Зовнішньоекономічні зв'язки країн сходу особливості торговельних та фінансово-економічних стотунків Китаю з країнами Південних морів

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Розвиток світогосподарських зв‘язків у 1930-1940 рр.

Економічний розвиток СРСР вимагав приведення у відповідність базису і надбудови, тобто поширення НЕПу на політичну сферу і радикальної демократизації держави. Однак керівництво країни на чолі з Й. В. Сталіним пішло іншим шляхом. Сталіну вдалося з метою укріплення влади використати невдоволення трудящих, щоб згорнути НЕП і знищити своїх політичних супротивників. Була створена тоталітарна командно-адміністративна система основана на політичному терорі.

У сфері економіки був здійснений перехід від економічних важелів управління до планово-адміністративних. Це завдало відчутного удару по перспективах розвитку продуктивних сил країни і породило ряд деформацій, які підривали можливості розширення зовнішньоекономічних зв'язків. Насильницька колективізація призвела до скорочення виробництва зерна — головного експортного товару СРСР. Питома вага зерна в експорті в 1933 p. знизилася до 20 %, а обсяг—в 3,4 раза. Орієнтація на надіндустріаліза-цію супроводжувалася порушенням пропорцій між І і II підрозділами суспільного виробництва. Це посилило значення імпорту машин і обладнання, який у 1933 p. становив 43 % усього ввозу. Досягши вершини в 1930 p. (1643,0 млн крб.), зовнішньоторговельний оборот СРСР почав неухильно знижуватись (477,4 млн крб. у 1935 p. і 271,4 млн крб. у 1939 p.), що свідчило про кризові явища у цій сфері.

Наступ командно-адміністративної системи супроводжувався руйнуванням створеної інфраструктури зовнішньоекономічних зв'язків. Після 1926 p. був припинений обіг радянської валюти на фондових біржах, у 1928 p. заборонений вивіз червінця за кордон і всі валютні операції були сконцентровані в Держбанку. В 1930 і 1937 pp. була проведена «чистка» в Державному концесійному комітеті, і практично всі його функції передані галузевим наркоматам. Така політика призвела до того, що концесійна справа занепала й останні концесії невдовзі припинили свою діяльність.

В провідних капіталістичних країнах розглядуваний період також був відзначений глибоким загостренням внутрішніх суперечностей. Після першої світової війни державно-монополістичні тенденції значно послабшали. Це викликало небувалий розмах конкурентної боротьби між монополістичними гігантами. Дїя стихійних сил ринку в умовах панування монополій за відсутності істотного державного регулювання призвела до найбільшого в історії капіталізму економічного краху 1929 p. і наступної Великої депресії.

149

Для розв'язання суперечностей, що проявилися в капіталістичному господарстві в цей період, необхідно було поєднання вільного ринку з державним економічним регулюванням. Посилення державно-монополістичних тенденцій у розвинутих капіталістичних країнах відбувалося двома основними шляхами. В ряді країн (Німеччина, Італія та ін.) до влади прийшли фашистські режими. Запанувала ідеологія, яка пояснювала всі економічні безладдя підступами зовнішніх і внутрішніх ворогів. Другий спосіб розв'язання внутрішніх суперечностей капіталізму обгрунтований у працях англійського економіста Дж. М. Кейнса. Він полягає у поступовому прийнятті на себе державою ролі центру, що спрямовує економічну діяльність монополій, і посередника між трудом і капіталом. Така політика провадилася президентом США Ф. Д. Рузвельтом у межах його «нового курсу». «Новий курс» затвердився в запеклій боротьбі з консерваторами, які саму ідею участі держави в економічному житті суспільства вважали єретичною і більшовицькою. Протягом 30-х років адміністрації Рузвельта з великими зусиллями вдалося прийняти пакет законів, які регулювали трудові відносини й були спрямовані на здійснення різних державних економічних проектів. Тільки завдяки такому державному втручанню США на початок другої світової війни подолали Велику депресію.

Економічна криза 1929—1933 pp. справила руйнівний вплив на світогосподарські зв'язки. Катастрофічне зменшився обсяг світової торгівлі, дедалі ширше стали застосовуватися протекціоністські заходи, спрямовані на скорочення імпорту.

В таких умовах ринок СРСР набував особливого значення. В той час як усі країни різко скоротили закупки в СЩА, Радянський Союз, який здійснював широке промислове будівництво, збільшив імпорт американського обладнання і машин. США почали вивозити в СРСР різні види пресів, верстатів, двигунів, електроустаткування, вантажні машини, паровози й авіаційне обладнання. Частка обладнання і транспортних засобів у загальному експорті США в СРСР збільшилася в 1931 p. до 95 % проти 40 % у 1929 p. В 1931 p. в СРСР було відвантажено до 40 % усього вивезеного із США промислового устаткування, в тому числі 66 % усіх металообробних верстатів, 75 % ковальського обладнання, 96 % усіх локомотивів.

