України Любові Богдан Використані також світлини Юрія Безкровного І Віктора Гіржова Культурний центр України в Москві. М.: Олма медіа Групп, 2008. стор. Ця книга
| Вид материала | Книга |
- Книга є першою у серії видань «Україна на Старому Арбаті», 2798.29kb.
- Послання Президента України Віктора Ющенка до Верховної Ради України про внутрішнє, 211.4kb.
- Кабінету Міністрів України від 28. 11. 2007 n 1059-р "Про перенесення робочих днів, 13.79kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни, 3009.03kb.
- Г. Н. Владимирская программа для общеобразовательных учреждений Русский язык 5-9 классы, 447.96kb.
- Міністрів України від 14., 38.13kb.
- Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2008 р. N 440 ( 440-2008-п ) Про реалізацію, 137.67kb.
- України Володимира Голубченка «Боян Сіверського краю», присвячену життєпису І творчому, 1346.86kb.
- О туризму, розбудови сучасної туристичної інфраструктури згідно з Указом Президента, 76.08kb.
- Програма діяльності кабінету міністрів україни «український прорив: для людей,, 1445.21kb.
Інтерв’ю у генерального директора Культурного центру України в Москві Володимира Мельниченка взяли Олена ДУБ і Оксана ЛЕВКОВА.
Першим місцем, яке ми з колегою відвідали в Москві, був Культурний центр України. Адреса — Арбат, 9 — звучить престижно, адже це одна з найпопулярніших та найвідоміших московських вулиць. Підійшовши до чудового будинку (де і містився Український центр), читаємо афішу: запрошуємо відвідати виставу Львівського театру імені Леся Курбаса, вхід вільний. От тобі й на — приїхали до Москви, щоб побачити львівський театр. Звісно, радіємо. Заходимо до холу, що нагадує якесь посольство, цікавимося, чи може нас прийняти директор — адже таки кортить побалакати про українську культуру в Росії. Тим паче, що з першого погляду видно, що робота в центрі не стоїть на місці. На першому поверсі — фотовиставка митців із України, біля входу — програма заходів центру на листопад. Ми потрапили на День української писемності — саме з цієї нагоди львів’ян запросили виступити зі спектаклем «Східна легенда» за мотивами поезій Василя Стуса.
Директор центру, доктор історичних наук Володимир Мельниченко прийняв нас одразу, без церемоній. Про українську культуру в Росії він розповів у інтерв’ю «Поступу».
— Володимире Юхимовичу, яка увага до центру з боку російської преси та громадськості — з присмаком скепсису чи Ви б так не сказали?
— Люди, які приходять до мене чи відвідують наші заходи, щоб відчути нашу атмосферу, ще не казали про нас жодного поганого слова. А от особи, які у нас не бувають і яких я бачу тільки на сторінках газети з критикою, — це не ті, які вивчали нас, які хотіли доброзичливо дізнатися, як ми тут живемо. Зайдіть обов’язково до нашої української книгарні — ми її відкрили у серпні. Коли я прийшов сюди, то тут був магазин площею 18 кв. метрів. Потім ми облаштували крамницю на 27 кв. метрах. Зараз же книгарня займає 90 кв. метрів. До того ж це єдиний український книжковий магазин у Москві. Це єдина книгарня на Арбаті взагалі. Я б радів цьому. Але ні, дехто цього не сприймає. У деяких газетах полюбляють писати, що ми нічим не займаємося.
— Що ж саме робить Культурний центр України в Росії?
— Візьмімо план заходів у нашому центрі на цей місяць, листопад. Наприклад, сьогодні (9 листопада. — Авт.) відзначаємо День української писемності. Ввечері у нас виступить відомий український письменник, який проживає у Москві, Іван Шишов. Після цього Львівський театр імені Леся Курбаса показуватиме виставу за мотивами поезій Василя Стуса. Через три дні — урочисті збори, присвячені Помаранчевій революції, де будуть Лесь Танюк, посол України в Російській Федерації Микола Білоблоцький, журналіст Володимир Ар’єв. Відкриється фотовиставка «Помаранчевий Майдан». І це означає, що в нашому центрі немає нічого українського?!
