Правове регулювання господарських вiдносин за участю промислових пiдприємств

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 20 21 22 23 24 25 26 27 28

здiйснюваних дiй, обуднаних однiую метою - одержати прибуток.

Для позичальника, в якостi якого можуть виступати юридичнi

особи i єхнi структурнi пiдроздiли, громадяни, кредит - це найча-

стiше засiб вирiшення фiнансових проблем, засiб забезпечення ви-

робничоє дiяльностi, невiдкладних потреб.

Крiм цих двох субуктiв iз протилежними, на перший погляд,

iнтересами, у банкiвському кредитуваннi, на вiдмiну вiд iнших

видiв кредитування, стикаються iнтереси ще двох субуктiв. По-

перше, це учасники забезпечення виконання кредитних зобовя-

зань, якщо таким не у сам позичальник. Йдеться про гаранта, по-

ручителя, страховика, засновника. Цi особи зацiкавленi насампе-

ред у тому, щоб кредитнi зобовязання були виконанi, а в разi

невиконання кредитного договору вони набувають самостiйних прав

у звязку з реалiзацiую вiдповiдальностi. Другий субукт - той, що

володiу правами, що безпосередньо не бере участi в кредитному до-

говорi, проте виявляуться при глибокому аналiзi природи кредитного

правовiдношення. Рiч у тiм, що банкiвське кредитування на вiдмiну

вiд iнших видiв здiйснюуться не стiльки за рахунок коштiв банку,

скiльки за рахунок так званих залучених коштiв. З приводу цих за-

собiв iснують додатковi зобовязання банку i права його вкладникiв,

що передали йому грошi у виглядi внескiв або рахункiв.

Надання кредиту банками припускау унiфiкацiю правил i прин-

ципiв здiйснення цього виду дiяльностi, а отже, органiзацiє єє на

засадах, що забезпечують, з одного боку, захист iнтересiв всiх учас-

никiв кредитування, а з другого боку - порiвняннiсть ефектив-

ностi кредитування, здiйснюваного рiзними банками. Функцiю

унiфiкацiє i порiвнянностi повиннi виконувати загальнi принципи

банкiвського кредиту, в якостi яких можна розглядати виробленi

практикою i зафiксованi в правових вимогах загальнi правила

здiйснення кредитноє дiяльностi. Цi загальнi правила створюють

вимоги i принципи банкiвського кредитування, якi названi в По-

235

ложеннi Нацiонального банку Украєни <Про кредитування> допов-

неними вимогами резервного забезпечення, встановленого поста-

новою Правлiння Нацiонального банку Украєни вiд 27 березня

1998 року № 122 <Про затвердження новоє редакцiє Положення про

порядок формування i використання резерву для вiдшкодування

можливих втратна позиками комерцiйних банкiв>. Ними, як уже

зазначалося, можна вважати винагороду, термiновiсть, повернен-

ня, цiльове призначення кредитiв, що надаються, i наявнiсть забез-

печення пiд виданi кредити. Винагорода банкiвського кредитуван-

ня означау сплату вiдсоткiв за користування коштами. У практицi

банкiвського кредитування прийнято видiляти два види вiдсоткiв -

вiдсотки за користування кредитом i штрафнi вiдсотки, тобто вiд-

сотки, стягнутi у разi невчасного повернення кредиту. Останнi не

у реалiзацiую нагороди в кредитуваннi, а у видом неустойки на

випадок невчасного виконання кредитного договору.

Термiн кредиту - строк, за який необхiдно сплачувати вiдсот-

кову ставку, втiлюу в собi вимогу термiновостi банкiвського креди-

тування. Це означау, що кредит надауться на визначений час, пiсля

закiнчення якого вiн мау бути повернутий. Час у банкiвському креди-

туваннi обчислюуться днями, або так званими операцiйними днями.

Повернення кредиту обовязкове. У разi невчасного повернен-

ня кредиту кредитна органiзацiя зобовязана розпочати всi перед-

баченi законодавством Украєни заходи для стягнення заборгова-

ностi. Кредитна органiзацiя мау право звернутися в арбiтражний

суд iз заявою про порушення справи про банкрутство у вiдношеннi

до боржникiв, що не виконують своє зобовязання щодо погашен-

ня заборгованостi у встановленому законом порядку.

Додатковим принципом банкiвського кредитування у його цiльо-

вий характер. За вимогою однiує зi сторiн, а частiше за все це банк,

кредит може бути виданий на визначенi договором цiлi. При пiльго-

вому кредитуваннi цiлi визначаються законом, яким встановлюуться

i вiдповiдальнiсть за нецiльове використання наданого кредиту.

Коли ж цiльове призначення кредиту фiксууться договором, в

ньому слiд передбачити заходи щодо контролю, якi б забезпечу-

вали цiльове використання, i засоби реагування на випадок неви-

конання умов договору. Загальна модель взаумодiє банку i клiунта

за таких ситуацiй повинна бути передбачена в кредитнiй угодi. Це

означау, що банк мау право щомiсяця або щокварталу одержува-

ти документи з фiнансово-господарськоє дiяльностi пiдприумства,

якщо кредитування здiйснюуться шляхом перерахування грошей

на банкiвський рахунок. Якщо буде встановлено, що позичальник

236

втрачау оборотнi кошти, - розмiр забезпечення знижууться або

ж вiдбуваються iншi несприятливi змiни; якщо припускауться не-

цiльове використання грошей, - тодi банк мау право предявити

позичку до дострокового стягнення.

Кредитнi вiдносини мiж банком i субуктами господарськоє

дiяльностi регламентуються на пiдставi кредитних договорiв, якi

укладаються в письмовiй формi. Комерцiйнi банки укладають кре-

дитнi договори з субуктами господарювання незалежно вiд того,

в якiй галузi вони працюють, та вiд форм власностi при наявностi

у них реальних можливостей забезпечення своучасного повернен-

ня кредиту та сплати вiдсоткiв за користування ним.

iнiцiатива, звичайно, належить позичальниковi. Вiн звертауть-

ся в банк з заявою, клопотанням чи листом, де зазначауться необ-

хiдна сума кредиту, його мета, строки погашення та форми забез-

печення. Розмiр вiдсоткових ставок та порядок єх сплати встанов-

люються банком i визначаються в кредитному договорi залежно

вiд кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту i пропо-

зицiє, якi склалися на кредитному ринку, строку користування кре-

дитом та iнших факторiв.

До укладення кредитного договору комерцiйний банк аналi-

зуу, вивчау дiяльнiсть потенцiйного позичальника, визначау його

кредитоздатнiсть2, прогнозуу ризик неповернення кредиту i при-

ймау рiшення про надання або вiдмову в наданнi кредиту.

Видами забезпечення кредиту у неустойка (штраф, пеня), за-

става, поручительство, гарантiя. Кредитний ризик може забезпе-

чуватися страхуванням. У цьому разi банк мау бути впевненим у

надiйностi страхувальника.

Положення <Про кредитування> забороняу надання банком

кредитiв на покриття збиткiв господарськоє дiяльностi позичаль-

ника, формування та збiльшення статутного фонду комерцiйних

банкiв та iнших господарських товариств.

Пiд кредитним договором, таким чином, законодавець мау на

увазi таку угоду сторiн, внаслiдок якоє банк або iнша кредитна орга-

нiзацiя (кредитор) зобовязууться надати кошти (кредит) позичаль-

нику в розмiрi i на умовах, передбачених договором, а позичальник

зобовязууться повернути отриману грошову суму i сплатити вiдсот-

Кредитний ризик - ймовiрнiсть несплати позичальником основного боргу

та вiдсоткiв у термiни, визначенi кредитним договором.

2 Кредитоздатнiсть - здатнiсть позичальника в повному обсязi i у визначе-

ний кредитною угодою термiн розрахуватися за своєм борговим зобовязанням.