СРСР придбав у США ряд патентів і уклав з окремими американськими фірмами угоди про технічну допомогу. З СРСР співробітничали такі фірми, як «Дженерал Елек-трік», «Дюпон де Немур», «Форд моторз» та ін. Американ-

150

-ські компанії брали участь у будівництві заводів у Магнітогорську і Новокузнецьку, Дніпрогесу, автомобільного заводу в м. Горькому, де працювало 1,5 тис американських спеціалістів. Разом з тим американська сторона застосовувала протекціоністські заходи проти імпорту радянських товарів. За період з 1921 до 1934 p. США тричі підвищували митні тарифи.

Тривожна міжнародна ситуація, поглиблення економічної кризи, загострення американо-японських суперечностей змусили уряд США наприкінці 1933 р відновити дипломатичні відносини з Радянським Союзом Це сприяло розвиткові радянсько-американського економічного співробітництва. В 1935 р була укладена перша торгова угода між США і СРСРТ втім вона мала обмежений характер Згідно з новою торговою угодою 1937J3. сторони вже надавали одна одній режим найбільшого сприяння Ця угода діяла до середини 1951 р. Зовнішньоторговий оборот США з СРСР у 1938 р. порівняно з 1933 р зріс у 4,4 раза, в тому числі експорт — у 6,6, а імпорт — у 2 рази. СРСР вивозив у США хутро (майже 50 % експорту), марганцеву руду, вугілля, пиломатеріали, лляні тканини. В 1939 p., коли почалася радянсько-фінська війна, США запровадили «моральне ембарго» на, вивіз у СРСР літаків та запчастин до них, алюмінію, молібдену та інших стратегічних товарів, а Морська комісія США заборонила надавати американські кораблі для перевезення радянських вантажів. Знову радянсько-американські відносини нормалізувалися в період другої світової війни

Зовнішньоекономічні зв'язки провідних імперіалістичних держав у передвоєнне десятиліття були зорієнтовані переважно на колоніальну периферію. В колоніях та економічно залеж'нйг-іфаівах. було сконцентровано ^ї|s зарубіжних інвестицій капіталістичних держав. Колонії та залежні країни були вигідними сферами прикладання капіталів, ринками збуту і джерелами дешевої сировини. Імперіалізм одержував величезні прибутки шляхом відкритої експлуатації людських і природних ресурсів цих країн Проголошення інших принципів міжнародних економічних відносин сприяло пробудженню національно-визвольного руху в колоніях і напівколоніях. Характерним прикладом у цьому плані були економічні стосунки СРСР з Монгольською Народною Республікою.

Ще в листопаді 1921 р. була укладена угода між Росією й урядом Монголії про встановлення відносин. Підписання в 1923 р. радянсько-монгольської торговельної угоди стало певним кроко'м у розвитку економічних зв'язків між

151

двоїла країнами. При допомозі СРСР Монголія почала перебудовувати відстале господарство країни. На початку 30-х років Монголія повністю переорієнтувала свої торговельні стосунки на СРСР, що поставило її у повну залежність від однієї держави. Деформації, яких зазнало радянське суспільство в 30-х роках, негативно вплинули і на розвиток МНР.

Декларування Радянською державою нових принципів міжнародних відносин суперечило реальній практиці проведення їх у життя. Сталіністське тлумачення принципу пролетарського інтернаціоналізму виявилося ідеологічним виправданням втручання у внутрішні справи інших країн і підриву їхнього суверенітету.

основні підсумки Світова війна, що спалахнула у розвитку міжнарод- 1914 p., справила величезний нега-них економічних тивний вплив на систему міжнарод- ВІДНОСИН У МІЖВОЄН- них економічних відносин. Був зла-ний період манни механізм міжнародних розрахунків, стався jtp ax золотомонетного стандарту. Зовнішньоекономічні зв'язки багатьох країн були порушені або скорочені.

Однак війна по-різному відбилася на становищі окремих країн у системі світогосподарських зв'язків. Німеччина, яка зазнала поразки, втратила свої закордонні капітали, її позиції на світовому ринку погіршилися. Не уникла втрат і Великобританія. В той же час Сполучені Штати нажилися на війні; вони перетворюються на найбільшого експортера капіталів. Більшість країн світу стали боржниками Сполучених Штатів.

