Зовнішньоекономічні зв'язки країн сходу особливості торговельних та фінансово-економічних стотунків Китаю з країнами Південних морів

Вид материала

Документы

Содержание Регулювання. регіо Особливості зовнішньоекономічних відносин стародав­ніх держав Зовнішньоекономічні зв'язки Київської Русі, Російської Зовнішньоекономічні зв'язки країн Сходу 77 Зовнішня торгівля у період первісного нагромадження Міжнародний поділ праці та формування світового ринку Монополістичний капіталізм і система економічних від­носин світового господарства Розвиток всесвітніх економічних зв'язків у першій поло­вині XX ст.

Подобный материал:

• Університет туризму, Економіки І Права, 19.41kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми, 342.91kb.
• Удк 329. 3: 297 особливості теоретично-методологічних підходів до дослідження інформаційного, 152.01kb.
• Військово-технічне співробітництво країн магрібу з країнами світу: можливості для україни, 170.17kb.
• Матеріали з історії будівництва та експлуатації вузькоколійних ( „лісових”) залізниць, 122.59kb.
• Питання для самостійної роботи студентів з дисципліни «Економіка та зовнішньоекономічні, 56.88kb.
• Особливості розвитку світової економіки в умовах глобалізації, 165.64kb.
• Правові, економічні та екологічні аспекти видобутку енергоносіїв на українському шельфі, 153.04kb.
• Архітектура Китаю (V ст до н е. – XVIII ст.), 245.94kb.
• Питання на дек з дисципліни «Міжнародна торгівля», 46.03kb.

багатосторонні форми Важливою особливістю післявоєн-торгово-політичного ного періоду є розвиток багатосто-

РЕГУЛЮВАННЯ. РЕГІО- рОННІХ форм ТОрГОВО-ПОЛІТИЧНОГО

нальне співробіт- регулювання. Це пояснюється по-ництво дальшим розвитком, поглибленням міжнародного економічного співробітництва, зростанням взаємозалежності національних господарств та загострен ням проблем, вирішення яких не може бути здійснене тільки на національному рівні або на рівні невеликої групи країн. Центр ваги переноситься на систему засобів зовнішньотор­говельної політики, погоджених у межахіжнародних ор­ганізацій, економічних угруповань та митних союзів на багатосторонній основі.

Найважливіше значення в цьому плані має укладена в 4947 p. Генеральна угода по тарифах та торгівліГучасни-ками якої в наш час є, як уже зазначалося, переважна біль­шість держав.

ГАТТ е, з одного боку, багатостороннім торговим дого­вором, в якому зафіксовані основні принципи й правила регулювання зовнішньої торгівлі на національному рівні З іншого боку, ГАТТ — це своєрідний центр, у межах яко­го проводяться переговори з метою вирішення актуальних проблем міжнародної торгівлі, досягнення узгоджених рі­шень з конкретних питань зовнішньоторговельної політики.

Кожний тур (раунд) багатосторонніх переговорів у ме­жах ГАТТ охоплює, як правило, значний період часу та має свою специфіку. Перші п'ять раундів переговорів (у 1947, 1949, 1951, 1956 та 1960—1962 pp.) були присвячені проблемі зниження мит на взаємній основі. В результаті

