Geum.ru

Удк 32+329. Д67 ббк 66. 2(4 Укр)+76

Вид материалаДокументы

Содержание


Спочатку майно, потім свідчення…
ДодатокПОЯСНЕННЯ 5 травня 2005 року м. Київ
Чечетов Михайло Васильович
Чечетову М.В.
Сергій Ніконов, «ОРД», ua 19.01.2006 р.
Подобный материал:
1   ...   39   40   41   42   43   44   45   46   ...   50

Спочатку майно, потім свідчення…


112 номеру «Партії Регіонів» Михайлові Чечетову зараз не позаздриш. Після публікації його пояснень щодо незаконної приватизації найбільших українських підприємств, які він дав співробітникам міліції і в яких цілком і повністю «здав» не лише Віктора Пінчука, Леоніда Кучму, Віктора Медведчука, але й свого головного «папу» Віктора Януковича, схоже, йому довелося відповідати саме перед «двічі незасудженим» «проФФєсором». В інтерв'ю інтернет-виданню «Оглядач» Чечетов намагався довести, що ні на кого він не «стукав». Але вийшло дуже непереконливо. Цитуємо: «Колишній керівник Фонду Держмайна Михайло Чечетов в інтерв'ю «Обозу» не ризикнув назвати «фальшивкою» документ допиту, у якому він здає міліції свого боса Януковича, Кучму, Медведчука і т.д. Чиновник, підозрюваний у причетності до «прихватизації» стратегічних об'єктів українськими олігархами, назвав опубліковані матеріали допиту «піар-технологією».


– Михайле Васильовичу, ви можете підтвердити чи спростувати, що опубліковані матеріали допиту у МВС від 5 травня 2005 року містять ваші слова?

– Це - брудний піар, пов'язаний із проведенням парламентських виборів, з одного боку, і з переділом власності по Нікопольському феросплавному заводу, з іншого.

На уточнююче запитання: «Тобто ви вважаєте, що опублікований документ - фальшивка?» відповів невиразно:

– Я ще раз повторюю: це - елемент брудних технологій.

– Тоді чи можете ви заявити, що інформація, що є в цьому документі, повністю не відповідає дійсності? Або окремі частини «допиту» мали місце у Фонді держмайна? Наприклад, найбільше цікавить, чи доводилося вам вислуховувати вказівки від вищих посадових осіб держави, як проводити приватизацію? І як ви реагували на них?

– Я як голова Фонду держмайна приймав рішення винятково у правовому полі України!

– Ви заперечуєте, що вказівки надходили?

– Я все сказав…

– Чи були ви на допиті 5 травня?

– Не пам'ятаю.

– А підпис під документом схожий на Ваш?

– Не знаю, я не цікавився.

– А як надалі у Вас складаються стосунки із правоохоронними структурами? Може, кримінальна справа проти вас все ж існує, або, можливо, вам погрожували, чи, можливо, з вами домовилися?

– У мене із правоохоронними органами завжди були чудові стосунки.


Сподіваємося, що ці «чудові стосунки» не завадять правоохоронним органам все ж з'ясувати, чому так легко і дешево, після єдиного дзвінка з Банкової були розпродані найбільші підприємства України.

І наостанок, ще одна цитата з інтерв'ю Михайла Чечетова: «У своєму першому інтерв'ю на посаді голови Фонду держмайна України на запитання про те, що буде, коли я прийду, і чого не буде, я відповів: «Не буде одного: я ніколи не буду заганяти всі кулі в одну лузу». Якби було інакше - усе було би в Донецьку, а так - то Харків, то Дніпропетровськ». Щодо Дніпропетровська, це точно. Там ще донедавна була головна «луза» країни. От тільки одне бентежить. У в'язниці більярдом не побавишся. Там якось більш звикли в «очко».