В такій обстановці у міжвоєнний період розгорталося суперництво між основними капіталістичними країнами за ринки збуту товарів та сфери прикладання капіталів. Сполучені Штати та Великобританія посідали провідне місце у світовому господарстві. Вони були головними експортерами товарів і капіталів, фінансовими центрами капіталістичного світу. На Генуезькій конференції було прийняте рішення про використання у міжнародних розрахунках англійського фунта стерлінгів та американського долара. Співвідношення сил і надалі швидко змінювалося на користь Сполучених Штатів, хоча за сумою нагромаджених закордонних капіталів Великобританії у міжвоєнний період вдалося зберегти першість. Франція також відновила вивіз капіталів за кордон, однак досягти довоєнного становища не змогла. Вивіз капіталів Німеччиною та Японією в цей період зростав, але був відносно невеликим.

152

На розвиткові світогосподарських зв'язків у міжвоєнний період з особливою силою відбилося загострення суперечностей світового капіталістичного господарства, яке призвело до найглибшої кризи 1929—1933 pp. та застою, що наступив після неї. В результаті якщо в 20-ті роки відзначався відносно високий рівень зовнішньоекономічних зв'язків, що виявилось у зростанні вивозу капіталів та збільшенні порівняно з довоєнним періодом обсягу міжнародної торгівлі, то в 30-ті роки мали місце деградація зовнішньоекономічної с'фериТ'їстотне скорочення як вивозу капіталів, так і міжнародної торгівлі.

У 20-ті роки зміцнення позицій США, які використали сприятливу для них кон'юнктуру у воєнні та перші післявоєнні роки, виявилося в перетворенні їх на нетто-експортера капіталів на відміну від довоєнного періоду, коли імпорт іноземних капіталів у США переважав їх експорт за кордон. Американські активи за кордоном швидко збільшувались. їз 7 млрд у 1919 p. вони досягають 17,2 млрд. дол. у 1930 p. У 30-ті роки нарощування «другої економіки» США за допомогою вивозу капіталів уповільнилося, сума нагромаджених за кордоном капіталів зменшилася. В 1940 p. вона становила 12,3 млрд дол. Однако вивіз капіталів продовжував відігравати провідну роль у зовнішньоекономічній експансії американських монополій, як і монополій інших країн. Приблизно ²|з закордонних інвестицій капіталістичних країн у 30-ті роки були зосереджені в колоніях та залежних країнах, решта—в розвинутих капіталістичних країнах.

На всю систему міжнародних економічних відносин негативно вплинули потрясіння у сфері міжнародних валютних та кредитних відносин, численні державні банкрутства, різке посилення протекціонізму, широке застосування кількісних обмежень у зовнішній торгівлі, виникнення замкнених торгових і валютних блоків та зон, перехід провідних торгових країн до системи клірингових відносин і валютного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків. У багатьох країнах посилилися автаркічні тенденції.

Щодо міжнародної торгівлі, то у 20-ті роки відбулося помітне збільшення її обсягу. Однак значне зростання мало місце лише в перші післявоєнні роки. В 1920 p. імпорт капіталістичного світу становив 62 млрд дол. Це значно більше у порівнянні з 1913 p. Але надалі цей рівень зберегти не вдалося. В 1921 p. в умовах першої післявоєнної кризи надвиробництва вартість імпорту знизилася до 40,5 млрд дол. Потім почалося його повільне збільшення, але показник 1920 p. не був перевищений (1929 p.—60,3 млрд дол.).

153

Аналогічна ситуація склалася і з експортом. У 1920 p. він становив 55 млрд дол., після чого в наступному році відбулося його зниження до 35,7 млрд дол. Надалі найвища точка була досягнута в 1929 p.—55,9 млрд дол., що лише не набагато більше рівня 1920 p.

Таким чином, у більш-менш сприятливі роки міжвоєнного періоду обсяг міжнародної торгівлі у порівнянні з довоєнним часом зріс, однак у цілому міжнародний торговий оборот перебував у застійному стані. В наступні роки міжвоєнного періоду сталося катастрофічне падіння обсягу міжнародної торгівлі. У 1938 p. світовий імпорт становив 24,2 млрд дол., а експорт — 22,7 млрд дол. Отже, під ударами економічної кризи обсяг міжнародної торгівлі скоротився майже в 3 рази у порівнянні з 1920 і 1929 pp. Більше того, оборот міжнародної торгівлі впав нижче рівня 1913р., коли імпорт складав 33,8 млрд дол., а експорт — 30,8 млрд дол.

Таке становище спричинювалося двома факторами. По-перше, в умовах найгострішої кризи надвиробництва знизився фізичний обсяг світової торгівлі. По-друге, криза і наступний застій призвели до значного падіння цін на світовому ринку. Конкурентна боротьба досягла небувалої гостроти.

