Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008
| Вид материала | Диплом |
- Учебник под редакцией, 9200.03kb.
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Р. А. Хальфин 08. 12. 2006 г. N 6530-рх методические рекомендации, 1062.91kb.
- Программа студенческой олимпиады мгмсу по стоматологии 30. 10., 33.94kb.
- Оао «Сильвинит» "ахиллес" соль древнего пермского моря пермь Соликамск. 2001 ббк. 65., 502.69kb.
- Удк 37 ббк 74. 05, 475.58kb.
- М. А. Рыбалко (отв редактор), проф, 973.68kb.
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Реферат циклу підручників «Україна в світовій політиці», 148.74kb.
- Колективу авторів у складі: проф. Гаращенко Ф. Г., проф. Закусило О. К., проф. Зайченко, 259.94kb.
Ефективність епіднагляду за донорською кров’ю для профілактики розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІДу у Дніпропетровському регіоні
Шевченко О.П.1, Пророка А.М.2
Дніпропетровська державна медична академія1, Дніпропетровська державна обласна санітарно-епідеміологічна станція2
Швидкість розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІДу на Україні вражає. Основною тенденцією епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу залишалося зростання числа нових випадків інфікування ВІЛ та смертей від СНІДу. Світовий досвід боротьби з інфекційними захворюваннями і, зокрема, ВІЛ-інфекції/СНІДом свідчить, що необхідно чималу частку ресурсів витрачати на ефективну профілактику, але ж це є краплиною у порівнянні з боротьбою і лікуванням вже викликаної інфекції.
У 2007 році в Дніпропетровській області повністю забезпечено виконання пункту 7 окремого доручення Кабінету міністрів України від 27.07.2005 №40006/0/1-05 щодо забезпечення безоплатного добровільного тестування на ВІЛ-інфекцію в обсязі не менш 5% від кількості населення.
Обсяги скринінгових обстежень населення області на ВІЛ-інфекцію методом імуноферментного аналізу (ІФА) у порівнянні з 2006 роком збільшились на 8% и склали 269756 обстежень проти 249530 у 2006 році. Результати сероепідеміологічного моніторингу поширення ВІЛ-інфекції серед донорів крові представлені у таблиці (Таблиця 1).
Таблиця 1. Вибіркові результати сероепідеміологічного моніторингу поширення ВІЛ-інфекції в області у 2007 році
Контингенти, що обстежені на ВІЛ | Коди обстежених контингентів | Кількість скринінгових обстежень на ВІЛ | З них обстеження з підтвердженням ВІЛ | |
абс. | абс. | % | ||
донори, усього | 108 | 84614 | 161 | 0,19 |
з них: первинний (разовий) донор крові | 108.1 | 31535 | 109 | 0,35 |
постійний (кадровий) донор крові | 108.2 | 53079 | 52 | 0,10 |
донор органів, тканин, клітин,біологічних рідин | 108.3 | 0 | 0 | 0 |
реципієнти компонентів та препаратів крові, органів, тканин, клітин,біологічних рідин | 115.2 | 66 | 0 | 0 |
Як видно з таблиці серед донорів крові, як загально популяційного контингенту, трапляються випадки уперше встановлення ВІЛ-інфекції у середньому 0,19% від загальної кількості, але ж, завдяки ретельному епіднагляду за донорською кров’ю, серед реципієнтів компонентів та препаратів крові, органів, тканин, клітин, біологічних рідин позитивних результатів обстеження на ВІЛ-інфекцію не було.
Зараз, з метою більш ретельного скрінінгу на ВІЛ-інфекцію та для профілактики інших захворювань, які мають парентеральні механізми передачі, а саме, вірусні гепатити В та С, в області використовується метод карантінізації донорської крові. Через пів року після здачі крові донор повторного обстежується на ВІЛ-інфекцію і при отриманні позитивного результату, підтвердження ВІЛ-інфекції кров вибраковується, а тільки при отриманні повторно негативних результатів кров використовується далі за призначенням. Цей метод дає свої позитивні результати і позволяє допоміжно вилучити кров первинно з негативним результатом обстеження на ВІЛ-інфекцію, виявити пацієнта, який, можливо, здавав кров у фазу «серонегативного вікна» і мав у цей період найбільше вірусне навантаження ВІЛ, що мало б високий ризик інфікування реципієнта крові.
