С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор економічних наук, професор

Вид материала

Документы

Содержание Система збалансованих показників як інструмент підвищення ефективності діяльності підприємства Особливості оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств хімічної промисловості Оцінка ефективності структури управління промислового підприємства Еу – ефективність управління; Рк Проблемні питання маркетингового та логістичного забезпечення діяльності промислових підприємств

Подобный материал:

• С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 4637.05kb.
• С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 3416.48kb.
• Єпіфанов, ректор двнз «Українська академія банківської справи Національного банку України»,, 1134.49kb.
• Доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри «Фінанси І кредит» Севастопольського, 118.95kb.
• Курс лекцій Для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" економічних спеціальностей, 3134.39kb.
• Національний банк України Університет банківської справи нбу львівський інститут банківської, 208.22kb.
• Державний вищий навчальний заклад «українська академія банківської справи національного, 2462.21kb.
• Теоретико-методологічні засади формування стратегії соціально-економічного розвитку, 7143.04kb.
• А. В. Буряк метод финансовых коэффициентов как инстурмент оценки эффективности деятельности, 122.42kb.
• О.Є. Кузьмін доктор економічних наук, ну „Львівська політехніка, 53.07kb.

REALISTIC JOB INFORMATION: At times, the HRM whose function includes to announce and advertise Job vacancies, may go out of the way to place information that does not exist in an organization just to attract workers

MONITORING WORKLOADS: Allocating appropriate workload to an employee and consequent monitor may not only reduce stress, but also increase job satisfaction and commitment to the organization. This in turn may reduce intention to quit, and subsequent turnover, thereby saving organizations the considerable financial cost and effort involved in the recruitment, induction and training of replacement staff.

WORK, FAMILY BALANCE: In studies that focused on other HR practices, Bame (1993) found that employee turnover was lower when employees had shorter work hours and were given a choice of work schedules, even though their workload was higher. The results suggested that firms that provide employees with flexible work schedules had the advantage of reducing employee turnover.

From the above, it is evident that human resources management practice in an organization has overriding influence over employees’ turnover. An employee stays with an organization if the conditions of service are favourable and every contract agreement kept. Ofcourse when the opposite becomes the case he becomes dissatisfied and may not give the organization his best. To this, two options stands, either he is fired or he leaves for a better place.

Invariably, it lies in the place of HRM department to fashion out strategies and policies that is attractive and would make an employee stay with the firm. Human capital is unique in that it is the only asset that can be developed. Organizations that do not have good Human Resource Management practices can begin a program of developing HR practices and enhance organizational commitment that would have the greatest impact on employee turnover in a positive systematic fashion. The above discussion would provide a good insight.


Калачова Т.А.

Луганський національний аграрний університет


СИСТЕМА ЗБАЛАНСОВАНИХ ПОКАЗНИКІВ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА


Останні десятиріччя ознаменовані значним впливом процесів глобалізації та економічної інтеграції на конкурентоздатність як галузей так і окремих суб'єктів господарювання. Тому в науковій літературі значну увагу приділяється проблемі управління підприємствами, попередження кризових явищ, підвищення їх конкурентоздатності шляхом створення та реалізації спеціальних систем. Дослідження сучасних програм з метою постійних зрушень та покращень результатів бізнесу зумовило актуальність теми.

Вітчизняні вчені-економісти відзначають використання в міжнародній практиці на основі попередніх маркетингових та бенчмаркінгових досліджень таких сучасних програм: ABC (Activity Based Costing, CSF (Critical Success Factors), ROI (Return on investment,TCA (Transaction Cost Analysis), TBC (Time based Competition), QFD (Qualiti Function Deployment), TTM (Time-to-market), TQM та BSC (Balanced Scorecard) [1;2].

Використання системи збалансованих показників (BSC) як інструменту управління ефективністю діяльності компанії запропонували на початку 90 років ХХ ст. американські вчені Роберт Каплан та Дейвід Нортон [3;4]. Особливість BSC в тім, що вона виявляє ефективність бізнес-процесів з урахуванням задоволення потреб клієнтів та за умови постійного навчання і розвитку персоналу підприємства. Ця система орієнтує керівництво і всі рівні ієрархії структури управління підприємства на виконання місії та визначений стратегічний розвиток. BSC дозволяє визначити ефект від діяльності відповідно до стратегії підприємства, що часто не зводиться тільки до розміру прибутку та безумовного зниження витрат.

