Правове регулювання господарських вiдносин за участю промислових пiдприємств

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 20 21 22 23 24 25 26 27 28

ми органiзацiями.в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв.

Див.: Голос Украєни. 1995. 11 сiч.

8 о-юо

226

Господарськi вiдносини пiдприумств транспорту, що виникають у

процесi перевезення, грунтуються на принципах взаумноє вигоди,

рiвноє та повноє вiдповiдальностi, що забезпечууться вiдповiдни-

ми договорами.

Транспортнi договори можна подiлити на основнi i допомiжнi.

Основнi транспортнi договори - це договори перевезення

вантажiв, договори буксирування; допомiжнi - договори на екс-

плуатацiю пiдєзних колiй, подачу i прибирання вагонiв тощо. За-

лежно вiд виду транспорту цi договори подiляються на залiзничнi,

автомобiльнi, рiчковi, морськi, повiтрянi.

При класифiкацiє договорiв перевезення за ознакою участi в

них кiлькох пiдприумств або видiв транспорту розрiзняють пере-

везення мiсцевого, прямого, прямого змiшаного сполучення.

Мiсцевими вважаються перевезення в межах одного транспорт-

ного пiдприумства (залiзницi, морського чи рiчного пароплавства).

Прямi перевезення - це тi, у виконаннi яких беруть участь де -

илька транспортних пiдприумств одного виду транспорту. Прямi ;

змiшанi - це перевезення за удиним транспортним документом ,

пiдприумствами рiзних видiв транспорту. На морському транспортi

перевезення подiляють на каботажнi - мiж портами Украєни i

мiжнароднi - мiж iноземними портами.

Що ж таке основний транспортний договiр - договiр пере-1

везення вантажуi За цим договором транспортне пiдприумство|

(перевiзник) зобовязууться доставити ввiрений йому вiдправни-1

ком вантаж до пункту призначення i видати його уповноваженiйi

на одержання вантажу особi (одержувачевi), а вiдправник зобовя-Ц

зууться сплатити за перевезення встановлену плату (ст. 358 ЦК). |

Вiдтак цей договiр у сплатним i двостороннiм, оскiльки послу-Ц

ги за перевезення надаються за плату i обидвi сторони в договорi

мають i права i обовязки. Вiн також класифiкууться як реальний,

тобто вiн вважауться укладеним не з моменту досягнення сторо-

нами згоди, а з моменту здачi вантажу транспортнiй органiзацiє для

перевезення.

Детальне регулювання умов перевезення вантажу та iнших

транспортних договорiв регламентууться статутами (кодексами)

окремих видiв транспорту i правилами, що приймаються у вста-

новленому порядку.

Див., напр.: Статут залiзничних дорiг Украєни, затверджений постановою

Кабiнету Мiнiстрiв Украєни № 457 вiд 6 квiтня 1998 р. // Бюлетень нормативних

актiв мiнiстерств i вiдомств Украєни. 1988. № 41.

227

При систематичних перевезеннях вантажовiдправник i пере-

вiзник можуть укладати довгостроковi договори про органiзацiю

перевезень. У них визначаються обсяги, строки та iншi умови на-

дання транспортних засобiв i предявлення вантажiв для переве-

зення, а також iншi умови. Укладання довгострокових договорiв

на рiзних видах транспорту мають своє особливостi.

На автомобiльному транспортi вiдповiдно до статуту уклада-

ються рiчнi договори - угоди транспортних пiдприумств i ван-

тажовiдправникiв, за якими автопiдприумства зобовязуються

приймати вантажi до перевезення у встановленi строки i обумов-

лених кiлькостях, а вантажовiдправник - предявляти єх до пе-

ревезення в узгоджених обсягах. У цих договорах, крiм обсягiв

та умов перевезення, узгоджуються порядок розрахункiв, рацiо-

нальнi маршрути i системи вантажопотокiв. У них визначають-

ся також режим роботи щодо прийому i видачi вантажiв, пiдго-

товки єх до перевезення, стан пiдєзних колiй i т. iн.

Усi транспортнi статути i кодекси передбачають, що обставини,

якi можуть бути пiдставою для майновоє вiдповiдальностi транспорт-

ного пiдприумства, вантажовiдправникiв i вантажоодержувачiв,

засвiдчуються комерцiйними актами або актами загальноє форми.