Щодо співвідношення сил між країнами—основними учасниками міжнародної торгівлі на кінець міжвоєнного періоду, то Сполучені Штати займали перше місце в світовому експорті, але істотно відставали від Великобританії по імпорту. Далі йшли Німеччина, яка щільно наблизилася до своїх основних конкурентів, а також Японія, Франція, Канада, Італія.

Географічні напрями зовнішньої торгівлі в цей період були такі. У 1938 p. питома вага промислово розвинутих країн у світовому капіталістичному експорті становила 71,5%, з них експорт у промислово розвинуті крани— 53,9 % і в економічно слаборозвинуті країни — 17,6 %. Частка економічно слаборозвинутих країн у світовому експорті дорівнювала 28,5 %, з них у промислово розвинуті — 21,8 % й економічно слаборозвинуті країни—6,7 %. Таким чином, основна частина світової торгівлі припадала на взаємний товарооборот промислово розвинутих країн і в той же час досить значна його частина — це торгівля із слаборозвинутими країнами, тобто колоніями та залежними країнами. Зовнішньоторговельні зв'язки Радянського Союзу в цей час розвивалися повільно. Питома вага радянського зовнішньоторговельного обороту в світовій торгівлі була незначною.

154

Контрольні запитання

1. Які принципи панували в міжнародних економічних відносинах на початку XX ст.?

2. Які нові принципи міжнародних відносин проголосила Жовтнева революція?

3. Як розвивалися зовнішньоекономічні зв'язки Радянської держави в перші роки після революції?

4. Які основні фактори вплинули на розвиток міжнародних економічних відносин в ЗО—40-і роки?

5. В якому стані в міжвоєнний період перебували міжнародна торгівля та вивіз капіталу?

ГЛАВА 10

СВІТОГОСПОДАРСЬКІ ЗВ'ЯЗКИ У ПОВОЄННІ РОКИ

проблеми відновлення Друга світова війна погіршила ста-міжндродних еконо- новище, що склалося в системі ;сві-мічних зв'язків після тогосподарських зв'язків у 30-ті .:ро- ДРУГОТ СВІТОВОЇ ки. Зовнішньоекономічні ізв'язки війни більшості країн, що воювали, .були різко _звужеді, міжнародному економічному співробітництву завдано великої шкоди. Економічне співробітництво підпорядковувалося передусім завданням забезпечення потреб, пов'язаних з веденням війни. Механізм міжнародних розрахунків 'був практично розладнаний. У багатьох країнах запроваджувалися Жорсткі форми регулюваннявсіх зовнішньоекономічних зв язків, протекціонізм досяг крайньої межі.

Руйнівний вплив війни дався взнаки насамперед у країнах, що брали в ній безпосередню участь, особливо це стосується європейських країн та Японії. В той же час воєнна кон'юнктура сприяла швидкому зростанню зовнішньоекономічної сфери Сполучених Штатів. Вони перетворюються практично в монопольного постачальника багатьох видів товарів, передусім країнам—союзникам по антигітлерівській коаліції. Позиції американських монополій на ринках посилилися за рахунок європейських та японських конкурентів.

В ході війни Сполучені Штати закріплюють за собою перше місце в світовому товарообороті. Особливо значних розмірів американські поставки досягли у 1943—1944 pp.

155

При цьому збільшення імпорту було неістотним. Актив торгового балансу країни за 1938—1945 pp. перевищивЗВілрд дол.— суму, астрономічну на ті часи. Розрахунки здійснювалися насамперед золотом, і воно концентрувалося в Сполучених Штатах. На кінець війни тут було зосереджено 2/3 золота капіталістичного світу. Все це відкривало сприятливі перспективи для торгово-економічної експансії США в післявоєнний період.

Ще до закінчення війни були вжиті заходи щодо створення необхідних умов для розвитку міжнародного торгово-еко-номічного співробітництва в післявоєнний період. У 1944 p. у місті Бреттон-Вудс (США) відбулася міжнародна фінансова конференція"; де розглядалися питання формування та функціонування в післявоєнний період міжнародної валютної системи. Основні принципи цієї системи, яка дістала назву бреттон-вудської, полягають ось у чому: вживання золотодоларового стандарту; збереження за золотом функцій світових грошей; «прирівняння» до золота долара як міжнародного платіжного та резервного засобу; зобов'язання США обмінювати пред'явлені центральними банками та урядами інших країн долари на золото за офіційним курсом—35 дол. за тройську унцію чистого золота (31,1 г);

