуговування споживачів до й під час надання побутової послуги.

Представимо взаємозв'язок названих факторів, що формують якість надання побутових послуг, у вигляді схеми.




Рис.1. Фактори, що формують якість надання побутових послуг


Підвищення якості побутового обслуговування може бути досягнуте в результаті впровадження системи керування якістю з урахуванням факторів, що впливають на процес надання побутових послуг. Цілі в області якості встановлюються для реалізації стратегічних орієнтирів при керівництві організацією.

До характеристик, пов'язаних з вимогами до послуги, відносяться наступні: час очікування й надання побутової послуги, точність строку виконання послуги, повнота послуги, ступінь довіри, простота доступу, безпека, швидкість реагування, ввічливість, зручність, естетичність, обстановка й гігієна, продуктивність підприємства обслуговування, чисельність персоналу й тривалість окремих процесів [4].

Орієнтація підприємства побутового обслуговування на клієнта є значною конкурентною перевагою у твердій ринковій конкурентній боротьбі серед подібних підприємств при наявності корпоративних стандартів обслуговування, які забезпечать усім клієнтам компанії однаково високий рівень обслуговування.


Список використаних джерел
  1. Тед Марра Створення організації, орієнтованої на споживача. [електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу : www://iso9000200.narod.ru
  2. Ожегов С.И., Н.Ю. Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка (онлайн версия). [Електронний ресурс] / С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова - Режим доступу до ресурсу : ссылка скрыта.
  3. В.А. Копнов методические указания iso9001. [Електронний ресурс] / В.А. Копнов - Режим доступу до ресурсу : ссылка скрыта
  4. Підходи до керування якістю послуг: фокус на споживачі. [електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу : u/library/manag/archive/2005/2/3758.phpl


Ангелина И.А., к.э.н., Кучина М.Ю.

Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени Михаила Туган-Барановского, Донецк, Украина


РАЗРАБОТКА СТРАТЕГИИ ПОЗИЦИОНИРОВАНИЯ НА ПРИМЕРЕ ГОСТИНИЦЫ ДОНБАСС ПАЛАС


Именно в преддверие Евро-2012 становятся отчетливо видны все слабые стороны одних предприятий и сильные стороны других. До предела обостряется конкурентная борьба, победителем из которой выходит тот, кто сумеет добиться больших конкурентных преимуществ - преимуществ не над конкурентами, а преимуществ по отношению к потребителю.

Стратегическое позиционирование результат связанных представлений о продукте или торговой марке. Имидж - это общее впечатление от продукта, в то время как его позиция предполагает опорную точку в уме потребителя, которая, в общем случае, устанавливается по отношению к конкурирующим продуктам. Стратегия состоит в том, чтобы найти одну или несколько характеристик, которые могут использоваться для того, чтобы отделить свой продукт или торговую марку от продукции конкурентов

Под позиционированием, понимается деятельность гостиницы направленная на особое, отличающееся от конкурентов представление услуги потребителю. Так как основной целью позиционирования является занятие определенной и при этом, максимально эффективной позиции по отношению к конкурентам, то начинать позиционирование необходимо с исследования рынка и определения позиций конкурентов.

Процесс позиционирования состоит из трех этапов:
  • определение набора возможных конкурентных преимуществ, на которых можно основывать позицию,
  • выбор правильных конкурентных преимуществ и эффективной информации о них клиентов
  • продвижение избранной позиции на тщательно выбранный целевой рынок.

Гостиница может отличить себя от конкурентов, наращивая конкурентные преимущества. Она приобретает конкурентное преимущество, предлагая, например, потребителям цены, более низкие, чем цены конкурентов на аналогичный продукт, или больше выгод от товара, хотя и по более высоким ценам. Конкурентное преимущество компании оценивается настолько, насколько ее дела идут лучше, чем у конкурентов.

Гостиница может или дифференцировать свой продукт, или предлагать продукт, похожий на продукт конкурентов. Сегодня большинство товаров пытается отличить себя от своих конкурентов. Дифференциация может проходить по физическим атрибутам, уровню обслуживания, персоналу, месту нахождения или имиджу.

Дифференциация по физическим атрибутам.

Гостиница Донбасс Палас отличается великолепием своего прошлого. Вся атмосфера ее архитектуры и убранства предлагает то, что гостиница-новостройка не может скопировать.

Дифференциация по персоналу. Компании могут достичь большого конкурентного преимущества, нанимая и обучая лучших служащих, чем конкуренты.

