Ознайомитисьпроект
| Вид материала | Кодекс |
Оподаткування операцій із борговими вимогами та зобов'язаннями
1. З урахуванням особливостей, які встановлює цей Кодекс, до валового доходу не вносяться кошти або майно, які платник податку залучив через:
1.1) отримання основної суми фінансового кредиту від іншої особи-кредитора, коштів на умовах субординованого боргу, в депозит (вклад), зокрема шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші термінові чи довірчі рахунки, шляхом емісії (випуску) облігацій (окрім корпоративних);
1.2) повернення платникові податку основної суми фінансового кредиту, який він раніше надав іншим особам-дебіторам, коштів або майна з довірчого управління, основної суми депозиту (вкладу), коштів на умовах субординованого боргу, зокрема шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших термінових чи довірчих рахунків, які відкрили інші особи на користь такого платника податку, а також шляхом погашення облігацій (окрім корпоративних);
1.3) отримання платником податку коштів або майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), оперативного лізингу (оренди) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на такі кошти або майно з боку такого платника податку;
1.4) у разі продажу (первинного розміщення) корпоративних облігацій платник податку-емітент збільшує суму доходу на суму коштів (інших видів компенсації) їх вартості, з урахуванням дисконту (за його наявності), які отримано (нараховано) внаслідок такого розміщення протягом звітного періоду, в якому воно відбувається, згідно з порядком, передбаченим статтею 51 цього Кодексу;
1.5) під час продажу або викупу інвестиційних сертифікатів податкові зобов’язання як їх емітента, так і їх покупця (продавця) не змінюються.
З урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, не вносятся до валових витрат кошти або майно, яке надав платник податку через:
а) надання основної суми фінансового кредиту іншій особі-дебіторові, коштів на умовах субординованого боргу, внесення коштів у депозит (вклад), зокрема шляхом придбання ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші термінові чи довірчі рахунки, а також шляхом придбання облігацій (окрім корпоративних);
б) повернення основної суми фінансового кредиту, яку раніше залучив платник податку від іншої особи – кредитора, коштів на умовах субординованого боргу, коштів або майна, що перебували в його довірчому управлінні, депозитів (вкладів), які залучив платник податку, зокрема шляхом випуску (розміщення) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших термінових чи довірчих рахунків, відкритих таким платником податку на користь інших осіб, а також шляхом випуску облігацій (окрім корпоративних).
Під терміном „основна сума” слід розуміти суму наданого кредиту або депозиту (термінових, довірчих рахунків) без урахування відсотків (фіксованих виплат, премій, виграшів);
в) надання платником податку коштів або майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), оперативного лізингу (оренди) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі;
г) у разі викупу (погашення) корпоративних облігацій платник податку - емітент збільшує суму витрат на суму коштів, інших видів компенсації їх вартості, їх які він надбав (нарахував) внаслідок такого викупу (погашення) протягом звітного періоду, в якому він відбувається;
2. Оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється згідно з таким порядком:
а) передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря. При цьому, орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюють таке нарахування. Згідно з таким порядку здійснюється і оподаткування операцій з оренди землі та житлових приміщень;
б) передача майна у фінансовий лізинг (оренду) з метою оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно із правилами, визначеними статтями 181-183 цього Кодексу, для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування нарахованих відсотків або комісій) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.
Під час нарахування лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі відсотків або комісій, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, який надають у рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.
У разі коли вартість об’єкта фінансового лізингу, який вперше вводять в експлуатацію, визначається в сумі меншій за вартість витрат на його придбання або спорудження, податковий орган має право надати запит, а платник податку – орендодавець зобов’язаний обґрунтувати рівень звичайної ціни на такий об’єкт фінансового лізингу.
За процентними цінними паперами, емітованими платником податку, сума відсотків відноситься до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого було здійснено або мали здійснити (нарахувати) виплату таких відсотків. У разі розміщення процентних цінних паперів за вищою ціною, їхню ніж їх номінальна вартість, прибуток (премію) від розміщення таких цінних паперів вноситься до складу валових доходів платника податку - емітента в податковий період, протягом якого відбулося розміщення таких цінних паперів.
За дисконтними цінними паперами, емітованими платником податку, балансові збитки від їх розміщення відносяться до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого відбулося погашення (викуп) таких цінних паперів.
3. Платник податку, який здійснює довірчі операції з коштами або майном довірителя, відносить до складу своїх валових доходів кінцевий фінансовий результат такої довірчої операції, який визначається за наслідками податкового періоду, протягом якого здійснюється повернення довірителю частини доходу, фактично одержаного довіреною особою від операцій з розміщення коштів або майна такого довірителя, та дорівнює винагороді за здійснення таких довірчих операцій, яка утримується на користь довіреної особи за рахунок виплати такого доходу.
У разі відчуження майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги, валові витрати та валові доходи заставодавця та заставодержателя визначаються у такому порядку:
а) відчуження об'єкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу такого об'єкта у податковий період такого відчуження. Основна сума кредиту та нарахованих на неї відсотків, що залишилися не повернутими кредитору (гаранту), вважається ціною продажу такої застави;
б) якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави відчужується у власність заставодержателя у рахунок погашення боргових зобов'язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставодержателем такого об'єкта застави у податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї відсотків, що залишилися не повернутими кредитору (гаранту), вважається ціною придбання такої застави;
в) якщо кредитор у подальшому продає об'єкт застави іншим особам, його доходи або збитки визнаються у загальному порядку;
г) якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави з метою погашення боргових зобов'язань підлягає продажу на аукціоні (публічних торгах), валові доходи і валові витрати заставодержателя визначаються у порядку, встановленому цим Кодексом та законодавством.
