Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності
| Вид материала | Документы |
- Самарський інститут бізнесу та управління центр розвитку освіти, науки та інновацій, 46.93kb.
- Самарський інститут бізнесу та управління вища школа менеджменту центр розвитку освіти,, 48.35kb.
- Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2382.48kb.
- Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2826.09kb.
- Інформаційний лист Кримський інститут бізнесу та Університет економіки та управління, 33.12kb.
- Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки, 3640.99kb.
- Кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій, 2767.5kb.
- Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3379.13kb.
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.
- Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3659.85kb.
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ РЕГІОНУ ЯК СКЛАДОВА СОЦІАЛЬНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ ЕКОНОМІКИ
Сучасна економіка України знаходиться у стані трансформації, а соціально-економічні результати її здійснення не в повній мірі відповідають очікуванням та інтеграції в розвинені країни. Підтвердженням неефективності чинної економічної моделі є низький рівень конкурентоспроможності економіки України. Так за розрахунками Всесвітнього економічного форуму (WEF) Україна посідає 82 місце зі 142 країн [6], а за рейтингом Міжнародного інституту розвитку управління (IMD) – 57 місце серед 59 країн [7].
Згідно методиці Всесвітнього економічного форуму до показників конкурентоспроможності держав належать: якість інституцій, інфраструктура, макроекономічна стабільність, здоров’я та середня освіта, вища освіта та професійна підготовка, ефективність ринку товарів та послуг, ефективність ринку праці, розвиненість фінансового ринку, рівень технологічного розвитку, розмір ринку, рівень розвитку бізнесу, інновації [6]. Найнижчий рейтинг серед компонентами спостерігається відносно якості інституцій, де Україна посідаючи 131 місце з 142 можливих та ефективності ринку товарів та послуг (129 місце). Це свідчить про невірну спрямованість та неефективну діяльність інституцій в Україні, що визначається на економічній ситуації в країні та потребує пошуку шляхів щодо її виправлення.
Серед топ-10 країн за рейтингом Всесвітнього економічного форуму переважна більшість – це країни з соціально орієнтованою ринковою економікою, яка є базисом загального добробуту переважної більшості населення цих країни. Забезпечення функціонування такої економічної моделі в України є чинником підвищення рівня її конкурентоспроможності, що обумовлює актуальність дослідження механізмів та напрямків їх впровадження на державному та регіональному рівнях.
Мета статті – визначення та обґрунтування управлінських рішень щодо забезпечення соціальної орієнтації економіки регіонів, як фактору підвищення їх конкурентоспроможності.
Напрямки та механізми забезпечення соціальної орієнтації економіки на державному рівні досить широко досліджуються вітчизняними та іноземними фахівцями. Одночасно з цим, засади соціальної орієнтації економіки України на регіональному рівні є недостатньо опрацьованими, а позитивний потенціал регіональних можливостей не використовується в повному обсязі. Невизначеність напрямків забезпечення та управлінських механізмів впровадження соціальної орієнтації економіки на регіональному рівні, негативно впливає на основні складові конкурентоспроможності регіону, що в кінцевому підсумку формує й низьку конкурентоспроможність всієї країни.
Сутність соціальної орієнтації економіки полягає в гармонійній комбінації ринкового господарства з соціальною захищеністю та забезпеченням. Серед загальних характеристик соціально орієнтованої економічної системи треба відокремити [1; 2]:
забезпечення свободи діяльності господарюючих суб’єктів на засадах підтримки конкуренції та протидії монополістичній діяльності;
заохочення малого та середнього бізнесу;
розвиток стійкого та заможного середнього класу, як найчисельнішої верстви населення;
спрямованість соціальної політики на захист тих, хто не може забезпечити собі гідне існування (інваліди, пенсіонери, безробітні), а також перерозподіл доходів в середині суспільства з метою усунення різких перекосів в розподілі, тобто надання і здійснення соціальних гарантів щодо забезпечення матеріальних та духовних умов на мінімальному рівні ;
спрямованість екологічної політики на збереження та підтримку навколишнього середовища;
спрямованість економічної політики на зростання загального блага та усунення структурних зсувів шляхом вирівнювання кон’юнктурних коливань та орієнтації на такі макроекономічні цілі, як стабільна грошова одиниця, повна зайнятість та рівновага платіжного балансу;
зниження рівня відчуження праці від робітників.
