Правове регулювання господарських вiдносин за участю промислових пiдприємств

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 20 21 22 23 24 25 26 27 28

як матерiального, так i процесуального права. Слiд нагадати, що

способи захисту прав закрiпленi у ст. 6 ЦК i здiйснюються шля-

хом визнання цивiльних прав; вiдновлення становища, яке iснува-

ло до порушення права i припинення дiй, що порушують право;

присудження до виконання обовязку в натурi, змiни або припи-

нення правовiдносин; компенсацiє моральноє шкоди; стягнення з

особи, яка порушила право, заподiяних нею збиткiв, а у випадках,

передбачених законом або договором, неустойки (штрафу, пенi).

Порядок i форми захисту прав субуктiв господарювання ви-

значаються передусiм нормами Арбiтражного процесуального ко-

дексу Украєни (АПК). Вiдповiдно до нього господарськi спори ви-

рiшуються в порядку позовного провадження, а справи про банк-

рутство з урахуванням особливостей, передбачених законом Украєни

<Про банкрутство>. Спори вирiшуються на пiдставi Конституцiє

Украєни, законiв та iнших правових актiв Украєни, мiжнародних

договорiв та угод, згоду на обовязковiсть застосування яких дала

Верховна Рада Украєни.

Разом з тим арбiтражний суд не може вiдмовити в розглядi спо-

ру з мотивiв вiдсутностi, неповноти, нечiткостi, незрозумiлостi, на-

явностi суперечностей або взагалi вiдсутностi законодавства, що

регулюу спiрнi вiдносини.

Особливоє уваги законодавець надау захисту права власностi,

оскiльки власнiсть у основою iснування i дiяльностi пiдприумства

i пiдприумцiв будь-якоє органiзацiйно-правовоє форми.

Не випадково одним з перших законiв незалежноє Украєни став

закон <Про власнiсть>, де значне мiсце посiдають норми, що пе-

редбачають гарантiє i захист права власностi, зокрема визначенi

такi способи захисту права власностi, як предявлення позову до

суду про витребування майна, про усунення перешкод у користу-

АПК був прийнятий 6 листопада 1991 р. i набрав чинностi з 1 березня 1992 р.

Але змiни в господарському законодавствi, перехiд економiки до ринку та iншi чин-

ники вимагали змiн i процесуальних правовiдносин, тому законодавцем наступнi

змiни в АПК вносилися ЗО червня 1993 р.; 2 березня 1995 р.; 20 лютого 1996 р.; 13

травня 1997 р.

268

ваннi майном, про вiдшкодування завданих збиткiв (якщо власник

не може витребувати майно в натурi) i таким чином вiдновити свiй

попереднiй майновий стан.

Слiд докладнiше зупинитися на такому способi захисту, як ви-

требування майна, оскiльки такi господарськi спори становлять

значну частину в загальнiй кiлькостi майнових спорiв, що розгля-

даються арбiтражними судами i на практицi не завжди знаходять

своу правильне вирiшення.

Чинне цивiльне законодавство передбачау два способи захис-

ту права власностi: речево-правовi та зобовязально-правовi.

Речево-правовi способи захисту права власностi та iнших ре-

чевих прав спрямованi на захист вiд безпосереднього неправомi-

рного впливу будь-яких iнших осiб. Одним з них у витребування

майна з чужого незаконного володiння (вiндикацiя).

Вiндикацiйний позов - це позов власника про витребування

майна з чужого незаконного володiння. В усiх випадках це позов

про витребування майна в натурi i тiльки за умови його реальноє

наявностi у вiдповiдача. Незаконним володiльцем (вiдповiдачем)

буде особа, яка утримуу вiдповiдне майно (володiу ним) без закон-

них на те пiдстав. Позивачем у справi буде власник, з володiння

якого вибуло майно без його вiдома.

Власник може також заявляти в суд позов про усунення уся-

ких порушень його права, якщо навiть цi порушення i не були по-

вязанi з позбавленням володiння. Такий позов називауться нега-

торним позовом. Пiдставою для негаторного позову у порушення,

що перешкоджають власнику здiйснювати своє права на користуван-

ня та розпорядження майном. При цьому майно, хоча й не вибу-

вау з володiння власника, але використовувати його за призначен-

ням власник не мау можливостi.