Додаток


ПОЯСНЕННЯ

5 травня 2005 року м. Київ


Перший заступник начальника управління оперативних розробок при ДДСБЕЗ МВС України підполковник міліції Дігтяр Ю. О. узяв пояснення у

Прізвище, ім'я, по-батькові Чечетов Михайло Васильович

Дата і місце народження 03.10.1953 року народження

Курська обл., Кореневський район, с. Любимівка

Сімейний стан Одружений

Громадянство Українець

Освіта Вища

Місце проживання (тел.) м. Київ, вул. Вишняківська, 6 А, кв. 54

Дом. 565-79-62, моб. 8-050-469-75-80

Місце реєстрації

Рід заняття та місце роботи На даний час тимчасово не працюю
Судимість Не маю

Згідно зі ст.19 КПК України мені роз'яснено право давати свідчення рідною мовою та користуватись послугами перекладача.

Я вільно володію російською мовою, послуг перекладача не потребую, бажаю давати свідчення російською мовою.

Громадянину Чечетову М.В. роз'яснено зміст ст.63 Конституції України про те, що він (вона) не несе відповідальності за відмову свідчити проти себе, членів/сім'ї, близьких родичів, коло яких визначається законом.


По суті заданих мені запитань можу пояснити наступне:

Від 1999 р. по квітень 2003 року я обіймав посаду першого заступника голови Фонду Держмайна України. Від квітня 2003 р. по квітень 2005 р. я працював уже на посаді голови зазначеного Фонду.

До моїх функціональних обов'язків на посаді першого заступника входило: кураторство над Департаментом корпоративних прав Держави, виконання інвестиційних зобов'язань.

Очолюючи Фонд держмайна України, відповідав за всю роботу Фонду.

Запитання: На підставах яких нормативних документів Ви надавали доручення своїм підлеглим діяти від імені Фонду держмайна України?

Відповідь: Є розмежування між центральним апаратом держмайна і його регіональними управліннями. У зв'язку з тим, що немає Закону про Фонд, це розмежування повноважень регламентується внутрішніми документами: наказами, які підписує голова фонду.

Конкретно де, у якому документі розподілені повноваження, я не пам'ятаю.

Запитання: Під час передачі повноважень іншим працівникам Фонду держмайна України щодо висновку договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації, якими саме правами Ви їх наділяли - лише підпис договору купівлі-продажу, чи повноваження й обов'язки по контролю за умовами договору?

Відповідь: У своїх дорученнях я делегував лише право підпису, а контроль залишав за собою.

Запитання: Хто несе персональну відповідальність за правомірність приватизації того чи іншого об'єкту, який продавався за Вашим дорученням?

Відповідь: Персональна відповідальність за правомірність продажу або передачі кожного об'єкта, що був проданий за моїм дорученням, несу я як керівник Фонду держмайна України.

Запитання: На підставі яких нормативних документів Фонд держмайна України здійснював приватизацію майна в цілому або частини майна об'єктів, які не підлягають приватизації, як індивідуально визначено?

Відповідь: На сьогоднішній момент нормативного акту, який дозволяв би приватизацію майна в цілому або частини майна об'єкта, що не підлягає приватизації, не існує.

Приватизація майна об'єктів, які не підлягають приватизації, здійснювалася Фондом держмайна України за мого керівництва по схемі, відпрацьованій моїми попередниками. Це питання я не порушував. Питання про правомірність, законність приватизації підприємств, які не підлягають приватизації, я не вивчав.

Запитання: Чи вважаєте ви правомірним приватизацію об'єктів, які не підлягають приватизації?

Відповідь: Я вважаю це неправомірним. Однак, як виняток, Фонд держмайна України здійснював приватизацію майна таких об'єктів.

Окрім цього, я отримував вказівки від вищих посадових осіб України. Зокрема, що стосується «Криворіжсталі», таку вказівку я отримав від колишнього Президента України Кучми Л.Д., а саме прийняти і дослухатися до ініціативи народного депутата Пінчука щодо приватизації КМК.

Під час зустрічі з Пінчуком я повідомив йому, що Фонд держмайна України не має права готувати документи по приватизації без рішення уряду.

