Указу Президента України від 18. 06. 1994 р. №319/94 Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незакон
| Вид материала | Закон |
- Указу Президента України від 18 червня 1994 року n 319 Про невідкладні заходи щодо, 82.83kb.
- Указ Президента України від 18 червня 1994 р. N 319/94 [В текст внесено зміни Указом, 27.44kb.
- Президента україни, 29.32kb.
- Указу Президента України від 15. 03. 2002 р. №258 „Про невідкладні додаткові заходи, 73.14kb.
- Указу Президента України від Згрудня 1999 р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення, 1667.77kb.
- Президента україни, 27.87kb.
- Відно до законів України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей",, 216.87kb.
- Кабінет міністрів україни постанова від 15 травня 2000 р. N 791 Київ Про управління, 765.73kb.
- Р І шенн я від 12. 03. 2010 №57 Копія м. Вознесенськ Про розгляд подання Вознесенської, 84.11kb.
- Інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про державну таємницю»,, 104.38kb.
Контроль за розрахунками у сфері ЗЕД
Листопад 2011
Питання: В яких випадках резидент складає Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами?
Відповідь: Відповідно до статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню.
Статтею 1 Указу Президента України від 18.06.1994 р. №319/94 “Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами” із змінами та доповненнями установлено обов’язковість щоквартального декларування суб'єктами підприємницької діяльності України незалежно від форм власності наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України.
Декларування здійснюється за формою Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (далі - Декларація) затверджена наказом Мінфіну України від 25.12.95 р. № 207, у терміни установлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності.
Згідно з формою Декларації в розділах ІІ-ІІІ відображаються валютні кошти на рахунках, відкритих в іноземних банках; депозити та вклади в іноземних банках; фінансові та майнові внески до статутних фондів іноземних підприємств, дочірніх підприємств за кордоном; кошти перераховані на придбання цінних паперів іноземних підприємств, іноземних страхових полісів; придбання нерухомого майна, прав інтелектуальної власності. Декларуванню також підлягають кошти й товари, які знаходяться за межами України з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними, бартерними операціями та операціями з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.
Крім цього, декларуванню підлягають доходи (дивіденди) в іноземній валюті, одержані за межами України (розділ ІV Декларації).
В розділі V Декларації відображаються інформаційні відомості щодо здійснення підприємством зовнішньоекономічної діяльності в поточному році, які заповнюються наростаючим підсумком з початку звітного року.
Таким чином, у Декларація складається у випадках, коли валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України, знаходяться за її межами.
Питання: Чи може бути зменшена сума валютної виручки на суму комісії банку нерезидента?
Відповідь: Відповідно до абз."е" п.1.8 розділу І Інструкції про порядок контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 р. №136 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05. 1999 р. за № 338/3631 із змінами та доповненнями, сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов'язань за договором відбувається оплата резидентом комісійних винагород, які утримали банки-нерезиденти, якщо оплата резидентом цих винагород передбачена експортним, імпортним договорами і підтверджена відповідним банківським документом або підтверджена відповідним банківським документом (підтвердження не вимагається, якщо оплата комісійної винагороди передбачена договором і за кожним окремим платежем за цим договором не перевищує 50 євро, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті).
Питання: Підприємство-резидент відвантажило на експорт товари, за які нерезидент-покупець своєчасно не розрахувався
Продавець-резидент звернувся з позовом до суду.
Яким чином звернення до суду впливає на дотримання резидентом 180-денного терміну розрахунків за експортною операцією, встановленого Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»?
Відповідь: Частинами 2–4 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР (далі – Закон № 185) встановлено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, перебіг 180-денного строку зупиняється і пеня за його порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду 180-денний строк поновлюється і пеня за його порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який його було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення 180-денного строку не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Згідно з рекомендаціями ВГСУ від 17.12.2004 р. № 04-5/3360 датою прийняття судом позовної заяви, з якої 180-денний строк зупиняється, слід вважати дату звернення резидента до господарського суду з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним договором (контрактом).