В певній мірі всі з наведених характеристик в різній мірі мають потенціал для реалізації на регіональному рівні. Але ключовим методологічним питанням забезпечення соціальної орієнтації економіки є формування значного прошарку середнього класу за рахунок забезпечення широких верств населення можливістю володіти засобами виробництва. Як зазначають німецькі науковці [3] «відсутність власності у значної більшості людей означає само по собі надмірно тяжке порушення суспільного порядку, навіть загрозу його існуванню». В якості загального теоретико-методологічного базису О. фон Нелль-Бройнингом пропонується перерозподіл створеного в економіці продукт, таким чином щоб перевести працюючих на підприємствах людей з відносин чисто найманої праці у відносини співпраці. При дослідженні проблеми щодо норми накопичення, для проведення аналізу необхідно приймати лише норму чистих інвестицій. Наприклад, якщо темпи росту економіки протягом десятиріччя дорівнюють 5% в рік, та половина залишається у формі накопичення серед працюючих за наймом, то вже через 10 років майже п’ята частина (19,3%) сукупного майнового блага буде зосереджена прямо або опосередковано в формі майна працюючого населення [3]. Регіональний потенціал використання такої економічної логіки надзвичайно слабко використовується в регіонах України.
Формування широкого прошарку економічно самостійного населення є ключовим фактором розвитку активного громадського суспільства, кількість та якість якого є запорукою підвищення якості діяльності інституцій, а також зниження рівня корупції. Одночасно багаточисельний середній клас підвищує ефективність ринку товарів та послуг за рахунок формування додаткового попиту.
До основних суб’єктів, які мають управлінські можливості щодо вирішення цих питань на регіональному рівні належать місцеві державні адміністрації, до повноважень яких згідно Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (ст.13) [5] належить вирішення питань щодо соціально-економічного розвитку відповідних територій, головних сфер господарювання та соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати. Іншими ключовими суб’єктами забезпечення соціальної орієнтації економіки є регіональний бізнес та місцева громада.
В якості одної доцільних форм поєднання інтересів визначених суб’єктів забезпечення соціальної орієнтації економіки регіону, в тому числі через накопичення власності у трудового населення, є створення концесій. Для цього вже існує певна нормативна база у вигляді Закону України про «Про концесії» [4]. Згідно нього під концесією розуміється надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику. В якості концесіонера виступає бізнес, в якості концесієдавеця – органи місцевого самоврядування. Безпосередньо місцева громада є споживачем товарів та послуг, створених в межах діяльності концесій, та може приймати участь в концесії, як покупець цільових облігацій муніципального займу, які емітовані безпосередньо для реалізації цілей створеної концесії. Або, у разі якщо для реалізації концесійного договору, було створено відкрите акціонерне товариство, як покупці відповідних акцій. Пріоритетне право викупу таких акцій потрібно надати трудовому населенню регіону, яке не має значної власності у формі засобів виробництва.
Актуальним напрямком використання концесій є забезпечення діяльності житлово-комунального господарства, за рахунок створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) та керуючих компаній з надання комунальних послуг замість існуючих комунальних житло-експлуатаційних об’єднань. В цьому разі якщо керуючи компанії створюються на концесійних засадах, то мешканці квартир – з одного боку виступають як споживачі комунальних послуг, а з іншого, як співвласник організації яка надає ці послуги, або є їх оператором.
Розглянутий механізм забезпечення соціальної орієнтації економіки доцільно використовувати на рівні держави та регіону.
Зв’язок між конкурентоспроможністю та соціальною орієнтацією економіки визначається взаємовпливом. Соціальна орієнтація економіки впливає на конкурентоспроможність, а та в свою чергу має позитивний вплив на потенціал розвитку соціальної орієнтованої моделі господарювання, через підвищення темпів економічного зростання.
Висновки. Сучасний низький рівень конкурентоспроможності України потребує удосконалення національної соціально-економічної моделі господарювання та підвищення використання регіональних ресурсів для її соціально-орієнтованої трансформації.
Соціально орієнтація економіки на регіональному рівні дає можливість консолідувати зусилля влади, бізнесу та місцевої громади на забезпечення сталого розвитку регіону. Впровадження дієвої моделі соціально-орієнтованого регіонального господарства позитивно впливає на ключові елементи низької конкурентоспроможності країни, тому її можна розглядати, як фактор підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів та країни.
Список джерел
1. Базылев. Н. Социально-ориентированная рыночная экономика и её эволюция / Н. Базылев // Эковест. – 2003. – №2. – С. 288-313.
2. Гришкін В.О. Соціалізація економіки України: теорія, методологія, перспективи: моногр / В.О. Гришкін. – Дніпропетровськ: Пороги, 2005. – 498 с.