Вони складаються перевiзниками в разi невiдповiдностi мiж вагою

вантажу в натурi i даними, зазначеними в перевiзних документах;

пошкодження або зiпсування вантажу; виявлення вантажу без до-

кументiв або документiв без вантажу тощо.

Доставкою i видачею вантажу вантажоодержувачу завершууться

виконання перевiзного зобовязання. Залежно вiд того, виконане зо-

бовязання вiдповiдно до його умов чи нi, воно або припиняуться (ви-

конанням), або виникау обовязок перевiзника вiдшкодувати збитки.

8-

9зд] уи

Фiнансове забезпечення

виробничоє i комерцiйноє

(господарськоє) дiяльностi

1. Правова органiзацiя

кредитно-розрахункових вiдносин

При фiнансуваннi господарськоє, пiдприумницькоє дiяль-

ностi для залучення коштiв неминучим у звернення до зовнiшнiх дже-

рел - кредиту. Це позика в грошовiй чи товарнiй формi на умовах

повернення i, як правило, з виплатою вiдсотка за користування нею.

Обуктивна необхiднiсть кредиту обумовлена безперервнiстю

виробництва i обертання. У пiдприумства, пiдприумця постiйно i

одночасно повиннi бути фонди в рiзних функцiональних формах,

здатних при необхiдностi перетворюватись один на одний. Кредит

сприяу змiнi форми виробничих фондiв i фондiв обертання - гро-

шовоє у виробничу, виробничоє в товарну, товарноє в грошову.

Видатний росiйський правник Г. Ф. Шершеневич свого часу

зазначав, що кредит складав настiльки суттуву умову в економiчнiй

дiяльностi, що приватнi господарства не лише удавалися до ньо-

го, але силою обставин примушувались до користування та надан-

ня кредиту.

Якщо кредитнi вiдносини беруть свiй початок з потреби пе- ,

редачi товару покупцевi з вiдстрочкою платежу, тобто в кредит2,:

то з часом кредит набувау нових функцiй, оскiльки вiн стау необ- ;

хiдним для органiзаторiв виробництва, трансформууться в пози-

ку грошових коштiв. У сучасних умовах кредитування набуло ши-

рокого застосування, переросло в кредитно-фiнансову дiяльнiсть,

яка в системi господарювання мау вирiшальне значення.

Див.: Шершеневич Г.Ф. Курс торгового права. В 4 т. М., 1912. Т. 4. С. 147.

2 iснуу версiя, за свiдченням лiтературних джерел (Див., напр.: Правовi осно-

ви пiдприумницькоє дiяльностi. К., 1997. С. 430), що термiн "кредит" походить вiд

латинського "кредо" - "вiрю". За iншим джерелами, "кредит" - вiд "сгеаиЛип" -

борг, позика (див.: Воронова Л. К. Правовое регулирование кредитно-расчетних

отношений в народном хозяйстве. К., 1988. С. 23).

229

Дiяльнiсть кредитно-фiнансових iнститутiв охоплюу всю сфе-

ру пiдприумництва, отже вони, як зазначауться в навчальних видан-

нях, вiдiграють визначальну роль у системi iнститутiв саморегуляцiє

ринковоє економiки. Проте не можна дiяльнiсть кредитно-фiнансо-

вих iнститутiв розглядати як складову частину саморегуляцiє рин-

ковоє економiки. Так, вона докорiнно вiдрiзняуться вiд дiяльностi

банкiв за iснування СРСР, яка грунтувалася на кредитних планах роз-

подiлу ресурсiв та кредитних вкладень. За тих часiв Держбанк СРСР

на основi показникiв проектiв Державного плану економiчного та

соцiального розвитку краєни. Державного бюджету i проектiв спецi-

алiзованих банкiв розробляв зведенi кредитнi плани i плани розпо-

дiлу ресурсiв та кредитних вкладень у банках СРСР.

За сучасних умов банкiвська система шляхом надання кредитiв

органiзовуу й обслуговуу рух капiталу, забезпечуу його залучення,

акумуляцiю та перерозподiл у тi сфери виробництва та обiгу, де ви-

никау дефiцит капiталу. Але навряд чи це можна назвати саморе-

гуляцiую ринковоє економiки.

