Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності
| Вид материала | Документы |
- Самарський інститут бізнесу та управління центр розвитку освіти, науки та інновацій, 46.93kb.
- Самарський інститут бізнесу та управління вища школа менеджменту центр розвитку освіти,, 48.35kb.
- Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2382.48kb.
- Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2826.09kb.
- Інформаційний лист Кримський інститут бізнесу та Університет економіки та управління, 33.12kb.
- Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки, 3640.99kb.
- Кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій, 2767.5kb.
- Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3379.13kb.
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.
- Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3659.85kb.
НАЦІОНАЛЬНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ, ЯК ВПРОВАДЖЕННЯ КОМПЛЕКСНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ
У сучасних умовах ринкової економіки в Україні велика увага приділяється проблемам якості. Вагома конкурентна боротьба обумовила розробку програм підвищення якості. У зв’язку з цим актуальність статті полягає в розгляді необхідності впровадження комплексної системи управління якістю продукції на підприємствах, обсяг випуску продукції яких зростає, внаслідок чого постає необхідність в розширенні географії реалізації продукції та більш ефективної системи контролю якості продукції. Багато фірм-виробників мають системи якості, що відповідають міжнародним стандартам. Успішна реалізація якісного продукту споживачеві є головним джерелом існування будь-якого підприємства.
Якість є першочерговим завданням в умовах ринкової економіки, де відбулися справжні революції в цій області. Саме за допомогою сучасних методів менеджменту якості передові закордонні фірми домоглися лідируючих позицій на різних ринках.
Українські підприємства поки ще мають відставання в області застосування сучасних методів менеджменту якості. Тим часом підвищення якості несе колосальні можливості. Однак підвищення якості неможливо без зміни відносини до якості на всіх рівнях. Заклики до підвищення якості не можуть бути реалізовані, якщо керівники різних рівнів не стануть відноситися до якості як способу життя.
Між якістю й ефективністю виробництва існує прямий зв'язок. Підвищення якості сприяє підвищенню ефективності виробництва, приводячи до зниження витрат і підвищенню частки ринку.
Питанням управління якістю присвячено багато досліджень учених різних країн, накопичений значний досвід в області менеджменту якості.
Великий внесок у розробку застосовуваних в цей час систем управління якістю внесли російські вчені А.М.Довжин, В.С. Мхитарян, В.И. Сиськов, закордонні вчені Б.Бергман, Л.Ноулер, А.Фейгенбаум.
Поняття якості продукту з позицій його відповідності вимогам споживача започаткувалося саме в умовах ринкової економіки. Ідея такого підходу до визначення якості продукції належить голландському вченому Дж. Ван Етингеру. Ним розроблена спеціальна галузь науки кваліметрія – наука про показники виміру та квантифікації якості.
Ф.Кросбі, що є одним із провідних консультантів з якості зі світом ім’ям, звернув увагу на важливість системи заохочення. Визнання заслуг співробітників та їхнє стимулювання до досягнення високих результатів є складовою частиною сучасного менеджменту якості.
Джерелом і загального менеджменту, і менеджменту якості є система Ф.У.Тейлора, що включала поняття верхньої й нижньої меж якості, поля допуску, вводила такі вимірювальні інструменти, як шаблони та калібри, а також обґрунтовувала необхідність незалежної посади інспектора з якості, різноманітну систему штрафів для «бракоробів», форм і методів впливу на якості продукції.
Однак, недостатня увага приділялася проблемам впровадження систем якості на підприємствах, способам їхньої адаптації. Дана область стала аналізуватися порівняно недавно, такими дослідниками в області якості як М.Г.Кругловим, В.Д.Мацута, К.М.Рахліним, М.З. Світкіним, Л.Е.Скрипко й іншими.
На початку XXI століття переважна більшість фірм-виробників мають системи якості, що відповідають міжнародним стандартам, адже, саме успішна реалізація якісного продукту споживачеві є головним джерелом існування будь-якого підприємства. Брак, що є її протилежністю, може виникнути на будь-якому підприємстві. Але в будь-якому випадку витрати на брак також необхідно аналізувати. Вміло організований аналіз витрат на якість і витрат браку може стати джерелом значної економії для підприємства, а також може підвищити імідж підприємства в очах потенційних клієнтів.
