Книга побудована на основі моніторингового дослідження 24 дитячих будинків сімейного типу України, що складає близько 20% від загальної кількості дбст по всій країні, у яких знаходяться на утриманні І вихованні 191 дитина-сирота.

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 8 9 10 11 12 13 14 15 16

ПРОПОЗИЦІЇ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

Основною проблемою ДБСТ і джерелом порушення прав людини в них є невизначеність юридичного статусу ДБСТ. З одного боку ДБСТ має певні ознаки сім’ї, а з іншого – закладу. Звідси випливають порушення прав і батьків-вихователів, і дітей.

Так, згідно з Законом України Про охорону дитинства і Положенням про дитячий будинок сімейного типу ДБСТ – „окрема сім’я”. Тенденція щодо застосування такого визначення продовжується і у поточному законотворенні. Так, у проекті Закону Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у визначенні термінів ДБСТ знову трактується, як „окрема сім’я”. Аналогічні формулювання вживаються в доповідях Міністерства у справах сім’ї, дітей і молоді. Концепція ДБСТ, як сім’ї, має місце у виданнях Представництва благодійної організації „Надія і житло для дітей” в Україні.

Більшість батьків-вихователів вважають свої ДБСТ звичайною багатодітною сім’єю і вимагають до себе відповідного ставлення. Відношення до ДБСТ, як до сім’ї закладається вже при вживанні слова „батьки” в терміні „батьки-вихователі”. В результаті 72% проанкетованих вихованців звертаються до батьків-вихователів „тато і мама”, альтернативного звертання фактично не існує. У повсякденному спілкуванні вихователі нав’язують дітям форму звернення один до одного „брати – сестри”, навіть коли діти родинних зв’язків не мають.

На наш погляд, концепція сім’ї вступає у відверте протиріччя з наступним:

У Законі України Про освіту, Постанові Кабінету Міністрів України Про поліпшення виховання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, ДБСТ внесені до переліку закладів опіки і піклування над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківської опіки.
Указом Президента України про Заходи щодо поліпшення становища дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, на Міністерство у справах сім’ї, дітей та молоді покладено навіть „сприяти створенню громадських опікунських рад при (…) дитячих будинках сімейного типу (…)” – тобто опікунська рада при сім’ї.
Три ДБСТ фінансуються по безготівковому розрахунку, забезпечення необхідними продуктами та речами проводиться через систему закріплених магазинів, батьки-вихователі не отримують готівку на утримання вихованців.
Вісім ДБСТ розміщені у службових приміщеннях (будинках і квартирах).
Є ДБСТ, які сплачують за комунальні послуги згідно з тарифами для юридичних осіб.
Як мінімум один з подружжя має обов’язково бути батьком-вихователем і не може обирати місце роботи на свій розсуд.
Є ДБСТ, в яких влада відмовляється оформити одного з подружжя батьком-вихователем, але при цьому забороняє йому влаштовуватися на іншу роботу. Це пояснюють тим, що його присутність в ДБСТ має бути постійною.
Згідно з Положенням батьки-вихователі отримують грошове утримання, яке фактично є заробітною платою, оскільки з нього сплачуються податки, зокрема, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, вихователі перебувають у трудових відносинах з місцевими органами освіти, де зберігаються їх трудові книжки. Період, коли вони є батьками-вихователями ДБСТ зараховується їм до загального трудового стажу.
Згідно зі Статтею 10 Закону України Про відпустки батьки-вихователі мають право на щорічну відпустку, як працівники.
Батьки-вихователі зобов’язані забезпечити цільове використання коштів, які виділяються на утримання вихованців.
Держава встановлює кількість дітей для ДБСТ: вихованців не менше 5-ти осіб, а загалом – не більше 10-ти. Після випуску частини вихованців з ДБСТ батьки-вихователі змушені поповнювати ДБСТ новими дітьми не лише через існування вищезазначених норм. За час, який приділено вихованню, вони втрачають попередні професійні навички і фактично не можуть повернутися до основної спеціальності або влаштуватись на іншу роботу. Лишатися батьками-вихователями є єдино можливим для них гарантованим заробітком.
Згідно з міжнародними стандартами і Положенням про дитячий будинок сімейного типу вихованці ДБСТ можуть повернутися до рідних батьків (опікунів, піклувальників) або бути усиновленими.
Вихованці не мають майнових прав на житлову площу ДБСТ ні у випадку, коли він функціонує у наданому службовому приміщенні, ні у випадку знаходження у приватному житлі батьків-вихователів, ні у випадку надання помешкання для ДБСТ благодійною організацією „Надія і житло для дітей”.
Після досягнення повноліття або закінчення навчання вихованці мусять залишити ДБСТ, а рідні діти мають можливість продовжити жити з батьками.
Путівки до таборів відпочинку державою надаються лише вихованцям. Рідні діти безкоштовних путівок не отримують, а батьки не мають змоги сплатити їх повну вартість. Це створює певну нерівність між дітьми.
Є випадки надмірного втручання соціального працівника в життя ДБСТ. Так, батьки-вихователі одного ДБСТ скаржились, що не можуть без дозволу навіть переставити меблі.
Є три ДБСТ, в яких загальна кількість дітей перевищує 15 осіб. Ці ДБСТ важко вважати сім’єю. Доцільно розглянути питання про можливість їх перетворення у міні інтернати – сиротинці.