Зовнiшнiми джерелами фiнансування субуктiв господарюван-

ня, крiм банкiв, можуть бути держава, пiдприумства, рiзнi фонди

та iншi органiзацiє2. Крiм того, держава з метою досягнення вста-

новлених нею прiоритетiв мау можливiсть регулювати доступ по-

зичальникiв до кредиту, полегшуючи чи утримуючи його одержан-

ня. Шляхом диференцiацiє ставок вiдсотка за кредит може стиму-

люватися господарська дiяльнiсть тих пiдприумств чи галузей,

розвиток яких у прiоритетним для держави.

Кредитне та iнше фiнансове обслуговування субуктiв госпо-

дарськоє дiяльностi здiйснюуться в основному банкiвською систе-

мою. Поряд з кредитуванням банки вiдiграють значну роль в орга-

нiзадiє i проведеннi розрахункiв мiж субуктами господарювання.

Єхня роль у цiй сферi значно зросла з початком переходу економi-

ки Украєни на ринковi рейки, з розширенням товарно-грошових

вiдносин у народному господарствi.

Кредитнi та розрахунковi вiдносини у рiзновидами грошових

зобовязань. Рiзняться вони за своую правовою природою. Якщо кре-

дитнi зобовязання виникають як самостiйнi правовiдносини, то роз-

Див., напр.: Правовi основи пiдприумницькоє дiяльностi. К., 1997. С. 402.

2 Крiм банкiв, кредитна система включау спецiальнi фiнансово-кредитнi зак-

лади. У краєнах з розвинутими ринковими вiдносинами небанкiвськi фiнансово-

кредитнi iнститути представленi пенсiйними фондами, лiзинговими, iнвестицiйни-

ми, страховими компанiями.

230

рахунковi правовiдносини повязанi з такими зобовязаннями, як ку-

пiвля-продаж, поставка, перевезення, оренда i т. iн., i опосередкову-

ють грошовi платежi через банк чи iншу кредитну установу.

У кредитних правовiдносинах грошi у основним предметом,

у звязку з яким виникають права i обовязки учасникiв цих вiдно-

син. У розрахункових - грошi у еквiвалентом, засобом компен-

сацiє за переданi товарно-матерiальнi цiнностi, виконанi роботи,

наданi послуги, тобто виплата грошей тут у повторною функцiую

рiзних вiдплатних правовiдносин.

Основними принципами розрахункових правовiдносин мiж гос-

подарюючими та iншими субуктами у, в основному, безготiвковий

порядок розрахункiв через банкiвськi установи; обовязковiсть збе-

рiгання в них грошових коштiв (за винятком залишкiв готiвки в ка-

сах субуктiв господарювання в межах встановленого банком лiмiту

та норм витрат з виручки, якi передбаченi дiючим порядком веден-

ня касових операцiй); платежi повиннi здiйснюватися за рахунок

платника, за винятком випадкiв уступки вимоги i переведення бор-

гу (вiдповiдно до гл. 17 ЦК) та в iнших випадках, передбачених чин-

ним законодавством; зарахування коштiв на рахунок може бути зроб-

лене, як правило, тiльки пiсля списання єх з рахунку платника.

Важливими принципами кредитування у його цiлеспрямова-

нiсть, забезпеченiсть кредиту матерiальними та iншими цiнностя-

ми, повернення, оплатнiсть i строковiсть.

Цiльовий характер використання кредиту, за договором, перед-

бачау вкладення позикових коштiв на конкретнi цiлi. Принцип за-

безпеченостi кредиту означау наявнiсть у банку права для захис-

ту своєх iнтересiв, недопущення збиткiв у результатi неповернен-

ня боргу через неплатоспроможнiсть позичальника. Принципи

повернення, строковостi та платностi означають, що кредит пози-

чальник мау повернути банку у визначений кредитним договором

строк з вiдповiдною оплатою за його користування.

Цi принципи поширюються на пiдприумства, установи, фiзич-

них осiб (як пiдприумцiв, так i громадян).