183

було погоджено взаємні поступки учасників переговорів і певною мірою пом'якшені митні бар'єри. У шостому турі переговорів—Кеннеді-раунд (1964—1967 pp.) обговорю­валися здебільшого проблеми торгових відносин США з країнами ЄЕС. На відміну від попередніх турів переговорів йшлося про лінійне зниження тарифів у цілому. Незважа­ючи на значні розбіжності в позиціях США та країн ЄЕС з питань, що обговорювалися, учасникам переговорів уда­лося досягти згоди на зниження митних тарифів у серед­ньому на 35 %. Сьомий тур багатосторонніх переговорів— Токіо-раунд (1973—1979 pp.) був присвячений обговоренню' широкого кола питань. Але особлива увага приділялася проблемі усунення нетарифних бар'єрів, широке застосу­вання яких у 70-ті роки ставало дедалі серйознішою пере­шкодою розвиткові міжнародної торгівлі. Був прийнятий ряд конкретних рекомендацій, спрямованих на їх пом'як­шення. Учасники переговорів досягли принципово важливої угоди про надання розвинутими країнами преференційного режиму для товарів, імпортованих з країн, що розвиваю­ться. В Токійській декларації підкреслювалося, що метою ГАТТ є подальший розвиток і лібералізація міжнародної торгівлі шляхом усунення існуючих торговельних пере­шкод.

Восени 1986 p. в уругвайському місті Пунта-дель-Есте було проголошено початок восьмого раунду багатосторон­ніх торгових переговорів. Уругвайський раунд характери­зується широкою програмою. Переговори велися навколо тарифних і нетарифних бар'єрів, проблем торгівлі окреми­ми товарами, й особливо сільськогосподарськими продук­тами, деякими видами природних ресурсів та ін. Харак­терною рисою цього туру переговорів є обговорення, впер­ше в історії ГАТТ, питань регулювання міжнародного об­міну послугами.

Велика увага розвиткові міжнародної торгівлі приділя­ється іншими міжнародними економічними організаціями. Дедалі зростаючу роль відіграють організації системи 00Н, насамперед її універсальний орган —Конференція 00Н по торгівлі та розвитку (ЮНКТАДЬЩе в 1964 p. на першій сесії ЮНКТАД були проголошені Прогресивні принципи міжнародного економічного співробітництва, се­ред яких важливе місце посіли принципи міжнародних тор­гових відносин. На сесіях ЮНКТАД в центрі уваги постій­но перебувають питання усунення перешкод на шляху міжнародної торгівлі, боротьби проти протекціонізму, ін­ші питання міжнародного економічного співробітництва. Слід зазначити, що у всіх сесіях 00Н по торгівлі та роз-

184

витку активну участь поряд із СРСР брали Україна та Бі­лорусія як члени Організації Об'єднаних Націй.

В сучасних умовах розвивається і така форма регулю­вання зовнішньої торгівлі, як багатосторонні угоди про створення одивідьної.іоргівлі, митних та економічних сою­зів, різні багатосторонні преференційні угоди, йдеться про Європейську асоціацію вільної торгівлї;»Європейське Еко­номічне Співтовариство», зону вільної торгівлі в Північній Америці, ряд економічних об'єднань країн, що розвиваю­ться.

Нарешті, зростаючого значення для розв'язування пи­тань зовнішньоторговельних відносин і вироблення відпо­відних рекомендацій набувають різні багатосторонні фо­руми, конференції, семінари, зустрічі, «круглі столи» і т. п. Вони проходять з участю представників ділових, наукових і політичних кіл, часто на високому рівні, мають можли­вість обговорювати актуальні проблеми зовнішньоторго­вельної політики, досягати взаєморозуміння з важливих питань.

Зміни в системі міжнародного економічного спілкуван­ня, що відбулися в післявоєнний період, не можна зрозу­міти без урахування інтеграційних процесів. Вони мають місце в усіх групах країн. "Найбільшої глибини досягла інтеграція промислове розвинутих капіталістичних країн. Це якісно новий, вищий рівень інтернаціоналізації госпо­дарського життя, який виявляється в зближенні та взаємо-пристосуванні національних господарств, у виникненні ве­ликих регіональних господарських комплексів. Так, шість західноєвропейських країн у 1957 p. уклали угоду про створення Європейського Економічного Співтовариства, що мало на меті формування спільного ринку товарів, капіта­лів та робочої сили. Нині співтовариство, яке об'єднує вже 12 країн, здійснює заходи щодо переходу до кінця 1992 p. від «спільного ринку» до економічного та валютного сою­зу, до створення єдиного внутрішнього ринку з єдиною ва­лютою. З розвитком інтеграційного процесу прискорюються темпи зростання взаємної торгівлі країн Європейського Співтовариства. Якщо в 1957 p. вона становила лише 1/3 їхнього зовнішньоторговельного обороту, то нині переви­щує його половину. Посилився рух капіталів між країнами співтовариства, розвинулося виробниче кооперування, знач­них масштабів досягло науково-технічне співробітництво.

