Ознайомитисьпроект
| Вид материала | Кодекс |
Закон України «Про державне мито» зі змінами і доповненнями, які внесли Закони України від 19 листопада 1993 року № 3629-XII, від 25 лютого 1994 року № 4042-XII, від 25 лютого 1994 року № 4047-XII, від 30 червня 1994 року № 68/94-ВР, від 15 липня 1994 року № 107/94-ВР, від 28 лютого 1995 року № 75/95-ВР, від 2 березня 1995 року № 82/95-ВР, від 11 липня 1995 року № 297/95-ВР, від 20 лютого 1996 року № 53/96-ВР, від 10 липня 1996 року № 303/96-ВР, від 12 листопада 1996 року № 483/96-ВР, від 13 листопада 1996 року № 490/96-ВР, від 12 грудня 1996 року № 589/96-ВР, від 19 грудня 1996 року № 621/96-ВР, від 5 березня 1997 року № 131/97-ВР, від 27 червня 1997 року № 404/97-ВР, від 23 березня 1999 року № 539-XIV, від 8 вересня 1999 року № 1019-XIV, від 18 листопада 1999 року № 1244-XIV, від 22 лютого 2000 року № 1489-III, від 20 квітня 2000 року № 1657-III, від 20 квітня 2000 року № 1662-III, від 8 червня 2000 року № 1804-III, від 21 вересня 2000 року № 1988-III, від 19 жовтня 2000 року № 2056-III, від 21 грудня 2000 року № 2181-III, від 5 квітня 2001 року № 2368-III, від 15 листопада 2001 року № 2785-III, від 17 січня 2002 року № 2986-III, від 7 березня 2002 року № 3096-III, від 16 січня 2003 року № 429-IV, від 16 січня 2003 року № 456-IV, від 3 квітня 2003 року № 664-IV, від 3 квітня 2003 року № 676-IV,Декрет Кабінету Міністрів України від 30 квітня 1993 року № 43-93
Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» зі змінами і доповненнями, які внесли Закони України від 6 квітня 1995 року N 126/95-ВР,від 11 липня 1995 року N 297/95-ВР, від 13 вересня 1996 року N 371/96-ВР
Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» зі змінами і доповненнями, які вніс Декрет Кабінету Міністрів України, від 30 квітня 1993 року N 43-93, Закони України від 19 листопада 1993 року N 3628-XII, від 19 листопада 1993 року N 3630-XII, від 16 листопада 1995 року N 432/95-ВР, від 11 липня 1996 року N 312/96-ВР, від 15 січня 1999 року N 403-XIV, від 15 липня 1999 року N 973-XIV, від 18 листопада 1999 року N 1243-XIV, від 23 березня 2000 року N 1606-III, від 23 березня 2000 року N 1608-III, від 8 червня 2000 року N 1807-III, від 21 грудня 2000 року N 2181-III, від 21 грудня 2000 року N 2199-III, від 22 березня 2001 року N 2324-III
Закон України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» зі змінами і доповненнями, які вніс Закон України від 21 грудня 2000 року N 2181-III
Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» зі змінами і доповненнями, які внесли Закони України від 3 лютого 1999 року N 414-XIV, від 3 березня 1999 року N 466-XIV, від 1 червня 2000 року N 1777-III, від 3 квітня 2003 року N 659-IV, від 19 червня 2003 року N 974-IV, від 24 червня 2004 року N 1878-IV, від 23 грудня 2004 року N 2285-IV
Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» зі змінами і доповненнями, які внесли Закони України від 14 грудня 1994 року N 287/94-ВР, від 18 лютого 1997 року N 75/97-ВР, (Закон України від 18 лютого 1997 року N 75/97-ВР цей Закон викладено в новій редакції), від 15 січня 1998 року N 25/98-ВР, від 17 грудня 1998 року N 320-XIV, від 16 липня 1999 року N 986-XIV, від 13 січня 2000 року N 1375-XIV, від 13 липня 2000 року N 1926-III, від 21 грудня 2000 року N 2181-III
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР зі змінами і доповненнями, які внесли Закони України від 19 вересня 1997 року N 535/97-ВР, від 4 листопада 1997 року N 607/97-ВР, від 18 листопада 1997 року N 639/97-ВР, від 30 грудня 1997 року N 793/97-ВР, від 15 січня 1998 року N 25/98-ВР, від 10 лютого 1998 року N 98/98-ВР, від 20 листопада 1998 року N 269-XIV, від 1 грудня 1998 року N 285-XIV, від 11 грудня 1998 року N 309-XIV, від 11 грудня 1998 року N 312-XIV, від 16 грудня 1998 року N 317-XIV, від 17 грудня 1998 року N 320-XIV, від 29 грудня 1998 року N 371-XIV, від 14 січня 1999 року N 393-XIV, від 15 січня 1999 року N 403-XIV, від 16 березня 1999 року N 484-XIV від 18 березня 1999 року N 515-XIV, від 6 квітня 1999 року N 568-XIV, від 3 червня 1999 року N 722-XIV, від 14 липня 1999 року N 934-XIV (зміни, які вніс Закон України від 14 липня 1999 року N 934-XIV, діяли до 1 січня 2002 року), від 15 липня 1999 року N 971-XIV, від 15 липня 1999 року N 973-XIV, від 15 липня 1999 року N 977-XIV (зміни, які вніс Закон України від 15 липня 1999 року N 977-XIV застосовують платники податків під час визначення податкових зобов'язань за результатами звітного (податкового) періоду, на який припадає дата набрання чинності зазначеного Закону), від 7 жовтня 1999 року N 1133-XIV, від 19 жовтня 1999 року N 1157-XIV, від 19 жовтня 1999 року N 1160-XIV, від 3 грудня 1999 року N 1278-XIV, від 14 грудня 1999 року N 1288-XIV, від 13 січня 2000 року N 1375-XIV, від 17 лютого 2000 року N 1458-III, від 2 березня 2000 року N 1523-III, від 16 березня 2000 року N 1559-III, від 23 березня 2000 року N 1606-III, від 23 березня 2000 року N 1608-III, від 20 квітня 2000 року N 1694-III, від 11 травня 2000 року N 1715-III, від 1 червня 2000 року N 1749-III, від 8 червня 2000 року N 1805-III, від 8 червня 2000 року N 1807-III, від 8 червня 2000 року N 1812-III, від 22 червня 2000 року N 1841-III, від 13 липня 2000 року N 1926-III, від 14 вересня 2000 року N 1953-III, від 14 вересня 2000 року N 1954-III, від 21 вересня 2000 року N 1969-III, від 21 вересня 2000 року N 1991-III, від 7 грудня 2000 року N 2120-III, від 21 грудня 2000 року N 2181-III, від 21 грудня 2000 року N 2199-III, від 11 січня 2001 року N 2211-III, від 22 березня 2001 року N 2323-III, від 5 квітня 2001 року N 2355-III, від 17 травня 2001 року N 2406-III, від 17 травня 2001 року N 2410-III, від 20 вересня 2001 року N 2711-III, від 20 вересня 2001 року N 2712-III, від 4 жовтня 2001 року N 2744-III, від 15 листопада 2001 року N 2779-III, від 29 листопада 2001 року N 2831-III, від 29 листопада 2001 року N 2866-III, від 20 грудня 2001 року N 2905-III, від 10 січня 2002 року N 2921-III, від 17 січня 2002 року N 2975-III, від 7 лютого 2002 року N 3045-III, від 7 березня 2002 року N 3073-III, від 7 березня 2002 року N 3118-III, від 4 липня 2002 року N 40-IV (зміни, які передбачає Закон України від 4 липня 2002 року N 40-IV, набрали чинності з 1 січня 2003 року) (зміни до цього Закону, які передбачає Законом України від 4 липня 2002 року N 40-IV, зупинено на 2003 рік з огляду на зупинення дії пункту 3 розділу VII Закону України від 4 липня 2002 року N 40-IV згідно із Законом України від 26 грудня 2002 року N 380-IV), від 4 липня 2002 року N 43-IV, від 24 грудня 2002 року N 349-IV (Перехідними положеннями Закону України від 24 грудня 2002 року N 349-IV передбачено певні особливості оподаткування прибутку підприємств), від 26 грудня 2002 року N 380-IV, від 16 січня 2003 року N 429-IV, від 16 січня 2003 року N 440-IV, від 15 травня 2003 року N 762-IV, від 22 травня 2003 року N 849-IV, від 22 травня 2003 року N 856-IV