Зобов язально-правовi способи захисту права власностi засто-

совуються у разi наявностi зобовязальних, зокрема договiрних

вiдносин мiж власником та особою, що утримуу майно.

Типовим прикладом таких вiдносин у ситуацiя, коли орендар

не повертау орендодавцю-власнику його майно пiсля закiнчення

Типовим прикладом таких правовiдносин може бути ситуацiя у справi, що

розглянута арбiтражним судом, у якiй позивач посилався на те, що Харкiвський

велозавод, ремонтуючи дах свого складського примiщення, перекрив будiвельними

матерiалами пiдєзну залiзничну колiю, що прокладена через територiю цього заво-

ду, але належить позивачу, таким чином позбавивши його можливостi користува-

тися цiую колiую. Встановивши всi обставини справи, суд поновив порушене право

позивача i зобовязав вiдповiдача звiльнити пiдєзну колiю у визначений судом строк.

269

строку договору оренди. У таких випадках слiд застосовувати зо-

бовязально-правовi способи i не можна застосовувати речево-пра-

вовi способи захисту, оскiльки орендар отримав майно вiд влас-

ника на пiдставi вiдповiдного договору i його не можна вважати

незаконним володiльцем.

Пiдсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що роз-

межування правових пiдстав для застосування тих чи iнших спо-

собiв захисту у реальною гарантiую захисту прав пiдприумств i

пiдприумцiв, оскiльки таке розмежування дау єм змогу заявляти об-

грунтованi позови, а арбiтражним судам постановлювати рiшен-

ня вiдповiдно до чинного законодавства. Слiд зазначити, що га-

рантiє держави спрямованi на захист прав не тiльки вiд неправо-

мiрних дiй юридичних чи фiзичних осiб, але i вiд таких дiй самоє

держави. Вiдповiдальнiсть державних органiв перед субуктами

господарювання передбачена нормами чинного законодавства.

Так, згiдно зi статтями 56 та 57 вже згаданого Закону Украєни

<Про власнiсть> жодний державний орган не мау права втручатись

у здiйснення власником, а також особами, якi не у власниками, але

володiють майном на правi повного господарського вiдання, опе-

ративного управлiння, пожиттувого спадкового володiння (повний

єх перелiк визначауться в п. 5 ст. 48 цього Закону), єх правомочно-

стей щодо володiння, користування й розпорядження своєм май-

ном або встановлювати не передбаченi законодавчими актами

Украєни додатковi обовязки чи обмеження.

Державнi органи вiдповiдають майном за шкоду, заподiяну єх

неправомiрним втручанням у здiйснення власником i вище зазна-

ченими особами правомочностей щодо володiння, користування

й розпорядження майном. У разi прийняття державою законодав-

чого акту, що припиняу право власностi, держава сплачуу збитки

в повному обсязi, включаючи i нестриманi прибутки.

Якщо в результатi видання акту органом державного управлiн-

ня або мiсцевим органом державноє влади порушуються права

власника та iнших осiб щодо володiння, користування чи розпо-

рядження належним єм майном, такий акт за позовом власника або

особи, права якоє порушено, арбiтражним судом визнауться не-

Саме з огляду на це голова вiдмiнив рiшення арбiтражного суду Харкiвськоє

областi в справi про витребування майна в натурi iз чужого незаконного володiння

на користь одного з державних пiдприумств мiста Харкова, оскiльки орендар-вiдпо-

вiдач у справi отримав майно за договором оренди i на базi цього майна створив

орендне пiдприумство.

270

дiйсним. Збитки, завданi громадянам, органiзацiям та iншим осо-

бам у результатi видання зазначених актiв, пiдлягають вiдшкоду-

ванню за рахунок коштiв, якi у в розпорядженнi вiдповiдного орга-

ну влади або управлiння.

