Ознайомитисьпроект

Вид материала

Кодекс

Содержание Дата збільшення валових витрат (була 189) Віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат

Дата збільшення валових витрат (була 189)

1. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на звітний (податковий) період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:

1.1) або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі придбання їх за готівку - день видачі з каси платника податку;

1.2) або дата оприбуткування з боку платника податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

2. Датою збільшення валових витрат під час розрахунків платника податку з особами, що не є платниками цього податку (зокрема нерезидентами) або відповідно до законодавства їх звільнено від сплати чи вони сплачують податок за ставкою, нижчою за ту, яку зазначено у статті 184 цього Кодексу, є дата отримання платником податку товарів (робіт, послуг) від таких осіб.

3. Якщо платник податку набуває товари (роботи, послуги) з використанням кредитних, дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунка (товарного чека).

185. Віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат

1. До цих витрат відносяться:

1.1) витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що потрібні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком і нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, а також витрати (крім тих, що підлягають амортизації) на організацію, утримання й експлуатацію пунктів безоплатного медичного огляду, безоплатної медичної допомоги та профілактики працівників (зокрема забезпечення медикаментами, медичним устаткуванням, інвентарем, а також витрати на заробітну плату найманих працівників);

1.2) витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням основної діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних і конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (окрім тих, які підлягають амортизації) для їх використання в основній діяльності платника податку.

Положення цього пункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку чи ні.

У разі виникнення розбіжностей між органом державної податкової служби та платником податку стосовно зв'язку витрат на цілі, які визначає пункт 1.2 цієї частини, з основною діяльністю платника податку, такий орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу, уповноваженого Кабінетом Міністрів України, експертний висновок якого є підставою для ухвалення рішення з боку органу державної податкової служби. Рішення органів державної податкової служби, які ухвалено на підставі таких експертних висновків, платники податку оскаржують у загальному порядку;

1.3) витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, зокрема з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту відповідно до законодавства України;

1.4) витрати платника податку, пов’язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем діяльності такого платника податку фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку та визначають його як основне місце отримання доходів. У разі коли протягом 12 календарних місяців, наступних за місяцем, в якому закінчилася така професійна підготовка (перепідготовка), така фізична особа звільняється за власним бажанням відповідно до законодавства про працю, то протягом двох років від місяця, в якому закінчилася така підготовка (перепідготовка), вона повинна надати відповідну грошову компенсацію витрат такого платника податку на проведення такої підготовки (перепідготовки);

1.5) будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсовано за рахунок покупців таких товарів, але не більші за суму, яка відповідає рівневі гарантійних замін, схвалених чи оголошених в рекламі, технічній документації, договорі або іншому документі, - зобов'язання виробника щодо умов і термінів гарантійного обслуговування з боку платника податку, але не вище 10 відсотків сукупної вартості таких товарів, що їх продано, та за якими не збіг термін гарантійного обслуговування.

У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, які повернули покупці, а також облік покупців, що одержали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), згідно з порядком, встановленим центральним органом державної податкової служби України.

Заміна товару без зворотного одержання бракованого або без належного ведення зазначеного обліку не дає права збільшити валові витрати продавцеві такого товару на вартість замін.

1.6) витрати платника податку на проведення передпродажних і рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що їх продає (надає) такий платник податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання та розповсюдження подарунків, зокрема безоплатне роздавання зразків товарів або безоплатне надання послуг, виконання робіт з метою реклами включаються до складу витрат у розмірі, що не перевищує двох відсотків від оподатковуваного прибутку платника податку за попередній звітний податковий рік;

1.7) будь-які витрати платника податку, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню за рахунок бюджету), які перебувають у його власності; витрати на самостійне зберігання, переробку, захоронення або оплату послуг зі зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від виробничої діяльності платника податку з боку сторонніх організацій, з очищення стічних вод; інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під руйнівним впливом господарської діяльності платника податку. У разі виникнення розбіжностей між органом державної податкової служби та платником податку стосовно зв'язку проведених витрат на природоохоронні заходи з діяльністю платника податку орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу, чий експертний висновок є підставою для ухвалення рішення з боку органу державної податкової служби;