Щоб застосувати комплексну систему якості на підприємствах, наприклад, машинобудівельної сфери, необхідно даний процес розділити на етапи.
Етап 1. Підготовка. Варто сформувати керівний комітет і робочу групу. У керівний комітет необхідно включити представника керівництва і вищих керівників організації. У робочу групу повинні входити ті співробітники організації, що будуть займатися документуванням різних процесів і модернізацією різних елементів системи якості; це повинні бути особи, відповідальні за подібні процеси.
Етап 2. Навчання персоналу. Необхідно організувати навчання для співробітників, що беруть участь у розробці СМЯ (система менеджменту якості). Навчання управлінню якістю в організації повинне починатися з вищого керівництва, оскільки саме воно приймає стратегічне рішення про необхідність розробки СМЯ. Найбільший ефект досягається, якщо навчання проходить перевірку зверху вниз: керівники підприємства – керівники структурних підрозділів – співробітники.
Етап 3. Визначення цілей. На цьому етапі визначаються стратегія і цілі в області якості на основі аналізу місії організації (філософії її існування, стратегічної мети, принципового призначення, у силу яких вона відрізняється від інших організацій і в рамках яких визначає характер своїх дій) і бачення (яке можна визначити як інтегральне представлення вищого керівництва про стан і можливість бізнесу стосовно до довгострокової діяльності організації).
Етап 4. Самооцінка в організації. Варто використовувати діагностичну самооцінку (критичний самоаналіз) разом з бенчмаркінгом (порівняння з іншими) як необхідний інструмент управління. При цьому основну увагу рекомендується звертати на пошук причин недоліків і прорахунків у роботі.
Необхідно критично проаналізувати діючи процеси і процедури незалежно від того, документовані вони чи ні, а також сформовану діяльність в області якості, і порівняти результати з вимогами ICO 9001. Мабуть, головне тут – оцінити процес поліпшення роботи, як основну характеристику ефективності СМЯ.
Етап 5. Реалізація процесного підходу починається з ідентифікації процесів.
Етап 6. Розробка плану усунення невідповідностей. Необхідно визначити дії і ресурси, які потрібні для усунення невідповідностей, виявлених на етапі 4. Встановити відповідальність і розробити календарний план виконання необхідних робіт.
Етап 7. Упровадження системи менеджменту якості.
При впровадженні комплексної системи управління якістю на підприємствах не обійтися без помилок, що є цілком природним явищем. Проте існує ряд типових помилок при створенні і впровадженні системи якості, яких можна запобігти. Розглянемо декілька з них:
1. Огородження генерального директора від прийняття рішень по системі якості (СЯ). Створення СЯ як автономно діючого аналогу «старої» системи управління якістю підприємства без перегляду всієї системи управління підприємством. Нерозуміння принципової новизни СЯ – як системи якісного менеджменту (ефективного управління) підприємством.
2. Призначення на посаду «відповідального представника керівництва в області якості» не з числа вищого керівництва (начальника ВТК, служби стандартизації і т.п.) чи покладання цих обов’язків на діючих заступників директора (головного інженера, зам. По виробництву, комерційного директора і т.п.). Їхнє завантаження і спосіб мислення ніколи не дозволять реально зайнятися СЯ не тільки їм самим, але й іншими співробітникам підприємства.
3. Не використання всього комплексу стандартів ICO серій 9000, 10000, в області СЯ, розробки і виробництва продукції а також відповідної науково-методичної літератури.
4. Не проведення на етапі розробки СЯ навчання всіх керівників підприємства, служб і підрозділів по СЯ, у тому числі в сторонніх Навчальних центрах систем сертифікації. Направлення на навчання тільки внутрішніх аудиторів і рядових співробітників служби якості. Нерегулярність і не загальне охоплення внутрішнього навчання. Формальне навчання, без здачі об’єктивних іспитів фахівцями всіх рівнів.
5. Відрив процесу розробки документів СЯ від реальної виробничої діяльності.