Закон України «Про податок на додану вартість» зі змінами і доповненнями, які внесли Закони України від 27 червня 1997 року N 403/97-ВР, від 16 липня 1997 року N 460/97-ВР, від 19 вересня 1997 року N 535/97-ВР, від 26 вересня 1997 року N 550/97-ВР, від 15 жовтня 1997 року N 573/97-ВР, від 19 листопада 1997 року N 644/97-ВР, від 5 грудня 1997 року N 698/97-ВР, від 23 грудня 1997 року N 770/97-ВР, від 30 грудня 1997 року N 794/97-ВР, від 30 грудня 1997 року N 799/97-ВР, від 15 січня 1998 року N 25/98-ВР, від 4 березня 1998 року N 169/98-ВР, від 24 березня 1998 року N 208/98-ВР, від 6 жовтня 1998 року N 163-XIV, від 20 листопада 1998 року N 277-XIV, від 1 грудня 1998 року N 285-XIV, від 11 грудня 1998 року N 309-XIV, від 24 грудня 1998 року N 362-XIV, від 25 грудня 1998 року N 368-XIV, від 15 січня 1999 року N 403-XIV, від 18 лютого 1999 року N 442-XIV, від 18 березня 1999 року N 515-XIV, від 19 березня 1999 року N 522-XIV, від 6 травня 1999 року N 624-XIV, від 13 травня 1999 року N 645-XIV, від 2 червня 1999 року N 714-XIV, від 3 червня 1999 року N 722-XIV, від 7 липня 1999 року N 854-XIV, від 14 липня 1999 року N 932-XIV, від 14 липня 1999 року N 934-XIV (зміни, які вніс Закон України від 14 липня 1999 року N 934-XIV, діяли до 1 січня 2002 року), від 14 липня 1999 року N 942-XIV, від 14 липня 1999 року N 943-XIV, від 15 липня 1999 року N 971-XIV, від 15 липня 1999 року N 946-XIV, від 15 липня 1999 року N 973-XIV, від 15 липня 1999 року N 977-XIV (зміни, які вніс Закон України від 15 липня 1999 року N 977-XIV, платники податків застосовують під час визначення податкових зобов'язань за результатами звітного (податкового) періоду, на який припадає дата набрання чинності зазначеного Закону), від 20 жовтня 1999 року N 1172-XIV, від 18 листопада 1999 року N 1242-XIV, від 3 грудня 1999 року N 1274-XIV, від 3 грудня 1999 року N 1278-XIV, від 14 грудня 1999 року N 1288-XIV, від 21 грудня 1999 року N 1330-XIV, від 13 січня 2000 року N 1375-XIV, від 17 лютого 2000 року N 1460-III, від 2 березня 2000 року N 1523-III, від 16 березня 2000 року N 1559-III, від 16 березня 2000 року N 1561-III, від 23 березня 2000 року N 1606-III, від 23 березня 2000 року N 1608-III, від 11 травня 2000 року N 1712-III, від 11 травня 2000 року N 1715-III, від 1 червня 2000 року N 1749-III, від 1 червня 2000 року N 1783-III, від 8 червня 2000 року N 1807-III, від 22 червня 2000 року N 1841-III, від 13 липня 2000 року N 1874-III, від 13 липня 2000 року N 1926-III, від 14 вересня 2000 року N 1954-III, від 14 вересня 2000 року N 1955-III, від 21 вересня 2000 року N 1969-III, від 21 вересня 2000 року N 1991-III, від 7 грудня 2000 року N 2120-III, від 7 грудня 2000 року N 2133-III, від 21 грудня 2000 року N 2181-III, від 21 грудня 2000 року N 2199-III, від 11 січня 2001 року N 2211-III, від 18 січня 2001 року N 2233-III, від 22 березня 2001 року N 2323-III, від 5 квітня 2001 року N 2355-III, від 17 травня 2001 року N 2410-III, від 11 липня 2001 року N 2649-III, від 12 липня 2001 року N 2660-III, від 4 жовтня 2001 року N 2744-III, від 15 листопада 2001 року N 2779-III, від 29 листопада 2001 року N 2831-III, від 20 грудня 2001 року N 2899-III, від 20 грудня 2001 року N 2905-III, від 10 січня 2002 року N 2921-III, від 7 лютого 2002 року N 3045-III, від 7 березня 2002 року N 3073-III, від 7 березня 2002 року N 3118-III, від 4 липня 2002 року N 40-IV (зміни, які передбачає Закон України від 4 липня 2002 року N 40-IV, набрали чинності з 1 січня 2003 року), (зміни до цього Закону, які передбачає Закон України від 4 липня 2002 року N 40-IV, зупинено на 2003 рік з огляду на зупинення дії пункту 3 розділу VII Закону України від 4 липня 2002 року N 40-IV згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV, на 2004 рік - згідно із Законом України від 27 листопада 2003 року N 1344-IV, на 2005 рік - згідно із Законом України від 23 грудня 2004 року N 2285-IV), від 24 грудня 2002 року N 346-IV, від 26 грудня 2002 року N 380-IV, від 16 січня 2003 року N 440-IV, від 16 січня 2003 року N 469-IV, від 6 березня 2003 року N 601-IV, від 22 травня 2003 року N 856-IV, від 22 травня 2003 року N 857-IV, від 9 липня 2003 року N 1028-IV, від 2 жовтня 2003 року N 1218-IV, від 23 жовтня 2003 року N 1240-IV (зміни, внесені Законом України від 23 жовтня 2003 року N 1240-IV, діяли до 1 липня 2004 року), від 20 листопада 2003 року N 1300-IV, від 27 листопада 2003 року N 1344-IV, від 28 листопада 2003 року N 1352-IV, від 4 березня 2004 року N 1595-IV, від 11 травня 2004 року N 1701-IV, від 11 травня 2004 року N 1702-IV, від 15 червня 2004 року N 1766-IV, від 15 червня 2004 року N 1779-IV, від 15 червня 2004 року N 1782-IV, від 17 червня 2004 року N 1801-IV, від 24 червня 2004 року N 1878-IV, від 29 червня 2004 року N 1924-IV, від 1 липня 2004 року N 1965-IV, від 18 листопада 2004 року N 2188-IV, від 16 грудня 2004 року N 2264-IV, від 23 грудня 2004 року N 2285-IV, від 23 грудня 2004 року N 2287-IV, від 15 березня 2005 року N 2470-IV, від 25 березня 2005 року N 2505-IV (особливості застосування деяких змін, які передбачає Закон України від 25 березня 2005 р. N 2505-IV, викладено у пункті 13 “Перехідні положення” розділу 2 зазначеного Закону), (зміни, які вніс підпункт "д" пункту 8 розділу Закону України від 25 березня 2005 року N 2505-IV, набрали чинності з 1 червня 2005 року), (зміни, які вніс підпункт "г" пункту 12 розділу 2 Закону України від 25 березня 2005 року N 2505-IV в частині вилучення пункту 11.26, набрали чинності з 1 липня 2005 року), від 3 червня 2005 року N 2642-IV, (зміни, які вніс підпункт 8 пункту 1 розділу I, який вніс Закон України від 3 червня 2005 року N 2642-IV, набрали чинності з 1 вересня 2005 року), від 23 червня 2005 року N 2711-IV, від 7 липня 2005 року N 2771-IV
Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56 “Про мiсцевi податки i збори” (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., № 30, ст. 336).
