Удк 32+329. Д67 ббк 66. 2(4 Укр)+76
| Вид материала | Документы |
- Удк 347. (77+78) ббк 67. 9 (4 Укр) 303, 252.7kb.
- Развитие тезауруса классификационных рубрик по физике полупроводников, 199.49kb.
- "земельне право україни", 1354.1kb.
- Задания на карантин 7-а класс Укр., 6.86kb.
- Методические указания Воронеж 2009 удк 616. 329-002-08(072), 569.91kb.
- Удк 656 08; 629 072 ббк 52. 5: 88., 1958.04kb.
- Учебное пособие Москва, 2008 удк 34 ббк 66., 20999.29kb.
- Удк 329. 3: 297 особливості теоретично-методологічних підходів до дослідження інформаційного, 152.01kb.
- Рафаел папаян, 3846.74kb.
- Удк 159. 9 Ббк 88. 8 А 733, 2819.09kb.
Володимир Щербань та його «бригада»
.
У середині 90-х Павло Лазаренко та Володимир Щербань ненавиділи один одного, через що дніпропетровський клан перебував із донецьким у стані війни. Тоді вони вважалися суперниками в боротьбі за президентське крісло, яке видавалося їм легкою здобиччю. Але в сутичці двох «бригад», уміло спланованій оточенням Кучми, обидва програли. Один опинився у в'язниці за океаном, другий – у Сумах, при грошах, але без політичних перспектив. Найсмішніше, що зараз вони можуть помінятися ролями: Щербань має всі шанси стати ще одним американським в'язнем за відмивання грошей, а Лазаренко – хазяїном його підприємств, що розпродаються за безцінь цілим списком. Про те, у якій країні нині переховується Щербань і його соратники, кому дістануться їхні капітали, а також, чому не варто купувати шматки «губернаторського бізнесу-пирога» – наше журналістське розслідування.
Екскурс у нещодавнє минуле
Моментом зародження сучасного «донецького клану» вважається період розвалу СРСР, коли промислові гіганти Сходу України, опинившись сам-на-сам із ринковими відносинами, швидко усвідомили, що вижити окремо їм не вдасться.
На початку 90-х було організовано корпорацію «Дон», концерн «Енерго» і деякі інші структури, що стали потужними гравцями на ринку вугілля СНД. Серед інших фірм, що виникли в 1990-1992 роках, можна виділити «Атон» Євгена Щербаня і «Справа всіх» Володимира Щербаня. Запам'ятайте останню назву: вона вам ще зустрінеться...
Після приходу 1994 року до влади Леоніда Кучми і тимчасової втечі до Ізраїлю (під загрозою арешту) представника донецьких у владі Юхима Звягільського, майже весь регіональний бізнес міцно тримали у кулаці троє людей – Євген Щербань, Ахать Брагін (на той час він був президентом футбольного клубу «Шахтар») і Володимир Щербань, який став в 1994 році губернатором області. Ця «велика трійця» захопила контроль над більшістю промислових підприємств Донбасу. Кожен, хто хотів робити бізнес на їхній території, зобов'язаний був «спитати дозволу» і, звісно ж, відстібати вагому частку прибутку «хазяям».
Донецький стиль – у Суми
Такий стиль керування, як свідчить справа Бориса Колесникова, дожив до наших днів. А вигадав подібну схему «партнерства» бізнесу і влади, як подейкують, Володимир Щербань. Він же імпортував «моду» вимагати частину власності у підприємців на Сумське «воєводство». Те ж саме, але в масштабах Дніпропетровської області, практикував і Павло Лазаренко. Коли він зручненько вмостився у Кабміні, то спробував поширити свій вплив на «териконовий регіон», тоді між кланами почалася згадана вище війна. У 1995 році був убитий Ахать Брагін. На початку 96-го протягом декількох місяців було знищено ще кілька відомих донецьких бізнесменів. У липні 96-го з посади губернатора «попросили» Володимира Щербаня, а восени в Донецькому аеропорті було розстріляно Євгена Щербаня. Зі стану війни область вивів мало кому відомий інженер-автомобіліст Віктор Янукович і лідер «молодої бізнес-порослі» Ринат Ахметов. Невдовзі їх уже називали не інакше, як хазяями Донбасу.
