Книга побудована на основі моніторингового дослідження 24 дитячих будинків сімейного типу України, що складає близько 20% від загальної кількості дбст по всій країні, у яких знаходяться на утриманні І вихованні 191 дитина-сирота.

Вид материала

Контроль і соціальний супровід
Право на освіту
Право знати свої права
Право на доступ до інформації
Свобода висловлювання поглядів
Заборона принижуючого гідність поводження і покарання
Захист від втручання в особисте життя
Охорона здоров’я і соціальна безпека
Відпочинок і дозвілля

Подобный материал:

1 ... 8 9 10 11 12 13 14 15 16

ВИСНОВКИ

Контроль і соціальний супровід

Відповідно до існуючої нормативно-правової системи контроль за роботою ДБСТ, дотримання в них прав людини і чинного законодавства по відношенню до вихованців і вихователів покладаються на спеціалістів з охорони дитинства Управлінь (відділів) освіти. Частково наглядові функції здійснюють соціальні працівники ЦССМ під час проведення соціального супроводу. Можна стверджувати, що контроль не здійснюється на достатньому рівні. Це підтверджується наступними даними моніторингу:

4 особи продовжують отримувати пільги вихованців ДБСТ, хоча уже втратили право такими залишатися, 13 вихованців отримують подвійне фінансування – як на вихованців, які продовжують проживати в ДБСТ під час навчання в вузах, а також як на студентів-сиріт, які виховувались в ДБСТ.
3 з 24 обстежених ДБСТ поповнювались новими дітьми після квітня 2002 року, хоча в них вже виховувалось по 10 і більше дітей.
У 59% всіх вихованців бракує деяких необхідних документів, з них 90 дітей перебувають в ДБСТ по 3 роки і більше. Дві дитини не мають жодних документів окрім копії свідоцтва про смерть матері.
По відношенню до 10-ти вихованців має місце невиконання рішення суду – не сплачуються аліменти, хоча є відповідне судове рішення.
Житлові приміщення 15-ти ДБСТ потребують різних видів ремонту, є сумніви щодо відповідності їх стану санітарно-гігієнічним нормам.
Близько 40% ДБСТ мають площу житлового приміщення на одного мешканця меншу за норми, встановлені Житловим Кодексом України.
7% вихованців мають спальні на 5 або більше осіб.
У 12-ти ДБСТ є певні проблеми із забезпеченням меблями, в 4-х – недостатнє забезпечення побутовою технікою.
7 ДБСТ не мають транспортних засобів.
В 3-х ДБСТ на одного мешканця припадає більше 0,5га городу, ситуація потребує додаткового вивчення і постійного контролю.

На наш погляд це пов’язано з не чітким визначенням функціональних обов’язків спеціалістів з охорони дитинства у чинній нормативно-правовій базі. Ускладнює роботу спеціалістів і відсутність стандартів для порівняння (мінімальних соціальних стандартів, норм опіки і виховання), на основі яких можна було б робити висновки. Результативність контролю знижується за рахунок відсутності механізму подальших дій спеціалістів з охорони дитинства і соціального супроводу після виявлення порушень. Єдиною процедурною можливістю є ініціювання розірвання Угоди з батьками-вихователями, але очевидно, що потрібні ще й інші, більш м’які механізми усунення порушень прав вихованців. Також треба конкретизувати форму відповідальності органів опіки і піклування за надання недостовірних документів на вихованців, або за їх ненадання у тримісячний термін.

За нашими даними рівень обізнаності спеціалістів зі стандартами прав людини і прав дитини, особливо з особистими правами, є занадто низьким для повноцінного виконання ними контролю за дотриманням зазначених прав. Під час інтерв’ю спеціалісти з охорони дитинства називали тільки соціальні права вихованців. Найважливішим вони вважають дотримання права на освіту і права на охорону здоров’я.

Треба чітко розмежувати професійні обов’язки контролю і соціального супроводу і не покладати на останній контролюючі функції. Також ввести стандартизацію і розробити процедурні механізми роботи спеціалістів з охорони дитинства і підвищити їх обізнаність щодо стандартів дотримання прав людини.