6. Неефективні процедури розробки, оформлення (без застосування ЕОМ) і внесення змін у документи СЯ, що приводять до консерватизму, не актуальності документів СЯ («потрійному стандарту – думаємо одне, пишемо інше, а робимо третє»). Надання права на внесення змін у документи СЯ винятково відділу якості.
7. Не застосування навіть найпростіших статистичних методів.
Таким чином, у статті нами було наведено ряд рекомендацій по створенню дієвої комплексної системи управління якістю на підприємствах, зокрема машинобудівельної сфери. Для того, щоб підвищити національну конкурентоспроможність необхідно впровадження даної системи, яке позволить вийти підприємствам на якісно новий рівень обслуговування споживачів, що позитивно відзначиться на іміджу та підвищить прибутковість.
Маймескул Діана Ігорівна
Одеський державний економічний університет, м. Одеса
e-mail: diana020192@inbox.ru
МЕНЕДЖМЕНТ ЯКОСТІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
XXI століття характеризується посиленням інтеграційних процесів, що сприяє розвитку зовнішньоторговельних операцій. Для того, аби бути конкурентоспроможними на міжнародному ринку, вітчизняним підприємствам доводиться більше уваги приділяти якості товарів та надавати пріоритет міжнародним стандартам. Проте, на даний момент конкурентоспроможність національних виробників залежить не лише від якості кінцевого продукту, але і від якості всіх процесів управління та виробництва. Тому актуальним вважається питання щодо запровадження менеджменту якості на підприємствах як ефективної моделі методів управління якістю в усіх сферах діяльності — від досліджень до післяпродажного обслуговування — за участі керівництва та співробітників усіх рівнів та за умов раціонального використання технічних можливостей.
Згідно ДСТУ ISO 9000:2007 «Управління якістю – скоординовані дії щодо спрямування і контролювання діяльності організації стосовно якості». При цьому під організацією розуміється група людей з певним розподілом відповідальності, повноважень і взаємовідносин, а також різноманітні засоби (приклад організації – підприємство, фірма тощо) [4,329]. Існує також новий загальноорганізаційний метод безперервного підвищення якості всіх організаційних процесів, виробництва та сервісу, котрий отримав назву Total Quality Management (TQM) або загальне управління якістю. Головна ідея TQM полягає в тому, що підприємство повинно працювати не тільки над якістю продукції, а й над якістю організації роботи в компанії, включаючи роботу персоналу. Проте необхідно враховувати різницю між стандартами ІSО серії 9000 і концепцією ТQМ, котра наведена дослідниками Бабіч С.С. та Домбровською О.П. [1] Основна відмінність ТQМ від стандартів ІSО серії 9000 полягає в тому, що ТQМ є вершиною сучасних методів управління якістю і орієнтована на підвищення якості виробів, коли вже є певний досягнутий рівень, а впровадження стандартів ІSО серії 9000 швидше спрямоване на зниження вірогідності зробити що-небудь неправильно. Інші відмінності даних категорій наведені в таблиці 1.
Таблиця 1
Відмінності між стандартами ІSО серії 9000 і концепцією ТQМ
| ІSО 9000 | ТQМ |
| Немає необхідності фокуса на певного споживача | Фокус на певного споживача |
| Не інтегровано в корпоративну стратегію | Інтегрована стратегія компанії |
| Фокус на технічні системи і процедури | Фокус на філософію, концепції, інструменти і методологію |
| Залучення всіх співробітників не обов’язкова | Підкреслює необхідність залучення всіх співробітників |
| Не фокусує на безперервному поліпшенні | Безперервне поліпшення і ТQМ є синонімами, внаслідок чого ТQМ уявляється мандрівкою в якість, яка ніколи не закінчується |
| Відповідальність за якість має бути визначена і документально оформлена, але часто вона покладається на відповідні підрозділи, наприклад, відділ якості | Кожен співробітник відповідальний за якість |
| Можливість фокуса на підрозділи | Організація всіх підрозділів, функцій і рівнів |
| В основному статичний | Передбачає зміну процесу і культури |
Тим не менш дані категорії управління якістю мають певні проблеми запровадження на українських підприємствах, адже ситуація, в якій опинилися вітчизняні організації, радикально відрізняється від тієї, що була характерною для американських і західноєвропейських підприємств, коли вони почали освоювати стандарти ISO серії 9000 і принципи TQM. Менеджмент для західних підприємств - природний елемент їхньої організаційної культури. Головна ж проблема, з якою зіштовхуються вітчизняні підприємства, що розробляють системи управління якістю (СУЯ) за стандартами ISO серії 9000 і принципами TQM, - необхідність суміщення різноманітних аспектів діяльності підприємства. Відсутність системи підтримки та обміну досвідом між підприємствами, котрі почали застосовувати сучасні методи підвищення якості, також являється проблемою розвитку вітчизняної системи управління якістю.
