С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор економічних наук, професор

Вид материала

Содержание

Передумови та переваги глобалізації сфери послуг
Характеристика діяльності закордонних ТНК в харчовій галузі України
Донецький національний університет
University Prof. Dr. Assen Zlatarov – Burgas, BULGARIA

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 18

ПЕРЕДУМОВИ ТА ПЕРЕВАГИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СФЕРИ ПОСЛУГ

Глобалізація та становлення суспільства знань є основою розвитку ХХІ столітті, що зумовлює важливі структурні зрушення світової економіки у напрямку активізації та посилення ролі сфери послуг. У сучасних умовах, для формування потужних конкурентних переваг фірми активно налагоджують міжнаціональні мережі для оптимізації використання інформації та обміну досвідом. Метою нашого дослідження є аналіз та характеристика особливостей глобалізаційних процесів у сфері послуг.

Відштовхуючись від відмінностей між товарами та послугами можна стверджувати, що характер глобалізації у сфері послуг відрізняється від таких процесів у матеріальному виробництві. Перш за все відзначимо, що зміни, які відбуваються у сфері послуг є значно динамічними, ніж на ринку товарів. Переваги Інтернету та інформаційних технологій розширюють можливості для налагодження та розвитку міжнародної торгівлі послугами. По-друге, глобалізація сфери послуг передбачає активніше залучення робочої сили у порівнянні. Зауважимо, що кваліфікаційні вимоги до працівників сфери послуг часто відрізняються від тих професійних якостей, що є важливими у матеріальному виробництві. Так, креативність та висока кваліфікація є основною конкурентною перевагою працівників у сфері послуг. По-третє, характер та специфіка сфери послуг надає компаніям ширші можливості у виборі місця здійснення своєї діяльності, що дозволяє ефективніше використовувати переваги тієї чи іншої країни [3].

Серед основних рушійних сил активізації сфери послуг останніх десятиліть є глобалізація окремих послуг, що проявляється у зміні моделей та стратегій компаній. Сфера послуг тривалий час вважалася такою, що не здатна продукувати інновації зважаючи на слабкий інтелектуальний та ресурсний потенціал [2, с. 984]. Проте у ХХІ столітті спостерігається тенденція до активізації інноваційних процесів у сфері послуг, суть яких зводиться до процесу колективного вирішення проблем в межах окремої організації або у відносинах між компаніями [2, с. 984]. Залученість фірми до інноваційного вартісного ланцюга (innovation value chain) – системи, за якої компанії різних країн обмінюються інформацією та досвідом, трансформують отримані знання у нові або удосконалені послуги та впроваджують їх з метою отримання додаткової вартості – є важливою характерною рисою глобалізації сфери послуг [2, с. 985]. Ефективність використання та трансформації нових знань безумовно залежить від внутрішніх характеристик тієї чи іншої компанії сфери послуг – компетентність працівників, організаційні та управлінські здібності - а також від наявності міжрегіональних та регіональних зв’язків із учасниками ринку послуг (постачальниками, конкурентами, споживачами, консультантами та університетами) [2, с. 987].

Оптимальне використання можливостей розвитку компаній сфери послуг у напрямку інноваційної діяльності дозволяє систематизувати наступні переваги глобалізаційних процесів у сфері послуг [1]:

відкриття нових ринків (досвід компаній сфери послуг свідчить про можливості розширення діяльності у зв’язку із набуттям послугою інтернаціонального характеру, стиранням кордонів, зменшенням регуляторних заходів захисту ринків; результатом є збільшення продуктивності та досягнення економічного зростання компаній);
активізація інноваційної діяльності та інформаційно-комунікаційних технологій (інновації та ІКТ тісно пов’язані з ризиками, проте досвід успішних компаній свідчить про позитивний ефект від впровадження та реалізації нових послуг, що дозволяє позитивно виділити компанію серед конкурентів, збільшити продуктивність та отримати додаткові прибутки);
залучення кваліфікованих людських ресурсів та оптимізація організації роботи (мотивація та компетенція працівників, культура компанії сфери послуг є важливою складовою успішної внутрішньої організації та управління роботою фірми).

Як висновок відзначимо, що глобалізаційні процеси у сфері послуг характеризуються активізацією інноваційних процесів, розвитком міжнародної мережі обміну досвідом та інформацією, оптимізацією організації та управління компанії.