З огляду на набрання чинності цього Закону відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з 1 січня 2010 рку припиняють дію:
Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" зі змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 (Урядовий кур’єр, 1998, 07, 07.07.98, № 128; 1999, 07, 13.07.99, № 128; Офіційний вісник України, 1998, № 27, ст. 975; 1999, № 26, ст. 1230);
24. У Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170; 1998 р., № 48, ст. 292; 1999 р., № 41, ст. 372; 2001 р., № 9, ст. 39, № 32, ст. 172, № 49, ст. 259; 2004 р., № 19, ст. 259, № 23, ст. 323; 2005 р., № 21, ст. 303, № 49, ст. 519; 2006 р., № 16, ст. 133):
24.1. у частині першій статті 26:
- пункт 24 викласти у такій редакції:
“24) встановлення місцевих податків і зборів відповідно до закону”;
пункт 49 викласти у такій редакції:
“49) затвердження Положення про зміст, опис та порядок використання місцевої символіки територіальної громади”;
- доповнити новими пунктами такого змісту:
“54) затвердження порядку надання та форму дозволу на розміщення об’єктів грального бізнесу, а також на стаціонарне, тимчасове та одноразове розміщення об’єктів торгівлі, сфери послуг;
55) укладення з юридичними і фізичними особами угод на стягнення місцевих зборів, обов’язок на укладення яких установлює Закон України “Про місцеві податки і збори”;
56) затвердження рішення про надання спеціально відведених місць на ринку, для паркування транспортних засобів;
57) узгодження з ринком, якому згідно з рішенням відведено земельну ділянку з метою здійснення продажу, товарів, робіт послуг, а також для надання спеціально відведених місць у тимчасове користування (оренду) іншим особам для здійснення такими особами торгівлі, надання послуг, пов'язаних зі здійсненням торгівлі, режиму роботи ринку, видів торгівлі (оптова, роздрібна, оптово-роздрібна);
58) затвердження порядку переміщення на штрафні майданчики транспортних засобів, припаркованих не в спеціально відведених місцях для паркування транспортних засобів ”.
24.2. доповнити пункт „а” статті 28 підпунктами такого змісту:
“7) прийняття рішень про розміщення об’єктів грального бізнесу з урахуванням вимог законодавства;
8) укладення з юридичними і фізичними особами договорів на справляння місцевих зборів, обов’язковість укладення яких установлена законодавством;
9) підготовка та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів”;
24.3. доповнити пункт “а” статті 30 підпунктом такого змісту:
“14) узгодження з ринком паспортів ринку”;
24.4. у статті 69:
- частину першу викласти у такій редакції:
“1. Органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України”;
- частину другу виключити;
25. У Законі України “Про планування і забудову територій” (Відомості Верховної Ради, 2000 р., № 31, ст.250):
25.1. абзац сьомий статті 24 доповнити новим реченням та новим абзацом такого змісту:
“За розміщення реклами стягують рекламний збір порядком, який встановлює Закон України “Про місцеві податки і збори”. Стягнення плати за видачу дозволів на розміщення реклами заборонене.
За отримання дозволу на будівництво або дозволу на будівництво тимчасових споруд стягують будівельний збір порядком, який встановлює Закон України “Про місцеві податки і збори”.
25.2. шостий абзац статті 27 двома новими реченнями такого змісту:
“За цих умов на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури стягують плату розміром не більше 10 процентів вартості будівництва об’єкта, з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування порядком, який встановлює орган місцевого самоврядування і зараховує до спеціального фонду місцевих бюджетів. Плати не стягують з підприємств, які здійснюють буріння пошукових, розвідувальних та експлуатаційних свердловин”.
26. У Законі України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” (Відомості Верховної Ради, 2003 р., № 31-32, ст.263, 2005 р., № 16, ст.257 № 2454, 2005 р., № 16, ст.259 № 2919-IV):
26.1. статтю 10 доповнити новим пунктом такого змісту:
“6. У разі проведення державної реєстрації фізичної особи, яка виявила бажання укласти угоду з органом місцевого самоврядування на стягнення місцевого збору на розвиток рекреаційного комплексу, обов’язок на укладення яких установлює Закон України “Про місцеві податки і збори”, за проведення державної реєстрації, зміни імені або місця проживання такої фізичної особи – підприємця, за заміну свідоцтва про державну реєстрацію з огляду на його втрату або пошкодження, реєстраційний збір стягують у розмірі 50 процентів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян”.
26.2. пункт 2 статті 33 Закону доповнити абзацом другим та викласти у наступній редакції:
"Юридична особа є такою, що припинила своє існування, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
За рішенням суду про скасування державної реєстрації юридичної особи, юридична особа є такою, що припинила своє існування, з дня реєстрації запису про створення юридичної особи".
26.3. в абзаці першому частини шостої статті 36 слова „має право залишити” замінити словом „залишає”;
26.4. частину третю статті 37 виключити;
26.5. у частині другій статті 38:
абзац другий після слів „які не можна усунути” доповнити словами „у тому числі реєстрація на втрачені, викрадені чи підроблені документи або передання юридичної особи у володіння та/або управління померлим, безвісно відсутнім, недієздатним особам або особам з обмеженою цивільною дієздатністю”;
доповнити частину абзацом такого змісту:
„юридична особа має ознаки фіктивності”;
26.6. доповнити частину другу статті 46 абзацом такого змісту:
„фізична особа – підприємець має ознаки фіктивності”;
27. У Законі України “Про державну податкову службу в Україні (Відомості Верховної Ради, 2005 р., № 10, ст.187):
27.1. статтю 8 доповнити новим пунктом такого змісту:
“18) організовує роботу, пов’язану зі здійсненням контролю за дотриманням суб'єктами господарювання діяльності, задля якої орган місцевого самоврядування надає у тимчасове користування (оренду) іншим особам спеціально відведені місця на ринку для здійснення торгівлі, для надання інших послуг, пов'язаних із здійсненням торгівлі, місць для паркування транспортних засобів, з наданням послуг у курортній місцевості”;
27.2. статтю 10 доповнити новим пунктом такого змісту:
19) здійснюють контроль за діяльністю суб'єктів господарювання, задля якої орган місцевого самоврядування надає у тимчасове користування (оренду) іншим особам спеціально відведені місця для ринку для здійснення торгівлі, для надання інших послуг, пов'язаних із здійсненням торгівлі, місць для паркування транспортних засобів, з наданням послуг у курортній місцевості”.
28. Статтю 18 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” (Відомості Верховної Ради , 2002, № 10, ст.78 ) доповнити новою частиною такого змісту:
“У разі якщо рішенням органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів покладено на об’єднання обов’язок стягувати місцеві податки і збори з власників квартир (податковий агент), таке об’єднання зобов’язане подавати до податкового органу податкову звітність порядком, який встановлює закон”.
29. В Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003, №№ 40-44, ст.356):
29.1. Доповнити книгу першу, розділ ІІ, підрозділ 2, главу 7, статтею 112-1 наступного змісту:
" Стаття 112-1. Фіктивна юридична особа.