237

ки з неє з обовязковим супроводженням записiв на банкiвських ра-

хунках та вiдображенням у балансi кредитора та позичальника.

Основнi елементи, що характеризують банкiвський кредит як

договiр, були розглянутi вище. Слiд, проте, дати характеристику са-

мого договору. Отже, договiр у консенсуальним, платним i двосто-

роннiй У звязку зi спецiальним субуктним складом з боку кре-

дитора нерiдко виникау питання про можливiсть його замiни в

порядку поступки вимоги. На нашу думку, в цьому разi така

можливiсть вiдсутня або, iншими словами, кредитор у кредитному

договорi може бути замiнений на iншого кредитора тiльки тодi, коли

новий кредитор також у банком або iншою кредитною органiзацiую.

Замiна боржника в кредитному договорi можлива за правила-

ми перекладу боргу за згодою кредитора. До кредитного догово-

ру можливе застосування також таких iнститутiв, як новацiя, про-

щення боргу i т. п. У порядку новацiє кредитний договiр може бути

замiнений правовiдносинами за векселем мiж тими ж сторонами.

Кредитний договiр повинен укладатися в усiх випадках банкiвсь-

кого кредитування клiунтiв незалежно вiд форми кредитування. Вiн

може передбачати кредитування у виглядi кредитноє лiнiє, онкольно-

го, або вексельного, кредиту, контокорентного кредиту i т. iн. Рiч у тiм,

що всi цi форми вiдрiзняються одна вiд одноє не правовою сутнiстю,

а засобами взаумодiє кредитора i боржника. У будь-якому разi для

єхньоє реалiзацiє необхiдно спочатку укласти кредитний договiр i тiль-

ки пiсля цього давати кредит у тiй або iншiй формi. Такий договiр

носить органiзацiйний характер, бо вiн встановлюу, на пiдставi яких

документiв i якi дiє може здiйснити кожна зi сторiн у договорi, у якi

термiни повиннi цi дiє вiдбуватися, на яких умовах. Саме ж здiйснен-

ня тих чи iнших дiй означатиме реалiзацiю договору, хоча окремi

правовi наслiдки можуть бути повязанi з цими дiями.

Пiд кредитною лiнiую слiд розумiти безумовне зобовязання бан-

ку надати грошову суму в межах обговореноє максимальноє суми за

письмовою вимогою клiунта. Позичальник же при цьому мау мож-

ливiсть протягом термiну дiє кредитноє лiнiє використовувати рiзнi суми

кредиту, сплачуючи вiдсоткову ставку за реально використовуваною

сумою. Кредитна лiнiя звичайно вiдкривауться на один рiк. Вона може

бути сезонною - при сезоннiй недостатностi оборотного капiталу, i

поновлюваною - при тривалiй потребi в залучених засобах, коли по-

гашення боргу надау право на подальше одержання позичок.

Онкольний, або вексельний, кредит (вiд латинського оп саii -

за вимогою) являу собою короткостроковий кредит, який пога-

238

мауться на першу вимогу i видауться пiд забезпечення казначейсь-

ких, комерцiйних або iнших векселiв. Звичайно кредит видауться

як спецiальний позичковий рахунок, за яким також вiдбувауться

погашення кредиту i сплата вiдсоткiв.

Банкiвське кредитування за своєм цiльовим призначенням повин-

не компенсувати субуктам господарювання тимчасовий брак коштiв

для здiйснення пiдприумницькоє дiяльностi. Дуже часто пiдприумства

потребують одержання кредиту через дебiторську заборгованiсть.

Дебiторська заборгованiсть у кредитуваннi повинна вiдповiда-

ти певним правовим i економiчним вимогам. За цими вимогами:

не повиннi минути термiни позовноє давнини;

дебiтори (боржники) клiунта банку повиннi бути реально iсну-

ючими юридичними особами, що не знаходяться в стадiє банкрут-

ства або лiквiдацiє. Як правило, дотримання цiує вимоги досягауть-

ся попереднiм узгодженням перелiку дебiторiв, чиє борги прийма-

тимуться до кредитування;

договiр, iз якого випливають вимоги платежу, повинен бути

платним;

договiр, iз якого випливау вимога платежу, повинен бути дiйсним

i виконаним з боку клiунта банку в повному обсязi i належним чином.

Залежно вiд структури правовiдносин кредитування дебiторсь-

коє заборгованостi проводиться за певною формою. До цих форм

належать факторинг, форфейтинг, врахування векселiв.

Договiр факторингу вiдомий банкiвському кредитування досить

давно. Цi правовiдносини у випадку факторингу регулюються гл. 17

ЦК, ст. 3 Закону Украєни <Про банки та банкiвську дiяльнiсть>.

За договором факторингу одна сторона (фiнансовий агент) пе-

редау або зобовязууться передати другiй сторонi (клiунту) кошти в

рахунок грошовоє вимоги клiунта (кредитора) до третьоє особи (бор-

жника), що випливау з поставки клiунтом товарiв, виконання робiт

або надання послуг третiй особi, а клiунт поступауться або зобовя-

зууться поступитися фiнансовому агенту цiую грошовою вимогою.

При форфейтингу правовiдносини, повязанi з кредитом, на-

бувають розгорнутоє форми i при цьому використовууться особли-

Украєнське законодавство, дуже часто користуючись зазначеним термiном,

не дау його визначення. Тому на теоретичному рiвнi можна визначити поняття де-

бiторськоє заборгованостi як наявнiсть у клiунта банку права вимоги платежу, що

виник внаслiдок виконання своєх обовязкiв за якимось комерцiйним договором.

Це вiдповiдау i загальному поняттю "дебiтор", що походить вiд латинського оеЬiєог

i означау юридичну або фiзичну особу, що мау грошову або майнову заборгованiсть

iншому пiдприумству.

239

вий правовий елемент - акцептований вексель, або тратта. Крiм

того, форфейтирування, як правило, використовууться в мiжна-

роднiй торгiвлi, у якiй вже визначенi правила цiує дiяльностi.

За договором форфейтингу банк або iнша кредитна органiзацiя

зобовязууться придбати (враховувати) векселi контрагента клiунта

банку,, акцептованi його банком, зробити оплату i при настаннi термi-

ну платежу за векселем предявити його платнику. При форфейтингу

до банку переходять ризики неплатежу без права регресу до клiунта.

Врахування векселiв, як форма кредитування дебiторськоє за-

боргованостi, полягау в тому, що держатель векселя (клiунт бан-

ку) може передати банку всi права на вексель за iндосаментом,

отримавши замiсть цього вексельну суму зменшену на облiковий

вiдсоток (дисконт2) за дострокове одержання грошей. У цьому разi

до банку переходять разом iз векселем ризики неплатежу, але клi-

унт банку як попереднiй векселетримач вiдповiдау перед банком

солiдарне разом з iншими боржниками.

Комерцiйний кредит - це товарна форма кредиту, яка визна-

чау вiдносини з питань перерозподiлу матерiальних фондiв i харак-

теризуу кредитну угоду мiж двома субуктами господарськоє дiяль-

ностi. Учасники вiдносин на умовах комерцiйного кредиту можуть

створювати платiжнi засоби у виглядi векселiв - зобовязань бор-

жника сплатити кредитору зазначену суму в певний термiн3.

Обуктом комерцiйного кредиту можуть бути реалiзованi то-

вари, виконанi роботи, наданi послуги, щодо яких продавцем на-

дауться вiдстрочення платежу.

Погашення комерцiйного кредиту може здiйснюватися шляхом:

сплати боржником за векселем; передачi векселя iншiй юридичнiй

особi (крiм банкiв та iнших кредитних установ); переоформлення

комерцiйного кредиту на банкiвський.

Лiзинговий кредит - це вiдносини мiж юридичними особа-

ми, якi виникають у разi оренди майна. Вiн супроводжууться ук-

ладенням лiзинговоє угоди.