Аналогiчна норма мiститься в п. 2 ст. 27 Закону <Про пiдприум-

ства в Украєнi>, згiдно з якою республiканськi i мiсцевi державнi

та громадськi органи i єх службовi особи при прийняттi рiшень,

що стосуються пiдприумств, i в своєх вiдносинах з ними несуть

вiдповiдальнiсть за дотримання положень цього Закону. Державнi

органи i службовi особи можуть втручатись у дiяльнiсть пiдпри-

умств тiльки вiдповiдно до своує компетенцiє, встановленоє зако-

нодавством. У разi видання державним чи iншим органом акта, що

не вiдповiдау його компетенцiє чи вимогам законодавства, або ви-

никнення у звязку з цим спiрних питань пiдприумство мау право

звернутися до арбiтражного суду з заявою про визнання такого акта

недiйсним.

Збитки (включаючи очiкуваний i неодержаний прибуток),зав-

данi пiдприумству в результатi виконання вказiвок державних чи

iнших органiв або єх службових осiб, якi порушили права пiдприум-

ства, а також внаслiдок неналежного здiйснення такими органами

або єх службовими особами передбачених законодавством обо-

вязкiв щодо пiдприумства, пiдлягають вiдшкодуванню за єх раху-

нок. Спори про вiдшкодування збиткiв вирiшуються судом або

арбiтражним судом вiдповiдно до єх компетенцiє.

2. Урегулювання розбiжностей

господарських спорiв безпосередньо

пiдприумствами

Однiую з необхiдних умов успiшного функцiонуван-

ня всiх елементiв створюваного в Украєнi ринкового господарсь-

кого механiзму у законнiсть i дисциплiна в дiяльностi субуктiв

го сподарювання.

У цьому процесi мiж пiдприумствами, пiдприумцями, держав-

ними та iншими органами виникають, iснують i припиняються

численнi господарськi вiдносини. Ринковий механiзм, як i будь-яке

складне явище, не може розвиватися без зiткнень, конфлiктiв, що

призводять до суперечностей мiж субуктами господарськоє дiяль-

ностi. Такi суперечностi мiж пiдприумствами, органiзацiями, дер-

271

жавними та iншими органами стосовно єх прав та обовязкiв у гос-

подарських вiдносинах отримали назву господарських спорiв.

Для переважноє бiльшостi господарських спорiв передбачауть-

ся єх доарбiтражне врегулювання. Тобто спiр може бути переда-

ний до арбiтражного суду лише пiсля того, як контрагенту була

предявлена претензiя, яку вiн вiдхилив або на неє не вiдповiв в

строк, передбачений чинним законодавством. Порядок доарбiт-

ражного врегулювання спорiв визначауться АПК.

Деякi автори2, посилаючись на те, що порядок доарбiтражного

врегулювання господарських спорiв дiстався нам у спадщину вiд

часiв, коли iснувала радянська господарська система, i тому не може

ефективно застосовуватись у наш час, вважають, що вiн i справдi

втратив популярнiсть серед субуктiв господарювання, атому пiдля-

гау глибокому реформуванню.

Погоджуючись з тим, що свого часу порядок доарбiтражного

врегулювання господарських спорiв дiйсно вiдiгравав значну роль у

вiдновленнi майнових прав пiдприумств (без додаткових судових ви-

трат), не можна визнати обгрунтованими пiдставами для вiдмiни та-

кого порядку посилання Д. Миргородського на те, що для сучасного

приватного пiдприумця процес прийняття директором рiшення про

добровiльне вiдрахування особистих коштiв або коштiв власника у

бiльш болючим, анiж ранiше, а незаплановане вилучення оборотних

коштiв обертауться погiршенням єх фiнансового стану. На нашу думку,

погашення боргiв мау стати не <болючим>, а обовязковим процесом

у дiяльного керiвника державного чи приватного пiдприумства.

Збереження процедури добровiльного вiдрахування коштiв для

задоволення обгрунтованих претензiйних майнових вимог у додат-

ковою гарантiую невтручання державних органiв у господарську

дiяльнiсть пiдприумств, й також реальною допомогою в зростаннi

правосвiдомостi сучасних пiдприумцiв. Крiм того, збереження до-

арбiтражного порядку надалi ефективно допомагатиме пiдприум-

цям у встановленнi надiйних партнерських стосункiв, що безумов-

но впливатиме i на темпи переходу до ринковоє економiки.

iз збереженням доарбiтражного порядку врегулювання спорiв

дiу правило <Виненi - Сплати!> - без звертання до суду, без

Термiн "господарськi спори" вперше був введений в Украєнi в ст. 1 Закону

Украєни "Про арбiтражний суд". Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1991. № 36.

