Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005
| Вид материала | Диплом |
| Гепафісан у комплексному лікуванні хворих на гострий гепатит В в поєднанні з хронічним холециститом Дикий Б.М., Пюрик В.Ф., Приш Гепатитная форма иерсиниозов |
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Наукова програма передбачає науково-практичні доповіді та постерну сесію з обговоренням, 40.36kb.
- Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко, 7248.82kb.
- Хx міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1555.53kb.
- Хix міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1754.6kb.
- Хvii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1402.07kb.
- Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Міністерство аграрної політики України Львівський національний аграрний університет, 48.27kb.
Гепафісан у комплексному лікуванні хворих на гострий гепатит В в поєднанні з хронічним холециститом
Дикий Б.М., Пюрик В.Ф., Пришляк О.Я.
Івано-Франківська державна медична академія
Лікування гострих гепатитів залишається актуальною проблемою сучасної інфектології. Особливий інтерес представляє лікування таких хворих на тлі хронічного холециститу, тому що медикаментозні препарати мають діяти на певні патогенетичні ланки. Лікарські середники повинні відповідати таким принципам, як ефективність, безпечність, мінімальна побічна дія. Нашу увагу привернув препарат рослинного походження Гепафісан, виробник ТОВ “Лабораторія “Іріс” м. Харків. Препарат представляє собою капсули в склад яких входять 7 лікарських рослин, які володіють гепатозахисною, жовчогінною та антитоксичною дією.
Метою нашої роботи було вивчення терапевтичної ефективності гепафісану у хворих на гострий гепатит В в поєднанні із супутнім хронічним безкам’яним холециститом.
Для з’ясування клінічної ефективності гепафісану нами обстежено 37 хворих на ВГВ віком від 30 до 50 років. В залежності від лікування хворі були розділені на 2 групи: І група (15 пацієнтів) отримувала традиційне лікування та алохол по 1 таблетці 3 р. на добу після їди, ІІ група (22 пацієнти) – традиційне лікування та гепафісан по 1 капсулі 3 р. на добу за 30 хв. до їди, після пігментного кризу. Групи пацієнтів суттєво не відрізнялися між собою за віком, статтю, важкістю хвороби.
При оцінці результатів приймали до уваги в динаміці суб’єктивні та об’єктивні дані пацієнтів, біохімічні показники функціонального стану печінки, системи перекисного окислення ліпідів в плазмі крові за вмістом дієнових кон’югатів (ДК) та малонового диальдегіду (МД), даних ультразвукового обстеження органів черевної порожнини до і після лікування.
На 7-ий день лікування у 8 (53,3%) хворих І групи та у 19 (86,4%) хворих ІІ групи відмічено покращення загального самопочуття, що проявлялось регресією суб’єктивних відчуттів (покращення апетиту, зменшення загальної слабкості та втоми).
До 12-14 дня лікування значно зменшилися больові та диспепсичні синдроми у 9 (60%) пацієнтів І групи та у 20 (90,9%) ІІ групи (р<0,01). Зменшення розмірів печінки, болючості при пальпації відмічено відповідно у 8 (53,3%), 17 (77,3%) хворих.
Застосування гепафісану в комплексній терапії сприяло нормалізації рівня загального білірубіну та його фракцій на 4,6+0,9 дня скоріше (р<0,05) у пацієнтів ІІ групи. Рівень АлАТ, АсАТ в сироватці крові був достовірно нижчим у пацієнтів ІІ групи (р<0,01). Під кінець лікування у хворих ІІ групи достовірно знижувався вміст маркерів холестазу (вміст в сироватці крові холестерину та лужної фосфатази), в той же час у пацієнтів І групи цей синдром дещо затягувався. Вміст МДА та ДК у хворих ІІ групи був значно нижчим ніж у хворих І групи, відповідно 2,18+0,17 мкмоль/л і 16,84+0,82 мкмоль/л проти 2,97+0,42 мкмоль/л та 22,53+0,66 мкмоль/л (р<0,05).
Дані ультразвукового дослідження підтверджують позитивну динаміку, на що вказувало зменшення розмірів печінки у 11 (73,3%) хворих І групи та 20 (90,9%) – ІІ групи, нормалізація розмірів жовчного міхура та його кінетичних характеристик у 15 (66,6%) – І групи, 21 (95,4%) – ІІ групи, відсутність згустків осаду жовчі – 11(73,3) – І групи, 20 (90,9%) – ІІ групи.
На основі аналізу проведених клініко-лабораторних та інструментальних даних доведено, що комплексна терапія з включенням гепафісану є ефективною при лікуванні хворих на гострі гепатити із супутнім хронічним безкам’яним холециститом. Позитивна клінічна динаміка спостерігалась у всіх хворих, що проявлялося у швидшому згасанні клінічної симптоматики, зниженні рівня білірубіну, активності цитолізу та холестазу, процесів перекисного окислення ліпідів, нормалізації відхилень за результатами УЗД. Препарат добре переноситься хворими і може широко застосовуватись в комплексному лікуванні хворих на ВГ.