Порядок надання та погашення боргових зобов'язань, забезпечених заставою, встановлюється відповідно до законодавства України.
-
Оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань
1. Платник податку, діяльність якого пов’язана з виконанням довгострокових контрактів, повинен у межах такої діяльності застосовувати особливий порядок оподаткування.
2. У разі переходу платника податку на порядок оподаткування результатів діяльності, що провадиться за довгостроковим договором (контрактом) він зобов’язаний подати до органу державної податкової служби декларацію про прибуток у строки, встановлені абзацом другим частини першої статті 79 цього Кодексу.
3. Виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту.
4. Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.
5. Дохід виконавців у звітному (податковому) періоді визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання дострокового контракту.
6. Витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов'язаних із виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді.
7. Витрати і доходи, понесені (нараховані) виконавцем довгострокового договору (контракту) протягом звітного періоду, включаються до складу валових витрат або валових доходів такого виконавця за наслідками такого періоду в сумах, визначених частинами п’ятою та шостою цієї статті.
8. Для цілей оподаткування суми авансів або передоплат, наданих виконавцю довгострокового договору (контракту), відносяться до складу валового доходу такого виконавця виключно у межах сум, визначених згідно з частиною п’ятою цієї статті.
9. Після завершення довгострокового договору (контракту) виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов'язань, попередньо визначених ним за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виконання такого довгострокового договору (контракту), визначаючи фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних витрат, понесених (нарахованих) виконавцем при виконанні довгострокового договору (контракту), та дохід таких періодів як добуток кінцевої договірної ціни об'єкта довгострокового договору (контракту) на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту).
10. У разі коли за наслідками перерахунку виявляється, що платник податку завищив або занизив суму податкових зобов'язань, розраховану за наслідками будь-якого попереднього податкового періоду протягом виконання довгострокового договору (контракту), зазначене завищення або заниження враховується відповідно у зменшенні або збільшенні валового доходу такого платника податку в податковому періоді завершення довгострокового договору (контракту) із застосуванням до суми визначеної різниці процента, що дорівнює 120 відсоткам ставки Національного банку України, що діяла на момент здійснення такого перерахунку, за строк дії такої переплати чи недоплати.
11. При цьому, відлік строку позовної давності починається з податкового періоду, в якому завершується довгостроковий договір (контракт).
12. Податкові звіти щодо результатів діяльності виконавця довгострокового договору (контракту) за наслідками кожного податкового періоду надаються податковому органу за формою, що встановлюється центральним органом державної податкової служби України.
13. У разі якщо об'єкт довгострокового контракту відноситься до основних фондів замовника, замовник збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму коштів, матеріальних або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, які надані виконавцю у вигляді авансів (передоплати) або вартості об'єкта довгострокового договору (контракту) чи його частини, що передані на баланс замовника.
14. У разі якщо об'єкт довгострокового договору (контракту) не відноситься до складу основних фондів замовника, замовник збільшує валові витрати звітного періоду на суму коштів, матеріальних або нематеріальних активів, наданих виконавцю у вигляді авансів (передоплати) або вартості об'єкта довгострокового договору (контракту) чи його частини, переданих на баланс замовника у такому звітному (податковому) періоді.
-
Оподаткування операцій із торгівлі цінними паперами та деривативами
1. З метою оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій із торгівлі цінними паперами та деривативами.
2. Якщо протягом звітного (податкового) періоду витрати платника податку внаслідок придбання цінних паперів і деривативів, перевищують доходи, які одержано від продажу (відчуження, погашення) цінних паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, таке перевищення переноситься на збільшення витрат майбутніх звітних (податкових) періодів від таких операцій.
3. У разі продажу безтермінових цінних паперів, витрати визнаються суми коштів, які сплачено на їх придбання, але не більше суми доходу, одержаного від їх продажу.
4. Якщо протягом звітного (податкового) періоду доходи, які платник податку отримав внаслідок продажу (відчуження, погашення) цінних паперів і деривативів, перевищують витрати платника податку на придбання цінних паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, збільшені на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих періодів, прибуток вноситься до складу валових доходів за результатами такого звітного (податкового) періоду.
5. У разі продажу безтермінових цінних паперів, доходами визнають суму коштів, які одержано від такого продажу.
6. До складу витрат включається сума коштів або вартість майна, які фактично сплатив платник податку продавцеві цінних паперів та деривативів як компенсацію їх вартості, а також сума будь-якої заборгованості покупця, що виникає внаслідок такого придбання.
7. У разі придбання цінних паперів та деривативів у нерезидентів, що мають офшорний статус чи під час здійснення розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюють таку оплату (у грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів чи нерезидентів, витрати на їх придбання включаються до витрат у сумі, що становить 85 відсотків від вартості придбання.
8. До складу доходів включається сума коштів або вартість майна, яку платник податку одержав від продажу, обміну, погашення чи інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшена на вартість будь-яких матеріальних цінностей або нематеріальних активів, які передаються платникові податку внаслідок такого продажу, обміну або відчуження, а також сума будь-якої заборгованості платника податку, яку погашено внаслідок такого продажу, обміну або відчуження.
9. Положення цієї статті поширюються також на визначення балансових збитків або прибутків, які платник податку одержав від операцій із корпоративними правами, що виражені в інших, ніж цінні папери, формах.
Положення цієї статті не відносяться до операцій із придбання матеріальних цінностей на термінових умовах.
Операції з конверсії цінних паперів оподаткуванню не підлягають. Перелік таких операцій визначається Кабінетом Міністрів України.