Наявність проблем зі здійсненням контролю і соціального супроводу підтверджується дослідженням дотримання окремих прав людини під час моніторингу.

Право на освіту

Незважаючи на значну увагу, яка приділяється дотриманню права вихованців на освіту, проблеми із його дотриманням залишаються. Дані моніторингу показали наступні результати:

Рішення щодо вибору школи приймають батьки-вихователі, в переважній більшості випадків думка дитини враховується лише формально.
Не всі вихованці забезпечені підручниками на 100%, у 4-х ДБСТ рівень забезпечення підручниками недостатній.
Рівень забезпечення канцелярським приладдям достатній, але він не гарантований Положенням про ДБСТ.
Допомога невстигаючим організована: силами школи, старшими вихованцями, батьками-вихователями, через залучення вчителя-репетитора.
У 7-ми з 24 ДБСТ діти не мають індивідуального робочого місця для виконання домашніх завдань.
Не кожній дитини створено умови для відвідування гуртків і спортивних секцій за її бажанням. Серед перешкод – брак коштів (хоча вихованці можуть відвідувати такі заклади безкоштовно), суперечність релігійним переконанням батьків-вихователів, відсутність відповідного гуртка в даній місцевості.
Не вирішено питання про оплату вихованцям відвідування підготовчих курсів до вступу в вузи і професійно-технічні училища – це не передбачається бюджетом ДБСТ, в нормативно-правовій базі не закріплено безкоштовне для сиріт відвідування підготовчих курсів, не всі представники освіти, які відповідають за підготовчі курси, йдуть назустріч інтересам вихованців і дозволяють безоплатне відвідування.
У 5-ти ДБСТ діти не мають можливості користуватися домашньою бібліотекою, а користуються лише шкільною. Ми не зустріли жодної ситуації, в якій дитина не мала б повноцінного доступу до літератури ні вдома, ні в школі.
Лише 21% вихованців має регулярний доступ до комп’ютера. В 13 ДБСТ комп’ютера немає. В більшості випадків комп’ютер розглядається лише, як джерело розваг, а не як джерело нової інформації і нових знань.
Не діє механізм пільгового влаштування вихованців на подальше навчання. Вихователі і діти не отримують інформації щодо змін у порядку пільгового прийому сиріт до вузів і професійно-технічних закладів. Не відбувається належної співпраці між ДБСТ, соціальними працівниками, службовцями Управлінь і відділів освіти і адміністрації навчальних закладів щодо вирішення проблеми.
Соціальний супровід не бере належної участі у плануванні самостійного життя кожного вихованця, зокрема у виборі навчального закладу для продовження навчання. Але влаштування на подальше навчання ще не є плануванням подальшого життя вихованця.

Для вирішення зазначених проблем потрібні відповідні зміни в нормативно-правових актах, посилення дієвого соціального супроводу, співпраця різних гілок виконавчої влади, втілення просвітницьких програм для вихователів.

Право знати свої права

Через неконкретність і розпорошеність законодавчої бази щодо ДБСТ вихователі погано поінформовані про свої права, а з прав вихованців знають переважно соціальні права. До прав людини і прав дитини у вихователів і дітей ставлення суто теоретичне. За нашими даними:

У законах і підзаконних актах має місце незбалансованість прав і обов’язків батьків-вихователів.
Більшість вихователів не назвали свої права.
Можна вважати, що батьки-вихователі поінформовані щодо соціальних прав вихованців, тобто щодо частини своїх обов’язків. Найвідоміші – право на освіту, право на охорону здоров’я і медичне забезпечення, право на відпочинок.
Важливість дотримання особистих прав вихованців залишається поза увагою батьків-вихователів.
Батьки-вихователі погано поінформовані про існування і зміст основних документів з прав людини. Найвідомішою залишається Конвенція про права дитини, але часто це лише її варіант у вигляді плакату.
18 вихователів і 18 вихованців посилались на внутрішні правила, як на джерело прав, але за нашими спостереженнями внутрішні правила описують лише обов’язки вихованців.
Частина вихованців плутає права і обов’язки.
Каталог прав, складений на основі відповідей вихованців в загальних рисах відповідає духу прав дитини.
Вихованці приділяють значну увагу своїм особистим правам.
Батьки-вихователі і діти погано розуміють сутність прав людини. Плакати з Конвенцією часто не допомагають, а навпаки заважають формуванню серйозного ставлення до прав людини і прав дитини.
Майже 100% вихованців вважають своїм головним обов’язком допомогу батькам-вихователям по господарству.
50% вихованців не можуть назвати джерело своїх прав.

