Проценко Ніна Федорівна, викладач правових дисциплін, спеціаліст вищої категорії Унавчально-методичному посібнику висвітлюються комплексно питання про закон

Вид материала

Закон

Содержание Вправи та задачі Зразки відповідей Хто не брав на роботу молодого радиста? Моло­дого радиста не брав на роботу жоден корабель (Молодого радиста жоден корабель ВИДИ МОДАЛЬНИХ ЛОГІК (завдання) Розділ 5 СКЛАДНІ СУДЖЕННЯ 5.1. Умовне судження В, то структура цього судження буде виражена формулою: Якщо ті, то В. Виділяючим умовним судженням (судженням еквівален­тності) В, то А" воно залишається істинним. Структуру виділяючого умовного судження можна запи­сати так: А~В. 5.2. Єднальні (кон'юнктивні) судження В) за допомогою єднального (коп'юнктивного) сполучника "і"

Подобный материал:

• Маляренко Світлана Олексіївна, спеціаліст вищої категорії, «старший учитель». «Нестандартні, 102.6kb.
• В. М. Захарова Використання інтерактивних методів навчання на урок, 682.45kb.
• Заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель математики вищої категорії,, 1763.48kb.
• Програма для вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації за спеціальністю, 2244.39kb.
• Вданій роботі подано методичні рекомендації, щодо використання методу проектів у курсі, 231.92kb.
• Програма вступного іспиту на базі освітньо-професійної програми підготовки молодшого, 194.52kb.
• Кияниця Ніна Віталіївна викладач української мови та літератури вищої категорії Тема,, 153.54kb.
• Довідка про підсумки проведення міських предметних олімпіад, 318.23kb.
• Формування ужиткових компетенцій при викладанні хімії Ряшина С.І., викладач вищої категорії,, 2216.75kb.
• Узгоджено: затверджую, 594.17kb.

ВПРАВИ ТА ЗАДАЧІ

1. Які з цих речень виражають судження (свої думки об­ґрунтуйте):

а) Що називається ямбом?

б) Нарешті прийшла весна;

в) Хай живе демократія!

г) Гарний зимовий ранок;

д) До яких наук належить логіка? є) Ходив він скаржитися;

є) Людина, яка вперше побувала в космосі;

ж) Мораль — істотна властивість людини;

з) Люди, які побували на Місяці, — американці;

и) Слава людям, що побували в космосі!

2. Знайти суб'єкт і предикат в таких судженнях:

а) Буття визначає свідомість;

б) «Майбутнє світле і прекрасне» (М.Г. Чернишевський);

в) Ця праця допомогла мені пережити страшну епоху;

г) «Потім, помовчавши кілька хвилин, вона глибоко зітхнула» (О,С. Пушкін);

д) Хто не працює, той не їсть;

є) «Всі жанри хороші, крім нудного» (Вольтер);

є) Кого Юпітер хоче покарати, того він перш за все позбавляє розуму;

ж) Дочці його було 17 років від народження;

з) Молодого радиста жоден корабель не брав на роботу; и) Є ще порох у порохівницях.

3. Визначте будову таких суджень (взятих у контексті):

а) Хто переміг у цьому матчі? В цьому матчі перемогли студенти;

б) Чи перемогли в цьому матчі студенти? Так! У цьому матчі студенти перемогли (У цьому матчі перемогли сту­денти);

в) Що роблять діти? Діти співають;

г) Хто це співає? Це співають діти (Діти співають);

д) Коли почалися жнива? Жнива почалися першого серпня;

е) Що почалося першого серпня? Першого серпня по­чалися жнива (Жнива почалися першого серпня);

є) Кого любить справжній патріот? Справжній патріот любить свою Вітчизну;

ж) Хто любить свою Вітчизну? Свою Вітчизну любить справжній патріот (Справжній патріот любить свою Вітчизну);

з) Куди повернула дорога? Дорога повернула вліво;

и) Що повернуло вліво? Вліво повернула дорога (До­рога повернула вліво).

4. Визначте вид таких суджень:

а) Володимир брат Василя;

б) Стоїть гора високая;

в) Юлія старша від Тетяни,

г) У світі є одна красуня;

д) Він жорстко поділяв людей на наших і не наших;

ж) Є такі люди;

з) Якби ви з нами подружились, багато б дечого навчи­лись,

и) Або ви будете відвідувати заняття, або вам дове­деться розпрощатися з вузом;

і) Гегель — геніальний філософ;

ї) Випадуть у травні дощі — буде добрий урожай;

й) Можливо, в найближчий час люди знову відвідають Місяць;

к) Для художніх образів характерні метафоричність, інакомовність, багатозначність тощо;

л) Він поет або вчений; ,м) Він і поет, і вчений;

н) Патріоти люблять свою націю і поважають всі інші народи.