-
Оподаткування неприбуткових установ і організацій
1. Неприбутковими установами і організаціями визнаються:
1.1) органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установами або організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів;
1.2) благодійні фонди і благодійні організації, створені у порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, в тому числі громадські організації, створені з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчі спілки та політичні партії, науково-дослідні установи та вищі навчальні заклади ІІІ - ІV рівнів акредитації, внесені до Державного реєстру наукових установ у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
1.3) кредитні спілки, утворені у порядку, визначеному законом виключно з метою фінансування та соціального захисту своїх членів;
1.4) інші, ніж визначені у пункті 1.2 цієї частини, юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутку;
1.5) спілки, асоціації та інші об'єднаннями юридичних осіб (крім органів управління юридичних осіб, що провадять господарську діяльність); житлово-будівельні кооперативи (молодіжні житлові комплекси, об'єднання (товариства) співвласників багатоквартирного будинку), створені для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників та не проводять господарської діяльності;
1.6) релігійні організації, зареєстровані у порядку, передбаченому законом;
1.7) професійні спілки, які утримуються за рахунок членських внесків і не провадять господарської діяльності, та їх об'єднання.
2. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у пункті 1.1 частини першої цієї статті, одержані у вигляді:
2.1) коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;
2.2) пасивних доходів;
2.3) коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості наданих державних послуг;
2.4) дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів (крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством) або у вигляді благодійної допомоги, у тому числі гуманітарної або технічної допомоги, що надається таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, що набрали чинності в установленому порядку.
3. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у пункті 1.2 частини першої цієї статті, одержані у вигляді:
3.1) коштів або майна, які надходять безоплатно чи у вигляді добровільних пожертвувань або безповоротної фінансової допомоги, у тому числі цільових грантів на проведення основної статутної діяльності;
3.2) пасивних доходів;
3.3) коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від проведення їх основної діяльності, з урахуванням положень частини чотирнадцятої цієї статті;
3.4) дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів (крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством) або у вигляді благодійної допомоги, у тому числі гуманітарної або технічної допомоги, що надається таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, що набрали чинності в установленому порядку.
4. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у пункті 1.3 частини першої цієї статті, одержані у вигляді:
4.1) коштів, які надходять до кредитних спілок у вигляді членських внесків;
4.2) пасивних доходів, одержаних із джерел, визначених законодавством про кредитні спілки.
5. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у пункті 1.4 частини першої цієї статті, одержані у вигляді коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від провадження їх основної діяльності та у вигляді пасивних доходів.
6. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у пункті 1.5 частини першої цієї статті, одержані у вигляді:
6.1) разових або періодичних внесків засновників і членів;
6.2) пасивних доходів.
7. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у пункті 1.6 частини першої цієї статті, одержані у вигляді:
7.1) коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;
7.2) будь-яких інших доходів від надання культових послуг, а також пасивних доходів;
7.3) у вигляді благодійної допомоги, у тому числі гуманітарної або технічної допомоги, що надається відповідно до умов міжнародних договорів, які набрали чинності в установленому порядку.
8. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у пункті 1.7 частини першої цієї статті, одержані у вигляді:
8.1) членських внесків;
8.2) пасивних доходів;
8.3) благодійної допомоги, у тому числі гуманітарної або технічної допомоги, що надається відповідно до умов міжнародних договорів, які набрали чинності в установленому порядку.
9. Доходи або майно неприбуткових організацій (крім неприбуткових організацій, визначених у підпунктах 1.1 та 1.3 частини першої цієї статті) не підлягають розподілу між їх засновниками або учасниками та не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого засновника або учасника такої неприбуткової організації, її посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).
10. Доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті 1.1 частини першої цієї статті, у тому числі доходи закладів і установ освіти, науки, культури, охорони здоров'я, а також архівних установ, які утримуються за рахунок бюджету, одержані від надання платних послуг, визначених законодавством України, зараховуються на спеціальний рахунок у порядку, встановленому Міністерством фінансів України.
11. Якщо за наслідками звітного (податкового) року доходи кошторису на утримання зазначених організацій перевищують суму визначених кошторисом витрат, сума перевищення враховується у складі кошторису наступного року.
При цьому, із суми перевищення доходів над витратами зазначених неприбуткових організацій податок на прибуток за ставкою, передбаченою у частині першої статті 184 цього Кодексу, не сплачується.
12. Перелік платних послуг, які можуть надаватися зазначеними закладами, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
13. Доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті 1.3 частини першої цієї статті, розподіляються виключно між їх засновниками (учасниками) у порядку, встановленому відповідним законодавством України.
14. Якщо доходи неприбуткових організацій, визначених у підпунктах 1.3, 1.4 частини першої цієї статті, одержані протягом звітного (податкового) року, на кінець першого кварталу наступного за звітним року становлять більше ніж 25 відсотків від загальної суми валового доходу, отриманого протягом такого звітного (податкового) року, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити з нерозподіленої суми прибутку податок на прибуток від суми перевищення таких доходів у встановленому порядку.
15. Внесення до бюджету зазначеного податку здійснюється за результатами першого кварталу наступного за звітним року у строки, встановлені для інших платників податку цим Кодексом.
16. Якщо неприбуткова організація одержує дохід із джерел інших, ніж визначені частинами другою - восьмою цієї статті, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, одержаних з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, без урахування амортизаційних внесків.
17. Під час підрахунку суми перевищення доходів над витратами згідно з частиною дванадцятою цієї статті, сума амортизаційних відрахувань, а також результати перерахунку залишків товарно-матеріальних цінностей не враховується.
18. З метою оподаткування центральний орган державної податкової служби України веде реєстр всіх неприбуткових організацій, які звільняються від оподаткування згідно з цією статтею в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державна реєстрація неприбуткових організацій провадиться в порядку, передбаченому відповідним законодавством України
19. У разі ліквідації неприбуткової організації її активи повинні бути передані іншій неприбутковій організації відповідного виду або зараховані до доходу бюджету.