використання фіксованих паритетів валют до долара, а через нього до інших валют; встановлення допустимих меж коливань ринкових курсів валют навколо фіксованих доларових паритетів (±1%); конвертабельність валют; регулювання міжнародних валютних відносин через спеціально створену установу -Міжнародний валютний фонд (МВФ)л

Практично організація фонду була завершена восени 1946 p., а весною 1947 p. він розпочав валютні операції. Уже в грудні 1946 p. були опубліковані первісні валютні паритети більшості країн — членів МВФ. Надалі Міжнародний валютний фонд перетворився у важливий інструмент регулювання міжнародної валютної системи. Однак він не став універсальною організацією. Радянський Союз, який брав участь у Бреттон-Вудській конференції, не ратифікував її рішення, вважаючи, що вони відповідають інтересам передусім Сполучених Штатів, які прагнули використати створювану валютну систему і механізм її регулювання як інструмент своєї політики. З цих же причин з МВФ вийшла Польща у 1950 p., Чехословаччина у 1954 p., Республіка Куба у 1964 p. Це було відображенням непримиримості позицій та протиборства двох сторін у період «холодної війни» і відбилося на економічних та політичних відносинах Схід — Захід.

Одночасно з МВФ був створениЙіжнародний банк ре-

156

конструкції та розвитку (МБРР>— міжурядова фінансова організація, покликана стимулювати економічний розвиток країн — учасниць банка, сприяти розвиткові міжнародної торгівлі та надавати допомогу в справі регулювання платіжних балансів. Спочатку послугами банку користувалися насамперед країни, економіка яких сильно потерпіла від війни, а надалі — в першу чергу країни, що розвиваються.

Сформований механізм валютно-фінансового співробітництва виявився в цілому адекватним потребам відновлення і розвитку світогосподарських зв'язків у післявоєнний період. Однак закладені в ньому з самого початку суперечливі основи призвели в дальшому до його кризи. Створена система відображала те співвідношення сил, яке склалося в результаті війни. США мали в цей період величезну перевагу над своїми партнерами, що були ослаблені війною. Але таке становище не могло лишатися незмінним. У центр валютної системи був поставлений американський долар — національна валюта однієї країни. Наступне відносне ослаблення позицій США у світовому господарстві, хронічний дефіцит платіжного балансу країни, відплив золота і нагро- і мадження доларів за межами США, інфляція — все це привело в кінцевому підсумку до падіння бреттон-вудської валютної системи.

На »місце бреттон-вудської прийшла<рмайська валютна система'.'ТРішення про її створення було прийняте в межах МВФ у-1976 р. у м. Кінгстоні (Ямайка) і набрало сили у 1978 р. Принципи ямайської валютної системи: демонетизація золота, перехід до використання національних валют у міжнародних розрахунках, надання статусу головного резервного засобу міжнародної валютної системи так званим спеціальним правам запозичення (СПЗ), які випускаються Міжнародним валютним фондом. На зміну фіксованим валютним паритетам прийшли &»йвв»ючі» курси.

В результаті змін, що відбулися в світовому господарстві, зросла роль валют провідних західноєвропейських країн, а також Японії. Однак панівне становище, як і раніше, досі займає американський долар.

Порушені війною господарські зв'язки між країнами відновлювалися повільно. Ідея вільної оборотності валют була реалізована лише в кінці 50-х років. За фізичним обсягом промислового виробництва та міжнародної торгівлі рівень 1929 р. був перевершений на початку 50-х років. Питома вага Сполучених Штатів у світовому капіталістичному промисловому виробництві становила у 1948 р. 56,4 %, у 1950 p.—53,6 і в 1955 p.—50,6%. Тобто в цей період. більше 1/2 промислового виробництва капіталістичного сві-

157

ту було зосереджено в одній країні, яка зайняла монопольне становище і в міжнародній торгівлі. Частка США в світовому експорті в перші роки після війни дорівнювала майже 1/3.

В той же час нагромаджувалися передумови розгортання науково-технічної революції й бурхливого розвитку сві-тогосподарських зв'язків. Попереду були драматичні зміни співвідношення сил у світовому господарстві, посилення суперництва на світових ринках між основними центрами капіталізму, боротьба країн, що звільнилися, за рівноправні відносини, надідеологізація зв'язків Схід—Захід і, нарешті, поступове утвердження нового політичного мислення, що відкриває шлях до плідного економічного співробітництва в інтересах усіх країн.

Blog

Зовнішньоекономічні зв'язки країн сходу особливості торговельних та фінансово-економічних стотунків Китаю з країнами Південних морів

Розвиток світогосподарських зв‘язків у 1930-1940 рр.