Особливості розвитку світової економіки в умовах глобалізації

Вид материала

Подобный материал:

ПЛ23

Особливості розвитку світової економіки в

умовах глобалізації

Досліджено процеси, які відбуваються у розвитку світової економіки. Визначено сутність глобалізаційних процесів, їхні позитивні та негативні аспекти. Розглянуто вплив глобалізації на розвиток національних економік.

Ключові слова: глобалізація, позитивні аспекти, негативні аспекти, світова економіка, національна економіка.

The processes taking place in the world economy. The essence of globalization processes and their positive and negative aspects. The influence of globalization on developing economies.

Keywords: globalization, the positive aspects, negative aspects, the world economy, national economy.

Вступ. Ключовим поняттям при характеристиці світового розвитку початку XXI століття є глобалізація. Глобалізація як процес зростання взаємозв’язків та взаємовпливу між окремими державами активно вивчається та обговорюється не тільки в наукових колах, а і загалом в суспільстві.

Однією з основних ознак сучасного розвитку світового господарства є розгортання процесів глобалізації, які справляють суттєвий вплив на систему міжнародних економічних відносин, трансформують напрями і визначають тенденції розвитку національних економік. Сучасний стан світової економіки характеризується розвитком прискорюваних процесів глобалізації, системною інтеграцією світових ринків і регіональних економік, що сприяє реалізації сучасних технологій і методів макроекономічного управління.

Зміна напрямів і обсягів світових валютно-фінансових потоків відбувалася на ґрунті загальносвітової тенденції глобалізації економічного розвитку, у тому числі глобалізації міжнародних валютно-фінансових відносин.

Термін "глобалізація" вперше був введений американським економістом Т. Левіттом у статті, яку він опублікував 1983 р., для означення феномену злиття ринків окремої продукції. Глобалізація (від англ. “globe” – земна куля) - складний, багатогранний процес, який має безліч проявів та включає багато проблем. Саме це робить проблематичним дати єдине, однозначно сформульоване визначення глобалізації, яке б охопило всі сторони цього вкрай складного явища, що має планетарні масштаби.

Майже кожен дослідник вкладає в поняття глобалізації свій зміст. Наприклад, А.Баранов стверджує, що «Глобалізація... – це процес інтеграції людства у всіх сферах життя на основі інформаційних технологій, транснаціональних фінансових і економічних інститутів, синкретизму соціокультурних нововведень»[1, с. 12].

Глобалізація - це за своєю сутністю вища стадія інтернаціоналізації, вона перетворює світове господарство на єдиний ринок товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Глобалізація визначає процес швидкозростаючих взаємозв’язків і взаємозалежностей між національними ринками товарів, робочої сили, а також валютними і фінансовими ринками [2].

Глобалізація є системоутворюючим процесом, для якого характерними рисами є: виникнення національних органів регулювання, що сприяють спільному вирішенню економічних завдань та уніфікації господарських механізмів; інтернаціоналізації грошових відносин; формуванню стійкості взаємозв'язків між державою та транснаціональним капіталом; підвищенню ролі транснаціональних та наддержавних економічних, політичних, галузевих інституціональних структур;створенню глобального інформаційного простору; збільшенню обсягів міжнародної торгівлі товарами та послугами за умов зменшення торговельних бар'єрів та на базі розвиненої правової системи міжнародних правил, зокрема СОТ (Світової організації торгівлі) [3]. Тобто глобалізація практично є результатом усіх тих процесів, які відбуваються не тільки в економіці, але й в інших сферах людської діяльності.

Глобалізація суттєво впливає на економіку всіх країн, і цей вплив має багатоаспектний характер. Тенденції глобального світового економічного простору сьогодні визначають процеси виробництва товарів і послуг, використання робочої сили, напрямки інвестицій у фізичний і людський капітал, технології та їх поширення з одних країн в інші. Всі ці масштабні зміни відбиваються на конкурентоспроможності та ефективності виробництва, продуктивності праці та структурі зайнятості в глобальному масштабі. Національні економіки нині більш інтегровані у світову систему, ніж будь-який інший час у минулому.

Враховуються три основних параметри: економічна інтеграція, технологія - число користувачів Інтернет, участь у міжнародній політиці. Найбільш глобалізованою країною стала Ірландія. На другому місці - Сінгапур, на третьому - Швейцарія. Україна тримає 42-е місце за рівнем глобалізації. Такого висновку дійшли автори щорічного «Рейтингу Глобалізації» (Globalization Index), який щорічно публікує журнал Foreign Policy (2008р.).