Якщо вважати ДБСТ закладом, то з цього випливають такі порушення прав людини, діючого законодавства, а також наступні протиріччя:

Батьки-вихователі фактично працюють цілодобово, без вихідних і святкових днів. Це вступає у протиріччя зі Статтею 50 Кодексу законів Про працю України – "нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень", а також Статтям 52, 53, 61, 62, 67, 70, 71, 73 Кодексу. За роботу у надурочний час, святкові і неробочі дні батькам-вихователям не нараховується доплата, відповідно до Статей 106 і 107 Кодексу.
Батьки-вихователі отримують не заробітну плату, а грошове утримання, визначення якого законодавством не трактується.
Відпустка, яка надається батькам-вихователям, не означає відпочинку від вихованців, тобто від основної роботи.
Відсутня можливість для кар’єрного росту і грошова мотивація працювати батьками-вихователями. Збільшити власні прибутки можна лише взявши на виховання додаткову кількість дітей.
Досі не вирішена проблема зарахування часу роботи батьками-вихователями до загального трудового стажу вихователів у тих ДБСТ, які були створені до 2002 року, через те, що за старим Положенням з їх грошового утримання не сплачувалися відрахування до пенсійного фонду. Є випадки, коли батьки-вихователі змушені замість 1-2% сплачувати до пенсійного фонду 32% від свого грошового утримання для компенсації нестачі пенсійних накопичень за попередні роки. Ще в одному випадку матері-вихователю, яка змушена була піти на пенсію за станом здоровся, була нарахована мінімальна пенсія, як особі, яка не працювала.

Складається враження, що при розробці концепції ДБСТ спочатку дійсно було вирішено розглядати їх, як звичайні багатодітні сім’ї з наданням державної допомоги на виховання дітей. Проблеми, які виникали, вирішувалися шляхом експериментування. Відразу було зрозуміло, що при великій кількості вихованців батьки-вихователі не зможуть працювати в іншому місці, отже держава має це компенсувати видачею грошового утримання. Батьки мали право оздоровлюватися разом з дітьми, мова про відпочинок окремо від дітей не велась. Питання пенсійного забезпечення батьків-вихователів не виникало через те, що перші ДБСТ створювались ще за радянських часів, коли навіть мінімальна пенсія відповідала прожитковому мінімуму. Крім того, самим батькам-вихователям до пенсії було ще дуже далеко, і питання їх пенсійного забезпечення надовго залишилося поза увагою. Майнові проблеми вихователів і дітей вирішувалися по-різному, наприклад, під час приватизації деякі батьки-вихователі і їхні вихованці приватизували своє житло разом.