Balanced Scorecard має значні переваги для акціонерних товариств, корпорацій, холдингів, що витікають з необхідності підзвітності перед акціонерами та власниками у застосуванні об'єктивних показників не фінансового характеру. Мarcela Porporato - представник Школи адміністративних вчень в Торонто (Канада), а також Marisol Basabe і Javier Arellano передбачають, що ідея стандартизації окрім фінансових показників, грунтується на трьох характеристиках критеріїв якості роботи: довіра до доступних даних; легкість еталонного тестування; можливість перевірки третіми особами [6].

Але останнім часом в зарубіжній літературі висвітлюється розуміння того що BSC – це перш за все загальна концепція. А її реалізація не може бути виконана «за одним розміром» для всіх. Так, у липні 2008 року вчені-економісти Bedford David, Brown David A, Malmi Teemu, Sivabalan Prabhu опублікували результати використання системи збалансованих показників на практиці. Вони досліджували зміни ефективності результатів діяльності у залежності від різних варіантів BSC на прикладі 92 австралійських фірм, що використовують цю систему [4, c.2]. Проведені дослідження підтвердили гіпотезу, що Balanced Scorecard надає більші можливості за наступних умов: використання між показниками причинно-наслідкової логіки; не фінансові показники збалансовані та використовуються на різних рівнях ієрархічної структури фірми, що мотивує до обов'язкової участі кожного працівника у досягненні стратегічних результатів фірми. За наведеними даними BSC «отримала визнання» у 58 компаній(14%), «широко використовують» цю систему 39 фірм (9%). Середній строк реалізації для фірми складав 4,5 роки, а 84% повідомили, що BSC впроваджується протягом від 2-х років.

Результати досліджень Iraj Koohi проведених в Ірані Ісламським університетом Азад полягали в реалізації моделі для оцінки загальних знань і корисності їх розвитку, як ресурсу організації. Запропонований метод був використаний в таких чотирьох іранських організаціях, як Міністерство доріг і транспорту, Компанія нафтохімічних досліджень і технологій, Іранському Інституті Пастера і інженерній консалтинговій компанії. В результаті наголошується, якщо способи і процеси, які використовуються в управлінні знаннями забезпечити системою, вони будуть простими, точними і систематизованими, і можуть легко порівнюватися і контролюватися[5].

Таким чином, узагальнення зарубіжного теоретичного і практичного досвіду дозволяє отримати важливі результати з питань підвищення ефективності функціонування підприємств на основі застосування BSC.

1. Василенко В.О.Антикризове управління підприємством: Навч. пос. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005.- 504 с.
   
2. Гончаров В.М. Теоретико-методологічні основи інноваційної привабливості інноваційного потенціалу регіону: монографія / Гончаров В.М., Солоха Д.В., Гончаров Є.В., Чирков С.О. та ін. – Донецьк: ТОВ Східний видавничий дім», 2010. – 282 с.
   
3. Каплан Роберт С., Нортон Дейвид П. Организация, ориентированная на стратегию./Пер с англ. - М.:ЗАО «Олимп-бизнес»,2004.-416с.
   
4. Каплан Роберт, Нортон Дейвид. Сбалансированная система показателей : От стратегии к действию./Пер с англ. - М.: Олимп-бизнес, 2003. - 210с.
   
5. Bedford David, Brown David A, Malmi Teemu, Sivabalan Prabhu. Balanced Scorecard Design and Performance Impacts: Some Australian Evidence // Journal of Applied Management Accounting Research.-2008.-№ 7.-p.1-20.
   
6. Marcela Porporato, Marisol Basabe, Javier Arellano. Commonality and Standartization of Balanced Scorecard’s Measures across Perspectives // Reyistal del Instituto Internacional de Costos.-2008.- n 2.-p.113-131.
   
7. Iraj Koohi. Assessment of Shared Knowledge Using Balanced Scorecard // Word Applied Science Journal.-2008.-n.4(6).-p.853-859
   

Касаткіна М.В.

Технологічний інститут

Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля


Особливості оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств хімічної промисловості


Оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства посідає важливе місце в процесі розробки, прийняття та реалізації його ділової стратегії. Для визначення рівня власної конкурентоспроможності підприємства можуть використовувати різноманітні підходи та методи. Але з метою порівняння в динаміці все ж слід зупинитися на одному з них. При цьому постає питання: який з відомих методів є найбільш прийнятним?