ГЕПАТИТНАЯ ФОРМА ИЕРСИНИОЗОВ
Дмитровский А.М.1, Зубова Н.В. 1, Славко Е.А. 1, Садыкова С.С. 1, Мусабекова И.Н. 2, Калкенова Г.Б. 3
Казахский национальный медицинский университет им. С.Д. Асфендиярова, 1 Западно-Казахстанская медицинская академия им. М.Оспанова, 2 поликлиника № 12 г.Алматы3.
Значительная доля гепатитов (до 10%), остающихся отрицательными в ИФА и ПЦР при исследовании на маркеры вирусных гепатитов, а также широкое распространение иерсиниозов в Казахстане заставило нас провести данное исследование.
Под наблюдением находилось 10 больных гепатитной формой псевдотуберкулеза (иерсиниоз, обусловленный Y.pseudotuberculosis), что составило 11,7% от общего числа бактериологически подтвержденных больных и 7 больных аналогичной формой иерсиниоза (иерсиниоз, обусловленный Y.enterocolitica), что составило соответственно 13,6%.
Эта форма начиналась остро или подостро, с повышением температуры тела чаще до субфебрильных значений и реже – высоких цифр. Причем, температурная реакция продолжалась достаточно длительно – в течение 2-3 недель, а иногда – даже до 5-6 недель.
Имели место общая интоксикация, развивались общая слабость, адинамия, нарушение сна, головная боль. Снижалось артериальное давление, развивалась относительная брадикардия.
Могли иметь место ознобы и потливость, различные болевые ощущения, бледность кожи, реже – гиперемия.
Страдала система пищеварения - снижение аппетита, тошнота и рвота, боли в животе (в эпигастрии, в правом подреберье), жидкий стул, иногда вздутие живота.
Характерен был гепато-лиенальный синдром. Печень увеличивалась до 2-3 см, как правило, она при этом была болезненной при пальпации. Желтушное окрашивание кожи и слизистых появлялось со 2 по 13 день болезни, в среднем – на 5-6 дни. При этом в крови увеличивалось содержание билирубина (в среднем до 50 – 150 мкмоль/л, в основном за счет прямой фракции), АЛТ (до 5 мкмоль/л). Осадочные пробы изменялись позднее – на второй неделе болезни. Биохимические пробы печени, как правило, достигали максимума на второй неделе болезни, начинали уменьшаться на 3 и нормализовались на 4-5 неделе болезни. Наиболее длительно сохранялись измененными осадочные пробы.
В периферической крови чаще имел место нормоцитоз, иногда нейтрофилез с выраженным сдвигом влево, лишь на 3-4 неделях нарастали нейтропения и лимфоцитоз, иногда в крови обнаруживались плазматические и лимфоретикулярные клетки. Характерно было увеличение СОЭ.
Дифференциальная диагностика гепатитной формы иерсиниозов с вирусными гепатитами была достаточно затруднительна, но наличие температурной реакции на фоне появившейся желтухи (гепатита), наличие других признаков иерсиниозов (как то – патология системы пищеварения, системы дыхания и мочевыделительной системы), а также увеличение СОЭ, облегчали эту дифференциацию.
В то же время клиническая дифференция в группе зоонозов, прежде всего с листериозом была чрезвычайно затруднительна.
Хотя для иерсиниозов более характерно развитие полиаденита и полиморфных пятнисто-папулезных энантем, тогда как для листериоза – регионального аденита (прежде всего шейного, подчелюстного) и папулезно-пустулезной сыпи, эти проявления при гепатитной форме встречались редко.
Мы трактуем гепатитную форму иерсиниозов как вторично-очаговую, возникающую чаще после кишечной или абдоминальной – первично-очаговых или после первично-генерализованной формы.
Достоверных различий в патологии печени при иерсиниозах, обусловленных Y.pseudotuberculosis и Y.enterocolitica выявлено не было.
В то же время увеличение селезенки и значительное увеличения печени (более 3,5 см), болезненность печени, развитие желтухи и соответственно гепатита чаще имели место при тяжелом течении иерсиниозов.
Умеренное увеличение печени (в пределах 2-3 см), а также увеличение селезенки чаще отмечено у молодых лиц (20-39 лет), а значительное увеличение печени (3,5 и более см) – чаще у лиц старше 40 лет. В то время как паренхиматозный гепатит чаще всего развивался у юношей (15-19 лет) и реже всего – у лиц старше 40 лет.
Возбудители иерсиниозов чаще, в отличие от листериоза, изолировались из кала, реже – из мочи и еще реже – из зева и крови.
Таким образом, при отсутствии маркеров вирусных гепатитов необходимо искать иную причину развития гепатитов, одной из которых могут быть иерсиниозы.
В зависимости от вида возбудителя от 11 до 13% иерсиниозов протекают в виде вторично-очаговой гепатитной формы.
В пользу иерсинизов свидетельствует наличие температурной реакции на фоне желтухи, полиочаговость, увеличенная СОЭ.
Дифференциальная диагностика гепатитных форм иерсиниозов и листериоза клинически затруднительна.