Особливості розвитку світової економіки в умовах глобалізації
| Вид материала | Документы |
СодержаниеТаблиця 1. Рейтинг країн за індексом розвитку людського потенціалу за даними ООН у звіті за 2009 рік Рзб-уніка (rzb-unica) |
- Особливості розвитку світової економіки в умовах глобалізації, 301.97kb.
- DA24 Дронова Альона Юріївна аспірант Донецького національного університету економіки, 710.62kb.
- "Ключові чинники та тенденції розвитку світової торгівлі, 709.47kb.
- ZL91 Структурування економіки України в умовах глобалізації, 116.96kb.
- Недоліки міжнародної економічної глобалізації, 57.8kb.
- В. С. Шовкалюк заступник директора Департаменту інноваційної діяльності та трансферу, 394.62kb.
- Нові форми організації виробництва, 20.23kb.
- Навчально-методичний комплекс дисципліни "світове сільське господарство та продовольчі, 629.35kb.
- Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 3522.45kb.
- «Глобалізація та її вплив на розвиток регіонів України», 187.67kb.
BT15
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ
В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Анотації
Зростаюче поглиблення взаємозалежності народів і держав поширюється на всі сфери суспільного життя, у тому числі економіку. Дослідженню сучасних тенденцій глобалізаційних процесів в економіці, виявленню їх причин на основі аналізу статистичної інформації вітчизняного та закордонного походження присвячено дану роботу. Виявлено неоднозначність наслідків глобалізації в економічних відносинах та різний рівень зацікавленості країн з неоднаковим рівнем доходів, приклади зловживання панівним становищем на ринку.
Increasing deepening relationship of nations and states extends to all spheres of public life, including economics. This work devotes to the investigation current trends of globalization processes in the economy, identification their causes by analyzing domestic and foreign origin information. There are an ambiguity in the implications of globalization of economic relations and different rate of interest it countries with various income levels, examples of abuse of dominant market position.
Ключові слова:
глобалізація; світова економіка; банківська справа; світові рейтинги країн; інвестиції; міжнародні організації; транснаціональні корпорації; фінансовий ринок.
Вступ
Кінець ХХ – початок ХХІ століття можна охарактеризувати як вихідний період трансформації світу на нових, глобалізаційних засадах. Ці зміни часом доволі протилежно оцінюються представниками різних країн і різних наукових шкіл. Однак таке науково-дослідницьке різноманіття не знижує актуальності ознайомлення національної еліти з «правилами гри» і пошуками «власної ніші» у мінливому та суперечливому глобалізованому світі. Тому метою роботи є розгляд особливостей трансформації світової економіки у глобальну систему та дослідження соціально-економічних наслідків економічної глобалізації.
Ці наслідки все більше відчувають на собі практично всі країни світу. Серед них і Україна, яка знаходиться на шляху інтеграції в світову спільноту. На основі інформації головним чином з вітчизняних джерел, її узагальнення, застосування методів порівняння, групування, графічної інтерпретації, математичних методів та ін. визначено особливості тенденцій світової економіки, що формуються під впливом глобалізації.
Основна частина
Наприкінці XX і початку XXI ст. у розвитку світової економічної системи більш рельєфно і об'ємніше почали проявлятися процеси, які отримали назву глобалізації. Сутність глобалізації полягає в закономірному формуванні єдиної загальносвітової економічної системи. Розвиток економічних зв'язків між окремими країнами і підприємствами приводить до все більшої їх взаємозалежності, і на цій основі — до виникнення єдиної, цілісної системи економічних відносин у масштабах усього світу [3].
До стрімкого нарощення процесів світової глобалізації у представників різних фахівців та науковців з різних країн і регіонів планети ставлення неоднозначне, і навіть полярно протилежне. Аналізуючи ці суперечності, доводиться стверджувати, що на даному етапі існує величезний інтерес до явища глобалізації, і в той же час ще немає глибокого розуміння його суті, повного усвідомлення позитивних і негативних його рис. Незважаючи на те, що процеси глобалізації активно вивчають найвідоміші дослідницькі центри світу, такі, як Колумбійський університет (США), Європейський інститут технологічних досліджень майбутнього (IPTS - Institute of Prospective Technological Studies, Севілья, Іспанія) та інші, стає очевидним, що для сучасної науки державного управління розкриття засад глобалізації та основних проблем, що її супроводжують, є своєчасним [2].
