Тратегія підприємства в контексті підвищення його конкурентоспроможності
| Вид материала | Документы |
- Систематизація та дослідження сучасних теоретико-методологічних підходів до оцінки, 449.68kb.
- Розглянуто передумови підвищення конкурентоспроможності підприємства. Визначено основні, 38.51kb.
- Розглянуто сутність конкурентоспроможності персоналу та методи його оцінки, 41.43kb.
- Інвестиції, їх види І характеристика, 270.81kb.
- 1 Сутність та значення конкурентних переваг для підвищення конкурентоспроможності підприємства, 692.09kb.
- 2. Матриця „Привабливість-конкурентоспроможність, 49.49kb.
- Розділ І теоретичні основи формування конкурентоспроможності в молокопродуктовому підкомплексі, 406.47kb.
- План вступ розділ І. Методологічні та теорЕтичні аспекти конкурентоспроможності продукції, 74.48kb.
- Тарію обліково-аналітичного забезпечення в управлінні маркетинговою діяльністю підприємства, 268.52kb.
- ДГ10 аналіз міжнародного досвіду підвищення конкурентоспроможності регіонів, 129.88kb.
11. Каминский А.Л. Оценка вариантов территориального размещения строительных объектов с учетом инвестиционной привлекательности регионов РФ: дис. на соискание учен. степени канд. эконом. наук: спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством (строительство) / Каминский А.Л. – М., 2000. – 125 с.
12. Буднікова Ю.В., Інвестиційна привабливість підприємства та фактори впливу на неї. [Електронний ресурс]: Режим доступу <ссылка скрыта Competitiveness_report_2010_ru.pdf
Сысоев Н.А.
ФГБОУ ВПО «Российский экономический
университет им. Г.В. Плеханова», Москва, Россия
РОСТ БЛАГОСОСТОЯНИЯ РОССИЙСКОГО ОБЩЕСТВА И ДАЛЬНЕЙШИЕ ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ РОЗНИЧНОЙ ТОРГОВЛИ И СФЕРЫ УСЛУГ
В материале рассматриваются особенности роста благосостояния населения России за последние двадцать лет. В работе анализируется прирост оборота розничной торговли и оборота общественного питания в контексте улучшения общего благосостояния населения за последнее десятилетие.
После распада Советского Союза в 1992 году в российском обществе, и прежде всего, в его экономике произошли фундаментальные сдвиги. В частности, наметилась тенденция для роста торгового предпринимательства. Серьезным толчком для темпов роста благосостояния страны явилось формирование новых экономических отношений на всех уровнях. Мощнейшим стимулом при этом послужили произошедшие коренные перемены в политике российского государства для формирования и развития свободных рыночных отношений. В предпринятых экономических реформах в переходном периоде на этапе формирования рыночных отношений, в воспроизводственных процессах особое значение было сконцентрировано на сфере обращения [1,3].
С
Таблица 1. Динамика оборота розничной торговли и общественного питания
в миллион рублей (до 1998 года вкл. в млрд.руб.)
| годы | ОРТ1 | В т.ч. ООП2 |
| 1992 | 5084,8 | 261,1 |
| 1994 | 195694,0 | 8029,4 |
| 1996 | 728928,5 | 27405,3 |
| 1998 | 1042799,4 | 35929,1 |
| 2000 | 2352274,3 | 83343,4 |
| 2002 | 3765363,6 | 152645,9 |
| 2004 | 5642497,7 | 246135,8 |
| 2006 | 8711919,9 | 427203,5 |
| 2008 | 10868976,4 | 723560,0 |
| 2010 | 16468608,2 | 779487,6 |
_________
1 Оборот Розничной торговли
2 Оборот Общественного питания
реди различных видов предпринимательства, бурно развивающихся за последние годы в России, торговля занимает одно из ведущих мест. С ростом предпринимательства наметалась четкая тенденция роста также благосостояния населения. Для оценки благосостояния общества одним из косвенных показателей может являться показатель оборота розничной торговли. Ведь само собой разумеется, что в данном контексте оборот розничной торговли – достаточно весомый (“valid” – англ. валидный) показатель, поскольку оборот розничной торговли представляет собой стоимость проданных населению товаров для личного потребления или использования в домашнем хозяйстве. При этом, обязательно учитывается то, что продажа товаров и оказание услуг населению осуществляется за наличный расчет или оплачивается им по кредитным карточкам, по расчетным чекам банков, по перечислениям со счетов вкладчиков, по поручению физических лиц без открытия счета, посредством платежных карт, и кроме этого, также учитывается продажа за наличный расчет. В тоже же время, общепризнанно, что “розничная торговля – торговля товарами и оказание услуг показателям для личного, семейного и домашнего использования не связано с предпринимательской деятельности” [2].