Згодом задля вирішення різних проблем функціонування ДБСТ їм почали надавати певні ознаки закладів. Стала зрозумілою необхідність введення обмежень на кількість дітей у ДБСТ, організації обов’язкового соціального супроводу, вирішення питання подальшого влаштування випускників. Крім того, нормативно-правова база потребувала узгодження зі стандартами прав людини, відображеними у міжнародних документах, підписаних і ратифікованих Україною. Тому, наприклад, в Положенні про ДБСТ з’явився пункт щодо можливості всиновлення вихованців ДБСТ не лише батьками-вихователями, а й іншими особам, і повернення дітей у сім’ю рідних батьків.

Всі ці зміни не мали узгодженого характеру, вносили багато плутанини, протиріч і можливостей для неоднозначного трактування, що відбивалось на ефективності функціонування ДБСТ. Така ситуація не сприяла розширенню мережі ДБСТ через відсутність мотивації у потенційних батьків-вихователів створювати нові ДБСТ. Необхідність упорядкування системи, яка регламентує діяльність ДБСТ, загострилася після введення в дію Сімейного Кодексу України. Він більше ніж інші документи відповідає міжнародним стандартам сімейної опіки над дітьми-сиротами, але в ньому зовсім не згадуються ДБСТ.

Дані моніторингу і аналіз законодавства підтверджують, що треба змінювати концепцію функціонування ДБСТ, на законодавчому рівні визначити їх статус, узгодити нормативно-правову базу і усунути існуючі протиріччя. Теоретично ДБСТ може бути або сім’єю, або закладом (можливо закладом з деякими ознаками сім’ї). Хоча і зараз ДБСТ майже відповідають міжнародним стандартам сімейної опіки над дітьми-сиротами, звичайною сім’єю їх вважати важко. При орієнтації на таке визначення (ДБСТ – сім’я) лишається забагато протиріч, що власне і приводить до порушень особистих прав і батьків-вихователів, і вихованців. Якщо не змінювати норму щодо кількості дітей, які можуть утримуватись в ДБСТ (від 5-ти до 10-ти осіб), то треба визнати, що батьки-вихователі фактично працюють вихователями. При такій кількості дітей вони не можуть поєднувати повноцінне виконання обов’язків батьків-вихователів з іншою професійною діяльністю. Якщо норму кількості дітей в ДБСТ зменшити, то це вже буде інша форма сімейної опіки – прийомна сім’я.

Протиріччя щодо закладу усунути простіше. На наш погляд ДБСТ слід вважати формою державної сімейної опіки над дітьми-сиротами, яка є сімейним закладом опіки, створеним за бажанням подружжя або окремої особи (вихователів). Саме такий підхід до державних сімейних форм опіки відповідає міжнародним стандартам і має відображення в правових системах багатьох Європейських країн, зокрема Польщі і Великобританії. Визначення ДБСТ, як закладу не буде вступати у протиріччя з Сімейним Кодексом України, бо діяльність закладів їм не регламентується. При розробці пропозицій ми виходили з міжнародних стандартів прав людини і сімейної опіки над дітьми-сиротами, чинної правової системи України, даних моніторингу і власного досвіду роботи з ДБСТ.

На нашу думку, для забезпечення такого підходу до концепції функціонування ДБСТ (ДБСТ – заклад) необхідно внести відповідні зміни щодо визначення понять у Закон України Про охорону дитинства і Положення про дитячий будинок сімейного типу. А також вилучити поняття ДБСТ з документів і відповідних розділів, в яких йдеться про сім’ю і при необхідності внести їх до документів і розділів, які регламентують діяльність державних закладів опіки і піклування. У відповідних документах необхідно вилучити з визначення ДБСТ слова „окрема сім’я”, а термін „батьки-вихователі” замінити на „вихователі”.