5. Визначте кількість і якість таких суджень:

а) Майже кожна людина має той чи інший талант;

б) Вулкани — гори;

в) Зрідка зустрічаються і чорні лебеді;

г) Всі, крім одного, студенти нашої групи добре засвої­ли курс логіки;

д) Ви — неуки;

є) На старість він недобачати став; є) Є люди, які постійно сумніваються;

ж) Ніхто не міг його заспокоїти;

з) Він був невисоким;

и) Жоден з нас не міг із цим змиритися;

і) Деякі народи до цих пір перебувають у неволі;

ї) Трапляються в житті не зовсім приємні випадки.

6. Встановіть розподіленість термінів у судженнях, пере­лічених у вправі № 5.

7. Встановіть розподіленість термінів у таких судженнях (відношення між термінами зобразіть за допомогою кру­гових схем):

а) Деякі звуки — голосні;

б) Будь-яке поняття має зміст;

в) Жоден хімічний елемент не є складною речовиною;

г) Вони вже давно недобачають;

д) Деякі птахи є нелітаючими;

є) Більшість дієслів пишеться з часткою «не» окремо;

с) Патріоти і тільки патріоти не відмовляються від мови і культури своєї нації;

ж) Трапляються рослини, які не переносять низької температури",

з) Ніхто не став заперечувати цієї версії;

и) Деякі птахи не літають.


ЗРАЗКИ ВІДПОВІДЕЙ

1. Перше і третє речення не виражають судження, ос­кільки судження виражаються розповідними реченнями.

Сьоме речення не виражає судження, бо судження ви­ражаються двоскладними розповідними реченнями (речен­ня «Людина, яка вперше побувала в космосі» виражає не судження, а поняття).

Восьме речення виражає судження, оскільки воно є як розповідним, так і двоскладним.

Останні пункти цієї вправи розв'яжіть самостійно.

2а. Насамперед зазначмо, що знайти суб'єкт і предикат у цих судженнях неможливо, хоча б тому, що речення поза контекстом і актом мовлення не виражають судження, при­наймні однозначно не виражають. Щоб обґрунтувати це твердження, включимо в контекст одне з названих речень — «Буття визначає свідомість».

1) Що визначає свідомість? Буття визначає свідомість;

2) Що визначає буття? Буття визначає свідомість. Аналіз наведеного прикладу дає можливість збагнути безглуздість спроб визначити будову судження, вираже­ного реченням, взятим поза контекстом і актом мовлення. Парадоксальним тут є те, що це речення піддається як матеріалістичній («Буття визначає свідомість»), так і іде­алістичній («Буття визначає свідомість») інтерпретації.

Отже, щоб розв'язати перелічені в цьому пункті впра­ви, треба кожне з названих речень увести у відповідний контекст. Так, визначаючи будову судження, вираженого взятим поза контекстом реченням «Молодого радиста жо­ден корабель не брав на роботу», треба надати йому того чи іншого значення:

2ж. 1) Хто не брав на роботу молодого радиста? Моло­дого радиста не брав на роботу жоден корабель (Молодого радиста жоден корабель не брав на роботу);

2) Молодого радиста брав на роботу якийсь корабель? Не брав на роботу молодого радиста жоден корабель (Мо­лодого радиста жоден корабель не брав на роботу).

За і 36. Щоб встановити суб'єкт і предикат у судженні, вираженому реченням «У цьому матчі перемогли студен­ти», треба насамперед поділити це речення на групу гра­матичного підмета («студенти») і групу граматичного при­судка — «у цьому матчі перемогли». Враховуючи, що як група підмета, так і група присудка відіграють роль відпо­відних імен, дієслівний присудок слід субстантивувати. В результаті цієї процедури одержимо ім'я — «ті, хто пе­реміг у цьому матчі».

Оскільки логічний наголос завжди падає на ту групу слів, яка виражає предикат, то звідси випливає, що в пер­шому судженні йдеться про тих, хто переміг у цьому матчі, а в другому — про студентів. Група слів, яка виражає по­няття про предмет думки (тобто суб'єкт судження) ніколи не наголошується.

