Geum.ru

Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008

Вид материалаДиплом
Подобный материал:
1   ...   178   179   180   181   182   183   184   185   ...   188

Антибактеріальна терапія у комплексному лікуванні хворих на цироз печінки

Шевченко О.П., Суременко М.С., Біла-Попович Г.С.

Дніпропетровська державна медична академія


Важливу роль у розвитку печінкової енцефалопатії грають нейротоксичні речовини кишечного походження, які, до того ж, не метаболізуються у печінці внаслідок портокавальних анастомозів. Пригнічення мікрофлори кишечнику окрім зниження інтоксикаційного синдрому, також знижує виробітку аміаку у кишечнику. В свою чергу, наявність при цирозах печінки гастропатій, а також використання у схемах терапії глюкокортикостероїдів, примушує призначення з лікувально-профілактичною метою інгібіторів протонної помпи (омепразолу, омезу, тощо) для зниження ризику утворення виразок. А це, за даними літератури, приводить до формування з більшою вірогідністю спонтанного бактерійного перитоніту, етіотропним чинником якого виявляється грам-негативна та анаеробна флора, і як частіше Clostridium perfringens. Таким чином, всі ці чинники потребують корекції терапії і ведуть до необхідності призначення антибактерійних препаратів широкого спектру дії, враховуючи вище зазначені чинники, фармакодинаміку та гепатотоксичність.

Ціллю нашого дослідження явилась оцінка ефективності цефтриаксону (цефалоспоріну 3 покоління) у комплексній терапії цирозів печінки різного ґенезу.

Під нашим наглядом знаходилось 59 хворих на цироз печінки вірусного ґенезу (асоційованих з вірусом гепатиту В чи С) та не вірусного ґенезу (токсичний, алкогольний, криптогенний) віком від 28 до 59 років.

Діагноз встановлено на основі клініко-анамнестичних даних, рутинних біохімічних методів дослідження печінкового комплексу, білкових фракцій сироватки крові, УЗД черевної порожнини, підтверджено серологічно методом ІФА та вибірково генетично методом ПЛР. Важкість цирозу печінки оцінювали за класифікацією Child-Turcotte у модифікації Pugh (1973), з урахуванням рівня білірубіну, альбуміну, протромбінового індексу, наявності асциту та енцефалопатії. Залежно від отриманих результатів по балам хворих розподілили по класам важкості: клас А відповідав стадії компенсації, клас В – стадії субкомпенсації та клас С – стадії декомпенсації цирозу печінки.

Незалежно від етіології цирозу печінки, але залежно від класу важкості у хворих відмічались ознаки інтоксикаційного синдрому. Так, у 33 хворих (56%) відмічалось підвищення температури тіла до субфебрильних цифр, а у 6 хворих (10%) навіть до фебрильних цифр. Хворі скаржились на посилення слабкості, диспепсичні розлади, порушення стулу, інші ознаки. В загальному аналізі крові (ЗАК) – лейкоцитоз, токсична зернистість нейтрофілів, прискорене ШОЕ. До базисної терапії був призначений цефтриаксон по 1,0 × 2 рази на добу в/м протягом 5-7 днів.

Після закінчення курсу лікування у 31 хворого (94%) відмічалось покращення загального стану, нормалізація температури тіла, позитивні зміни у ЗАК, а у 2 хворих (6%) ефекту не спостерігалось, що потребувало заміни антибактерійного засобу. Був призначений аміноглікозид 3 покоління (амікацин) по 0,5 × 2 рази на добу в/м протягом 5 днів. Після закінчення курсу лікування у обох хворих (100%) відмічалось покращення загального стану та нормалізація лабораторних показників крові.

При наявності у хворих супутньої патології ниркової системи (інфекції сечовивідних шляхів, загострення хронічного пієлонефриту) на тлі лікування цефтриаксоном наступали ознаки клінічного і лабораторного одужання хворих (симптом Пастернацького негативний, нормалізація показників сечі, як в загальному аналізі, так і за Нечипоренком).

Отримані дані свідчать, що незалежно від етіології, але залежно від класу важкості у 56% хворих при цирозах печінки відмічаються ознаки інтоксикаційного синдрому та кишечного розладу, що потребує корекції терапії і призначення антибактеріальних засобів. Таким препаратом може бути цефтриаксон, який явився ефективним у 94% випадків. Також, для лікування подібних станів, як препарат резерву при резистентній флорі, може застосовуватись амікацин.