Крім цього, треба систематизувати діючу законодавчо-правову базу і внести до неї певні зміни. Нині принципи і механізми функціонування ДБСТ викладені у різних Законах, Постановах, Наказах і Програмах, що ускладнює їх практичне застосування. Важливо об’єднати всі ці положення в одному нормативно-правовому акті, бажано законі, в якому відобразити принципи передачі дитини на виховання в ДБСТ, систему підпорядкування і фінансування ДБСТ, закріпити права і обов’язки вихователів і вихованців, прописати стандарти опіки і виховання, мінімальні соціальні стандарти, вимоги до кваліфікації вихователів і інших спеціалістів, упорядкувати і конкретизувати діяльність що до соціального супроводу і контролю.

В нових документах повинні зберегтися всі пільги, які передбачає національна нормативно-правова база щодо дітей-сиріт, а також вже діючи принципи передачі дитини на виховання до ДБСТ, а саме:

Вихованці можуть перебувати в ДБСТ до досягнення ними 18 років або до закінчення навчання у професійно-технічному чи вищому навчальному закладі.
Першочергове влаштування дітей, які перебувають у родинних стосунках. Братів і сестер розділяти не можна (за винятком медичних показань).
Вихованці мають право підтримувати контакти з родичами.
Перелік документів дитини, які орган опіки та піклування зобов’язаний надати вихователям, термін їх надання, відповідальність органів опіки і піклування за достовірність документів згідно з п.12 Положення про ДБСТ.

До цього треба додати інші положення, які відображають міжнародні стандарти передачі дитини-сироти на виховання до державного сімейного закладу опіки:

Влаштування дитини на виховання в ДБСТ повинно здійснюватись тільки тоді, коли її не можна влаштувати в природну сім’ю (залишити з рідними батьками, передати на виховання родичам, іншім опікунам чи піклувальникам, або до прийомної сім’ї). До закладу інтернатного типу дитину можна направляти лише після вичерпання всіх можливостей влаштувати її до ДБСТ.
Направлення дитини в ДБСТ здійснюють органи опіки і піклування за погодженням з вихователями ДБСТ.
При направленні дітей в ДБСТ слід враховувати різницю у віці між дитиною і вихователями так, щоб випуск дітей з ДБСТ було здійснено до досягнення хоча б одним з вихователів пенсійного віку.

У дитини повинна залишатись можливість повернутися до сім’ї рідних батьків, бути всиновленою, переданою на виховання до прийомної сім’ї, як до більш досконалих і пріоритетних форм сімейної опіки.
Вихователі, самі діти і, якщо це доцільно, їхні біологічні батьки мають право брати участь у процесі прийняття всіх важливих рішень щодо подальшої долі дитини, зокрема влаштування її до ДБСТ, переводу до іншого закладу опіки, передачі на виховання в іншу сім’ю.
Психічно хворих дітей можна передавати на виховання лише у такі ДБСТ, де вихователі мають відповідну спеціальну освіту і досвід роботи (загальна кількість психічно хворих дітей в ДБСТ не повинна перевищувати 5 осіб).
Органи опіки і піклування несуть адміністративну відповідальність за недостовірність документів дитини та за невчасне надання вихователям повного комплекту документів (протягом 3-х місяців з моменту влаштування дитини в ДБСТ).
Треба законодавчо визначити перелік осіб, які можуть бути опікунами і піклувальниками вихованців ДБСТ.
Поповнення ДБСТ новими вихованцями можна проводити лише тоді, коли це дозволяє площа приміщення.

ДБСТ має підпорядковуватись структурному підрозділові органу, який прийняв рішення (розпорядження) про його створення. Цей структурний підрозділ повинен забезпечувати ефективне функціонування ДБСТ і організацію фінансування, здійснювати контроль за умовами проживання та виховання дітей-сиріт, координувати діяльність усіх установ та закладів, причетних до роботи в ДБСТ. На наш погляд, цим структурним підрозділом повинні бути Управління (відділи) у справах сім’ї та молоді. Відповідно, Управління освіти та науки треба звільнити від обов’язків фінансування та функцій контролю.