Причини глобалізаційних процесів у світовій економіці:

- зростання кількості й обсягу злиття компанії на рівні національної економіки і на транснаціональному рівні;

- зростання впливу окремих національних валют через міжнародну систему вільного валютного обміну на економічні процеси у різних країнах світу;

- швидке поширення фінансової інформації, тенденції до більшої відкритості підприємств;

- збільшення значимості кредитів для подальшого розвитку як виробництва,так і споживання;

- стирання національної приналежності продукції, яку випускають різні компанії;

- потужний потік економічної реклами у всіх засобах масової інформації, що,насамперед, призводить до розмивання чітких відмінностей між інформацією та рекламою.

У процесах глобалізації можна виділити як позитивні, так і негативні сторони.

До позитивних сторін глобалізації можна віднести:

- сприяння міжнародному розподілу праці і як наслідок – поглиблення спеціалізації;

- економію на масштабах виробництва, що потенційно призводить до скорочення витрат а відповідно – до зниження цін;

- вільну торгівлю, яка є основою глобалізації, та ведеться на взаємовигідних умовах, що задовольняють всі сторони;

- в умовах вільної торгівлі посилюється конкуренція, яка сприяє розвитку нових технологій і швидкому їх розповсюдженню;

- глобалізація призводить до більш жорсткої конкуренції на традиційних ринках.

- внаслідок міжнародного розподілу праці, швидкого впровадження нових технологій, раціоналізації виробництва, впровадження інновацій зростає продуктивність праці;

- дає змогу мобілізувати більший обсяг фінансового капіталу з меншими затратами;

- глобалізація робить можливим швидке вирішення проблем у розвитку людства, у першу чергу, економічних.

До негативних наслідків від глобалізації, можна віднести:

- нерівномірний розподіл переваг від глобалізації між окремими країнами та галузями національної економіки;

- внаслідок міжнародного розподілу праці можливий спад рівня індустріального розвитку окремих країн;

- загрозу переходу контролю над економікою певної країни в інші руки;

- можливість дестабілізації фінансової сфери окремої країни за незалежними від неї причинами.

- можливу втрату національної ідентичності окремих країн, яка формувалась віками;

- посилення технологічного відставання країн, що розвиваються;

- зростання залежності стабільності окремих країн не від ними визначеними правилами функціонування світової економічної системи;

- для досягнення рівня економічно розвинених країн іншим потрібні додаткові фінансові ресурси.

З огляду на це, проблеми глобалізації та аналіз позитивних та негативних сторін вимагають детального вивчення та регулювання на національному та міждержавному рівнях.

Прискорення процесів глобалізації та становлення постіндустріальних суспільств безпосередньо пов’язані з якісними змінами у розвитку світового промислового виробництва. Воно залишається найважливішою галуззю матеріального виробництва, одержуючи нові якісні зміни глобальних технологічних систем і посилюючи свій вплив на економічний і соціальний розвиток людства. [4, с.5].

Щодо сучасної глобалізації, виділяючи основні риси сучасної глобалізації, ми можемо говорити про створення єдиного світового інформаційного простору, посилення фінансової та інвестиційної централізації, за допомогою чого формуються, накопичуються, виділяються і використовуються кредитні та інвестиційні ресурси, зростаюче значення інформації, нових технологій, інновацій, знань і експертів; безперервне розширення глобальної олігополії, зростання шару транснаціональних підприємств, створення транснаціональної економічної дипломатії; інтенсифікація світової торгівлі та обслуговуючого її капіталу, незважаючи на зростання панування останнього над виробництвом і торгівлею; тенденцію до конвергенції механізмів та інструментів управління виробничими процесами.

Глобалізація являє собою процес об'єднання, інтеграції людських спільнот на світовому рівні. Для розгляду загального розвитку процесів глобалізації доцільним є розгляд її проявів у різних сферах дійсності.