Щербань зміг повернутися до влади лише після того, як Лазаренко потрапив у немилість до свого колишнього патрона Леоніда Кучми. Але оскільки Донецьку область уже міцно зайняв Янукович, Володимирові Петровичу довелося задовольнятися Сумами. Як він там господарював, яскраво продемонстрували записи Миколи Мельниченка. Так, на одній із цих славнозвісних плівок Володимир Щербань, очікуючи приватизації досить принадливого підприємства «Сумихімпром» пропонував Кучмі одержати подарунок у вигляді 25% акцій плюс «золота акція» – «дітям чи онукам», тому що «це життя» і «однаково розкрадуть»...
Щоправда, повністю прибрати до рук «Сумихімпром» регіональній владі так і не вдалося: знайшлися й інші бажаючі загарбати це підприємство. А от решта бізнесу в області була цілком поглинута губернаторською «імперією», до того ж, за допомогою стандартних донецьких методів. Як заявила журналістам прес-секретар міністра внутрішніх справ Інна Кісіль, коментуючи порушену проти Щербаня кримінальну справу за ч. 2 ст. 189 Кримінального кодексу (вимагання), обіймаючи посаду губернатора, протягом 2000-2001 років він вимагав від керівників підприємств продати контрольні пакети акцій третім особам. При цьому, за словами прес-секретаря, використовував погрози і залякування. Від себе додамо, що третіми особами, за даними правоохоронців, найчастіше виявлялися родичі (дружина, син, невістка) або довірені особи – водії, охоронці, кухарки, які до пуття і не знали, які фірми на них записані, якими акціями ці фірми володіють, і які гроші там крутяться.
Гроші, бунти й солодке життя
Не завжди перехід контрольних пакетів акцій підприємств, особливо великих, у власність структур, близьких до губернатора, відбувався тихо. Найбільший резонанс мав скандал довкола заводу «Ґумотехніка», чий менеджмент відкрито заявив про тиск обласної влади з вимогою передати акції. Один із акціонерів після цього був заарештований, другого залякали, погрожуючи його доньці. Спалахували й інші бунти на кораблі, але всі вони нещадно придушувалися. Лише зараз правда випливає назовні.
У лютому прокуратура області порушила справи за скаргами сільгоспвиробників, які стверджували, що працівники «Сумиагроцукру» примушували здавати цукровий буряк тільки на заводи шести їхніх підприємств. У тих, хто намагався вивозити буряк за межі області, виникали серйозні проблеми.
І цукрові заводи, і «Ґумотехніка», і багато інших підприємств безперешкодно скуповував якийсь, на перший погляд, загадковий ТОВ із претензійною назвою «Міжрегіональний центр фондових технологій». Це українсько-кіпрське СП було засновано у співдружності з офшорною фірмою Cumulus LTD. У різний час з українського боку учасниками цього ТОВ були Артем Володимирович Щербань (син екс-губернатора, а нині – народний депутат України від ПР – ред.) та Ірина Олексіївна Омельченко (дружина колишнього мера Сум, який до цього працював помічником Щербаня). Але, як зізнавався сам Щербань на одній із закритих нарад керівництва облдержадміністрації, Cumulus LTD також є його «сімейним» бізнесом в особі якогось Едуарда, який є… громадянином Греції. Цю до пори «загадкову» особистість компетентні люди також ідентифікують із відомим у вузьких колах української столиці нарізувачем нібито імпортного мармуру і постачальником модних каменів для «дорогих» клієнтів.
За словами прес-секретаря прокуратури Сумської області Олексія Дерев’янка, ТОВ «Міжрегіональний центр фондових технологій» фігурує у кримінальній справі щодо Щербаня про вимагання. І не лише там. До речі, як розповів журналістам губернатор Сумської області Микола Лаврик, велику роль у розслідуванні зловживань його попередника відіграла публікація в кількох номерах сумського щотижневика «Панорама» (№№ 10-16 за березень-квітень 2005 р.) схеми тіньової бізнес-імперії Володимира Щербаня. Після цього багато громадян, нарешті, повірило в те, що влада хоче повного розслідування діянь екс-губернатора, і в розпорядження правоохоронних органів почала надходити цінна інформація. Яка, у свою чергу, дозволила почати розслідування, оголосити екс-губернатора в розшук і провести у його будинку, офісі та дачі обшуки.