Фіктивна юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює статутну або господарську діяльність з порушенням встановленого порядку та має хоча б одну з наведених ознак:
зареєстрована (перереєстрована) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;
взагалі незареєстрована в органах державної виконавчої влади;
зареєстрована (перереєстрована) в органах державної виконавчої влади з подальшою передачею її у володіння чи управління підставному (такому, що не існує), померлому, безвісти зниклим особам, зокрема і тим, які не мають відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства;
зареєстрована (перереєстрована) та така, що здійснює фінансово-господарську діяльність без відома та згоди її засновників та посадових осіб;
місце розташування якої встановити не можливо.
Фіктивною, юридичну особу визнають з часу її реєстрації або перереєстрації на (таких, що не існують), померлих, безвісти зниклих осіб, зокрема і тих, які не мають відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства. Рішення про визнання юридичної особи фіктивною ухвалюють суди (господарські суди) за позовом органів державної влади.
Перелік документів, потрібних для визнання юридичної особи фіктивною, затверджує Кабінет Міністрів України."
29.2. Доповнити книгу п'яту, розділ ІІ, главу 53, статтею 654-1 наступного змісту:
"Стаття 654-1. Недійсність договору, укладеного з фіктивною юридичною особою.
Недійсним є договір, якщо хоча б одна зі сторін, що його уклала є фіктивною юридичною особою. У разі, якщо такий договір виконують обидві сторони, у дохід держави стягують усе одержане ними за договором, якщо угоду виконує одна сторона, з другої сторони стягують у в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного."
29.3. Розділ ІІІ, підрозділ І, главу 72, параграф 3, статтю 1074 "Обмеження права розпоряджання рахунком", доповнити частиною другою та викласти у наступній редакції:
"1. Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, заборонене, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за постановою слідчого, прокурора та суду у випадках, встановлених законом.
2. У випадку визнання в судовому порядку клієнта - юридичної особи фіктивною, рух коштів на рахунках такого клієнта зупиняють на підставі такого рішення суду".
30. у Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 18 – 22, ст. 144; 2005 № 11, ст.205):
30.1. статтю 55 доповнити частиною такого змісту:
„6. Суб’єкт господарювання з ознаками фіктивності - це суб’єкт, який здійснює діяльність, що суперечить моральним засадам суспільства, та/або має хоча б одну з наведених ознак:
зареєстрований (перереєстрований) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;
незареєстрований в державних органах, якщо обов’язок з його реєстрації передбачений законодавством;
зареєстрований (перереєстрований) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) його у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам, або таким особам, що не мали наміру проваджувати фінансово-господарську діяльність або реалізовувати відповідні повноваження;
зареєстрований (перереєстрований) та проваджуючий фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та посадових осіб”;
30.2. у статті 59:
у частині першій слова „цим Кодексом” замінити словом „законами”;
доповнити останнє речення частини сьомої після слів „запис вноситься” словом „лише”, а після слів „цього Кодексу” – словами „та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця у порядку, визначеному Законом України ”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”;
доповнити друге речення частини п’ятої статті 60 після слів „у встановленому законодавством порядку” словами „з обов’язковою перевіркою органом державної податкової служби, в якому перебуває на обліку суб’єкт господарювання”;
30.3. у статті 239:
абзац четвертий виключити;
доповнити статтю частиною такого змісту:
„2. Адміністративно-господарські санкції у вигляді скасування державної реєстрації та ліквідації суб’єкта господарювання застосовуються до суб’єкта господарювання при попередньому повідомленні про їх застосування органу державної податкової служби, в якому він перебуває на обліку, та з дотриманням норм статей 36-38 Закону України ”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”;
30.4. частину другу статті 241 викласти у такій редакції:
„2. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють правовідносини, в яких допущено правопорушення.
Дія цієї статті не поширюється на штрафи, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, податковими законами та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби”;
30.5. статтю 242 виключити;
30.6. доповнити статтю 250 частиною такого змісту:
„2. Дія цієї статті не поширюється на штрафи, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, податковими законами та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби”;
31. у Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 p., № 40 — 42; 2005 p., № 52, ст. 562; 2007 p., № 12, ст. 103):
доповнити частину першу статті 2 словами „а також з урахуванням положень Податкового кодексу України”;
у частині першій статті 81 слова “а також витрати, пов’язані з виготовленням та видачею копій судових рішень” виключити;
частину першу статті 99 викласти у такій редакції:
“1. За подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом”;
частину шосту статті 197 викласти у такій редакції:
“6. Розмір судового збору за роздрукування та видачу копії інформації технічного запису судового засідання встановлюється законом”;
доповнити статтю 234 частиною такого змісту:
„5. Провадження у справах про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб за зверненням органу державної податкової служби здійснюється з урахуванням положень Податкового кодексу України”;
частину третю статті 370 викласти у такій редакції:
“3. За видачу стягувачу дубліката виконавчого листа або судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом”;
32 у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 35—37, ст. 446; 2007 р., № 9, ст. 67):
доповнити частину другу статті 5 абзацом такого змісту:
„Провадження в адміністративних справах у сфері податкових відносин здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України”;
частину третю статті 44 викласти у такій редакції:
“3. Розмір судового збору за роздрукування та видачу копії технічного запису судового засідання встановлюється законом”;
частину четверту статті 260 викласти у такій редакції:
“4. За видачу стягувачу дубліката виконавчого листа справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом”;
33. у статті 62 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5 – 6, ст. 30; 2003 р., № 35, ст. 270; 2004 р., № 13, ст. 181; 2006 р., №12, ст. 100):
пункт 4 частини першої викласти в такій редакції:
“органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу - про наявність та рух коштів на рахунках платників податків – юридичних осіб, фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності та самозайнятих фізичних осіб, інформацію про факти порушення резидентами встановлених законодавством строків розрахунків під час проведення зовнішньоекономічних операцій”;
частину четверту після слів "угодах та операціях клієнта" доповнити словами:
"крім випадків, коли такого клієнта-суб’єкта господарювання визнано фіктивною (юридичною особою), за рішенням суду згідно зі встановленим законом порядком. У таких випадках протягом трьох днів від дня отримання запиту від правоохоронних органів України, банки надають інформацію стосовно операцій за рахунками такого суб'єкта з одночасним повідомленням відомостей про його контрагентів незалежно від того, клієнтами якого банку вони є";
доповнити частину восьму після слів “про фінансові операції” словами “та органам Державної податкової служби України – інформації про відкриття (закриття) рахунків платників податків”.
доповнити статтю після частини восьмої новою частиною дев’ятою такого змісту:
„Положення цієї статті в частині обмежень щодо подання інформації не поширюються на випадки подання органу державної податкової служби інформації про фінансові операції за рішенням суду”.
У зв’язку з цим частину дев’яту вважати частиною десятою;
34. Зобов’язання з розрахунків щодо податку на додану вартість, які виникли до того, як цей Кодекс набув чинності, підлягають виконанню в терміни і згідно з порядком, що його визначає Закон України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 1 жовтня 1997 року.
35. Тимчасово, до 1 січня 2010 року, платники податку на додану вартість односторонньої дії, які продають теплову енергію, газ природний (окрім скрапленого), враховуючи вартість його транспортування, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи ті, вартість яких внесено до складу квартирної плати або плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платникам цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців для подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їхньої вартості (далі – ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій із надання таких товарів (послуг) за касовим способом.
У разі зміни способу визначення бази оподаткування, суми податкових зобов’язань, які нараховано до початку застосування касового способу або після закінчення терміну його застосування, не підлягають перерахунку з огляду на зміну такого способу.
Терміни, що їх використано в цьому пункті, мають таке значення:
послуги, вартість яких вносити до складу квартирної плати чи плати за утримання житла – послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовідведення, побутових електроплит, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем водотеплопостачання, водовідведення та зливної каналізації, вивезення й утилізації твердого побутового та грубого сміття, прибирання будинкової та прибудинкової території, а також інші послуги, які надають ЖЕКи зазначеним у цьому пункті покупцям їхнім коштом.