Аналіз поширеності ВІЛ-інфекції/СНІДу у дніпропетровському регіоні

Шевченко О.П.1, Суременко М.С.1, Пророка А.М.2, Жукова С.Ю.3, Баранік О.Н.4

Дніпропетровська державна медична академія1, Дніпропетровська державна обласна санітарно-епідеміологічна станція2, Дніпродзержинська міська клінічна лікарня № 73, Нікопольська центральна районна лікарня4


Вже другий рік поспіль в Дніпропетровській області відмічаються найвищі показники поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу за увесь час її реєстрації. Та, нажаль, не має оптимістичних прогнозів на найближчі роки. У порівнянні з 2006 роком у 2007 кількість осіб з клінічно встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції зросла на 8,2% (з 2465 до 2668, інтенсивні показники 72,0 та 78,0 на 100 тис. населення відповідно). Територіями з “надзвичайною” ситуацією щодо поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу залишаються мм. Тернівка, Кривий Ріг, Першотравенськ, Нікополь, серед сільських районів - Криворізький, Широківський, П`ятихатський, Апостолівський райони.

Між тим, необхідно відзначити, що вперше за останні 7 років (починаючи з 2000 року) спостерігається зменшення кількості хворих на СНІД. У порівнянні з 2006 роком кількість вперше встановлених випадків СНІДу знизилась на 32% (з 1050 у 2006 році (інтенсивний показник 30,4 на 100 тис.населення) до 715 у 2007 (інтенсивний показник 20,9 на 100 тис.населення). З 715 хворих на СНІД – 32 дитини (4,5%). У порівнянні з 2006 роком у 2007 дещо знизилася і кількість померлих від СНІДу (з 550 до 426 осіб). Летальність від СНІДу за підсумками 2007 року склала 59,6%. Померло від СНІДу 2 дитини проти 5 дітей у 2006 році.

Зменшення питомої ваги захворювань на СНІД у загальній структурі ВІЛ-інфікованих відмічається, насамперед, за рахунок населення мм. Кривого Рогу (102 випадки проти 287 випадків у 2006 році), Нікополя (5 випадків проти 60 випадків у 2006 році). Суттєве зменшення кількісних показників хворих на СНІД у порвнянні з 2006 роком відмічено також у мм. Дніпродзержинськ, Новомосковськ, Першотравенськ, Апостолівському, Криворізькому, Новомосковському районах.

Як і у попередні роки, епідемія ВІЛ/СНІДу вражає переважно осіб працездатного віку. Питома вага ВІЛ-інфікованих осіб віком з 18 до 49 років включно складає 75,6% від загальної кількості вперше виявлених у 2007 році (2017 осіб). Співвідношення ВІЛ-інфікованих чоловіків і жінок з початку реєстрації станом на 01.01.2008 року складає 1,3:1 (12431 чоловік та 8266 жінок, за підсумками 2007 року – 1,1:1 (1414 чоловіків та 1254 жінки). (Таблиця 1).

Таблиця 1. Розподіл ВІЛ-інфікованих за віком та статтю з початку реєстрації в Дніпропетровській області

чоловіки

жінки

всього

абс.

%

абс.

%

абс.

%

0-14 років

275

19,4

280

22,3

555

20,8

15-17 років

1

0,1

11

0,9

12

0,4

18-24 років

74

5,2

195

15,5

269

10,1

25-49 років

1008

71,3

740

59,0

1748

65,5

50 і старші

56

4,0

28

2,3

84

3,2

Всього

1414

100

1254

100

2668

100

Аналізуючи темпи розвитку епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Дніпропетровській області та значний “прихований” зріст поширення ВІЛ/СНІДу, можна зробити висновок, що у найближчому майбутньому область може зазнати відчутних демографічних втрат від людей працездатного віку. Тому питання профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу, разом з проблемою туберкульозу, залишається приоритетним у нашому регіоні.

Таким чином, необхідно посилити протидію епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу. Активізувати діяльність з питань інформаційно-просвітньої роботи з профілактики ВІЛ/СНІДу серед населення.