3. Социальное рыночное хазяйство. Теория и этика экономического порядка в России и Германии. /Сборн. науч. труд. под ред. В. Автономова, П. Козловски: Экономическая школа, 1999. – 364 с.
4. Про концесії. Закон України № 997-XIV вiд 16.07.1999 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 33. – С.79.
5. Про місцеві державні адміністрації. Закон України № 586-XIV від 09.04.1999 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 18 – С.3.
6. Shcwab K. The global competitiveness 2011-2012 / K. Shcwab. – Geneva: WEF,2011. – 528 p.
7. The world competitiveness scoreboard 2011. – IMD, 2011. – P 19. [mode of access]. – rg/research/publications/wcy/World-Competitiveness-Yearbook-Results/#/wcy-2010-ran kings/
Глова Ірина Василівна
Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк
glova_i@ukr.net
МОТИВАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ЯК ЧИННИК КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
Сьогодні конкурентоспроможність держави визначається ефективністю та якістю державного управління, що, водночас, залежить від високого професійного рівня роботи державної служби. Головною ж складовою успіху будь-якого управління є визнання людей основним джерелом ефективного розвитку організації, що підсилює увагу науковців і практиків до проблеми мотивації професійної діяльності загалом й у системі державної служби зокрема.
Проблемі мотивації присвячено доробки багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених (С. Л. Рубінштейн, В. І. Ковальов, Є. П. Ільїн, О. М. Леонтьєв, В. К. Вілюнас, Д. М. Узнадзе, В. М. Мясищев, Б. Ф. Ломов, С. Г. Москвічов, В. Г. Асєєв, Дж. Аткінсон, Э. Мэйо, Ф. Тейлор, А. Маслоу, К. Альдерфер, Ф. Герцберг, Ж. Нюттен, Дж. С. Адамс, Г. У. Олпорт, Д. МакГрегор, К. Р. Роджерс тощо). Не залишились поза увагою науковців і питання мотивації професійної діяльності державних службовців (В. Д. Бондар, Н. Т. Гончарук, Т. І. Пахомова, М. В. Кравченко, Г. Сурай, А. Лобанова, Н. Р. Нижник тощо) [1; 2; 3].
Створення дієвого механізму розвитку професійної мотивації в системі державної служби передбачає вивчення мотиваційної сфери кожного працівника, виявлення мотиваційних факторів, що здійснюють домінуючий вплив на задоволеність/незадоволеність держслужбовців роботою та пошук шляхів задоволення актуальних потреб, мотивів та цілей працівників.
З метою виявлення мотиваційних факторів, які є найбільш значущими для держслужбовців та здійснюють домінуючий вплив на ефективність їх професійної діяльності нами було проведене емпіричне дослідження на базі Волинського обласного центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій. Респондентами виступили 88 працівників органів виконавчої влади області.
Досліджуваним пропонувалось проранжувати за мірою значущості особисто для кожного 15 тверджень (мотиваційних факторів) опитувальника, присвоюючи найважливішому мотиву ранг 1, а найменш важливому – 15 [4]. Статистична обробка отриманих даних дала можливість виявити ієрархію мотивів професійної діяльності у системі державної служби.
Найбільш значущим мотивом професійної діяльності держслужбовців є можливість застосовувати свої знання та здібності, а також те, щоб робота, яка ними виконується, була цікавою й різноплановою. Четверту та п’яту сходинку рейтингу посідають мотиви можливості самостійно вирішувати, як виконувати роботу й можливості брати участь у прийнятті рішень. Достатньо значущими в професійній діяльності для опитуваних є міжособистісні стосунки та чітко визначені обов’язки. Середні сходинки рейтингу відповідають мотивам відсутності важкої фізичної праці та задоволенню потреби у безпеці. Низьке мотиваційне значення мають мотиви оплати праці та кар’єрного росту. Найменш мотивуючими у професійній діяльності виявились мотиви відсутності надмірного контролю, виконання роботи, за яку не платять, та турботи з боку керівництва.
Результати проведеного дослідження дали також змогу встановити міру значущості того чи іншого мотиваційного фактора для респондентів залежно від їх віку, стажу їх професійної діяльності на державній службі та гендерних відмінностей.
Виявилось, що для усіх без винятку досліджуваних найбільш значущими мотивами професійної діяльності є можливість застосувати в роботі знання і здібності та можливість вирішувати, як виконувати роботу. Щодо мотиву безпеки, то міра його значущості збільшується із збільшенням віку держслужбовців. Водночас, найбільш значущим цей мотив є для досліджуваних зі стажем роботи від 10 до 15 років. Встановлено також, що із збільшенням віку респондентів збільшується міра їх потреби в різноплановості роботи й зменшується міра значущості мотиву наявності часу на задоволення інших інтересів. Фактор оплати праці найбільш значущим виявився для опитуваних віком від 20 до 30 років, а найменш значущим – від 40 до 50.