36. На період дії угоди про розподіл продукції податок на додану вартість односторонньої дії сплачувати з урахуванням особливостей, що їх передбачає Закон України “Про угоди про розподіл продукції”.
37. До 1 січня 2010 року у випадках, коли платник податку на додану вартість односторонньої дії здійснює операції з надання особам, що їх не зареєстровано як платників податку, сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, які раніше придбав (заготовив) такий платник податку у фізичних осіб, що не є платниками цього податку, об'єктом оподаткування є торговельна націнка (надбавка), яку встановив такий платник податку.
38. До 1 січня 2009 року суму податку на додану вартість односторонньої дії, що її повинні сплачувати до бюджету переробні підприємства всіх форм власності за реалізовані молоко та молочну продукцію, м’ясо та м’ясопродукти, в повному обсязі спрямовувати лише на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за молоко і м’ясо в живій вазі, які вони продали переробним підприємствам.
Сума податку на додану вартість односторонньої дії, що підлягає сплаті до бюджету з боку сільськогосподарських підприємств усіх форм власності за реалізовані молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м’ясопродукти, які виробили у власних переробних цехах, повністю залишається в розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств, і вони спрямовують її на підтримку власного виробництва продукції тваринництва та птахівництва.
Порядок нарахування й використання зазначених коштів встановлює Кабінет Міністрів України.
39. На період виконання робіт з підготовки до виведення і виведення енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, які проводять на кошти міжнародної технічної допомоги, що її надають на безоплатній та безповоротній основі, або коштом грошей, які передбачено в державному бюджеті як внесок України до Чорнобильського фонду "Укриття" на реалізацію міжнародної програми - Плану здійснення заходів на об'єкті "Укриття" відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду "Укриття" в Україні ( 996_004 ) й Угоди про ґрант (проект ядерної безпеки Чорнобильської АЕС) між Європейським банком реконструкції та розвитку, Урядом України і Чорнобильською атомною електростанцією ( 996_729 ):
- звільнити від оподаткування податком на додану вартість односторонньої дії операції з імпорту товарів (сировини, матеріалів, устаткування та обладнання);
- оподатковувати податком на додану вартість односторонньої дії за нульовою ставкою операції з надання товарів (сировини, матеріалів, устаткування та обладнання), виконання робіт і надання послуг на митній території України, що їх здійснюють у межах міжнародної технічної допомоги. Суми податку на додану вартість, які сплатив платник податку - виконавець робіт, послуг за контрактом, що його укладено з отримувачем міжнародної технічної допомоги (реципієнтом) або з особою-нерезидентом, яка уклала контракт із реципієнтом, відшкодовувати із бюджету протягом місяця, наступного після подання податкової декларації, за умови наявності належно оформлених документів та підтвердження їх матеріалами документальної перевірки.
Ці пільги не поширюються на операції, що стосуються підакцизних товарів і товарів 1-24 груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
У разі порушення цільового використання зазначених товарів або виконання робіт та надання послуг платник податку повинен збільшити податкові зобов'язання за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що її мали сплатити в момент імпорту таких товарів або виконання робіт і надання послуг на митній території, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму податку, виходячи зі 120 процентів облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов'язання, та за період від дати імпорту таких товарів або
- виконання робіт і надання послуг до дати збільшення податкових зобов'язань.
40. Норми цього Кодексу в частині сплати до бюджету податку на додану вартість односторонньої дії щодо операцій з надання товарів (робіт, послуг) власного виробництва, враховуючи продукцію (крім підакцизних товарів), яку виготовлено на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій із постачання переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що їх здійснюють сільськогосподарські товаровиробники незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від постачання сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 процентів загальної суми валового доходу підприємства, набувають чинності з 1 січня 2009 року.
Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питому вагу сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства поточного року визначати за даними звітного періоду.
Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників, які мають використовувати їх на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів їх стягувати до Державного бюджету України безспірним порядком.
Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначає Кабінет Міністрів України.
41. Тимчасово до 1 січня 2009 року звільнити від оподаткування податком на додану вартість односторонньої дії операції з імпорту товарів, які визначає пунктом "о" статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф" (2097-12), а також операції з постачання цих товарів видавництвам і підприємствам поліграфії на території України.
У разі нецільового використання зазначених товарів платник податку повинен збільшити податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що її мали сплатити під час імпорту таких товарів, а також сплатити пеню відповідно до законодавства України.
42. Тимчасово до 1 січня 2009 року звільнити від оподаткування податком на додану вартість односторонньої дії операції з виконання робіт і надання послуг у видавничій діяльності, діяльності з виготовлення та розповсюдження з боку видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, розповсюджувачів книжкової продукції, яку вироблено в Україні, операції з виготовлення та/або постачання паперу й картону, що їх вироблено в Україні для виготовлення книжкової продукції, а також операції з надання книжкової продукції, яку вироблено в Україні, крім послуг реклами, розміщення рекламних та еротичних матеріалів і видань.
43. Тимчасово до 1 січня 2009 року звільнити від оподаткування податком на додану вартість односторонньої дії операції з виконання робіт та надання послуг з боку суб'єктів підприємницької діяльності - резидентами України, які водночас здійснюють видавничу діяльність, діяльність із виготовлення, розповсюдження книжкової продукції та виробництва паперу й картону. При цьому валовий дохід такого суб'єкта підприємницької діяльності, що його отримано від видавничої діяльності, діяльності з виготовлення, розповсюдження книжкової продукції та виробництва паперу й картону, має становити не менше 100 процентів від загальної суми його валового доходу за перший звітний (податковий) період від часу створення такого суб'єкта підприємницької діяльності або не менше 50 процентів від загальної суми його валового доходу за попередній звітний (податковий) рік.
44. Установити, що коли фізичну особу - суб'єкт підприємницької діяльності зареєстровано платником податку на додану вартість односторонньої дії, і вона є водночас платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, на неї поширюється порядок нарахування та сплати податку на додану вартість відповідно до цього Закону.
Юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які є платниками єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, і їх не зареєстровано як платників податку на додану вартість, не мають права на нарахування податку.
45. Сплату податку на додану вартість односторонньої дії під час ввезення рухомого майна для здійснення операцій із ремонту в митному режимі переробки, а також для модернізації, проводити шляхом видачі простого векселя у випадку та згідно з порядком, який визначив Кабінет Міністрів України.
46. Особи, яких зареєстровано платниками податку на додану вартість до того, як набрав чинності цей Законом згідно із Законом України “Про податок на додану вартість” від 1 жовтня 1997 року, підлягають перереєстрації як платники податку на додану вартість односторонньої дії протягом одного року з дати, коли набув чинності відповідний розділ Кодексу.
Порядок перереєстрації встановлює центральний податковий орган.
