Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005
| Вид материала | Диплом |
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Наукова програма передбачає науково-практичні доповіді та постерну сесію з обговоренням, 40.36kb.
- Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко, 7248.82kb.
- Хx міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1555.53kb.
- Хix міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1754.6kb.
- Хvii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1402.07kb.
- Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Міністерство аграрної політики України Львівський національний аграрний університет, 48.27kb.
НАСЛІДКИ ВІРУСНОГО ГЕПАТИТУ В ПІД ВПЛИВОМ ІМУНОМОДУЛЮЮЧОЇ ТА ДЕТОКСИКАЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ
Гебеш В.В., Дегтяренко О.М., Сухов Ю.О., Мельник О.В., Харченко С.О.
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика
Вивчаючи перебіг вірусного гепатиту В та віддалені наслідки захворювання під впливом детоксикаційної і імуномодулюючої терапії, ми провели клініко-лабораторне та інструментальне обстеження 140 хворих на вірусний гепатит В віком від 18-ти до 70 років в гострому періоді хвороби і при диспансерному нагляді на протязі року після виписки із стаціонару.
Серед обстежених пацієнтів 96 (68,5% - чоловіків і 44 – 31,5% - жінки). Тяжкий перебіг хвороби спостерігався у 60 (43%), середньотяжкий – у 80 (57%) пацієнтів.
58 (41,5%) чоловік одержували загальноприйняту базисну терапію, а 82 (58,5%) – ентеросорбенти (ентеросгель і силард) на протязі 7 – 10 днів гострого періоду хвороби та протефлазід по схемі в періоді ранньої реконвалесценції по 10 крапель три рази в день на протязі 4 тижнів.
Як показали одержані результати обстеження, ентеросорбенти, зв’язуючи токсичні метаболіти та ендотоксини, зменшуючи функціональне навантаження на печінку, спричиняють допоміжний імуномодулюючий ефект, а в комбінації з протефлазидом призводять до скорочення терміну перебігу хвороби і зменшують частоту негативних наслідків вірусного гепатиту В.
Так затяжний і хронічний перебіг мав місце у 7 (12,1%) і 3 (5,0%) у хворих, приймавших базисну терапію і 6 (7,3%) і 3 (3,6%) відповідно у хворих на тлі імуномодулюючих засобів, що свідчить про доцільність їх включення в комплексне лікування вірусного гепатиту В.
НАСЛІДКИ ВІРУСНОГО ГЕПАТИТУ В ПІД ВПЛИВОМ ІМУНОМОДУЛЮЮЧОЇ ТА ДЕТОКСИКАЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ
Гебеш В.В., Дегтяренко О.М., Сухов Ю.О., Мельник О.В., Харченко С.О.
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика
Вивчаючи перебіг вірусного гепатиту В та віддалені наслідки захворювання під впливом детоксикаційної і імуномодулюючої терапії, ми провели клініко-лабораторне та інструментальне обстеження 140 хворих на вірусний гепатит В віком від 18-ти до 70 років в гострому періоді хвороби і при диспансерному нагляді на протязі року після виписки із стаціонару.
Серед обстежених пацієнтів 96 (68,5% - чоловіків і 44 – 31,5% - жінки). Тяжкий перебіг хвороби спостерігався у 60 (43%), середньотяжкий – у 80 (57%) пацієнтів.
58 (41,5%) чоловік одержували загальноприйняту базисну терапію, а 82 (58,5%) – ентеросорбенти (ентеросгель і силард) на протязі 7 – 10 днів гострого періоду хвороби та протефлазід по схемі в періоді ранньої реконвалесценції по 10 крапель три рази в день на протязі 4 тижнів.
Як показали одержані результати обстеження, ентеросорбенти, зв’язуючи токсичні метаболіти та ендотоксини, зменшуючи функціональне навантаження на печінку, спричиняють допоміжний імуномодулюючий ефект, а в комбінації з протефлазидом призводять до скорочення терміну перебігу хвороби і зменшують частоту негативних наслідків вірусного гепатиту В.
Так затяжний і хронічний перебіг мав місце у 7 (12,1%) і 3 (5,0%) у хворих, приймавших базисну терапію і 6 (7,3%) і 3 (3,6%) відповідно у хворих на тлі імуномодулюючих засобів, що свідчить про доцільність їх включення в комплексне лікування вірусного гепатиту В.
НАСЛІДКИ ВІРУСНОГО ГЕПАТИТУ В ПІД ВПЛИВОМ ІМУНОМОДУЛЮЮЧОЇ ТА ДЕТОКСИКАЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ
Гебеш В.В., Дегтяренко О.М., Сухов Ю.О., Мельник О.В., Харченко С.О.
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика
Вивчаючи перебіг вірусного гепатиту В та віддалені наслідки захворювання під впливом детоксикаційної і імуномодулюючої терапії, ми провели клініко-лабораторне та інструментальне обстеження 140 хворих на вірусний гепатит В віком від 18-ти до 70 років в гострому періоді хвороби і при диспансерному нагляді на протязі року після виписки із стаціонару.
