С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор економічних наук, професор

Вид материала

Документы

Содержание Нетрадиційні інструменти фінансування публічних екологічних послуг на територіальному рівні Сумський державний університет Специфіка дослідження рівня конкурентоспроможності банківських послуг Концептуальные основы учетного аутсорсинга в корпоративных структурах Optimization and mathematical modeling for decision-making in finance and risk management Сумський державний університет

Подобный материал:

• С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 4637.05kb.
• С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 3416.48kb.
• Єпіфанов, ректор двнз «Українська академія банківської справи Національного банку України»,, 1134.49kb.
• Доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри «Фінанси І кредит» Севастопольського, 118.95kb.
• Курс лекцій Для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" економічних спеціальностей, 3134.39kb.
• Національний банк України Університет банківської справи нбу львівський інститут банківської, 208.22kb.
• Державний вищий навчальний заклад «українська академія банківської справи національного, 2462.21kb.
• Теоретико-методологічні засади формування стратегії соціально-економічного розвитку, 7143.04kb.
• А. В. Буряк метод финансовых коэффициентов как инстурмент оценки эффективности деятельности, 122.42kb.
• О.Є. Кузьмін доктор економічних наук, ну „Львівська політехніка, 53.07kb.

Нетрадиційні інструменти фінансування публічних екологічних послуг на територіальному рівні


Одним з інструментів надання публічних екологічних послуг можуть слугувати неприбуткові організації, що вже більше ніж сто років використовуються у країнах з розвиненою ринковою економікою, де проявили свою здатність вчасно та гнучко відреагувати на загострення кризових явищ, і на рівні з державною та муніципальною допомогою сприяти нормальному життєзабезпеченню і сталому розвитку окремих громадян, родин, і навіть місцевих спільнот.

Причиною створення таких установ зазвичай є певна суспільна проблема, для вирішення якої необхідно зорганізувати спільні зусилля громадян та щодо якої наявні вади як ринкових так і суспільних економічних механізмів. Адже надання публічних послуг може не викликати комерційного інтересу з боку приватних осіб, у той час як вплив урядових структур може обмежуватися адміністративними чи бюджетними труднощами. У той час, як споживачі, незадоволені якістю послуг, що надаються на комерційній основі, формують попит на діяльність неприбуткових організацій, що заслуговує більшу довіру через «суспільну місію» свого існування.

Неприбуткові організації можуть мати місце як у публічному так і у приватному секторах. У першому випадку це урядові організації та установи (школи, пожежні служби, міліція, суди, соціальні служби, тощо), фінансування яких провадиться за рахунок плати за послуги (якщо відповідне стягнення дозволено законодавством) або бюджетним коштом. Фінансове забезпечення приватних неприбуткових організацій, які працюють в сфері надання освітніх, культурно-мистецьких, консультативних, науково-дослідних, релігійних і, звичайно, екологічних послуг, окрім традиційної оплати користувачами, покладено на пожертви приватних осіб, гранти корпоративних, урядових, міжнародних фондів.

Територіальні громадські фонди – це об‘єднані ресурси багатьох донорів, призначені для надання грантів на території окремого місцевого союзу. Головна перевага таких фондів полягає здатності виманити гроші та багатство, що вже існує у спільноті, та примусити їх працювати на благо громади. При цьому зростає кількість громадян, що беруть участь у суспільному житті, укріплюються зв‘язки всередині спільноти, збільшується прозорість влади та довіра населення одне до одного та до процесів розподілу публічних фінансових ресурсів.

Згідно до досліджень 2010 року [1], в Україні зареєстровано близько 40 громадських фондів, доступ до ресурсів мають можливість отримати від 1 до 3% населення. Найчастіше такі фонди утворюються на території великих міст. Так як функціональна спрямованість діяльності таких фондів, нажаль, дуже опосередковано пов‘язана із наданням публічних послуг, спрямованих на поліпшення якості навколишнього природного середовища, вважаємо за доцільне розробити науково-практичні підходи щодо організації діяльності територіальних громадських екологічних фондів.

Головні ознаки, які відокремлюють територіальні громадські фонди від інших організацій та установ як публічного так і приватного секторів, на наш погляд, полягають у їх формальності, самостійності, добровільності, громадській корисності та природоохоронному та цільовому характері діяльності. Статус неприбуткової організації не завжди передбачає відсутність позитивного ефекту від надання публічних послуг, а лише відсутність можливостей щодо розподілу прибутку між засновниками. Всі кошти, включаючи доходи, що перевищують витрати, повинні бути спрямовані на досягнення головної мети такої організації – надання екологічних послуг.