— Скажіть, а Ви стикалися з якимось опором з боку російської влади з приводу Вашої, так би мовити, «помаранчевості»?
— Знаєте, а ось це мене не хвилює. Ми йдемо своїм шляхом. Проблеми радше існують в громадській організації української діаспори. Є ціла низка інших питань, які можна вважати проблемними: наприклад, у Росії нема жодної федеральної українськомовної газети, нема жодної хвилини «україномовного» часу на російському телебаченні та радіо. Ми про це завжди говоримо. Але йдеться зараз про Культурний центр України в Москві — він провадить роботу з українською діаспорою, здійснюючи проект «Діаспора». 15 листопада в його межах відбудеться свято української культури в Пушкінському районі Московської області. Те, що ми підтримуємо зв’язки з діаспорними організаціями, дуже важливо. Але Культурний центр України в Росії покликаний насамперед пропагувати українську культуру, мистецтво, соборність, духовність, ментальність у Росії. І не лише серед українців.
Наші заходи відвідують відомі люди. Коли ми влаштовували вечір пам’яті покійної Клари Лучко, то до нас прийшла еліта Москви. Коли ми робили вечір Володимира Бортка чи Леоніда Бикова, були Євгенія Симонова, Ліна Бистрицька та інші. Тому ототожнювати нас із клубом української діаспори, де будуть танці, малювання, дитячі гуртки, не треба. Ми державна установа, яка пропагує мистецтво дуже високого рівня. Не масового — Вєрка Сердючка і без нас проб’є собі дорогу. Тому в нас часто виступають співаки з Національної опери України, провідні театри, «Піккардійська терція», Богдан Ступка, Львівський театр імені Заньковецької, Львівський театр імені Курбаса тощо.
— Як Ви підтримуєте розвиток української мови в Росії, яка роль в цьому Українського культурного центру в Москві?
— У нас працюють курси української мови та недільна школа, яку ми відкрили цьогоріч. У нас є міжнародна хорова капела «Славутич», на нашій сцені щомісяця проходить український музичний салон. Це те, що ми можемо робити. Відбувається все приблизно так: приходить до нас людина — от якраз була перед вами — і каже: «Я хочу презентувати свою книгу». Нема питань — і домовляємося про презентацію в нашому центрі приблизно навесні. Хочете влаштувати виставку молодих українських художників? Показуйте їх роботи, оцінимо та організуємо такий захід. Я не пам’ятаю випадку, коли б ми відмовили митцям. Як правило, я приймаю людей, які нас відвідують, одразу, без попереднього запису — можливо, людина в Москві проїздом лише на один день. Ми даємо приміщення для запропонованих заходів — тільки робіть!
— А яка відвідуваність усіх цих заходів, які Ви влаштовуєте в центрі? Хто на них ходить, чи є кому взагалі на це ходити?
— А ви приходьте сьогодні ввечері на виставу Львівського театру імені Леся Курбаса. Самі подивитеся, скільки прийде людей. Загалом же на рік нас відвідує приблизно 12 тисяч осіб. А щомісяця, я так думаю, до нас приходить до тисячі людей. Хто буває? Це залежить від заходу. Наприклад, на театральні вистави прийде досить широка публіка.
— Ви керуєте Українським культурним центром на Арбаті вже п’ятий рік поспіль. Яким Ви бачите шлях для кращого поширення української культури за кордоном?