Следует также принять во внимание, что оборот розничной торговли отражает фактическую выручку торговых организаций от продажи товаров населению, включая товары, частично или полностью оплаченные органами социальной защиты. Стоимость товаров, проданных отдельным категориям населения со скидкой, включается в оборот розничной торговли в полном объеме. Как правило, в оборот розничной торговли не включается стоимость товаров, отпущенных из розничной торговой сети юридическим лицам (в том числе организациям социальной сферы, спецпотребителям и т.п.) и индивидуальным предпринимателям, а также оборот общественного питания.
Вне всякого сомнения, без увеличения стабильности дохода населения вряд ли возможно ожидать неуклонного прироста как оборота розничной торговли, так и оборота общественного питания. В представленной таблице 1 приводятся показатели оборотов розничной торговли и общественного питания по Российской Федерации согласно данным Росстат с 1992 года по 2010 год, публикуемые интервалом в один год. При беглом взгляде на данную таблицу, прослеживается четкая динамика неуклонного роста названных показателей. Однако, для того чтобы удостовериться в правильности подобных выводов все же необходима тщательная проверка имеющихся тенденций методами статистического анализа.
Целью настоящего исследования является оценка достоверности прироста оборота розничной торговли и общественного питания по Российской Федерации в целом за последнее десятилетие. Исходные ежегодные показатели оборота розничной торговли и общественного питания, для анализа стабильного ее прироста: материалы из центральной базы статистических данных, опубликованных на официальном сайте Федеральной службы государственной статистики Российской Федерации (ссылка скрыта), сокращенно именуемой как Росстат. Для оценки достоверности динамики роста, упомянутых оборотных показателей, нами использовалась также методика статистического анализа, применяемая в случае малой выборки (n < 30). При этом просчитывалась средняя арифметическая прироста оборота и ее средняя ошибка, а также для определения доверительных границ средних из малых выборок величину τ, соответствующую избранным доверительным вероятностям, брали из таблицы Стьюдента с учетом степеней свободы ν, которая в данном случае, исходя из формулы n-1, равнялось 10.
Таким образом, по данным Росстата, лишь за период с 2000 по 2010 г.г., оборот розничной торговли увеличился в 7 раз по сравнению с исходным периодом и составил почти 16468608,2 миллионов рублей. За тот же период, оборот общественного питания соответственно вырос в 9,35 раз - с 83343,4 до 779487,6 миллионов рублей. Статистический анализ ежегодных показателей прироста оборота розничной торговли с 2000 года по 2010 год составил – 1333747,1±250695,5 миллионов рублей (ρ<0,05), а оборота общественного питания начиная с 2000 года носит четко последовательный характер и составил в среднем в год 65429,9±15736,0 миллионов рублей (ρ<0,1). Следует заметить, что характер прироста оборота в обоих случаях из года в год был стабильно последовательным, если не принимать во внимание единичный случай спада по данным 2009 года как со стороны прироста оборота розничный торговли, так и прироста оборота общественного питания. Это могло быть вызвано определенными изменениями в российской экономике в конце 2008 и в начале 2009 годов, в основном связанными волной мирового экономического кризиса 2008 года, и в связи с этим приведшие также к кратковременной нестабильности на потребительском рынке России. Исходя из вышеизложенного, можно заключить, что прирост оборота розничной торговли и общественного питания за последнее десятилетие имеет неслучайный и стабильный характер, а также тенденцию последующего роста с ростом благосостояния населения.