Банк імені самого себе
Примітно, що в усіх оприлюднених схемах фігурує ТОВ «Комерційний банк «Владімірскій» – ключова структура бізнес-імперії губернатора, через яку проходять усі підконтрольні йому фінансові потоки. Банк, який в епоху «дорогого й улюбленого керівника» став найбільшим в області, розташований поряд із будинком головної адміністрації в Сумах і дотепер зветься на честь незабутнього губернатора – «Владімірскій».
У вересні 2004 року в «банку імені самого себе» були розміщені вільні кошти міського бюджету. Щоправда, у березні нинішнього року на черговій сесії міськради було ухвалено рішення забрати гроші з «Владімірского» і розмістити їх у «Промінвестбанку». Раніше перевела свої рахунки з банку «Владімірскій» ціла низка комунальних підприємств. Наприклад, тролейбусне управління. Відтік вкладників і клієнтів із «Владімірского» цілком прогнозований, з огляду на махінації, інформація про які випливла назовні.
Ось один зі свіженьких прикладів діяльності банку «Владімірскій». Прокуратура області в березні нинішнього року виявила, що колишній заступник голови Сумської облдержадміністрації Олександр Кириченко (який приїхав у Суми з Києва, де працював у банківській сфері та керував фінансами бізнес-імперії Щербаня) допоміг своїй дружині Світлані придбати квартиру в Сумах, не розрахувавшись за неї. За даними прес-служби прокуратури області, Світлана Кириченко у 2003 році підписала договір із фірмою «Побутсервіс» про пайову участь у будівництві будинку по вулиці Супруна, 17. У договорі вартість будівництва житла становила 120 тис. грн. Окрім того, за замовленням Кириченка було проведено переустаткування та ремонтні роботи на суму 448 тис. грн. Згодом, щоби купити квартиру, Світлана взяла кредит у розмірі $100 тис. у банку «Владімірскій», але при цьому «Побутсервісу» перерахувала лише 120 тис. грн. Незважаючи на це, у березні 2004 року їй було передане свідоцтво на власність квартири, хоча остаточний розрахунок так і не було проведено.
Цілком можливо, що ця квартира подружжю Кириченків навряд чи знадобиться: вона, як і сім’я Щербанів, перебуває... за океаном, у спекотному Майамі. Саме звідти й ведеться керівництво розпродажем власності й переказом виторгу.
До речі, екс-губернатор має «інвестиційну візу» США, а не вештається нічними клубами Москви, як повідомлялося раніше. Але про це вже у наступній частині нашого розслідування... Олена РУБЦОВА, ua, 19.05.2005 р.
Володимир Щербань і його «бригада»-2
22.05.2005 р. проти колишнього голови Сумської облдержадміністрації Володимира Щербаня порушено кілька кримінальних справ, у тому числі - за вимагання акцій підприємств (з яких потім складалася його бізнес-імперія) і ухиляння від сплати податків. На його дачі було проведено обшук, у ході якого виявили колекцію предметів розкоші та цілий арсенал стрілецької зброї. Про те, як ця розкіш здобувалася, ми розповіли в першій частині журналістського розслідування. Тепер мова піде про саму бізнес-імперію і шляхи, якими з країни витікають грошики, виручені за продаж власності…
Від в'язниці – на Майамі
Від середини травня відповідно до постанови прокуратури Сумської області Міністерство внутрішніх справ України оголосило Володимира Щербаня у міждержавний розшук. Більше того, Зарічний суд міста Суми санкціонував затримати і доставити в Україну колишнього губернатора. За офіційною інформацією, місцезнаходження Щербаня і його дружини Ірини невідоме. У пресі з'являлися здогадки, що вони переховуються у Росії або Туреччині.
Однак у ході журналістського розслідування вдалося встановити, що подружжя вже давненько «гріє животи» у Майамі. Для одержання так званої «інвестиційної візи» США Щербаню свого часу довелося «інвестувати» в американську економіку 5 000 000 доларів, що становило незначну частину його статку. Там само перебувають колишній заступник голови Сумської облдержадміністрації Олександр Кириченко, що завідував банківською частиною діяльності бізнес-імперії Щербаня, та його дружина Світлана, уродженка Донецька.