Демографічна глобальна проблема проявляється по різному (в одних країнах - надмірне перенаселення при дуже високій народжуваності, в інших - скорочення абсолютної чисельності населення, в третіх - ситуація відносно благополучна) в масштабі планети одна з найгостріших глобальних проблем сучасності вже хоча б тому, що негативні наслідки зрослої антропогенного навантаження на природу так чи інакше відчувають на собі всі жителі планети. За даними ООН лише за останні 11 років чисельність населення Землі зросла в 3,75 рази - з 1,6 млрд. чол. у 1900 р. до 6 млрд.чол. у 2000 році, причому тільки за період з 1950 по 2000 р. густота населення планети зросла з 18 до 45,7 осіб на 1 кв. км. І якщо, наприклад, для Канади за станом на 1990 р. вона становила - 2,9 млрд. чоловік, для Японії - 336 млрд. чоловік, а для Бангладеша вже 888 чоловік на 1 кв. км [5].

Якщо розглядати економічне середовище, як, одну з головних складових глобального середовища, то потрібно сказати, що економіка кожної країни стає все більш транснаціональною і більше залежить від зовнішніх факторів. За визначенням німецьких економістів Х. Зіберта і Х. Клодта, «глобалізація це процес трансформації розрізнених національних господарств в інтегровану глобальну економіку». Деякі економічні процеси, особливо у валютно-кредитній сфері, знайшли глобальний характер і не піддаються регулюванню окремих країн, навіть могутніх держав. Формуються ускладнюються багатоярусний механізм, що регулює глобальні економічні та інші відхилення.

Науково-технічний прогрес не тільки змінив масштаби і структуру виробництва в індустріально розвинених країнах, але й вплинув на якість життя, взаємовідносини людей між собою і навколишнім світом. Завдяки появі нових технологій великі зміни відбулися в області охорони здоров'я, освіти, економіки, масової культури, індустрії дозвілля, спорту і т. д.

У сфері науки і технологій за останні 30 років було здійснено ряд справжніх проривів, наприклад, в галузі інформації комунікації в медицині, харчуванні, сільському господарстві, економічному розвитку. По всьому світу діють 56 центрів технологічних інновацій, головним чином, в Європі та Північній Америці [6]. Але науково-технічний прогрес не завжди використовується на благо людини. З'явилися невидимі раніше засоби масового знищення людей, унікальна за своїми параметрами і руйнівній силі військова техніка. Нові технології також несуть у собі непередбачувані загрози здоров'ю населення і стан навколишнього середовища: наприклад, руйнування озонового шару, побічні ефекти дії лікарських препаратів не навмисне використання нових видів зброї, забруднення, стурбованість з приводу впровадження генетично модифікованих організмів та техногенні катастрофи.

У найближчі роки процес глобалізації буде характеризуватися інтеграцією економічного та інформаційного розвитку економік, створенням єдиного інформаційного та інвестиційного просторів; інтеграцією ринків, систем управління ринками і виробничими системами; випереджальним розвитком інформаційних і телекомунікаційних технологій; створенням нових інвестиційних технологій, що спираються на достовірне інформаційне забезпечення, жорстку нормативно-правову регламентацію інвестиційних рішень на міжнародному, міждержавному рівнях; використанням високих технологій у всіх сферах життя і виробництва, що викличе необхідність докорінного переоснащення матеріально-технічної бази всіх видів діяльності людини, що призведе до суттєвих змін способу життя та думок людини; гармонійним, збалансованим розвитком інфраструктури інвестиційного ринку, інтеграцією функцій та інструментів інвестиційних інститутів; уніфікацією, канонізацією інвестиційного законодавства, створенням міждержавних угод в галузі інвестицій та управління капіталом, посиленням його впливу на інвестиційні процеси; можливістю переміщення капіталу в будь-яку країну, яка пропонує більш вигідні умови для інвестицій.

Глобалізація, яка стала можливою завдяки швидкому прогресу телекомунікації, комп’ютеризації і транспорту, є вирішальним фактором економічних співвідносин між країнами, робить їх економічно спів залежними. Головними рушіями глобалізації є великі міжнародні, фінансові, промислові і торгівельні підприємства. Сполучені Штати Америки, Японія і декілька західноєвропейських країн, в яких будуються такі підприємства, стали саме завдяки їм ключовими акторами на світовій економічній арені.

Протягом останніх десятиліть кількість «транснаціональних» або «багатонаціональних» компаній бурхливо зростала. За даними ЮНКТАД, їх кількість у 14 найбагатших країнах світу більш ніж построїлася за останню чверть століття, тобто з 7тис. у 1970 році досягла 24 тис. у 1995році. На початку XXI ст. у світі налічувалося вже 63 тис. транснаціональних корпорацій з 800 тис. зарубіжних підрозділів. Через них по всій планеті здійснюються поставки та продажі майже на 6 трлн. дол., що майже дорівнює обсягу всього ВВП США.