Фінансування ДБСТ треба здійснювати з обласних бюджетів, бюджетів АР Крим, міст Києва і Севастополя. Це необхідно задля вирівнювання ситуації в різних ДБСТ по всій країні, захисту ДБСТ від необґрунтованих рішень місцевої влади щодо їх фінансування і буде сприяти прозорості фінансування. Фінансування ДБСТ з обласних бюджетів дозволить реалізувати принцип „гроші ходять за дітьми” при переході дитини з інтернатного закладу опіки до ДБСТ (або в виключних випадках навпаки). Задля усунення протиріч слід внести відповідні зміни у Бюджетний Кодекс, за яким ДБСТ фінансуються з місцевих бюджетів.

Фінансування містить в собі виплати на утримання вихованців, матеріально-технічне забезпечення ДБСТ, періодичний ремонт приміщень, оплату комунальних платежів і заробітну плату вихователів. Фінансування ДБСТ треба здійснювати на змішаній основі: оплата комунальних платежів, матеріально-технічне забезпечення, ремонт житлових приміщень – за безготівковим розрахунком, а заробітна плата вихователів і грошове утримання вихованців має виплачуватись готівкою. Бюджет повинен мати статтю „непередбачені витрати” для задоволення виникаючих позачергових потреб ДБСТ.

Належне фінансування і забезпечення ДБСТ повинно бути обов’язком держави. До фінансування і матеріального забезпечення ДБСТ можна залучати благодійні фонди, громадські організації, церкву, благодійну допомогу юридичних і фізичних осіб. Але така допомога повинна залишатися лише додатковим джерелом фінансування і забезпечення ДБСТ.

Необхідно розробити норми виховання і опіки, які мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини і захисті її інтересів, прав її рідних батьків, збереженні родинних зв’язків. Виховання в ДБСТ повинно обов’язково відповідати нормам виховання і опіки, які забезпечать найкращі умови для отримання освіти, розвитку індивідуальних здібностей, формування навичок здорового способу життя, вирівнювання недоліків розвитку, підготовки до самостійного життя. Наприклад, кожному вихованцю має гарантуватись доступ до освіти (у школі або індивідуально), всебічний розвиток через відвідування мережі закладів позашкільної освіти, допомога у навчанні. Також вихованці мають право брати участь у процесі прийняття рішень, які стосуються їх життя в ДБСТ і вирішення їх подальшої долі.

З метою забезпечення індивідуального підходу до виховання кожної дитини для кожного вихованця має бути складено індивідуальний план роботи з дитиною. У створенні плану і його виконанні повинні брати участь фахівці, які здійснюють соціальний супровід ДБСТ (психологи, юристи, соціальні педагоги), а також вихователі і сама дитина. До плану вносяться відповідні зміни в залежності від розвитку ситуації з дитиною. Заходи індивідуального плану роботи з дитиною повинні поширюватись за межі ДБСТ і охоплювати процес підготовки до самостійного життя, вибір професії, навчання у професійно-технічному закладі, вузі, забезпечення житлом, влаштування на роботу. Виконання вихователями і соціальним працівником індивідуального плану дитини повинно підтверджуватись веденням відповідної документації.

Беззаперечною є необхідність створення мінімальних соціальних стандартів, у тому числі і щодо ДБСТ – стандартів послуг, якими мають бути забезпечені ДБСТ. Ці стандарти мають гарантувати не тільки норми харчування вихованців і забезпечення їх одягом, взуттям, м’яким інвентарем, ліками, предметами особистої гігієни, іграшками і книжками. На нашу думку у дітей повинен бути вільний доступ до їжі і напоїв. Необхідно враховувати потребу у забезпеченні дітей канцелярським приладдям і шкільними підручниками. Слід передбачити виділення дітям кишенькових грошей у межах одного неоподаткованого мінімуму на місяць. Забезпечення названих стандартів повинно здійснюватись с коштів грошового утримання, яке виділяється на вихованця. Розмір утримання має відповідати можливостям забезпечити мінімальні соціальні стандарти.