— Недооцінюючи роботу української діаспори в Росії, ми втрачаємо величезний інтелектуальний потенціал. Тут же мільйони українців. І думати, що лише Культурний центр України в Москві усе за всіх зробить, не можна. Ми єдина така державна установа за кордоном. Більше ніде, і не лише в Росії, такого немає. Отож передусім потрібно створити мережу схожих центрів. Я кажу, що це має зробити Україна спільно з Росією. На мою думку, це питання потрібно ставити на міждержавному рівні. Адже питання про федеральну газету, телебачення, радіо ніхто ніколи не вирішить самотужки. Є багато речей, які ми могли б робити, але не можемо, бо нас, як не парадоксально, не фінансує держава. Ми здаємо в оренду деякі наші приміщення, одне з них під кафе і ресторан. Маємо свою українську книгарню, продаємо там українські книги. Та я не скаржуся. Просто вважаю, що такою книгарнею за кордоном повинна була б опікуватися держава.
— У Львові є Російський культурний центр. Так склалося, що там регулярно б’ють вікна якісь «неприхильники». А у Вас таких проблем не виникало?
— Практично ні. Лише раз стався такий випадок, кілька років тому - хтось укинув пляшку зі запалювальною сумішшю. Але зараз, слава Богу, нічого такого.
— Прихід нової влади змінив щось для Вас чи, може, змінилося ставлення до Вас з боку російської сторони?
— Я вам скажу так: це не є для мене проблемою. З боку росіян нарікань немає, а от з боку деяких українців їх часто чуємо. Чи це ментальність у нас така, чи що... Критикувати завжди легше, та й іноді є за що. Але якщо на цьому зациклитися, то ми нікуди не рухатимемося.
«Поступ» (Львів), 17 листопада 2005 року.
Листопад у Культурному центрі України
У листопаді найперше привернув увагу День української писемності та мови, який з ініціативи Павла Мовчана та Всеукраїнського товариства «Просвіта» став у 1997 році державним святом. Зі словом про українську мову виступив український поет і літератор Іван Шишов. Затим Львівський театр імені Леся Курбаса показав драматичну симфонію «Марко Проклятий, або Східна легенда»1. Художній керівник театру Володимир Кучинський наголошує, що «очевидною є та непересічна роль, яку відіграватиме поезія Василя Стуса у подальшому становленні української мови». В той день, 9 листопада, до нас прийшли близько 300 чоловік і серед них було багато молоді.
10 – 11 листопада в Культурному центрі відбулася VIII Міжнародна наукова конференція «Українська діаспора в Росії», присвячена 10 – літтю утворення Українського історичного клубу в Москві. Співпраця Центру з історичним клубом, який очолює В. Ідзьо, стала вже традиційною і може слугувати моделлю для інших громадських організацій Москви. Привернули увагу доповіді про: місце українознавства в системі освіти України та діаспори; минуле та сучасне філософське й релігійне світобачення української діаспори в Росії; історію взаємовідносин українців у Росії і росіян в Україні; політичні погляди українського козацтва та ін.
Великий інтерес викликали урочисті збори, присвячені річниці Помаранчевої революції, на яких виголосив доповідь народний депутат
________________________
1 Фотографію зі сценою з вистави, вміщену в книзі, зробив В. Дем’янчук.
України, голова Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності Лесь Танюк. Перед учасниками зборів виступили Надзвичайний і повноважний Посол України в Російській Федерації Микола Білоблоцький, співголова Об’єднання українців Росії та Федеральної національно – культурної автономії «Українці Росії», професор Василь Бабенко (Уфа), голова передвиборчого штабу Віктора Ющенка в Москві Христина Кашуба. У річницю Помаранчевої революції в Центрі лунав Державний гімн України і згадували молитву Тараса Шевченка, який просив у Всевишнього для всіх нас вкупі «єдиномислія і братолюбія», а також – його слова, написані 160 років тому: «...Братія, не вдавайтесь в тугу, а молітесь Богу і работайте разумно, во ім’я матері нашої України...» Наприкінці зборів було показано документальний фільм Наталії Фіцич «Помаранчева революція». Водночас у Центрі відкрилася фотовиставка «Помаранчевий майдан», яку вже оглянули сотні відвідувачів.