Можливо, про це вже поінформовані не лише ми, а й правоохоронні органи України і США. Ми не знаємо, обговорювали чи ні тему місцезнаходження Щербаня міністр внутрішніх справ Юрій Луценко та директор Федерального бюро розслідувань Сполучених Штатів Роберт Мюллер під час їхньої зустрічі у середині травня у Будапешті на святкуванні десятиліття Міжнародної правоохоронної академії. Але, згідно з повідомленням прес-служби МВС, ФБР обіцяло сприяти Україні у боротьбі з відмиванням грошей, привласнених чиновниками та олігархами.
У той самий час син Щербаня, Артем, перебуває в Україні: на думку автора, він активно займається збутом контрольних пакетів акцій підприємств, що раніше контролювалися «сім'єю». Цією самою нелегкою справою стурбований і Кириченко-молодший. Завершивши фінансові справи, вони, ймовірно, приєднаються до батьків: в Артема Володимировича для цих цілей нібито вже є «грін карта», що дозволяє безперешкодно скласти батькам компанію у Майамі.
Ярмарок народного добра
Артем Щербань (нині – народний депутат України від ПР – ред.) фігурує як засновник у десятках комерційних структур, котрі безпосередньо або через «фірми-прокладки» контролюють практично всі сфери господарської діяльності бізнес-імперії батька. Дещо можна побачити на схемі, яку ми запозичили із сумської «Панорами». Однак, якщо говорити про базис сімейного статку, то це переробні виробництва (хлібозаводи, молоко- і м’ясозаводи), енергетичний сектор «Сумиенерготранс»; «Сум-газ», «Суми-ТЕКо», банківське забезпечення за допомогою ТОВ «Комерційний банк «Владімірскій» і ТОВ «Міжрегіональний центр фондових технологій». Це СП, засноване разом із кіпрською фірмою Cumulus LTD, за котрим стояв Артем Володимирович Щербань, і яке замикало на собі складний ланцюжок володіння акціями різних підприємств, які зараз продаються «списком» і окремо майже за безцінь.
Новому голові Сумської облдержадміністрації Миколі Лаврику достеменно відомо, що у власність іншим хазяям уже перейшли контрольні пакети акцій молокопереробних заводів. Серед покупців називають компанію «Мілкіленд», яка зараз працює на території області. Змінили власника чотири або п'ять молокозаводів, у тому числі й Роменський. «Зараз, як мені відомо, відбулися й інші зміни. Так, до інших людей перейшло право власності на ТОВ «Сумигаззбут» (яке займається поставками газу, виробництвом тепла, орендує Сумську ТЭЦ. – авт.). За якою ціною продаються активи – це вже справа інших органів, у тому числі й реєстраційних», – заявив губернатор, відповідаючи на запитання моїх сумських колег.
Продаж активів, серед яких зустрічається і стратегічно важливе майно області, непокоїть нову владу, оскільки це майно за допомогою хитромудрих схем просто поцупили у народу. Володимир Щербань практикував на Сумщині не лише «донецький» метод вимагання акцій підприємств, але й власне ноу-хау: одержання кредиту для приватних (підконтрольних) підприємств за рахунок застави комунального майна у підконтрольному банку. Як ви вже здогадалися, мова йде про «Владімірскій», банк настільки близький і рідний Володимиру Петровичу Щерабню, що навіть іменується на його честь.
Скарбничка з подвійним дном
Перша спроба прибрати до рук міські тепломережі виявилася невдалою завдяки принциповій позиції обласної прокуратури. А зроблено все було блискуче. Сесія Сумської міськради від 1 жовтня 2003 року проголосувала в добровільно-примусовому режимі за передачу теплових мереж у заставу «Владімірскому» під кредит на суму 4,5 млн. грн. на покупку газу. Що відбулося би згодом, здогадатися неважко. На нашу думку, адміністрація просто не виплатила би банківський кредит (мовляв, населення підвело, за газ не платить), і тепломережі дісталися би банку. Після чого їх безперешкодно могла би купити будь-яка з численних фірм «сім'ї». Але прокурор області Юрій Ударцов визнав це рішення незаконним і опротестував його. Більше того, він порушив кримінальну справу за фактами зловживань працівниками виконкому. Щербаню довелося відступитися, і депутати міськради проголосували за відмову від кредиту. До речі, директор «СумиТЕКо» Володимир Винокур 2004 року був засуджений за привласнення чужого майна в особливо великих розмірах та службову підробку. Це так, до слова...
