Факультативний курс для учнів 10 11-х класів середньої загальноосвітньої школи Змістовий аспект
| Вид материала | Документы |
- Співавтор авторської програми для допрофільних та профільних класів "Історія запорозького, 114.22kb.
- Програма природознавство для 5-6 класів спеціальної загальноосвітньої школи інтенсивної, 612.6kb.
- Навчальні програми курсів за вибором та факультативів з біології, 40.79kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 1900.03kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 3471.91kb.
- Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-2 класи, 3794.9kb.
- Навчальна програма для 10 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, 586.62kb.
- Програма спецкурсу «Мережеві технології, 509.33kb.
- Програма для учнів 10 класів загальноосвітніх навчальних закладів Пояснювальна записка, 162.74kb.
- Робочий навчальний план верхньодніпровської середньої загальноосвітньої школи, 114.11kb.
ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ
Факультативний курс для учнів 10 – 11-х класів середньої загальноосвітньої школи
Змістовий аспект
(34 години)
1. Пояснювальна записка
Струмок починає свій шлях із джерела. Вбираючи у себе води побічних струмків, він перетворюється на річку, яка далі завдяки численним притокам стає великою рікою. Учитель-педагог починається із сім'ї, «вулиці», школи, взагалі – з народної педагогіки і життя, які постачають його взірцями і прикладами людського спілкування, батьківського піклування, успіхів і численних помилок виховання та їх наслідків. Це все – джерела майбутнього педагога. І не тільки педагога, але й майбутньої дорослої людини, яка призначена у своєму житті спілкуватися з іншими людьми, виховувати і навчати дітей, передавати цей досвід іншим. Можна сказати, що кожна людина колись у своєму житті так чи інакше виступає в ролі педагога. Виконання цієї ролі – одна із місій людини, оскільки вона несе відповідальність не тільки за себе, але й за майбутнє покоління. Ця роль потребує інтуїції, «здорового глузду», життєвої мудрості, певних умінь і обов'язково – деякого мінімуму систематизованих знань.
Ці знання людина придбає ще в школі, де, навчаючись, опановує культурний досвід свого народу і людства. Важливою і значною частиною цього досвіду є суспільний і загальнолюдський досвід виховання і навчання дітей. Але спеціально організованого вивчення цього досвіду в школі немає. В її навчальному плані відсутні психолого-педагогічні дисципліни. А це означає, що з величезного масиву культури, до якого прилучається людина в школі, випадає дуже важлива частина. І це зрозуміло, якщо взяти до уваги зацікавленість сучасної цивілізації перш за все знаннями, що безпосередньо слугують науково-технічному прогресу. Таким чином, потреба в засвоєнні молодим поколінням психолого-педагогічної складової культурного досвіду є соціально обумовленою.
Про це свідчить і факт проведення Всеукраїнської учнівської олімпіади з педагогіки і психології в січні-лютому 2011 року. Як відзначено в листі Інституту інноваційних технологій і змісту освіти від 21.10.2010 р, дисципліна «Основи психології та педагогіки» є функціональною з боку дисциплін гуманітарної підготовки, оскільки її зміст є інваріантним до видів та предметів будь-якої професійної діяльності й інтегрує знання про індивідуальний світ, взятий у психологічних закономірностях його розвитку та функціонування (психологічний аспект), та знання щодо функцій та механізмів управління розвитком людини (педагогічний аспект).
У рекомендаціях, що викладені нижче, зроблена спроба висвітлити саме педагогічний аспект факультативного курсу з основ педагогіки і психології, але це не означає, що в них пропущені питання психології. Навпаки, у цих рекомендаціях питання педагогіки викладені у світлі сучасного психологічного знання, і саме цим обумовлена назва курсу – «Основи педагогіки».
Основні особливості цього матеріалу такі:
1. Передбачено, що цей курс призначений для учнів 10 – 11 класів середньої школи і розрахований на З4 години навчального часу.
2. Освітлено лише змістовий аспект курсу. Передбачається, що вчитель сам знайде спосіб його викладання.
3. Обсяг і послідовність розгляду пропонованих питань орієнтовний, і це дає змогу вчителю вибирати змістовий матеріал відповідно до свого власного погляду.
4. Елементи змісту кожної теми розглянуто стисло, в окремих випадках – у тезисній формі, що полегшує їх огляд і надає можливості для вибору варіанту їх конкретизації.