Дифференциация по персоналу требует тщательного отбора сотрудников, вступающих в контакт с клиентами, и хорошее профессиональное обучение. В гостинице Донбасс Палас разработанная система обучения новых сотрудников, существует сильная мотивационная программа для персонала, нацеленная на построение последовательной карьеры. Для своих служащих гостиница предоставляет бесплатные курсы английского языка.

Дифференциация по местонахождению. В гостиничной и туристической индустрии сильным конкурентным преимуществом является местонахождение отеля. Удобно расположившийся в самом сердце города Донецка, Донбасс Палас предлагает своим гостям все как на ладони расположенные достопримечательности города, театр Оперы и Балета, Драматический театр, лучшие магазины города и просто наиболее красивые места и в следствии данного фактора обладает конкурентным преимуществом перед другими гостиницами города.

Дифференциация по имиджу. Покупатели могут отличать один продукт от другого, даже если они и выглядят одинаково, благодаря имиджу компании или торговой марки. Следовательно, чтобы отличаться от конкурентов, гостинице следует приложить усилия для создания своего положительного имиджа. На данный момент бренд Донбасс Паласа является наиболее узнаваемым в городе. Гостиница Донбасс Палас является членом ассоциации The Leading Hotels of the World c 11 декабря 2005 года. В 2005, 2006 и 2007 годах Донбасс Палас был награжден World Travel Awards Association как лучшая гостиница Украины. В 2006 и 2007 годах Донбасс Палас стал лучшей бизнес гостиницей Украины согласно World Travel Awards Association. Положительный имидж отеля дает неоспоримое преимущество Донбасс Паласу.

Благодаря данной дифференциации становятся отчетливо видны конкурентные преимущества отеля, которые гостиница должна до сведения целевых клиентов. Все усилия компании в рамках комплекса маркетинга — маркетинг-микс должны быть направлены на проведение стратегии позиционирования.

Гостиница Донбасс Палас имеет все возможности для привлечения большего круга потребителей за счет высокой конкурентной способности и правильно выбранной стратегии позиционирования на рынке.


Список использованных источников
  1. Официальный сайт. [Электронный ресурс] – Режим доступа: ссылка скрыта
  2. Официальный сайт. [Электронный ресурс] – Режим доступа: ссылка скрыта
  3. Дэвид Аакер. Стратегическое рыночное управление: "ПИТЕР", — 2011

Веремейчик О.Ф., к.е.н.

Донецький національний університет економікиі торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Донецьк, Україна


ВИРОБНИЧА СТРАТЕГІЯ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА


Специфіка стратегії виробництва й суворі умови міжнародної конкуренції виявили три дуже важливих організаційних принципи. Це, по-перше, виробництво за принципом «точно в термін», згідно з яким фірма прагне одержати всі матеріали і комплектуючі точно в той час, коли вони необхідні для виробництва кінцевого виробу. При такій схемі постачальник повинен доставляти комплектуючі вироби на зборку кілька разів у день, а не раз у тиждень, як це звичайно прийнято.

Друга важлива ідея полягає в комплексному контролі якості
(так звана концепція «робити правильно з першого разу»). У цьому випадку якість забезпечується шляхом включення відповідальності за якість у кожну посадову інструкцію чи опис робіт виробничого об'єкта на всіх етапах виготовлення виробу. Роль виділеного спеціального органа при цьому зменшується, а роль контролю якості на кожному робочому місці зростає.

Третій стратегічний принцип, тісно пов'язаний із двома попередніми, полягає в комплексному профілактичному обслуговуванні. На виробничих робітників покладається обов'язок ретельно проводити профілактику й обслуговування устаткування, щоб виключити його поломки і відмовлення. Цей принцип вимагає гнучкості кваліфікаційної характеристики робітників, які повинні вміти виконувати кілька завдань, мати широкий профіль суміжних спеціальностей, практичне застосування яких значно підвищує надійність виробництва і веде до росту його ефективності. [1,с.58].

Стратегія виробництва підтримує стратегію організації таким чином, щоб у центрі уваги перебували завдання, сформовані з урахуванням потреб клієнта. Стратегічні рішення в галузі виробництва звичайно передбачають довгостроковий взаємозв'язок ресурсів компанії. Тактичні рішення є короткостроковими (як правило, один рік) і служать для забезпечення стратегічних, виступаючих у якості директивних.

При цьому виробнича стратегія вимагає прийняття цілого ряду рішень щодо потужностей, вертикальної інтеграції, технологічних процесів, якості, устаткування, персоналу, нового покоління продукції і т.д., [2,с.238].