Growth in Services. Fostering Employment, Productivity and Innovation / Meeting of the OECD Council at Ministerial Level, 2005 // ie/trade/marketaccess/singlemarket/05serv277.pdf
J. H. Love, S. Roper, N. Hewitt-Dundas Service innovation, embeddedness and business performance: evidence from Northern Ireland // Regional studies, Vol. 44.8, pp. 983-1004, Octobres 2010
Catherine L. Mann, Senior Fellow Globalization of Services: Why, How Much, and What To Do About It Some Issues for the ‘North’ and the «South»/ pioneer.netserv.chula.ac.th/~kkornkar/.../service1.pdf

Жаріков А.Є.

Донецький державний університет управління

Характеристика діяльності закордонних ТНК в харчовій галузі України

У сучасних умовах приймаючі країни, як розвинені, так і ті, що розвиваються, як правило, схвалюють діяльність транснаціональних корпорацій на своїй території. Тим не менш, діяльність транснаціональних корпорацій на закордонних ринках має як позитивні так і негативні наслідки для приймаючих країн. До позитивних наслідків можна віднести: отримання додаткових ресурсів, стимулювання розвитку національної економіки, збільшення обсягу вироблюваної продукції і кількості робочих місць, отримання податків від діяльності ТНК. До негативних аспектів діяльності транснаціональних компаній належать наступні: представники приймаючих країн не допускаються до участі у проведенні науково-дослідницьких робіт, посилена експлуатації персоналу, маніпулювати цінами з метою уникнення оподаткування, небезпека перетворення приймаючої країни в місце скидання застарілих і екологічно небезпечних технологій.[1] Необхідність усунення впливу негативних факторів на економіку приймаючої країни обумовлює організацію чіткого контролю за діяльністю ТНК у різних галузях економіки.

Ринок харчових продуктів України був і залишається привабливим для закордонних інвесторів, враховуючи його розміри та відсутність великої кількості технологічно-розвинутих місцевих виробників. У 90-і роки на ринок України вийшли найбільші світові виробники харчової продукції і з того часу спостерігається значне зростання обсягів виробництва їх продукції на вітчизняних підприємствах, а також поставок з-за кордону. Розглянемо діяльність найбільших ТНК на ринку харчових продуктів України.[2]

"Кока-кола" стала однією з перших транснаціональних компаній, які виявили бажання працювати на українському ринку. В Україні представництво було відкрите в 1992 році. "Кока-кола Україна" – один із лідерів українського ринку безалкогольних напоїв і один з найбільших інвесторів в економіку України.[3] Окрім центрального офісу і виробництва в Київській області компанія має представництва в 10 обласних центрах України, Сімферополі і Кривому Розі. Загальна кількість співробітників компанії перевищує 1200 чоловік. Асортимент безалкогольної продукції включає напої "Coca-cola", "Coca-cola light", "Vanilla Coca-cola", "Sprite", "Fanta", вода "Bonaqua", "Schweppes", енергетичний напій "Burn" та ін.

У грудні 1994 року “Nestlé S.A.” відкрило своє представництво в Києві, щоб вести активну маркетингову і рекламну підтримку таких всесвітньо відомих брендів, як : Nestle, Nescafe, Nesquik, Maggi, Nuts, Nestle Nutrition. У 1998 році “Nestlé” придбала Львівську кондитерську фабрику «Світоч». У грудні 2003 року “Nestlé” придбала 100% акцій ВАТ «Волиньхолдинг» — луцької молодої динамічної компанії, яка випускає продукцію під відомою торгівельною маркою «Торчин Продукт»(майонез, кетчуп, гірчиця, соуси). У лютому 2010 року "Nestlé" придбала ТОВ "Техноком", виробника продуктів швидкого приготування під ТМ “Мівіна”. Обсяг продажів "Nestlé" в Україні у 2009 році склав 3,122 млрд. гривень, продемонструвавши зростання на 16%. З 2004 року "Nestlé", інвестувала в українську економіку 2,5 млрд. гривень.[3]

Історія компанії „Крафт Фудз Україна", яка є українським підприємством, що входить до групи компаній Kraft Foods, другого найбільшого в світі виробника продуктів харчування, починається у 1994 році, коли було придбано Тростянецьку шоколадну фабрику "Україна".[3] В 1999 році компанія придбала фабрику по виробництву чіпсів (ТМ «ЛЮКС») у Старих Петрівцях. Увійшовши на український ринок у 1994 році, компанія побудувала бізнес-систему, в яку входять більше 1600 постійних працівників та більше 1000 людей системи збуту. Основними брендами „Крафт Фудз Україна” є шоколад "КОРОНА", MILKA, кава JACOBS, чіпси "ЛЮКС".