5. Форми і методи викладання кожної теми як і проведення повторно-узагальнюючого заняття, що її завершує, не пропонуються, оскільки це може зробити сам учитель відповідно до своєї компетенції. Мається на увазі, що вчитель буде широко звертатися до нетрадиційних, зокрема інтерактивних форм і методів навчання, що максимально посилюють пізнавальну активність самих учнів.
6. Мається також на увазі, що при розгляді питань курсу вчитель та учні будуть опиратися на власний досвід життя і спостережень, вільно обговорювати власні погляди на педагогічні питання сучасності.
7. Рекомендується при розгляді окремих питань, зокрема матеріалу, що стосується історії розвитку вітчизняної та світової педагогічної думки, практикувати самостійну роботу учнів за власним вибором (книга, комп’ютер тощо).
2. СТРУКТУРА Й ОРІЄНТОВНИЙ РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ
| НАЗВА ТЕМИ | КІЛЬКІСТЬ ГОДИН |
| ВСТУП | 0,5 |
| Розділ перший: ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПЕДАГОГІКИ (6,5 год.) | |
| Тема 1. Педагогіка як наука. Предмет і функції педагогіки. Розвиток особистості як педагогічна проблема | 1,5 |
| Тема 2. Педагогічний процес. Цілісність, сутність і структура педагогічного процесу | 1 |
| Тема 3. Філософські основи педагогіки | 1 |
| Тема 4. Історичні відомості з розвитку світової педагогіки | 1 |
| Тема 5. Основні етапи розвитку вітчизняної педагогіки | 1 |
| Повторювально-узагальнююче заняття | 1 |
| | |
| Всього: Розділ другий: ВИХОВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ЦІЛІСНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ (10 год.) | 7 |
| Тема 1. Поняття виховання. Сутність виховання, його мета | 1 |
| Тема 2. Завдання складових виховання (морального, розумового, трудового, естетичного, фізичного та ін.) | 1 |
| Тема 3. Методи, форми та засоби виховання. Комплексний підхід до виховання | 2 |
| Тема 4. Поняття про колектив, його виховний вплив на особистість | 1 |
| Тема 5. Гуманізм виховання у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського | 2 |
| Тема 6. Поняття про сімейне виховання. Місце і роль сім'ї у вихованні | 1 |
| Тема 7. Полікультурне виховання | 1 |
| | |
| Повторювально-узагальнююче заняття | 1 |
| Всього | 10 |
| Розділ третій: НАВЧАННЯ ЯК ГОЛОВНИЙ ШЛЯХ ДО ОСВІТИ (10 год.) | |
| Тема 1. Процес навчання. Особливості процесу навчання | 1 |
| Тема 2. Рушійні сили навчального процесу | 1 |
| Тема 3. Мотиви навчання | 1 |
| Тема 4. Методи навчання | 1 |
| Тема 5. Форми організації навчання | 1 |
| Тема 6. Засоби навчання | 1 |
| Тема 7. Співвідношення навчання й інтелектуального розвитку як педагогічна проблема. Значення навчання в розвитку особистості | 1 |
| Тема 8. Інноваційні педагогічні технології навчання | 2 |
| Повторювально-узагальнююче заняття | 1 |
| Всього | 10 |
| Розділ четвертий: РОЗВИТОК І ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ (4 год.) | |
| Тема 1. Поняття особистості, її структура та формування | 1 |
| Тема 2. Фактори, шляхи і вікові періоди розвитку особистості | 1 |
| Тема 3. Спілкування як фактор розвитку особистості. Педагогічне спілкування | 1 |
| Повторювально-узагальнююче заняття | 1 |
| Всього Розділ п'ятий: ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ (3 год.) | 4 |
| Тема 1. Педагогічна діяльність | 1 |
| Тема 2. Творчий характер педагогічної діяльності | 1 |
| Повторювально-узагальнююче заняття | 1 |
| Всього: | 3 |
| Загальна кількість годин: 34 Частота занять: 1 година на тиждень | |
3. ЗМІСТОВІ АСПЕКТИ КУРСУ
Розділ перший: ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПЕДАГОГІКИ (6,5 год.)
Тема 1. Педагогіка як наука. Предмет і функції педагогіки.
Розвиток особистості як педагогічна проблема.
Змістова структура теми
Походження терміну «педагогіка». Педагогіка як система наукових знань. Об'єкт і предмет педагогіки. Виховання, навчання й освіта як основні категорії педагогіки. Виховання, навчання й освіта як способи трансляції культури. ЮНЕСКО про сутність освіти. Основні завдання педагогіки і функції педагогіки. Народна педагогіка як початковий етап виникнення педагогіки. Педагогічна культура як складова сучасної світової культури. Місце педагогіки серед наук про людину. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з філософією, психологією, фізіологією та соціологією. Педагогіка – наука, яка розвивається.