Дослідження показало, що кар’єрний ріст для держслужбовців втрачає свою актуальність із збільшенням їх віку та стажу роботи. Мотиви відсутності надмірного контролю за професійною діяльністю та дружелюбні колеги найбільш значущими є для респондентів зі стажем роботи від 10 до 15 років. Для держслужбовців з п’ятирічним стажем роботи таким мотивом є чітко визначені обов’язки. Цікава робота найбільш значущою є для досліджуваних зі стажем роботи від 1 до 15 років, а у респондентів зі стажем роботи від 15 до 30 років міра значущості цього мотиву різко знижується.
Щодо гендерного аспекту значущості мотиваційних факторів для респондентів, то, як жінки, так і чоловіки, мають однакову міру потреби в можливостях застосовувати знання і здібності, можливостях вирішувати, як виконувати роботу, у різноплановій роботі, дружелюбних колегах, виконанні роботи, за яку не платять, турботі з боку керівництва.
Водночас, результати дослідження показують, що чоловікам більшою мірою властиве прагнення брати участь у прийнятті рішень щодо роботи, а жінкам – прагнення до кар’єрного росту. Якщо для жінок фактор оплати праці є чи не найважливішим, то для чоловіків – малозначущим.
Отже, проведене дослідження підтверджує, що основою ефективності державного управління є мотивація професійної діяльності держслужбовців. Вивчення актуальних потреб персоналу, мотивів, які є значущими для кожного працівника і спонукають працювати його з повною віддачею, розробка шляхів їх задоволення безперечно сприятимуть підвищенню ефективності діяльності кожного державного службовця та державної служби загалом.
Література:
- Кравченко О. М. Мотиваційна складова впливу на ефективність державного управління / О. М. Кравченко // Економіка та держава, 2009. ― № 7. ― С. 100-103.
- Логунова М. М. Соціально-психологічні аспекти управлінської діяльності / М. М. Логунова. ― Київ: Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2006. – 37с.
- Пахомова Т. І. Мотивація як фактор управління персоналом у системі державної служби // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. у 2-х ч. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. – Вип. 2 (29). – Ч 2. – С. 53-258
- Удальцова М. В., Аверченко Л. К. Социология и психология управления: Учебное пособие. Серия «Учебники и учебные пособия». – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2001. – 320 с.
Журко Ганна Вікторівна, Школяренко Ольга Олександрівна
Красноармійський індустріальний інститут ДонНТУ
м. Красноармійськ
ВИЗНАЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
(на прикладі Красноармійського району)
Розглянуто доцільність використання SWOT-аналізу при оцінці конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств. Застосовано запропонований метод на прикладі аграрних формувань Красноармійського району.
Ключові слова: конкурентоспроможність, SWOT-аналіз, сільськогосподарські підприємства.
Актуальність теми. В країні проводяться глибокі перетворення агропромислового комплексу, продовжується реалізація основних напрямів аграрної реформи. Україна має всі можливості для розвитку сільського господарства та виходу на світовий ринок сільськогосподарських товарів. Але щоб можна було експортувати стратегічно важливу сировину за кордон, необхідно спочатку задовольнити власні потреби. Для цього потрібно активно розвивати сільськогосподарські підприємства за рахунок інтенсифікації виробництва та подальшого розвитку інфраструктури аграрного ринку виробництва валової продукції сільського господарства. Тільки тоді можна ефективно протистояти конкуренції з боку розвинутих країн.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання, пов'язані з дослідженням різних аспектів конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств, знайшли відображення в багатьох наукових працях. Питання підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції розкриваються в працях таких науковців: Веретинський О.А., Заюкова М.С. [1], Костецька Н.І., Хопчан М.І. [2], Пархоменко Н.О.[3], Сорока Л.М.[4].
Метою даного дослідження є проведення SWOT-аналізу та розробка стратегій подальшого розвитку сільськогосподарських підприємств Красноармійського району Донецької області.