Незабаром під тиском міської та обласної влади депутати проголосували за нове рішення – заплатити борг виконкому перед новою фірмою «Сумигаззбут», передавши цій компанії цілісний майновий комплекс з виробництва теплової й електричної енергії (у тому числі Сумську ТЕЦ), а також два міських водозабори. Ці об'єкти були оцінені у суму боргу – 17 млн. грн. Опозиційні депутати Світлана Дронник, Сергій Клочко та Євген Коваль назвали афілійованих засновників ТОВ «Сумигаззбут». Серед них виявилися всюдисущий Артем Щербань, а також родичі заступників і помічників губернатора.
Ще одна угода того часу, внаслідок якої за допомогою банківського кредиту міська власність перетекла в «сімейне» русло, є актуальною темою дотепер. Отут прокуратура чомусь нічого не заперечила. Зміст угоди у тому, що влада примудрилася закласти міське майно у заставу «Владімірскому» задля отримання кредиту на закупівлю десяти автобусів «Еталон» для приватного на 85% перевізника ТОВ «Автотранспортна компанія «Мустанг». Про те, що до «Мустанга» мала безпосередній стосунок губернаторська родина, не говорили тільки ледачі. Але що цікаво: вартість одного автобуса – близько 110-130 тис. грн. Відповідно, десять одиниць цього транспортного засобу вартують трохи більше мільйона. А міськрада дала згоду на використання як заставу комунального майна на загальну суму у 7 млн. грн. Тобто заставна вартість майна в сім разів перевищувала суму кредиту (!). Більше того, дуже тривалий час список майна, що виступає заставою, приховувався. І лише нещодавно стало відомо, що це не лише престижні приміщення, а й енергокомунікації міста.
Оскільки статутний фонд «Мустанга» мізерний, а заробітки на автобусних перевезеннях непевні, повернення кредиту від самого початку видавалося сумнівним. Державне добро неминуче повинно було потрапити до приватних рук «хазяїв області».
Щоправда, наприкінці минулого року, коли з Майдану для регіональних олігархів повіяло смаженим, тодішній мер Сум Володимир Омельченко оголосив про намір домогтися дострокового погашення кредиту, виданого «Мустангу» за рахунок соціального захисту працівників. Справа дійшла до обіцянок страйкувати, які навесні ширилися підприємством.
Складається враження, що юристи нової адміністрації і працівники силових структур прораховують можливість анулювати угоду між колишньою владою, «Мустангом» і «Владімірскім».
В умовах загальнодержавної реприватизації таке рішення видається логічним. У будь-якому разі, з погляду «революційної необхідності» буде справедливим повернути городянам їхнє майно, перше ніж батько й син Щербані що-небудь зроблять зі своїм банком. До речі, цей зв'язок не такий уже й примарний, як багато хто вважає: серед 13 (символічна цифра?) засновників банку «Владімірскій» фігурує ТОВ «Континент», де Володимир Петрович, за нашим даними, має 76% статутного фонду. Але про це у наступній частині...
Олена РУБЦОВА, ua, 22.05.2005 р.
Володимир Щербань і його «бригада»-3
Наше розслідування про життя та «подвиги» екс-губернатора Сумської області Володимира Щербаня і діяльності його бізнес-імперії викликало несподіваний для всіх широкий резонанс.
Інформацію про те, що Щербань, котрий перебуває у розшуку, його дружина і люди з близького оточення тішаться сонечком у Майамі, тоді як в Україні триває активний розпродаж підприємств, отриманих шляхом вимагання акцій, процитували усі провідні телеканали, інтернет-видання та агентства новин.
Постараємося не розчарувати читачів і зараз: у підсумковій частині журналістського розслідування ми розповімо, що продається Щербанем, за якими цінами, кому і…чому це не слід купувати.