У рамках проекту «Діаспора» 15 листопада відбулося свято української культури Пушкінського району Московської області. Звідти до Центру приїхали понад сто чоловік. Все розпочалося з ділового круглого столу за участю керівних працівників органів культури району і області та Національно – культурного об’єднання українців «Криниця», на якому були визначені ключові моменти їх співпраці з Культурним центром. Затим була відкрита виставка картин українських художників Пушкінського району, а самодіяльні колективи дали великий святковий концерт1.
Наступного дня в Центрі виступив ансамбль етнічного співу «Край» (Ігор, Алла, Ксенія Тимчуки, Єгор Кравченко, Габор Тот), який виконав архаїчні українські пісні. Проект «Діалог культур» (здійснюється в співдружності з іншими державами), поповнився музичним вечором,
______________________
1Три фотографії з цього свята, вміщені в книзі, зробив Ю. Безкровний.
присвяченим 120 – річчю з дня народження австрійського композитора Альбана Берга. Він був організований разом з Австрійським культурним форумом Посольства Австрії в Російській Федерації. Вже четвертий рік у Центрі здійснюється спільний проект «Юні таланти нового століття» разом із творчим об’єднанням з естетичного виховання молоді «Музична юність» Комітету по культурі Москви. Цього місяця абонемент запропонував концерт «Дамо земну кулю дітям» (пісні, ритми і музичні інструменти народів світу).
25 листопада відбулася хвилююча панахида по жертвах голодоморів в Україні, що пройшла в храмі Св. Архістратига Михаїла. В ній взяли участь працівники Посольства України в Росії та Культурного центру, представники української діаспори в Москві. Болючі питання трагедії голодомору були підняті на презентації колективної монографії «Україна і Росія в історичній ретроспективі» (відповідальний редактор директор Інституту історії України НАН України, академік Валерій Смолій). У презентації, яка відбулася в рамках проекту «Україна крізь віки», взяли участь автори праці доктор історичних наук Станіслав Кульчицький і член – кореспондент НАН України Віктор Даниленко. Тісні контакти з провідними вченими є важливим елементом наукової діяльності Центру, який в останні роки випустив у світ кілька монографій, досліджує перебування Тараса Шевченка й Михайла Грушевського в Москві, а також – історію Арбату та будинку № 9, в якому знаходиться.
Листопад завершився відкриттям унікальної виставки Українського благодійного фонду імені Михайла Булгакова (Київ). Вперше в Москві експонується нова колекція рукописів, афіш, книжок та предметів, що належали Булгакову і його найближчому оточенню.
Впродовж місяця були відкриті книжкові виставки: «До дня пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій» та «Пам’ятні дні осені 2004 р. очима вчених і публіцистів», пройшла документальна відеовиставка плакату: «Забуттю не підлягає – хроніка комуністичної інквізиції в Україні 1917 – 1991».
Всього в листопаді у нас побувало понад 1 тис. чоловік. Не випадково в інформованих колах московської інтелігенції вже давно визнано, що Культурний центр України в Москві за масштабами та інтенсивністю роботи значно перевищує аналогічні установи інших держав.
«Слово Просвіти», 1 – 8 грудня 2005 року.
Дім української Соборності в Москві
Головною подією січня стало відзначення в Культурному центрі Дня Соборності України. Понад 300 московських українців і москвичів завітали до нас. З доповіддю на урочистому вечорі виступив доктор філологічних наук, академік АПН України, президент Міжнародної асоціації «Україна і світове українство», директор Інституту українознавства міністерства освіти і науки України Петро Кононенко. В основу святкового концерту було покладено виступ Заслуженого народного ансамблю пісні і танцю України «Дарничанка» під орудою заслуженого працівника культури України, професора Петра Андрійчука. З величезним ентузіазмом глядачі вітали хорову композицію «Пісні козацької слави» та українські народні пісні. В такі хвилини особливо пронизливо відчувається, що Культурний центр дає можливість українцям, кажучи словами Василя Симоненка, «з матір’ю побуть на самоті». В концерті взяла участь заслужена артистка України Олена Кухта та дитячий колектив українського танцю «Щедрик» під керівництвом головного спеціаліста Культурного центру Тетяни Кузьмічової. Після концерту всім гостям була вручена щойно видана книга «Слово про Культурний центр», якою ми відкриваємо нову серію видань «Україна на Старому Арбаті». Наступна книга цієї серії «Арбат очима українця» вийде в світ найближчим часом.