20. Центральний орган державної податкової служби України встановлює порядок обліку та подання податкової звітності про використання коштів неприбуткових організацій та вирішує питання про виключення організацій з реєстру неприбуткових організацій і оподаткування їх доходів у разі порушення ними положень цього розділу та інших законодавчих актів про неприбуткові організації. Рішення центрального органу державної податкової служби України можуть бути оскаржені в судовому порядку.
-
Оподаткування підприємств громадських організацій інвалідів
1. Звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім підакцизних товарів, та прибутку, одержаного від грального бізнесу, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).
2. Зазначені підприємства громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
3. Підприємства, на які поширюється дія цієї статті, реєструються у відповідному органі державної податкової служби України у порядку, передбаченому для платників цього податку.
-
Оподаткування виробників сільськогосподарської продукції
1. Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачують податок на прибуток у порядку і в розмірах, передбачених цим Кодексом, за підсумками звітного податкового року без сплати авансових платежів (внесків).
2. Для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, валовий дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік (для новоствореного підприємства може бути менше за 12 місяців, але не більше 15 місяців) перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу.
Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво та (або) продаж (поставка) продукції квітково-декоративного рослинництва, дикорослих рослин, диких тварин і птахів, риби (крім риби, виловленої у річках та закритих водоймах), хутряних товарів, лікеро-горілчаних виробів, пива, вина і виноматеріалів (крім виноматеріалів, що продаються для подальшої переробки), оподатковуються у загальному порядку.
3. Сума нарахованого податку зменшується на суму податку на майно в частині оподаткування землі відповідно до розділу 23 цього Кодексу, що використовується у сільськогосподарському виробничому обороті.
4. Якщо за результатами звітного податкового року такі підприємства мали від’ємне значення об’єкта оподаткування, то таке від’ємне значення переноситься на збільшення валових витрат майбутніх податкових років.
5. У разі продажу товарів, безпосередньо пов'язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції, виробникам такої продукції на умовах товарного кредиту валові витрати кредитора збільшуються у звітному (податковому) періоді, на який відповідно до умов такого кредитного договору припадає строк здійснення розрахунків з постачальниками.
У разі якщо об’єктом такого товарного кредиту є товари, витрати на які включаються до складу валових витрат, датою збільшення валових витрат позичальника є дата здійснення розрахунків щодо погашення заборгованості по такому товарному кредиту.
Якщо об’єктом такого товарного кредиту є товари, витрати на які підлягають амортизації, датою збільшення балансової вартості відповідної групи основних фондів є дата здійснення постачальником розрахунків щодо погашення заборгованості по такому товарному кредиту.
-
Оподаткування профспілок та їх об’єднань
1. Від оподаткування звільняються надходження від: :
1.1) сплати членських внесків:
1.2) коштів та майна, що надійшли безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;
1.3) коштів та майна, що надійшли на статутну діяльність відповідно до Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” та колективних договорів;
1.4) пасивних доходів.
2. Якщо профспілки та їх об’єднання одержують дохід з джерел інших, ніж визначені частиною першою цієї статті, вони зобов’язані сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, одержаних з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов’язаних з одержанням таких доходів.
3. Порядок обліку і подання податкової звітності профспілок та їх об’єднань по доходах з джерел інших, ніж визначені у частині першій цієї статті, встановлюється центральним органом державної податкової служби України за погодженням з профспілками, їх об’єднаннями, які мають статус всеукраїнських.
4. У разі ліквідації профспілок та їхніх об’єднань, їх майно та кошти використовувати на статутні цілі іншої неприбуткової організації відповідного виду чи передати на доброчинність.
-
Оподаткування окремих видів платників податку
1. Сума податку філіалів (відділень), представництв за звітний (податковий) період визначається виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником консолідованого податку, що розподілений пропорційно питомій вазі суми валових витрат філіалів (відділень), представництв та амортизаційних відрахувань, нарахованих за основними фондами такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філіалів (відділень), представництв, у загальній сумі валових витрат і амортизаційних відрахувань цього платника податку.
2. У разі переходу до сплати консолідованого податку збитки філіалів (відділень), представництв за попередні податкові періоди враховуються при визначенні суми податку на прибуток.
Платник консолідованого податку та його філіали (відділення), представництва подають органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань із сплати консолідованого податку за формою та в порядку, що визначені центральним органом державної податкової служби України.
Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням філіалів (відділень), представництв несе платник консолідованого податку, у складі якого є такий філіал (відділення), представництво.
3. Установи пенітенціарної системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, одержані від діяльності, визначеної відповідним центральним органом виконавчої влади, на фінансування господарської діяльності таких установ і підприємств, з включенням сум таких доходів до кошторисів на їх фінансування, затверджених в установленому законодавством порядку.
4. Національний банк України та його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку) за підсумками року у разі перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами, затвердженими на поточний бюджетний рік, вносить до Державного бюджету України наступного за звітним року позитивну різницю на покриття дефіциту бюджету, а перевищення витрат над доходами відшкодовується за рахунок Державного бюджету України наступного за звітним року.
5. Платники податку, зазначені у статтях 175-176 цього Кодексу, ведуть окремий облік доходів, які не включаються до складу валових доходів або звільняються від оподаткування згідно з нормами зазначених статей. При цьому:
5.1) до складу валових витрат таких платників податку не включаються витрати, понесені у зв’язку із одержанням таких звільнених доходів;
5.2) балансова вартість покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, які використовуються для одержання таких звільнених доходів, не бере участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості;
5.3) сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу основних фондів, що використовуються для отримання таких звільнених доходів, не враховується у зменшенні валового доходу. У разі коли основні фонди використовуються як для одержання звільнених доходів, так і для інших доходів, які підлягають включенню до складу валових доходів згідно з цим Кодексом на загальних підставах, валовий дохід платника податку підлягає зменшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів, що підлягає включенню до складу валових доходів згідно з цим Кодексом на загальних підставах, відноситься до загальної суми валових доходів з урахуванням звільнених.