При цьому не підлягає перереєстрації з прирівнюванням реєстрації платником податку на додану вартість до реєстрації платником податку на додану вартість односторонньої дії особа, яка відповідає наступним вимогам:
– особа функціонувала не менше 12 місяців до того, як набрав чинності відповідний роздівл цеого Кодексу, і загальна сума від здійснення операцій з надання товарів (послуг), зокрема з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що нараховано (сплачено, надано) такій особі або в рахунок зобов’язань третім особам протягом останніх дванадцяти календарних місяців до 1 січня 2010 року сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
47. у Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992 p., № 6, ст. 56; 1993 р. № 33, ст. 347; 1997 р., № 25, ст. 171; 2000 р., № 50, ст. 436; 2001 р. № 36, ст. 188; 2003 р. № 35, ст. 271; 2005 р. № 16, ст. 260, № 52, ст. 562):
у статтях 43-3, 43-5, 44 – 47, 49, 57, 63, 80, 81, 84, 88, 94, 97, 111, 111-3, 113 і 116 слова „державне мито” в усіх відмінках замінити словами “судовий збір” у відповідному відмінку;
доповнити статтю 811 частиною такого змісту:
“Розмір судового збору за роздрукування та видачу копії інформації технічного запису судового засідання встановлюється законом”;
доповнити статтю 120 частиною такого змісту:
“За видачу стягувачу дубліката судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом”;
48. у Лісовому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 21, ст. 170):
доповнити частину першу статті 26 пунктами такого змісту:
„5) установлює нормативи збору за спеціальне використання лісових ресурсів у частині заготівлі деревини в порядку рубок головного користування;
6) установлює порядок справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів”;
пункт 6 частини першої статті 27 виключити;
доповнити статтю 31 пунктом 12 такого змісту:
„12) установлюють нормативи збору за спеціальне використання лісових ресурсів у частині заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів”;
у частині третій статті 77 слова „Кабінетом Міністрів України” замінити словами „податковим законодавством”;
49. у Кодексі України про надра (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 36, ст. 340; 2004 р., № 5, ст. 22; 2005 р., № 7 – 8, ст. 162, № 17 – 19 ст. 267; 2006 р., № 9 – 11, ст. 96; 2007 р., № 3, ст. 31):
пункт 7 статті 8 викласти у такій редакції:
„7) встановлення порядку справляння плати за користування надрами”;
частини другу і третю статті 28 викласти у такій редакції:
„Плата за користування надрами справляється у вигляді:
1) збору за спеціальне використання природного ресурсу надр для видобування корисних копалин;
2) збору за спеціальне використання природного ресурсу надр в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;
3) збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
4) рентної плати.
Порядок справляння плати за користування надрами та її розмір встановлюються податковим законодавством. За видачу спеціальних дозволів на користування надрами справляється відповідний збір”;
у пункті 1 частини першої статті 29 слова „або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи користування земельних ділянках” виключити;
статті 30, 32, 33, 35 і 36 виключити;
50. у Водному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 24, ст. 189; 2000 р., № 45, ст. 390; 2005 р., № 17 – 19, ст. 267; 2006 р., № 22, ст. 199; 2007 р., № 3, ст. 31):
доповнити статтю 7 пунктами такого змісту:
„8) встановлення нормативів збору за використання води водних об’єктів і порядку його справляння;
9) встановлення ставок екологічного податку за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти і порядку його справляння";
пункт 6 статті 8 виключити;
пункт 8 статті 14 виключити;
пункт 2 статті 29 викласти у такій редакції:
„2) встановлення платежів за спеціальне водокористування”;
статтю 30 викласти у такій редакції:
„Стаття 30. Платежі за спеціальне водокористування
Платежі за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають збір за використання води водних об'єктів та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, в тому числі у морські води.
Нормативи збору за використання води водних об'єктів та ставки екологічного податку встановлюються Податковим кодексом України";
у частині п’ятій статті 32 слова "зборів за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти" замінити словами "екологічного податку за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти”;
51. В Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25 – 26, ст. 131):
доповнити Кодекс новою статтею 163-1 такого змісту:
“Стаття 163-1. Приховування, перекручення або відмова у поданні повної та достовірної інформації за запитами службових осіб органів державної податкової служби
Відмова у поданні повної та достовірної інформації, приховування або подання завідомо неправдивої інформації органам державної податкової служби за письмовими запитами їх службових осіб щодо відомих особі обставин, які можуть бути використані в ході виконання покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій, тягне за собою накладення штрафу:
на службових осіб – від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
на громадян, а також на громадян – підприємців – від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу:
на службових осіб – від тридцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
на громадян, а також на громадян – підприємців – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”;
частину четверту статті 212 викласти у такій редакції:
„4. Особа, яка вчинила діяння, передбачені частиною першою, другою або третьою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня) в порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Це правило не застосовується, якщо після звільнення від кримінальної відповідальності на підставі частини четвертої цієї статті особа повторно вчинить діяння, передбачене частинами першою, другою, або третьою цієї статті”;
52. у Законі України „Про зовнішньоекономічну діяльність” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 29, ст. 377; 1999 р., № 7, ст. 49; 2003 р., № 37, ст. 300; 2007 р., № 2, ст. 5):
у статті 5:
у частині вісімнадцятій:
у першому реченні абзацу першого слово „представництв” замінити словами „представництв, філій”;
у третьому і четвертому реченнях абзацу першого та абзаці другому слова „реєстрація представництва” в усіх відмінках і формах числа замінити словами „акредитація представництва, філії” у відповідному відмінку і числі;
в абзаці п’ятому слова „представницьких функцій” замінити словами „функцій представництва або філії”;
у другому реченні частини дев’ятнадцятої слова „реєстрацію представництв” замінити словами „акредитацію представництв, філій”;
у частині двадцятій слова „зареєструвати представництво” замінити словами „акредитувати представництво, філію”;
у частині двадцять першій слова „реєстрації (перереєстрації) раніше зареєстрованого представництва” замінити словами „акредитації раніше акредитованого (зареєстрованого) згідно з цим Законом представництва, філії”;
у частині двадцять другій слово „представництво” замінити словами „представництво, філія”;
53. у Законі України „Про охорону навколишнього природного середовища” (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 41, ст. 546; 1996 р., № 15, ст. 70; 1998 р., № 34, ст. 230; 2000 р., № 5, ст. 34; 2001 р., № 48, ст. 252; 2006 р., № 22, ст. 199; 2007 р., № 7-8, ст. 66):
у пункті „і” статті 3 слова „стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів” замінити словами „справляння екологічного податку”;
доповнити частину першу статті 13 пунктом „е” такого змісту:
„е) встановлення ставок екологічного податку та нормативів збору за спеціальне використання природних ресурсів, а також порядок їх справляння”;
пункт „е” частини першої статті 17 виключити;
пункт „є” частини першої статті 18 виключити;
пункт „г” частини першої статті 19 виключити;
пункт „е” статті 39 викласти у такій редакції:
„е) лісові ресурси державного значення - деревина, заготовлена в порядку спеціального використання лісових ресурсів”;
пункт „г” статті 41 викласти у такій редакції:
„г) встановлення нормативів збору за спеціальне використання природних ресурсів, ставок екологічного податку”;
частину третю статті 43 виключити;
статтю 44 викласти у такій редакції:
„Стаття 44. Екологічний податок
Екологічний податок встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, скидів, розміщення відходів, а також лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів.
Ліміти скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва, а також інші види шкідливого впливу в цілому на території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих регіонів встановлюються:
у разі, коли це призводить до забруднення природних ресурсів республіканського значення, територій інших областей – спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища;
в інших випадках – у порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) радами, за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
Ставки екологічного податку та порядок його справляння встановлюються Податковим кодексом України.