Список использованной литературы:
- Берман Б., Эванс Дж. Розничная Торговля: Стратегический Подход. 8-е издание. Пер. с англ. Москва - Ст. Петербург - Киев, Изд. дом «Вильямс», 2003, 703 с.
- Брагин Л.А., Иванов Г.Г., Стукалова И.Б. Розничная торговля: современные тенденции и перспективы развития:. – М.: ГОУ ВПО "РЭА им. Г.В.Плеханова", 2009, 236с.
- Леви М., Вейтц Б.А. Основы Розничной Торговли..Пер. С англ. Под ред. Ю.Н.Каптуревского, Санкт- Петербург -Москва-Харков-Минск: СПб.: Изд. «Питер», 1999, 448 с.
Державно-приватне партнерство
Бондаренко А.В.
Донбаська національна академія будівництва і
архітектури, Макіївка, Україна
ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В ІНВЕСТИЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ
В умовах обмеженості бюджетних ресурсів одним із оптимальних способів вирішення проблем в соціально значущих секторах економіки є залучення значного обсягу приватного капіталу. Досить розповсюдженим в сучасній практиці стає використання такого ефективного способу залучення інвестиційних коштів до соціально значущих галузей економіки як державно-приватне партнерство, що передбачає об’єднання державного і приватного капіталів з метою реалізації прибуткових соціальних проектів.
Реалізація принципів державно-приватного партнерства, з одного боку, сприяє задоволенню постійно зростаючої потреби територіальних громад в інфраструктурних об’єктах, більш якісних послугах і благах, з другого боку, дає можливість реалізації державних технологічних інноваційних масштабних проектів, а з третьої сторони, створює основу для значного підвищення прибутковості приватних підприємств-учасників, що надають інвестиційний капітал.
Взаємодія держави і бізнесу через об’єднання фінансових ресурсів приводить до більш ефективного вирішення соціально-значущих проблем. Звертаючи увагу на те, що і бізнес, і держава мають свої особливості діяльності, можна говорити про створення в результаті об’єднання їх зусиль ефекту синергії, який є основою ефективності діяльності як окремих приватних підприємств, так і економіки держави в цілому.
Вивчення принципів державно-приватного партнерства дозволило визначити наступні особливості його реалізації в інвестиційному процесі:
- учасниками цієї взаємодії є держава і приватний бізнес;
- взаємодія сторін оформлюється юридично і має рівноправний характер;
- державно-приватне партнерство сприяє застосуванню передового устаткування і технологій для мінімізації витрат в процесі будівництва нових об’єктів, а також для гарантування екологічних і санітарних норм;
- партнерство держави і приватного бізнесу має чітку соціальну спрямованість;
- державно-приватне партнерство сприяє поліпшенню ефективності використання об’єктів державної власності на основі реалізації підприємницьких ініціатив;
- кооперація держави і бізнесу сприяє активізації інвестиційної діяльності та прискоренню реалізації капіталомістких масштабних соціально значущих інвестиційних проектів;
- партнерство держави і бізнесу сприяє збереженню або створенню нових робочих місць;
- всі ризики в процесі реалізації державно-приватного партнерства розподіляються пропорційно;
- об’єднання інвестиційних ресурсів державного і приватного секторів для вирішення соціальних проблем суспільства приводить до виникнення синергетичного ефекту в процесі взаємодії держави і бізнесу, що говорить про ефективність реалізації цієї взаємодії як для держави, так і для приватного сектору.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, можна говорити про ефективність державно-приватного партнерства, що має певні особливості, і необхідність його застосування в інвестиційному процесі країни, що дозволить залучити приватний капітал в соціально значущі сфери економіки на вигідних для всіх його учасників умовах.
Список використаних джерел
1. Павлюк К.В. Сутність і роль державно-приватного партнерства в соціально-економічному розвитку держави / К.В. Павлюк, С.М. Павлюк // Наукові праці КНТУ. Економічні науки, вип. 17, 2010.
2. Бондар Н.М. Дослідження переваг та ризиків учасників проектів державно-приватного партнерства / Н.М. Бондар // Вісник Національного транспортного університету: В 2-х частинах: Ч.1. – К.: НТУ, 2009. – Випуск 19. - с.309-314.