Крім того, згідно із роз'ясненнями ВАСУ, наданими у листі від 17.03.2009 р. № 359/13/13-09, врегулювання питання про погашення простроченої заборгованості між резидентом та нерезидентом в інший спосіб не може розглядатися як підстава для звільнення від нарахування пені за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності.
Питання: Яким документом резидент може підтвердити факт настання форс-мажорних обставин щодо непогашення нерезидентом заборгованості в іноземній валюті за експортовані товари?
Відповідь: Згідно зі статтею 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.
Питання: Резидент надав податковому органу Декларацію про валютні цінності, в якій виявив помилку до закінчення граничного терміну її подання.
Чи може резидент до закінчення граничного терміну подати нову Декларацію про валютні цінності з уточненими показниками?
Відповідь: Форму Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (далі – Декларація) та терміни її подання затверджено наказом Міністерства фінансів України від 25.12.95 № 207 "Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами". Зазначеним наказом не передбачено механізм подання нової Декларації з виправленими даними. Відповідно до роз’яснень, наданих листом Національного банку України від 28.07.05 № 13-122/3484, у випадку коли резидент самостійно виявив помилку у Декларації, але така Декларація вже ним була подана, має місце порушення порядку декларування валютних цінностей, що тягне за собою накладення на резидента штрафних санкцій, передбачених пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49 зі змінами. Зокрема, п. 2.7 зазначеного Положення встановлено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність - порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами.
Питання: В порушення умов зовнішньоекономічного договору нерезидент затримав оплату товарів, відвантажених йому резидентом. Внаслідок цього резидент порушив законодавчо встановлений термін – 180 днів з дати митного оформлення експорту.
Після звернення резидентом до суду щодо стягнення боргу та порушення судового провадження нерезидент добровільно сплатив борг.
Як нараховується пеня за порушення 180-денного терміну розрахунків за експортною операцією?
Відповідь: Відповідно до частин 2–4 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР (далі – Закон № 185) передбачено єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, а саме прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором.
Згідно із роз'ясненнями ВАСУ, наданими у листі від 17.03.2009 р. № 359/13/13-09, добровільна сплата боргу нерезидентом після 180-го дня з дати митного оформлення експорту, у тому числі після порушення судового провадження за зверненням резидента, не є підставою для звільнення від нарахування пені за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Зазначене стосується також і випадків добровільної сплати боргу нерезидентом, у тому числі після порушення судового провадження за зверненням резидента. У такому разі пеня повинна нараховуватися з моменту виникнення прострочення до моменту погашення боргу.
Питання: Резидент відвантажив товари нерезиденту та має дебіторську заборгованість, а нерезидент виконав роботи на замовлення резидента та має кредиторську заборгованість.
Чи можуть сторони провести залік взаємних заборгованостей, які виникли по розрахунках за зовнішньоекономічними договорами?
Якщо так, то за яких умов?
Відповідь: Відповідно до пункту 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю та отримання ліцензії за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. N 136, експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо:
- вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;
- вимоги однорідні;
- строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги;
- між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
Враховуючи зазначене, припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між суб'єктами при проведенні розрахунків за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог можливе за обов'язкової наявності певних умов, а саме:
- наявність заборгованостей на момент зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто кожен із контрагентів повинен мати заборгованість по відношенню до іншого (кожна із сторін одночасно є як боржником, так і кредитором);
- вимоги повинні бути зустрічні, що витікають із різних взаємних зобов'язань між двома сторонами і строк виконання по яких настав, тобто з обох вимог має настати термін їх виконання, встановлений зовнішньоекономічним договором або законом (за винятком зобов'язань, за якими не встановлено терміну або термін визначається моментом вимоги);
- вимоги повинні бути однорідними (грошові кошти);
- припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог повинно здійснюватися у терміни, визначені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР.