До Дня Соборності України було приурочено відкриття художньої виставки молодого українського художника Сергія Півторака, полотна якого наповнені живим повітрям і трепетним кольором, пронизані щирою і теплою любов’ю до Батьківщини. Ця виставка продовжує представлення Центром художників, які працюють в українських регіонах. Сергій Півторак – із Сумської області, земляк Президента України Віктора Ющенка.
Нещодавно започаткований проект «Василь Стус» поповнився 27 січня показом документальної кінотрилогії «Просвітлої дороги свічка чорна. Пам’яті Василя Стуса» (автор сценарію і режисер – Станіслав Чернилевський, виробництво «Галичина-фільм»). В проекті «Повернення забутих імен» відбулася презентація збірки поезій талановитого українського поета 20-х – 30-х років Анатолія Олійника «Амурова декада» та книги Анатолія Речмедіна про цього поета «Чарівний лірик із Борзни» (Вінниця, «Книга-Вега», 2005). До речі, Речмедін написав нам, що «кожна кроква і лата Української хати в Москві не жаліє для нас, земляків-українців, свого тепла».
Звертаю увагу читачів на те, що ми намагаємося найширше представити в Москві всі куточки України, використовуючи різні можливості та жанри.
Значний інтерес викликав творчий вечір заслуженої артистки Росії і України, солістки Великого театру Росії Галини Чорноби – талановитої співачки і щирої патріотки України.
На початку січня в рамках проекту «Діти в Культурному центрі України в Москві» ми приймали у себе дітей з м.Нижнєкамська (Республіка Татарстан), за що вже одержали подяку від голови Нижнєкамської міської національно-культурної автономії «Українське товариство „Вербиченька”» Євгена Савенка. Відбувся черговий суботній абонемент «Юні таланти нового століття», цього разу Дитячий оперний театр хорової школи м.Дубна виконав оперу-феєрію «Дитя і чаклунство» (Моріс Равель, лібрето Г.С.Колєтта).
Пройшло засідання постійно діючого клубу «Зірка Вернадського», на якому природознавці обговорюють сучасні проблеми взаємодії людини з навколишнім середовищем.
Була продовжена українська лінія булгаківської теми: показано художньо-публіцистичний фільм «Я повернусь. Подорож Михайла Булгакова до Криму» (автор сценарію і режисер Георгій Натансон). Як завжди, відкрилися книжкові виставки, на них заакцентовано тему пропаганди за кордоном передових для свого часу ідей, батьківщиною яких була Україна. Йдеться про патріотичні козацькі літописи та дивовижну «Історію Русів», про «Конституцію прав і вольностей Війська Запорізького» Пилипа Орлика – першу європейську конституцію в сучасному розумінні, про незабутній Акт злуки в січні 1919 року, що возз’єднав українські землі в єдину соборну державу.
Природно, що січень пройшов під знаком Дня Соборності, але насправді Культурний центр України в Москві постійно з місяця в місяць, з дня в день виконує почесну місію пропагандиста української соборності, дає можливість українцям, які живуть в Росії, відчути живу душу свого народу, своєї Батьківщини.
«Слово Просвіти», 9 — 15 лютого 2006 року.