При виборі місця для створення закладу треба враховувати наявність шкіл поблизу ДБСТ, можливість надання поглибленої освіти талановитим дітям і спеціалізованої освіти дітям з особливими потребами. За нашими даними краще створювати ДБСТ в окремих будівлях, розташованих у приватному секторі в містах та районних центрах. Потрібні нормовані вимоги щодо житлового приміщення ДБСТ і його матеріально-технічного обладнання – площі на одного мешканця, наявності відповідних кімнат. Спальні, бажано індивідуальні, мають бути обладнані ліжком, шафою і тумбочкою для кожної дитини, ігрові кімнати – зручними меблями (столи, стільці або крісла чи дивани), телевізором, іграшками, книгами. Місце для навчання у кожного вихованця повинно бути індивідуальним. Ванні кімнати і туалети повинні відповідати санітарно-гігієнічним нормам і вимогам дотримання повсякденної інтимності. Щодо кухні, то в ній одночасно за столом повинні мати можливість розміститися всі мешканці. ДБСТ мають бути забезпечені пральними машинами, холодильниками та іншою необхідною побутовою технікою. Кожному ДБСТ має бути надано у користування мікроавтобус та присадибну ділянку (площею не менш 0,5 га). ДБСТ повинні обов’язково забезпечувати державою всім необхідним матеріально-технічним обладнанням на визначеному мінімальними соціальними стандартами рівні.

Розробку норм виховання і опіки, мінімальних соціальних стандартів повинні здійснити Міністерство у справах сім’ї, дітей та молоді разом з Міністерством освіти і науки і Міністерством праці і соціальної політики.

З норм опіки і виховання, а також мінімальних соціальних стандартів повинні випливати особисті права вихователів і вихованців, і їхні соціальні права. Але на окремих положеннях стосовно вихователів і вихованців треба зупинитись детальніше.

На нормативно-правовому рівні треба закріпити такі додаткові заохочення і вимоги до вихователів:

Можливість для вихователів піти на пенсію за вислугою літ після 20 років роботи вихователями ДБСТ, або після випуску всіх набраних вихованців, якщо для цього потрібно більше часу.
Вихователі мають отримувати заробітну плату на рівні не нижчому за прожитковий мінімум.
Вихователі мають отримувати грошове відшкодування за ненормований робочий день, працю у вихідні і святкові дні у визначеному розмірі.
Вихователям тих ДБСТ, які були створені за старим Положенням, і з грошового утримання яких певний час не сплачувались податки до пенсійного фонду, обласний бюджет повинен поступово відшкодувати заборгованість перед пенсійним фондом.
Вихователі мають право поїхати у відпуску без вихованців. На час відпуски їх замінює особа, яку визначають вихователі разом з фахівцями, які здійснюють соціальний супровід, отримуючи заробітну плату вихователя.
У кожному ДБСТ мають працювати два вихователі. Якщо ДБСТ створено не подружжям, а окремою особою, то вона повинна обрати у якості другого вихователя свого родича або іншу особу, яка буде постійно проживати в ДБСТ, наприклад, колишнього вихованця.
Вихователем не може бути особа, яка була постійно чи тимчасово позбавлена батьківських прав або її батьківські права були обмежені.
Вихователі повинні мати як мінімум середню освіту (бажано мати спеціальність: педагогіка, психологія або соціальна робота), а також пройти відповідне навчання і підготовку.
Вихователі повинні регулярно проходити періодичне (раз на два роки) навчання для підвищення кваліфікації з розвитку батьківських навичок. До навчання вихователів мають залучатись НПО.
Вихователі мають право ознайомитись з кошторисом ДБСТ і брати участь у плануванні бюджету ДБСТ, як особисто, так і через посередництво соціального працівника.
Відповідно до кошторису ДБСТ вихователі повинні щомісячно складати фінансовий звіт.
Вихователі мають право через 20 років роботи отримати у власність службове приміщення, яке було виділено під ДБСТ.