Таким чином, метод карантінізації донорської крові сприяє зменшенню поширення ВІЛ-інфекції, забезпеченню інфекційної безпеки донорської крові, її компонентів і препаратів, профілактики внутрішньолікарняного розповсюдження ВІЛ-інфекції. Також, з урахуванням того що серед донорів крові, як загально популяційного контингенту, трапляються випадки уперше встановлення ВІЛ-інфекції, необхідно посилити нагляд за забезпеченням інфекційної безпеки донорської крові, її компонентів і препаратів і рекомендувати використовувати для контролю за донорською кров’ю її компонентів і препаратів не тільки скринингові (ІФА), а й більш чутливі методи діагностики ВІЛ-інфекції, а саме, ПЛР, та імуноблотінг.
Дослідження антибіотикорезистентності золотистого стафілокока
Шевченко Г.М., Рєзніков А.П., Загородня Л.Я, Шевчук Т.В.
Рівненська облсанепідемстанція
Золотистий стафілокок залишається одним із найбільш резистентних мікроорганізмів. Йому належить одне із провідних місць в етіологічній структурі внутрішньолікарняних інфекцій.
Проаналізовано антибіотикорезистентність штамів золотистого стафілокока виділених від пацієнтів, медичного персоналу та з об’єктів навколишнього середовища в лікувально – профілактичних закладах (ЛПЗ).
Чутливість до антибіотиків визначали дискодифузійним методом на середовищі Мюлера-Хінтона.
Аналіз проводився з допомогою комп’ютерної програми, рекомендованої ВОЗ WHO NET-5.
За 2007 рік досліджено 256 штамів золотистого стафілокока, у тому числі 139 штамів виділені у ЛПЗ обласного центру, 85 і 32 – в ЛПЗ двох найбільших районів області.
Крім того, проведений аналіз антибіотикорезистентності золотистого стафілокока (70 штамів), виділеного в хірургічних стаціонарах та 231 штаму, виділеного в акушерських стаціонарах ЛПЗ області.
Проведений аналіз резистентності виявив, що золотисті стафілококи виділені з об’єктів довкілля в акушерських стаціонарах в 100% були резистентні до ампіциліну, в 90,9% - до пеніциліну, в 72,7% - до лінкоміцину, в 62,5% - до ципрофлоксацину. Чутливими виявились штами золотистого стафілокока до рифампіцину (53,3%), гентаміцину (45,9%) і цефалексину (42,9%).
Штами золотистого стафілокока, виділені від медичного персоналу, також виявились резистентними до пеніциліну (82,2%), ампіциліну (81,2%), а чутливими виявились до гентаміцину (96,3%), рифампіцину (94%), цефалексину (94,4%).
Можна зробити висновок, що штами золотистого стафілокока, виділені із об’єктів довкілля, виявились більш резистентними до аналогічних антибіотиків, ніж виділені від медперсоналу. А також, відповідно, більш чутливими виявились штами, виділені від медперсоналу акушерських стаціонарів.
Штами золотистого стафілокока, виділені від пацієнтів хірургічних стаціонарів, виявились резистентними до ампіциліну (90%), пеніциліну (100%), ципрофлоксацину (100%), а виділені з об’єктів довкілля були також резистентні до ампіциліну (100%) і до лінкоміцину (66,7%).
Виявились чутливими до ципрофлоксацину 100% виділених штамів від пацієнтів і з об’єктів довкілля хірургічних стаціонарів.
Серед штамів золотистого стафілокока, виділених у лікарнях двох районів, переважали резистентні, тоді як більшість штамів виділених в ЛПЗ обласного центру виявились чутливими до більшості антибіотиків, за виключенням ампіциліну і пеніциліну. На наш погляд це свідчить про нераціональне застосування антибіотиків у ЛПЗ районного рівня.
Отже, залишається актуальною проблема доцільного застосування антибіотиків, особливо на рівні районних і сільських лікарень.