Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005
| Вид материала | Диплом |
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Наукова програма передбачає науково-практичні доповіді та постерну сесію з обговоренням, 40.36kb.
- Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко, 7248.82kb.
- Хx міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1555.53kb.
- Хix міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1754.6kb.
- Хvii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1402.07kb.
- Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Міністерство аграрної політики України Львівський національний аграрний університет, 48.27kb.
ОПЫТ РАБОТЫ ХАРЬКОВСКОГО ОБЛАСТНОГО СПЕЦИАЛИЗИРОВАННОГО ГЕПАТОЛОГИЧЕСКОГО ЦЕНТРА
Козько В.Н., Колодий Н.А., Екимова Н.А., Бондарь А.Е., Соломенник А.О., Свердлина О.В., Танчук Ю.В.
Харьковский государственный медицинский университет, Областная клиническая инфекционная больница
Учитывая рост заболеваемости вирусными гепатитами, с целью координации деятельности различных звеньев практического здравоохранения по проблемам вирусных гепатитов, повышения уровня оказания высококвалифицированной медицинской помощи больным острыми и хроническими вирусными заболеваниями печени и их осложнениями, достижения эффективного диспансерного наблюдения за реконвалесцентами вирусных гепатитов в г. Харькове на базе областной клинической инфекционной больницы организован областной специализированный гепатологический центр (ОСГЦ).
Структура ОСГЦ включает кабинет амбулаторного приема больных и реконвалесцентов, стационарное отделение, клиническую, биохимическую, иммунологическую лаборатории, лабораторию ИФА и ПЦР диагностики, кабинет УЗ-исследования, кабинет для биопсии печени, отделение морфо-гистологического исследования.
Специалистами областного ОСГЦ и кафедры инфекционных болезней Харьковского государственного медицинского университета осуществляется:
Первичная диагностика острых и хронических заболеваний печени инфекционной и неинфекционной этиологии.
Проведение комплексного клинического, лабораторного и инструментального (УЗИ, пункционная биопсия печени) обследования пациентов.
Выявление специфических маркеров вирусных гепатитов А, В, С, D, Е, G методами ИФА, ПЦР (качественный и полуколичественный анализ), генотипирование вируса гепатита С.
Установление этиологии, фазы репликации, степени активности и стадии хронических вирусных гепатитов, циррозов печени.
Дифференциальная диагностика с хроническими заболеваниями гепатобиллиарной системы.
Амбулаторное и стационарное лечение больных с индивидуальным выбором тактики и схемы современной противовирусной терапии согласно стандартов МОЗ Украины и решениям мировых консенсусов специалистов.
Диспансерное наблюдение, мониторинг за реконвалесцентами, пациентами с хроническими заболеваниями печени.
Оценка эффективности и коррекция специфической терапии.
В 2004 году в ОСГЦ находились на обследовании и/или лечении 1345 больных. Под диспансерным наблюдением находились лица, перенесшие острый вирусный гепатит – 526 (39,1%) человек, больные хроническим вирусным гепатитом и циррозом печени вирусной этиологии – 180 (13,4%). Кроме того, проводилось обследование лиц, у которых имелись указания о перенесенном ранее вирусном гепатите с парентеральным механизмом заражения или с неустановленной этиологией, отмечались контакты с больными вирусными гепатитами, имелись сведения о гемотрансфузиях, оперативных вмешательствах, частых парентеральных манипуляциях, употреблении инъекционных наркотиков, а также по клиническим показаниям.
Стационарное лечение проводилось 172 (12,8%) больным. Показаниями к госпитализации являлись первичная диагностика вирусного заболевания печени; выраженные клинические проявления в виде увеличения печени, желтушности кожи и склер, астеновегетативного, диспепсического, абдоминально-болевого синдромов, спленомегалии, портальной гипертензии, асцита, внепеченочных проявлений; повышенный уровень сывороточных ферментов АлАТ, АсАТ, общего билирубина и его фракций.