Серед обстежених пацієнтів 96 (68,5% - чоловіків і 44 – 31,5% - жінки). Тяжкий перебіг хвороби спостерігався у 60 (43%), середньотяжкий – у 80 (57%) пацієнтів.
58 (41,5%) чоловік одержували загальноприйняту базисну терапію, а 82 (58,5%) – ентеросорбенти (ентеросгель і силард) на протязі 7 – 10 днів гострого періоду хвороби та протефлазід по схемі в періоді ранньої реконвалесценції по 10 крапель три рази в день на протязі 4 тижнів.
Як показали одержані результати обстеження, ентеросорбенти, зв’язуючи токсичні метаболіти та ендотоксини, зменшуючи функціональне навантаження на печінку, спричиняють допоміжний імуномодулюючий ефект, а в комбінації з протефлазидом призводять до скорочення терміну перебігу хвороби і зменшують частоту негативних наслідків вірусного гепатиту В.
Так затяжний і хронічний перебіг мав місце у 7 (12,1%) і 3 (5,0%) у хворих, приймавших базисну терапію і 6 (7,3%) і 3 (3,6%) відповідно у хворих на тлі імуномодулюючих засобів, що свідчить про доцільність їх включення в комплексне лікування вірусного гепатиту В.
АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ІМУНОПАТОГЕНЕЗУ ГЕПАТИТУ В У ВАГІТНИХ ЖІНОК
Герасун Б.А., Беседін В.М., Анісімова І.М., Гнатюк В.В.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Метою наших багаторічних досліджень гепатиту В у вагітних є вивчення тих особливостей імунопатогенезу хвороби, що пов’язані із характерною для процесу гестації перебудовою імунологічного гомеостазу. При цьому враховували характер взаємовідносин у системі “мати-плід”. Зокрема, аналізували особливості специфічної реактивності імуноцитів до антигенів HBV за умов фізіологічної імуносупресії, яка забезпечує плодо-материнську толерантність.
Відомо, що імуносупресивні фактори вагітності не мають чіткої скерованості: у дослідах in vitro сироватка крові вагітної жінки пригнічує реакцію бласттрансформації лімфоцитів, феномен розеткоутворення, гальмує локомоторну активність лейкоцитів тощо. У наших дослідженнях вперше встановлено, що сироватка крові жінок з фізіологічною вагітністю інгібуюче впливає на специфічну реактивність імуноцитів до антигенів HBV. Показано також, що сенсибілізація імунокомпетентних клітин до HВsAg у хворих на ГВ вагітних жінок формується повільніше, ніж у невагітних. Натомість, при ессенціальних гестозах імуносупресивна активність сироватки крові суттєво зменшується або навіть повністю зникає, і, відповідно, втрачається здатність впливати на специфічну реактивність імуноцитів.
За нашими даними найопірнішими до імуносупресивних факторів вагітності виявилися лімфоцити, що віділенні з крові хворих з високим рівнем реплікативної активності HBV. Треба відмітити, що інтинсивність реплікації HBV (середні показники вірусного навантаження, за даними ПЛР) у вагітних на 30-60% нижче, аніж у невагітних (р<0,05). Не виключається, що зміни функціонального стану лейкоцитів під впливом імуносупресивних факторів вагітності, відбиваються на особливостях позапечінкової реплікації HBV.
З наведеного можна дійти висновку, що імуносупресивні фактори, які запобігають розвитку реакцій типу «трансплантат проти хазяїна», одночасно впливають і на особливості інфекційного процесу. Різниця у імуносупресивній активності крові при фізіологічній вагітності та гестозах відбивається на специфічній реактивності імуноцитів і вказуює на певну залежність інфекційного процесу від змін, що виникають у системі «мати – плід».
Таким чином, існує зв’язок між інфекційним процесом і рівнем імуносупресивної активності крові вагітної жінки.
Імуносупресивність, що забезпечує плодо-материнську толерантність, має відношення і до антенатальної передачі HBV. Так, при обстеженні дітей, які народились від матерів з реплікативною формою ХГВ, виявлено 13 новонароджених, інфікованих антенатально (про це свідчить наявність у венозній крові HBV DNA у перші дні життя). При ретроспективному обстеженні матерів встановлено, що 11 з них (84,6%) під час вагітності мали суттєве зменшення імуносупресивної активності сироватки крові. Це дало нам підстави виказати гіпотезу, що антенатальна передача HBV виникає у вагітних із реплікативною формою гепатиту B в разі зменшення імуносупресивної активності сироватки крові. Пов’язане із цим порушення плодо-материнської толерантності призводить до імунної атаки трофобласту, під час якої можлива передача HBV інфікованими лейкоцитами.
Моніторинг імуносупресивної активності сироватки крові та її своєчасна корекція може впливати на перебіг хвороби і зменшувати загрозу перинатальної передачі HBV.