3. Федулова Л.І. Організаційний ресурс державно-приватного партнерства в умовах подолання наслідків кризи / Л.І. Федулова, І.Г.Яненкова // Наукові праці. Том 109. Випуск 96, 2009.
Веретенникова О.В.
Донбаська національна академія будівництва і
архітектури, Макіївка, Україна
ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ НАСЛІДКІВ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА СУБ’ЄКТАМИ СОЦІАЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ
Останнім часом особливу увагу науковців і практиків привертають ті відносини суб’єктів економічних відносин, які суттєвим чином позначаються на різнобічних соціальних сторонах життєдіяльності суспільства. Окреме місце займають відносини між суб’єктами інвестиційного ринку, які реалізують свої цільові настанови одночасно з вирішенням соціальних проблем на тому чи іншому рівні економічної структури держави.
Взаємодія суб’єктів соціального інвестування є багатоаспектним процесом, реалізація якого відбувається за наявності трьох партнерських сторін: органів державної влади, бізнес-структур і некомерційних організацій, зацікавлених в досягненні як особистих, так і суспільних цілей соціально-економічного розвитку.
В основі взаємодії органів державної влади і бізнес-структур лежить реалізація принципів державно-приватного партнерства, серед яких: - узгодження інтересів державних та приватних партнерів з метою отримання взаємної вигоди;
- рівність перед законом державних та приватних партнерів;
- заборона будь-якої дискримінації прав державних чи приватних партнерів;
- - справедливий розподіл між державним та приватним партнерами
ризиків, пов'язаних з виконанням договорів, укладених в межах
державно-приватного партнерства;
- визначення приватного партнера на конкурсних засадах тощо.
Їх дотримання визначає наслідки здійснення державно-приватного партнерства.
Оцінка результативності взаємовідносин між суб’єктами соціального інвестування, що є державно-приватними партнерами має проводитися на основі аналізу:
- економічних та фінансових показників реалізації партнерства,
у тому числі порівняння показників його реалізації із
застосуванням державно-приватного партнерства, включаючи
прогнозовані витрати та вигоди від його реалізації, з показниками
здійснення такої діяльності за інших умов, ніж у рамках
державно-приватного партнерства;
- соціальних наслідків реалізації партнерства, включаючи
поліпшення якості послуг та рівень забезпечення попиту товарами
(роботами і послугами);
- ризиків, пов'язаних з реалізацією партнерства, з урахуванням
різних засобів їх розподілу між державним та приватним партнерами
і впливу відповідного розподілу ризиків на фінансові зобов'язання
державного партнера;
- екологічних наслідків реалізації партнерства з урахуванням
можливого негативного впливу на стан довкілля.
Оцінка даних груп факторів має здійснюватися в розрізі приватних показників, які, в свою чергу, мають відображати ступінь досягнення цільової настанови кожного з суб’єктів і реалізацію їх взаємовигідних інтересів, вплив наслідків реалізації принципів державно-приватного партнерства на навколишнє середовище тощо.
Особливості оцінки соціально-економічних наслідків здійснення державно-приватного партнерства суб’єктами соціального інвестування полягають в застосуванні системи показників, за допомогою яких може бути охарактеризоване виконання принципів, на яких базується таке партнерство, і результатів реалізації цільових настанов всіх суб’єктів, задіяних в процесі соціального інвестування. Багатоаспектний прояв інтересів державно-приватних партнерів визначає необхідність застосування розгалуженої системи показників.
Список використаних джерел
1. Данасарова С.Д. Институт частно-государственного партнерства: становление и развитие в России: Автореф. дисс. канд. экон. наук: 08.00.01 / Восточно_Сибирский гос. технологич.ун-т. – Улан-Удэ, 2007. – 24 с.
2. Полякова О.М. Державно-приватне партнерство в Україні: проблеми становлен-ня // Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн. сб. Вып.87. – К.: Техніка, 2009. – С.317-322.
3. Про державно-приватне партнерство: Закон України N 2404-VI від 1 липня 2010 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ссылка скрыта.