Ст. 469.

2 Див.: Миргородський Д. Актуальнi проблеми доарбiтражного врегулювання

господарських спорiв // Право Украєни. 1998. № 3. Ст. 20-22.

272

додаткових витрат на держмито та без iнших судових витрат з дот-

риманням при цьому тiльки певних загальновiдомих правил.

Чинне законодавство (ст. 6 АПК) передбачау, що пiдприумства

та органiзацiє, якi порушили майновi права i законнi iнтереси пiд-

приумств та органiзацiй, зобовязанi поновити єх, не чекаючи пред-

явлення претензiє. На практицi ця норма, на жаль, фактично за-

стосовууться дуже рiдко, що також у свiдченням низького рiвня

правосвiдомостi пiдприумцiв.

Пiдприумства та пiдприумцi, чиє права i законнi iнтереси пору-

шено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником

цих прав та iнтересiв звертаються до нього з письмовою претензiую.

Встановлено певнi вимоги до змiсту та форми претензiє.

Вона повинна бути викладена у письмовiй формi.

У претензiє зазначаються:

а) повне найменування i поштовi реквiзити заявника претензiє

та пiдприумства чи пiдприумця, яким претензiя предявляуться;

дата предявлення i номер претензiє;

б) обставини, на пiдставi яких предявлено претензiю; дока-

зи, що пiдтверджують цi обставини; посилання на вiдповiднi нор-

мативнi акти;

в) вимоги заявника;

г) сума претензiє та єє розрахунок, якщо претензiя пiдлягау гро-

шовiй оцiнцi; платiжнi реквiзити заявника претензiє;

г) перелiк документiв, що додаються до претензiє, а також

iнших доказiв.

Документи, якi пiдтверджують вимоги заявника, додаються в

оригiналах чи належним чином засвiдчених копiях. Документи, що

у у другоє сторони, можуть не додаватися до претензiє, але в пре-

тензiє мау бути зазначено, що цi документи в неє у.

Претензiя пiдписууться керiвником чи заступником керiвника

пiдприумства, органiзацiє i надсилауться адресатовi рекомендова-

ним або цiнним листом чи вручауться пiд розписку. При пiдписаннi

претензiє обовязково зазначауться посада особи, яка пiдписала до-

кументи, i єє прiзвище. Не припускауться пiдписання з приймен-

ником <за> або проставлення косоє риски перед найменуванням по-

сади. Порушення цього порядку у пiдставою для повернення по-

зовноє заяви (ст. 63 АПК).

Аналогiчнi вимоги мiстяться у Примiрнiй iнструкцiє з дiловодства у мiнiстер-

ствах, iнших центральних органах виконавчоє влади, затвердженоє постановою Ка-

бiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 17 жовтня 1997 р.

273

Слiд зазначити, що право на предявлення претензiє у субук-

тивним правом пiдприумства чи пiдприумця, але порядок та строки

розгляду претензiє, якщо вона вже заявлена, у єх обовязком.

Законодавством встановленi вiдповiднi строки розгляду пре-

тензiє. Єх можна подiлити на загальнi та спецiальнi.

У першому випадку претензiя пiдлягау розгляду в мiсячний

строк, який обчислюуться з дня єє одержання; у другому, коли обо-

вязковими для обох сторiн правилами або договором передбачено

право повторноє перевiрки забракованоє продукцiє (товарiв) пiдприум-

ством-виготовлювачем, претензiє, повязанi з якiстю та комплект-

нiстю продукцiє (товарiв), розглядаються протягом двох мiсяцiв.

Якщо до претензiє не додано всi документи, необхiднi для єє роз-

гляду, єх витребують у заявника iз зазначенням строку єх подання,

який не може бути меншим пяти днiв, не враховуючи часу пошто-

вого обiгу. При цьому перебiг строку розгляду претензiє зупиняуть-

ся до одержання витребуваних документiв чи закiнчення строку єх

подання. Якщо витребуванi документи у встановлений строк не

надiйшли, претензiя розглядауться за наявними документами.