Для вирішення названих проблем потрібно збалансувати права і обов’язки батьків-вихователів на нормативно-правовому рівні. Необхідні просвітницькі програми з прав людини для вихователів і дітей. Окрім плакатів з Конвенцією про права людини треба ведення наочного інформування слід ширше використовувати відеофільми, книги і буклети з прав людини. Бажано залучати НПО для просвіти вихователів і вихованців у галузі прав людини, зокрема шляхом проведення тренінгів, семінарів і лекцій, а також надання методичної літератури.

Право на доступ до інформації

Забезпечення доступу вихованців до інформації регламентується батьками-вихователями, які не повністю розуміють його важливість для повноцінного розвитку дитини і набуття нею самостійності. Доступ обмежується через вік дитини, релігійні переконання вихователів, їх бажання чи небажання передавати інформацію. Як результат:

Батьки-вихователі для вихованців є основним джерелом передачі всіх видів інформації.
Вихованці погано орієнтуються у власних процедурних правах, не знають до кого звернутися при порушенні їхніх прав. З деякими процедурами оскарження знайомі тільки 21% вихованців.
З діяльністю державних і недержавних організацій, які займаються захистом прав дітей-сиріт, знайомі вихованці 14-ти ДБСТ.
Відсутній механізм оскарження дітьми дій батьків-вихователів.
27% дітей не мають інформації про свій юридичний статус. 56% дітей не має документів, які підтверджують їх статус.
В 6-ти ДБСТ вихованці нічого не знають про свої пільги.
77% проанкетованих дітей мають деякі відомості про своїх родичів. У 25% всіх дітей є офіційні відомості. Батьки-вихователі нерідко таку інформацію приховують від дітей.
Доступ до інформації про юридичний статус і біологічних родичів найчастіше обмежується через вік вихованців.
Майже 60% вихованців регулярно отримують інформацію щодо здорового способу життя, безпечної поведінки, сексу, усвідомленого вибору професії.
Робота по інформуванню про здоровий спосіб життя ведеться переважно зі старшими дітьми, а щодо безпечної поведінки і сексу – зі старшими дівчатами.
При виборі професії для вихованців батьки-вихователі орієнтуються на власний досвід, фізичні і розумові можливості дитини, значно рідше на бажання дитини.
У 7-ми ДБСТ не ведеться робота з планування подальшого життя вихованців.
Тільки в 3-х ДБСТ вихованці разом з вихователями вирішують яку пресу купувати і передплачувати.
7 вихованців не мають доступу до перегляду телевізійних програм, а 17 – мають обмежений доступ.
Обмеження доступу до телевізора – час і зміст програм та вік дітей, а також релігійні переконання батьків-вихователів, економія електроенергії.

Задля забезпечення процедурних прав вихованців треба посилювати соціальний супровід і інститут контролю за дотриманням прав людини в ДБСТ. В тих ДБСТ, які регулярно відвідує соціальний працівник або спеціаліст з охорони дитинства, думка, що до них можна звернутися за захистом власних прав, з’являлась у дітей навіть тоді, коли їм про це спеціально не говорили.

Соціальним працівникам і юристам слід ретельніше збирати інформацію про біологічних родичів дитини. За поданням спеціалістів з охорони дитинства треба вживати відповідних заходів до посадових осіб, які своєчасно не надали до ДБСТ документів на кожну дитину.

Вигляд інформації стосовно питань юридичного статусу, біологічних родичів дитини, здорового способу життя, безпечної поведінки, сексу і вибору майбутньої професії повинен відповідати віку дитини.

Соціальним працівникам необхідно розробити перелік рекомендованої для передплати преси і звернути увагу на обмеження доступу до телепрограм.