Екологічний податок за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відноситься до витрат виробництва, а за перевищення лімітів стягується з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян-підприємців”;
статтю 45 виключити;
у статті 46:
назву статті викласти у такій редакції:
„Стаття 46. Розподіл зборів за спеціальне використання природних ресурсів, екологічного податку”;
у частині четвертій слова „збору за забруднення навколишнього природного середовища” замінити словами „екологічного податку”;
пункт „а” частини другої статті 47 викласти у такій редакції:
„а) екологічного податку”;
пункт „и” частини другої статті 68 викласти у такій редакції:
„и) порушенні строку сплати збору за спеціальне використання природних ресурсів та екологічного податку”;
у частині першій статті 69 слова „збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів” замінити словами „екологічного податку”;
54. доповнити частину першу статті 30 Закону України „Про нотаріат” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 39, ст. 383) абзацом такого змісту:
„за неподання в установленому порядку інформації у випадках, передбачених Податковим кодексом України”;
15) доповнити статтю 19 Закону України “Про органи реєстрації актів громадянського стану” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 14, ст. 78) частиною такого змісту:
„Органи реєстрації актів громадянського стану, крім консульських установ і дипломатичних представництв України, подають органам державної податкової служби відомості про фізичних осіб для внесення або зміни таких даних у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків. Відомості передаються у вигляді відповідних облікових карток за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби України та погодженою з Міністерством юстиції України, у разі проведення реєстрації народження, смерті, видачі свідоцтв про народження (у тому числі повторних), проведення реєстрації чи видачі свідоцтв про реєстрацію інших актів громадянського стану, що пов’язані із зміною прізвища, імені, по батькові чи інших даних про фізичну особу, які включаються до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків. Порядок взаємодії між органами державної податкової служби і органами реєстрації актів громадянського стану відповідно до Податкового кодексу України та цього Закону встановлюється Кабінетом Міністрів України”;
55. доповнити частину четверту статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 345; 2000 р., № 30, ст. 240; 2002 р., № 26, ст. 175; 2003 р., № 33 – 34, ст. 267; 2005 р., №4, ст. 91, № 17 – 19, ст. 267) після слова „приймаються” словами „органами державної податкової служби та/або”;
56. в абзаці шостому частини другої статті 3 Закону України „Про промислово-фінансові групи в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 23, ст. 88) слова „однієї тисячі розмірів установленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць” виключити;
57. у Законі України „Про оренду землі” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 46 – 47, ст. 280; 2004 р., № 17 – 18, ст. 250; 2005 р., № 7 – 8, ст. 162, № 17 – 19, ст. 267; 2006 р., № 10 – 11, ст. 96; 2007 р. № 7-8, ст. 66):
у статті 21:
у частині другій слова „до Закону України „Про плату за землю” замінити словами „до Податкового кодексу України”;
частини четверту і шосту виключити;
частину третю статті 22 виключити;
частину першу статті 23 виключити;
58. у Законі України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 42 – 43, ст. 378; 2002 р., № 17, ст. 117, № 33, ст. 235; 2004 р., № 22 , ст. 312; 2005 р., № 25, ст. 334; 2006 р., № 1, ст. 18):
у частині четвертій статті 5 слова „благодійного чи іншого фонду” замінити словами „неприбуткової організації”;
у статті 14:
доповнити статтю частиною четвертою такого змісту:
„4. Податки, збори (обов’язкові платежі), що нараховуються під час провадження у справі про банкрутство, сплачуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України”;
доповнити статтю після частини четвертої новою частиною такого змісту:
„5. Вимоги поточних кредиторів можуть бути заявлені на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство”.
У зв’язку з цим частини п’яту – сьому вважати відповідно частинами шостою-восьмою;
абзац третій частини першої статті 23 після слів „що настав” доповнити словами „крім податків, зборів (обов’язкових платежів), які нараховуються під час реалізації активів, що включені до ліквідаційної маси”;
частину восьму статті 30 після слів „цього Закону” доповнити словами „крім коштів, які сплачуються в рахунок податків, зборів, (обов’язкових платежів), що нараховуються під час реалізації активів, які включені до ліквідаційної маси”;
абзац перший частини першої статті 31 після слів „майна банкрута” доповнити словами „крім коштів, які сплачуються в рахунок податків, зборів (обов’язкових платежів), що нараховуються під час реалізації активів, які включені до ліквідаційної маси”;
частину п’яту статті 52 після слів „кредиторів відсутнього боржника” доповнити словами „(у тому числі контролюючих органів, які здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів)”;
59. у Законі України „Про угоди про розподіл продукції” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 44, ст. 391; 2003 р. № 10 – 11, ст. 87):
абзац третій частини п’ятої статті 19 виключити;
статтю 25 викласти у такій редакції:
„Стаття 25. Податки, збори та страхові внески, що сплачуються під час виконання угоди про розподіл продукції
1. Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції визначаються Податковим кодексом України.
2. Під час виконання угоди про розподіл продукції інвестор сплачує податки та збори (обов’язкові платежі), визначені відповідно до Податкового кодексу України, а також внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування українських працівників і іноземних громадян, найнятих на роботу в Україні, та внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за українських працівників та іноземних громадян, найнятих на роботу в Україні.
3. Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування українських працівників і іноземних громадян, найнятих на роботу в Україні, та внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за українських працівників та іноземних громадян, найнятих на роботу в Україні, сплачуються інвестором у загальному порядку, на умовах та в розмірах, встановлених законодавством України”;
60. друге речення частини п’ятої статті 27 Закону України „Про планування і забудову територій” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 31, ст. 250; 2006 р., № 43, ст. 412) виключити;
61. у Законі України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 36, ст. 299, № 45, ст. 377; 2005 р., № 17 – 19, ст. 267, № 26, ст. 357):
у пункті 29 статті 9 слова „організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів” виключити;
частину другу статті 22 викласти у такій редакції:
„До суб’єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовується фінансова санкція (штраф) в розмірі вартості відповідної ліцензії”;
62. доповнити пункт 8.4 статті 8 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 29, ст. 137) абзацом такого змісту:
„Платіжні вимоги на перерахування податкового боргу у відповідний бюджет та/або державні цільові фонди, направлені органом державної податкової служби, підлягають виконанню протягом одного операційного дня”;
63. частину четверту статті 40 Закону України „Про страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 7, ст. 50) після слів „за страховою діяльністю” доповнити словами „а також органи державної податкової служби у випадку подання їм інформації на запит, зроблений відповідно до положень Податкового кодексу України”;
64. статтю 18 Закону України „Про тваринний світ” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 14, ст. 97) викласти у такій редакції:
„Стаття 18. Збір за спеціальне використання об'єктів тваринного світу
За спеціальне використання об'єктів тваринного світу справляється збір.
Порядок справляння і розміри збору за спеціальне використання об’єктів тваринного світу встановлюються податковим законодавством”;
65. частину третю статті 31 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 16, ст. 112) виключити;
66. у Законі України „Про гастрольні заходи в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 7, ст. 56):
у преамбулі слова „справляння та” виключити;
у частині першій статті 1:
абзац другий викласти у такій редакції:
„гастрольні заходи – видовищні заходи (концерти, вистави, циркові, лекційно-концертні, розважальні програми, творчі вечори, виступи пересувних циркових колективів, пересувні механізовані атракціони типу "Луна-парк" тощо) за участю закладів культури (підприємств, установ чи організацій), самостійних професійних колективів, у тому числі тимчасових, виконавців сольних концертів за межами адміністративно-територіальних одиниць, де перебувають їх стаціонарні сценічні майданчики, а у разі відсутності сценічного майданчика – за межами адміністративно-територіальної одиниці за місцем їх реєстрації. Гастрольними вважаються всі видовищні заходи, в яких беруть участь закордонні заклади культури (підприємства, установи чи організації), творчі колективи та окремі виконавці. Гастрольні заходи, за винятком благодійних гастрольних заходів, проводяться з метою отримання доходів”;
абзац четвертий викласти у такій редакції:
„організатори гастрольних заходів – суб’єкти господарювання, що займаються організацією та проведенням гастрольних заходів на території України”;
статтю 4 викласти у такій редакції:
"Стаття 4. Збір за проведення гастрольних заходів
Порядок справляння і ставка збору за проведення гастрольних заходів встановлюються податковим законодавством”;
статті 5-7 визнати такими, що втратили чинність.