Після цього був повторний дзвінок колишнього Президента України Кучми Л.Д., який дав вказівки готувати документи для приватизації зазначеного підприємства.

Із вказівкою Президента я не сперечався, хоча й розумів що в інтересах держави було би краще залишити це підприємство у власності держави, аби воно приносило до бюджету значні прибутки.

Одержавши команду Президента, я передзвонив Міністрові промислової політики Неустроєву щодо питання передприватизаційної підготовки цього об'єкта. На той момент він був уже в курсі цього питання, і я гадаю, що аналогічні команду він тоді вже отримав від колишнього Президента України Кучми Л.Д.

У зв'язку з тим, що вказівку давав Президент, уся документація про передприватизаційну підготовку здійснювалася у стислий термін, і тому проект розпорядження уряду про початок приватизації КМК був відвезений до Кабінету Міністрів України навмисно.

Цей проект був розглянутий і затверджений на засіданні КМУ і підписаний Прем'єр-міністром Януковичем.

У процесі передприватизаційної підготовки народний депутат Пінчук неодноразово дзвонив і цікавився процесом приватизації.

На підставі цього розпорядження, протягом року Мінпромполітики готувало об'єкт до приватизації. А саме здійснювало інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, формувало статутний фонд, акціонувало тощо.

Надалі без оцінки майна КМК був переданий до Фонду держмайна України для здійснення його приватизації.

Після надходження об'єкта у розпорядження Фонду держмайна було створено конкурсну комісію в складі заступника начальника Фонду держмайна України Васильєва В.В. (з моєї ініціативи), представників Мінпромполітики, Дніпропетровської обласної адміністрації, ДКЦБФР, виконавчої влади м. Кривого Рогу та правоохоронних органів.

Окремою комісією був проведений конкурс по визначенню оцінювача на умовах, які визначала ця ж комісія.

Переможцем цього конкурсу було визнано Українське товариство оцінювачів, у якому працює багато колишніх працівників Фонду держмайна України і з яким Фонд держмайна України співпрацює вже близько 10 років.

Цим товариством було здійснено оцінку даного підприємства в розмірі 3 млрд. 806 млн. гривень.

Після цього комісія розробила первісні умови проведення конкурсу із продажу цього об'єкта.

Згідно з цими умовами учасниками приватизаційного конкурсу по цьому об'єкті могли бути лише промислові інвестори, котрі працюють на ринку металургії.

Після оголошення про початок приватизації КМК до Фонду держмайна були подані заявки від 9-ти претендентів, які бажали взяти участь у його приватизації.

Серед претендентів була американська фірма, яка комісією не була допущена до участі в конкурсі, оскільки вона не відповідала умовам. В остаточному підсумку серед претендентів, що надіслали заявки, було відібрано лише шість учасників.

Із цих шести учасників було дві структури російських учасників, чотири українських.

«Після цього до мене подзвонив Президент України Кучма Л.Д. і порекомендував мені, аби в цьому конкурсі переміг серйозний національний інвестор, до якого з визначеного списку належить: Промислово-фінансовий консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» та Консорціум «Індустріальна група». Я знав, що фактичними хазяями цих підприємств були Ахметов, Пінчук і Тарута (Тарута є партнером Ахметова).

Задля виконання рекомендацій Президента Кучми Л.Д. з'явилися додаткові умови проведення конкурсу, ініційовані Міністерством промислової політики, у яких основною умовою було те, що переможець обов'язково повинен був працювати на українському ринку коксу. Під цю умову підходили лише два вищеназваних підприємства (Промислово-фінансовий консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» та Консорціум «Індустріальна група»), які й стали учасниками конкурсу з приватизації КМК.

У результаті переможцем конкурсу став промислово-фінансовий консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз», який запропонувало 4 млрд. 260 млн. гривень.