Основний виклад матеріалу. Важливим аспектом стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств у ринковій економіці є створення умов для випуску продукції, яка має конкурентні переваги на внутрішньому та зовнішньому ринках, тому що кінцева ціль підприємств сільського господарства – перемога на конкурентному ринку і, як наслідок, отримання прибутку. При цьому утримати перемогу - це більш складно, ніж її досягти. Виходячи з цього, стратегія розвитку сільськогосподарських підприємств має включати заходи спрямовані як на випуск конкурентоспроможної продукції, так і на утримання досягнутого рівня конкурентоспроможності. Усе це не можливе без певних зусиль підприємств з вивчення конкурентного середовища. Під конкурентоспроможністю треба розглядати не певний показник, який має кількісний вимір, а стратегію розвитку підприємства, яка містить комплекс маркетингових заходів та прийомів менеджменту.
Одним з інструментів стратегічного управління, який дозволяє побудувати стратегію поведінки підприємства в ринковому середовищі є SWOT-аналіз. SWOT-аналіз дозволяє визначити негативні й позитивні фактори, що впливають на діяльність підприємства як із зовні, так і з середини, допомагає правильно оцінити можливості.
SWOT-аналіз в порівнянні з іншими методами має певні переваги. По-перше, це систематизація знань про внутрішні та зовнішні фактори, що впливають на процес стратегічного планування; по-друге, це можливість визначити конкурентні переваги підприємства та сформувати стратегічні пріоритети; по-третє, це можливість періодично проводити діагностику ринку та ресурсів підприємства.
Якісно виконаний SWOT-аналіз дає можливість виявити максимальну кількість проблем на підприємствах. Ці проблеми беруть за основу для розробки стратегії підприємств [4].
Аналіз зовнішнього середовища досліджуваних сільськогосподарських підприємств Красноармійського району є важливим і, водночас, складним процесом в умовах обмеженого доступу до необхідної інформації. Таки чином, дослідження сільського господарства Красноармійського району дало змогу виявити, що на діяльність підприємств впливають фактори, які можна розглядати як зовнішні можливості для цих підприємств, і фактори, які створюють зовнішні загрози, негативний вплив яких необхідно знешкоджувати.
Проведений SWOT-аналіз сільськогосподарських підприємств, розміщених у Красноармійському районі, дав змогу визначити сильні та слабкі сторони, а також можливості та загрози, пов’язані із подальшою діяльністю саме цих підприємств. Результати SWOT-аналізу зведено у матриці, які дають змогу встановити взаємозв’язки між досліджуваними факторами і прийняти адекватні рішення (таблиця 1).
Розширена SWOT-матриця сільськогосподарських підприємств Красноармійського району
| | Можливості | Загрози |
| |
|
|
| Сильні сторони | | |
добра система контролю якості. |
продукцію порівняно з конкурентами. |
маркетингу та розробляти відповідні рекламні заходи, які б наголошували на високій якості продукції. |
| Слабкі сторони | | |
|
|
|
На основі проведеного SWOT-аналізу виявлено основні причини, що негативно впливають на діяльність сільськогосподарських підприємств й запропоновано альтернативні рішення, спрямовані на їхнє усунення і підвищення конкурентоспроможності цих підприємств у процесі формування стратегії.
Для підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств Красноармійського району необхідно розробляти заходи, спрямовані на забезпечення виробництву продукції, яка б відповідала запитам споживачів і була конкурентоспроможною на ринку.
Висновки з проведеного дослідження. За допомогою SWOT-аналізу визначено зовнішні можливості та загрози і сильні та слабкі сторони підприємств, на основі яких розроблено стратегічні напрямки та підсумковий перелік заходів, що є надзвичайно важливим у процесі формування стратегії сільськогосподарськиї підприємств. Реалізація SWOT-аналізу на практиці дасть змогу перетворити власні слабкі сторони в сильні та усунути зовнішні загрози за рахунок наявних можливостей.
Література:
- Вертинський О.А., Заюкова М.С. Основні організаційно-економічні передумови забезпечення конкурентоспроможності виробництва рослинницької і тваринницької продукції// Економіка АПК. – 2009. – №1. – с.38–44.
- Костецька Н.І., Хопчан М.І., Використання SWOT-аналізу при формуванні стратегії хлібопекарських підприємств// Сталий розвиток економіки. – 2011. - №1. – с.214-219.
- Пархоменко Н.О. Принципи управління персоналом сільськогосподарських підприємств (на прикладі Луганської області)//Схід. – 2009. - №9. – с.67-73.
- Сорока Л.М. Визначення конкурентоспроможності молокопереробних підприємств за допомогою SWOT-аналізу. – Режим доступу: rg/soroka-lm-viznachennya-konkurentospromozhnosti-molokopererobnih-pidpriemstv-za-dopomogoyu-swot-analizu
Ковтун Олег Іванович
Львівська комерційна академія, м. Львів
okovtunsr@gmail.com