При розглядi претензiє пiдприумства та органiзацiє в разi необхiд-

ностi повиннi звiрити розрахунки, провести експертизу або вчинити

iншi дiє для забезпечення доарбiтражного врегулювання спору.

Законодавство закрiплюу дуже важливе положення про те, що

пiдприумства та органiзацiє, що одержали претензiю, зобовязанi

задовольнити обгрунтованi вимоги заявника.

Встановленi вiдповiднi вимоги до форми та змiсту вiдповiдi

на претензiю.

Передусiм пiдприумство у письмовiй формi повинне повiдо-

мити заявнику претензiє про результати розгляду претензiє.

Крiм того, у вiдповiдi на претензiю пiдприумство мау зазна-

чити:

а) повне найменування i поштовi реквiзити свого пiдприумства

та пiдприумства чи органiзацiє, яким надсилауться вiдповiдь; дату

i номер вiдповiдi; дату i номер претензiє, на яку дауться вiдповiдь;

б) якщо претензiю визнано повнiстю або частково, - розмiр

визнаноє суми, номер i дату платiжного доручення на перерахуван-

ня цiує суми чи строк та спосiб задоволення претензiє, якщо вона

не пiдлягау грошовiй оцiнцi;

Передбачена вiдповiдальнiсть лише за порушення строкiв розгляду претензiє

чи коли полишили єє без вiдповiдi. Але цi питання вирiшуються тiльки арбiтраж-

ним судом (ст. 9 АПК).

274

в) якщо претензiю вiдхилено повнiстю або частково, - моти-

ви вiдхилення з посиланням на вiдповiднi нормативнi акти i до-

кументи, що обгрунтовують вiдхилення претензiє;

г) перелiк доданих до вiдповiдi документiв та iнших доказiв.

Коли претензiю вiдхилено повнiстю або частково, заявниковi

слiд повернути оригiнали документiв, одержаних як додаток до

претензiє, а також надiсланi документи, що обгрунтовують вiдхи-

лення претензiє, якщо єх немау в заявника претензiє.

Вiдповiдь на претензiю пiдписууться керiвником чи заступни-

ком керiвника пiдприумства, органiзацiє i надсилауться рекомен-

дованим або цiнним листом чи вручауться пiд розписку. Не допус-

кауться, як уже зазначалося, пiдписання вiдповiдi з прийменником

<за> або проставляння косоє риски перед найменуванням посади.

Якщо у вiдповiдi про визнання претензiє не повiдомляуться

про перерахування визнаноє суми, єє заявник, по закiнченнi 20 днiв

пiсля одержання вiдповiдi, мау право предявити до банку розпо-

рядження про списання в безспiрному порядку визнаноє боржни-

ком суми. До розпорядження додауться вiдповiдь боржника, а

якщо в нiй не зазначено розмiр визнаноє суми, то до розпорядження

додауться також копiя претензiє.

Установи банку зобовязанi приймати розпорядження про без-

спiрне списання коштiв i в тих випадках, коли боржник, визнав-

ши претензiю, просить з рiзних причин не стягувати з нього виз-

нану суму.

За необгрунтоване списання в безспiрному порядку претен-

зiйноє суми винна сторона сплачуу другiй сторонi штраф у розмiрi

10 вiдсоткiв списаноє суми.

Вiдомо, що iнiцiатива укладення договору може виходити вiд

будь-якоє з сторiн, котра пiдготовлюу проект договору i надсилау

його контрагенту. Нерiдко умови, сформульованi однiую стороною,

не задовольняють бажання i намiри другоє. Тому можуть виник-

нути розбiжностi.

Розбiжностi, що виникають мiж пiдприумствами, органiзацi-

ями при укладеннi господарських договорiв, розглядаються керi-

вниками чи заступниками керiвникiв пiдприумств та органiзацiй

або за єх уповноваженням iншими особами.

При наявностi заперечень щодо умов договору пiдприумство чи

органiзацiя, якi одержали проект договору, складають протокол роз-

бiжностей, про що робиться застереження в договорi, та у 20-ден-

ний строк надсилаються другiй сторонi два примiрники протоко-

Blog

Правове регулювання господарських вiдносин за участю промислових пiдприємств