6. У такому ж порядку ведеться окремий облік результатів фінансово-господарської діяльності за доходами, які враховуються у визначенні об’єкта оподаткування, що оподатковується за ставкою нижчою, ніж визначена у статті 184 цього Кодексу.
-
Оподаткування доходів резидентів, одержаних у країнах з пільговим оподаткуванням
1. У разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи під час здійснення розрахунків через таких нерезидентів або через їхні банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюють таку оплату (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату (нарахування) вартості таких товарів (робіт, послуг) зараховують до їхніх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).
1.1. Правило, яке визначено у цій частині, починає застосовуватися з календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає офіційна публікація переліку офшорних зон, що його затверджує Кабінет Міністрів України.
1.2. У цій частини під терміном "нерезиденти, що мають офшорний статус" слід розуміти нерезидентів, які розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платникові податку виписку із правоустановчих документів, яку легалізувала відповідна консульська установа України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. За умови існуванні договорів, визначених у абзаці першому цієї частини, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації.
2. Перелік офшорних зон оприлюднює Кабінет Міністрів України. У разі потреби у внесенні змін до цього переліку такі зміни вносять не пізніше ніж за 3 місяці до нового звітного (податкового) року та запроваджують у дію з початку нового звітного (податкового) року.
-
Порядок обліку доходів і витрат
1. Платник податку повинен вести точний та своєчасний облік доходів і витрат на підставі даних первинних документів та відносити доходи й витрати до відповідних звітних (податкових) періодів, у яких їх сплачено (нараховано).
2. Платник податку повинен забезпечувати ведення обліку всіх операцій, які пов'язані з його діяльністю, що дає змогу визначати їх початок, рух і закінчення.
-
Порядок обліку основних фондів, які надано в лізинг (оренду)
1. Балансова вартість відповідної групи основних фондів не зменшується на вартість основних фондів, які платник податку надає в оперативний лізинг (оренду).
2. Балансова вартість відповідної групи основних фондів зменшується на вартість основних фондів, які платник податку (для якого лізинг не є основним видом діяльності) надає у фінансовий лізинг (оренду) в порядку, передбаченому для продажу основних фондів. Лізингоотримувач (орендар) збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів в порядку, передбаченому для придбання основних фондів.
-
Безнадійна заборгованість
1. Платник податку – продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості).
1.1. Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду:
а) платник податку звертається до суду (зокрема господарського або адміністративного суду) з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про визнання його за банкрута;
б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів. і боржник визнає раніше надіслану претензію кредитора протягом такого звітного періоду або не надсилає відповіді на таку претензію до закінчення терміну, який визначає законодавство і який припадає на такий звітний період;
в) за поданням продавця нотаріус учиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення закладеного майна.
1.2. Платник податку - продавець зобов’язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), яку він попередньо відніс до складу валових витрат згідно з пунктом 1 частини першої цієї статті або відшкодував коштом страхового резерву згідно із частиною третьою цієї статті в разі, коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій:
а) суд (зокрема господарський або адміністративний суд) не задовольняє позову (заяви) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позову (заяви) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості чи її частини;
б) сторони договору позасудовим порядком досягають згоди щодо продовження термінів погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його за банкрута, які визначає закон);
в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом термінів, які визначає законодавство, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не одержує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії термінів і при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (зокрема господарського або адміністративного) з поданням про стягнення заборгованості чи про визнання покупця за банкрута.
1.3. На суму додаткового податкового зобов’язання, яке розраховано внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах, визначених цим Кодексом для несвоєчасного погашення податкового зобов’язання. Зазначену пеню розраховують за термін від першого дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого відбулося збільшення валових витрат згідно з пунктом 1.1 цієї частини, до останнього дня податкового періоду, на який припадає таке збільшення валового доходу, та сплачувати незалежно від значення податкового зобов’язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), яку списано або взято на виплат внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи з моменту такого укладення.
1.4. Якщо платник податку оскаржує рішення суду (зокрема господарського або адміністративного суду) згідно з порядком, який встановлює законодавство України, збільшення валового доходу, що його передбачає пункт 2 цієї частини, не відбувається до дня ухвалення остаточного рішення відповідним судовим органом.
Копія рішення суду (зокрема господарського або адміністративного ) про прийняття справи (заяви) до провадження (розгляду) або копія претензії, яку надіслано боржникові, або копія виконавчого надпису нотаріуса мають бути у платника податку під час проведення податкової перевірки.
1.5. Платник податку - покупець зобов’язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), яку визнано згідно з порядком досудового вреґулювання спорів або через суд (зокрема господарський або адміністративний суд) чи за виконавчим написом нотаріуса, в податковому періоді, на який припадає перша з подій:
а) або 90 календарний день від дня граничного терміну погашення такої заборгованості (її частини), що його передбачає договір або визнана претензія;
б) або 30 календарний день від дня ухвалення рішення судом (зокрема господарським або адміністративним судом) про визнання (стягнення) такої заборгованості або її частини (вчинення нотаріусом виконавчого напису).
Терміни, які визначає підпункт "а" цього пункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповіді на претензію, що її надіслав продавець, у терміни, які визначає процесуальне законодавство України.
Терміни, які визначає підпункт "б" цього пункту, застосовувати незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, яку прирівняно до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу або ні.