Більш конкретні проблеми ефективного впровадження менеджменту якості на вітчизняних підприємствах аналізовані Дорошенко Н. А. З одного боку спостерігається відсутність необхідних знань підприємств у сфері управління якістю. На підприємствах не проводять роз’яснювальних робіт, немає системи підготовки фахівців, що призводить до неправильного ранжування цілей керівництвом: прибуток, витрати, якість. З іншого боку, деякі підприємства намагаються інтерпретувати систему менеджменту якості TQM якнайзручніше для себе. Тобто вибирають ті елементи, які не вимагають додаткових витрат і відповідають діючим стандартам. Тим більше, що інвестування в якість належать до довгострокових вкладень і не кожен підприємець має бажання працювати на перспективу.[2]
Для вирішення першочергових проблем у сфері якості необхідно насамперед розробити державні заходи щодо стимулювання підприємств запроваджувати нові системи управління якістю та відповідно інвестувати більше коштів у дану сферу. З метою стимулювання робіт із впровадження систем управління якістю на малих підприємствах надаються консультаційні послуги щодо створення систем управління консалтинговими фірмами, забезпечується державна підтримка через компенсації частини витрат на розробку та впровадження цих систем за рахунок бюджетних коштів. В Україні щорічно проводиться Всеукраїнський конкурс на здобуття премій з якості та «Європейський тиждень якості», який знайомить наших виробників зі світовим досвідом розвинених країн. Конкурсна комісія оцінює продукцію з огляду на їх споживчі та органолептичні властивості, порівнюючи з аналогами, представленими на споживчому ринку України, при цьому враховують соціальну конкурентоспроможність та доступність на українському ринку, наявність підтверджених претензій щодо якості з боку споживачів, закупівельних організацій, контролюючих органів, роботу системи управління якістю підприємства, використання регіональної та української сировинної бази, комплектувальних виробів і матеріалів. Постійно здійснюється моніторинг упровадження і сертифікації систем управління якістю підприємствами, на яких потім розміщують державні замовлення на поставку їх продукції. Розпочато підготовку фахівців з якості.[2]
Отже, поступово в Україні створюються сприятливі умови для ефективної реалізації політики менеджменту якості та впровадження систем управління якістю на підприємствах відповідно до міжнародних стандартів ISO. Можна передбачити, що подальший розвиток практики буде пов'язаний із переходом від менеджменту якості до якості загального менеджменту організації. Якість дедалі більшою мірою буде визначати стратегію організації в умовах ринкової економіки.
Список використаної літератури
- Бабіч С.С., Домбровська О.П. Дослідження елементів менеджменту якості вітчизняних підприємств // ссылка скрыта
- Дорошенко Н.О. Менеджмент якості: сучасний стан та перспективи розвитку // “Наукові доповіді НАУ” 2006–3(4)
- Система управління якістю. Основні положення та словник термінів (ISO 9000:2005 IDT): ДСТУ ISO 9000:2007 [Електронний ресурс]. – Видання офіційне. – [Чинний від 01.01.2008]. – Київ: Держспоживстандарт, 2008. – Режим доступу: at.ua/load/4-1-0-27. – (Національний стандарт України) – 356с.
