Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005
| Вид материала | Диплом |
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Наукова програма передбачає науково-практичні доповіді та постерну сесію з обговоренням, 40.36kb.
- Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко, 7248.82kb.
- Хx міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1555.53kb.
- Хix міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1754.6kb.
- Хvii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1402.07kb.
- Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Міністерство аграрної політики України Львівський національний аграрний університет, 48.27kb.
Потреба у вітамінах С і РР хворих на вірусні гепатити
Бельдій В.І.,Покровська Т.В.
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
При поліетіологічних вірусних гепатитах (ВГ), окрім розладів вуглевод ного, пігментного, білкового, жирового, водно-сольового обмінів, порушується і вітамінний, розвиваються симптоми вітамінної недостатності, які впливають на перебіг та завершення захворювання. Лікування хворих на вірусні гепатити тяжко уявити без призначення вітамінів. Не дивлячись на традиційну популяр ність вітамінів, призначення та дозування їх при більшості захворювань має емпіричний характер. Не враховується, зокрема, конкретна потреба організму в них при певних захворюваннях та патологічних станах. Водночас відомо, що введення вітамінів у великих та незбалансованих дозах, не лише не приносять користі, але може навіть негативно позначитися на перебіг хвороби. Ми вивча ли забезпеченість вітамінами С та РР і добову потребу в них при ВГ.
Проведено клініко-лабораторне обстеження 176 хворих на ВГ у віці від 15 до 65 років та 40 практично здорових людей. Зменшення рівня вітаміну С в плазмі крові спостерігалось у 156 із 161 обстежених хворих (96,9%).Вміст його складу в середньому 0,46 ± 0,018 мг%. Зменшення добової екскреції вітаміну С сечою спостерігалось у 154 із 161 хворого (95,7%). При цьому середній рівень екскреції вітаміну С становив 12,37 ± 0,36мг, що в 2,7 разів нижче показників здорових людей (р < 0,001). Зменшення забезбеченості організму вітаміном С знаходиться в прямій залежності від тяжкості хвороби (р<0,001).
Крім того виявлено, що “підтримуюча” насичення добова доза вітаміну С для хворих з легким перебігом ВГ дорівнює 133 ± 6,5 мг (100-150 мг), а добова потреба в ньому з врахуванням вмісту вітаміну С в харчовому раціоні, складає 268 мг. Для хворих з середньотяжким перебігом ВГ ці показники складали відповідно 271 ± 7,43мг (200 – 400мг) та - 406мг, а при тяжкому – 425 ± 25мг (400-450 мг) та - 560мг.
Зменшення забезпеченості вітаміну РР при ВГ, за даними вмісту НАД в крові, спостерігалось у 144 із 161 (89,4%) хворих. Зменшення рівня НАД в еритроцитах (39,52 ± 1,31мкг/мл/еритроцитів), порівняно зі здоровими 67,0 ± 1,26 мкг/мл/еритроцитів) є достовірним (р<0,005). Крім того, зменшення забезпече ності вітаміну РР спостерігалось у 89,4% хворих на ВГ і за даними рівня N1- МНА в сечі і залежало від тяжкості перебігу хвороби.
Підтримуюча насичення добова доза вітаміну РР для хворих з легким перебігом хвороби знаходилась в межах від 20 до 50мг (30 ± 1,89мг), а добова потреба в ньому з врахуванням вмісту вітаміну РР в харчовому раціоні, скла дає 50 ± 0,86мг. Для хворих з середньотяжким перебігом ВГ доза вітаміну РР дорівнює 35 – 75мг (56 2,42мг) та 76 ± 0,86мг, а при тяжкому перебігу хвороби –75 – 100мг (85 ± 6,34мг) та 105 ± 0,86мг.140
Крім вищевказаних розладів обміну вітамінів С та РР, констатованих пара клінічно, у 36,4% хворих на ВГ виявлено клінічні симптоми вітамінної недостатності.
В експериментальних дослідженнях, проведених у щурів, вітаміни С та РР у хворих на ВГ потребує їх застосування усередину у відповідних вище перелічених дозах протягом гострого періоду хвороби та впродовж ранньої реконвалесценції.
ОСОБЕННОСТИ ВЫРАБОТКИ ЦИТИКИНОВ (ФНОб, ИЛ-1в, ИЛ-2) В ЗАВИСИМОСТИ ОТ СТЕПЕНИ АКТИВНОСТИ ХРОНИЧЕСКОГО ВИРУСНОГО ГЕПАТИТА В
Бикбавова Г.Р., Совалкин В.И., Долгих Т.И., Смирнова Л.М.
Омская государственная медицинская академия, кафедра госпитальной терапии
В современной гепатологии уделяется достаточно много внимания оценке выработки тех или иных цитокинов при различных заболеваниях печени с детализацией участия того или иного цитокина в патологическом процессе.
Цель нашего исследования – оценить особенности выработки провоспалительных цитокинов в зависимости от степени активности хронического вирусного гепатита В.
Материалы и методы исследования. Нами было обследовано 24 пациента с хроническим вирусным гепатитом В в фазе репликации вируса. Среди обследованных было 15 мужчин, 9 женщин. Средний возраст обследованных 36,6 лет. Цитокины определялись стандартным иммуноферментным методом с использованием реактивов ООО «Протеиновый контур» Санкт-Петербург. Повышенным для всех определяемых считался показатель свыше 50 пкг/мл.
Результаты исследования. При оценке характера выработки ФНОб было отмечено его повышение у 8 (33,3%) пациентов. Повышенные показатели варьировали от 59,11 пкг/мл до 3980,0 пкг/мл. У 4 (50%) пациентов данной группы отмечалось повышение уровня АлАт и у 3 (37,5%) повышение уровня АсАт.
При анализе показателей уровня ИЛ-1в было отмечено, что цитокин повышался у 6 (25%) пациентов данной группы. Показатели ИЛ-1в колебались от 159,2 пкг/мл до 4118,2 пкг/мл. При оценке характера повышения ферментов цитолиза у данных пациентов было выявлено повышение уровня АлАт и АсАт у 3 (50%) больных.
При оценки характера выработки ИЛ-2 было выявлено повышение данного цитокина у максимального количества обследованных пациентов – 17 (70,8%). Динамика показателей цитокина у данной группы была следующей: минимально повышенный показатель составил 51,60 пкг/мл, а максимальный 1039,0 пкг/мл. Одновременное повышение уровня АлАт и АсАт выявлено у 6 (35,2%) пациентов данной группы.
Заключение. При анализе выработки провоспалительных цитокинов у пациентов с хроническим вирусным гепатитом В максимальные изменения были выявлены относительно ИЛ-2. С меньшей частотой повышались ФНОб и ИЛ-1в. Обращало на себя внимание отсутствие чёткой корреляции между повышением уровня провоспалительных цитокинов и уровнем ферментов цитолиза.