Сучасна наукова думка не дає однозначної відповіді на це питання. Проведені теоретичні дослідження фахової економічної літератури свідчать про відсутність єдиної універсальної методики, що може бути використана для усіх сфер та галузей національної економіки. Відмінності у виробничо-господарській діяльності підприємств обумовлюють особливості застосування тих чи інших відомих методик та виникнення їх модифікацій відповідно до умов їх функціонування.

Виходячи з того, що об’єктом даного дослідження виступали підприємства хімічної промисловості, мета полягала в обранні так би мовити базового методу оцінки конкурентоспроможності зазначених підприємств з адаптацією під сучасні особливості їх роботи. Серед підгалузей хімічної промисловості увага приділялася великотоннажним виробництвам аміаку та азотних мінеральних добрив.

На етапі вивчення існуючих методик оцінки конкурентоспроможності підприємств за основу був взятий метод, що базується на теорії ефективності конкуренції. Цей метод передбачає виділення чотирьох груп критеріїв або показників конкурентоспроможності, які охоплюють ефективність виробничої діяльності, фінансового положення підприємства, організації збуту та просування товару на ринку, конкурентоспроможність товару. Зазначені критерії характеризують переважно внутрішнє середовище підприємства. При детальному розгляді специфіки функціонування підприємств азотної підгалузі хімічної промисловості виявилося, що рівень ефективності їх діяльності значною мірою залежить від низки зовнішніх чинників, особливо інституційних, наявність яких згаданий метод не передбачає. Тому з метою вдосконалення підходу щодо оцінки рівня конкурентоспроможності таких підприємств запропоновано визначення кола якісних і кількісних характеристик, що якнайповніше враховують їх особливості, з подальшим їх групування за рівнем значущості та надання ним певних вагових коефіцієнтів з використанням експертного методу.

В результаті, до першої групи увійшли характеристики, які сьогодні справляють найбільший вплив на конкурентоспроможність хімічних підприємств:

• питомі витрати природного газу, які становлять 85-90 % у структурі собівартості аміаку і які можна вважати показником рівня технічного розвитку та технологічної досконалості виробництва;
  
• ціна природного газу, її структура, зокрема транспортна складова;
  
• доступ підприємств до дешевих сировинно-енергетичних ресурсів.
  

До другої групи віднесені:

• якість продукції, зокрема рівень вмісту поживної речовини;
  
• ступінь залежності від кон’юнктури зовнішнього ринку (питома вага експортної продукції);
  
• характеристики цінової політики підприємства;
  
• форми і методи державної підтримка сільгоспвиробників, як основних споживачів азотної продукції, в умовах суттєвої обмеженості внутрішнього ринку;
  
• структура виробництва продукції, у тому числі питома вага виробництв кінцевих азотних добрив;
  
• прибуток та рентабельність виробництва продукції.
  

Третя група сформована з таких характеристик:

• наявність матеріальних запасів та запасів готової продукції і умови їх зберігання;
  
• виробничі потужності та технічні можливості їх збільшення;
  
• результативність інноваційно-інвестиційної діяльності, у тому числі впровадження енергозберігаючих технологій;
  
• наявність власної дистриб’юторської мережі.
  

Запропонований перелік характеризує конкурентоспроможність підприємств на внутрішньому ринку. Для розрахунку цього показника на зовнішньому ринку доцільно включати додаткові групи характеристик, наприклад, які відбивають умови транспортування, ступінь вразливості до протекціоністських дій інших держав тощо.

В останні роки внутрішня і зовнішня ситуація у виробництві та споживанні азотної продукції постійно змінюється, тому відповідно до неї склад визначеного кола характеристик, розподіл їх на певні групи та вагові коефіцієнти мають уточнюватися. Це сприятиме отриманню більш об’єктивної оцінки рівня конкурентоспроможності та розробці системи адекватних заходів щодо її підвищення.


Квятковська Л.А.

Кременчуцький національний університет

імені Михайла Остроградського


ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА


Науково обґрунтоване формування організаційних структур управління - актуальне завдання сучасного етапу функціонування господарюючих суб'єктів в ринковій економіці.

Система показників ефективності управління має оцінювати здатність менеджменту організації справлятися із проблемами, що виникають у процесі її діяльності.

Разом з тим, показники ефективності мають відображати і зміну загального стану організації під впливом управлінських зусиль. Управлінські зусилля певною мірою можуть бути оцінені у кількісному вираженні через величину витрат на управління. Показники, що використовуються при оцінках ефективності апарату управління можуть бути розбиті на наступні три взаємопов'язані групи.