- Уткіна Ю. М. Теоретичні основи впровадження ефективної системи менеджменту якості на підприємствах // Вісник економіки транспорту і промисловості № 34, 2011 – с. 329-332
Науковий керівник – зав.кафедри менеджменту, д.е.н.,
проф. Туріянська Марія Михайлівна
Роман Оксана Геннадіївна, Тарасенко Ганна Олександрівна
Донецький інститут туристичного бізнесу, м. Донецьк
МЕНЕДЖМЕНТ ЯКОСТІ ЯК ФАКТОР УСПІХУ В ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА
Актуальність обраної теми. На даному етапі розвитку підприємства суб’єкти туристичного ринку проходять процес адаптації і інтеграції до нових пріоритетних економічних відносин, який являється основним напрямом підвищення ефективності їх діяльності. В даний час в підприємницькому середовищі спостерігається масове усвідомлення стратегічної ролі якості для успіху туристичного підприємства і його економічної цінності для країни в цілому. На українських підприємствах сьогодні в умовах кризи вкрай необхідно впроваджувати систему менеджменту якості. Ця система управління об'єднує такі завдання, як проектування, планування, регулювання, координацію, контроль, аналіз і багато інших функцій без яких підприємство не в змозі ефективно надавати послуги. Це дає підприємству переваги на внутрішньому ринку і дозволяє якнайшвидшому виходу на міжнародний ринок. Але питання впровадження системи якості на туристичних підприємствах не достатньо досліджене, що обумовлює актуальність обраної теми.
Аналіз останніх досліджень та публікацій з проблеми дослідження. Аналіз літературних джерел показав, що відсутній єдиний підхід до визначення поняття «якість». Проблемою якості туристичних послуг займалися такі вчені як В.К. Бабарицька, В.К. Гамов, М.О. Жукова, О.М. Ільїна, В.В. Окропелов, П.С. Серенков, С.К. Фомічьов [1-5, 7, 9, 11]. В роботах цих науковців розглянуті питання управління якістю, але недостатньо уваги приділено питанням менеджменту якості саме надання туристичних послуг.
Тому, метою даного дослідження є розробка рекомендацій щодо впровадження системи якості як фактору успіху діяльності туристичного підприємства.
Виклад основного матеріалу. Відповідно до сучасних тенденцій сам термін «якість» зазнав змін. У деяких теоретичних джерелах «якість» визначають як «придатність для використання» чи «відповідність меті», чи «задоволення потреб споживача», чи «відповідність вимогам». Усе це відбиває тільки окремі аспекти якості. Короткий огляд визначень «якості» подано в табл. 1. [11].
Таблиця 1.
Формування підходів до розуміння категорії «якість»
| Автор | Визначення «якості» |
| 1. Авторські визначення | |
| Аристотель (ІІІ ст. до н.е.) | Диференціація за ознакою «гарний—поганий» |
| Різниця між предметами | |
| Гегель (ХІХ ст. н.е.) | Буття, визначеність в тому розумінні, що дещо перестає бути тим, чим воно є, коли втрачає свою якість |
| Ісікава К. (1950 р.) | Властивість, котра реально задовольняє споживачів |
| Джуран Дж. (1979 р.) | Придатність до використання, тобто відповідність призначенню |
| Ступінь задоволення споживача | |
| А. Фейгенбаум (1994 р.) | Це не евангелізм, не раціоналізаторська пропозиція і не лозунг; це спосіб життя |
| Дж. Харрингтон | Якість – це задоволення очікувань споживача за ціну, за якою він собі може дозволити, коли в нього виникла потреба. Висока якість – перевищення очікувань споживача за більш низьку ціну, чим він допускає |
| Українська асоціація якості | Процес безперервного вдосконалення, спосіб ведення бізнесу, коли необхідно бути кращим, досконалішим за інших, а не просто мати продукцію кращої якості [6] |
| 2. Визначення у стандартах | |
| ГОСТ 15467-79 | Сукупність властивостей продукції, що зумовлюють її придатність задовольнити певні потреби у відповідності з її призначенням |
| Міжнародний стандарт ISO 8402-86 | Сукупність властивостей і характеристик продукції або послуги, що надають їм можливість задовольняти обумовлені або передбачувані потреби споживачів |
| Міжнародний стандарт ISO 9001:2008 | Ступінь, до якої сукупність власних характеристик продукції, процесу або системи задовольняє сформульовані потреби або очікування загальнозрозумілі чи обов’язкові [10] |