Із переможцем мною був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого він перераховує гроші повністю на рахунок Фонду держмайна України, що було підтверджено Держскарбницею. Після перерахування були оформлені документи права власності на об'єкт.

За наявною інформацією інші іноземні компанії пропонували більше грошей.

Так, фірма LMN - US Steel (США) пропонувала - за виставлені на конкурс 93,02% держпакету акцій «Криворіжсталі» 7,95 млрд. грн., а також додатково 6,36 млрд. грн. на виконання інвестиційної програми з розвитку підприємства. (Загальна сума склала 14,31 млрд. гривень. (2,7 млрд. доларів США). Російські фірми пропонували суму більшу - десь на півтора млрд. Однак питання великої політики і рекомендації з боку вищих керівників держави мали в цьому випадку вирішальний характер.

Запитання: Яким чином здійснювався продаж майна Нікопольського заводу феросплавів?

Відповідь: Щодо приватизації Нікопольського заводу феросплавів надійшла вказівка Президента України Кучми вислухати з цього питання (приватизація об'єкта) народного депутата Пінчука і по можливості задовольнити його прохання.

Суть питань зводилася до того, що він запропонував використати схему продажу, яка передбачалася програмою приватизації, але до цього жодного разу не використовувалася. А саме: продати частину пакета акцій -25 % з наступною передачею переможцеві в управління ще 25 % із пріоритетним правом надалі викупу цього пакета.

На прохання Пінчука влаштувати конкурс лише на основі норми закону я відповів відмовою, мотивуючи це тим, що аналогів використання цієї схеми продажу в нас не було, і запропонував усе це оформити рішенням уряду, що врешті і було зроблено. КМУ видав відповідну постанову.

Проект документації на приватизацію для розгляду і затвердження Кабінетом Міністрів України готувався аналогічно проекту документації для приватизації «Криворіжсталі».

Оцінювач був відібраний на конкурсі. Інформацією щодо заниження вартості підприємства я не володію.

Первісна рекомендація екс-президента України Кучми прийняти В.Пінчука була сприйнята мною як команда допомогти В.Пінчуку приватизувати це підприємство. У зв'язку із цим були розроблені спеціальні конкурсні умови. Згідно з цими умовами переможцем визнавалося підприємство, підконтрольне народному депутату Пінчуку.

Запитання: Чи знали Ви про те, що, коли відбувалася приватизація Нікопольського заводу феросплавів, існувало судове рішення про заборону реалізації, купівлі, відчуження майна, або частини майна цього підприємства?

Відповідь: Я знав що на момент приватизації були якісь рішення суду щодо цього підприємства. Однак зі слів юристів Фонду держмайна України на момент приватизації жодних рішень суду щодо заборони початку приватизації Нікопольського заводу феросплавів не було.

Запитання: За розпорядженням КМУ № 519 від 28 грудня 2000 року, розпорядженням КМУ № 519 від 28 грудня 2000 року незавершене будівництво оздоровчого комплексу «Таврія» було передано Дніпропетровській обласній державній адміністрації (Швець М. А.) Надалі тривав процес розпродажу окремих ділянок і корпусів комплексу. Так, з'явився наказ Фонду державного майна України № 1542 від 27.07.04 р. «Про приватизацію шляхом викупу окремих котеджів». 19.09.2004 р. Фонд державного майна продає котеджі №1 і №2 якійсь громадянці Крипиневич Зої Миколаївні та Охріменку Віталію Олексійовичу як представнику Нижньодніпровського трубного заводу, підконтрольного Пінчуку В.М. Фактично ці котеджі вийшли зі складу ОК «Таврія».

Як ви поясните такі рішення Фонду держмайна України?

Відповідь: Щодо цього питання конкретно нічого пояснити не можу.

Запитання: Чи приїжджав до вас колишній керівник обласної ради Дніпропетровської області Швець з цього питання.

Відповідь: Швеця я знаю особисто. Чи приїжджав Швець з цього питання, згадати не можу.