Потужний господарський комплекс виник у Північній Америці. Тут відбувається інтенсивний «капіталообмін» між США та Канадою, розвивається виробниче кооперу­вання. Взаємна торгівля посіла важливе місце у зовніш-

185

ньоторговому обороті двох країн. У 80-ті роки в експорті США питома вага Канади перевищувала 20 %, а частка США в експорті Канади була більше 70 %. У січні 1989 p. набула чинності американо-канадська угода про вільну торгівлю. В угоді йдеться не тільки про створення зони вільної торгівлі, вона включає ряд положень, спрямованих на формування спільного ринку та економічного союзу.

Створення країнами Східної Європи в 1949 p. Ради Еко­номічної Взаємодопомоги сприяло помітному зростанню зовнішньої торгівлі країн РЕВ, однак передусім за рахунок взаємної торгівлі, яка становила більше ніж 60 % їх зов­нішньоторговельного обороту. В той же час масштаби тор­гівлі з розвинутими капіталістичними країнами були не­великими. Механізм економічного співробітництва, який склався в умовах жорстких командно-адміністративних си­стем управління національними господарствами, гальмував як інтеграційне співробітництво країн РЕВ, так і розвиток їх торгово-економічних зв'язків із третіми країнами. Це спричинювало відставання в сфері науково-технічного про­гресу, стримувало підвищення якості та технологічного рівня вироблюваних товарів, а отже призводило до зни­ження конкурентоспроможності країн РЕВ на світовому ринку. Криза, а потім і розпад РЕВ наприкінці 80-х років з усією очевидністю продемонстрували необхідність пере­будови співробітництва в регіоні та створення умов для ефективного включення країн Східної Європи у світогос-подарські зв'язки.

Інтеграційні процеси між країнами, що розвиваються, виникають, як правило, не на основі високого рівня розвит­ку продуктивних сил і взаємозалежності національних гос­подарств, а навпаки, в умовах економічної відсталості, сла­бо розвинутих взаємних торгово-економічних відносин. За допомогою інтеграційних об'єднань країни, що звільнилися, прагнуть прискорити соціально-економічний розвиток, по­ліпшити свої позиції на світовому ринку.

Між різними регіональними економічними угруповання­ми також розвиваються торгово-економічні зв'язки. Нові політичні підходи у сфері міжнародних відносин, поступове подолання негативних наслідків «холодної війни» створю­ють сприятливі умови для розвитку плідного міжнародного економічного співробітництва в межах світового ринкового господарства.

186

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте міжнародний поділ праці в після­воєнний період.

2. Які основні риси післявоєнної валютної системи?

3. Які зміни відбулись у вивозі капіталів після другої світової війни?

4. Проаналізуйте особливості розвитку міжнародної тор­гівлі в післявоєнний період.

5. Яке місце в міжнародному обороті посідає обмін по­слугами?

6. Назвіть основні типи зовнішньоторговельної політики.

7. Охарактеризуйте засоби зовнішньоторговельної полі­тики.

8. Які характерні риси зовнішньоторговельної політики у післявоєнний період?