У справі вдосконалення варіантів надання публічних послуг особам, що потребують комплексного обслуговування, найбільший потенціал має застосування системи ваучерів (субсидій «натурою»), що надають право власникам на отримання публічної послуги, яка буде оплачена бюджетним коштом обраному постачальнику. Це дозволить ефективно диференціювати специфічні потреби громадян у публічних екологічних послугах. На відміну від прямих субсидій, ваучери через їх безальтернативність завжди використовують за призначенням. З іншого боку, розширення можливостей вибору постачальників послуг сприяє здоровій конкурентній боротьбі останніх за користувача, перемога в якій можлива за умов інтенсифікації діяльності, що в свою чергу призводить до зниження цін на послуги та/або до зростання їх якості. Така система є більш привабливою і для місцевих політиків та чиновників, адже право виборців самостійно обирати найбільш привабливий час, специфікацію та надавача послуги сприяє зростанню ступеня задоволення платників податків територіальною системою розподілу суспільних коштів.

На наш погляд, фінансування публічних екологічних послуг, надання яких не є природною монополією, також може здійснюватися з допомогою системи ваучерів. Яскравим прикладом можуть слугувати екологічні послуги з забезпечення населення, якісною питною водою.

1. 2010 Community Foundation Global Status Report. Worldwide Initiatives for Grantmaker Support [Електронний ресурс]. – Режим доступу : ссылка скрыта
   

Криворучко Л.Б.

Сумський державний університет


Фінансовий контролінг – складова частина контролінгу на підприємстві


Контролінг на підприємстві покликаний надавати допомогу керівникам підприємства при прийнятті управлінських рішень, спрямованих на досягнення стратегічних та оперативних цілей. Досягнення встановлених цілей значною мірою залежить від ефективності управління фінансуванням на підприємстві, завданням якого є підтримка рентабельності, ліквідності, фінансової рівноваги, забезпечення діяльності фінансовими ресурсами. Тому процес фінансування являє собою самостійну сферу застосування контролінгу (фінансовий контролінг). Фінансовий контролінг має власні об’єкти застосування, завдання, функції, та інструменти.

Вивченню та розробленню системи контролінгу, його інструментарію на підприємстві присвячені роботи таких вчених як Терещенко О.О., Кармінський О.М., Фалько С.Г., Криворотько І.О., Воляник Г.М., Зоріна О.А., Шевчук К.В. Вивченням сутності, особливостей та методики застосування окремих інструментів управлінського обліку займались такі вчені як Павленков М.М., Гуржій Н.М., Білик І.С., Попович Л.В., Скрипник М.І., Спільник І., Малікова С.Г., Волошин С.М., Перфілова О.Є. та інші. Але недостатньо вивченими є особливості застосування контролінгу до управління фінансуванням підприємства, його специфічні завдання та інструмент.

Фінансовий контролінг є функціонально відокремленою складовою частиною системи контролінгу на підприємстві, яка здійснює інформаційно-методичне забезпечення прийняття управлінських рішень у сфері фінансування процесу досягнення цілей діяльності підприємства.

Об’єктами застосування фінансового контролінгу є прибуток, витрати, зовнішні джерела фінансування.

Фінансовий контролінг виконує загальні функції, покладені на систему контролінгу, тобто методичне забезпечення управлінських процесів, а також специфічні функції, що випливають із завдань фінансового управління.

Специфічними функціями фінансового контролінгу є участь у розробленні стратегій фінансування, складання фінансових планів, формування специфічних для підприємства джерел фінансування, забезпечення поточної ліквідності.

Технологія фінансового контролінгу передбачає реалізацію циклу окремих етапів: визначення цілей фінансування, встановлення планових показників фінансування, облік і контроль фактичних показників фінансування, аналіз фактичних показників фінансування, тобто порівняння їх з плановими, визначення причин відхилень, корегування цілей фінансування.

На етапі планування завданням фінансового контролінгу є формалізація цілей через систему показників, тобто визначається система показників, нормативи цих показників і методика їх розрахунку, які б найбільш достовірно свідчили про досягнення цілей. Завданням обліку є збір фактичної інформації за встановленими показниками. В процесі контролю визначаються відхилення фактично досягнутих значень показників від запланованих нормативів. На етапі аналізу з’ясовуються причини зареєстрованих відхилень, визначається їхній потенційний вплив на ймовірність досягнення цілей. Визначення цілей передбачає розроблення альтернативних управлінських рішень для подальшої мінімізації відхилень. В свою чергу, прийняті управлінські рішення вимагають корекції системи показників на новому колі циклу контролінгу.