4. Розв'язання вправ цього типу не викликає особливих труднощів. Складними є хіба що ті з них, у яких відсутні явні зовнішні ознаки, що свідчать про вид судження. Так, у реченні «Випадуть у травні дощі — буде добрий урожай» пропущено слово «якщо», яке свідчить про належність цього судження до умовних.

5. Щоб виконати вправи цього типу, треба здогадатися про справжній характер кванторних слів і логічних зв'язок. Так, слова «переважна більшість», «майже всі», «всі, крім одного» відповідають квантору існування (Э), а слова «будь-який», «кож­ний», «усякий» — кванторові загальності (V).

Визначаючи якість судження, не досить пересвідчити­ся в наявності чи відсутності частки «не» в реченні. Суджен­ня є заперечним лише тоді, коли частка «не» стосується зв'язки («не є»).

7. Судження «Трапляються рослини, які не переносять низької температури» є частковостверджувальним. Тому і суб'єкт, і предикат у ньому нерозподілені. Залежно від кон­тексту тут може йтися або про «те, що трапляється», або про «рослини, які не переносять низької температури». В обох випадках це судження буде частковостверджуваль­ним. Частка «не» логічної зв'язки тут не стосується.

Позначмо поняття «те, що трапляється» цифрою «1», а поняття «рослина, яка не переносить низької температу­ри» — цифрою «2». Відношення між термінами цього суд­ження (обсягами названих понять) можна передати такою схемою (схема 17):




Схема 17.

Ліва частина першого круга позначає ту частину обсягу поняття «те, що трапляється», котра не належить до об­сягу поняття «рослина, яка не переносить низької темпе­ратури». Права частина другого круга позначає ту частину обсягу поняття «рослина, яка не переносить низької тем­ператури», котра не належить до обсягу поняття «те, що трапляється». Права частина першого круга і ліва частина другого позначають ті частини обсягів названих понять, які співпадають. І в суб'єкті, і в предикаті названого судження мисляться саме ці частини обсягів понять-термінів. Тому вони і є нерозподіленими, що мисляться в неповному об­сязі.


ВИДИ МОДАЛЬНИХ ЛОГІК (завдання)


1. Які модальності входять до складу:

• алетичних висловлювань;

• епістемічних висловлювань;

• темпоральних висловлювань;

• деонтичних висловлювань.

2. До якого виду модальних висловлювань можна відне­сти такі речення. Обґрунтуйте відповідь.

• Доведено, що А. не брав безпосередньої участі у вчи­ненні злочину;

• При розгляді кожної справи можливі декілька версій;

• Я вважаю, що свідок помиляється;

• 2x2 = 4;

• Забороняється переходити дорогу на червоне світло;

• Завжди було так, що сонце сходило на сході;

• «Крім того, я вважаю, що Карфаген слід зруйнувати» Катон);

• «Їсти треба, щоб жити, а не жити, щоб їсти» (середньовічна сентенція);

• Не завжди було літо;

• Я той, ким ти будеш, а був я тим, ким ти є;

• Договорів слід дотримуватися;

• «Неможливо все знати» (Горацій);

• Завжди той самий;

• «Ми стільки можемо, скільки знаємо» (Ф. Бекон);

• «Я вважаю, що найкраще — мовчати» (Есхіл);

• «Чого не забороняє закон, те забороняє сором» (Сенека);

• Не навіки сонце зайшло;

• Майбутнє завжди непевне;

• «Неможливість довести, що Бога немає, переконує мене в цьому, що Він існує» (Жан де Лабрюйєр);

• «Що було, те і буде, і що траплялося, те і трапляється, і немає нічого нового під сонцем» (Соломон);

• «Я знаю лише те, що повинен невдовзі померти, але я найменше всього розумію, що таке сама ця смерть, уникнути якої не в моїх силах» (Б. Паскаль);

• «Ми не можемо нічого знати про останні питання нашого існування і нічого про них знати не будемо» (Л. Шестов).

• «Любити стражденних, особливо безнадійно стражденних, прямо неможливо, і хто стверджує протилежне, той напевне затверджує помилку» (Л. Шестов)


Розділ 5 СКЛАДНІ СУДЖЕННЯ


Складним судженням називається таке судження, яке складається з кількох простих суджень. Так, судження "Кра­діжка є злочин" є простим, у ньому наявний один суб'єкт ("кра­діжка") і один предикат ("злочин"). Судження ж "Присуд має бути законним і обґрунтованим" — це судження утворе­не із двох простих: "Присуд має бути законним" і "Присуд має бути обґрунтованим".