Питання: У зв’язку із затримкою нерезидентом термінів сплати за відвантажені товари, резидент порушив терміни розрахунків у сфері ЗЕД та звернувся до суду з заявою про стягнення з нерезидента заборгованості.
З якої саме дати зупиняється нарахування пені за порушення резидентом термінів розрахунків у сфері ЗЕД: з дати подання позовної заяви до суду чи дати прийняття судом рішення про відкриття провадження у справі?
Відповідь: Частинами 2–4 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР (далі – Закон № 185) встановлено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, перебіг 180-денного строку зупиняється і пеня за його порушення в цей період не сплачується.
Відповідно до ст. 2 прим.1 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 р. № 1798-XII (далі – ГПК) позовні заяви, що подаються до господарського суду, підлягають обов'язковій реєстрації в день їх надходження. Згідно зі ст. 61- 64 ГПК після одержання позовної заяви суддя з’ясовує, чи є підстави для порушення провадження у справі або відмови у порушенні провадження (повернення позовної заяви). У разі прийняття рішення про відкриття провадження у справі суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою.
Таким чином, датою, з якої зупиняється нарахування пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, встановлених статтями 1 і 2 Закону, слід вважати дату прийняття ухвали про відкриття провадження у справі, за якою резидент звернувся до суду з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним договором (контрактом).
Питання: Чи може резидент, який має дебіторську заборгованість нерезидента, уступити право вимоги боргу іншому резиденту?
Відповідь: Ні, не може.
Відповідно до ст. 512-516 Цивільного Кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У випадку, коли згідно укладеної угоди купівлі-продажу у зовнішньоекономічній сфері, резидентом експортовано (імпортовано) продукцію на умовах відстрочки платежу (відстрочення постачання), то така операція потрапляє в правове поле Закону України від 23.09.94 р. №185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". У разі укладання договору про уступку вимоги боргу між двома резидентами України, право кредитора переходить до іншого резидента, і в послідуючому-валютна виручка надійде не власнику експортованої продукції, а іншій особі, що суперечить вимогам Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті".
Таким чином, здійснення уступки вимоги між резидентами при здійсненні експортних операцій у сфері ЗЕД не допускається.
Питання: Директором підприємства-резидента призначений іноземець. Чи можна виплатити йому заробітну плату в іноземній валюті?
Відповідь: Статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет) передбачено, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами тільки в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави для здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України. Поточними неторговельними операціями в іноземній валюті є оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні, виплати матеріальної допомоги, премій та призів (абзац 2 пункту 11 розділу I постанови Національного банку України від 10.08.2005 N 281 "Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України").
Відповідно до пункту 5.4 Інструкції, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 N 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" з поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів за розпорядженням власника рахунку здійснюється, зокрема, оплата праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні, а саме виплати готівкою або перерахування коштів на рахунки цих осіб відкритих в уповноважених банках України.
Таким чином, заробітну плату директору-іноземцю, який згідно з укладеним трудовим договором (контрактом) працює в Україні, можна виплачувати в іноземній валюті без наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Питання: В які терміни резидент має сплатити суму пені, нарахованої за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД?
Відповідь: Пунктом 57.3 ст. 57 р. ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - Кодекс) встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Питання: Як починаючи з 1 квітня 2011 року в податковому обліку визначається розмір доходу від продажу товарів, робіт, послуг з розрахунками в іноземній валюті?
Відповідь: Відповідно до пп.153.1.1 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс) доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.
При цьому згідно із п.137.1 ст.137 Кодексу дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Враховуючи вищевикладене, доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату переходу покупцеві права власності на товар або за датою складення акта або іншого документа, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Доходи, отримані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині попередньої сплати, визначаються за курсом іноземної валюти на дату зарахування коштів від покупця (замовника) на поточний рахунок платника податку.
Питання: Резидент виконав на замовлення нерезидента роботи, за які нерезидент має розрахуватися іноземною валютою.