Для всіх етапів циклу фінансовий контролінг розробляє методичне забезпечення, тобто здійснює формування і вдосконалення інформаційної системи кожного етапу, стандартизацію інформаційних носіїв та каналів, відбір інструментарію, визначення параметрів застосування інструментів, тощо.

Для виконання покладених на нього функцій контролінг використовує ряд інструментів, найбільш поширеними серед яких є: Таргет-костинг; Кайзен-костинг; Стандарт-костинг; ФВА; Метод АВС; АВС-аналіз; XYZ-аналіз; Бюджетування; CVP-аналіз; Аналіз фінансового стану; Факторний аналіз.

Інструменти фінансового контролінгу різняться за призначенням, яке є визначальним фактором при обранні інструмента для застосування. Так, для максимізації прибутку доцільно використовувати такі інструменти: Таргет-костинг - на етапі впровадження нової продукції; CVP-аналіз - при визначенні мінімального обсягу виробництва конкретного продукту; АВС-аналіз - при оптимізації портфелю продукції, переліку клієнтів, ресурсів; ФВА - для залучення нових клієнтів, збільшення частки ринку.

З метою зменшення рівня витрат, підвищення прозорості використання ресурсів у виробництві, оптимізації структури витрат застосовують Кайзен-костинг, Стандарт-костинг, ФВА, метод АВС, XYZ-аналіз, Бюджетування.

Фінансовий аналіз допоможе визначити недоліки в структурі активів підприємства, ефективність управління активами, повноту використання всіх потенційних джерел фінансування, в тому числі запозичених коштів, ступінь залежності від зовнішніх джерел фінансування та інше. Порівняння розрахованих показників фінансового стану підприємства з аналогічними показниками, розрахованими для минулих періодів або для інших підприємств, дозволяє визначити тенденції розвитку підприємства, його потенціал та конкурентоспроможність.

У випадку, якщо для забезпечення реалізації поставлених цілей відомих інструментів виявиться недостатньо, перед контролінгом може бути поставлене ще й завдання розроблення нових методик та інструментів.

Таким чином, ефект від впровадження фінансового контролінгу на підприємстві реалізується у таких наслідках:

1. Оптимізація структури фінансування з метою підтримання оптимального співвідношення зовнішнього та внутрішнього фінансування, власних та позикових довгострокових коштів;
   
2. Оптимізація ліквідних резервів з метою забезпечення платоспроможності підприємства за рахунок мінімальних витрат;
   
3. Фінансове забезпечення безперервної діяльності підприємства з одночасною мінімізацією витрат на фінансування;
   
4. Підвищення прибутковості діяльності підприємства за рахунок оптимізації системи чинників: ціни продукції, обсягів реалізації та витрат.
   

Для ефективного поширення контролінгу на вітчизняних підприємствах подальшими дослідженнями необхідно визначити принципи побудови контролінгової системи на підприємстві, етапи впровадження контролінгу в систему управління підприємством.

Лєонов С. В., Олещук М. Г.

ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ»


СПЕЦИФІКА ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ


Одним із елементів ефективного функціонування банку та забезпечення конкурентних переваг на ринку є дослідження рівня конкурентоспроможності банківських послуг. Сьогодні конкуренція на ринку фінансових послуг загострюється, банки вже частіше починають займати меншу частку ринку в порівнянні з іншими його учасниками. Оцінка рівня конкурентоспроможності послуг – це систематизований аналіз, який включає в себе не лише дослідження стану на певний проміжок часу, а й протягом всього життєвого циклу існування послуги. Сьогодні при дослідженні рівня конкурентоспроможності банківських послуг банки повинні враховувати:

• відсутність єдиних методичних розробок з оцінки конкурентоспроможності банківських послуг, адже кожен банк виробляє власні послуги, перелік якісних та кількісних характеристик яких є різним. Поряд з цим, дуже важко визначити пріоритетність характеристик, які необхідно враховувати при оцінці конкурентоспроможності банківських послуг;
  
• суб’єктивність оцінки рівня конкурентоспроможності (практично кожна методика використовує експертну, тобто залежну в певній мірі від суб’єкта, оцінку для визначення впливу окремих факторів). При цьому суб’єктивна оцінка не здійснює негативного впливу. З одного боку, використання досвіду експерта чи групи експертів в певній галузі дає змогу оцінити та в подальшому врахувати специфічні особливості, які неможливо визначити іншими методами. З іншого боку, найчастіше вартість використання експертного методу оцінки достатньо висока, і банки намагаються знизити собівартість процесів прогнозування за рахунок «зниження якості» експертної групи, що знижую об’єктивність розрахунків оцінки;
  