Елементи змісту
1.1. Педагогіка (грецьке paidagogike; pais – дитина і ago – водіння, що означає буквально дітоводіння). У Стародавній Греції «педагог» – це часто нездатний до фізичної праці раб, який відводив до школи дітей своїх господарів.
1.2. Існують різні визначення педагогіки: наука про виховання; наука про виховання і навчання, наука про освіту; наука про формування особистості в процесі виховання, навчання та освіти; сукупність наук, у яких досліджуються проблеми, що пов'язані із вихованням, навчанням та освітою та ін. Усі ці визначення відносно правильно характеризують педагогіку як науку. У більш узагальненій формі педагогіку можна охарактеризувати як систему наукових знань, на яких базується опис, аналіз, організація, проектування і прогнозування шляхів удосконалення педагогічного процесу, а також пошук ефективних педагогічних систем, спрямованих на розвиток особистості і життя людини в суспільстві.
1.3. Як видно із цього визначення, у самому широкому значенні об'єктом педагогіки є цілеспрямований педагогічний процес, у якому об'єднуються в цілісність виховання, навчання й освіта, а предметом педагогіки є особистість та її розвиток в умовах педагогічного процесу. Але поняття об'єкта та предмета педагогічного дослідження іноді має більш вузьке значення. Наприклад, у ролі об'єкта може виступати окрема сторона педагогічного процесу, зокрема виховання або навчання, тоді в ролі предмета – дитина та її особистісний розвиток, або певні явища, особливості, відношення тощо. Сучасна педагогіка являє собою сукупність теоретичних і прикладних наук, які мають власні об'єкти і предмети дослідження.
1.4. Основні категорії педагогіки: виховання, навчання, педагогічний процес, освіта, розвиток.
Виховання в широкому смислі – це стихійний або цілеспрямований, особистісно опосередкований вплив з боку інших людей, соціальних груп, суспільства і культури на процеси розвитку людини, на її життєвий потенціал; у вузькому смислі – це цілеспрямований вплив на вихованців з метою формування в них певних цінностей, моральних якостей, соціально значущих форм поведінки, поглядів, переконань, потрібного відношення до людей та світу. Знаходження способів такого цілеспрямованого впливу – одне із завдань педагогіки.
Навчання – спеціально організована, цілеспрямована і керована сумісна діяльність учителів і учнів, що передбачає засвоєння знань, умінь, навичок, формування світогляду, розвиток розумових сил і потенційних можливостей учнів, зміцнення навичок самоосвіти відповідно до визначених завдань. Навчання сприяє формуванню особистості, якісно перетворює життєвий потенціал людини і тому є важливим засобом виховання.
Освіта – соціально-історичний, суспільно організований і нормований процес (і його результат) постійної передачі попередніми поколіннями наступним досягнень розвитку культури, яка у свою чергу є передумовою і результатом освічення людини. Відповідно до документів ЮНЕСКО, освіта не зводиться лише до навчання, сутність її значно ширше – це процес удосконалення здібностей та поведінки людини, завдяки якому вона досягає соціальної зрілості та особистісного становлення. У цій трактовці чітко відзначені: гуманістична цінність освіти – у можливостях розвитку і задоволення пізнавальних і духовних потреб людини; соціальна цінність освіти – у значимості освіченої людини для збагачення і розвитку інтелектуального, морального і духовного потенціалу суспільства і держави.
Педагогічний процес – спеціально організована взаємодія педагогів та вихованців (учнів) з метою вирішення завдань освіти, виховання, навчання та розвитку особистості.
Розвиток – незворотне, спрямоване, закономірне змінювання матеріальних та ідеальних об'єктів. Вивчення закономірностей розвитку особистості в процесах виховання, навчання й освіти – найважливіше завдання педагогіки.
1.5. Основні завдання педагогіки: дослідження закономірностей, структури і механізмів процесів виховання, навчання та освіти, їх впливу на розвиток особистості; розробка теорії та методики організації навчально-виховного процесу, його змісту, принципів, організаційних форм, методів та прийомів.
1.6. Цілі педагогіки як науки – пізнання законів та сутності тієї реальності, яку вона вивчає. Відповідно до об'єкта і предмета педагогіки цією реальністю є педагогічний процес й особистість, що розвивається в умовах виховання, навчання й освіти. А тому й основними функціями педагогіки як науки є пізнавання законів виховання, навчання й освіти людей; науково-методична розробка оптимальних і ефективних засобів організації педагогічного процесу. Поряд із цими функціями педагогіка має й інші функції, а саме: пояснення педагогічних процесів та явищ, їх описання, систематизація і прогнозування можливих результатів.