Вирусная этиология заболевания установлена у 117 (68%) пациентов. Преобладали больные хроническим вирусным гепатитом 103 (88%) человека, среди которых диагноз хронический гепатит С был установлен у 74 (71,8%) пациентов, хронический гепатит В – 22 (21,4%), хронический гепатит смешанной этиологии В и С – 7 (6,8%). Цирроз печени, обусловленный вирусами гепатита В и С диагностирован, соответственно, у 1 (0,85%) и 3 (2,6%) больных. У 45 (26,2%) больных в процессе дифференциальной диагностики была установлена патология гепатобиллиарной системы не инфекционного генеза.
В зависимости от установленного диагноза, степени активности и стадии патологического процесса, наличия репликации вируса, генотипа вируса, сопутствующей патологии больным проводилось комплексное лечение, включающее применение этиотропных, патогенетических, иммунотропных, симптоматических и метаболических препаратов. Противовирусная терапия больным хроническим гепатитом В и С проводилась с использованием препаратов интерферона альфа-2-б (Лаферон «Биофарма» (Украина), Реальдирон «Биотехна» (Литва), Интрон А «Шеринг-Плау» (США), пегиллированного интерферона альфа-2-б (ПегИнтрон «Шеринг-Плау» (США), рибавирина (Ребетол «Шеринг-Плау» (США), Копегус «Хоффманн-Ля Рош» (Швейцария), Рибамидил «Биофарма» (Россия), ламивудина (Зеффикс «ГлаксоСмитКляйн» (Великобритания). Противовирусное лечение по выбранной схеме начинали в стационаре, затем терапия продолжалась в амбулаторных условиях под диспансерным наблюдением.
Таким образом, широкое распространение вирусных заболеваний печени определяет необходимость ранней диагностики, комплексного лечения и диспансерного наблюдения больных вирусными гепатитами в условиях специализированного гепатологического центра.
ЗНАЧЕННЯ ІМУНОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ДЛЯ ОЦІНКИ АКТИВНОСТІ ПРОЦЕСУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С
Козько В.М., Соломенник Г.О., Бондар О.Є., Ткаченко В.Г., Граматюк С.М.
Харківській державний медичний університет
Хронічний гепатит С (ХГС) є розповсюдженим захворюванням з високим ризиком переходу до цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми. Так, за даними ВООЗ вірусом гепатиту С у світі інфіковано 900 млн. населення, зокрема з ознаками хронічного гепатиту щонайменше 350 млн., внаслідок чого 10 млн. з них щорічно вмирає.
Пункційну біопсію печінки з наступним морфологічним дослідженням біоптатів вважають «золотим» стандартом діагностики. Але це інвазивний метод, що створює труднощі для динамічного спостереження, існують обмеження та протипоказання до виконання цієї маніпуляції, можливі ускладнення. Чутливим маркером ступеня пошкодження клітин печінки вважають підвищення сироваткових амінотрансфераз. Однак особливістю ХГС є не значна зміна лабораторних показників, зокрема аланінової амінотрансферази (АлАТ), яка не завжди корелює зі ступенем гістологічної активності печінкового процесу. Водночас уточнення ступеня гістологічної активності є важливим завданням, тому що вона визначає необхідність проведення етіотропного лікування, є одним з критеріїв його ефективності, має прогностичне значення. З огляду на це, необхідним є пошук та з’ясування зв’язку між лабораторними і морфологічними змінами та визначення можливих маркерів, які б відбивали стан цих змін.
Мета дослідження – розробити додаткові критерії для визначення активності патологічного процесу у хворих на ХГС на підставі вивчення у них стану імунологічних показників у периферичній крові залежно від ступеня гістологічних змін у печінці.
Об’єкт та методи дослідження. Під спостереженням перебували 100 хворих на ХГС. Основні популяції і субпопуляції лімфоцитів у периферичній крові ідентифіковано імунофлуоресцентним методом за допомогою моноклональних антитіл до відповідних СД-структур мембран лімфоцитів («Клоноспектр», Росія). 14 хворим зроблено аспіраційну пункційну біопсію печінки голкою Менгіні діаметром 1,4 мм (Hepafix, B|BRAUN, Німеччина). Якісну оцінку стану печінки, активність запальних змін і стадію патологічного процесу визначали на підставі рангових систем рахунку – гістологічного індексу ступеня активності (ГІСА) і стадії хронізації хронічного гепатиту С за В.В. Сєровим та Л.О. Севергіною (1996). Статистичний аналіз отриманих даних проводили методом варіаційної статистики з використанням критерію t Ст’юдента (у тому числі оцінювали точність середньої в «малій вибірці») та рангового коефіцієнта кореляції Спірмена с.