ЗМІСТ

Вступ З

Розділ 1. Міжнародні торговельні зв'язки стародавнього світу

Глава 1. Зародження та розвиток міжобщинних господарських

зв'язків 9 Зародження міжобщинних відносин за доби палеоліту (10). Ме­золітичні особливості міжобщинних економічних відносин (12). Вплив неолітичної революції на розвиток міжплемінної господар­ської взаємодії (13). Господарські зв'язки енеолітичних пле­мен (17). Міжплемінний поділ праці за доби бронзового віку (20)

Глава 2. Особливості зовнішньоекономічних відносин стародав­ніх держав 24

Головні напрями формування міжнародних економічних відно­син (24). Становлення зовнішньоекономічних зв'язків у IV—II тисячоліттях до н. е. Виникнення міжнародних приватних торго­вих організацій та комерційного кредиту (28). Роль колонізації земель і ремісницького виробництва в поширенні зовнішньої тор­гівлі у І тисячолітті до н. е. (34). Ускладнення організації міжна­родної економічної діяльності, розвиток грошових відносин (41)

Розділ 2. Міжнародні економічні відносини епохи середньо­віччя

Глава 3. Зовнішньоторговельні відносини при феодалізмі 48

Особливості торгівлі за феодалізму (48). Головні торговельні шляхи середньовіччя (53). Зовнішньоекономічні зв'язки країн феодальної Європи (55)

Глава 4. Зовнішньоекономічні зв'язки Київської Русі, Російської

централізованої держави та Запорозької Січі 59

Характер та форми зовнішньоекономічних зв'язків Київської Ру­сі (59). Особливості зовнішньоекономічних відносин Великого Новгорода (64)-. Місце і роль торговельних та фінансово-еконо­мічних відносин у процесі становлення Російської централізова­ної держави (66). Міжнародні торговельні зв'язки Запорозької Січі (70)

Глава 5. Зовнішньоекономічні зв'язки країн Сходу 77

Особливості торговельних та фінансово-економічних стосунків Ки­таю з країнами Південних морів (77). Тенденції розвитку зовніш­

ньої торгівлі в Середній та Центральній Азії (84). Роль Аравій­ського півострова у формуванні регіонального центру торгівлі на арабському Сході (86)

Розділ 3. Міжнародні економічні відносини в умовах ста­новлення індустріальної цивілізації

Глава 6 Зовнішня торгівля у період первісного нагромадження

капіталу 90

Передумови формування капіталістичних відносин та світового ринку (90). Зовнішня торгівля західноєвропейских країн (92). Особливості формування капіталістичних відносин у Росії та на Україні (98)

Глава 7. Міжнародний поділ праці та формування світового ринку 101

Сутність та основні форми міжнародного поділу праці (101). Світовий ринок: закономірності становлення і головні риси (110)

Розділ 4 Міжнародні економічні відносини індустріальної епохи

Глава 8. Монополістичний капіталізм і система економічних від­носин світового господарства і і 8

Зрушення в продуктивних силах та виробничих відносинах сус­пільства (118). Концентрація виробництва та виникнення монопо­лістичних структур (122). Нова роль банків. Фінансовий капітал і фінансова олігархія (125). Вивіз капіталу (126). Економічний поділ світу між союзами капіталістів та боротьба за його тери­торіальний переділ (129). Система валютних відносин у кінці XIX і на початку XX ст. (130).

Глава 9. Розвиток всесвітніх економічних зв'язків у першій поло­вині XX ст. 137

Імперіалізм і світові економічні зв'язки на початку XX ст. (137). Світогосподарські зв'язки в перші роки після Жовтневого пере­вороту в Росії та першої світової війни (140). Розвиток світо-господарських зв'язків у 1930—1940 pp. (149). Основні підсумки розвитку міжнародних економічних відносин у міжвоєнний пе­ріод (152)

Глава 10. Світогосподарські зв'язки у повоєнні роки 155»

Проблеми відновлення міжнародних економічних зв'язків після другої світової війни (155). Особливості міжнародного руху ка­піталів (158). Міжнародна торгівля (167) Типи й засоби зов­нішньоторговельної політики (172). Багатосторонні форми тор­гово-політичного регулювання. Регіональне співробітницт­во (183)