Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005
| Вид материала | Диплом |
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Наукова програма передбачає науково-практичні доповіді та постерну сесію з обговоренням, 40.36kb.
- Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко, 7248.82kb.
- Хx міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1555.53kb.
- Хix міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1754.6kb.
- Хvii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1402.07kb.
- Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Міністерство аграрної політики України Львівський національний аграрний університет, 48.27kb.
Эпидемиологические аспекты проблемы гепатита С
Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Сергеева Т.А., Шагинян В.Р.
Институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л.В. Громашевского АМН Украины
Гепатит С (ГС) занимает одно из ведущих мест в инфекционной патологии человека и является важнейшей проблемой современного здравоохранения. По материалам ВОЗ, в мире инфицировано вирусом ГС (ВГС) более 1 млрд. человек. ВГС рассматривают как этиологическую причину второй по величине и значимости эпидемии вирусной природы после ВИЧ-инфекции.
Фактические материалы о распространенности ГС, его удельном весе в общей структуре вирусных гепатитов, клинико-эпидемиологических особенностях этой инфекции в Украине находятся в стадии накопления, поскольку официальная регистрация преимущественно острых форм этой инфекции начата лишь в 2003 г. Хронические формы инфекционного процесса ГС, которые значительно превышают количество острых форм, все еще не подлежат государственной регистрации. Вместе с тем, результаты исследований и наблюдений, которые приводятся в ряде научных и лечебно-профилактических учреждений, свидетельствуют об актуальности этой проблемы и росте заболеваемости ГС в нашей стране. Так, даже в условиях далеко не полной регистрации, показатели заболеваемости острым ГС в г. Киеве в 1999 – 2002 гг. составляли в среднем 13,6, а в 2003 г. – 5 на 100 тыс. населения.
С целью изучения истинного уровня распространенности ГС, путей передачи возбудителя, выявления групп повышенного риска инфицирования было проведено сероэпидемиологическое обследование 7154 человек, относящихся к различным контингентам населения. В сыворотках крови этих лиц методом иммуноферментного анализа (ИФА) определяли антитела к вирусу ГС (анти-ВГС).
Частота выявления указанных антител у доноров крови, служащих индикаторной группой, составляла 1,3 %. По современным представлениям, это свидетельствует о том, что Украина относится к регионам с широким распространением ГС. Самые высокие показатели частоты обнаружения этих антител, являющиеся отражением высокой активности эпидемического процесса, зарегистрированы при обследовании инъекционных потребителей наркотических препаратов – 77,4 % и ВИЧ-инфицированных – 44,8 %. Причем, в группе ВИЧ-инфицированных, являющихся инъекционными наркоманами, этот показатель достигал 87,6 %.
Установлена возможность внутрибольничного распространения ГС. Среди соматических больных специализированных отделений многопрофильных стационаров анти-ВГС выявлены у 5 % обследованных. Высокие показатели обнаружения антител отмечены у пациентов отделений гемодиализа – 27,5 %, гематологии и переливания крови – 8,8 %, гастроэнтерологических стационаров – 8,4 %. Среди больных гастроэнтерологических отделений с диагнозом цирроз печени (ЦП), показатель определения анти-ВГС составлял 23,8 %, с диагнозом «гепатит» или «хронический гепатит» - 10,9 %, с патологией желчевыводящих путей – 6,3 %. При обследовании пациентов кожно-венерологического диспансера с венерическими заболеваниями (сифилис, гонорея, бактериальные уретриты не гонококковой природы) анти-ВГС обнаружены у 19,4 %, с кожными заболеваниями (псориаз, микробная экзема, красный плоский лишай, пиодермия) – у 11,9 % из них. Показатель выявления анти-ВГС у медицинского персонала лечебных учреждений различного профиля составил 3,3 %.
При проведении настоящих исследований установлено несоответствие между высокими показателями обнаружения антител к ВГС и небольшим числом больных с манифестными формами инфекции. В связи с этим факт обнаружения анти-ВГС в большинстве случаев следует рассматривать как «диагностическую метку». Суммарные анти-ВГС достаточно часто расценивают как ретроспективные маркеры инфицирования. Вместе с тем, по данным литературы, у 70-80 % инфицированных наличие этих антител коррелирует с персистенцией вируса в гепатоцитах и вирусемией. Положительные результаты серологического обследования при отсутствии клинических проявлений болезни могут быть свидетельством наличия у этих лиц безжелтушных, субклинических форм острого, но, преимущественно, латентных форм хронического ГС.
В результате проведенных исследований получены данные об истинной интенсивности, проявлениях, движущих силах эпидемического процесса (ЭП), группах повышенного риска инфицирования. Установлена ведущая роль скрытого компонента ЭП, активность которого определяется преобладанием недиагностируемых форм острого и, главным образом, хронического ГС. Определены основные направления усовершенствования системы эпидемиологического надзора (ЭН) за ГС в современных условиях, которые включают: проведение этиологической расшифровки и регистрации хронического ГС с включением в государственные отчетные формы; внедрение современных, в том числе молекулярно-биологических, методов лабораторной диагностики; разработка и реализация медико-социальных программ профилактики инфицирования половым путем и при инъекционном введении наркотических препаратов; внедрение программ профилактики перинатального пути передачи ВГС; предупреждение распространения ГС в лечебно-профилактических учреждениях. Большое значение имеет разработка и внедрение комплекса информационно-просветительных программ и проектов, направленных на работу среди населения, особенно в группах риска.