Результати дослідження. Ознаки гепатиту зі слабким ступенем гістологічної активності (ГІСА 16,5±0,79 бала) встановлено у 4 хворих на ХГС, з помірним (ГІСА 25,0±0,91 бала) – у 9 хворих. В одному випадку в біоптаті печінки не виявлено ознак патологічного процесу. Випадків гепатиту з вираженою активністю не зафіксовано. Слід зазначити, що з 6 хворих на ХГС із нормальною активністю АлАТ у сироватці крові (0,55±0,11 ммоль/л·г) у 3 відзначався слабкий ступінь гістологічної активності, у 2 – помірний, у 1 – відсутність ознак патологічного процесу, а з 8 хворих з підвищеною активністю АлАТ (2,31±0,48 ммоль/л·г) у 7 – помірний і у 1 - слабкий ступінь гістологічної активності процесу. Ці дані ще раз підтверджують, що у хворих на ХГС активність АлАТ не завжди відбиває ступінь морфологічних змін у печінці.
Гістологічні зміни у хворих на ХГС характеризувалися наявністю сегментарних перипортальних некрозів (92,86%), фокальних внутрішньочасточкових некрозів (28,57%), гідропічної, жирової (92,86%) і балонної дистрофії самостійно або в поєднанні з тільцями Каунсильмена (50%), запальним інфільтратом у перипортальній зоні, портальних трактах (92,86%), представленим переважно лімфоцитами, і всередині часточок (35,71%), зміною синусоїдів у вигляді гіперплазії зірчастих ретикулоцитів і ендотелію (78,57%), слабко вираженою проліферацією жовчних протоків (7,14%), наявністю портального фіброзу і розширенням портальних трактів (71,43%), сегментарного перипортального і синусоїдального фіброзу більшості часточок (14,28%). У 3 хворих (21,43%) спостерігався фіброз з утворенням портальних септ.
У хворих зі слабким ступенем гістологічної активності спостерігалося зниження у периферичній крові порівняно з контролем абсолютної і відносної кількості СД3+ (р<0,001), СД56+ (р<0,001), абсолютної кількості СД4+ (р<0,001), СД8+ (р<0,001), загального числа лімфоцитів (р<0,001), а у хворих з помірним ступенем – зниження абсолютної і відносної кількості СД3+ (р<0,001), СД4+ (р<0,001), СД8+ (р<0,001), СД56+ (р<0,001), загального числа лімфоцитів (р<0,001), підвищення відносної кількості СД20+ (р<0,001). Вміст СД3+, СД8+, абсолютна кількість СД4+ та відносна кількість СД20+ достовірно відрізнялися у хворих цих груп. Кореляційний аналіз виявив зворотній зв’язок між відсотковим вмістом СД4+ і ГІСА (с=-0,55; р<0,05), а також між вмістом СД8+ і ГІСА (с=-0,64; р<0,02) та гістологічними показниками, що характеризують активність патологічного процесу в портальних трактах, зокрема перипортальними сегментарними некрозами гепатоцитів (с=-0,52; р<0,05), портальною і перипортальною інфільтрацією (с=-0,54; р<0,05). З огляду на це, ми запропонували формулу для обчислення лімфоцитарного індексу (ЛІ), на підставі якого можна припускати у хворого на ХГС той або інший ступінь гістологічної активності печінкового процесу (патент України на винахід № 65181 від 15.03.2004). ЛІ обчислювали в такий спосіб: ЛІ = (СД8,% + СД56,%)/СД20,%. При значенні 1,6 < ЛІ < 3 у хворого припускають слабкий, при ЛІ ≤ 1,6 – помірний ступінь активності процесу.
Висновки. У хворих на ХГС спостерігається залежність між вмістом у периферичній крові лімфоцитів, що експресують рецептори СД3+, СД4+,СД8+,СД20+ та гістологічною активністю печінкового процесу.
Визначення зазначених імунологічних показників з наступним обчисленням ЛІ може бути використано як додатковий критерій для оцінки активності ХГС.