Помітне місце на ринку молочних продуктів України займає компанія «Данон». Компанія «Данон» працює в Україні з 1998 року. В Україні «Данон» має 8 регіональних представництв та завод «Данон Дніпро», що знаходиться в Херсоні. Персонал компанії на даний момент налічує близько 800 співробітників. Після придбання заводу у 2006 році, компанія «Данон» зробила повну реконструкцію та модернизацию заводу згідно стандартів компанії «Данон» у світі. Виробничі потужності «Данон Дніпро» наразі дозволяють виробляти питні та ложкові йогурти, сметану, молоко, кефір та ряжанку під ТМ «Веселий Пастушок», «Живинка», «Активія», «Даніссімо», «Растішка». Понад 80% продукції компанії «Данон», яка реалізується в Україні, виробляється саме на заводі в Херсоні.[3]

Підводячи підсумок вищенаведеної інформації слід відзначити, що на даний момент діяльність вищезазначених транснаціональних компаній має позитивні наслідки для економіки України: утворюються нові робочі місця, здійснюються значні інвестиції. Також треба звернути увагу на той факт, що намагаючись зміцнити свої позиції на українському ринку усі провідні транснаціональні компанії придбали виробничі потужності на її території. Також зміцненню позицій сприяє диверсифікація портфелю брендів та побудова розгалуженої системи збуту.

Фінансовий менеджмент у транснаціональних корпораціях: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / О.В. Плотніков – К.: Кондор, 2008 – 205 с.
В. Самофалов «Глобальний виклик транснаціональних корпорацій»/«Дзеркало тижня» - № 31 (456) 16 — 22 августа 2003.
Матеріали інформаційних сайтів компаній «Coca-cola», «Nestle», «Kraft Foods» «Danone» [Електронний ресурс]. – Режими доступу: ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта.

Зарецька Є. В.

Донецький національний університет

Національна безпека суспільства як соціальний захист особи

Впродовж тривалого часу безпека в нашій країні розумілася вузько, виключно як захист держави від загрози ззовні. Більше того, вона розглядалася переважно в політичному або військовому аспектах. Питання безпеки входили в компетенцію Комітету державної безпеки і військових відомств. Нині відбувається переосмислення поняття національної безпеки з урахуванням світового досвіду, складних процесів, що протікають усередині українського суспільства, і тенденцій в розвитку світової спільноти. Очевидно, що загрозу громадської стабільності можуть таїти не лише зовнішні чинники, але і деструктивні явища внутрішнього характеру, проведення державних реформ, що проявляються в результаті.

Дійсність, що оточує людину, - це величезний світ небезпек, які необхідно систематично відстежувати, осмислювати і класифікувати. У зв’язку з цим безпека є певною сукупністю заходів, системою гарантій, захистом об'єкту(особи, суспільства, держави), що забезпечує, від потенційно можливих і реально існуючих внутрішніх і зовнішніх небезпек, що можуть завдати збитку його життєво важливим інтересам.

Проблема забезпечення національної безпеки сьогодні дуже актуальна. Проте і до цього дня відсутня її чітко розроблена концепція, що включає систему принципів і форм діяльності по її досягненню, єдиний документ довготривалої дії, що забезпечує повноцінну і взаємообумовлену життєдіяльність особи, суспільства і держави в інтересах усього громадського розвитку.

Роль закону "Про безпеку" сьогодні в період громадських перетворень дуже велика. За своїм значенням він може бути прирівняний до Конституції. На сучасному етапі громадського розвитку він може виконувати навіть функцію деякого "фільтру" по відношенню не лише до витікаючи з нього нормативних актів, але і до системи законодавства в цілому.

При створенні системи національної безпеки важливо задіяти організаційну структуру, що вже склалася в суспільстві, по забезпеченню безпеки, доповнивши її діяльність виконанням нових функцій, а також створити мережу нових організацій, включаючи науково-дослідні колективи. Вирішення питань національної безпеки повинне пронизувати усю людську діяльність, до певної міри служити критерієм її ефективності на благо людини, суспільства і держави. Таким чином, безпека кожного об'єкту захисту - держави, суспільства, людини повинна забезпечуватися в економічній, політичній, соціальній і духовно - культурною сферах суспільства з урахуванням зовнішніх і внутрішніх загроз і середовища їх виникнення. Соціальна безпека цих суб'єктів, що вирішує питання відтворення їх соціальної життєдіяльності, неминуче включатиме економічні, політичні і духовно-культурні компоненти.