Обуктом лiзингу у рiзне рухоме (машини, обладнання, транс-

портнi засоби, обчислювальна та iнша технiка) та нерухоме (бу-

динки, споруди, система телекомунiкацiй i т. iн.) майно.

iндосамент - передаточний напис на векселях, коносаментах (розпорядних

документах на речi) та iнших цiнних паперах, яким оформляють передачу права

вимоги за цими документами однiую особою (iндосантом) iншiй особi (iндосату).

2 Дисконт - сума, яку утримуу банк при купiвлi векселiв до закiнчення строку.

3 В нашiй економiцi вексель як засiб комерцiйного кредиту використовувався

в перiод НЕПу до 1930 р., коли комерцiйне кредитування було заборонене.

240

Субуктами лiзингу можуть бути лiзингодавець (субукт госпо-

дарювання, що у власником обукта лiзингу i здау його в оренду),

користувач (субукт, що домовляуться з лiзингодавцем про оренду

- про набуття права володiння та користування обуктом лiзингу у

встановлених лiзинговою угодою межах), виробник (пiдприумство,

органiзацiя та iншi субукти господарювання, якi здiйснюють вироб-

ництво або реалiзацiю товарно-матерiальних цiнностей).

iпотечний кредит - це особливий вид господарських вiдно-

син з приводу надання кредитiв пiд заставу нерухомого майна.

Кредиторами з iпотеки можуть бути iпотечнi банки або спец-

iальнi iпотечнi компанiє, а також комерцiйнi банки, а позичальни-

ками - юридичнi та фiзичнi особи, якi мають у власностi обукти

iпотеки або поручителiв, що надають пiд заставу обукти iпотеки

на користь позичальника.

Предметом iпотеки у разi надання кредиту доцiльно викорис-

товувати житловi будинки, квартири, виробничi будинки, споруди,

магазини, земельнi дiлянки, що у власнiстю позичальника i не у

обуктом застави за iншою угодою.

Бланковий кредит - кредит, що може надаватися комерцiй-

ним банком тiльки в межах наявних власних коштiв надiйним по-

зичальникам, якi мають стабiльнi джерела погашення кредиту, пiд

зобовязання повернути кредит (без застави майна чи iнших видiв

забезпечення) iз застосуванням пiдвищеноє вiдсотковоє ставки.

За рiзнi види порушень пiд час кредитування сторони кредит-

ноє угоди мають право передбачити в нiй вiдповiдальнiсть пози-

чальника за несвоучасне повернення кредиту та вiдсотки за його

користування у виглядi стягнення кредитором пенi в розмiрi, що

встановлюуться угодою сторiн, а за використання не за цiльовим

призначенням кредитiв - у виглядi стягнення з позичальника у

розмiрi до 25 вiдсоткiв при бланковому кредитi i не менше 25 вiд-

соткiв кредитiв за рахунок отриманих вiд нацiонального банку кре-

дитних ресурсiв вiд розмiру використаного не за призначенням

кредиту у встановленому чинним законодавством порядку. Вiдпо-

вiдальнiсть банку за несвоучасне перерахування валюти кредиту

визначауться у виглядi сплати позичальниковi пенi в розмiрi, що

передбачауться угодою сторiн.

Консорцiумним у кредит, який може надаватися позичальни-

ку банкiвським консорцiумом шляхом акумулювання кредитних

ресурсiв у визначеному банку з подальшим наданням кредитiв суб-

уктам господарськоє дiяльностi або гарантування загальноє суми

241

кредиту провiдним банком чи групою банкiв, а також змiни квот

кредитних ресурсiв, гарантованих банками-учасниками, за раху-

нок залучення iнших банкiв для участi в консорцiумнiй операцiє.

Комерцiйнi банки повиннi в кожному випадку неповернення

кредиту та нарахованих вiдсоткiв за користування ним вирiшува-

ти питання про стягнення заборгованостi у встановленому чинним

законодавством порядку, а в разi неможливостi стягнення - по-

рушувати справу про банкрутство.

3. Правове регулювання безготiвкових

розрахункiв

Розрахунковi правовiдносини. У законi <Про банки i

банкiвську дiяльнiсть> визначено, що функцiями банкiв, крiм

кредитування субуктiв господарськоє дiяльностi, у також

розрахункове обслуговування народного господарства, здiйснення

розрахункiв за дорученнями клiунтiв, банкiв-кореспондентiв та єх

касове обслуговування.

Для зберiгання грошових коштiв та здiйснення розрахункових

та iнших видiв банкiвських операцiй в банках вiдкриваються пiд-

приумствам усiх видiв та форм власностi, а також єх вiдокремле-

ним пiдроздiлам поточнi рахунки. Бюджетнi рахунки вiдкривають-

ся пiдприумствам (єх вiдокремленим пiдроздiлам), яким надаються

кошти за рахунок державного або мiсцевого бюджету для цiльо-

вого використання.

Порядок вiдкриття банкiвських рахункiв визначений iнструк-

цiую № 3 про вiдкриття банками рахункiв у нацiональнiй та iно-

земнiй валютi, затвердженiй постановою Правлiння Нацiонального

банку вiд 4 лютого 1998 року.

Банки вiдкривають рахунки зареустрованим в установленому

чинним законодавством порядку юридичним та фiзичним особам-

субуктам господарськоє i пiдприумницькоє дiяльностi, фiлiям,

представництвам, вiддiленням та iншим вiдокремленим пiдроздi-

лам пiдприумств, в тому числi структурним пiдроздiлам, що ви-

окремлюються в процесi приватизацiє, представництвам юридич-

них осiб нерезидентiв, iноземним iнвесторам, фiзичним особам.

Рахунки для зберiгання грошових коштiв i здiйснення всiх видiв

банкiвських операцiй вiдкриваються в будь-яких банках Украєни -

242

за вибором клiунта i за згодою цих банкiв, тобто кожне пiдприум-

ство - резидент, його вiдокремлений пiдроздiл, фiзична особа -

субукт пiдприумницькоє дiяльностi, iноземний iнвестор може вiд-

кривати поточнi рахунки в нацiональнiй та iноземнiй валютi в рiз-

них установах банкiв.

У разi вiдкриття двох чи бiльше поточних рахункiв у нацiональ-

нiй валютi власник рахунку протягом трьох робочих днiв з дня вiд-

криття (або закриття) наступного рахунку визначау один з рахункiв

у нацiональнiй валютi як основний, на якому облiковуватиметься за-

боргованiсть, що безперечно списууться (стягууться), i повiдомляу

номер цього рахунку податковому органу за мiсцем своує реустрацiє

та банкам, у яких вiдкритi додатковi рахунки в нацiональнiй валютi

та рахунки в iноземнiй валютi. Банки, в яких вiдкриваються рахун-

ки в нацiональнiй валютi та рахунки в iноземнiй валютi, протягом

цього ж часу повiдомляють про це податковi органи.

Для вiдкриття поточних рахункiв пiдприумства подають уста-

новам банкiв такi документи:

заяву на вiдкриття рахунку (встановленого зразка);

копiю свiдоцтва про державну реустрацiю в органi державноє

виконавчоє влади, iншому органi, уповноваженому здiйснювати

державну реустрацiю;

копiю належним чином зареустрованого статуту (положення),

засвiдчену нотарiально чи реуструючим органом;

копiю документа що пiдтверджуу взяття пiдприумства на по-

датковий облiк;

картку iз зразками пiдписiв осiб, яким вiдповiдно до чинного

законодавства чи установчих документiв пiдприумства надано

право розпоряджатися рахунком та право пiдпису розрахункових

документiв2. У картку включауться також зразок вiдбитка печат-

ки, присвоуноє пiдприумству;

копiю документа про реустрацiю в органах Пенсiйного фонду,

засвiдчену нотарiально або органом, що видав вiдповiдний документ.