ПЕРЕБІГ ХРОНІЧНОГО ГЕПАТИТУ С ПРИ ПОЄДНАННІ З ВІРУСАМИ TORCH-ГРУПИ
Дербак М.А.1, Архій Е.Й.1, Брич Н.І.2
Ужгородський національний університет1, обласна клінічна лікарня2
Хронічний гепатит С (ХГС) діагностується у 0,5-2 % населення Землі. Як стверджує офіційна медична статистика, достатньо впевнено можна говорити про 4 млн. таких осіб в США, та 5 млн. в Західній Європі.
Звичайне протікання HCV –інфекції вивчено достатньо детально: після розвитку гострого гепатиту лише незначна частина інфікованих може самостійно звільнитись від віруса (15-18% пацієнтів). У більшості хворих, процес набуває рис хронічного перебігу, який в свою чергу буває різним за проявами клініко-біохімічної і морфологічної активності. Як правило, у таких хворих, захворювання протікає скрито, вяло, однак на певному етапі, при появі явної клінічної картини хронічного гепатиту, достатньо швидко прогресує з розвитком цирозу та важким ризиком розвитку гепатоцелюлярної карциноми.
Прогресування захворювання зв’язуюють з підвищенням реплікативної активності віруса гепатиту С, чому сприяє ряд факторів, що порушують стан відносної рівноваги взаємодії віруса та організму. Такими факторами є неповноцінне та недостатнє харчування, вживання алкоголю, суперінфекція, фізичне первантаження, стреси.
Метою нашої роботи було вивчення впливу вірусів TORCH-групи на клінічний перебіг ХГС.
Матеріали та методи дослідження. Проведено ретроспективний аналіз клінічних даних 85 хворих ХГС у віці 25-64 роки. Серологічну діагностику вірусних інфекцій TORCH- групи проводили з допомогою імуноферментного методу та відповідних тест-систем виробництва фірми DSL (США) та НПО „Вектор” (Росія). Позитивні результати підтверджували повторним тестуванням з конфірматорним тестом для гепатиту С або тест-системою іншого виробника для TORCH- групи.
Результати оцінювали за коефіцієнтом підвищення рівня антитіл або коефіціентом позитивності. Визначали в сироватці крові активність АлАт і АсАт, рівень загального та прямого білірубіну, лужної фосфатази, холестерину, зміни показників гемограми.
Враховували вік і стать хворих, титр антитіл до вірусу гепатиту С (HCV), наявність та титр антитіл до інфекцій TORCH- групи: цитомегаловірусу (СMV), токсоплазми (Toxoplasma gondii – T. gondii), герпесу Ѕ типу (HSV Ѕ), супутню соматичну патологію.
Результати та їх обговорення. При проведеному аналізі виявлено, що із 85 хворих на ХГС у 74 хворих були виявлені антитіла до інфекцій TORCH- групи. Причому слід звернути увагу на наступні комбінації вірусів: у 22 хворих (29,3%) мали місце поєнання двох вірусів – HSVЅ +СMV, у 15 хворих (6,6%) - HSVЅ + T. gondii, у 14 хворих (5,3%) - СMV+T. gondii, а у 9 хворих (2,6%) поєднання аж трьох збудників - T. gondii + HSVЅ +СMV. Супутнє інфікування одним вірусом, а саме HSVЅ IgG виявлено у 6 хворих (8,0%), тільки антитіла СMV IgG - у 4 хворих (5,3%) та у 3 (4,0%) - антитіла до T.gondii IgG. Ні у одного пацієнтіа не відмічено явних клінічних проявів цитомегаловірусної інфекціїї, герпетичної та токсоплазмозу.
Одним із клінічних проявів ХГС було підвищення активності амінотрансфераз сироватки крові, що залежало від статі пацієнта (у чоловіків частіше ніж у жінок) та наявності антитіл до СMV і HSVЅ, особливо якщо це були асоціїї двох або трьох збудників. Наявність антитіл тільки до токсоплазми не впливало на активність амінотрансфераз.
Також порівняльний аналіз показав, що у хворих на ХГС з супутнім інфікуванням вірусами CMV + HSVЅ, достовірно частіше спостерігався клінічно маніфестний перебіг із синдромом холестазу, який супроводжувався збільшенням рівня загального та прямого білірубіну, лужної фосфатази, холестерину. Відмічено у цих хворих синдром цитолізу, що супроводжувався підвищенням АлАТ, та гепатомегалією. Причому збільшення розмірів печінки королювало із підвищенням титрів анти-CMV-антитіл. Виявлення IgM до HCV у хворих цієї групи, свідчило про його реплікативну активність HCV.
Синдром цитолізу зумовлений тим, що гепатоцити, в яких міститься CMV, перероджені та дес-труктивно змінені аж до некрозу. Також відбувається переродження епітелію жовчовивідних шляхів та гепатоцитів. Вони формують цитомегалічні клітини, та в їх оточенні розміщуються запальні мононуклеарні інфільтрати. Таким чином, сукупність цих змін призводить до синдрому внутрішньопечінкового холестазу.
Гематологчні порушення, що виявлені у 7 хворих (4 - анемія, 1- лейкопенія, 1-лейко- і тромбоцитопенія, 1- анемія і лейкопенія) викликані реплікативною активністю HCV та CMV. Це свідчить про їх можливий вплив на гемопоез, що співпадає з даними інших (Dieterich D.T., Spivak J.L. 2003) науковців про реплікацію вірусів в кровотворних клітинах.
Висновки.
1.Цитомегаловірус та вірус простго герпесу виступають у ролі ко-фактора при HCV-інфікуванні, причому посилюється реплікація усіх вірусів у клітині, чим і обтяжуюється та прискорюється перебіг ХГС.
2. Провідним синдромом, в клініці ХГС з супутнім інфікуванням CMV+ HSVЅ , є синдром холестазу та цитолізу.