Александров А.А.. Страхування . – В – Во «Пріор». – М.. 1998р.
Балабанов И.Т., Страхування. - Посібник . для вузів. – Пітер, 2001 р.
Скамай Л.Г. Страхування. Навч. посібник, в-во: ИНФРА-М, – 2001 р.
Соціальне забезпечення і страхування в СРСР. Збірник офіційних документів з коментарями, М., – 1982

Mirchev A., Petkova St.

University Prof. Dr. Assen Zlatarov – Burgas, BULGARIA

Economists’ Role in Fostering the Crisis

We believe that economics has been trapped in a suboptimal equilibrium in which much of its research efforts are not directed towards the most pressing social needs. Self-reinforcing feedback effects among economists may have led to the dominance of a paradigm that has no solid methodological basis and whose empirical performance is, to say the least, modest. Defining away the most prevalent economic problems of modern economies and failing to communicate the limitations and assumptions of its popular models, the economics profession bears some responsibility for the financial and economic crisis. It has failed in its duty to provide needed insight into the workings of the economy and markets, and it has been reluctant to emphasize the limitations of its analysis. We believe that the failure even to envisage hypothetically the current problems of finance models to provide any insight into ongoing events, make a strong case for a major reorientation in these areas and a reconsideration of their basic premises.

The notion of financial fragility implies that a given system might be more or less susceptible to producing crises. For instance, it seems clear that financial innovations prior from 2008 to 2011 made the system more fragile. Apparently, the existing linkages within the worldwide, highly connected financial markets generated spillovers from the world subprime problem to other layers of the financial system. Many financial innovations had the effect of creating links between formerly unconnected players.

All in all, the degree of connectivity of the system probably increased enormously over the last decades. As if well known from network theory in the natural sciences, a more highly connected system might be more efficient in coping with certain tasks (perhaps by distributing risk components), but will often also be more vulnerable to shocks and systematic failure.

On the macroeconomic level, it would be desirable to develop early-warning schemes that indicate the formation of unsustainable price swings away from historical benchmark levels. Combinations of indicators with time-series techniques could be helpful in detecting deviations of financial or other prices from such levels. Indications of structural change would be a signature of changes of the behavior of market participants leading to unsustainable fluctuations.

The financial crises might be characterized as an example of final stage of the well-known boom-and-bust pattern that has been repeated so often in the course of economic history. There are, nevertheless, some aspects thet make this crises different from its predecessors. Firs, the preceding boom may have had its origin – at least in large part – in the development of new financial products that opened up new investment possibilities, while most previous crises were the consequence of overinvestment in new physical investment possibilities. Second, the global dimension of the current crisis is presumably due to the increased connectivity of our already highly interconnected financial system. Both aspects have been largely ignored by academic economics. Research on the origin of instabilities, overinvestment, and subsequent slumps has been considered as an exotic side track from the academic research agenda (and the curriculum of most economics programs). This occurred because such research was incompatible with the premise of the rational representative agent, which had come to be thought the only allowable model. That belief made the economics profession blind to the role of interactions and connections between actors (such as the changes in the network structure of financial industry brought about by deregulation and introduction of new structured products). Indeed, much of the work on contagion and herding behavior, which is closely connected to the network structure of the economy, has been incorporated into macroeconomic analysis.

Economists not only failed to anticipate the financial crisis; they may have contributed to it-with risk and derivatives models that, through spurious precision and untested theoretical assumptions, encouraged policy makers and market participants to see more stability and risk sharing than was actually present. Moreover, once the crisis occurred, it was met with incomprehension by most economists because of models that, on the one hand, downplay the possibility that economic actors may exhibit highly interactive behavior; and, on the other, assume that any homogeneity will involve economic actors sharing the economist’s own putatively correct model of the economy, so that error can stem only from an exogenous shock. The financial crisis presents both an ethical and an intellectual challenge to economics, and an opportunity to reform its study by grounding it more solidly in reality.