Зазначене в цьому пункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яку такий покупець погашає до настання термінів, що їх визначають підпункти "а" або "б" цього пункту.
1.6. Якщо в наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно чи за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками звітного (податкового) періоду, на який припадає таке погашення.
1.7. Заборгованість, яку попередньо віднесено до складу валових витрат згідно з пунктом 1 цієї частини або відшкодовано коштом страхового резерву згідно з частиною третьою цієї статті і яку визнано безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, що його оголошено банкрутом установленим порядком або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, яку укладено відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкових зобов’язань як покупця, так і продавця з огляду на визнання її за таку.
2. Будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створені згідно з нормами відповідних законів, окрім страхових компаній (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих утрат з основного боргу (без відсотків та комісій) за всіма видами кредитів, гарантій та порук.
2.1. З урахуванням положень пункту 2 цієї частини створення страхового резерву фінансова установа здійснює самостійно розміром, який достатній для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, що їх визнано як нестандартні за методикою, яку встановлює для банків Національний банк України, а для небанківських фінансових установ - Кабінет Міністрів України, а також за кредитами (іншими видами заборгованості), що їх визнано як безнадійні згідно з нормами цього Кодексу.
2.2. Розмір страхового резерву, що його створюють коштом збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати:
а) для комерційних банків - 10 відсотків суми боргових вимог, а саме: сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, які фактично надали дебітори на останній робочий день звітного податкового періоду;
б) для небанківських фінансових установ - розміру, що його встановлюють відповідні нормативно-правові акти про відповідну небанківську фінансову установу, але не більшого за 15 відсотків суми боргових вимог, а саме: сукупних зобов'язань дебіторів такої небанківської фінансової установи на останній робочий день звітного податкового періоду;
в) до суми зазначеної заборгованості не вносити зобов'язань дебіторів, які виникають під час здійснення операцій, що не підлягають внесенню до основної діяльності фінансових установ;
г) види основної діяльності фінансових установ визначати відповідно до законодавства України.
2.3. Якщо за наслідками звітного податкового періоду відбувається зменшення сукупного розміру нестандартних або безнадійних кредитів (інших видів заборгованості) внаслідок їх переведенням до стандартної категорії чи списання до складу валових витрат платника податку за процедурою, яку встановлює частина третя цієї статті, або в разі зменшення сум боргових вимог, що його використовують як базу для визначення обмежень, які встановлює пункт 2 цієї частини, надлишкову суму страхового резерву спрямовувати на збільшення валового доходу фінансової установи за наслідками такого звітного (податкового) періоду.
Порядок створення та використання резервів (фондів) для страхування вкладів (депозитів) фізичних осіб встановлює окремий закон.
3. Сума заборгованості відноситься до валових витрат кредитора в разі, якщо термін позовної давності за відповідним договором із дебітором збіг до моменту набрання чинності цим Кодексом.
3.1. Заборгованість, яку не можна примусово стягнути з дебітора через те, що збігли терміни позовної давності по тому, як набрав чинності цей Кодекс, або внаслідок укладення мирової угоди в межах процедури відновлення платоспроможності боржника чи визнання його за банкрута, не вноситься до складу валових витрат кредитора згідно частиною першою цієї статті та не відшкодовувати коштом його страхових резервів, а також не вноситься до складу валових доходів такого дебітора.
Платник податку – дебітор зобов’язаний збільшити валовий доход на суму заборгованості, за якою збіг термін позовної давності, за винятком випадків, коли платник податку - кредитор не надав протягом такого терміну претензії або не розпочав процедури стягнення такого боргу судовим порядком.
Безнадійна заборгованість за угодами, що передбачають виставлення векселя на користь кредитора як забезпечення боргових зобов'язань дебітора, відшкодовується коштом страхового резерву кредитора за умови, що опротестований у неплатежі вексель залишається непогашеним протягом 30 календарних днів від дня його опротестування, і тримач векселя порушив справу в арбітражному суді. При цьому валовий дохід векселедавця збільшується на суму опротестованого в неплатежі векселя у звітному (податковому) періоді, на який припадає тридцятий календарний день від дня опротестування такого векселя.
3.2. Безнадійна заборгованість позичальника, якого визнано за банкрута згідно з порядком, що його встановлює законодавство України, відшкодовується коштом страхового резерву кредитора після ухвалення господарським судом рішення про визнання дебітора за банкрута:
а) кошти, які кредитор одержав внаслідок завершення ліквідаційної процедури та продажу майна позичальника, вносяться до складу валових доходів кредитора в податковий період їхнього надходження;
б) якщо кредитор надає кредит дебіторові, проти якого порушено справу про банкрутство до укладення кредитної угоди, та оприлюднено інформацію про порушення такої справи (за винятком випадків надання фінансових кредитів у межах процедури санації дебітора під заставу його корпоративних прав) безнадійна заборгованість за кредитом погашається за власні кошти кредитора. При цьому валовий доход дебітора, що його оголошено банкрутом згідно з порядком, який установлює законодавство України, не збільшується на суму зазначеної безнадійної заборгованості.
3.3. Заборгованість, яка забезпечена заставою, погашається відповідно до законодавства України, якщо:
а) заставотримач має право відшкодувати коштом страхового резерву частину заборгованості, що залишилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, які кредитор одержав від продажу майна дебітора, що передано в заставу, та за умови, що інші юридичні дії кредитора стосовно примусового стягнення іншого майна позичальника не привели до повного відшкодування заборгованості;
б) продаж майна, яке передано в заставу, здійснюється лише через аукціони (публічні торги);
в) у разі відчуження майна, яке передано в заставу іншими способами, кредитор відшкодовує збитки коштом прибутку, який залишається в його порядкуванні після оподаткування;
г) порядок проведення аукціонів (публічних торгів) установлює Кабінет Міністрів України.