Бюджетнi рахунки вiдкриваються на пiдставi платiжного до-

ручення фiнансового органу, органу Державного казначейства,

З сiчня 1999 р. набули чинностi змiни i доповнення до iнструкцiє про вiдкриття-

банками рахункiв, затвердженi постановою правлiння Нацiонального банку вiд 18

грудня 1998 р., якими скасованi обмеження щодо кiлькостi рахункiв, що можуть i

вiдкривати в установах банкiв зазначенi субукти господарювання.

2 Заява та розрахунковi документи пiдписуються керiвником та головним бух-

галтером пiдприумства. Якщо-в штатi немау посади головного бухгалтера чи iншоє

посадовоє особи, яка виконуу обовязки головного бухгалтера, то заява пiдписууть-

ся лише керiвником.

243

вiдповiдного розпорядника бюджетних коштiв з наданням в уста-

нову банку картки iз зразками пiдписiв та вiдбитком печатки.

Поточнi рахунки вiдокремленим пiдроздiлам вiдкриваються за

клопотанням пiдприумства або вiдповiдного органу приватизацiє

(щодо структурних пiдроздiлiв, якi видiляються в процесi прива-

тизацiє) до банку, в якому вiдкриватиметься цей поточний рахунок.

У клопотаннi пiдприумство зазначау своу мiсцезнаходження, iден-

тифiкацiйний номер, номер основного поточного рахунку та банк,

у якому вiн вiдкритий, а також податковий орган, у якому пiдприум-

ство стоєть на облiку.

Фiзичним особам - субуктам пiдприумницькоє дiяльностi,

поточний та iншi рахунки вiдкриваються на єхну iмя. Для вiдкрит-

тя рахунку в установу банку подаються: заява про вiдкриття рахун-

ку, пiдписана пiдприумцем; копiя свiдоцтва про державну реуст-

рацiю субукта пiдприумницькоє дiяльностi; картка iз зразком пiд-

пису, засвiдчена нотарiально.

Необхiднiсть переоформлення банкiвського рахунку виникау

у разi:

змiни найменування. При цьому в установу банку подауться за-

ява власника рахунку, нова копiя свiдоцтва про державну реустрацiю

та змiни до установчих документiв, оформленi належним чином;

змiни характеру дiяльностi власника рахунку. У цьому разi по-

дауться один з примiрникiв нового статуту (положення);

внесення до установчих документiв змiн (доповнень), якi не по-

требують перереустрацiє субукта пiдприумницькоє дiяльностi. Влас-

ник рахунку в такому разi зобовязаний подати змiненi установчi

документи протягом трьох днiв з дня затвердження цих змiн;

реорганiзацiє пiдприумства (злиття, приуднання, подiл, видi-

лення, перетворення). При цьому подаються такi ж документи, як

i для створення пiдприумства.

При лiквiдацiє пiдприумства його основний рахунок переофор-

мляуться на iмя лiквiдацiйноє комiсiє, для чого подауться рiшен-

ня про лiквiдацiю пiдприумства i нотарiально засвiдчена картка iз

зразками пiдписiв уповноважених членiв лiквiдацiйноє комiсiє i

вiдбитком печатки пiдприумства, що лiквiдууться. Лiквiдацiйна

комiсiя вживау заходiв щодо закриття додаткових рахункiв.

Поточнi рахунки закриваються в установах банку:

на пiдставi заяви власника рахунку;

на пiдставi рiшення органу, на який законом покладенi функцiє

щодо лiквiдацiє або реорганiзацiє пiдприумства;

244

на пiдставi вiдповiдного рiшення суду або арбiтражного суду

про лiквiдацiю пiдприумства чи визнання його банкрутом;

на iнших пiдставах, передбачених чинним законодавством чи

договором мiж установою банку та власником рахунку.

Операцiє на рахунках в установах банкiв можуть бути тимча-

сово зупиненi рiшенням державних податкових органiв, судовими,

правоохоронними та iншими органами у випадках, передбачених

законодавчими актами.

Правовi форми безготiвкових розрахункiв. Банк здiйснюу роз-

рахункове обслуговування клiунтiв i виконуу єхнi розпорядження щодо

перерахування коштiв з вiдкритих у ньому банкiвських рахункiв.

Загальнi принципи органiзацiє безготiвкових розрахункiв, єх

форми, стандарти документiв i документообороту визначенi

iнструкцiую № 7 <Про безготiвковi розрахунки в господарському

оборотi Украєни>, затвердженою постановою Правлiння Нацiо-

нального банку вiд 2 серпня 1996 року. Вона передбачау здiйснення

безготiвкових розрахункiв за такими формами розрахункових до-

кументiв: платiжними дорученнями; платiжними вимогами-дору-

ченнями, чеками, акредитивами; векселями; платiжними вимога-

ми; iнкасовим дорученнями (розпорядженнями).

Пiдприумства, укладаючiє мiж собою договори, самостiйно

обирають форми розрахункiв. Взаумнi претензiє за рахунками мiж

платником та одержувачем коштiв розглядаються сторонами в пре-

тензiйно-позовному порядку без участi банку.

Розрахунковi документи, якi подаються клiунтами в банк у па-

перовiй формi, мають вiдповiдати вимогам встановлених стан-

дартiв i вмiщувати, залежно вiд єх форми, такi реквiзити:

а) назву документа;

б) його номер, число, мiсяць, рiк виписки;

в) назви платника та одержувача коштiв (єх офiцiйне скорочення),

єхнi iдентифiкацiйнi коди, у фiзичних осiб - iдентифiкацiйнi номери;

г) назви банкiв платника та одержувача, єхну мiсцезнаходження;

г) суму платежу;

д) його призначення; назву товару (виконання робiт, наданих по-

слуг), посилання на документ, на пiдставi якого здiйснюуться операцiя;

Платiжнi вимоги та iнкасовi доручення (розпорядження) застосовууться у

випадках, передбачених чинним законодавством та нормативними актами Нацiо-

нального банку. iнкасо - банкiвська розрахункова операцiя, за якою банк за дору-

ченням свого клiунта одержуу грошовi кошти, що йому належать, вiд платника за

товари (роботи, послуги) i зараховуу єх на рахунок клiунта в банкiвськiй установi.

245

е) вiдбиток печатки та пiдписи вiдповiдальних осiб платника

або (та) одержувача коштiв;

у) суму податку на додану вартiсть.

Розрахунки iз застосуванням платiжних доручень. Платiж-

не доручення у письмово оформленим дорученням клiунта банку,

що його обслуговуу, на перерахування визначеноє суми коштiв зi

свого рахунку.

Банк приймау до виконання вiд платника доручення тiльки в

межах коштiв на його рахунку.

Платiжнi доручення застосовуються в розрахунках за платежа-

ми товарного i нетоварного характеру. Розрахунки ними можуть здiй-

снюватися: за фактично вiдвантажену продукцiю (виконанi роботи,

наданi послуги); в порядку попередньоє оплати; для завершення роз-

рахункiв за актами звiрки взаумноє заборгованостi пiдприумств.

При рiвномiрних i постiйних поставках товарiв та наданнi по-

слуги розрахунки мiж постачальниками i покупцями можуть здiйс-

нюватися дорученнями, перiодичним перерахуванням коштiв у

строки i в розмiрах, якi обумовленi в договорах.

Якщо одержувач коштiв не мау рахунку в установi банку або

розрахунки безпосередньо з одержувачем коштiв платiжними до-

рученнями неможливi, пiдприумство може здiйснювати перераху-

. вання коштiв гарантованими платiжними дорученнями через пiд-

приумства звязку.

Розрахунки платiжними вимогами-дорученнями. Платiж-

на вимога-доручення - це комбiнований розрахунковий документ,

який складауться з двох частин: верхньоє - вимоги постачальни-

ка (одержувача коштiв) безпосередньо до покупця (платника) спла-

тити вартiсть поставленоє йому за договором продукцiє (викона-

них робiт, наданих послуг); нижньоє - доручення платника своу-

му банку перерахувати з його рахунку суму, яка проставлена в

рядку <сума до оплати> лiтерами.