Свобода висловлювання поглядів

Батьки-вихователі не приділяють достатньої уваги свободі висловлювання переконань і навіть не назвали її серед прав вихованців. Тому ситуація з дотриманням цієї свободи виглядає таким чином:

В 3-х ДБСТ батьки-вихователі не змогли дати визначення терміну „свобода висловлення думки”.
Батьки-вихователі вводять обмеження, які пов’язані з формою виказування думки. Заборонено лаятись, вживати ненормативну лексику, висловлювати образливі думки.
Інше обмеження – вік дитини.
Вихованці приділяють більше значення ніж вихователі можливості вільно висловити свою думку.
Діти часто не бачать різниці між свободою думки і свободою виказувань.
29% вихованців вважають, що можуть висловлювати незгоду з рішенням вихователів, але їх думка нічого не змінить.
У 4-х ДБСТ батьки-вихователі розглядають незгоду з власним рішенням, як непокору. В 2-х за це передбачені покарання і примусові дії.
У 23 ДБСТ батьки-вихователі цікавляться думкою вихованців стосовно їхніх особистих справ.
Думка дитини враховується вихователями з обмеженнями щодо „розумності думки” і віку дитини.
62% вихованців вважають, що їх взаємини з вихователями базуються на повазі і співпраці, 6% – на підлеглості і примусі, 5% – на взаємній байдужості.

Через нерозуміння важливості для набуття самостійності формування у дитини незалежного мислення, власного світогляду, сміливості виказування своєї думки вихователі часто ігнорують думку дитини і вводять невиправдані обмеження свободи слова. І вихователів, і вихованців треба готувати до того, що за всіма стандартами думка дитини повинна бути врахована при прийнятті важливого рішення щодо неї. Зокрема за Сімейним Кодексом чотирнадцятирічна дитина може припинити дію договору про патронат. Зміни ситуації можна добитися шляхом введення просвітницьких програм для дітей і батьків-вихователів, а також розробити норми опіки і виховання.

Заборона принижуючого гідність поводження і покарання

Батьки-вихователі активно використовують різні види покарань і нагород. Але кількість видів нагород значно менша, а покарання не завжди є припустимими. Дослідженням було зафіксоване наступне:

Найчастіші покарання – „висварити”, „поставити у куток”, „не пустити гуляти”, „обмежити перегляд телевізора”.
Часто використовуються покарання, які не адекватні провині, або такі, які очевидно не можуть бути дієвими.
До вихованців з різними формами залежностей вживають покарання замість консультування зі спеціалістами, до яких батьки-вихователі звертаються рідко. Такі діти майже не отримують професійної допомоги.
У 4-х ДБСТ карають позбавленням їжі.
У 6-ти ДБСТ карають додатковою роботою.
В одному ДБСТ використовують систему штрафів.
У 10-ти ДБСТ вживають різні види фізичних покарань, у 5-ти – досить суворі (побиття паском, батогом за крадіжку, віджимання з рахуванням до 100).
В одному випадку дітей „годували” сигаретами, щоб більше не курили.
Є випадок принижуючого гідність „символічного прив’язування до ганебного стовпа”, а також „відбирання імені”, що взагалі порушує положення всіх документів з прав дитини.
25% вихованців вважають, що в їхніх ДБСТ трапляються випадки принижуючого гідність поводження.
В 11-ти ДБСТ вихованців карають за погані оцінки.
Основна причина покарань – неслухняність вихованців, невиконання розпоряджень батьків-вихователів.
Нагороди – переважно солодощі і фрукти.
У 4-х ДБСТ застосовують грошові заохочення.
У 6-ти ДБСТ вихователі у якості нагороди використовують розподіл благ, які вихованцям забезпечує держава – поїздки до табору відпочинку, новий одяг, взуття, тощо.
У 14-ти ДБСТ активно використовують нематеріальні нагороди – похвалу.
Найвище вихователі цінують допомогу по господарству і успіхи у навчанні.
В 7-ми ДБСТ можна говорити про існування системи покарань і нагород. Але навіть в них відсутня чіткість, логіка і послідовність, присутня велика частка довільності.