частини другу і третю статті 10 виключити;
67. частину восьму статті 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 15, ст. 232) після слів “у випадках, передбачених” доповнити словами “Податковим кодексом України та”;
68. у Законі України „Про радіочастотний ресурс України” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 48, ст. 526):
пункт 4 статті 10 виключити;
у пункті 5 частини другої статті 14 слова „розміру щомісячних зборів за користування радіочастотним ресурсом України” виключити;
статтю 57 викласти у такій редакції:
„Стаття 57. Збір за користування радіочастотним ресурсом України
1. Користування радіочастотним ресурсом в Україні здійснюється на платній основі.
2. Порядок справляння та ставки збору за користування радіочастотним ресурсом України встановлюються податковим законодавством”;
69. частину третю статті 9 Закону України „Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу” (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 20, ст. 278) виключити;
70. у Законі України „Про благоустрій населених пунктів” (Відомості Верховної Ради, 2005 р., № 49, ст. 517):
доповнити закон статтею такого змісту:
„Стаття 27-1. Дозвіл на розміщення на території об’єктів благоустрою будівель і споруд побутового, торговельного та іншого призначення
1. Фізичним та юридичним особам, які мають намір розмістити на території об’єктів благоустрою будівлі і споруди побутового, торговельного та іншого призначення, надається дозвіл на розміщення таких будівель і споруд.
Дозвіл видається безоплатно.
2. У разі, коли юридична особа має філії, відділення, представництва та інші відокремлені (структурні) підрозділи, які за рішенням юридичної особи використовують будівлі чи споруди побутового, торговельного та іншого призначення, дозвіл отримується юридичною особою на кожен такий об’єкт.
3. Для прийняття рішення про видачу дозволу на розміщення будівель і споруд побутового, торговельного та іншого призначення, фізичні та юридичні особи звертаються до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради тієї територіальної громади, на території якої планується розмістити будівлю і споруду побутового, торговельного та іншого призначення, із заявою встановленого зразка.
До заяви додаються:
а) копія свідоцтва про державну реєстрацію;
б) документ, що підтверджує право власності на будівлю і споруду побутового, торговельного та іншого призначення, або договір оренди;
в) копія ліцензії для видів діяльності, що підлягає ліцензуванню;
г) висновок органу державної санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності об’єктів вимогам санітарних норм;
ґ) копія асортиментного переліку погодженого з органом державної санітарно-епідеміологічної служби;
д) копія дозволу органів державного пожежного нагляду на початок роботи.
Перелік документів, що додаються до заяви, є вичерпним.
4. Рішення про видачу дозволу або про відмову в його видачі приймається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом десяти робочих днів з дня надходження документів.
5. Дозвіл видається протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про надання дозволу.
6. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради зобов’язаний протягом десяти днів після видачі дозволу направити його копію до відповідного органу державної податкової служби.
Дозвіл видається строком на три роки. Продовження строку дії дозволу здійснюється у порядку, встановленому для його видачі.
7. У разі втрати дозволу його дублікат видається на безоплатній основі на підставі відповідної заяви юридичної чи фізичної особи.
8. Дозвіл повинен бути виготовлений відповідно до Правил виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку за єдиною формою, затвердженою органом місцевого самоврядування.
Дозвіл є документом суворої звітності. Орган, який видає дозвіл, веде книгу обліку таких дозволів.
9. У разі зміни організаційно-правової форми, найменування, місцезнаходження юридичної особи, така особа зобов’язана подати у десятиденний строк виконавчому органові сільської, селищної, міської ради відомості щодо зазначених змін для їх внесення у виданий дозвіл. Дозвіл із внесеними змінами видається протягом одного робочого дня з дати подання заяви про зміни, що відбулися.
10. У видачі дозволу може бути відмовлено. В рішенні про відмову, яке видається у письмовій формі, зазначаються підстави відмови. Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі дозволу є:
а) недостовірність інформації, виявленої у поданих заявником документах про організаційно-правову форму, найменування юридичної особи, її місцезнаходження та місцезнаходження будівлі і споруди побутового, торговельного та іншого призначення, керівника та відповідності об’єктів заявника вимогам, встановленим законодавством;
б) відсутність ліцензії (якщо даний вид діяльності підлягає ліцензуванню);
в) відсутність свідоцтва про державну реєстрацію;
г) відсутність договору оренди, чи документа, що підтверджує право власності на будівлю і споруду побутового, торговельного та іншого призначення.
11. У разі відмови у видачі дозволу нова заява про видачу дозволу може бути подана після усунення виявлених недоліків.
12. Дозвіл на розміщення на території об’єктів благоустрою будівель і споруд побутового, торговельного та іншого призначення може бути анульовано у разі встановлення обставин, які зазначені у пункті 10 цієї статті та є підставами для відмови у видачі дозволу. Рішення про анулювання дозволу приймається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, який його видав, протягом десяти робочих днів з моменту встановлення таких обставин.
13. Рішення про відмову у видачі дозволу або про його анулювання може бути оскаржено у судовому порядку”;
доповнити частину першу статті 42 пунктом 11 такого змісту:
„11) за неотримання дозволу на розміщення на території об’єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торгівельного та іншого призначення”;
71. у частині третій статті 22 Закону України “Про захист прав споживачів” (Відомості Верховної Ради України, 2006 p., № 7, ст. 84) слова “державного мита” замінити словами “судового збору”;
72 частину шосту статті 9 Закону України “Про доступ до судових рішень” (Відомості Верховної Ради України, 2006 p., № 15, ст. 128) викласти у такій редакції:
“6. За виготовлення копії судового рішення справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом”;
73. у Законі України “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 22, ст. 182):
абзаци третій і четвертий частини першої, частини другу, третю і четверту статті 7 виключити;
у статті 8:
у назві статті слова „цільових субсидій” замінити словами „сум податку на прибуток підприємств, зарахованих на спеціальні рахунки технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств, що виконують проекти технологічних парків”;
в абзаці першому частини першої слова „кошти цільових субсидій” замінити словами „суми податку на прибуток підприємств”;
у частинах другій і третій слова „Кошти цільових субсидій” замінити словами „Суми податку на прибуток підприємств”;
статтю 10 виключити;
у статті 12:
у частині третій слова „цільових субсидій” замінити словами „податку на прибуток підприємств”;
у частині четвертій слова „та податку на додану вартість” і „та відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість” виключити;
у частині п’ятій слова „коштів цільових субсидій” замінити словами „сум податку на прибуток підприємств”;
у реченні другому частини шостої слова „суму зарахованих на спеціальний рахунок коштів цільових субсидій” замінити словами „суму податку на прибуток підприємств, зараховану на спеціальний рахунок”.
74. Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги для відповідного року.
75. Положення розділу ІІ цього Кодексу в частині визначення (донарахування) сум грошових зобов’язань, податкового боргу платника податку, їх погашення (сплати), оскарження рішень контролюючих органів, застосування штрафних санкцій та пені, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов’язання застосовуються в разі потреби за результатами здійснення митними органами податкового контролю або митного контролю, а також розповсюджуються на адміністрування інших платежів, що справляються митними органами та не визначені цим Кодексом як податки або збори.
76. Звільнення від оподаткування, що надаються при ввезенні товарів на митну територію України відповідно до чинних міжнародних договорів України, укладених Кабінетом Міністрів України до набрання чинності цим Кодексом та не ратифікованих Верховною Радою України, застосовуються протягом строку, що не перевищує одного року з дня набрання чинності цим Кодексом.
77. Установити, що у разі оскарження в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що були прийняті до дня набрання чинності цим Кодексом, застосовується порядок оскарження, який був чинним на момент прийняття таких рішень.
Голова
Верховної Ради України