Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007 року Під загальною редакцією проф. Малого В. П., проф. Кратенко І. С. Харків 2007
| Вид материала | Диплом |
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Резолюція національної науково-практичної конференції з питань віл-інфекції/сніду, 259.41kb.
- Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних, 5474.32kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Ііі Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції з міжнародною участю «Дошкільна, 33.37kb.
- А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
- Іі міжнародна науковО-практична конференція, 57.44kb.
- Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
- Програма підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю, 1664.98kb.
- Оналізації та перспективи розвитку (матеріали науково-практичної конференції) За загальною, 2639.43kb.
О ДИСПАНСЕРНОМ НАБЛЮДЕНИИ БОЛЬНЫХ С ХРОНИЧЕСКИМИ ВИРУСНЫМИ ГЕПАТИТАМИ И ЦИРРОЗАМИ ПЕЧЕНИ
Дубинина В.А., Ковтун Э.А., Черникова Н.В.
ГУЗ «Специализированная клиническая инфекционная больница» департамента здравоохранения Краснодарского края
В ГУЗ «СКИБ» в 2002 году организовано лечебно-диагностическое отделение (ЛДО), которое занимается оказанием диспансерной помощи больным с хроническими гепатитами и циррозами печени. Особенно актуальна работа этого отделения в настоящее время, при реализации приоритетного национального проекта в сфере здравоохранения.
В ЛДО под диспансерным наблюдением находятся больные, получавшие лечение в стационаре с диагнозом острый вирусный гепатит (реконвалесценты ОВГ) – 92%. Данная группа пациентов города и края имеет возможность амбулаторно провести комплексное лабораторно-инструментальное обследование на современном уровне. За 2006 год в диспансерном кабинете всего осмотрено 1878 больных с заболеваниями печени вирусной этиологии, в том числе поставлено на диспансерный учет с последующим динамическим наблюдением 588 человек. Из них 146 больных получало специфическую противовирусную терапию.
В ЛДО активно проводится консультативная работа. Так, за 2006 год проведено 8141 консультаций краевых больных (мужчин –2265, женщин – 587). Из них первичных - 4882 больных, повторно- 3434 пациента.
Таким образом, на современном этапе ЛДО в структуре инфекционной больницы является необходимым звеном, обуславливающим преемственность стационарного и амбулаторного наблюдения и лечения инфекционных больных, а также реконвалесцентов инфекционных заболеваний.
ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТІВ УРСОДЕЗОКСИХОЛЕВОЇ КИСЛОТИ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С, ЯКІ ЗНАХОДИЛИСЯ НА КОМБІНОВАНІЙ ПРОТИВІРУСНІЙ ТЕРАПІЇ
Дубинська Г.М., Ізюмська О.М., Минак О.М.
Українська медична стоматологічна академія
Відомо, що у хворих на хронічний гепатит С (ХГС) ураження печінки часто поєднується зі змінами з боку інших органів шлунково-кишкового тракту: жовчного міхура, підшлункової залози, шлунку, тощо. Внаслідок сукупності декількох патогенетичних факторів у хворих на ХГС має місце порушення метаболізму жовчних кислот. Негативний вплив холецидемії при гострих та хронічних гепатитах безперечно доведений вітчизняними вченими і не викликає сумніву. Тому постійно йде пошук нових підходів та аналізуються предиктори ефективності лікування хронічних гепатитів (ХГ). Дослідження останніх років показали, що при холестатичному синдромі застосування урсодезоксихолевої кислоти (УДХК) сприяє поліпшенню морфофункціонального стану печінки і підвищує якість життя. Доведено, що використання УДХК сприяє поліпшенню біохімічних показників, зменшує прояви клінічних симптомів та інтенсивність цитолізу при дифузних ураженнях печінки різної етіології, в тому числі і при ХГ вірусної етіології. Враховуючи сучасні уявлення про патогенез морфофункціональних порушень у печінці, що розвиваються при ХГ вірусної етіології та співставляючи їх з механізмами дії УДХК, представилося доцільним проаналізувати ефективність останньої в комплексній терапії хворих на ХГС.