3.4. Безнадійна заборгованість, яка виникла внаслідок неспроможності дебітора погасити заборгованість через дію обставин непереборної сили або стихійне лихо (форс-мажор), відшкодовується коштом страхового резерву кредитора за наявності будь-якого з таких документів:
а) підтвердження Торговельно-промислової палати України про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України або підтвердження уповноважених органів іншої держави, що їх леґалізували консульські установи України, в разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;
б) рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації, яке затвердила Верховна Рада України, або рішення Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України постраждалими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, зокрема рішення про визнання окремих місцевостей постраждалими від несприятливих погодних умов, що призвели до втрати врожаю сільськогосподарських культур обсягами, які перевищують 30 відсотків середнього врожаю за попередні п'ять календарних років. При цьому валовий дохід дебітора не збільшується на суму заборгованості, що виникла внаслідок його неспроможності погасити таку заборгованість через дію обставин непереборної сили (форс-мажор), протягом усього терміну дії таких форс-мажорних обставин.
3.5. Задавнена заборгованість підприємств, установ і організацій, на майно яких не можна накласти стягнення (або тих, що не підлягають приватизації), згідно із законодавством України відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора в разі, коли протягом 30 календарних днів від дня виникнення задавнення зазначеної заборгованості не відшкодовано за рахунок Державного бюджету України чи відповідних місцевих бюджетів або не компенсовано в будь-який інший спосіб.
При цьому кредитор у терміни, які передбачає законодавство України, зобов'язаний звернутися до суду (зокрема господарського або адміністративного суду) з позовом щодо стягнення заборгованості, що виникла внаслідок такого кредитування.
Якщо кредитор не звернувся до суду (зокрема господарського або адміністративного суду) протягом термінів, які визначає законодавство України, або якщо суд (арбітражний суд) відмовляє в позові або залишає позовну заяву без розгляду, кредитор зобов'язаний збільшити валові доходи на суму безнадійної заборгованості у відповідний податковий період.
3.6. Задавнена заборгованість фізичних осіб, яких визнано судом безвісно відсутніми або померлими, відшкодовується коштом страхового резерву кредитора за умови, що рішення суду про визнання фізичних осіб безвісно відсутніми або померлими ухвалено пізніше дати укладення кредитної угоди. При цьому кредитор має здійснити юридичні заходи щодо стягнення безнадійної заборгованості зі спадку такої фізичної особи в межах і за процедурою, яку встановлює законодавство України.
3.7. Задавнена заборгованість за договорами, які визнано судовим порядком повністю або частково недійсними з вини дебітора, відшкодовується коштом страхового резерву кредитора в разі, коли дебітор не погашає заборгованості за зазначеними договорами протягом 30 календарних днів від дня ухвалення рішення суду про визнання їх повністю або частково недійсними. При цьому валовий дохід дебітора збільшується на суму такої заборгованості в податковий період, на який припадає ухвалення рішення суду (зокрема господарського або адміністративного суду) про визнання договорів повністю або частково недійсними з вини дебітора.
3.8. Задавнена заборгованість за договорами або їхніми частинами, які визнано судовим порядком недійсними з вини кредитора або з вини обох сторін, погашається коштом повернення дебітором суми кредиторської заборгованості, а в разі її неповернення протягом 30 календарних днів - з прибутку, який залишається в розпорядженні кредитора після оподаткування. При цьому валовий дохід дебітора збільшується на суму такої заборгованості у звітний (податковий) період, на який припадає ухвалення рішення суду (зокрема господарського або адміністративного суду) про визнання договорів або їхніх частин недійсними з вини кредитора або з вини обох сторін.
3.9. Задавнена заборгованість фізичних осіб, стосовно яких оголошено розшук згідно з порядком, що його передбачає Кримінально-процесуальний кодекс України, відшкодовується коштом страхового резерву кредитора в разі, коли протягом 180 календарних днів від дня оголошення розшуку місця перебування такої фізичної особи не встановлено.
3.10. Задавнена заборгованість юридичних осіб, стосовно керівників яких оголошено розшук, згідно з порядком, що його передбачає Кримінально-процесуальний кодекс України, відшкодовується коштом страхового резерву кредитора в разі, коли протягом 180 календарних днів від дня оголошення розшуку місця перебування цих осіб не встановлено.
3.11. Якщо всі заходи щодо стягнення безнадійної заборгованості, яких ужито відповідно до цієї частини, не призвели до позитивного результату, банки та інші фінансові установи відносять на валові витрати таку заборгованість, яку не відшкодовано коштом резерву (страхового резерву), який створено згідно з частиною другою цієї статті.
4. Якщо дебітор повністю або частково погашає безнадійну заборгованість, яку кредитор попередньо відніс до складу валових витрат або відшкодував коштом страхового резерву згідно з положеннями частин першої і третьої цієї статті, кредитор збільшує валовий дохід на суму компенсації, який він одержав від дебітора, у звітний (податковий) період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості або її частини.
4.1. Якщо за висновком відповідного уповноваженого органу, що його визначає пункт 4 частини третьої цієї статті, обставини непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору) тимчасові і не впливають на спроможність дебітора сплатити заборгованість після їхнього закінчення, кредитор зобов'язаний надати претензію дебіторові стосовно сплати зазначеної заборгованості протягом 30 календарних днів після закінчення дії таких обставин непереборної сили. У разі коли дебітор не погасив зазначеної заборгованості або кредитор не звернувся з позовом до суду (зокрема господарського або адміністративного суду) стосовно стягнення такої заборгованості протягом термінів, які визначає законодавство України, валові доходи кредитора й дебітора збільшуються на суму зазначеної заборгованості.