1. Група показників, що характеризують ефективність системи управління, що виражаються через кінцеві результати діяльності організації, і витрати на управління.

2. Група показників, що характеризують зміст і організацію процесу управління, в тому числі безпосередні результати і витрати управлінського праці.

3. Група показників, що характеризують раціональність організаційної структури і її технічно-організаційної рівень.

Найуживанішим показником визначення ефективності управління є відношення загального або кінцевого результату виробництва до сукупних витрат на управління.

(1) (1)

де Еу – ефективність управління;

Рк – кінцевий результат, отриманий підприємством;

Ву – витрати на управління.

До кількісних показників ефективності системи управління доцільно віднести і економію живої та уречевленої праці у системі управління, яка проявляється у скороченні трудомісткості виконання управлінських операцій та процедур. Це сприяє зменшенню кількості зайнятих у апараті управління.

Ефективність побудови організаційної структури не може бути оцінена будь-яким одним показником. З одного боку, тут слід враховувати, наскільки структура забезпечує досягнення організацією результатів, відповідних поставленим перед нею виробничо-господарським цілям, з іншого - наскільки її внутрішня побудова і процеси функціонування адекватні об'єктивним вимогам до їх змісту, організації і властивостям.

Для визначення економічної ефективності структури управління використовуються різні способи: за показниками підприємства, організації і функціонуванню праці управлінського персоналу, обсягу переданої інформації; за якістю і швидкістю прийнятих рішень; за виконанням функцій управлінських ланок. До показників, що характеризують працю в сфері управління, відносяться: зниження трудомісткості обробки управлінської інформації; скорочення управлінського персоналу, термінів обробки інформації; скорочення втрат робочого часу управлінського персоналу за рахунок поліпшення організації праці; механізації й автоматизації трудомістких операцій у сфері управління. Це показники, які кількісно вимірюються. Такі показники в сфері управління, як підвищення кваліфікації управлінського персоналу, якості роботи, поліпшення умов праці, обґрунтованість управлінських рішень, культура управління й інші, не вимірюються чи узагалі вимірюються неповно. У сфері впливу управлінської праці на виробництво кількісними показниками є: приріст прибутку; збільшення обсягів реалізації продукції; зростання продуктивності праці; зниження фондомісткості; збільшення фондовіддачі; прискорення оборотності оборотних коштів; збільшення рентабельності виробництва; зменшення невиробничих витрат; зниження трудомісткості продукції; зменшення обсягів незавершеного виробництва; зниження собівартості продукції; економія заробітної плати; зменшення втрат робочого часу; підвищення культури виробництва; підвищення рівня організаційної роботи; поліпшення умов праці; підвищення якості продукції; підвищення кваліфікації виробничого персоналу; зростання технічного рівня оснащення виробництва.

Оцінювання ефективності управління підприємством набуває особливо важливого значення, оскільки дозволяє оцінити рівень ефективності системи управління, виявити наявні та потенційні можливості її розвитку.

1. Волынский Г. О качестве корпоративного управления // Экономика Украины. – 2009. – №1. – С. 42-49.
   
2. Маркіна І. А. Методологічні питання ефективності управління // Фінанси України. – 2000. – № 6. – С. 24.
   
3. Силкин В. В. Показатели и методы оценки экономической эффективности // Экономика и управление. – 2004. – №6 (49). – С. 33-36.
   

Ковальчук С.В.

Хмельницький національний університет


ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ МАРКЕТИНГОВОГО ТА ЛОГІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ


Сучасні тенденції зростання рівня конкуренції на світових і національних ринках загострюють проблему пошуку товаровиробниками сучасних підходів щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Світовий досвід розвитку економіки переконливо доводить, що ці підходи лежать на перетині маркетингового та логістичного забезпечення. Раціональне поєднання маркетингу як ринково-орієнтованого та логістики як системно-орієнтованого управління дозволить оперативно знаходити недостатньо задоволені запити споживачів, чи формувати їх для принципово нових товарів, розробляти, виготовляти і просувати на ринок продукцію, яка задовольнить ці запити з мінімальними витратами в сфері постачання, виробництва, збуту та післяпродажного обслуговування, а отже повніше і ефективніше, ніж конкуренти. Проте, переважна більшість промислових підприємств або не в повною мірою, або взагалі не використовує маркетинговий інструментарій, що загострює проблему пошуку товаровиробниками шляхів виживання і розвитку. Тому розробка теоретико-методичних засад формування та запровадження маркетинг-логістичного забезпечення як визначального чинника підвищення ефективності виробничо-комерційної діяльності промислових підприємств набуває значної актуальності.