Складні судження утворюються із простих за допомогою логічних сполучників: "Якщо... то", "і", "або" та їм рівно­значних.

До складних суджень належать умовні, єднальні і роз­подільні судження.

Більшість норм права виражається у формі складних су­джень. Наприклад: "Сторонами у цивільному праві є пози­вач і відповідач", "Якщо справа порушена без законних об­ґрунтувань, прокурор припиняє її", "Недійсна угода, яка не відповідає вимогам закону", "Напад із метою заволодіння дер­жавним чи громадським майном, пов'язаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, котра зазнала на­паду, або загрози такого насилля (розбій), — карається..." тощо. Розгляньмо види таких суджень.


5.1. Умовне судження

Умовним (імплікативним) судженням називається складне судження, утворене з двох простих суджень, що пе­ребувають у відношенні підстави і наслідку, пов'язаних за допомогою логічного сполучника "якщо... то". Приклади умовних суджень: "Якщо тіло нагріти, то воно розширить­ся", "Якщо присуд необґрунтований, то він є незаконним".

Умовне судження складається із підстави й наслідку. Та частина умовного судження, котра виражає умови існування (неіснування) якогось явища, називається підставою, а частина умовного судження, яка виражає те, що обумовлюється даною умовою, називається наслідком умовного судження. Наприклад, у судженні "Якщо тіло нагріти, то воно розши­риться" підставою є "якщо тіло нагріти", а наслідком — "то воно розшириться".

Якщо підставу умовного судження позначити літерою А, а наслідок — літерою В, то структура цього судження буде виражена формулою: Якщо ті, то В.

Логічний сполучник "якщо... то" називається у матема­тичній логіці імплікацією, а умовне судження — імплікативним судженням. Сполучник "якщо... то" позначають зна­ком "—>". Користуючись ним, можна записати структуру умов­ного судження формулою А—>В. Читається вона: "А імплікує В", або "Якщо А, то В".

Не кожне речення, в якому наявний сполучник "якщо... то", є умовним судженням. Так, речення "Якщо вчора ми не знали, що С. буде грати за основний склад нашої футбольної команди, то сьогодні це всім відомо", хоч і має сполучник "якщо... то", не є умовним судженням, оскільки умовноно-слідкового зв'язку воно не виражає. Умовне судження може бути висловлене і без умовного сполучника "якщо... то", на­приклад: "Хто не працює, той не їсть", "Поспішиш — людей насмішиш" тощо.

У юридичному законодавстві чимало умовних суджень виражені не сполучником "якщо... то", а словами "у випад­ку", "коли" і т. д. Частка "то" логічного сполучника "якщо... то" часто випущена.

Умовні судження відображають різноманітну умовну за­лежність одних явищ від інших. Вони відображають при­чинний зв'язок між явищами, послідовність чи одночасність явищ у часі, необхідне співіснування або неможливість співіснування предметів і явищ чи їхніх ознак, зв'язок за­собів і мети тощо. Тому не можна підставу умовного суджен­ня розглядати завжди як причину, а наслідок — як дію цієї причини. Ці поняття не тотожні.

Умовне судження, як і будь-яке судження, може бути або істинним, або хибним.

Умовне судження є істинним, якщо воно правильно відоб­ражає умовну залежність одного явища від другого. Якщо між явищем, про яке йдеться в підставі умовного судження, і явищем, про котре ідеться в наслідку умовного судження, дійсно існує та умовна залежність, про яку йдеться в умовному судженні, то таке умовне судження є істинним, воно пра­вильно відображає зв'язок між явищами.

Якщо ж між явищами і дійсністю немає тієї умовної за­лежності, про яку йдеться в умовному судженні, то таке умовне судження є хибним, воно викривляє дійсність. Так, судження "Якщо тіло нагріти, то воно розшириться" є істинним, оскіль­ки умовна залежність між явищами (нагріванням тіла та властивістю тіла розширюватися), про яку йдеться у даному судженні, дійсно існує. Л судження "Якщо тіло нагріти, то його обсяг зменшиться" хибне, оскільки тут ідеться про на­явність такої умовної залежності між явищами ("нагріван­ня тіла" і "зменшення обсягу тіла"), яке насправді відсутнє.