Існування покарань, які принижують гідність дитини і порушують її права, свідчать про недостатній рівень контролю за дотриманням прав людини в ДБСТ. Потрібна допомога спеціалістів (психолога і соціального педагога) у розробці системи покарань і нагород для кожного ДБСТ, залучення до її складання вихованців. З дітьми доречно проводити тренінги з заміщення агресії, профілактики шкідливих звичок, а батькам-вихователям необхідно підвищити знання щодо вирішення конфліктних ситуацій.

Захист від втручання в особисте життя

Особистому життю вихованців теж приділяється замало уваги і воно недостатньо поважається. Недостатнє фінансування або складні умови функціонування ДБСТ не завжди дозволяють створити умови для повноцінного дотримання права вихованців на приватність.

Лише 3% від загальної кількості вихованців мають індивідуальні спальні кімнати.
Для ДБСТ не виділяється достатньо коштів на придбання індивідуальних меблів для вихованців.
У 3-х ДБСТ не забезпечена інтимність користування ванною і туалетом.
99% вихованців вказали, що мають особисті речі.
Є 2 випадки, коли діти мають спільний одяг і коли одяг передається від старших дітей молодшим.
Діти зберігають власні речі у своїх кімнатах на поличках, у шафах і тумбочках.
12% вихованців впевнені, що місце для їх власних речей є загальнодоступним.
24% вихованців вважають, що їх речі ніхто переглянути не може, 55% – що це можуть зробити батьки-вихователі.
Головні підстави для перегляду речей – крадіжка, безлад у шафі, прання і генеральне прибирання.
У 7-ми ДБСТ у випадку крадіжки застосовують перегляд речей.
Більшість процедур щодо пошуку винного у крадіжці можуть принижувати гідність дитини.
75% вихованців можуть самостійно обирати собі одяг і зачіску. Часто обмеження виникають через вік дитини.
Батьки-вихователі вживають суб’єктивні вимоги до зачісок вихованців – акуратність, скромність і зручність.
В 3-х ДБСТ питання вибору одягу повністю вирішують вихователі.

При створенні ДБСТ і подальшому щорічному формуванні його бюджету треба більше уваги приділяти необхідності дотримувати право вихованців на приватність. Обов’язкова вимога його дотримання повинна стати однією зі складових частин норм виховання. Задля захисту від втручання в особисте життя і вихованців, і вихователів треба вести роз’яснювальну роботу з дітьми, батьками-вихователями, спеціалістами, які здійснюють соціальний супровід, і спеціалістами з охорони дитинства.

Охорона здоров’я і соціальна безпека

На низькому рівні залишається медичне обслуговування ДБСТ і вирішення питань з оплатою лікування, яке потребує залучення великих коштів. Часто батьки-вихователі змушені самі лікувати дитину, замість того щоб звертатися до фахівців.

17% вихованців вказали, що лікар їх оглядає раз на рік або рідше, недостатню кількість медичних оглядів підтвердили вихователі 2-х ДБСТ.
Жоден вихователь не має медичної освіти.
19% вихованців сказали, що лікують їх тільки батьки-вихователі.
Переважна більшість вихователів викликають лікаря лише у складних випадках.
В 15-ти ДБСТ є діти, які потребують спеціалізованого лікування.
Вихователі 10-ти ДБСТ не були повною мірою ознайомлені зі станом здоров’я вихованців, коли брали їх на виховання.
В 3-х ДБСТ не всі діти мають можливість проходити щорічне оздоровлення.
91% вихованців вважають харчування достатнім.
У 22-х ДБСТ є можливість додаткового харчування між прийомами їжі. В 4-х це спеціальна їжа для перекусів.
Розбіжність в обрахуванні вартості натуральних норм денного харчування на одну дитину в різних ДБСТ коливається від 5 грн. до 11,02 грн.
Тільки в 4-х ДБСТ не використовуються додаткові джерела для організації харчування.
Їжу планують і готують батьки-вихователі з залученням дітей. Майже всі вихованці вміють готувати.
У 10-ти ДБСТ вихованці зовсім не беруть участі у плануванні бюджету, ще в 10-ти – з ними інколи радяться.
В 4-х ДБСТ обмеження в плануванні бюджету мають батьки-вихователі – все здійснюється за наданим кошторисом, з них 3 ДБСТ фінансуються безготівково.
Розмір кишенькових грошей становить від 25 копійок до кількох гривень на місяць.
25% дітей кишенькові гроші не отримують.
4 вихованця сказали, що гроші заробляють самі.
Всі діти мають багато обов’язків щодо роботи по господарству.
При розподілі праці враховуються вік, уміння і інтереси дитини, стать, фізичний розвиток, стан здоров’я. В одному випадку діти говорили про примус.
Норми забезпечення одягом і взуттям не відповідають реальним потребам вихованців. Особлива проблема із забезпеченням вихованців взуттям.
Старшим дітям намагаються придбати кращій одяг і взуття.
97% вихованців вважають рівень забезпечення засобами гігієни достатнім.
В 5-ти ДБСТ дівчата не забезпечуються прокладками.
Основна проблема випускників – забезпечення власним впорядкованим житлом і першим місцем роботи.
Не завжди випускники ДБСТ отримують при випуску одяг, взуття і м’який інвентар у відповідності до Постанов Кабінету Міністрів України.
В більшості ДБСТ соціальний супровід здійснюється формально. Причиною є брак кадрів в ЦССМ, значна їх плинність.