Вимога-доручення заповнюуться одержувачем коштiв i надси-

лауться безпосередньо платнику. Доставку вимог-доручень до плат-

ника може здiйснювати банк одержувача через банк платника.

При згодi оплатити вимогу-доручення платник заповнюу ниж-

ню частину цього документа i здау його в банк, що його обслуго-

вуу. Строки подання платником вимоги-доручення в банк визна-

чаються сторонами в договорi i банком не контролюються.

У разi вiдмови платника оплатити вимогу-доручення вiн про

мотиви вiдмови повiдомляу безпосередньо одержувача коштiв у

порядку i строки, визначенi в договорi.

246

Здiйснення розрахункiв чеками. Розрахунковий чек - це до-

кумент, що мiстить письмове розпорядження власника рахунку (че-

кодавця) установi банку (банку-емiтенту), яка веде його рахунок,

сплатити отримувачу коштiв (чекодержателю) зазначену в чеку суму

коштiв. Чеки використовуються для здiйснення розрахункiв у без-

готiвковiй формi мiж юридичними особами, а також фiзичними та

юридичними особами з метою скорочення розрахункiв готiвкою за

отриманi товари, виконанi роботи та наданi послуги.

Розрахунковi чеки брошуруються в чековiй книжцi по 10, 20

та 25 аркушiв. Виготовляуться вона на спецiальному паперi на бан-

кнотнiй фабрицi Нацiонального банку. З дозволу Нацiонального

банку чековi книжки можуть бути виготовленi комерцiйними бан-

ками самостiйно з дотриманням усiх обовязкових вимог i мати

фiрмову позначку банку.

Розрахунковi чеки, якi використовуються фiзичними особами

при здiйсненнi разових операцiй, виготовляються окремими блан-

ками, єх облiк ведеться окремо вiд чекових книжок.

Для отримання чековоє книжки пiдприумство подау до банку-

емiтента заяву за пiдписами уповноважених осiб, яким надано право

пiдпису документiв для здiйснення розрахунково-грошових операцiй,

iз вiдбитком своує печатки. Разом з заявою на видачу чековоє книжки

в банк подауться платiжне доручення на перерахування коштiв, якi

депонуються на окремому балансовому рахунку <Розрахунковi чековi

книжки та розрахунковi чеки> для гарантованоє оплати чекiв.

Строк дiє чековоє книжки - один рiк, розрахункового чека,

який видауться для разового розрахунку фiзичнiй особi, - три

мiсяцi. За погодженням з установою банку строк дiє невикориста-

ноє чековоє книжки може бути продовжений.

Чек повинен мiстити реквiзити платiжного документа, вiн за-

повнюуться вiд руки або з використанням технiчних засобiв, ви-

писууться в момент здiйснення платежу i видауться чекодавцем за i

отриманi ним товари та послуги.

Розрахунковий чек iз чековоє книжки подауться до оплати в

банк чекодержателя протягом десяти календарних днiв.

Чекодержатель здау в банк чеки разом з трьома примiрниками |

реустрiв - якщо рахунки чекодавця i чекодержателя знаходяться в |

однiй установi банку, i в чотирьох примiрниках - на кожну устано-

Банк-емiтент - банк платника, що видау чекову книжку (розрахунковий

чек) пiдприумству або фiзичнiй особi, вiдкривау акредитив.

247

ву окремо, - якщо рахунки чекодавця i чекодержателя знаходяться

в рiзних установах банкiв. Реустр вмiщуу таку iнформацiю про чек:

а) номер рахунку чекодавця, його iдентифiкацiйний код;

б) назву банку-емiтента та його номер;

в) назву чекодержателя, номер його рахунку та iдентифiка-

цiйний код;

Л г) назву банку чекодержателя та його номер;

г) суму чека;

д) номер чека;

е) загальну суму реустру.

У разi, якщо чекодавець i чекодержатель обслуговуються в однiй

установi банку, пiсля перевiрки правильностi складання реквiзитiв

чека i реустру кошти списуються з вiдповiдного рахунку чекодавця

i зараховуються на рахунок чекодержателю на пiдставi першого при-

мiрника реустру. Для здiйснення розрахункiв чеками мiж клiунта-

ми рiзних банкiв банк чекодержателя зобовязаний прийняти чек з

реустром i разом з другим та третiм примiрниками реустру iнкасу-

вати чек спецзвязком до банку-емiтента. У цьому разi кошти на ра-

хунок чекодержателя зараховуються тiльки пiсля отримання єх у бан-

ку-емiтентi (умови iнкасування чекiв мають бути зазначенi в дого-

ворi на розрахунково-касове обслуговування).

Невикористанi чеки пiсля закiнчення строкiв дiє чековоє книж-

ки або вичерпання лiмiту пiдлягають поверненню до банку-емiтен-

та, де вони можуть бути погашенi банком. За бажанням клiунта

банк може продовжити строк дiє чековоє книжки або клiунт може

поповнити єє лiмiт у разi його вичерпання. Для поповнення лiмiту

чекодавець подау в банк доручення разом з чековою книжкою. У

дорученнi в рядку <Призначення платежу> вказууться <Поповнен-

ня лiмiту за чековою книжкою>.

У разi припинення клiунтом подальших розрахункiв чеками та

наявностi невикористаного лiмiту за чековою книжкою до закiн-

чення строку єє дiє чекодавець подау єє в банк разом з дорученням

для зарахування невикористаного залишку лiмiту на той рахунок,

з якого депонувалися кошти.

Порушення клiунтом порядку розрахункiв чеками може при-

звести до позбавлення банком його права користування цiую фор-

мою розрахункiв, якщо це передбачено умовами договору на роз-

рахунково-касове обслуговування.

Розрахунки акредитивами. Акредитив як форма безготiвко-

вих розрахункiв - це кошти платника, депонованi банком на ок-

248

ремому рахунку або гарантованi ним за рахунок банкiвського кре-

диту, призначенi для платежу за поставленi товари, виконанi ро-

боти та наданi послуги.

iнструкцiя Нацiонального банку № 7 <Про безготiвковi розра-

хунки в господарському оборотi Украєни> визначау акредитив як

форму безготiвкових розрахункiв, при якiй банк-емiтент за дору-

ченням свого клiунта (заявника акредитива) зобовязаний: вико-

нати платiж третiй особi (бенефiцiару2) за поставленi товари, ви-

конанi роботи та наданi послуги; надати повноваження iншому

(виконуючому) банку здiйснити цей платiж.

Умови та порядок проведення акредитивноє форми розрахункiв

передбачаються в договорi мiж бенефiцiаром i заявником акредитива.

Банк-емiтент може вiдкривати такi види акредитивiв: покри-

тий - акредитив, при якому для здiйснення платежiв заздалегiдь

бронюються кошти платника в повнiй сумi на окремому рахунку

в банку-емiтентi або виконуючому банку; непокритий - акреди-

тив, оплата за яким, у разi тимчасовоє вiдсутностi коштiв на рахун-

ку платника, гарантууться банком-емiтентом за рахунок банкiвсь-

кого кредиту.

Акредитиви подiляють на вiдзивнi та безвiдзивнi. На кожно-

му акредитивi мау бути зазначено, яким вiн у - вiдзивний чи без-

вiдзивний. При вiдсутностi такоє вказiвки акредитив вважауться

безвiдзивним.

Вiдзивний акредитив - акредитив, який може бути змiнений

або анульований банком-емiтентом без попереднього погодження

з бенефiцiаром (наприклад, у разi недотримання умов, передбаче-

них договором, достроковоє вiдмови банку-емiтента вiд гаранту-

вання платежiв за акредитивом). Усi розпорядження про змiнення

умов вiдзивного акредитива заявник може надати бенефiцiару тiль-

ки через банк-емiтент, який повiдомляу виконуючий банк3, а ос-

таннiй - бенефiцiара.