Умовне судження є істинним або хибним, як у тому ви­падку, коли в ньому йдеться про явища, існуючі в дійсності, так і в тому випадку, коли в ньому ідеться про явища, існу­вання яких можливе в майбутньому, а також таких, про котрі ми знаємо, що вони не існують і не будуть існувати. Наприк­лад, умовне судження "Якби наша Земля не мала атмосфери, то життя на ній було б неможливе" істинне, воно правильно установлює наявність умовної залежності між існуванням атмосфери і життя на Землі.

У математичній логіці істинність і хибність імплікації А—>В визначається істинністю або хибністю простих суджень, що складають імплікативне судження: підстави і наслідки (А і В). Імплікативне судження хибне тільки тоді, коли підста­ва (А) істинна, а наслідок (В) — хибний. В усіх останніх ви­падках, а саме: коли підстава істинна і наслідок істинний; підстава хибна, а наслідок істинний; підстава хибна і наслідок хибний — імплікація А—>В істинна

Таблиця істинності імплікативних суджень має такий вигляд:

А	В	А—>В
і	і	і
і	X	X
X	і	і
X	X	і

Умовні судження бувають виділяючі та невиділяючі. Нами розглянуто умовні невиділяючі судження. З'ясуємо тепер, що таке умовні виділяючі судження, або, як їх називають, су­дження еквівалентності.

Виділяючим умовним судженням (судженням еквівален­тності) називається таке умовне судження, обидві частини якого можуть бути як підставою, так і наслідком.

Наприклад: "Якщо частини предмета є частинами одного й того ж предмета, то рельєф окремих частин збігається". Якщо наслідок цього судження зробити підставою, а підста­ву — наслідком, то судження лишається істинним": "Якщо рельєф окремих частин збігається, то ці частини є частинами одного й того ж предмета". Зміст судження не змінився.

Таким чином, умовне судження буде виділяючим, якщо при перетворенні судження "Якщо .А, то В" у судження "Якщо В, то А" воно залишається істинним.

Структуру виділяючого умовного судження можна запи­сати так: А~В.

Виділяюче умовне судження істинне тільки у двох ви­падках, а саме: коли підстава і наслідок істинні і коли підстава й наслідок хибні. У двох останніх випадках, коли підстава істинна, а наслідок хибний і коли підстава хибна, а наслідок істинний, виділяюче умовне судження хибне.

Наведемо таблицю істинності виділяючих умовних су­джень:

А	В	А~ В
і	і	і
і	х	х
х	і	х
х	х	і

5.2. Єднальні (кон'юнктивні) судження

Єднальним (кон'юнктивним) судженням називається судження, суб'єкту якого належать усі перелічені преди­кати.

Єднальні судження утворюються із простих за допомо­гою сполучника "і". Позначається цей сполучник знаком л. Приклади кон'юнктивних суджень: "Ухвала суду має бути законною і обґрунтованою", "Об'єктом розбою є як особиста власність, так і життя, і здоров'я громадян" і т. д.

Структуру кон'юнктивного судження записують у вигляді формули S є Р₁ і Р₂ і Р₃, або А В.

Єднальне (кон'юнктивне) судження виражає знання про те, що предмету думки належить не якась одна, а група ознак, перелічених предикатами, до того ж названі ознаки нале­жать предмету думки одночасно. Так, об'єктом розбою є не тільки особиста власність, а й життя і здоров'я потерпілого у той же самий час.

Кон'юнктивне судження, як судження складне, є істин­ним лише у тому випадку, коли істинні всі судження, що його складають, і хибпе тоді, коли є хибним бодай одне із похідних суджень.

Запишемо це у вигляді таблиці:

А	В	АВ
і	і	і
і	X	X
X	і	X
X	X	X

Тут А і В — прості, похідні судження, а A В — складне кон'юнктивне судження, утворене з двох простих (А і В) за допомогою єднального (коп'юнктивного) сполучника "і" ().

Отже, складне кон'юнктивпе судження (А Б) істинне лише у першому ряді, коли А і Б істинні. В усіх інших трьох випадках, а саме: коли 1) А істинне, а Б хибне; 2) А хибне, а Б істинне і 3) коли і А і Б хибні, складне судження (А Б) хибне.

У юридичному законодавстві і правовій науці кон'юнктивні судження досить часто виражаються не тільки сполуч­ником "і", а й іншими сполучниками і сполучними словами, такими як "але", "а", "а також", через кому тощо.