Транснаціональні корпорації контролюють до половини промислового виробництва у світі, дві третини міжнародної торгівлі, приблизно 4/5 патентів і ліцензій на нову техніку, технології та ноу-хау. Майже вся торгівля сировиною на світових ринках здійснюється під контролем ТНК, у тому числі 90% світової торгівлі пшеницею, кавою, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, залізною рудою, 85% - міддю, боксити, 80% - оловом, чаєм, 75% - натуральним каучуком, сирою нафтою. У ТНК зайнято більше 70 млн. співробітників, тобто кожен десятий зайнятий у світі, «General Motors» - 398 тис. чоловік, «Ford Motor» - 364,5 тис., «Siemens» - 443 тис . і т.д.

Останнім часом почали використовувати термін «глобальні корпорації», маючи на увазі ТНК, які ведуть свою діяльність в масштабах всього світу. Однак на практиці не існує таких корпорацій, які мали б філії у всіх країнах світу, і вищерозглянуті типи в більшій або меншій мірі є глобальними. Наприклад, «Кока-кола» має свої філії в 190 країнах світу.

Під тиском глобалізації додаткового навантаження зазнають так звані "перехідні" суспільства, до яких належить і Україна. Адже вони певною мірою знаходяться на роздоріжжі політичного процесу, і проблеми, що супроводжують глобалізацію, додаються до численних внутрішньодержавних проблем. У такому випадку надзвичайно актуальним має стати питання усвідомлення політиками того місця, яке має посісти за нових умов будь-яка держава. Глобалізаційні процеси як об'єктивне і надзвичайно потужне явище пробиватимуть собі шлях схвалення чи заперечення. Національні політичні лідери мають чимало засобів для того, щоб скорегувати розвиток цього явища з урахуванням особливостей власної країни і використати його для підвищення добробуту народу.

Для успішного розв’язання цих завдань Україна має багато передумов – це вигідне географічне положення, великі природні та людські ресурси, високий науково-технічний потенціал країни. Це дозволяє сподіватися, що наша країна з часом перетвориться у рівноправного економічного партнера на глобальному і регіональному рівнях, якщо керівництво України зуміє піднести свою ефективність в законодавстві, формуванні економічної стратегії і реалізації через мобілізацію всіх наших продуктивних можливостей. Україна, щоб увійти до кола економічно розвинутих країн, обов’язково має відстежувати перебіг глобальних процесів, враховуючи їх основні тенденції, позитивні сторони і суперечності.

Висновки: Світова система вступила в стадію глобалізації, основним показником цього є наявність тісної взаємодії керуючих систем із зовнішнім світом, принципова відкритість систем з метою підвищення інтелектуальності і вдосконалення власної поведінки, наявність механізмів прогнозів змін зовнішнього світу і власної поведінки системи в світі, що змінюється. Потрібно підкреслити, що процес глобалізації, найбільш активізується в останні два десятиліття, таїть у собі чимало неясностей і протиріч, стає предметом гострих дискусій в академічних і ділових колах. Глобалізація несе як позитивне значення для світової економіки, так і негативне. Кожна країна повинна адекватно реагувати на глобалізаційні процеси, щоб адаптуватися до нових умов і скористатися шансами, які надає інтернаціоналізація світової економіки.

Література

1. Современная российская политология в контексте глобализации и диалога культур. К XIX Всемирному конгрессу Международной ассоциации политической науки. – Дурбан, июнь 2003 г. / Под общ. ред. Г. Ю. Семигина. - М.: ИСП РАН, 2003.

2. Мозговий О. Міжнародні фінанси: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 0000. — 557 с. - ISBN 966–574–000–0.

3.Лукашевич В. М. Глобалістика; Навчальний посібник. - Львів; «Новий світ-2000», 2004. -392 с.

4. Якубовський М., Новицький В., Кіндзерський Ю. Концептуальні основи стратегії розвитку промисловості України на період до 2017 року//Економіка України. – 2007. – №11(552). – С.4-18.

5.Развитие внешнеэкономической деятельности в условиях глобализации: монографія/Под общей ред. д.э.н., проф.Крамаренко В.И. – Симферополь: Таврия – 2006.282с.

6. Фейгин Г.Ф. Национальные економики в эпоху глобализации: перспективы России / С.-Пб. : Изд-во СПб ГУП, 2008. – 200 с.

Blog

Особливості розвитку світової економіки в умовах глобалізації