Перешкодою в ефективному доступі до лікування є брак необхідних фахівців у сільській місцевості, висока завантаженість дільничних лікарів, відсутність у них транспортних засобів, а також низька культура частини вихователів щодо звернення до спеціалістів за допомогою. Для покращення ситуації пропонується введення для ДБСТ інституту сімейних лікарів.

Те, що не всі батьки-вихователі мали достовірну інформацію щодо реального стану здоров’я дітей, не тільки порушує право вихованців на охорону їх здоров’я, а також порушує право вихователів на доступ до інформації.

Розбіжність в грошових еквівалентах харчування може бути пов’язана з різною вартістю натуральних норм харчування в різних областях, але вона є і в межах однієї області. Це недолік роботи бухгалтерій органів освіти, які фінансують ДБСТ.

Для кожної дитини необхідно скласти індивідуальний план набуття самостійності. У рамках підготовки до дорослого життя треба залучати вихованців не тільки до приготування їжі і планування харчування, а й до планування бюджету ДБСТ в цілому. Всі діти мають отримувати кишенькові гроші. Треба переглянути норми Міністерства освіти і науки щодо їх виділення, а також норми забезпечення одягом і взуттям.

Спеціалістам з охорони дитинства треба звернути увагу на можливість залучення дітей до надмірної праці. Соціальному працівнику – на забезпечення ДБСТ гігієнічними засобами і просвіту вихованців з питань особистої гігієни.

На законодавчому рівні треба закріпити механізм забезпечення випускників ДБСТ житлом і першим місцем працевлаштування на пільговій основі.

Відпочинок і дозвілля

Право на відпочинок і дозвілля дотримується в усіх ДБСТ незважаючи на наявність у вихованців великої кількості обов’язків.

64% дітей можуть снідати у неділю в обраний за власним бажанням час.
У 16-ти ДБСТ діти проводять вільний час перед телевізором, у 15-ти – діти багато гуляють, в 15-ти – читають книги.
Спільне дозвілля організовується рідко, але тільки в одному ДБСТ його поки що не має зовсім.
56% вихованців мають безпосередній вплив на організацію спільного дозвілля.
Організація канікул переважно співпадає з організацією оздоровлення дітей. За пільговими путівками їздять до таборів відпочинку і санаторіїв – 80% вихованців.
В одному ДБСТ за гуманітарною програмою для сиріт діти влітку їздять до Італії.
8% вихованців можуть тільки іноді святкувати свій день народження, 16% лише час від часу отримують подарунки на власне свято.
В 9-ти ДБСТ на день народження можна запросити друзів.
В 2-х ДБСТ подарунки на день народження не дарують, в одному святкують день іменинника замість індивідуальних святкувань днів народження.

Спеціалісти, які здійснюють соціальний супровід, можуть пропонувати ДБСТ форми організації спільного дозвілля, навчати дітей і вихователів різним видам ігрового спілкування. Органам контролю треба звернути увагу на те, що не всі діти проходять щорічне оздоровлення і не всі мають можливість поїхати влітку в табір відпочинку або санаторій.

Blog

ВИСНОВКИ