З якої дати починається відлік законодавчо встановленого граничного терміну розрахунків по операціях у сфері ЗЕД?
Відповідь: Відповідно до ст. 1 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” зі змінами та доповненнями виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
При цьому відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціям, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 р. №136 (далі – Інструкція), із змінами та доповненнями, відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення ВМД або підписання акта (іншого документа). За наявності декількох документів з різними датами підписання з метою контролю за дотриманням резидентом законодавчо встановлених строків розрахунків використовується той документ, який підтверджує фактичне виконання робіт або надання (отримання) послуг згідно з усіма умовами, передбаченими договором, і який підписано раніше (пункт 1.2 Інструкції).
Таким чином, в даному випадку відлік законодавчо встановленого терміну розрахунків за виконані резидентом України нерезиденту роботи розпочинається з наступного календарного дня після дня підписання документа, який підтверджує фактичне виконання таких робіт.
Питання: Який порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) діє на даний час?
Відповідь: Статтею 1 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” зі змінами та доповненнями (далі – Закон) встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Згідно зі статтею 2 Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Відповідно до статті 6 Закону строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.
Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики протягом п'яти робочих днів з дати видачі висновку, зазначеного у частині другій цієї статті, інформує Національний банк України та Державну податкову адміністрацію України про видачу такого висновку.
На даний час Порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями встановлений постановою Кабміну України від 29.12.2007 р. № 1409 зі змінами і доповненнями (далі - Порядок).
Згідно із зазначеним Порядком висновок стосовно віднесення операцій резидента до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, та продовження встановлених строків (далі - висновок) видається Мінекономрозвитку.
Для одержання висновку резидент подає Мінекономрозвитку документи, перелічені в пункті 4 Порядку. Датою подання документів, на підставі яких видається висновок, вважається дата їх реєстрації в Мінекономрозвитку. Строк продовження розрахунків не може починатися раніше дати реєстрації в Мінекономрозвитку зазначених документів.
Резидент письмово повідомляє органові державної податкової служби за місцем його державної реєстрації про звернення до Мінекономрозвитку з метою одержання висновку.
Мінекономрозвитку розглядає подані резидентом документи протягом 10 робочих днів після їх реєстрації і видає висновок або письмово відмовляє у його видачі із зазначенням підстави для відмови.
У разі усунення недоліків, що стали підставою для відмови у видачі висновку, резидент може повторно подати документи для його отримання. При цьому строк розрахунків може бути продовжено починаючи з дати реєстрації в Мінекономрозвитку повторно поданих документів.
Про видачу висновку Мінекономрозвитку інформує протягом п'яти робочих днів з дати його видачі Національний банк та ДПС. У разі виявлення недостовірної інформації в документах, на підставі яких видано висновок, Мінекономрозвитку приймає рішення про його скасування з дати видачі, про що письмово повідомляє резидентові, Національному банку та ДПС із зазначенням підстави.
Питання: З якої дати починається нарахування пені за порушення граничного терміну розрахунків в іноземній валюті за експортовану продукцію?
Відповідь: Відповідно до ст.1 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.
Згідно з пп. 2.2 п.2 Інструкції про порядок контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 р. № 136 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.99 за №338/3631 із змінами та доповненнями, відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення вантажної митної декларації (далі – ВМД) або підписання акта (іншого документа).
Згідно з п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. № 574 (далі - Положення № 574), ВМД - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. ВМД, заповнена у звичайному порядку, - ВМД з установленим обсягом даних, на підставі якої завершується митне оформлення товарів і транспортних засобів у заявлений митний режим. ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів (п. 8 Положення № 574).
Враховуючи викладене, оскільки законодавчо встановлений термін розрахунків за експортовану продукцію починається з наступного календарного дня після дня оформлення вантажної митної декларації, то нарахування пені за порушення зазначеного терміну починається з 181 календарного дня, наступного за датою завершення оформлення ВМД.