Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005

Вид материалаДиплом
ІНФОРМАТИВНІСТЬ НЕІНВАЗИВНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕЧІНКОВОГО КРОВООБІГУ ПРИ ХРОНІЧНИХ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТАХ Живиця Д.Г., Живиця Л.В
Показатели повышенной чувствительности немедленного типа у больных острым и хроническим вирусным гепатитом в
Научно-исследовательский институт эпидемиологии, микробиологии и инфекционных заболеваний Минздрава Республики Узбекистан (Ташке
Подобный материал:
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   115

ІНФОРМАТИВНІСТЬ НЕІНВАЗИВНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕЧІНКОВОГО КРОВООБІГУ ПРИ ХРОНІЧНИХ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТАХ

Живиця Д.Г., Живиця Л.В.

Запорізька медична академія післядипломної освіти


При хронічному вірусному гепатиті закономірно спостерігаються порушення кровообігу печінки, основою яких є розвиток портальної гіпертензії. Вона формується в міру наростання фіброзу, внаслідок комбінації збільшеного внутрішньопечінкового опору і збільшеного портального кровообігу.

Для оцінки печінкового кровообігу застосовуються декілька неінвазивних методів дослідження, зокрема допплерографія і реогепатографія.

Метою нашої роботи було дослідження інформативності допплерографії і реогепатографії в діагностиці порушень печінкового кровообігу у 30 хворих з хронічними вірусними гепатитами (С, В+С) на різних стадіях захворювання.

Діагноз у всіх хворих підтверджений пункційною біопсією печінки, наявністю HCV-RNA і HBV-DNA в крові та біоптатах печінки. Оцінка активності і стадії хронічного гепатиту проводилася з використанням системи METAVIR. Реогепатографію проводили у всіх хворих на комп’ютерній системі реодіагностики REO-5, допплерографію – на апараті “ALOKA SSD-2000”.

При проведенні дослідження печінкового кровообігу за допомогою дуплексного сканування з кольоровим допплерівським картуванням потоків у хворих на хронічні вірусні гепатити було виявлено, що показники лінійних швидкостей у печінковій артерії коливалися в межах 32-48 см/с (при нормі 30-60 см/с) і не залежали від стадії гепатиту. Лінійна швидкість кровообігу у портальній вені виявилася нижче норми (15 см/с) лише у 6 хворих з цирозом печінки (F4). Показники лінійних швидкостей кровообігу не залежали від етіології та активності хронічного вірусного гепатиту.

Зміни показників реогепатографії, а також форми реографічних комплексів чітко залежали від ступеня фіброзу печінки. При стадії F0 форма реографічного комплексу і показники реогепатографії не відрізнялася від нормальної реогепатограми. При стадії F1 у 50% хворих відзначалася деформація і виражене зниження амплітуди всього реографічного комплексу. З наростанням ступеня фіброзу печінки прогресувала деформація реографічного комплексу, відмічалося значиме зниження показників показниками інтенсивності кровообігу, тривалості і швидкості кровонаповнення, що реєструвалося у 80% хворих при F2-3 і у 100% хворих при F4.

Таким чином, отримані дані дозволяють зробити висновок про інформативність методу реогепатографії, який дозволяє виявляти порушення печінкового кровообігу вже на початкових стадіях хронічних вірусних гепатитів (F1-F2). Зміни показників реогепатографії прогресують паралельно зростанню ступеня фіброзу печінки з максимальними відхиленнями при цирозі.

Інформативність допплерографії у хворих з хронічними вірусними гепатитами на стадії F1-F3, невелика, її використання доцільне на стадії цирозу печінки, при сформованій портальній гіпертензії.


ПОКАЗАТЕЛИ ПОВЫШЕННОЙ ЧУВСТВИТЕЛЬНОСТИ НЕМЕДЛЕННОГО ТИПА У БОЛЬНЫХ ОСТРЫМ И ХРОНИЧЕСКИМ ВИРУСНЫМ ГЕПАТИТОМ В

Жонибеков Ж.1, Бабаходжаев С.Н. 1, Ахмедова М.Д. 1

Научно-исследовательский институт эпидемиологии, микробиологии и инфекционных заболеваний Минздрава Республики Узбекистан (Ташкент) 1


Под наблюдением находились 60 больных вирусным гепатитом В, у 30 из которых установлена острая форма болезни (ОВГВ), у 30 – хроническая форма (ХВГВ) репликативной активности. Диагноз ОВГВ и ХВГВ устанавливался на основании жалоб больного, эпидемиологического анамнеза, выявления маркеров вирусного гепатита В (ВГВ) методом иммуноферментного анализа.

Для распределения больных по клинической форме и тяжести течения болезни был принят во внимание приказ № 560 Минздрава Республики Узбекистан для практического использования.

О состоянии повышенной чувствительности немедленного типа (ПЧНТ) судили по определению показателя реакции дегрануляции тучных клеток (РДТК) по методу Л.И.Ишимовой и Л.И. Зеличенко (1971). При постановке указанной реакции в качестве антигена использовали HВsAg в дозе 50 мкг. В качестве контроля были обследованы 20 здоровых людей аналогичного возраста, у которых показатель РДТК составил 12.0%. Все цифровые данные обрабатывали по методу вариационной статистики (Ойвин И.А., 1960).

Проведенные исследования показали, что как у больных ОВГВ в разгаре болезни, так и у больных ХВГВ в стадии обострения заболевания показатель РДТК достоверно повышается по сравнению со здоровыми (соответственно, 18.0±0.9 и 20.0±1.2%).

Указанная закономерность сохраняется в период реконвалесценции у больных ОВГВ и в стадии ремиссии болезни – у пациентов ХВГВ. Так, получены следующие цифровые данные: 15.0±1.3 и 21.0±1.0%, соответственно (разница показателей по сравнению со здоровыми статистически значима). Следует отметить, что у больных ХВГВ показатель РТДК был достоверно больше в стадии обострения в сравнении с пациентами ОВГВ в период разгара болезни, а в стадии ремиссии с периодом реконвалесценции.

Таким образом, у больных ОВГВ и ХВГВ репликативной активности развивается ПЧНТ, проявлением которой является увеличение числа дегранулированных тучных клеток соединительной ткани по сравнению со здоровыми. В то же время, следует подчеркнуть, что ПЧНТ более выражена у больных ХВГВ, чем ОВГВ.

На основании полученных результатов проведенных исследований можно утверждать, что при переходе ВГВ в хроническое течение несомненное патогенетическое значение имеет ПЧНТ.