Запитання: Чому в умовах продажу акцій ГХК «Павлоградвугілля» не лише знижена стартова ціна пакета акцій на 30% до 893 млн. 886 тис. гривень, а також зменшені інвестиційні зобов'язання для переможця конкурсу. За новими умовами переможець повинен був протягом п'яти років проінвестувати ГХК «Павлоградвугілля» на суму 600 млн. гривень (суми інвестицій, які були спочатку - 900 млн. 885 тис. гривень).

Відповідь: На підставі Указу Президента про приватизацію «Павлоградвугілля» Фондом держмайна України розпочато підготовку до приватизації.

Керівником комісії із приватизації цього об'єкта був мій заступник Васильєв. На цій комісії було вирішено знизити суми інвестицій ДХК «Павлоградвугілля» з 900

млн. 885 тис. гривень до 600 млн. гривень. Хто на цей процес вплинув, мені невідомо.

Запитання: Чим викликане скорочення строків подання заявок для приватизації ГХК «Павлоградвугілля»?

Відповідь: Скорочення строків підготовки для участі в конкурсі було обумовлено тим, що надійшла команда колишнього Прем'єр-міністра Януковича про те, що для виконання соціальних програм до бюджету терміново потрібні були гроші. Для виконання цієї вказівки я дав команду змінити умови конкурсу з приватизації, а саме скоротити строк з 60 до 30-ти днів подання документів на конкурс (у зв'язку із цим не всі потенційні покупці змогли взяти участь у конкурсі з приватизації «Павлоградвугілля»).

Із розмови з Прем'єр-міністром України Януковичем я зрозумів, що перемогти в конкурсі повинна Донецька структура, підконтрольна Ринату Ахметову, у зв'язку із чим були розроблені відповідні умови конкурсу приватизації «Павлоградвугілля», яким відповідала зазначена організація - Алчевський коксохімічний комбінат.

Запитання: Чи відомо Вам, що при оцінюванні вартості майна ДВАТ ДХК «Павлоградвугілля» відбулося заниження оцінної вартості будинків і споруд першої групи, а також те, що до актів оцінки майна не було включено значну кількість основних засобів виробництва підприємств?

(Реальна вартість шахти імені Героїв Космосу знижена на 60 934 070, гривень, вартість шахти «Павлоградська» знижена на 13 032 000 гривень, вартість основних фондів дочірніх підприємств холдингу - шахт «Благодатна», «Самарська» і «Терновська» - знижена на загальну суму 31 000 000 грн.)

Відповідь: Відповідальність за це несе оцінювач. Я у прийнятті рішення з цього питання участі не брав.

Запитання: Що Вам відомо про обставини продажу ЗАТ «Футбольний клуб «Динамо» у 2004 році та дачних будинків №№ 15, 38, котрі належали базі відпочинку «Пуща-Водиця»?

Відповідь: Був дзвінок голови адміністрації Медведчука, згодом народного депутата Григорія Суркіса із проханням допомогти позитивно вирішити питання про передачу цих дачних будинків ЗАТ «Футбольний клуб «Динамо». У зв'язку із цим продаж цих ділянок був здійснений шляхом викупу безпосередньо ЗАТ «Футбольний клуб «Динамо», а не на конкурсі. Проігнорувати побажання Медведчука я не міг, оскільки на той час він обіймав високу посаду, і я не хотів створювати із ним конфлікт.

Запитання: Що Вам відомо про обставини передачі у 2001 році до статутного фонду ТОВ «Дельфін -2001» майна лікувальної установи - санаторію «Чорноморський», яке становило 13,83 % статутного капіталу, і щодо подальшої приватизації частки державного майна ТОВ «Дельфін-2001»?

Відповідь: У 2001 році з ініціативи державного лікувально-оздоровчого управління Державного управління справами на базі санаторію «Чорноморський» був створено ТОВ «Дельфін-2001». Це підприємство було створено для розвитку санаторно-курортного комплексу.