4.2. Якщо фізична особа – дебітор, що її визнано судовм безвісно відсутньою або померлою, з‘являється, кредитор зобов'язаний здійснити відповідні заходи щодо стягнення заборгованості з такої особи. У разі коли така фізична особа сплачує заборгованість, яку кредитор попередньо відніс до складу валових витрат або відшкодував коштом страхового резерву, кредитор збільшує валовий дохід на суму коштів, що їх одержав від дебітора, у звітний (податковий) період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості.
4.3. Якщо відповідно до законодавства України рішення про визнання договорів недійсними з вини дебітора скасовано, а кредитор не оскаржує такого рішення в терміни, які передбачає законодавство України, кредитор збільшує валовий дохід на суму заборгованості, яку попередньо внесено до валових витрат або відшкодовано коштом страхового резерву, у звітний (податковий) період, протягом якого збіг термін для подання такої скарги.
4.4. Якщо фізичну особу, щодо якої органи слідства оголосили розшук, розшукали, і вона сплачує заборгованість, яку кредитор попередньо вніс до складу валових витрат або відшкодував коштом страхового резерву, кредитор збільшує валовий дохід на суму компенсації заборгованості, яку одержав від дебітора, у звітний (податковий) період, протягом якого зазначену заборгованість або її частину повернено.
4.5. Якщо юридичні або фізичні особи, визнані винними у заподіянні шкоди згідно з положеннями Цивільного кодексу України, сплачують заборгованість фізичної особи, яку кредитор відніс до складу валових витрат або відшкодував коштом страхового резерву, кредитор збільшує валовий дохід на суму коштів, що він її одержав у погашення заборгованості дебітора, у звітний (податковий) період, протягом якого зазначену заборгованість або її частину повернено.
-
Порядок нарахування та сплати податку
1. Платники податку самостійно визначають суми податку, що її належить сплатити.
2. Податок на прибуток нараховують за ставкою, що її визначено статтею 184 цього Кодексу, від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з нормами розділу ІІ цього Кодексу.
3. Податок, що належить сплатити до бюджету, дорівнює сумі, визначеній згідно з частиною другою цієї статті, зменшеній на вартість торговельних патентів, що їх придбав платник податку згідно із підрозділом 16 цього Кодексу в частині, що не перевищує нарахованого до сплати податку на прибуток від діяльності, на яку придбано патент.
4. Податок, що належить сплатити до бюджету платникам податку, які провадять страхову діяльність, визначають згідно з порядком, що його передбачено у статті 151 цього Кодексу.
5. Сплата податку іншими особами, що не є платниками, заборонена.
6. Податок на прибуток нерезидентів, що їх визначає стаття 152 цього Кодексу, належить сплатити до бюджету особам, які здійснюють такі виплати, зокрема постійним представництвам нерезидента, до/або разом із здійсненням таких виплат.
6.1. Відповідальність за відрахування та переказ до бюджету податку на прибуток нерезидентів несуть особи, які здійснюють такі виплати.
6.2. Резиденти або постійні представництва нерезидентів, які відраховують податок на прибуток нерезидентів, подають органові державної податкової служби України за місцем перебування нерезидента або його постійного представництва податковий звіт про відрахування та внесення до бюджету податку на прибуток нерезидентів за формою, яку встановлює центральний орган державної податкової служби України, не пізніше 25 лютого року, що настає за звітним
6.3. Нерезидент щорічно одержує від органу державної податкової служби України підтвердження сплати податку на прибуток порядком, що його встановлює центральний орган державної податкової служби України.
6.4. У разі укладання договорів (контрактів) з нерезидентами заборонено внесення до такого договору (контракту) податкових застережень, згідно з якими підприємство бере на себе зобов'язання сплатити податки на прибуток нерезидентів.
7. Платники сплачують податок на прибуток за звітний (податковий) рік у терміни, визначені у цьому Кодексі, а також щомісячні авансові внески порядком, що його встановлює центральний орган державної податкової служби України.
8. Платіжні доручення на перерахування податку до бюджету підприємства подають до банківських установ до настання терміну платежу.
9. Авансові платежі здійснюють протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку авансових внесків.
-
Податкова звітність
1. Платники податку протягом 40 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду подають до органу державної податкової служби України податкову декларацію про прибуток за звітний (податковий) період, яку розраховують збільшуваним підсумком з початку календарного року з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих звітних (податкових) періодів.
2. За цих умов за звітні (податкові) квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного (податкового) року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлює центральний орган державної податкової служби України.
3. Платники податків, які сплачують авансові внески, подають до органу державної податкової служби розрахунок за формою, що її встановлює центральний орган державної податкової служби України протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
4. Платники податку мають право не пізніше ніж за 10 днів до закінчення терміну, визначеного у цій статті, надіслати документи органам державної податкової служби України поштою з повідомленням про вручення. Органи державної податкової служби України не узгоджують розрахунків податкових зобов'язань платника податку, що передують сплаті податку.
5. Нерезиденти, що провадять діяльність на території України через постійне представництво, ведуть бухгалтерський і податковий облік та звітність згідно із законодавством України, щоквартально подають органам державної податкової служби України за місцем розташування постійного представництва декларацію про прибуток, одержаний із джерел в Україні, а також розрахунок нарахованого податку на прибуток за формою, що її встановлює центральний орган державної податкової служби України. У разі припинення діяльності постійного представництва до закінчення звітного (податкового) року зазначені документи подають до органу державної податкової служби України протягом 15 календарних днів з дня такого припинення.
6. Порядок ведення і складання податкових звітів, декларацій про прибуток та розрахунків податку встановлює центральний орган державної податкової служби України.