Мета нашої роботи – оцінити вплив УДХК на перебіг та ефективність комбінованої противірусної терапії у хворих на ХГС.
Під спостереженням знаходилось 37 хворих на ХГС віком від 21 до 60 років. Залежно від застосованих схем лікування, хворі були розподілені на групи: першу (І) склали 17 хворих, які отримували комбіновану терапію ІФН-α (інтрон, ПЕГ-інтрон) і рибавірином; другу (ІІ) – 20 осіб, яким додатково призначали препарати УДХК. Протягом лікування, після нього, далі через 6 місяців проводили контрольні клініко-лабораторні обстеження: загально-клінічні, визначення показників білірубіну, АлАТ, АсАТ, лужної фосфатази (ЛФ), гамма-глютамілтранспептидази (ГГТП), загального білка та білкових фракцій. Ефективність терапії оцінювали за клінічними даними; показниками активності АлАТ; наявністю РНК-НСV в сироватці крові через 3, 6 місяців лікування та через 6 місяців після його завершення. Групи хворих, яким проводилась терапія, були рівноцінні за статтю, віком, тривалістю хвороби, генотипом НСV.
Оцінка даних, отриманих при загально-клінічному обстеженні при проведенні лікування показала, що хворі ІІ-ї групи відмітили поліпшення самопочуття, зниження больового абдомінального та диспепсичного синдромів вірогідно швидше, ніж пацієнти І-ї групи. Зазначені позитивні зміни найбільш чітко простежувалися у хворих, які мали супутній хронічний холецистит з дисфункцією жовчного міхура та сфінктера Одді. В процесі терапії спостерігали поступове зниження активності цитолітичних ферментів. Так, в кінці першого місяця лікування, а також впродовж 12 і 24 тижнів активність АлАТ в ІІ-ій групі обстежених виявилася в 1,3-1,5 рази нижчою, порівняно з І-ою групою (р<0,05). Через 6 місяців лікування активність ферменту знизилась в 2 рази в І-ій та в 3 – в ІІ-ій групі (р<0,001). Аналогічно змінювалася активність АсАТ. Динаміка рівнів білірубіну, ГГТП, ЛФ засвідчила, що призначення препаратів УДХК сприяє швидкій регресії ознак холестазу. У хворих ІІ-ої групи через місяць від початку лікування активність ГГТП знизилася в 2 рази (р<0,01), на 12-му тижні – нормалізувалася, в подальшому утримувалася на рівні показники фізіологічної норми. В І-ій групі у переважної більшості хворих показники ГГТП знизилися, але залишалися підвищеними протягом лікування. Аналогічною була динаміка вмісту білірубіну та ЛФ. Через 3 місяці лікування частота виявлення РНК-НСV становила 47,0% (n=8) в І-ій і 35,0% (n=7) в ІІ-ій групах. На момент закінчення лікування РНК-НСV в сироватці не визначалась у 82,4% (n=14) і 90,0% (n=18) пацієнтів відповідно групам. При контрольному обстеженні через 6 місяців після завершення терапії цей показник склав відповідно 76,5% (n=13) і 90,0% (n=18). Аналіз частоти побічних проявів противірусної терапії в обстежених групах пацієнтів показав, що такі симптоми як втомлюваність, диспепсичні розлади, зміни в загальному аналізі крові (тромбоцитопенія) у хворих І-ої групи реєструвалися вірогідно частіше.
Таким чином, проведені дослідження показали, що призначення препаратів УДХК хворим на ХГС, які отримують комбіновану противірусну терапію, сприяє зворотній регресії клінічних симптомів, нормалізації біохімічних показників цитолізу і холестазу та підвищує ефективність противірусної терапії.