Оскiльки головними ланками кредитноє системи у банки та

кредитнi установи, що мають лiцензiю Нацiонального банку, а без-

готiвковi розрахунки мiж субуктами господарювання здiйснюють-

ся через банк шляхом перерахування коштiв з рахунку платника

на рахунок одержувача коштiв, роль i значення банкiвськоє систе-

ми в цих вiдносинах важко переоцiнити.

iснуюча система банкiв Украєни сформувалася пiсля прийнят-

тя Верховною Радою постанови вiд 20 березня 1991 року <Про по-

231

рядок введення в дiю Закону <Про банки i банкiвську дiяльнiсть>,

згiдно з якою власнiстю Украєни стали Украєнський республiкансь-

кий банк Держбанку СРСР, Украєнський республiканський банк

державного комерцiйного промийюво-будiвельного банку <Укр-

промбудбанк>. Украєнський республiканський банк Ощадного банку

СРСР, Украєнський республiканський банк Зовнiшньоекономбан-

ку СРСР з єх мережею, обчислювальними центрами, всiма акти-

вами, пасивами, а також Украєнське республiканське управлiння

iнкасацiє Держбанку СРСР з пiдлеглою йому мережею установ та

органiзацiй, а на базi украєнського республiканського банку Держ-

банку СРСР створений Нацiональний банк. Таким чином, замiсть .

державних банкiвських структур, що iснували в Радянському Со-

юзi, в Украєнi, згiдно з зазначеною постановою та Законом Укра-

єни вiд 20 березня 1991 року <Про банки i банкiвську дiяльнiсть>

створена банкiвська система, яка у двохрiвневою i складауться з

Нацiонального банку та комерцiйних банкiв рiзних форм влас-

ностi, в тому числi Зовнiшньоекономiчного та Ощадного банкiв.

Згiдно з зазначеним законом, банки -це установи, функцiую

яких у кредитування субуктiв господарськоє дiяльностi i громадян

за рахунок залучення коштiв пiдприумств, установ, органiзацiй, на-

селення та iнших кредитних ресурсiв, касове i розрахункове об-

слуговування народного господарства, здiйснення валютних та

iнших банкiвських операцiй, передбачених цим законом. Банки у

юридичними особами. Вони економiчно самостiйнi i повнiстю

незалежнi вiд виконавчих та розпорядних органiв державноє вла-

ди в рiшеннях, повязаних з єх оперативною дiяльнiстю.

У законi <Про банки i банкiвську дiяльнiсть> визначенi опе-

рацiє, якi можуть здiйснювати банки.

Це - залучення i розмiщення грошових вкладiв i кредитiв;

проведення розрахункiв за дорученнями клiунтiв, банкiв-кореспон-

дентiв2 та єх касове обслуговування; ведення рахункiв клiунтiв i

банкiв-кореспондентiв; фiнансування капiтальних вкладень за до-

рученням власникiв або розпорядникiв коштiв, що iнвестуються;

випуск платiжних документiв i цiнних паперiв (чекiв, акредитивiв,

акцiй, облiгацiй, векселiв i т. iн); надання консультативних послуг

та низка iнших банкiвських операцiй, передбачених означеним

Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1991. № 25. Ст. 281.

2 Банки-кореспонденти - це банки, що виконують доручення один одного з

платежiв i розрахункiв на пiдставi кореспондентського договору.

232

законом. Операцiє, не передбаченi ним, банк може здiйснювати

лише з дозволу Нацiонального банку.

Нацiональний банк у центральним банком Украєни, єє емiсiйним

центром, мау статус юридичноє особи. Вiн покликаний проводити

удину державну полiтику в областi грошового обiгу, кредиту, змiц-

нення грошовоє одиницi. Нацiональний банк органiзуу мiжбан-

кiвськi розрахунки, координуу дiяльнiсть банкiвськоє системи в цiло-

му, визначау курс грошовоє одиницi вiдносно валют iнших краєн.

Йому належить монопольне право на випуск грошей в обiг.

Нацiональний банк, за законом, видау комерцiйним банкам

кредити на строк за "домовленiстю з позичальниками, веде раху-

нок банкiв-кореспондентiв i здiйснюу розрахункове, касове обслу-

говування комерцiйних банкiв та iнших кредитних установ; ви-

дау кредити банкам пiд заставу векселiв та iнших цiнних паперiв;

здiйснюу iншi операцiє вiдповiдно до своєх функцiй, передбачених

законом <Про банки i банкiвську дiяльнiсть>.

Цим законом Нацiональному банку надано право видавати

нормативнi акти з питань, що входять до його повноважень.

Нацiональний банк дау дозвiл на створення комерцiйних бан-

кiв. Комерцiйнi банки одержують статус юридичноє особи з часу

єхньоє реустрацiє в книзi реустрацiє банкiв. Вони створюються на ак-

цiонерних або пайових засадах. Засновниками, акцiонерами (учас-

никами) комерцiйних банкiв можуть бути юридичнi особи будь-яких

форм власностi i фiзичнi особи. Виняток складають Ради народних

депутатiв всiх рiвнiв, єх виконавчi органи, полiтичнi i профспiлковi

органiзацiє, союзи i партiє.