У цілому під поняттям «глобалізація» позначають цілий ряд явищ і процесів: інтернаціоналізація господарського життя; взаємодія цивілізацій; взаємозалежність національних економік; взаємопроникнення ринків; формування єдиного ринкового простору; вільне переміщення товарів, послуг, технологій, капіталів та людей; поява транснаціональних систем і форм господарювання; уніфікація світової економіки; гомогенізація світу; відданість універсальним цінностям, принципам і нормам поведінки; зближення способу життя людей; зростаюча стандартизація споживання; універсалізація культури [2].
Еволюція глобалізації світової економіки пройшла декілька етапів: експорт, ліцензування, спільне підприємництво, прямі інвестиції, фінансові інвестиції (рис. 1).
Р
ис.1 Процес економічної глобалізації [3]Головними суб’єктами процесу глобалізації, що створюють його інституційну систему, виступають держави, міжнародні та регіональні організації, транснаціональні корпорації та банки, міжнародні фінансові ринки. Держава, як система економічного управління та регулювання, відіграє важливу роль у розвитку та укріпленні національних господарств на їх шляху до відкритості і взаємозалежності [4, с.41].
У світовій економіці процеси глобалізації сприймаються і оцінюються по-різному. Але по-різному до них відносяться не тільки окремі вчені, фахівці та експерти, а й жителі різних країн. Глобалізаційні процеси найчастіше вітаються в розвинених країнах і викликають серйозні побоювання в світі, що розвивається. Це пов'язано з тим, що переваги глобалізації розподіляються нерівномірно.
Одні вважають, що це корисний процес, що має ключове значення для розвитку світової економіки в майбутньому, і що він неминучий і незворотній. Інші ж відносяться до нього вороже, навіть зі страхом, вважаючи, що глобалізація веде до збільшення нерівності між країнами й у їхніх межах, породжує загрозу зростання безробіття і зниження рівня життя і є гальмом на шляху соціального прогресу.
Ступінь позитивного і негативного впливу глобалізаційних процесів на економіку окремих країн залежить від місця, яке вони займають у світовій економіці, тому що фактично основну частину переваг одержують багаті країни або індивіди. Безумовно, найбільший виграш від процесів глобалізації отримують розвинені держави, однак глобалізація несе ряд позитивних результатів для держав, що розвиваються. Перш за все, глобалізація відкриває широкі можливості для процесів інтеграції у світову економіку. Крім того, у країнах, що зуміли досягти інтеграції, спостерігаються більш високі темпи економічного зростання і скорочення бідності. Підвищення рівня життя, у свою чергу, сприяє розвитку демократичних інститутів державного управління.
Кардинальна зміна міцних традиційних політичних союзів всередині провідних країн світу - не єдиний наслідок глобалізації. Руйнування світового порядку часів холодної війни викликано тим же процесом глобалізації, який наростає в другій половині ХХ століття. Якщо раніше було можливо створювати замкнутий простір в рамках окремих держав, регіонів і систем, в яких економіка функціонувала за правилами внутрішнього ринку, багато в чому незалежно від того, що відбувається в інших частинах землі, то з певного моменту це стало неможливим. Сьогодні колишні ілюзії щодо глобалізації як двигуна розвитку країн «третього світу», такі популярні в середині ХХ століття, вже розвіялися [2].
Більшість світових економістів відзначають досить чіткий ієрархічний розподіл центрів сили у сучасній світовій системі. Наприклад, А.Беттлєр говорить про існування трьох основних зон розвитку у сучасному світі [1]:
- Перший світ (розвинені країни) – це країни «золотого мільярду»: Північна Америка, Західна Європа і Японія. Саме ці країни є ініціаторами нинішньої глобалізації, кожна з них має свій інтеграційний регіон.
- Другий світ (середньо розвинені країни) – це країни Співдружності Незалежних Держав, Східної Європи, Китай і Індія. Цей світ є об’єктом глобалізації країн «золотого мільярду», періодично сам ініціює інтеграційні спроби. Серед країн другого світу А.Беттлєр виділяє двох претендентів на статус «великої держави»: Китай і Росію, оскільки вони мають «імперський досвід» і проводять офіційну політику формування «багатополярного світу» на противагу «одно полярному світу» (США).
- Третій світ – країни Африки, Латинської Америки, Близький і Середній Схід, Південна Азія. Це – конгломерат держав, котрі за своїм соціально-політичним устроєм знаходяться на рівні феодалізму з елементами капіталізму.
Щорічно з 1980 р. Організація Об’єднаних Націй (далі – ООН) складає своєрідний рейтинг - список країн за рівнем якості життя у них. У загальному підсумку, рівень життя у світі покращився за період досліджень на 15%.