Acharya, Viral V., and Philipp Schnabl. 2009. “How Banks Played the Leverage Game.” In Restoring Financial Stability: How to Repair a Failed System, ed. Viral V. Acharya and Mattew Richardson. New York: Wiley.
Eichengreen, Barry. 2008. Origins and Responses to the Crisis. Manuscript. Univesity of California, Berkeley.
Hendry, David F. 2009. “The Methodology of Empirical Econometric Modeling: Applied Econometrics Through the Looking -Glass.” In The Handbook of Empirical Econometrics. London: Palgrave.
Lux, Thomas. 2009. “Stochastic Behavioral Asset Pricing Models and the Sylized Facts.” In Handbook of Financial Markets: Dynamics and Evolution, ed. Thorsten Hens and Klaus Schenk-Hoppe. Amsterdam: North Holland.
Lux, Thomas, and Frank Westerhoff. 2009. “Economics Crisis.” Nature Physics.Amsterdam.
Solow, Robert. 2008. “Reflections on the Survey.” In David Colander, The Making of an Economist, Redux. Princeton: Princeton University Press.

Мироненко Ю.Л., Хворост О.О.

Сумський державний університет

Оцінка Впливу нецінових детермінантів на рівень пропозиції в сучасній Україні

Передбачення рівня пропозиції в будь-якій національній економіці є однією з найактуальніших та фундаментальних проблем без вирішення яких ефективний розвиток господарської системи не можливий. В економічній літературі категорія пропозиції визначається як кількість продукту, яку виробник бажає та спроможний виробляти і постачати для продажу на ринок за певною ціною протягом визначеного проміжку часу.

На величину пропозиції впливають цінові і нецінові чинники: кількість продавців на ринку, ціни факторів виробництва, технологічна складність виробництва. Інший важливий фактор, що впливає на пропозицію, – це ціни споріднених товарів, зокрема товарів, які можуть легко замінити один одного у виробничому процесі. До витрат на виробництво, які головним чином впливають на обсяг пропозиції, належать видатки на придбання ресурсів. Зниження цін на ресурси зменшуватиме витрати виробництва і збільшуватиме пропозицію, переміщуючи криву пропозиції праворуч, і навпаки. Наприклад, в сучасній економіці України спостерігається зростання цін на енергоносії, що призводить до зменшення пропозиції в енергоємних галузях. За I квартал 2010 року світові ціни на коксівне вугілля підвищилися на 8-10%, до 225-230 дол.США за тонну,на енергетичне вугілля – 10-15%, до 120-135 дол.США за тонну,що призвело до зменшення пропозиції сталі на 20% у порівнянні з даними на 2009 рік. В Україні, на нашу думку, майже всі галузі на даному етапі свого розвитку потребують активних інноваційних введень. Наприклад, харчова, легка, автомобілебудівна, вугільна, чорна та кольорова металургія, суднобудування, деревообробна, нафтовидобувна промисловості.

На обсяг пропозиції впливають і ціни товарів, які можуть легко замінити один одного у виробничому процесі. Коли підвищується ціна на один товар-замінник, то пропозиція іншого замінника зменшується. Наприклад, фермери можуть вирощувати пшеницю так само, як і кукурудзу; одяг можна виробляти із натуральної сировини, або застосовувати синтетичні матеріали. Для кожної з цих пар товарів, коли ціна на один з них зросте, пропозиція іншого зменшиться.

Таким чином, вплив сукупності усіх факторів і впливає на зміну обсягів пропозиції. В сучасній Україні витрати на виробництво зростають (через підвищення ціни на енергоресурси, закупівлю імпортної сировини, комплектуючих), доволі складною залишається ситуація у введенні інновацій, кількість активних суб`єктів підприємницької діяльності зменшується, отже це впливає на зменшення обсягу пропозиції. Нині Україна виходить з кризи і можна припустити, що згодом наступить фаза пожвавлення та піднесення. Це дає змогу виробникам передбачити, в якому напряму буде відбуватись відновлення економічної активності і з яких галузей воно почнеться, що в решті решт призведе до збільшення сукупної пропозиції та зростання обсягів ВВП. Специфічні фактори передбачити складно. Постійно відбуваються зміни у вітчизняному законодавстві, воно залишається досить нестабільним. Це не сприяє підвищенню обсягу пропозиції вітчизняних виробників товарів і послуг. Надлишок пропозиції при встановленні ціни рівноваги з попитом, призводить до зниження ціни, а її дефіцит – до підвищення. Аналіз причин та наслідків подальших змін в обсязі пропозиції, дослідження таких споріднених явищ як попит, проблеми перерозподілу, споживання та інвестування домогосподарств, на нашу думку, повинні стати одними із пріоритетних напрямів вітчизняних економічних досліджень.

Михайлишин Л.І.

Івано-Франківський університет права

імені Короля Данила Галицького

Blog

С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор економічних наук, професор

Содержание