Безвiдзивний акредитив - акредитив, який може бути змiне-

ний або анульований тiльки за згодою бенефiцiара, на користь

якого вiн був вiдкритий.

Заявник акредитива - платник, який звернувся до банку, що його обслуго-

вуу, для вiдкриття акредитива.

2 Бенефiцiар - юридична особа, на користь якоє виставлений акредитив (про-

давець, виконавець робiт або послуг тощо).

3 Виконуючий банк - банк бенефiцiара або iнший банк, що за дорученням

банку-емiтента виконуу акредитив.

249

За дорученням банку-емiтента акредитиви можуть виконувати-

ся, як уже зазначено, в iншому (виконуючому) банку в такий спосiб:

депонованi - списанням коштiв з рахунка № 720 <Акредити-

ви>, вiдкритого у виконуючому банку;

гарантованi - наданням виконуючому банку права списува-

ти кошти з кореспондентського рахунку банку-емiтента, вiдкри-

того при встановленнi кореспондентських вiдносин мiж банками.

Вiдносини мiж банком-емiтентом i виконуючим банком регу-

люються кореспондентськими договорами (угодами), в яких пе-

редбачауться розмiр комiсiйних за авiзування та iншi витрати,

повязанi з вiдкриттям i виконанням акредитива, а також вiдпо-

вiдальнiсть сторiн щодо оплати розрахункових документiв згiдно

з умовами акредитива.

Для вiдкриття акредитива пiдприумство подау банку-емiтен-

ту заяву, де мау вказати:

назву заявника i бенефiцiара та єх iдентифiкацiйнi коди;

назву банку-емiтента та банку, що виконуу акредитив;

вид акредитива;

строк його дiє (число i мiсяць закриття акредитива у викону-

ючому банку);

суму акредитива;

дату i номер договору (угоди), яким передбачауться вiдкрит-

тя акредитива;

умови акредитива (види товарiв, якi сплачуються, розрахунковi

документи, порядок оплати цих документiв - з акцептом уповно-

важеного платника або без акцепту та iн.).

Умови акредитива мають бути складенi так щоб, з одного боку,

вони давали змогу банкам без ускладнень єх проконтролювати, а

з другого - забезпечували б iнтереси сторiн, якi використовують

акредитивну форму розрахункiв.

Кожний акредитив призначауться для розрахункiв тiльки з од-

ним бенефiцiаром i не може бути переадресований.

У разi вiдкриття акредитива, депонованого у виконуючому

банку, банк-емiтент перераховуу кошти платника на балансовий

рахунок № 720 у банку бенефiцiара i повiдомляу його про умови

акредитива. Якщо вiдкривауться акредитив, депонований у бан-

ку-емiтентi, заявник перераховуу дорученням кошти зi свого ра-

Кореспондентський рахунок - рахунок, на якому вiдображаються розра-

хунки, проведенi банком за дорученням i за рахунок iншого банку на основi укладе-

ного кореспондентського договору.

250

хунку на балансовий рахунок № 720 в банку-емiтентi на пiдставi

поданоє заяви про вiдкриття акредитива.

При акредитивнiй формi розрахункiв платежi здiйснюються:

пiсля вiдвантаження продукцiє (виконання робiт або послуг). Для

цього бенефiцiар подау необхiднi документи, передбаченi умовами

акредитива, разом з реустром документiв виконуючому банку. Ви-

конуючий банк перевiряу поданi документи на предмет дотриман-

ня всiх умов акредитива i в разi порушення хоча б однiує з них вип-

лати за акредитивом не проводить, про що iнформуу бенефiцiара, i

надсилау повiдомлення банку-емiтенту для отримання згоди на ви-

конання акредитива. Якщо буде отримана негативна вiдповiдь або

вона не надiйде, виконуючий банк повертау всi документи за акре-

дитивом бенефiцiару з написом на першому примiрнику реустру про

причину єх повернення за пiдписами головного бухгалтера i вико-

навця, засвiдченими штампом банку.

Умовами акредитива, як уже зазначалося, може бути передба-

чений акцепт заявника акредитива. У цьому разi уповноважена

особа заявника мау надати виконуючому банку:

доручення, виданi заявником, що вiдкрив акредитив, щодо

його повноважень;

зразок свого пiдпису, завiрений заявником акредитива, якщо

такого немау у виконуючому банку;

паспорт або iнший документ, що його замiнюу.

Акцентуючи оплату поставленоє продукцiє (виконаних робiт чи

послуг) за рахунок акредитива, уповноважена особа робить на реу-

страх рахункiв такий напис: <Акцептований за рахунок акредитива>.

У виконуючому банку перевiряуться наявнiсть акцептного на-

пису i вiдповiднiсть його зразковi.

Пiсля перевiрки виконання всiх умов акредитива банк-емiтент вiд-

шкодовуу виконуючому банку витрати, повязанi з виконанням акре-

дитива на умовах, що передбаченi мiжбанкiвським договором (угодою).

Строк дiє акредитива в банку-емiтентi встановлюуться покуп-

цем у межах 15 днiв з дня вiдкриття, не враховуючи нормативний

термiн проходження документiв спецзвязком мiж банками. Керi-

вник установи банку-емiтента мау право на подання заявника ак-

редитива в разi необхiдностi продовжити строк дiє акредитива на

10 днiв, якщо це викликано змiною умов поставки та вiдвантажен-

ня продукцiє. Банк-емiтент повiдомляу про це виконуючий банк,

а виконуючий банк -бенефiцiара.

Акцепт - згода на оплату (в даному випадку за акредитивом).

251

Дата, зазначена в акредитивi, у останнiм днем оплати викону-

ючим банком документiв за акредитивом.

Розрахунки векселями. Вексель - це цiнний папiр, який за-

свiдчуу безумовне грошове зобовязання векселедавця сплатити

пiсля настання строку визначену суму грошей власнику векселя

(векселедержателю).

Порядок використання векселiв у господарському оборотi ре-

гулюуться Положенням <Про переказний i простий вексель>2 вiд-

повiдно до постанови Кабiнету Мiнiстрiв i Нацiонального банку

вiд 10 вересня 1992 року за № 528.

За цiую постановою при використаннi векселiв вiдповiдно до

Положення про переказний i простий вексель слiд враховувати такi

Особливостi: використовувати векселi, а також виступати векселе-

давцями, акцептантами, iндосантами та авалiстами3 можуть тiль-

ки юридичнi особи - субукти пiдприумницькоє дiяльностi; век-

селi можуть видаватися тiльки для оплати за поставлену продук-

цiю, виконанi роботи i наданi послуги (за винятком векселiв

Мiнфiну, Нацiонального банку та комерцiйних банкiв); у госпо-

дарському обiгу можуть використовуватися простий i переказний

векселi; вексель пiдписууться керiвником i головним бухгалтером

юридичноє особи i завiряуться печаткою.

Здiйснення операцiй з векселями комерцiйними банками регу-

люються нормативним актом <Порядок проведення банками опе-

рацiй з векселями>, затвердженим Нацiональним банком 26 люто-

го 1993 року.

На сучасному етапi, коли економiка Украєни характеризууть-

ся платiжною кризою, вексель, як боргове зобовязання, у тим

iнструментом, завдяки якому можливе здiйснення продажу това-

ру, виконаних робiт та наданих послуг без зворотнього руху гро-

шей. Продавець товару замiсть грошей одержуу вiд покупця бор-

Цiннi папери - грошовi документи, що засвiдчують право володiння або

вiдносини позики, визначають стосунки мiж особою, яка єх випустила, та єх влас-

ником i передбачають, як правило, виплату доходу у виглядi дивiдендiв або вiдсоткiв,

а також можливiсть передачi грошових та iнших прав, що випливають з цих доку-

ментiв, iншим особам (ст. 1 Закону вiд 18 червня 1991 р. "Про цiннi папери i фон-

дову бiржу").