1.8) будь-які витрати щодо страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування вантажів платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, якої платник податку може завдати іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із його господарською діяльністю (крім страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних із діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із платником податку, обов'язковість якого не передбачає законодавство України, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб). Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку-страхувальника, застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у під час провадженням господарської діяльності, відносити до його валових витрат у податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків додавати до валових доходів такого платника податку в податковий період їхнього одержанная.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат зі страхування (крім витрат за медичним, пенсійним страхуванням та за обов'язковими видами страхування) здійснюється у розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, що визначається нарощуваним підсумком із початку року, а для сільськогосподарських підприємств – за звітний (податковий) рік;

1.9) будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності, зокрема плата за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, окрім витрат на придбання торговельних патентів, визначених підрозділом 16 цього Кодексу;

1.10) витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право вилову риби та видобування морепродуктів за межами України; надання транспортних послуг;

1.11) витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (а також які працюють за цивільно-правовими договорами (контрактами)) або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яку відряджено, на проїзд (враховуючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (зокрема на орендованому транспорті), оплату вартості проживання в готелях (мотелях), а також внесені до таких рахунків витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистку, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), винайм інших житлових приміщень, телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування в місці відрядження, враховуючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті з огляду на здійснення таких витрат.

Такі витрати вносяться до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджувальних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) чи від інших осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Заборонено вносити до складу витрат витрати на алкогольні напої, тютюнові вироби, плату за видовищні заходи.

Кабінет Міністрів України окремо визначає граничні норми добових для відрядження членів екіпажів суден (інших транспортних засобів) або суми, які надають на харчування таких членів екіпажів замість добових, якщо такі судна (інші транспортні засоби):

а) провадять комерційну, промислову, науково-пошукову чи рибальську діяльність за межами територіальних вод України;

б) виконують міжнародні рейси для провадження навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів чи вантажів за плату за межами повітряного або митного кордонів України;

в) використовують для аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіальних вод України.

Суму добових витрат при відрядженні визначають:

а) у межах України та країн, з якими не встановлено прикордонного контролю або спрощено його, - згідно з позначками сторін, що відряджають та приймають, на посвідченні про відрядження, форму якого затверджує центральний орган державної податкової служби;

б) до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, – згідно з позначками органів прикордонного контролю в паспорті або документі, що його замінює, чи довідці про перетинання кордону, яку видає орган прикордонного контролю.

У разі відсутності підтверджувальних витрати документів суми добових витрат не вносяться до складу валових витрат платника податку. Будь-які витрати на відрядження можна внести до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджувальних документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку, а саме: запрошень приймальної сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, що її відрядила сторона, в перемовах, конференціях або симпозіумах, які відбуваються за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Якщо згідно із законами країни відрядження або країни, територією якої здійснюють транзитний рух до країни відрядження, потрібне обов’язкове страхування життя або здоров’я відрядженої особи чи її цивільної відповідальності (в разі використання транспортних засобів), витрати на таке страхування вносити до складу валових витрат платника податку, що відряджає таку особу.

На запит представника органу державної податкової служби платник податку має забезпечити власним коштом переклад підтверджувальних документів, які видано іноземною мовою;

1.12) витрати платника податку (крім капітальних, які підлягають амортизації) на утримання та експлуатацію:

а) приміщень, які використовує платник податку для організації харчування працівників такого платника податку;

б) багатоквартирного житлового фонду, зокрема гуртожитків, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства, які перебувають на балансі юридичних осіб, щодо яких платник податку ухвалив документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад;

1.13) витрати на паливно-мастильні матеріали та витрати, пов’язані зі стоянкою й паркуванням легкових автомобілів у розмірі 50 відсотків від таких витрат у звітному податковому періоді. При цьому платник податку звільняється від обов’язку довести факт використання таких легкових автомобілів у власній господарській діяльності.