«Пахани централу»
У першій і другій частинах «Повісті про «справжнього» губернатора» розкривалися дві схеми, які дозволили губернаторській «родині» казково збагатитися. Перша схема, запозичена з донецького досвіду (за що, власне, й заарештували Бориса Колесникова), проста як дитячий конструктор: кожен, хто хоче робити бізнес у володіннях «хазяїна регіону», зобов'язаний «випросити дозволу» і ділитися власністю та прибутками з ним особисто або його представниками. Друга – значно витонченіша –одержання кредитів для приватних (підконтрольних губернаторові) підприємств за рахунок застави комунального майна у знов-таки підконтрольному банку. Як ілюстрація у минулому матеріалі розповідалося про «тезку» Володимира Петровича – банк «Владімірскій», в якому були заставлені сумські тепломережі як гарантія виплати кредиту автопідприємству «Мустанг». І пообіцяли докладніше зупинитися на діяльності банку, і довести, що він є ключовою структурою бізнес-імперії губернатора, через яку проходять усі підконтрольні йому фінансові потоки.
Що ж, виконуємо свою обіцянку. Засновниками банку є наступні компанії:
ТОВ «Граніт-96», зареєстроване в Києві Олександром Андрющенком;
ТОВ «Молдінг» (директор Микола Герасименко);
ТОВ «Континент» – фірма з київською «пропискою», засновники Володимир Щербань (паспорт ВА 000001, прописаний: м. Суми, вул. Супруна, 7) та Сергій Драло, киянин (ви про нього ще прочитаєте);
ТОВ «Мцирі» також має двох засновників: Валерій Федорович Нетудихата (чи не родич екс-заступника міністра транспорту і зв'язку, котрий до приходу до влади був одним із керівників компанії Рината Ахметова DCC, перейменованої згодом на LIFE?) і ТОВ «Проект-Сервіс».
Далі у переліку засновників: редакція газети «Агро-Україна», ТОВ «Консул-Інвест», ТОВ «Біоград-К» (Світлана Подугольникова і ТОВ «Фауст»); ТОВ «Івіс-Авто» (директор Ігор Стельмах – довірена особа Щербаня та перший керівник банку), ТОВ «Ставрон-Мода» (Валентина Заливна та ТОВ «Пульс», що замінило Ірину Щербань!), МП ТОВ «Варіант», ТОВ «Аверс», ТОВ «Торговий дім «Південний Схід», директором якого є Наталя Петрівна Щербань (!).
У свою чергу ця мотузочка тягнеться до другого рівня засновників – до тих, хто заснував фірми, котрі породили банк. Серед них зустрічаємо ТОВ «Імпульс» і ТОВ «Вісту», які безпосередньо пов’язані з відомими в регіоні іменами – Ольгою Крутушкіною та Артемом Щербанем. Про сина екс-губернатора і його важливу місію щодо реалізації батьківського майна розповідалося в попередніх частинах нашого серіалу. Що ж до Ольги Крутушкіної, яку інтернет-видання «Обком» назвало «ключовим «кадром» у фінансовій імперії Володимира Щербаня», додавши, що «відома своєю холоднокровністю та суворою вдачею, пані Крутушкіна останніми роками стала чи не головним помічником екс-губернатора Сумщини», то вона була заарештована ще півтора місяці тому, і зараз відпочиває від тяжкої праці у Білопольскому СІЗО. Прокуратура Сумської області порушила проти Ольги Крутушкіної (депутата Сумської міськради) дві кримінальні справи, у тому числі – й за підозрою в одержанні хабара у сумі 150 тисяч гривень. Серед іншого, Крутушкіна є директором ТОВ «Прогресс-інвест», яке контролює фінансові потоки сумського м'ясокомбінату.
Тамтешні робітники одними з перших підняли бунт проти Щербаня та його ставлеників, зажадавши підвищення просто таки знущально-низької зарплатні і розповівши, як у них під тиском відібрали акції підприємства. За ними повстали працівники «Сумикомунтранс», котрі, не одержавши своєї зарплатні протягом трьох місяців, оголосили страйк. Міська влада не змогла допомогти підприємству, оскільки була потрібна згода на кредит головного власника, якому належить 54% акцій. А ним, за словами в.о. міського голови Сум Сергія Клочка, є Артем Щербань. Останній, за повідомленням в.о. мера, не виявив зацікавленості проблемами підприємства і запропонував придбати його пакет акцій за завищеною у п'ять разів ціною. «У міському бюджеті таких коштів не передбачено», – сказав Клочко.