Проблематика підвищення конкурентоспроможності підприємства знаходиться у центрі уваги як зарубіжних, так і вітчизняних вчених-економістів і практиків. Теоретичним основам та принципам розробки методології управління конкурентоспроможністю присвячені праці таких відомих зарубіжних вчених-економістів, як: Г. Ассель, І. Ансофа, Ф. Котлера, М. Портера, А. Томпсона, Й. Шумпетера та вітчизняних - Г. Азоєва, В. Нижника Р. Фатхутдінова, Н. Хрущ, А. Юданова та ін. Питанням методології оцінювання конкурентоспроможності підприємства присвячені дослідження зарубіжних та вітчизняних вчених, особливо слід відмітити роботи Г. Багієва, В. Білоусова, М. Бранхама, Є. Голубкова, В. Захарченка, І. Зулькарнаєвої, Л. Ільясової, О. Кроткова, В. Павлової, А. Томпсона, X. Фасхієва, Р. Фатхутдінова, К. Щиборща та інших. Вагомий внесок у розвиток теоретичних та практичних основ управління складними взаємовідносинами підприємства і споживчого ринку за допомогою маркетингових та логістичних підходів зробили такі вітчизняні вчені, як: Л. Балабанова, М. Войнаренко, Є. Крикавський, М. Окландер, М. Постан, І. Решетнікова, К. Таньков, О. Тридід, Н. Тюріна, Н. Чухрай.

Проте, слід відзначити недостатнє розроблення комплексу питань, пов’язаних з обґрунтуванням теоретичних і практичних аспектів підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств на засадах взаємоузгодження маркетингового та логістичного забезпечення.

Для подолання виявлених протиріч, було проведено дослідження факторів впливу логістики на маркетингову діяльність промислових підприємств, здійснено оцінювання поєднання маркетингової і логістичної складових для забезпечення конкурентоспроможності підприємств та розроблений механізм функціонування промислових підприємств за умов маркетинг-логістичного забезпечення.

На основі проведеного дослідження запропоновано заходи, що сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності промислових підприємств, зокрема:

– визначено економічну сутність категорії «маркетинг-логістичне забезпечення підприємства» та роль і місце даної категорії серед інших концепцій ведення бізнесу, що поглиблює теоретичні основи маркетингу і логістики шляхом раціонального поєднання їх маркетингової та логістичної діяльності, забезпечення умов їх узгодженої взаємодії.;

– розроблено та апробовано методичний підхід з обґрунтування витратно-цінових залежностей маркетинг-логістичного забезпечення конкурентоспроможності, що дає можливість порівняти повні витрати маркетинг-логістичного забезпечення підприємства та додаткового прибутку від реалізації продукції, а також визначити оптимальний рівень маркетинг-логістичного забезпечення рпомислового підприємства;

– розроблено методичні підходи щодо прийняття рішення про аутсорсинг маркетинг-логістичного забезпечення діяльності промислового підприємства для оптимізації його рівня та підвищення конкурентоспроможності підприємства;

– науково обґрунтовано, розроблено та апробовано послідовність здійснення моніторингу «Інформаційно-комунікаційного забезпечення взаємодії промислових підприємств з контрагентами ринку на базі Інтернет-технологій», запропоновано алгоритм оцінювання ефективності даної взаємодії.

Отриманні результати мають наукову цінність та розраховані на практичне застосування задля підвищення ефективності виробничо-комерційної діяльності вітчизняних промислових підприємств.

1. Ковальчук С.В. Підвищення якості продукції в контексті маркетингової логістики / С.В. Ковальчук, З.М. Андрушкевич // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2010. - Т. 2, № 2. - С. 60-63.
   
2. Ковальчук С. В. Формування конкурентоспроможного потенціалу підприємства в рамках маркетинглогістичної системи управління /
   С. В. Ковальчук, З. М. Андрушкевич // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету: Економічні науки. Випуск 19 – Черкаси : ЧДТУ, 2008 . – Частина І. - С. 130-135.
   
3. Ковальчук С.В., Петрицька О.С. Роль маркетингових досліджень у забезпеченні ефективної роботи підприємств легкої промисловості / С.В. Ковальчук, О.С. Петрицька // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2010. – №1. – C.42–51.
   

Коверга С.В., Деречинський Ю.Н., Коверга О.М.

АДИ ГВУЗ ДонНТУ, ГИ МАУП