Окремо слід зупинитися на правовому врегулюванні забезпечення прав і пільг випускників ДБСТ. Держава має гарантувати їм можливість використання тих пільг, які вже закріплені у діючій нормативно-правовій базі. Зокрема, безкоштовне навчання і пільговий вступ до професійно-технічних училищ і вищих навчальних закладів (при достатньому рівні знань); отримання одягу, взуття, м’якого інвентарю і грошової допомоги при влаштуванні на подальше навчання і при працевлаштуванні; збереження закріпленого за ними житла у достатньому санітарно-гігієнічному стані поки вони перебувають в ДБСТ; надання позачергового впорядкованого житла, якщо вихованці не мають закріпленого житла. Але за даними моніторингу більшість випускників ДБСТ потребує додаткового закріплення таких пільг, а саме:

Безкоштовного відвідування підготовчих курсів при вузах і професійно-технічних училищах.
Гарантованого першого робочого місця через створення реєстру категорій осіб, яких роботодавці повинні брати на роботу першочергово, і внесення до нього випускників ДБСТ на одних з перших позицій.
Залишатись проживати з вихователями, якщо вихователі ідуть на пенсію за вислугою літ, мають приватне помешкання або службове, яке перейшло у власність вихователів через 20 років роботи вихователями, і не заперечують проти спільного проживання випускників з ними.

У рамках соціального супроводу за кожним ДБСТ повинні бути закріплені такі спеціалісти: соціальний працівник (відповідальний за контакти і роботу з родиною дитини, співпрацю з іншими установами, з якими стикається ДБСТ під час функціонування – РАГС, суд, установи освіти та інше), психолог або соціальний педагог (індивідуальне діагностування дитини, терапевтичні заняття з дітьми та вихователями, психолого-педагогічні поради вихователям), юрист (консультування вихователів і дітей щодо їх прав, обов’язків і пільг). Залучення спеціалістів щодо ведення соціального супроводу ДБСТ можна проводити на конкурсній основі за участі представників НПО, згідно з Законом Про соціальну роботу. Вихователі мають право пропонувати свої кандидатури спеціалістів для ведення соціального супроводу. Спеціалісти (психолог, соціальний працівник, соціальний педагог, юрист) повинні мати відповідну фахову вищу освіту.

У разі наявності конфлікту побажань дитини щодо відвідування певних гуртків з релігійними переконаннями батьків-вихователів соціальний працівник повинен знаходити компромісне рішення. Треба посилювати соціальний супровід ДБСТ, в яких діти або навіть одна дитина навчаються індивідуально. Для цього можна використовувати послуги педагогів, як залучених фахівців. Цей же підхід, тобто залучення педагога-репетитора через програму соціального супроводу ДБСТ і оплату його послуг через ЦССМ, можна використовувати і при необхідності підготовки малюків до школи, наданні вихованцям допомоги по вирівнюванню знань і підготовці абітурієнтів до вступу в вуз.

При необхідності поповнення ДБСТ меблями, побутовою технікою, проведення ремонту та здійснення інших позачергових витрат соціальний працівник на основі інформації від вихователів має заздалегідь складати бюджетну пропозицію до органу виконавчої влади, який фінансує ДБСТ, щодо планування бюджету ДБСТ на наступний рік.

На базі ДБСТ можна розпочати розвивати інститут сімейного лікаря. Зараз для цього є всі умови: медичні вузи почали готувати необхідних фахівців а у Харківський області діє експеримент по впровадженню сімейної медицини. Для цього за кожним ДБСТ необхідно закріпити фахівця-сімейного лікаря. Норми матеріально-технічного забезпечення, зокрема надання транспортного засобу, укомплектування необхідними медикаментами повинні відповідати концепції сімейної медицини. За поданням бюджетної пропозиції соціальним працівником, треба при необхідності додатково виділяти кошти на платне лікування вихованців.