Основні цілі розвитку виробничої стратегії полягають, по-перше, у правильному визначенні (на основі найважливіших пріоритетів, що, як правило, з'ясовуються в результаті проведення маркетингових досліджень) конкретних вимог до виробництва і, по-друге, у розробці планів, які гарантують, що операційні можливості (і можливості підприємства) виявляться достатніми для виконання цих вимог.

Процедура успішної сегментації виробництва, результатом
якої є фокусування виробництва, нерідко полягає у вирішенні які види чи групи продукції можна об'єднати в єдиний сегмент внаслідок подібності характеристик їхніх ринків збуту чи тому, що їхній випуск висуває однакові вимоги до виробничої системи, [3,с.24].

Визначення виробничих стратегій пов'язано з швидкістю та масштабами змін, що їх потрібно здійснити на підприємстві.

Стратегія розвитку підприємства потребує відповідних стратегії розвитку виробництва, а навіть обґрунтована ліквідація частини виробничого процесу (з різних причин) становить певні труднощі для всього підприємства.

Виробничі стратегії тісно пов'язані з управлінськими та екологічними стратегіями відносно персоналу підприємства. Усі ці чинники використовуються при аналізі ситуації на підприємстві для прийняття рішень щодо типу стратегії переходу на виготовлення нової продукції. Але продукція (з комерційної точки зору) — це лише інструмент, за допомогою якого відбувається рух грошових ресурсів на ринку.

У ринковій економіці виробнича стратегія підпорядкована маркетинговій, оскільки тип продукту та його властивості досліджуються маркетингом і визначаються обсяги майбутнього продажу. Якщо маркетингова стратегія робить акцент на масову продукцію, то виробництво має приділяти увагу насамперед собівартості виробництва; це можливо в умовах багатосерійного та масового виробництва із застосуванням відповідного спеціалізованого, напівавтоматичного обладнання та поточних методів організації виробництва. Крім того, маркетингові дослідження можуть зорієнтувати на виготовлення унікальних продуктів, тоді виробництво має бути дрібносерійним або одиничним з усіма відповідними характеристиками.

Однак незалежно від типу виробництва питання продуктивності та ефективності не можуть вважатися другорядними. Не менш важливим компонентом виробничої стратегії є поточне та оперативне планування, що забезпечує відповіді на питання: коли, що та як виготовляти?

Таким чином, виробнича стратегія відноситься до конкретних стратегічних
ініціатив і підходів у керівництві ключовими центрами розподілу
при вирішенні поточних і щоденних оперативних завдань, які мають стратегічну важливість (рекламні кампанії, закупівля сировини, управління запасами, профілактичний ремонт, транспортування).

Виробничі стратегії доповнюють і завершують загальний бізнес-план роботи компанії. Головна відповідальність за розробку даного типу стратегій
лягає на керівників середньої ланки, виробничих (лінійних) менеджерів, пропозиції яких повинні бути розглянуті і прийняті вищестоящим керівництвом.


Список використаних джерел

  1. Звягинцев Ю.Е. Оперативное планирование и организация ритмической работы промишленного предриятия.-К.: Техника 2001.-164с.
  2. Ковтун О.І. Стратегія підприємства: Навч. посібник / О.І. Ковтун. – [3-тє вид.]. – Львів: „Новий світ – 2000”, 2007. – 324 с.
  3. Сумець О.М. Стратегії сучасного підприємства та його економічна безпека: Навч. посібник / О.М. Сумець, М.Б. Тумар. – К.: „Хай-Тек Прес”, 2008. – 400 с.


Воскобоєва О.С., Воскобоєва О.В., к.е.н.

Донецький національний університет економікиі торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Донецьк, Україна


Коефіцієнт оборотності - важливий показник ефективності управління товарними запасами


Товарні запаси складають значну частину|частку| активів підприємства|фірма-виготовлювача|. До недавнього часу вважалося|лічило|, що чим більше у|біля| підприємства запасів, тим краще. Це справедливо, коли у|біля| підприємства існують проблеми з|із| матеріально – технічним постачанням, в умовах, коли необхідно створювати значні страхові запаси. Проте|однак| в сучасних умовах значно менше коштує проблема дефіциту, підприємства можуть здійснювати найрізноманітніші інвестиції. Контроль за ефективним використанням засобів|коштів| в товарних запасах є|з'являється| необхідною умовою успішної роботи фірми|фірма-виготовлювача|. Для швидкорослих компаній це особливо важливо|поважно|, оскільки|тому що| вкладення в активи такого вигляду|виду| можуть швидко вийти з під контролю.