У звіті за 2009 рік "Подолання перешкод: людська мобільність та розвиток" враховуються такі показники: тривалість життя, писемність населення, кількість школярів та валовий внутрішній продукт (далі ВВП) на душу населення. З розрахунку цих показників ООН вивело Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), який і визначав місце країни у рейтингу. Та при складанні цього списку країн були використані дані, зібрані ще у 2007 році, тобто до початку світової кризи.
Таблиця 1.
Рейтинг країн за індексом розвитку людського потенціалу за даними ООН у звіті за 2009 рік
| Рейтинг країни | Назва країни | Рейтинг країни | Назва країни |
| Країни з високим рівнем розвитку | |||
| 1 | Норвегія | 19 | Ліхтенштейн |
| 2 | Австралія | 20 | Нова Зеландія |
| 3 | Ісландія | 21 | Великобританія |
| 4 | Канада | 22 | Німеччина |
| 5 | Ірландія | 23 | Сінгапур |
| 6 | Нідерланди | 24 | Гонконг, Китай |
| 7 | Швеція | 25 | Греція |
| 8 | Франція | 26 | Республіка Корея |
| 9 | Швейцарія | 27 | Ізраїль |
| 10 | Японія | 35 | ОАЕ |
| 11 | Люксембург | 36 | Чехія |
| 12 | Фінляндія | 41 | Польща |
| 13 | США | 43 | Угорщина |
| 14 | Австрія | 71 | Росія |
| 15 | Іспанія | 45 | Хорватія |
| 16 | Данія | 61 | Болгарія |
| 17 | Бельгія | 79 | Туреччина |
| 18 | Італія | 83 | Лівія |
| Країни з середнім рівнем розвитку | |||
| 84 | Вірменія | 89 | Грузія |
| 85 | Україна | 117 | Молдова |
| 86 | Азербайджан | 119 | Узбекистан |
| 87 | Таїланд | 123 | Єгипет |
| 88 | Іран | 134 | Індія |
| Країни з низьким рівнем розвитку | |||
| 159 | Того | 181 | Афганістан |
| 164 | Замбія | 182 | Нігер |
*За матеріалами ссылка скрыта, офіційного звіту ООН, УНІАН та ВВС
Крім того, Євросоюз проранжував 27 країн, що входять до його складу, за рівнем «багатства». Як і в попередні роки, лідером списку 2009 року виявився Люксембург. Румунія та Болгарія зайняли останні позиції. В цілому розрив між багатством і бідністю семикратний, що ще раз свідчить про поділ світу за ієрархічними рівнями. Вигляд рейтингу країн, розрахований за ВВП на душу населення, виходячи з купівельної спроможності, наочно представлений на рис.1. За 100% взято середній рівень по Європейському Союзу.
Рис.1. Рейтинг країн Євросоюзу за ВВП на душу населення
Можна говорити, що загалом глобальна економіка включає в себе такі головні елементи:
- міжнародну валютно-фінансову систему;
- міжнародну науково-технічну сферу;
- систему міжнародного виробництва;
- світовий ринок і міжнародну торгівлю.
Головним елементом глобальної економіки є міжнародна валютно-фінансова система. Сьогодні доволі важко говорити про валютно-фінансову систему будь-якої країни відособлено від інших, не враховуючи світових тенденцій. Чи не найчіткіше міжнародні зв'язки прослідковуються саме в банківській сфері. Якщо говорити про валютно-фінансову систему України, то більшість розвинених українських банків контролюються іноземними фінансовими конгломератами, що підтверджують дані таблиці 2.
Таблиця 2.