2 Це Положення було затверджене i введене в дiю постановою ЦВК i РНК

СРСР вiд 7 серпня 1937 р. Воно було розроблене вiдповiдно до Мiжнародноє же-

невськоє вексельноє конвенцiє, до якоє СРСР приуднався в 1936 р.

3 Авалiст - особа, яка здiйснила аваль - вексельне поручительство, що за

ним авалiст бере на себе вiдповiдальнiсть перед особою, яка володiу векселем, за

виконання зобовязань будь-якою з зобовязаних за векселем осiб.

252

гове зобовязання (вексель) оплатити свою заборгованiсть у ви-

значений строк.

Оскiльки за таким борговим зобовязанням стоєть реальне товар-

не забезпечення, у держателя векселя виникау можливiсть одержання

позички в банку пiд забезпечення векселя. Таким чином, вексель у, як

уже зазначалося, засобом комерцiйного кредиту та безготiвкових роз-

рахункiв за поставленi товари, виконанi роботи та наданi послуги.

Згiдно з чинним законодавством у разi вiдмови векселедавцем

з настанням строку платежу сплатити суму, вказану у векселi, век-

селедержатель передау вексель до нотарiальноє контори для учинен-

ня протесту2. Пiсля учинення протесту векселедержатель оформляу

всi необхiднi документи для стягнення з боржника через арбiтраж-

ний суд суми боргу i пенi за несвоучасне проведення розрахункiв.

Порядок проведення банками операцiй з векселями передба-

чау виконання банками доручень векселедержателiв щодо iнкасу-

вання векселiв. У цьому разi банки беруть на себе вiдповiдальнiсть

за предявлення векселiв у строк платнику i одержання належних

платежiв. Коли платiж надiйде, вексель повертауться боржнику. У

разi ненадходження платежу вексель повертауться векселедержа-

телю, але з опротестуванням неплатежу. Отже банк вiдповiдау за

наслiдки, якi зявилися через нсвчинсння ним протесту.

За здiйснення iнкасо банк отримуу комiсiйну винагороду.

Банки можуть за дорученням векселедавця або трасата3 здiй-

снювати платежi за векселем у встановлений строк. Банк у цьому

разi на вiдмiну вiд iнкасування векселiв у не одержувачем плате-

жу, а стау платником, виступаючи як домiцилiанТ.

При цьому банк не ризикуу, оскiльки вiн оплачуу вексель тiль-

ки тодi, коли платник внiс йому ранiше вексельну суму або коли

платник мау в нього на своуму поточному рахунку достатнi кош-

ти i уповноважуу банк списати з його рахунку суму, необхiдну для

оплати векселя.

Вексель вiдомий у свiтi з давнiх-давен. Вексельний обiг набув особливо ши-

рокого розвитку зi зростанням операцiй у мiжнароднiй, торгiвлi. У 1930 р. була

прийнята Мiжнародна женевська вексельна конвенцiя, яка встановила принципи i

правила органiзацiє вексельного обiгу з метою унiфiкацiє нацiональних норм i пра-

вил у цiй сферi.

2 Опротестовууться вексель у двох випадках: у разi неакцептування (не при-

йняття його до платежу) i неплатежу. Таким чином пiдтверджууться право на отри-

мання суми, вказаноє у векселi.

Трасат - платник, який приймау переказний вексель.

4 Домiциляцiую називауться призначення платником за векселем будь-якоє тре-

тьоє особи (в даному разi - банку), а такi векселi - домiцильованими.

253

Банк може здiйснювати також ввалювання векселя на пiдставi

договору з будь-якою зобовязаною за векселем особою - акцеп-

тантом, векселедавцем, iндосантом. Аваль може бути здiйснений

при видачi векселя або на будь-якому наступному етапi його обiгу.

В разi несплати платником предявленого йому векселя век-

селедержатель звертауться з пропозицiую про оплату до банку-ава-

лiста. Пiсля оплати авального векселя банк-авалiст набувау право

регресноє вимоги проти особи, за яку вiн надау аваль, а також про-

ти всiх зобовязаних за векселем осiб.

Розрахунки платiжними вимогами без акцепта платникiв

i безспiрпе стягнення коштiв. Безспiрне стягнення та безакцен-

тне списання коштiв здiйснюуться у випадках, передбачених низ-

кою законiв Украєни, зокрема ст. 53 Закону Украєни <Про банки i

банкiвську дiяльнiсть>, вiдповiдно до якоє стягнення грошових

коштiв та iнших цiнностей може бути здiйснене тiльки за виконав-

чими листами, виданими судами, за наказами Арбiтражного суду

та за iншими виконавчими документами, а у випадках, передба-

чених законодавством, - за вимогою державних податкових орга-

нiв; статтями 8 та 116 Арбiтражного процесуального кодексу. За

ст. 8, якщо при доарбiтражному врегулюваннi спору сторона, якiй

предявлена претензiя, визнала єє повнiстю або частково, а у вiд-

повiдi про це не повiдомила про перерахування визнаноє суми,

заявник претензiє по закiнченнi 20 днiв пiсля одержання вiдповiдi

мау право предявити до банку розпорядження про списання в без-

спiрному порядку визнаноє боржником суми. Вiдповiдно до ст. 116

виконання рiшення арбiтражного суду провадиться на пiдставi ви-

даного ним наказу, який у виконавчим документом.

Ще один приклад. Вiдповiдно до ст. 11 (п. 8) закону <Про по-

даткову службу в Украєнi> державним податковим адмiнiстрацiям

надауться право стягувати до бюджетiв та державних цiльових

фондiв донарахованi за результатами перевiрок суми податкiв,

iнших платежiв i внескiв, суми недоємок з податкiв, а також суми

штрафiв та iнших санкцiй, передбачених законодавством, з пiд-

приумств, установ, органiзацiй незалежно вiд форм власностi та

наслiдкiв фiнансово-господарськоє дiяльностi.

Безспiрне стягнення та безакцептне списання коштiв передба-

чауться чинним законодавством i в деяких iнших випадках.

Аваль - вексельна порука, за якоє особа (авалiст), яка здiйснила його, пере-

ймау на себе вiдповiдальнiсть перед векселедержателем за виконання зобовязання

будь-якою зобовязаною за векселем особою. Авалювання векселiв передбачено

постановою Правлiння Нацiонального банку вiд 2 червня 1997 р. "Про внесення

змiн i доповнень до Порядку проведення банками операцiй з векселями".

Рт Ш

Правова регламентацiя

зовнiшньоекономiчноє дiяльностi

1. Законодавство

про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть

Украєна як субукт мiжнародних вiдносин здiйснюу

зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть з метою розвитку спiвробiтни-

цтва з рiзними державами в багатьох сферах соцiального життя

суспiльства. Основою такоє дiяльностi у мiжнародне право, звичає,

мiжнароднi договори (багатостороннi i двостороннi).

Законом Украєни вiд 3 серпня 1990 року <Про економiчну са-

мостiйнiсть Украєни> встановлено, що Украєна самостiйно здiйс-

нюу керiвництво зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю, безпосеред-

ньо бере участь у мiжнародному подiлi працi i розвивау еконо-

мiчне спiвробiтництво з iншими державами на основi принципiв

заiнтересованостi, рiвноправностi i взаумноє вигоди. Пiдприум-

ства i органiзацiє мають право вступати в прямi господарськi звяз-

ки i спiвробiтничати з пiдприумствами та органiзацiями iнших дер-

жав, створювати з ними спiльнi пiдприумства, асоцiацiє, концер-

ни, консорцiуми, союзи, iншi обуднання (ст. 12 Закону).

Якщо мiждержавне спiвробiтництво у предметом вивчення

мiжнародного права, то предметом вивчення господарського пра-

ва у вiдносини мiж субуктами господарювання, якi складаються

пiд час здiйснення господарськоє дiяльностi, повязаноє з пере-"

мiщенням через митний кордон товарiв, послуг, капiталу i вико-

нання робiт на територiє iноземних держав.

Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприумства у частиною зов-

нiшньоекономiчноє дiяльностi Украєни i регулюуться законами

Украєни (ст. 25 Закону Украєни <Про пiдприумства в Украєнi>). .

Основнi засади провадження зовнiшньоекономiчноє дiяльностi

врегульованi Законом Украєни <Про зовнiшньоекономiчну дiяль-

нiсть> вiд 16 квiтня 1991 року.

Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 29. Ст. 377.

255

Стаття 2 зазначеного Закону закрiпила так принципи, що ними

керуються субукти господарювання пiд час здiйснення зовнiшньо-

економiчноє дiяльностi:

принцип суверенiтету народу Украєни в здiйсненнi зовнiшньо-

економiчноє дiяльностi;

принцип свободи зовнiшньоекономiчного спiвробiтництва

принцип юридичноє рiвностi i недискрилдiнацiє-

принцип верховенства закону;

принцип захисту iнтересiв субуктiв зовнiшньоекономiчноє

дiяльностi;

принцип еквiвалентностi обмiну, неприпустимостi демпiнгу

при ввезеннi та вивезеннi товарiв.

Субуктами зовнiшньоекономiчноє дiяльностi у фiзичнi особи,

особи без громадянства, юридичнi особи Украєни та iнших краєн,

структурнi одиницi субуктiв господарськоє дiяльностi та iншi. При

цьому фiзичнi особи можуть бути субуктам зовнiшньоекономi-

чноє дiяльностi (ЗЕД) з моменту набуття нилiи цивiльноє дiуздат-

ностi, а юридичнi особи - статусу юридичноє особи.

Своу право на ведення зовнiшньоекономiчноє дiяльностi субук-

ти ЗЕД набувають пiсля державноє реустрацiє в Мiнiстерствi зов-

нiшнiх економiчних звязкiв Украєни. Реустрацiя здiйснюуться про-

тягом 25 робочих днiв на пiдставi поданих документiв. Таким чи-

ном, право на зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть не у абсолютним.

iноземнi субукти господарськоє дiяльностi можуть здiйсню-

вати господарську дiяльнiсть на територiє Украєни шляхом вiдкрит-

тя своєх представництв, що потребують реустрацiє вiдповiдно до

ст. 5 Закону Украєни вiд 16 квiтня 1991 року <Про зовнiшньоеко-

номiчну дiяльнiсть>, iнструкцiє про порядок реустрацiє представ-

ництв iноземних субуктiв господарськоє дiяльностi в Украєнi,

затвердженоє наказом МЗЕЗторгу Украєни 1 сiчня 1996 року. Це

представництво не мау статусу юридичноє о<;оби, дiу вiд iменi i за

дорученням того субукта зовнiшньоекономiчноє дiяльностi який

вiдкрив представництво.

Субукти зовнiшньоекономiчноє дiяльностi можуть самi без-

посередньо виходити на iноземнi ринки, а в разi недостатньоє ква-

лiфiкацiє спiвпрацiвникiв - залучати до виконання окремих дiй

посередникiв, якi себе зарекомендували серед украєнських та iно-

земних субуктiв.

Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 29. Ст. 377.

256

Правовою формою вираження згоди сторiн вступити в зовнi-

шньоекономiчнi звязки у договiр (контракт, угода). При цьому до-

говiр у матерiально оформленою угодою двох або бiльше субуктiв

зовнiшньоекономiчноє дiяльностi i єх iноземних контрагентiв i

спрямована вона на встановлення, змiну або припинення єх взаум-

них прав та обовязкiв у зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi.

Законодавство Украєни мiстить цiлий ряд вимог до зовнiшньо-

економiчних договорiв. З метою однакового тлумачення особли-

востей цього договору Мiнiстерство зовнiшнiх економiчних звяз-

кiв та торгiвлi Украєни затвердило своєм наказом Положення про

форму економiчних договорiв (контрактiв).

До умов зовнiшньоекономiчних договорiв, якi визначаються на-

цiональним законодавством, мiжнародними звичаями, слiд вiднести:

назву, номер договору, дату та мiсце його укладання;

преамбулу (повну i скорочену назву сторiн, перелiк документiв,

якими вони керуються);

предмет договору (вид товару або роботи);

кiлькiсть та якiсть товару;

базовi умови поставки товарiв (мiжнароднi правила iнтерпре-

тацiє комерцiйних правил, 1990р.);

цiну та загальну вартiсть контракту;

умови платежiв;

умови здачi (прийомки) товарiв (робiт, послуг);

пакування i маркування товарiв;

форсмажорнi обставини (тi умови, при настаннi яких не буде

виконаний договiр - стихiйнi лиха, воуннi дiє, втручання з боку

властей);

санкцiє i рекламацiє (порядок єх застосування);

порядок розгляду, вид права i випадки, коли сторони можуть

звернутися до компетентних органiв для розгляду господарських

спорiв;

юридичнi адреси, поштовi та платiжнi реквiзити сторiн.

Додатково договори можуть мiстити за згодою сторiн умови

щодо страхування, перевезення, сплати податкiв, кiлькостi при-

мiрникiв договору тощо.

Зовнiшньоекономiчнi договори потребують реустрацiє, поря-

док якоє визначений Положенням про порядок реустрацiє окремих

видiв зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв), затверджених

Мiнiстерством зовнiшнiх економiчних звязкiв. Таким чином дер-

жава захищау своу право контролю за вичерпанням природних

257

ресурсiв; забезпечуу виконання зобовязань за мiжурядовими то-

варними угодами; перерозподiляу товари, якi у критичними для

Украєни; забезпечуу недопущення антидемпiнгових проваджень з

боку iнших держав або мiжнародних органiзацiй.

У сферi зовнiшньоекономiчноє дiяльностi можуть укладатися

рiзноманiтнi договори, спрямованi на передачу майна, виконання

робiт, надання послуг.

Серед них:

договiр виробничоє кооперацiє, що мiстить умови, повязанi

з поставкою сировини, матерiалiв, вузлiв, деталей, запасних ча-

стин i т. iн., якi технологiчно взаумоповязанi i необхiднi для

спiльного виготовлення кiнцевоє продукцiє, а також умови по

наданню послуг з проектних i ремонтних робiт, технiчного об-

слуговування i здiйснення технологiчних операцiй;

договiр консигнацiє, що мiстить умови щодо реалiзацiє то-

варiв, вiдповiдно до яких одна iз сторiн (консигнатор) зобовя-

зууться за дорученням iншоє сторони (консигнанта) протягом

певного часу (строку угоди консигнацiє) за обумовлену винаго-

роду продати з консигнацiйного складу вiд свого iменi товар,

який належить консигнанту;

договiр з комплексного будiвництва, що мiстить умови щодо

здiйснення проекту i проектнопошукових робiт, передачi <ноу-хау>

в областi будiвництва i виробництва будiвельних матерiалiв, кон-

струкцiй, виконання будiвельних, спецiальних i будiвельно-мон-

тажних робiт, здiйснення шефмонтажу i авторського нагляду в

будiвництвi, виконання пусконалагоджувальних робiт;

договiр поставки складних технiчних виробiв мiстить умови

щодо здiйснення операцiй з постачання обладнання частинами або

постачання складних технiчних виробiв, якi потребують встановлен-

ня, монтажу, налагодження i введення в дiю на мiсцi експлуатацiє.

Сторони можуть також укладати такi договори: купiвлi-про-

дажу, пiдряду, лiцензiйнi, агентськi, перевезення.

Умови договору (контракту) можуть не мiстити детального

опису прав та обовязкiв сторiн за договором. Сторони можуть

обмежитися вказiвкою на правила

Blog

Правове регулювання господарських вiдносин за участю промислових пiдприємств