У|біля| економічній| науці| питанням| ефективності управління| товарними| запасами приділяється| немало уваги| в працях| західних| і вітчизняних| учених-економістів| таких як М. Ліндере, X. Фірон, Л. Рідельс, Бажанов ю.К., Бланк А.І., Бойчук І.М., Вальовіч р.п., Гребньов А.І.,мазаракі А.А., Марцин в.С., Мельник л.Г., Прімак Т.А., Яковлєв Ю.П. Однак багато| питань| теоретичного та методичного характеру|вдачі| цієї| проблеми| потребують| подальших| поглиблених| досліджень|.

Важливим|поважним| показником ефективності управління товарних запасів є|з'являється| коефіцієнт оборотності.

Цей показник з погляду достатності оборотного капіталу має велике значення[2]. Він показує, скільки разів на рік запаси проходять через організацію. Показник виходить шляхом ділення|поділу| річної суми реалізації на суму товарних запасів по балансу.

У загальному|спільному| випадку, коли це відношення|ставлення| є|з'являється| дуже|занадто| великим (в порівнянні з попередніми або з|із| середніми даними по промисловості), то це показує недостатність запасів. Якщо ж відношення|ставлення| дуже|занадто| маленьке, це може означати, що товарні запаси надмірні або, можливо, застаріли|старіли|.

Коефіцієнт оборотності - це показник того, наскільки ефективно використовуються вкладені в товарні запаси грошові кошти. Аналогічно розрахунку рівня обслуговування, при розрахунку використовується правило: якщо потреби замовника задовольняються без участі запасу на складі, то необхідно виключити вартість проданих таких товарів з|із| розрахунків.

Яка ж має бути нормальна швидкість обороту|звороту| товарних запасів, до якої слід прагнути? Облік|урахування| і звітні дані про використання товарних запасів повинні давати зведення про швидкість обороту|звороту| товарних запасів у минулому, з|із| тим щоб|аби| компанія могла визначити, яка оборотність є|з'являється| якнайкращою|щонайкращою| для даних товарних статей запасів. Підприємства оброблювальної промисловості можуть звернутися|обертатися| до індексів, що показують типові загальні|спільні| пропорції для окремих галузей виробництва. Зазвичай|звично| торговці промисловими товарами на західних підприємствах мають значення коефіцієнта оборотності 6, якщо прибутковість 20 - 30 відсотків|процентів|. Якщо прибутковість складає 15 відсотків|процентів|, число оборотів|зворотів| приблизно 8. Якщо прибутковість 40 відсотків|процентів|, то солідний прибуток може бути отримана|одержувати| 3 оборотами|зворотами| за рік. Як було відмічено|помітити| раніше, не витікає, що якщо 6 оборотів|зворотів| добре, то 8 або 10 оборотів|зворотів| краще. Ці дані є|з'являються| орієнтуваннями при плануванні|планеруванні| узагальнювальних показників[3].

На практиці часто переоцінюють значення показника оборотності. Прийнято вважати|гадати|, що показник оборотності показує, наскільки добре фірма|фірма-виготовлювач| управляє своїми запасами, чим вище показник оборотності, тим управління запасами ефективніше. По цій логіці, найефективнішим способом поліпшення|покращання| ефективності управління запасами є|з'являється| вкладення завжди мінімальних засобів|коштів| в товарні запаси. Проте|однак| подібна політика може привести до дефіциту товарів і зниження об'ємів|обсягів| реалізації. Даний показник є|з'являється| важливим|поважним| при аналізі ефективності управління запасами, проте|однак| повинен представлятися разом з іншими приватними показниками і показником рентабельності або наднормативного|понаднормативного| прибутку. Оптимальне значення коефіцієнта оборотності повинне розраховуватися в системному підході з урахуванням|з врахуванням| максимізації показника рентабельності. У аналізі і плануванні|планеруванні| необхідно враховувати взаємозв'язок цього показника з|із| рівнем обслуговування і іншими приватними показниками управління запасами.

При формуванні асортименту багато підприємств часто орієнтуються на показник оборотності. Високе значення показує, наскільки швидко обертаються запаси даного найменування, але|та| не показує, наскільки прибутково продається ця асортиментна позиція. Досконалішим|довершеним| і простішим для розрахунку є|з'являється| показник рентабельності інвестицій в запаси (об'єм|обсяг| маржинальной| прибули за період - в чисельнику). Якщо показник виявився низьким, це означає|значить|, що або встановлена|установлена| дуже|занадто| низька націнка, або створені великі запаси, або те і інше.