• специфічність банківських послуг. На сьогодні видозміна банківських послуг проводиться в найкоротші терміни і проведення оцінки конкурентного середовища стає набагато складнішим;
  
• мінливість та турбулентність конкурентного середовища. В після кризовий період в структурі конкурентного середовища відбулися зміни – значно підвищилась частка непрямих конкурентів, тобто страхових та інвестиційних компаній, недержавних пенсійних фондів та ін., які можуть задовольняти той самий набір потреб споживачів за рахунок товарів-субститутів;
  
• необхідність пошуку оптимуму в координатах «попит-пропозиція». При створенні нових банківських послуг банк має бути впевненим, що потреби покупців даних послуг та можливості банку будуть врівноважені.
  

Визначення рівня конкурентних переваг банківських послуг на певному сегменті ринку повинно враховувати (а не бути елементом) оцінки конкурентоспроможності банку, яка, в свою чергу, повинна давати додаткову інформацію для оцінки послуги, а не використовувати даний показник в своїх інтересах. При проведенні аналізу також необхідно враховувати результати, які банк отримує від проведення маркетингових досліджень, які включають в себе дослідження: ринку за елементами конкурентного середовища, елементів конкурентного ціноутворення, елементів просування та стимулювання (підвищення рівня конкурентоспроможності) товару на ринок банківських послуг та ін.

Отже, підводячи підсумок, слід зазначити, що процес оцінки конкурентоспроможності банківських послуг повинен включати наступні елементи: визначення та оцінку потреб, які повинні задовольняти послуги, аналіз послуги (її життєвий цикл, основні кількісні та якісні характеристики, які можна змінювати зі зміною потреб споживача), системний аналіз ринку банківських послуг, рівень конкурентоспроможності банку (який прямо впливає на продукт), визначення системи контролю за визначеним процесом.


Непочатов С.И.

Институт экономики промышленности НАН Украины


КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ ОСНОВЫ УЧЕТНОГО АУТСОРСИНГА В КОРПОРАТИВНЫХ СТРУКТУРАХ


Целесообразность аутсорсинга учетных функций в рамках корпоративной структуры с использованием внутрикорпоративных общих центров облуживания (без привлечения независимых служб формирования отчетности) объясняется следующими преимуществами: обеспечение управляемости, снижение затрат, возможность долгосрочного планирования, возможность введения единых стандартов, широкие возможности оптимизации различных процессов аутсорсинга, а также минимизация рисков потери доступа к учетным функциям и разглашения информации.

Основные цели передачи учетных функций отдельных предприятий корпоративной структуры в: обеспечение достоверного учета за счет разделения функции учета и функции формирования учетных оценок; повышение эффективности учетной функции за счет разделения функций контроля и ведения учета; совершенствование методологии учета за счет унификации документооборота и процедур бухгалтерского и налогового учета; создание эффективного механизма интеграции бухгалтерского учета новых предприятий в бизнес-среду корпоративной структуры. Указанные цели реализуются через решение комплекса задач: выделение функции ведения учета и составления регламентированной финансовой отчетности из управляющей компании и операционных; организация единого учетного центра корпоративной структуры в виде отдельного юридического лица; регламентация процесса ведения бухгалтерского и налогового учета; регламентация взаимоотношений учетного центра, операционных предприятий и управляющей компании.

К числу основных проблем и рисков аутсорсинга учетных функций (передачи предприятиями функций бухгалтерского и налогового учета на исполнение другим, как правило, специализированным предприятиям – общим центрам обслуживания) следует отнести неосведомленность в особенностях деятельности конкретных предприятий, недостаточный контроль над учетными процессами, несоблюдение сроков формирования отчетности, риск разглашения сведений, качество отчетности, неэффективность затрат/дороговизна услуг.

Отмеченные выше проблемы могут решаться более эффективно в рамках корпоративной структуры (с использованием общих центров обслуживания, ОЦО), чем при сотрудничестве предприятий с независимыми поставщиками услуг за счет следующего:

1. Использование единых стандартов формирования первичных данных и отчетности позволяет компенсировать возможную неосведомленность ОЦО в особенностях деятельности конкретных предприятий ввиду того, что необходимость в такой осведомленности в таком случае отпадает – предприятия формируют первичные данные исходя из установленных стандартами требований. Кроме того, единые стандарты позволяют повысить качество отчетности и своевременность ее формирования;

2. Эффективная система контроля призвана в полном объеме контролировать сами процессы формирования отчетности, а также добиваться необходимого качества отчетности и соблюдения сроков ее формирования, одновременно минимизируя риск нежелательного разглашения информации;