Для забезпечення ефективного контролю за діяльністю ДБСТ в Службах по справам неповнолітніх необхідно ввести посаду відповідного спеціаліста. До його обов’язків можна віднести аналіз інформації щодо ситуації з родичами дитини і можливості повернення дитини до них, дослідження індивідуального плану роботи з дитиною, документації щодо його реалізації, перевірки дотримання норм виховання і опіки та мінімальних соціальних стандартів, вимог до кваліфікації вихователів. На основі зазначених даних він повинен здійснювати періодичну оцінку становища кожної дитини і робити висновок щодо умов перебування дитини у закладі, доцільності її подальшого утримання. До інших обов’язків відноситься оцінка ефективності діяльності ДБСТ і соціального супроводу, розробка рекомендацій і пропозицій по вдосконаленню ситуації. Основним критерієм оцінки ситуації має бути дотримання прав дитини. Кожен спеціаліст повинен мати вищу освіту (юридичну або педагогічну), а також пройти відповідне навчання з прав людини і прав дитини.

До роботи у ДБСТ можна залучати волонтерів, наприклад, студентів за спеціальностями соціальний педагог і психолог для проходження навчальної практики і допомоги вихователю (в одному ДБСТ таких волонтерів вже почали залучати). Можливість доповнення діяльності ДБСТ волонтерською працею, вимоги до неї і порядок її організації повинні бути закріплені у нормативно-правових актах.

У навчанні вихователів, підвищенні кваліфікації спеціалістів, які здійснюють соціальний супровід і контроль, повинні мати можливість брати участь НПО, що треба закріпити у нормативно-правовій базі. По перше, це можуть бути навчальні семінари і тренінги з прав людини для різних цільових груп. Дані моніторингу показали необхідність підвищення рівня знань вихователів щодо основ прав людини і прав дитини, існуючих механізмів реалізації процедурних прав і планування внутрішнього бюджету ДБСТ. Інші важливі для підвищення ефективності функціонування ДБСТ теми тренінгових занять: основи конфліктології, розвиток комунікативних навичок, програма заміщення агресії (ART) та інше. Експертів НПО можна залучати до здійснення соціального супроводу, або у якості волонтерів для роботи з вихователями і вихованцями. Необхідно регулярно проводити підвищення кваліфікації спеціалістів, які здійснюють соціальний супровід і контроль ДБСТ, у галузі прав людини. Це теж можуть зробити експерти НПО, бо зараз вони володіють більшим об’ємом знань щодо стандартів прав людини і навичками їх викладання, ніж державні структури.

Для регулярного інформування вихователів ДБСТ, спеціалістів, які здійснюють соціальний супровід і контроль за дотриманням прав людини в ДБСТ, а також підвищення їх кваліфікації, Міністерству у справах сім’ї, дітей та молоді необхідно випускати періодичний (3 – 4 рази на рік) інформаційний бюлетень, який відображатиме поточні зміни в нормативно-правовій базі стосовно дітей-сиріт, вихователів ДБСТ, юридичні консультації, бухгалтерські поради, досвід роботи вихователів різних ДБСТ. Бюлетень має розповсюджуватись серед усіх ДБСТ, Управлінь у справах сім’ї та молоді, Центрів соціальних служб для молоді, Служб у справах неповнолітніх, Управлінь і відділів освіти. Задля обміну інформацією треба регулярно проводити з’їзди вихователів, а також навчальні семінари, наприклад, під час спільного з дітьми оздоровлення.

Безумовно ДБСТ залишаються однією з найефективніших форм державної опіки над дітьми-сиротами. Але для сприяння їх подальшому розвитку необхідно не тільки реформувати законодавство і запропонувати ефективні механізми його реалізації. Важливо одночасно змінювати стереотипне ставлення суспільства до сиріт і сімейних форм опіки над ними. Це особливо стосується молоді. Саме у неї в першу чергу потрібно розвивати толерантне відношення до дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, та формувати цим дітям позитивний імідж, аби вони не поставали в очах громадськості соціальними ізгоями. У ЗМІ слід ширше рекламувати ДБСТ, розповідати про позитивний досвід роботи. Це дозволить покращити відношення до них суспільства і таким чином збільшити кількість сімей, які захочуть створити ДБСТ і взяти на виховання дітей-сиріт.

Blog

ПРОПОЗИЦІЇ І РЕКОМЕНДАЦІЇ