1.7. Коріння педагогічної науки сягають у народну педагогіку, яка не тільки є початковим етапом розвитку педагогіки, але й до сьогодення слугує невичерпним джерелом педагогічного досвіду. Народна педагогіка – заснована на менталітеті й культурі народу історично складена система педагогічних знань і досвіду народу, його домінуючих поглядів на мету, завдання, методи і засоби виховання та навчання.
1.8. Освіта в цілому є історично створеним універсальним засобом трансляції культури від попередніх до наступних поколінь людей. Зв'язок між цим засобом та культурою має зворотний характер: з одного боку, освіта є продуктом розвитку культури; з іншого боку, культура сама є результатом освіти. З розвитком культури людства створювалась його педагогічна культура (культура виховання, навчання, культура людських відносин), яка в процесі свого розвитку збагачує культуру людства, цивілізації та людини. Таким чином, педагогічна культура є одночасно і чинником, і складовою частиною сучасної світової культури.
1.9. Педагогіка – це наука, що постійно розвивається. Вона постійно переглядає та розширює аспекти розуміння своїх основних категорій і, безперервно збагачуючись надбаннями практичного досвіду виховання та навчання, переосмислює принципи й закономірності виховання та навчання, педагогічні методи й технології. Педагогіка начебто слугує двом господарям – суспільству, яке розвивається, та особистості, яка формується, живе і діє в цьому суспільстві.
1.10. Сучасна педагогіка посідає важливе місце серед наук про людину й утворює систему багатьох педагогічних наук, у яких об'єкт і предмет дослідження набувають подальшої конкретизації: дошкільна педагогіка, педагогіка школи, педагогіка вищої школи, військова педагогіка, порівняльна педагогіка, історія педагогіки тощо. Педагогіка в цілому та її розділи пов'язані з психологією, фізіологією, філософією та іншими науками.
Так, педагогіка не може досліджувати процеси виховання, навчання та освіти, не враховуючи закони розвитку психічних функцій (уявлень, пам'яті, уваги, мислення тощо) та їх змін у процесі навчання. Не можна правильно організувати пізнавальну діяльність учнів без знання мотиваційної сфери особистості. Розвиток особистості – це головна проблема педагогіки, але не можна взагалі створити умови для її розвитку, не враховуючи механізми взаємодії її внутрішнього світу із соціальним середовищем. Усі ці та інші питання досліджує психологія, і тому педагог (як учений-дослідник та педагог-практик) не може обійтися без опори на психологічні знання.
Щоб правильно організувати (без ризикованих і помилкових дій, без перевантаження) працю і діяльність дітей, не можна обійтися без знань про особливості розвитку організму дитини, зокрема її вищої нервової системи у різні вікові періоди життя. Ці знання вироблює фізіологія, і без опори на ці знання не можлива ніяка педагогічна діяльність.
Соціологія – це наука про суспільство та процеси його функціонування і розвитку, а виховання, навчання та розвиток особистості здійснюються в певних умовах при взаємодії людини із соціальним оточенням, і тому опора на соціологічні та інші знання край потрібна в педагогічній діяльності, як науковій, так і в практичній.
Особливе значення для педагогіки має філософія, у якій педагог знаходить методологічну основу для наукових досліджень і практичної діяльності. Наприклад, розвиток особистості – це основна проблема педагогіки, а закони і рушійні сили розвитку вивчає філософія, і тут зв'язок педагогіки із філософією прямий. Учення про сенс людського життя, про культуру та її цінності, – усе це важливі питання філософії, яких не може обминути педагогіка. Окрім цього, педагогіка знаходить опору в таких важливих розділах філософії, як матеріалістична діалектика і теорія пізнання (гносеологія) та ін.
Запитання для обговорення і самоконтролю
1. Що являє собою педагогіка як наука? Іноді педагогіку вважають мистецтвом. Що ви самі думаєте з цього приводу? 2. Дайте характеристику об'єкта і предмета педагогіки. Проаналізуйте найважливіші завдання та основні функції педагогіки. 3. Охарактеризуйте основні категорії педагогіки. 4. Як ви можете пояснити, що виховання має соціально-історичний, національний і класовий характер? 5. Які науки утворюють систему педагогіки? 6. Яке значення мають зв'язки педагогіки з психологією, фізіологією, соціологією, філософією та іншими науками?