Комерцiйнi банки здiйснюють кредитнi операцiє в межах кредит-

них ресурсiв, створюваних ними в процесi своує дiяльностi. При не-

обхiдностi вони можуть на договiрних засадах брати ресурси в кре-

дит один в одного, залучати i розмiщувати кошти у формi депозитiв2,

вкладiв i здiйснювати взаумнi операцiє, передбаченi єх уставами.

При недостачi коштiв для здiйснення кредитних операцiй та

виконання взятих на себе зобовязань комерцiйнi банки можуть

одержувати позики в Нацiональному банку.

Визначення банку як установи, це, на нашу думку, данина традицiє. Адже

комерцiйнi банки - це здебiльшого господарськi товариства, а останнi за законо-

давством у пiдприумствами.

2 Депозит - вклади в банку для зберiгання на договiрних засадах грошових

коштiв або цiнних паперiв пiдприумств i громадян.

233

2. Правовi основи кредитування

Правовi основи кредитування визначенi Положенням

Нацiонального банку вiд 28 вересня 1995 року <Про кредитуван-

ня>. Цей нормативний акт~встановив порядок надання, викорис-

тання i повернення кредитiв та регулювання вiдносин мiж суб-

уктами, що виникають у процесi кредитування.

Головними ланками кредитноє системи у банки та кредитнi уста-

нови, що мають лiцензiю Нацiонального банку, якi одночасно ви-

ступають у ролi покупця i продавця тимчасово вiльних коштiв, що

iснують у суспiльствi.

Субуктигосподарськоє дiяльностi, згiдно з зазначеним нор-

мативним актом, мають можливiсть використовувати такi форми

кредиту: банкiвський, комерцiйний, лiзинговий, iпотечний, блан-

ковий, консорцiумний.

Кредити, якi надаються банком, подiляються на такi:

1) за строками користування: короткостроковi (до 1 року); се-

редньостроковi (до 3 рокiв); довгостроковi (понад 3 рокiв). Корот-

костроковi кредити можуть надаватися банками в разi тимчасових

фiнансових труднощiв, що виникають у звязку з витратами вироб-

ництва та обiгу, не забезпечених надходженням коштiв у вiдповiд-

ний перiод; середньостроковi - на оплату обладнання, поточнi

витрати, на фiнансування капiтальних вкладень; довгостроковi --

для формування основних фондiв. Обуктами довгострокового кре-

дитування можуть бути капiтальнi витрати на реконструкцiю, мо-

дернiзацiю та розширення дiючих основних фондiв на нове будiв-

ництво, приватизацiю та iн.;

2) за забезпеченням: забезпеченi заставою (майном, майнови-

ми правами, цiнними паперами); гарантованi (банками, фiнансами

чи майном третьоє особи); з iншим забезпеченням (поручительство,

свiдоцтво страховоє органiзацiє); не забезпеченi (бланковi);

3) за ступенем ризику: стандартнi кредити; кредити з пiдви-

щеним ризиком;

4) за методами надання: у разовому порядку; вiдповiдно до вiд-

критоє кредитноє лiнiє; гарантiйнi (iз заздалегiдь обумовленою датою

надання, за потребою, зi стягненням комiсiє за зобовязаннями);

Див.: Дiло. 1995, Груд. (№ 101).

234

5) за строками погашення: воднораз; з розстроченням; достро-

ково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника); з регресiую

платежiв; пiсля закiнчення обумовленого перiоду (мiсяця, кварталу).

Зрозумiло, що в банкiвському кредитуваннi беруть участь насам-

перед два субукти - банк i позичальник. Для банку кредитування -

рiзновид банкiвськоє дiяльностi, основне джерело формування прибут-

ку. В цiй своєй якостi банкiвське кредитування розглядауться як озна-

ка банку, що квалiфiкуу i припускау лiцензування з боку Нацiонально-

го банку Украєни. Саме ж кредитування у постiйно здiйснюваною дiяль-

нiстю, тобто сукупнiстю послiдовних i, як правило, стандартно

Blog

Правове регулювання господарських вiдносин за участю промислових пiдприємств