Основні вітчизняні банки, що контролюються фінансовими конгломератами (за даними НБУ) [6]
| Банк | Власник (фінансовий конгломерат) | Країна походження власника | Частка власника у статутному капіталі, % |
| Райффайзен банк «Аваль» | РЗБ-УНІКА (RZB-UNICA) | Австрія | 95,93 |
| Укрсиббанк | Бі Ен Пі Паріба (BNP Paribas S.A.) | Франція | 81,42 |
| Інг Банк Україна | Ай Ен Джи (ING) | Нідерланди | 100 |
| Правекс банк | Інтенза Сенпаоло (Intesa Sanpaolo) S.P.A. | Італія | 100 |
| Каліон банк Україна | Кредіт Егрікол (Credit Agricole) | Франція | 100 |
| Сітібанк Україна | Сітігруп (Citigroup) | США | 100 |
| Індустріально-експортний банк | Кредіт Егрікол (Credit Agricole) | Франція | 99,99 |
| СЕБ банк | СЕБ (SEB) | Швеція | 99,79 |
| Профінбанк | Сосьєте Женераль (Societe Generale) | Франція | 94,79 |
| Хоум кредит банк | ППФ Груп Петр Кельнер (PPF Group) (Petr Kellner) | Нідерланди | 100 |
| Приват інвест | ППФ Груп Петр Кельнер (PPF Group) (Petr Kellner) | Нідерланди | 99,84 |
Ще одним проявом глобалізаційних тенденцій банківської сфери України є реструктуризація зовнішніх боргів «Кредитпромбанку», що була проведена восени 2010року. Частина з них, а саме 100 млн. дол., більш ніж 20 світових банків конвертували у капітал установи, отримавши натомість 49% його акцій. Співвласниками банку стали німецькі Commerzbank, WestLB, Landesbank Berlin, BayernLB, британські HSBC і Standard Bank London Ltd, нідерландські ING, Fortis, грецький Alpha Bank, японські Sumitomo Mitsui і Mizuho Corporate Bank, а також NASSAU, Anglo-Romanian Bank, Cordiant Capital, State Bank of India, Mizrahi Tefahot Bank, Banco Efisa, National City Bank. Такої кількості банків-нерезидентів досі не було в капіталі жодного українського банку.
Щорічний рейтинг Top-1000 World Banks, який проводить журнал The Banker, показав значні зміни фінансової ситуації в 2009 році. Так, вперше в рейтинг увійшов Ощадбанк, який зайняв відразу 335-е місце у світовому рейтингу і 11-те місце у списку банків Центральної та Східної Європи з капіталом першого рівня - $1,832 млрд. Державний Ощадбанк обігнав найбільший український банк за активами (ПриватБанк) і другий державний банк (Укрексімбанк), які в регіональному рейтингу зайняли 17-е та 18-е місця відповідно. Примітно, що в регіоні Центральної та Східної Європи Укрексімбанк став найбільш динамічним банком за приростом капіталу, що становить 187,03% та ПриватБанк з темпами в 33,68% посів лише 8-е місце.
Перше місце в основному рейтингу The Banker - за обсягом капіталу першого рівня - займає Bank of America ($160,3 млрд.), який роком раніше був на другому місці. У свою чергу попередній лідер - JP Morgan Chase з капіталом $133 млрд. - опинився на другому місці. Третє місце знову зайняла Citigroup, обсяг капіталу якої склав $127 млрд.
За 2009 рік банки, що ввійшли в Top-1000, заробили майже в чотири рази більше, ніж у попередньому році, і збільшили свій капітал на 15%. Якщо в 2008 році американські банки, що ввійшли в рейтинг, зазнали в цілому збитків на $91 млрд., то в 2009 році вони отримали $37,5 млрд. прибутку. Британські банки мали збитки у 2008 році в розмірі $51 млрд., а у 2009 заробили $29,5 млрд. прибутку і увійшли до рейтингу банків країн Євросоюзу [7].
Проаналізовані дані свідчать про те, що світові банки нарешті подолали негативні наслідки кризи та знову стали прибутковими.
Важливою ознакою глобалізації світової економіки є транснаціоналізація бізнесу та активний вихід компанії за межі національних економік з метою пошуку нових ринків збуту продукції, що виробляється, та здійснення перспективних інвестицій за кордоном. У цих умовах діяльність корпорації визначає інтенсифікацію міжнародних економічних відносин у їхніх основних формах: збільшення обігу торгівлі товарами та послугами, розширення обміну факторами виробництва – в першу чергу капіталом і технологіями.
Встановлено, що за останні роки спостерігається зростання кількості зарубіжних філій транснаціональних корпорацій (далі - ТНК) в порівнянні із збільшенням числа материнських компаній. У той же час необхідно відзначити, що основна частина материнських ТНК, зокрема понад 80% і близько 33% афілійованих, зосереджено на території промислово розвинених держав, таких як США, країни ЄС і Японія. Зокрема, 23 материнських компанії з 100 найбільших ТНК розташовані в США, 16 – в Японії, 13 – у Франції, 9 – в Германії і 10 – у Великобританії. В країнах, що розвиваються, розташовано 19,5% материнських і майже 50% зарубіжних філій, в країнах СНД – приблизно 0,5% і 17% [5, c. 32]. За версією журналу Forbes, на перше місце серед найуспішніших корпорацій світу вирвався американський банк JPMorgan Chase [7].