Тарас Шевченко і Михайло Грушевський
на Старому Арбаті
Таку назву має велика монографія (41 друк. арк.), яку в лютому випустив у світ Культурний центр України в Москві. Вона складається з трьох частин. Перша – «Арбат з українським наголосом» – розповідає про багатовікову українську присутність на знаменитій російській вулиці. Друга частина присвячена перебуваню в Москві, передусім в арбатському ареалі, Тараса Шевченка, а третя розкриває життя та діяльність Михайла Грушевського на Старому Арбаті з вересня 1916 року до березня 1917 року. На презентації книги, що відбулася 20 лютого, виступили український письменник Іван Шишов, Голова Товариства української культури «Славутич», доктор медичних наук Василь Антонів, голова Регіональної асоціації українських громадських об’єднань і організацій Уралу та Західного Сибіру Олександр Потока, льотчик-космонавт, двічі Герой Радянського Союзу Павло Попович, голова Ради українських земляцтв у Москві Микола Челомбитько, громадський діяч, директор російсько-українського інституту при Інституті Європи Віктор Мироненко, генеральний директор Спілки письменників Росії Володимир Середін, народний артист України і Росіі Олександр Голобородько, заступник голови Спілки композиторів Росії, доктор мистецтвознавства Всеволод Задерацький та ін.
Обговорення наукової праці переросло в серйозну розмову про діяльність Культурного центру на початку нового століття. В усіх виступах виразно прозвучала думка про те, що Центр знаходиться у розквіті своїх творчих можливостей.
У рамках проекту «Діти в Культурному центрі України в Москві» пройшла рідкісна виставка художніх виробів із бісеру лауреата регіональних комплексних програм «Обдаровані діти» і «Дитинство», учасниці виставки творчих досягнень Донеччини, приуроченій до зустрічі з Президентом України Віктором Ющенком, учениці 9-го класу Макіївської середньої школи № 22 Надії Халдєєвої. Цей художній проект зацікавив російський телекнал «Культура», який присвятив йому передачу, що значно збільшило кількість відвідувачів. Москвичі були в захваті від таланту української школярки: «Ми дуже вдячні Наді, що вона приїхала в Москву з своїми перекрасними роботами. Сподобалося все...Прохання повідомити нас про наступну виставку...»; «Це щастя – така талановита дівчинка...Велике прохання до України і Росії: цінуйте свої таланти»; «Мила Надя! Весь колектив Інституту країн Азії і Африки при Московському державному університеті дякує тобі за світло й радість, які ти приносиш нам своєю дивовижною творчістю...» Це тільки кілька відзивів із книги відвідувачів виставки.
Виставка Надії Халдєєвої є прикладом осмисленого прагнення Культурного центру до презентації в Москві незвичайних талантів українських дітей.
Відбувся черговий концерт абонементу «Юні таланти нового століття», в якому виконувалися шедеври оркестрового жанру композиторів України, Росії, США. Виконавець – лауреат Московського фестивалю студентської творчості «Біг Бенд» Московського обласного коледжу мистецтв. Пройшов щомісячний Український музичний салон.
Чимало гостей прийшло до Центру на творчий вечір заслуженого артиста України Олександра Круша – чудового тенора, колишнього нашого працівника, який в останній час став кіноартистом. У його репертуарі українські народні та авторські пісні, твори зарубіжної класики.
Лютневі відеопрограми були розмаїтими. Одна з них – мультимедійне енциклопедичне видання «Храми Києва». Інша була приурочена до дня народження видатного українського майстра живопису, основоположника супрематизму Казимира Малевича – документальний фільм «Казимір Великий. Малевич Селянський» (Київнаукфільм 1, 1994).
Книжкові виставки були організовані до 135-річниці з дня народження Лесі Українки та до Дня захисника Вітчизни. Традиційно були представлені нові надходження до інформаційно-наукової бібліотеки Культурного центру. Між іншим, в ній можна познайомитися з більш як 60-ма періодичними виданнями, які ми виписуємо з України. Фонди нашої бібліотеки зросли за п’ять років у п’ятнадцять разів. В ній зберігаються книги з автографами Л. Голоти, М. Жулинського, П. Мовчана, Л. Танюка, Б. Олійника, М. Поповича, Ю. Хорунжого та ін.
Духовний і науковий потенціал Центру, що постійно зростає, виступає надійною запорукою підвищення інтересу широкої громадськості до його роботи.
«Слово Просвіти», 9 — 15 березня 2006 року.