У 2003 році, коли мене призначили головою Фонду держмайна України, Прем'єр-міністр Янукович порекомендував взяти на посаду заступника голови Фонду держмайна Лазаренка С. Ж., колишнього начальника Донецького регіонального відділення Фонду держмайна України, якому було доручено контролювати питання господарчих товариств за участю державного майна. Після цього усі проблеми щодо змін у статутних фондах таких підприємств чи інших питань, які стосувалися частки держави, вирішувалися безпосередньо Лазаренком С.Ж.

Так, у 2003 році Лазаренком був підготовлений пакет документів ТОВ «Дельфін-2001», якими передбачалося зменшення державної частки в цьому підприємстві з 49% до 13,83 % під приводом внесення додаткових інвестицій. Лазаренко запропонував підписати ці всі зміни, у тому числі наказ про зміну статутних документів, оскільки право підпису на статутних документах маю лише я. При цьому Лазаренко наголосив, що це - особисте прохання Прем'єр-міністра Януковича, яке я не міг проігнорувати.

Запитання: Фонд державного майна України є засновником ТОВ «Українська рибодобуввна компанія» (м. Керч) і як частку до статутного фонду зазначеного товариства вніс будинки, розташовані в м. Керч. У подальшому ТОВ «Українська рибодобувна компанія» виступило поручителем по кредитах різних підприємств м. Дніпродзержинська і передало як заставу в різні банки Дніпропетровської області будинки, внесені Фондом державного майна України як частку до статутного фонду. У результаті невиконання кредитних зобов'язань, майно, а саме - будинки, розташовані в м. Керч були реалізовані для погашення кредитів та відсотків по них.

Так, протягом 2004 року, як забезпечення гарантії повернення кредитів на загальну суму 3,5 млн. гривень, що були отримані різними підприємствами м. Дніпродзержинська, ТОВ «УРДК» м. Керч передало в заставу банкам нерухоме майно - нежитлові будинки на загальну суму понад 14 млн. грн. (балансовою вартістю понад 8 млн. грн.).

Де ж у цьому випадку роль керівництва Фонду держмайна України?

Відповідь: Це питання стосується компетенції першого заступника Григоренка Євгена Миколайовича. Пояснити деталі щодо цього питання я не можу.

Запитання: Як Ви поясните використання схеми штучного обмеження кількості учасників приватизаційних конкурсів шляхом встановлення додаткових умов, як у випадку із Дніпропетровським ринком «Озерка»? Додатковою умовою було те, що учасником конкурсу може бути підприємство, яке працює у сфері ринкових послуг і забезпечує кількість робочих місць не менш 6 тис. Звісно ж, переміг «Регіонтопсервіс», оскільки його засновником є концерн «АВК» м. Харків зі своєї «Барабашівкою». Таким чином, підприємство, яке було ладне заплатити більше, залишилося поза конкурсом.

Відповідь: У 2004 році було усне звернення губернатора Дніпропетровської області.


ссылка скрыта, 18.01.2006 р


Справа Чечетова та прокурорська «Кама-Сутра»