4. Эффективная система организации взаимодействия предприятий, управляющей компании и ОЦО призвана организовать взаимодействие всех участников процесса аутсорсинга учетных функций так, чтобы создать возможность для реализации всех функций отчетности при снижении затрат и соблюдении необходимого качества и сроков формирования отчетности;

5. Оптимизация кадровой структуры и функций предприятий, управляющей компании и ОЦО призвана обеспечить необходимую «пропускную способность» ОЦО (способность качественно и в срок обрабатывать необходимое количество документов того или иного вида), а также соответствующие ресурсы для формирования первичной отчетности со стороны отдельных предприятий и контроля со стороны управляющей компании (корпоративного центра управления). Критериями такой оптимизации должно выступать сокращение затрат на функционирование системы аутсорсинга учетных функций в сочетании с минимизацией рисков сбоев в работе, срыва сроков формирования отчетности и т.п.;

5. Использование адекватных информационных технологий должно позволить организовать эффективный информационный обмен между всеми субъектами процесса, одновременно снижая затраты на функционирование системы взаимодействия и минимизируя риски утечки информации.

Следовательно, аутсорсинг учетных функций в рамках корпоративной структуры с использованием услуг общих центров обслуживания должен быть основан на повышении эффективности системы контроля, совершенствовании процедур взаимодействия, а также оптимизации кадрового состава и функций отдельных элементов системы аутсорсинга, что позволит снизить затраты и повысить качество услуг, а также снизить риски потери контроля над реализацией учетных функций и разглашения информации.


Romanko Oleksandr

McMaster University, Hamilton, Canada

Algorithmics Inc., Toronto, Canada


OPTIMIZATION AND MATHEMATICAL MODELING FOR DECISION-MAKING IN FINANCE AND RISK MANAGEMENT


Mathematical modeling and optimization techniques are utilized in many areas of engineering and science to improve performance. Financial optimization models become a necessary tool of financial analysts due to recent developments in algorithms and software. The main challenge of practical models is minimizing risk in the presence of uncertainty and it requires considering multiple scenarios of future events and optimizing over a number of conflicting objectives. We present practical risk management problems that demonstrate how mathematical modeling combined with optimization algorithms that we developed is used to find better solutions and improve decision-making.

The common feature of financial and risk management optimization problems is presence of multiple performance indicators (profit, return on investment, environmental impact) and risk measures (volatility of investment returns, portfolio expected shortfall, value-at-risk of insurance portfolio, etc.). Due to that most of financial optimization models are multi-objective problems.

The solution of a multi-objective optimization problem is the set of Pareto efficient points, known as Pareto efficient frontier or just as an efficient front. We present our methodology that allows computing Pareto efficient frontiers in near real-time. Our optimization algorithm allows not only computing Pareto efficient frontiers by also helps to identify their structure, e.g., a piece-wise quadratic frontier. Identified frontier structure is used to find better solutions and improve decision-making.

The first risk management problem we use to illustrate our computational algorithms is portfolio optimization. Portfolio optimization problems have similar characteristics whether those are portfolios of oil and gas investment projects or portfolios of financial instruments. Petro-chemical companies and financial institutions are constantly faced with investment decisions in multiple projects or multiple assets. Portfolio optimization is a computational tool that quantifies selection of multiple investment opportunities such that risk is minimized and value or return is maximized. We demonstrate identification of the efficient frontier for the portfolio optimization problem when, beside risk and return, additional objectives such as minimizing transaction costs or minimizing price-earnings ratio are considered.

The second illustrative problem we consider is credit risk optimization. Credit risk modeling is a challenging problem for the industry and financial sectors due to the fact that distribution of credit losses is not normal and exhibits fat tails. Because of that, risk measures such as expected shortfall or value-at-risk are more appropriate than the variance. We demonstrate computation of efficient frontier when multiple objectives include minimizing credit risk, minimizing market risk and maximizing return.

One of the main challenges of practical financial models is minimizing risk in the presence of uncertainty. Tackling uncertainty in financial optimization is discussed. We briefly describe a number of techniques to solve models involving uncertainty such as stochastic programming and robust optimization. Robustness can be either incorporated in the optimization problem structure or can be considered as an additional objective in the multi-objective optimization problem. We discuss advantages and disadvantages of both approaches and illustrate those on practical examples.

Most of the illustrative examples are based on portfolio selection, portfolio replication and risk management models that were developed by Algorithmics Inc. in co-operation with McMaster University and are aimed for practical implementation and use by risk managers at different financial institutions and industrial enterprises. A number of optimization software packages are used for modeling and computations.


Савченко К.В.

Сумський державний університет