Крім того, глобалізація також привнесла зміни в існуючу систему міжнародної безпеки, а саме поняття «національної безпеки» було трансформовано в «міжнародну безпеку». Характеристиками нового глобального виміру безпеки є сукупність негативних прикмет: міжнародний тероризм, міжнародні злочинні синдикати; екологічні проблеми і небезпека ядерного конфлікту, а в якості нових інструментів боротьби, що забезпечуються глобалізацією, - створення єдиного інформаційного (яке використовується і злочинним світом) та культурного простору. Відповідно і міжнародна спільнота, і національні держава зіткнулися з новими проблемами.
Глобалізація веде до розмивання національного суверенітету регулюючої функції держави, яка вже не може захистити національну економіку від небажаних економічних впливів з боку міжнародних корпорацій, які формують правила «гри» на глобальному рівні.
Однією із особливостей сучасного етапу глобалізації є те, що вона формується і виявляється шляхом розвитку різних форм економічної організації у планетарних масштабах. Це веде до підвищення технологічної взаємозалежності, об’єднання та уніфікації ринків, методів виробництва й організації фірм, маркетингу, сприяє динамічному зростанню торгівлі й переливанню капіталу між окремими країнами та регіонами. Глобалізація ринків приводить до посилення конкуренції, що змушує компанії розвивати й оновлювати виробництво й використовувати новітні форми маркетингу.
Глобалізації притаманні прискорене та масштабне зростання світогосподарських зв’язків і співпраці, розширення та диверсифікація торгівлі товарами та послугами, міграції капіталів, виробничого кооперування, міграції робочої сили і висококваліфікованих спеціалістів на міжнародному рівні. Глобалізацію відрізняє тісний функціональний взаємозв’язок міжнародних економічних зв’язків, їх зростаючий вплив на національні економіки, обмеження економічної самостійності держави при посиленні міжнародного інституційного та ринкового регулювання [2].
Висновки
Отже, глобалізація економічного розвитку випливає з широкомасштабної взаємозалежності складових частин світового господарства, з його єдності та цілісності, яка посилюється в умовах широкого розгортання інтернаціоналізації виробництва й обігу, інтенсифікації інтеграційних процесів. Відбувається суперечливий процес глобального синтезу світового масштабу, який втягує у свій вир практично всі країни світу.
Таким чином, на початок третього тисячоліття світ перетворився у глобальну економічну систему.
Глобалізація змінює всі соціально-економічні процеси, а не тільки процеси світової економіки та її структуру. Набуває міцності неймовірний за потужністю дії на людство процес, що генерує трансконтинентальні і міжрегіональні потоки, що створює глобальну за своїм масштабом взаємозалежність. При цьому йдеться не лише про значно збільшені обсяги торговельних потоків, але і про такий світовий ринок, який виглядає як ринок єдиної держави.
Оскільки глобалізація стала неоднозначним, багатовимірним і нелінійним процесом, позасистемним чинником впливу на суспільний розвиток, глобальна економіка, що склалася як якісно нова реальність, у цілому опинилася підпорядкована не вирішенню загальнолюдських проблем, не гуманним цілям поліпшення життя всіх без виключення народів, а ідеї максимізації прибутків обмеженого числа глобальних акторів. Саме таку глобальну тенденцію економічного розвитку ми спостерігаємо сьогодні.
Використані джерела
- Бэттлер А. Контуры мира в первой половине ХХІ века и чуть далее. / А.Бэттлер // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. - №1.
- Гурковський В.І. Сутність і феноменологія глобалізації в контексті формування глобального інформаційного суспільства / В.І.Гурковський // [Електронне наукове фахове видання «Державне управління: удосконалення та розвиток]. - Режим доступу: www.dy.nayka.com.ua
- Єрмілова К.В. Сутність і причини економічного глобалізму в теоріях глобалізації / К.В.Єрмілова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: uka.com/18_NPM_2008/Economics/34563.doc.htm
- Радионова С.П. Оценка инвестиционных ресурсов предприятий (инновационный аспект). / С.П. Радионова, Н.В.Радионов. – СПб.: Альфа, 2001. – 208 с.
- Федоренко В.Г. Транснаціональні корпорації як системоутворюючий фактор розвитку національних економік / В.Г. Федоренко // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. - № 7. – С. 31-34.
- Школьник І. Міжнародні фінансові конгломерати у банківському секторі України / І. Школьник // Вісник НБУ. – 2010. - №2. – С.32-35.
- Finance.tochka.net – сайт новин України