Відкликання підпису Ющенка під сумнозвісним «меморандумом» уже дає свої результати. У ЗМІ з'явився текст пояснень колишнього голови Фонду держмайна України, а нині 117-го члена виборчого списку «Регіонів України» Михайла Чечетова, у яких він простодушно «здав» не тільки Кучму та Пінчука, але навіть свого головного «папу» - Віктора Януковича. Згодом, у понеділок Чечетов заявив про те, що «пояснення» перекручені, і нічого такого він не казав. Зрозуміла реакція, особливо якщо уявити величину кулаків і не лише Віктора Федоровича. Але Чечетову не пощастило. Уже у вівторок МВС офіційно підтвердило автентичність пояснень Чечетова. У наявності порушення Чечетовим «омерти» - обітниці мовчанки, за що, за всіма «понятіями», можна отримати «перо в бік». Однак, схоже, що Генпрокуратура вирішила допомогти «слабкій донецькій ланці». У середу з'явилося повідомлення про те, що проти Чечетова порушено кримінальну справу, і що він згоден на чистосердні зізнання. Від помсти товаришів його, вочевидь, має врятувати або утримання під вартою або програма захисту свідків. Втім, виникає одне досить неприємне запитання. Опитували Чечетова ще 5 травня минулого року. Тоді ж було порушено кілька кримінальних справ по факту злочинів, здійснених під час приватизації «Криворіжсталі». МВС передало документи до Генпрокуратури і на цьому... справа призабулася. Чи то з ініціативи тодішнього Генпрокурора Піскуна, чи то, як це в нас заведено, за дзвінком «зверху». Потім настала осінь, було підписано ганебний меморандум і про приватизаційні злочини забули в обмін на затвердження парламентом кандидатури Єханурова як прем'єр-міністр. Пояснення Чечетова мирно лежали, припадаючи пилом, не лише у Піскуна, але й у Медведька. Поки Єханурова не «попросили». Ющенко відкликав свій підпис під меморандумом, і Генпрокуратура знову «встала з колін». Це, звісно ж, радує, але де гарантії, що завтра Ющенко не підпише ще який-небудь папірець, і Генпрокуратура знову встане у колінно-ліктьову позицію? Пам'ятається, Юлію Тимошенко звинувачували у «ручному» керуванні економікою. Але чи не є нинішні зворотно-поступальні рухи нашої правоохоронної системи теж «ручним» керуванням, причому у гіршому його варіанті? Я не про те, про що ви подумали. Я про огидну манеру маніпулювання правосуддям: то сховав під сукно кримінальну справу, то витяг, залежно від політичної ситуації. Відповідно й правосуддя вітчизняне стає ситуативною повією. Тобто, не за гроші, а відповідно до ситуації.

До речі, на підставі пояснень Чечетова, які «раптово» спливли, Генпрокуратура має намір звернутися до суду з вимогою переглянути факти приватизації ЗАТ «Лукор», ЗАТ «Укртатнафта», ВАТ «Павлоградвугілля», а також долучити до справи пояснення екс-голови Фонду держмайна України щодо незаконної приватизації ВАТ «Нікопольський завод феросплавів». Добрі наміри, та трохи запізнілі. «Народила» ГПУ аж на восьмому місяці після «бесіди». Кумедно, що і ГПУ, і МВС зараз проводять службову перевірку щодо «витоку» свідчень Чечетова. І це правильно. І винного у цьому «витоку» варто було би представити до нагороди і одержання чергового звання.

Сумні думки навіває нинішній «чечетовський» скандал. Не таємниця, що після перемоги Помаранчевої революції, налякані екс-чиновники колишнього режиму досить охоче співпрацювали зі слідством і давали правдиві свідчення. Приклад тому - ті ж пояснення Чечетова. Зрозуміло, що тоді, по гарячих слідах, можна було би швидко і якісно не лише порушити кримінальні справи практично по всій «команді» Кучми, але й довести їх до суду. І повернути народу хоча б частину награбованого. Але замість цього, чомусь правоохоронці обмежилися лише поверховим «опитуванням» і практично жодну справу проти високопосадовців доведено до суду не було. У результаті маємо те, що маємо: розчарування тих, хто стояв на Майдані за «нову» владу, яка тепер чомусь уперто не бажає посадити «бандитів - у тюрми». І реальну можливість реваншу з боку цих самих бандитів. На жаль, нова влада заради короткочасної «політичної необхідності» пожертвувала правовою аксіомою - невідворотністю відплати за злочин. Як наслідок - боротьба із корупцією перетворилася на різновид політичного рекету. Правильно голосуєш - ховаємо справу під сукно, неправильно - відновлюємо. Але до чого тут «чесна влада»? І навряд чи це було одним із «ідеалів Майдану», про які так часто говорить наш Президент.


Сергій Ніконов, «ОРД», ua 19.01.2006 р.